Рішення

від 15.08.2023 по справі 280/3927/23

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 серпня 2023 року Справа № 280/3927/23 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Батрак І.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справ

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНС-СТРОЙ»

до ІНФОРМАЦІЯ_1 АДРЕСА_2

про визнання протиправним та скасування акту, зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ТРАНС-СТРОЙ» (далі - ТОВ «ТРАНС-СТРОЙ», позивач) звернулося до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 АДРЕСА_2 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_2 АДРЕСА_2, відповідач) в якому просить:

визнати протиправним Акт приймання-передачі транспортних засобів і техніки, укладений відповідачем на транспортний засіб марка FORD CARGO, модель 3542 D, державний номер НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , рік випуску 2017, об`єм двигуна 12740 см-3, VIN-номер НОМЕР_3 , власник ТОВ «ТРАНС-СТРОЙ»;

зобов`язати відповідача вчинити всі необхідні дії з повернення незаконно вилученого транспортного засобу марка FORD CARGO, модель 3542 D, державний номер НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , рік випуску 2017, об`єм двигуна 12740 см-3, VIN-номер НОМЕР_3 , власник ТОВ «ТРАНС -СТРОЙ».

Крім того, просить допустити негайне виконання рішення суду в частині повернення ІНФОРМАЦІЯ_2 АДРЕСА_2 незаконно вилученого транспортного засобу: марка FORD CARGO, модель 3542 D, державний номер НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , рік випуску 2017, об`єм двигуна 12740 см-3, VIN-номер НОМЕР_3 , власник ТОВ «ТРАНС-СТРОЙ».

На обґрунтування позовних вимог у позовній заяві зазначає, що до ОСОБА_1 , яка є директором ТОВ «ТРАНС-СТРОЙ», з початку військової агресії російської федерації проти України до неї, як керівника підприємства, особисто з посадових осіб відповідача ніхто не телефонував та не звертався з офіційним листом або вимогою з приводу надання транспортних засобів на потреби ЗСУ. Зауважує, що ОСОБА_2 без належних правових повноважень передав відповідачу транспортний засіб підприємства, а також розписався в Акті приймання-передачі транспортного засобу від іншого власника, при вилученні транспортного засобу поставив печатку та штамп підприємства TOB «АВТО-СТРОЙ» (на вимогу посадових осіб відповідача які наполягали, щоб на акті була печатка для його законності). Таким чином, вилучення транспортних засобів проводилось без проведення відповідної належної оцінки ТЗ, без рішень Шевченківської РДА, без присутності власника транспортного засобу або його уповноваженого представника, а ОСОБА_2 не мав жодних правових підстав на вчинення дій щодо передачі транспортного засобу відповідачу.

Ухвалою судді від 12.06.2023 відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами в порядку, визначеному статтею 262 КАС України. Відповідачу запропоновано у 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву.

Відповідач позов не визнав, 28.06.2023 на адресу суду подав відзив (вх. №26936), в якому проти позову заперечує, Акт приймання-передачі транспортних засобів і техніки вважає правомірним та зазначає, що оскільки печатка відповідача не була втрачена чи викрадена, перебувала у розпорядженні ОСОБА_2 , який представився представником позивача, фактично володів документами та ключами від техніки, що належить позивачу, мав до неї безперешкодний доступ та також складав документи на офіційних бланках підприємства і підписував від імені позивача акт приймання-передачі, то ОСОБА_2 фактично під час передачі техніки був представником позивача і станом на 14.03.2022 у відповідача не було жодних підстав вважати протилежне. Відбір техніки відбувався у присутності особи, яка мала доступ до території зберігання транспортних засобів, володіла реєстраційними документами на них, видала уповноваженим особам відповідача довідку про балансову вартість техніки на фірмовому бланку та мала при собі печатку позивача, що свідчить про належне дотримання приписів ст.ст. 10 та 14 Положення про військово-транспортний обов`язок. Вважає, що оскаржений Акт приймання-передачі транспортного засобу і техніки від 14.03.2022 складено з дотриманням вимог ст.ст. 27, 28 Положення про військово-транспортний обов`язок та копію надано представнику позивача, що власне і підтверджується самим позивачем. З огляду на викладене, просить у задоволенні позову відмовити.

