Ухвала від 15.08.2023 по справі 912/364/22

УХВАЛА

15 серпня 2023 року

м. Київ

cправа № 912/364/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Булгакової І.В. (головуючий), Колос.І.Б., Малашенкової Т.М.,

за участю секретаря судового засідання - Пасічнюк С.В.,

представників учасників справи:

позивача - комунального підприємства "Ритуальна служба-спеціалізований комбінат комунально-побутового обслуговування" Кропивницької міської ради - Котига І.В., адвокат (ордер від 27.07.2023 №1058626),

відповідача - фізичної особи-підприємця Бучнєва Вадима Анатолійовича - Мельник О.В., адвокат (ордер від 01.08.2023 №1058845),

розглянув касаційну скаргу фізичної особи-підприємця Бучнєва Вадима Анатолійовича

на рішення господарського суду Кіровоградської області від 07.11.2022 (суддя Кабакова В.Г.) та

постанову Центрального апеляційного господарського суду від 15.05.2023 (головуючий Антонік С.Г., судді: Березкіна О.В., Дармін М.О.)

у справі № 912/364/22

за позовом комунального підприємства "Ритуальна служба-спеціалізований комбінат комунально-побутового обслуговування" Кропивницької міської ради (далі - Ритуальна служба)

до фізичної особи-підприємця Бучнєва Вадима Анатолійовича (далі - Підприємця)

про розірвання договору.

За результатами розгляду касаційної скарги Верховний Суд

ВСТАНОВИВ:

Ритуальна служба звернулася до господарського суду Кіровоградської області з позовною заявою до Підприємця про розірвання договору про надання ритуальних послуг від 05.11.2020, з покладенням на відповідача судових витрат.

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 07.11.2022, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 15.05.2023, позовні вимоги задоволено.

Судові рішення мотивовані порушенням відповідачем законодавства у сфері надання ритуальних послуг та, відповідно умов договору, відсутністю можливості у позивача впливати на дотримання порядку та правил надання ритуальних послуг відповідачем, що свідчить про наявність підстав для задоволення позовних вимог та розірвання договору від 05.11.2020 укладеного між сторонами.

Не погоджуючись з судовими рішеннями судів попередніх інстанцій, Підприємець звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на те, що судами при ухвалені оскаржуваних судових рішень неправильно застосовано норми матеріального права, зокрема, частину першу пункту 5 Типового положення про ритуальну службу в Україні, затвердженого наказом Держжитлокомунгоспу України від 19.11.2003 № 193 без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 13.02.2019 у справі №826/16335/17, від 28.11.2019 у справі №826/2440/18, від 05.09.2018 у справі №826/11460/17, від 10.01.2019 у справі №813/3145/16, від 21.03.2019 у справі №817/498/17, від 16.05.2019 у справі №818/600/17, від 21.08.2019 у справі №826/25865/15 щодо застосування, зокрема, принципу мовчазної згоди, що є підставою касаційного оскарження, передбаченою пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України. При цьому скаржник просить скасувати рішення господарського суду Кіровоградської області від 07.11.2022 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 15.05.2023 та ухвалити нове рішення, яким відмовити Ритуальній службі у задоволенні позовних вимог.

Від Ритуальної служби надійшов відзив на касаційну скаргу в якому позивач посилаючись на дотримання судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права просить залишити рішення господарського суду Кіровоградської області від 07.11.2022 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 15.05.2023 у справі № 912/364/22 без змін.

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку про закриття касаційного провадження з огляду на таке.

За приписами пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Підприємець у касаційній скарзі посилається на те, що ухвалюючи оскаржувані судові рішення суд не врахував висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 13.02.2019 у справі №826/16335/17, від 28.11.2019 у справі №826/2440/18, від 05.09.2018 у справі №826/11460/17, від 10.01.2019 у справі №813/3145/16, від 21.03.2019 у справі №817/498/17, від 16.05.2019 у справі №818/600/17, від 21.08.2019 у справі №826/25865/15 щодо застосування, зокрема, принципу мовчазної згоди у подібних правовідносинах.

