Ухвала

від 09.08.2023 по справі 607/4943/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

09 серпня 2023 року

м. Київ

справа № 607/4943/20

провадження № 61-11080ск23

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Карпенко С. О.,

розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Туристичне агентство «Солодка подорож» на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 21 квітня 2023 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 03 липня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Туристичне агентство «Солодка подорож», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Аккорд-Тур», про повернення грошових коштів, отриманих без достатньої правової підстави,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з указаним позовом, в якому просила зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Туристичне агентство «Солодка подорож» (далі - ТОВ «ТА «Солодка подорож») повернути їй кошти в сумі 5 042 Євро та 1 260 грн.

Позов ОСОБА_1 мотивовано тим, що вона як викладач Технічного коледжу університету імені І. Пулюя звернулася до ТОВ «ТА «Солодка подорож» з проханням про організацію поїздки для студентів коледжу в період з 06 по 14 березня 2020 року за маршрутом Львів-Мюнхен-Рейнський водоспад-Цюрих-Люцерн-Барселона-Ніцца-Монако-Венеція-Будапешт-Львів. З метою організації подорожі було зібрано грошові кошти в сумі 5 042 Євро та 1 260 грн, які передано особисто директору ТОВ «ТА «Солодка подорож» Пельо Н. Б. 16 січня 2020 року. Для отримання підтверджуючих документів у формі договору про надання туристичних послуг в кінці лютого 2020 року, орієнтовно 20-21 лютого 2020 року, вона звернулась до відповідача з проханням про надання такого договору, однак директор ТОВ «ТА «Солодка подорож» Пельо Н. Б. повідомила їй, що договір є усним. 27 лютого 2020 року навчальним закладом на адресу відповідача направлено лист про анулювання туру через епідеміологічну ситуацію та повернення коштів на умовах, передбачених статтею 20 Закону України «Про туризм», з підтвердженням понесених витрат. Однак відповідачем надіслано відповідь, з якої вбачається, що між навчальним закладом і ТОВ «ТА «Солодка подорож» не було укладено договору. Відповідач вважає, що замовником туристичної поїздки є особисто вона ( ОСОБА_1 ). З метою встановлення усіх умов туристичної подорожі 04 березня 2020 року вона поштовим відправленням на ім`я відповідача подала заяву про надання договору та підтвердження оплати переданих коштів, в якому окремо наголосила щодо надання інформації про страхування ризиків у зв`язку з наявністю у складі групи неповнолітніх студентів та поширення у країнах, якими пролягає подорож, коронавірусу, однак така заява була залишена без реагування. Такі дії відповідача суперечать положенням ЦК України та Закону України «Про туризм», а передані нею ТОВ «ТА «Солодка подорож» грошові кошти набуті ним без відповідної правової підстави і підлягають поверненню.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 21 квітня 2023 року позов задоволено. Зобов`язано ТОВ «ТА «Солодка подорож» повернути ОСОБА_1 5 042 Євро та 1 260 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постановою Тернопільського апеляційного суду від 03 липня 2023 року апеляційну скаргу ТОВ «ТА «Солодка подорож» залишено без задоволення, а рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 21 квітня 2023 року - без змін.

19 липня 2023 року ТОВ «ТА «Солодка подорож» подало засобами поштового зв`язку до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 21 квітня 2023 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 03 липня 2023 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення і ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24 липня 2023 року справу призначено судді-доповідачу Хопті С. Ф., судді, які входять до складу колегії: Лідовець Р. А., Луспеник Д. Д.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01 серпня 2023 року справу призначено судді-доповідачу Стрільчуку В. А., судді, які входять до складу колегії: Ігнатенко В. М., Карпенко С. О. Повторний автоматизований розподіл здійснено у зв`язку з відставкою судді Хопти С. Ф.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки скарга подана на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Відповідно до пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» передбачено, що у 2023 році прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць установлено в розмірі з 01 січня 2023 року (на час подання касаційної скарги) - 2 684 грн.

Ціна позову в цій справі як на час пред`явлення позову - 147 428,08 грн, так і на день подання касаційної скарги - 208 741,33 грн, на 01 січня 2023 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 684 грн х 100 = 268 400 грн). Тобто справа № 607/4943/20 є малозначною в силу вимог закону.

Касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять посилань на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у малозначних справах підлягають касаційному оскарженню.

Посилання заявника на правові висновки Верховного Суду, викладені в постановах від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 та від 18 березня 2020 року у справі № 645/606/17 про те, що не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами. Якщо дії сторін свідчать про те, що договір фактично був укладений, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності цього договору вимогам закону, від 11 січня 2023 року у справі № 548/741/21 про те, що безпідставно набуті грошові кошти не підлягають поверненню, якщо потерпіла особа знає, що в неї відсутнє зобов`язання (відсутній обов`язок) для сплати коштів, проте здійснює таку сплату, тому що вказана особа поводиться суперечливо, якщо згодом вимагає повернення сплачених коштів, не заслуговують на увагу, оскільки судами попередніх інстанцій в цій справі встановлено, що між сторонами не було укладено договору про надання туристичних послуг, так як ними не було досягнуто згоди з усіх істотних умов договору. Також в цій справі не було встановлено обставин суперечливої поведінки позивача, що свідчить про нерелевантність посилання заявника на згадані постанови Верховного Суду.

Крім цього, посилання заявника на неврахування апеляційним судом висновків, викладених в постановах Верховного Суду, щодо застосування норми права у подібних правовідносинах є підставою касаційного оскарження судового рішення, передбаченою пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України, втім не є доводом, який у розумінні підпунктів а)-г) пункту 2 частини третьої статті 389 цього Кодексу підтверджує наявність випадку/випадків, який/які дає/дають право вважати судове рішення таким, що підлягають касаційному оскарженню.

Учасники судового процесу повинні розуміти, що визначені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України випадки є винятком із загального правила, і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань як від заінтересованих осіб, так і від суду, оскільки в іншому випадку принцип «правової визначеності» буде порушено.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 жовтня 2020 року у справі № 127/18513/18 (провадження № 14-145цс20) вказала, що касаційний перегляд вважається екстраординарним з огляду на специфіку повноважень суду касаційної інстанції з точки зору обмеження виключно питаннями права та більшим ступенем формальності процедур. У ЦПК України визначено баланс між такими гарантіями права на справедливий судовий розгляд, як право на розгляд справи судом, встановленим законом (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод), та принципом остаточності судових рішень res judicata, фактично закріплено перехід до моделі обмеженої касації, що реалізується за допомогою введення процесуальних фільтрів з метою підвищення ефективності касаційного провадження.

Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є «судом фактів». Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають Конституції України, за статтею 129 якої основними засадами судочинства є, серед інших, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Верховним Судом досліджено та взято до уваги: ціну позову, предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства й не встановлено випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цих Рекомендацій скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

Європейський суд з прав людини вказує, що було б важко погодитися з тим, що Верховний Суд у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволило йому відфільтрувати справи, що надходять до нього, має бути пов`язаним з помилками нижчих судів при визначенні питання щодо надання комусь доступу до нього. В іншому випадку це може серйозно заважати роботі Верховного Суду і зробить неможливим виконання Верховним Судом своєї специфічної ролі. У прецедентній практиці Суду вже було підтверджено, що повноваження вищого суду щодо визначення своєї юрисдикції не можуть бути обмежені таким чином (рішення у справі ZUBAC v. CROATIA (Зубац проти Хорватії) від 05 квітня 2018 року).

Зазначення апеляційним судом в оскаржуваній постанові про можливість її оскарження до суду касаційної інстанції не змінює характер та предмет позову в цій справі та не спростовує наявність у Верховного Суду повноважень на відмову у відкритті касаційного провадження.

Оскільки оскаржувані заявником судові рішення ухвалено у малозначній справі і вони не підлягають касаційному оскарженню, то у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.

Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 1 частини шостої, частиною дев`ятою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Туристичне агентство «Солодка подорож» на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 21 квітня 2023 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 03 липня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Туристичне агентство «Солодка подорож», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Аккорд-Тур», про повернення грошових коштів, отриманих без достатньої правової підстави.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:В. А. Стрільчук В. М. Ігнатенко С. О. Карпенко