Враховуючи приписи частини 5 статті 262 КАС України справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (частина 5 статті 250 КАС України).

Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.

ОСОБА_1 є директором ТОВ «ТРАНС-СТРОЙ» (ЄДРПОУ 39556416), місцезнаходження якого відповідно до статуту: АДРЕСА_1 .

Як наголошує позивач, з початку військової агресії російської федерації проти України до неї як керівника підприємства особисто ніхто офіційно з посадових осіб відповідача не телефонував та не звертався, ані з офіційним листом, ані з вимогою з приводу надання транспортних засобів на потреби ЗСУ.

ОСОБА_2 , який передавав транспортний засіб є рідним братом чоловіка доньки позивачки.

14.03.2022 представник відповідача зателефонував ОСОБА_2 та наказав прибути до ІНФОРМАЦІЯ_2 АДРЕСА_2 з двома транспортними засобами для потреб армії. Даний факт не заперечується сторонами.

У той самий день, було складено спірний акт про приймання-передачу транспортного засобу марка FORD CARGO, модель 3542 D, державний номер НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , рік випуску 2017, об`єм двигуна 12740 см-3, VIN-номер НОМЕР_3 .

В Акті приймання-передачі транспортних засобів і техніки (додаток № 1) зазначено що Акт складено в/ч НОМЕР_4 згідно з рішенням районної адміністрації Запорізької міської ради по Шевченківському району (частковий наряд №16) у зв`язку з Указом Президента України №69/2022 від 24.02.2022, власником транспортного засобу є ТОВ «ТРАНС-СТРОЙ», ЄДРПОУ зазначений 39092067, залишкова балансова вартість 3000000,00 грн. Акт підписано з одного боку службовцем ЗСУ ОСОБА_3 та ЗКО в/ч НОМЕР_4 п/п-ком ОСОБА_4 , а з іншого боку ОСОБА_2 з печаткою підприємства ТОВ «АВТО-СТРОЙ».

Судом відповідно до свідоцтва про транспортний засіб НОМЕР_2 встановлено, що власником вантажного спеціалізованого самоскиду марка FORD CARGO, модель 3542 D, державний номер НОМЕР_1 , рік випуску 2017, об`єм двигуна 12740 см-3, VIN-номер НОМЕР_3 , є ТОВ «ТРАНС-СТРОЙ». У судовому засіданні сторони проти даного факту не заперечували.

Як встановлено судом у ТОВ «ТРАНС-СТРОЙ» ЄДРПОУ 39556416, а у TOB «ABТО-СТРОЙ» ЄДРПОУ 39092067.

Вилучення транспортного засобу 14.03.2022, а саме: вантажного спеціалізованого самоскиду марка FORD CARGO, модель 3542 D, державний номер НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , рік випуску 2017, об`єм двигуна 12740 см-3, VIN-номер НОМЕР_3 , власник ТОВ «ТРАНС-СТРОЙ», проводилось на підставі наряду № 16 від 13.03.2022, виданого районною адміністрацією Запорізької міської ради по Шевченківському району та ІНФОРМАЦІЯ_3 АДРЕСА_2 на адресу ТОВ «Спецстройтранс», адреса Заводи 22/72.

В розписці про отримання Наряду №16 14.03.2022 розписався ОСОБА_2 та стоїть печатка підприємства TOB «ABТО-СТРОЙ» (ЄДРПОУ 39092067).

На підставі аналізу матеріалів справи та позицій сторін, викладених у заявах по суті справи, суд дійшов переконання, що суть спору зводиться до перевірки відповідності оспорюваного Акт приймання-передачі транспортних засобів і техніки на предмет дотримання процедури його оформлення, а також порушення права позивачки на мирне володіння майном.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Указом Президента України від 24.02.2022 за №64/2022 «Про введення воєнного стану» у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації в Україні введений воєнний стан.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану»№389-VIII від 12.05.2015 (далі - Закон №389-VIII) в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) можуть самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати в межах тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, передбачених указом Президента України Про введення воєнного стану, такі заходи правового режиму воєнного стану: примусово відчужувати майно, що перебуває у приватній або комунальній власності, вилучати майно державних підприємств, державних господарських об`єднань для потреб держави в умовах правового режиму воєнного стану в установленому законом порядку та видавати про це відповідні документи встановленого зразка.