Так, у справі №826/16335/17 предметом спору було:

- визнання протиправним рішення Міністерства культури України щодо відмови в погодженні історико-містобудівного обґрунтування об`єкта;

- зобов`язання Міністерство культури України погодити історико-містобудівного обґрунтування об`єкта;

- визнання протиправними дій Експертної комісії з розгляду питань занесення об`єктів культурної спадщини до державного реєстру нерухомих пам`яток України Міністерства культури України з прийняття рішення, оформленого протоколом;

- визнання протиправним рішення Експертної комісії з розгляду питань занесення об`єктів культурної спадщини до державного реєстру нерухомих пам`яток України Міністерства культури України з прийняття рішення, оформленого протоколом.

Зокрема, Верховним судом було зазначено, таке.

Частиною шостою статті 4 Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності", якою визначено принцип мовчазної згоди, передбачено, що якщо у встановлений законом строк суб`єкту господарювання не видано документ дозвільного характеру або не прийнято рішення про відмову у його видачі, через десять робочих днів з дня закінчення встановленого строку для видачі або відмови у видачі документа дозвільного характеру суб`єкт господарювання має право провадити певні дії щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності.

Відповідно до абзацу 4 частини першої статті 41 Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності", строк видачі документів дозвільного характеру становить десять робочих днів, якщо інше не встановлено законом.

За визначенням, наданим статтею 1 Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності", принцип мовчазної згоди - принцип, згідно з яким суб`єкт господарювання набуває право на провадження певних дій щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності без отримання відповідного документа дозвільного характеру, за умови якщо суб`єктом господарювання або уповноваженою ним особою подано в установленому порядку заяву та документи в повному обсязі, але у встановлений законом строк документ дозвільного характеру або рішення про відмову у його видачі не видано або не направлено.

Отже, принцип мовчазної згоди можна застосувати у випадку, коли у визначений термін відповідним органом не прийнято рішення про видачу або відмову у видачі документа дозвільного характеру, або відповідного погодження.

У справі №826/2440/18 предметом спору було:

- визнання протиправним акта обстеження містобудівної ситуації на території Центрального історичного ареалу м. Києва;

- визнання протиправним та скасування припису Міністерства культури України;

- визнання протиправною та скасування постанови Міністерства культури України про застосування фінансових санкцій за порушення законодавства про охорону культурної спадщини.

Зокрема, Верховним судом було зазначено, таке.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" дозвільні органи - суб`єкти надання адміністративних послуг, їх посадові особи, уповноважені відповідно до закону видавати документи дозвільного характеру.

Частиною шостою статті 4-1 Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності", якою визначено принцип мовчазної згоди, передбачено, що якщо у встановлений законом строк суб`єкту господарювання не видано документ дозвільного характеру або не прийнято рішення про відмову у його видачі, через десять робочих днів з дня закінчення встановленого строку для видачі або відмови у видачі документа дозвільного характеру суб`єкт господарювання має право провадити певні дії щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності.

Відповідно до абзацу 4 частини першої статті 4-1 Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" строк видачі документів дозвільного характеру становить десять робочих днів, якщо інше не встановлено законом.

За визначенням, наданим у статті 1 Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності", принцип мовчазної згоди - принцип, згідно з яким суб`єкт господарювання набуває право на провадження певних дій щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності без отримання відповідного документа дозвільного характеру, за умови якщо суб`єктом господарювання або уповноваженою ним особою подано в установленому порядку заяву та документи в повному обсязі, але у встановлений законом строк документ дозвільного характеру або рішення про відмову у його видачі не видано або не направлено.

Отже, принцип мовчазної згоди (в контексті процедури отримання дозволу та наслідків не прийняття суб`єктом владних повноважень своєчасного рішення) можна застосувати у випадку, коли у визначений термін відповідним органом не прийнято рішення про видачу або відмову у видачі документа дозвільного характеру, або відповідного погодження. Суб`єкт господарювання вправі продовжувати виконання робіт до прийняття відповідного рішення (позитивного або негативного) компетентним органом.

Таким чином, юридичний факт, який полягає у бездіяльності дозвільного органу, стає передумовою для виникнення правовідносин, у яких суб`єкт господарювання може застосувати принцип мовчазної згоди. Тобто, виникнення у суб`єкта господарювання права на застосування принципу мовчазної згоди настає при наявності системи таких умов: 1) суб`єктом господарювання подані всі визначені законом документи для отримання дозволу, що підтверджується копією заяви (опису прийнятих документів) з відміткою про дату їх прийняття; 2) закінчення строку розгляду поданих документів - 10 робочих днів від дня подання заяви; 3) відсутність/несвоєчасність відповіді суб`єкта владних повноважень по суті поданої заяви.

У справі №826/11460/17 предметом спору було:

- визнання протиправною бездіяльність Державної служби геології та надр України щодо ненадання спеціального дозволу на видобування нафти, газу, розчиненого у нафті Чемигівської площі в Івано-Франківській області;

- зобов`язання Державну службу геології та надр України надати спеціальний дозвіл на видобування нафти, газу, розчиненого у нафті Чемигівської площі в Івано-Франківській області.

Верховним Суд , зокрема зазначено,

Видача дозволу здійснюється на підставі заяви і документів, зазначених у додатку 1, та погоджується органами, визначеними абзацами другим - четвертим цього пункту.

Дії щодо погодження видачі дозволу вчиняються без залучення особи, що звернулася за одержанням дозволу, в межах строку, встановленого для видачі дозволу.

Для здійснення погодження орган, який видає дозвіл, не пізніше дня, що настає за днем одержання документів від заявника, надсилає їх копії у паперовому або електронному (шляхом сканування) вигляді органам, зазначеним в абзацах другому - п`ятому цього пункту, та встановлює строк розгляду зазначених документів.

За результатами розгляду документів, надісланих на погодження, органи, зазначені в абзацах другому - п`ятому цього пункту, надають погодження, які у паперовому або електронному вигляді надсилають органу, який видає дозвіл.

Аналіз наведених норм чинного законодавства свідчить, що Державна служба геології та надр України надсилаючи документи відповідному органу для погодження, встановлює строк протягом якого необхідно розглянути документи та надати відповідь.

За правилами частини шостої статті 4-1 Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" у разі якщо у встановлений законом строк суб`єкту господарювання не видано документ дозвільного характеру або не прийнято рішення про відмову у його видачі, через десять робочих днів з дня закінчення встановленого строку для видачі або відмови у видачі документа дозвільного характеру суб`єкт господарювання має право провадити певні дії щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності. Відмітка в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань про дату прийняття заяви є підтвердженням подання заяви та документів державному адміністратору або дозвільному органу.

Днем видачі документа дозвільного характеру вважається останній день строку розгляду заяви дозвільним органом, передбаченого законом.

Згідно частини першої статті 1 Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" принцип мовчазної згоди - принцип, згідно з яким суб`єкт господарювання набуває право на провадження певних дій щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності без отримання відповідного документа дозвільного характеру, за умови якщо суб`єктом господарювання або уповноваженою ним особою подано в установленому порядку заяву та документи в повному обсязі, але у встановлений законом строк документ дозвільного характеру або рішення про відмову у його видачі не видано або не направлено.

У справі №813/3145/16 предметом спору було:

- визнання протиправними дій Держгеонадра щодо відмови у наданні спеціального дозволу на геологічне вивчення з дослідно-промисловою розробкою Середньопридніпровського блоку Українського щита на виявлення тіл кімберлітів та лампроїтів як можливих корінних джерел алмазів;

- зобов`язання Держгеонадра видати спеціальний дозвіл на геологічне вивчення з дослідно-промисловою розробкою Середньопридніпровського блоку Українського щита на виявлення тіл кімберлітів та лампроїтів як можливих корінних джерел алмазів.

Стосовно застосування принципу мовчазної згоди, Верховний Суд зазначив таке.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України від 06. 09.2005 № 2806-IV "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" (далі - Закон № 2806-IV) принцип мовчазної згоди - це принцип, згідно з яким суб`єкт господарювання набуває права на провадження певних дій щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності без отримання відповідного документа дозвільного характеру, за умови якщо суб`єктом господарювання або уповноваженою ним особою подано в установленому порядку заяву та документи в повному обсязі, але у встановлений законом строк документ дозвільного характеру або рішення про відмову у його видачі не видано або не направлено.