Аналіз цих положень п. 4 ч. 1 ст. 8 Закону №389-VIII вказує, що за умови введення в Україні воєнного стану, військове командування може здійснювати такий захід правового режиму воєнного стану, як примусове відчуження майна, що перебуває у приватній власності.

Згідно з ч. 1 ст. 3 Закону №389-VIII військовим командуванням, якому згідно з цим законом надається право разом з органами виконавчої влади, військовими адміністраціями, Радою міністрів Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати заходи правового режиму воєнного стану, є: Головнокомандувач Збройних Сил України, Командувач об`єднаних сил Збройних Сил України, командувачі видів та окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, командувачі (начальники) органів військового управління, командири з`єднань, військових частин Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань.

Абзацом шістнадцятим ст. 1 Закону України «Про оборону України» визначено, що органами військового управління є Міністерство оборони України, інші центральні органи виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями, утвореними відповідно до законів України, Генеральний штаб Збройних Сил України, інші штаби, командування, управління, постійні чи тимчасово утворені органи у Збройних Силах України та інших військових формуваннях, призначені для виконання функцій з управління, в межах їх компетенції, військами (силами), з`єднаннями, військовими частинами, військовими навчальними закладами, установами та організаціями, які належать до сфери управління центральних органів виконавчої влади, а також територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Пунктами 1 та 2 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану» (далі - Закон №4765), примусове відчуження майна - позбавлення власника права власності на індивідуально визначене майно, що перебуває у приватній або комунальній власності та яке переходить у власність держави для використання в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану за умови попереднього або наступного повного відшкодування його вартості; вилучення майна - позбавлення державних підприємств, державних господарських об`єднань права господарського відання або оперативного управління індивідуально визначеним державним майном з метою його передачі для потреб держави в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану.

Згідно із приписами ч. 1, 2 ст. 3 Закону №4765 примусове відчуження майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану може здійснюватися з попереднім повним відшкодуванням його вартості.

У разі неможливості попереднього повного відшкодування за примусово відчужене майно таке майно примусово відчужується з наступним повним відшкодуванням його вартості.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону № 4765-VI примусове відчуження або вилучення майна у зв`язку із запровадженням та виконанням заходів правового режиму воєнного стану здійснюється за рішенням військового командування, погодженим відповідно з Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласною, районною, Київською чи Севастопольською міською державною адміністрацією або виконавчим органом відповідної місцевої ради.

Статтею 7 Закону № 4765-VI визначено вимоги до акта про примусове відчуження або вилучення майна.

Відповідно до ч.1 першої зазначеної статті про примусове відчуження або вилучення майна складається акт. Бланк акта про примусове відчуження або вилучення майна (далі - акт) виготовляється за єдиним зразком, затвердженим Кабінетом Міністрів України. В акті зазначаються: 1) назва військового командування та органу, що погодив рішення про примусове відчуження або вилучення майна, або військового командування чи органу, що прийняв таке рішення; 2) відомості про власника (власників) майна, зокрема,: для фізичних осіб - прізвище, ім`я, по батькові, постійне місце проживання та ідентифікаційний номер у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків та інших обов`язкових платежів, крім осіб, які з релігійних або інших переконань відмовилися від ідентифікаційного номера, про що мають відповідну відмітку у паспорті; 3) відомості про документ, що встановлює право власності на майно (у разі наявності); 4) опис майна, достатній для його ідентифікації. Для нерухомого майна - відомості про місцезнаходження (адреса), для рухомого майна (наземні, водні та повітряні транспортні засоби) - відомості про реєстраційний номер транспортного засобу, марку, модель, номер шасі, рік випуску та інші реєстраційні дані; 5) сума виплачених коштів (у разі попереднього повного відшкодування вартості майна).

За приписами ч. 5 ст. 7 Закону № 4765-VI у разі відсутності особи, у якої відчужується або вилучається майно, або її законного представника під час складання акта про примусове відчуження або вилучення майна такий акт складається без її участі. У такому разі власник майна або його законний представник має право на ознайомлення з актом про примусове відчуження або вилучення майна. Примірник акта та документ, що містить висновок про вартість майна, вручаються під розписку особі, у якої відчужується або вилучається майно, або її уповноваженому представнику.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» військово-транспортний обов`язок установлюється з метою задоволення потреб Збройних Сил України, інших військових формувань на особливий період транспортними засобами і технікою і поширюється на центральні та місцеві органи виконавчої влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи і організації, у тому числі на залізниці, порти, пристані, аеропорти, нафтобази, автозаправні станції дорожнього господарства та інші підприємства, установи і організації, які забезпечують експлуатацію транспортних засобів, а також на громадян - власників транспортних засобів.

Порядок виконання військово-транспортного обов`язку визначається Кабінетом Міністрів України (ч.2 ст.6 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»).

Постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2000 №1921 затверджено Положення про військово-транспортний обов`язок».

Згідно із п.3 Положення під час мобілізації задоволення потреб військових формувань здійснюється шляхом безоплатного залучення транспортних засобів і техніки підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності на умовах повернення їх після оголошення демобілізації.

Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки здійснюють залучення транспортних засобів і техніки за лімітами вилучення транспортних засобів і техніки та відсотковими нормами вилучення, затвердженими Кабінетом Міністрів України, як окремо, так і у складі спеціальних формувань, які передаються до складу військових формувань під час мобілізації.

У відповідності до п.2 Положення:

ліміти вилучення транспортних засобів і техніки - гранично допустимі обсяги безоплатного залучення, вилучення та примусового відчуження транспортних засобів і техніки для задоволення потреб військових формувань на особливий період;

частковий наряд - розпорядчий документ голови місцевої держадміністрації, в якому встановлено під час мобілізації для керівників підприємств, установ та організацій завдання з передачі військовим формуванням визначених транспортних засобів і техніки, а також порядок, пункти та строки передачі. Голова місцевої держадміністрації та керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки підписують частковий наряд і скріплюють підписи своїми печатками. Громадянам - власникам транспортних засобів частковий наряд надається у разі введення правового режиму воєнного стану.

Згідно із п.27 Положення залучення під час мобілізації транспортних засобів і техніки оформляється відповідним актом приймання-передачі за формою згідно з додатками 4 і 5.

Акт приймання-передачі складається у трьох примірниках і підписується керівником підприємства, установи та організації або його уповноваженим представником, керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його уповноваженим представником та командиром (начальником) військової частини (підрозділу), установи та організації військового формування або його уповноваженим представником, якому передається транспортний засіб або техніка, і скріплюється печатками.

Як зазначено вище, у спірному випадку залучення транспортних засобів відбулося на підставі часткового наряду №16 від 13.03.2022, виданого Запорізькою районною військовою адміністрацією Запорізької області. Передача транспортного засобу оформлена актом від 14.03.2022, який відповідає затвердженій Положенням формі.

Тобто, стверджувати про те, що у спірному випадку у відповідача не існувало правових підстав для залучення транспортного засобу позивача для військових потреб, або про те, що залучення такого транспортного засобу не було належним чином оформлено, підстав не існує.

Стосовно доведення до відома лімітів вилучення транспортних засобів, слід зазначити те, що з метою виконання військово-транспортного обов`язку ліміти вилучення транспортних засобів і техніки встановлюються: підприємствам, установам та організаціям, які розташовані в межах території районів, - розпорядженнями районних держадміністрацій за поданням районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Отже, ліміти встановлюються розпорядженнями районних держадміністрацій, а не відповідачем, а тому твердження позивача про недоведеність йому таких лімітів саме відповідачем є безпідставним, так як відповідач не володіє інформацією щодо встановлення таких лімітів відносно кожного з підприємств.

З приводу аргументів позивача про те, що передача транспортних засобів відбулася без керівника підприємства, а акти передачі підписані не уповноваженою особою, суд вважає за необхідне зазначити таке.

Як зазначено вище, акт приймання-передачі транспортного засобу підписується керівником підприємства, установи та організації або його уповноваженим представником (п.27 Положення).

Тобто, акт може бути підписаний як керівником підприємства так і уповноваженим представником.