Механізм застосування принципу мовчазної згоди визначений частиною шостої статті 4-1 Закону № 2806-IV, а саме: у разі якщо у встановлений законом строк суб`єкту господарювання не видано або не направлено документ дозвільного характеру або рішення про відмову у його видачі, то через десять робочих днів з дня закінчення встановленого строку для видачі або відмови у видачі документа дозвільного характеру суб`єкт господарювання має право провадити певні дії щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності. Копія заяви (опису прийнятих документів) з відміткою про дату їх прийняття є підтвердженням подачі заяви та документів державному адміністратору або дозвільному органу.

Диспозицією частини шостої статті 4-1 Закону № 2806-IV передбачено, що у випадку невиконання дозвільним органом свого юридичного обов`язку (в установлений Законом строк видати документ дозвільного характеру або направити повідомлення про відмову у його видачі) тобто через свою бездіяльність, суб`єкт господарювання набуває право на провадження певних дій щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності без отримання відповідного документа дозвільного характеру.

Відповідно до частини п`ятої статті 4-1 Закону № 2806-IV підставами для відмови у видачі документа дозвільного характеру є:

подання суб`єктом господарювання неповного пакета документів, необхідних для одержання документа дозвільного характеру, згідно із встановленим вичерпним переліком;

виявлення в документах, поданих суб`єктом господарювання, недостовірних відомостей;

негативний висновок за результатами проведених експертиз та обстежень або інших наукових і технічних оцінок, необхідних для видачі документа дозвільного характеру.

Частиною шостою статті 4-1 Закону № 2806-IV передбачено, що у випадку невиконання дозвільним органом свого юридичного обов`язку (в установлений Законом строк видати документ дозвільного характеру або направити повідомлення про відмову у його видачі), тобто через свою бездіяльність, суб`єкт господарювання набуває право на провадження певних дій щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності без отримання відповідного документа дозвільного характеру.

Таким чином, юридичний факт, який полягає у бездіяльності дозвільного органу, стає передумовою для виникнення правовідносин, у яких суб`єкт господарювання може застосувати принцип мовчазної згоди. Тобто, для виникнення у суб`єкта господарювання права на застосування принципу мовчазної згоди настає при наявності системи таких умов: 1) суб`єктом господарювання подані всі визначені законом документи для отримання дозволу, що підтверджується копією заяви (опису прийнятих документів) з відміткою про дату їх прийняття; 2) закінчення строку розгляду поданих документі - 10 робочих днів від дня подання заяви; 3) відсутність/несвоєчасність відповіді суб`єкта владних повноважень по суті поданої заяви.

У справі №817/498/17 предметом спору було:

- визнання протиправною бездіяльність Держгеонадр України щодо не розгляду у встановлений строк заяви про продовження строку дії спеціального дозволу на користування надрами, щодо не видачі спеціального дозволу на користування надрами на бланку встановленого зразка з продовженням строку дії та внесеними до нього змінами згідно з наказами;

- зобов`язання Держгеонадра України вчинити дії щодо видачі у відповідності до прийнятих нею наказів такого дозволу на бланку нового зразка з відміткою про продовження строку його дії та із внесеними до нього змінами.

Верховним Судом зокрема зазначено, що в силу вимог частини шостої статті 4-1 Закону України від 06. 09.2005 № 2806-IV "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" (далі - Закон № 2806-IV), у разі якщо у встановлений законом строк суб`єкту господарювання не видано або не направлено документ дозвільного характеру або рішення про відмову у його видачі, то через десять робочих днів з дня закінчення встановленого строку для видачі або відмови у видачі документа дозвільного характеру суб`єкт господарювання має право провадити певні дії щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності. Копія заяви (опису прийнятих документів) з відміткою про дату їх прийняття є підтвердженням подачі заяви та документів адміністратору або дозвільному органу.

Принцип мовчазної згоди - принцип, згідно з яким суб`єкт господарювання набуває право на провадження певних дій щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності без отримання відповідного документа дозвільного характеру, за умови якщо суб`єктом господарювання або уповноваженою ним особою подано в установленому порядку заяву та документи в повному обсязі, але у встановлений законом строк документ дозвільного характеру або рішення про відмову у його видачі не видано або не направлено (стаття 1 Закону № 2806-IV).