У спірному випадку встановлено, що акт від 14.03.2022 підписаний ОСОБА_2 , який є рідним братом чоловіка доньки керівника ТОВ «ТРАНС-СТРОЙ» - ОСОБА_1 .

Під час складання актів приймання-передачі транспортних засобів був присутній ОСОБА_2 , який: мав доступ до транспортних засобів ( в нього знаходилися ключі від автомобілів), в якого знаходилися свідоцтва про реєстрацію транспортних засобів, який мав печатку ТОВ «ТРАНС-СТРОЙ», яким видані довідки про балансову вартість транспортних засобів та яким підписано самі акти приймання-передачі транспортних засобів.

Тобто, на час складання акту приймання-передачі транспортних засобів і техніки від 14.03.2022 відбулось вилучення/залучення транспортних засобів в умовах дії режиму воєнного стану із зазначенням вартості, опису вантажного автомобіля та заповненням рядка: право власності на майно підтверджується свідоцтвом про реєстрацію без застережень щодо іншого власника із покликанням на підставу: Указ Президента України від 25.02.2022 №69-2022 «Про загальну мобілізацію».

Отже, ті дії, які вчиняв ОСОБА_2 , не давали відповідачу підстав для сумніву стосовно наявності повноважень у вказаної особи на вчинення дій від імені ТОВ «ТРАНС-СТРОЙ». При цьому, слід зазначити те, що вказаним вище Положенням не передбачено повноважень посадових осіб ТЦК у будь-який спосіб перевіряти повноваження осіб, що діють від імені підприємства.

Також суд звертає увагу, що відповідно до ч. 5 ст. 7 Закону № 4765-VI у разі відсутності особи, у якої відчужується або вилучається майно, або її законного представника під час складання акта про примусове відчуження або вилучення майна такий акт складається без її участі. У такому разі власник майна або його законний представник має право на ознайомлення з актом про примусове відчуження або вилучення майна.

Про те, що акт приймання-передачі транспортних засобів і техніки від 14.03.2022 на вимогу позивач не надавався, жодних доказів з цього приводу суду надано не було. Навпаки, позивач додає цей акт до матеріалів справи разом з позовною заявою.

Таким чином, підсумовуючи викладене, суд вважає, що встановлені у цій справі обставини не дають підстав для висновку про порушення відповідачем порядку вилучення транспортних засобів в умовах правового режиму воєнного стану.

Щодо стосується аргументів позивача з приводу того, що вилучення транспортного засобу відбувалося під тиском або вчинялися якісь насильницькі дії зі сторони відповідача, то суд зазначає, що дані обставини не можуть бути предметом розгляду в адміністративному судочинстві, в даному процесі суд досліджує наявність права у відповідача щодо вилучення транспортного засобу та відповідність дії відповідача закону в межах процедури вилучення транспортного засобу.

Крім цього, суд вважає за необхідне звернути увагу на зміст та обсяг заявлених позивачем вимог. Так, у межах цієї справи позивачем оскаржуються акти про приймання-передачу транспортних засобів. У свою чергу, акти приймання-передачі не є правовими актами (актами індивідуальної правової дії чи нормативно-правовими актами), які породжують будь-які права чи обов`язки для осіб. Акти приймання-передачі є матеріальною формою фіксації певних подій, а отже самі по собі не можуть створювати будь-яких негативних наслідків для особи, чи порушувати її права або законні інтереси. Отже, позивачем невірно обрано спосіб захисту права у вигляді визнання протиправними та скасування актів приймання-передачі транспортних засобів.

Частиною 2 ст. 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 та 2 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до ст. 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності..

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, суд враховує, що особі, що не є суб`єктом владних повноважень у разі відмови у задоволені позову - судовий збір поверненню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 9, 137, 139, 242-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНС-СТРОЙ» (69002, м. Запоріжжя, вул. Залізнична, буд 9а/91, код ЄДРПОУ 39556416) до ІНФОРМАЦІЯ_1 АДРЕСА_2 (АДРЕСА_3, код ЄДРПОУНОМЕР_5) про визнання протиправним та скасування акту, зобов`язання вчинити певні дії відмовити.

Розподіл судових витрат не здійснюється.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя І.В. Батрак