Аналіз норм Закону № 2806-IV дає підстави для висновку, що застосування принципу мовчазної згоди можливе лише за умови подання суб`єктом господарювання заяви і документів до органу, який видає дозвіл, у повному обсязі та в установленому порядку.

Оскільки відповідачем, у визначений Порядком № 615 строк (день спливу крайнього терміну), не видано спеціального дозволу, то позивач відповідно до вимог частини шостої статті 4-1 Закону № 2806-IV, фактично набув право на подальше користування надрами з метою видобування базальтів Рафалівського родовища у Рівненській області.

У справі №818/600/17 предметом спору було зобов`язання видати спеціальний дозвіл на користування надрами з метою геологічного вивчення пісків Червоненської-2 ділянки в Сумському районі Сумської області на термін три роки.

Стосовно застосування судами в межах даного спору принципу мовчазної згоди, Верховний Суд зазначив таке.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України від 06. 09.2005 № 2806-IV "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" (далі - Закон № 2806-IV) принцип мовчазної згоди - це принцип, згідно з яким суб`єкт господарювання набуває права на провадження певних дій щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності без отримання відповідного документа дозвільного характеру, за умови якщо суб`єктом господарювання або уповноваженою ним особою подано в установленому порядку заяву та документи в повному обсязі, але у встановлений законом строк документ дозвільного характеру або рішення про відмову у його видачі не видано або не направлено.

Відповідно до частини п`ятої статті 4-1 Закону № 2806-IV підставами для відмови у видачі документа дозвільного характеру є:

подання суб`єктом господарювання неповного пакета документів, необхідних для одержання документа дозвільного характеру, згідно із встановленим вичерпним переліком;

виявлення в документах, поданих суб`єктом господарювання, недостовірних відомостей;

негативний висновок за результатами проведених експертиз та обстежень або інших наукових і технічних оцінок, необхідних для видачі документа дозвільного характеру.

Механізм застосування принципу мовчазної згоди визначений частиною шостої статті 4-1 Закону № 2806-IV, а саме: у разі якщо у встановлений законом строк суб`єкту господарювання не видано або не направлено документ дозвільного характеру або рішення про відмову у його видачі, то через десять робочих днів з дня закінчення встановленого строку для видачі або відмови у видачі документа дозвільного характеру суб`єкт господарювання має право провадити певні дії щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності. Копія заяви (опису прийнятих документів) з відміткою про дату їх прийняття є підтвердженням подачі заяви та документів державному адміністратору або дозвільному органу.

Диспозицією частини шостої статті 4-1 Закону № 2806-IV передбачено, що у випадку невиконання дозвільним органом свого юридичного обов`язку (в установлений Законом строк видати документ дозвільного характеру або направити повідомлення про відмову у його видачі), тобто через свою бездіяльність, суб`єкт господарювання набуває право на провадження певних дій щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності без отримання відповідного документа дозвільного характеру.

Таким чином, юридичний факт, який полягає у бездіяльності дозвільного органу, стає передумовою для виникнення правовідносин, у яких суб`єкт господарювання може застосувати принцип мовчазної згоди. Тобто, виникнення у суб`єкта господарювання права на застосування принципу мовчазної згоди настає при наявності системи таких умов: 1) суб`єктом господарювання подані всі визначені законом документи для отримання дозволу, що підтверджується копією заяви (опису прийнятих документів) з відміткою про дату їх прийняття; 2) закінчення строку розгляду поданих документів - 10 робочих днів від дня подання заяви; 3) відсутність/несвоєчасність відповіді суб`єкта владних повноважень по суті поданої заяви.

Обов`язковим є прийняття як органом, який здійснює погодження, так і органом, який надає дозвіл на користування, відповідного розпорядчого рішення (позитивного чи негативного). В усіх інших випадках листування з позивачем в цей період, як спростування мовчазної згоди, не може бути взяте до уваги, оскільки Закон передбачає прийняття рішення з боку відповідача за результатами розгляду заяви позивача, а не наявність листування.

У справі №826/25865/15 предметом спору було визнання неправомірною та скасування постанови Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у місті Києві про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності.

Верховним Судом, зокрема, зазначено, що днем видачі документа дозвільного характеру вважається останній день строку розгляду заяви дозвільним органом, передбаченого законом.

Відповідно до статті 1 Закону України від 06. 09.2005 № 2806-IV "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" (далі - Закон № 2806-IV) принцип мовчазної згоди - принцип, згідно з яким суб`єкт господарювання набуває право на провадження певних дій щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності без отримання відповідного документа дозвільного характеру, за умови якщо суб`єктом господарювання або уповноваженою ним особою подано в установленому порядку заяву та документи в повному обсязі, але у встановлений законом строк документ дозвільного характеру або рішення про відмову у його видачі не видано або не направлено.

Таким чином, принцип мовчазної згоди можна застосувати у випадку, коли через десять робочих днів з дати подання звернення відповідним органом не прийнято рішення про видачу або відмову у видачі документа дозвільного характеру.

Отже, зміст наведених норм свідчить, що дозвільний орган зобов`язаний протягом десяти робочих днів надати суб`єкту звернення дозвіл або вмотивовану відмову у видачі документа дозвільного характеру. В протилежному випадку документ дозвільного характеру вважається виданим днем закінчення строку розгляду заяви дозвільним органом за принципом мовчазної згоди.

Таким чином, не виконання суб`єктом владних повноважень у встановлений строк обов`язків щодо прийняття рішення за результатами розгляду звернення звільняє особу від відповідальності за здійснення господарської діяльності без відповідного дозволу, оскільки такий не отриманий в наслідок бездіяльності суб`єкта уповноваженого на видання дозволу.

При цьому у даній справі № 912/364/22 рішенням господарського суду Кіровоградської області від 07.11.2022, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 15.05.2023, задоволено позовні вимоги Ритуальної служби про розірвання договору про надання ритуальних послуг від 05.11.2020.

Позивач звертаючись з позовною заявою у справі №912/364/22 просив розірвати укладений між сторонами договір, обґрунтовуючи позовні вимоги порушенням відповідачем законодавства України та істотних умов договору щодо надання ритуальних а саме:

- невідповідністю встановленого переліку надання ритуальних послуг, Закону України "Про поховання та похоронну справу" щодо оформлення свідоцтва про поховання;

- порушенням порядку поховання - отримання померлих із СМЕ (морг) без відома позивача;

- порушенням карантинних обмежень - поховання померлих від коронавірусної хвороби;

- виявлення факту підробки свідоцтва про поховання.

Отже у даному випадку спір, є приватноправовим, та виник внаслідок неналежного виконання/порушення Підприємцем умов укладеного договору.

Підставами для виникнення юридичного спору про внесення змін у договір чи про його розірвання, який підлягає вирішенню судом є обставини, наведені у частині другій статті 651 Цивільного кодексу України, і ці обставини виникають в силу прямо наведених у цій нормі фактів та подій, що зумовлюють правову невизначеність у суб`єктивних правах чи інтересах. Такі підстави та умови виникнення юридичного спору у правовідносинах є однаковими незалежно від їх суб`єктного складу (за участі фізичних чи юридичних осіб) та змісту правовідносин (цивільні чи господарські).

З огляду на встановлені фактичні обставини справи, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог про розірвання договору.

Враховуючи викладене та порівнюючи зміст правовідносин (права й обов`язки сторін спору) згідно з відповідним правовим регулюванням, Суд дійшов висновку, що правовідносини у таких справах не є подібними.

Що ж до визначення подібності правовідносин у справах, то Верховний Суд враховує правову позицію, викладену в мотивувальній частині постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 задля юридичної визначеності у застосуванні приписів процесуального закону, які зобов`язують визначати подібність правовідносин, конкретизувала висновки Верховного Суду щодо тлумачення поняття "подібні правовідносини", що полягає у тому, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

Водночас касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження.

При цьому самим скаржником у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначається підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України (що визначено), покладається на скаржника.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

Керуючись статтею 234 та пунктом 5 частини першої статті 296 ГПК України, Верховний Суд

У Х В А Л И В :

Закрити касаційне провадження за касаційною скаргою фізичної особи-підприємця Бучнєва Вадима Анатолійовича на рішення господарського суду Кіровоградської області від 07.11.2022 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 15.05.2023 у справі № 912/364/22.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.

Суддя І. Булгакова

Суддя І. Колос

Суддя Т. Малашенкова