Постанова

від 16.08.2023 по справі 240/2634/21

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 серпня 2023 року

м. Київ

справа № 240/2634/21

адміністративне провадження № К/9901/47977/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Шишова О.О.,

суддів: Дашутіна І.В., Яковенка М.М.,

розглянув у порядку письмового провадження в касаційній інстанції справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Екоплант" до Головного управління ДПС у Житомирській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Житомирській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 16 червня 2021 року (прийняту в складі: головуючого судді Капинос О.В.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 30 вересня 2021року (постановлену в складі колегії суддів: головуючого судді Мацького Є.М., суддів: Залімського І.Г., Сушка О.О.),

УСТАНОВИВ

І. Суть спору

1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Екоплант" (далі - позивач, ТОВ "Екоплант") звернулося до суду із адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Житомирській області (далі - відповідач, ГУ ДПС, податковий орган) в якому просило:

1.1. - визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 01.02.2021 №0009410714, №0009420714;

1.2. - зобов`язати внести до Реєстру заяв про повернення сум бюджетного відшкодування дані щодо суми від`ємного значення, заявленого ТОВ "Екоплант", що зараховуються до складу податкового кредиту наступного звітного періоду в сумі 278459 грн.

2. Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що відповідачем не доведено факту невідповідності договірної ціни ТОВ "Ельфа лабораторія" ринковим (звичайним) цінам.

ІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

3. Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 16 червня 2021 року, залишеною без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 30 вересня 2021року зазначений адміністративний позов задоволено частково.

3.1. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Житомирській області від 01.02.2021 №0009410714 та №0009420714. У іншій частині позову відмовлено. Також було вирішено питання щодо розподілу судових витрат зі сплати судового збору.

4. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідачем не доведено, що договірна ціна продажу позивачем власної продукції не відповідала рівню звичайних (ринкових) цін, і така невідповідність була встановлена шляхом дотримання суб`єктом владних повноважень процедури та вчинення дій, що визначені законодавством України.

III. Провадження в суді касаційної інстанції

5. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції та постановою суду апеляційної інстанції відповідач подав касаційну скаргу, в якій посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 16 червня 2021 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 30 вересня 2021 року у справі №240/2634/21 та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову.

6. Підставою касаційного оскарження ГУ ДПС зазначило пункт 1 частини четвертої статті 328, а саме: неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норми пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України без врахування висновку Верховного Суду у постанові від 18.12.20218 у справі №810/1585/17. Також ГУ ДПС зазначає про безпідставне врахування судами першої та апеляційної інстанцій висновку Верховного Суду щодо застосування норм Указу Президента України "Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності" від 23.07.1998 №817/98 та пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України у постановах від 04.06.2019 (справа №818/2186/14) та від 12.09.2019 (справа №815/527/14), враховуючи неподібність правовідносин у цих справах і у справі №240/2634/21 (зміна правового регулювання визначення звичайної ціни)

6.1. Податковий орган наголошує, що ТОВ "Екоплант" було занижено суму податкового зобов`язання внаслідок невірного визначення об`єкту оподаткування податком на додану вартість при здійснення операцій з постачання продукції власного виробництва пов`язаній особі (ТОВ "Ельфа лабораторія") за цінами, що є нижче звичайних, що призвело до заниження податкових зобов`язань на загальну суму 394 488 грн. , а також завищено податковий кредит та суму від"ємного значення з ПДВ, що зараховується до складу наступного звітного періоду по рядку 21 Декларації за жовтень 2020 на суму 278459 грн

7. У відзиві на касаційну скаргу позивач проти її доводів заперечує, вважає, що суд першої та апеляційної інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги та просить відмовити у задоволенні касаційної скарги.

8. 23 травня 2022 року справа №240/2634/21 надійшла на адресу Верховного Суду.

IV. Установлені судами фактичні обставини справи

9. Суди попередніх інстанцій установили, що за результатами документальної планової виїзної перевірки з питань правомірності декларування від`ємного значення податку на додану вартість за червень-жовтень 2020, та заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість по декларації з ПДВ за жовтень 2020, складено акт перевірки від 12.01.2021 №197/06-30-07-13/38205213.

10. Перевіркою встановлено:

- порушення п.188.1 ст.188 Податкового кодексу внаслідок чого ТОВ "Екоплант" занижено податок на додану вартість на загальну суму 116029 грн., в тому числі по періодах: за червень 2020 - на суму 29336 грн., за липень 2020 - на суму 59340 грн., за серпень 2020 - на суму 27353 грн.

- порушення п.188.1 ст.188 Податкового кодексу внаслідок чого ТОВ "Екоплант" внаслідок чого завищено податковий кредит та суму від"ємного значення з ПДВ, що зараховується до складу наступного звітного періоду по рядку 21 Декларації за жовтень 2020 на суму 278459 грн.

11. На підставі акту перевірки відповідачем прийнято:

- податкове повідомлення-рішення від 01.02.2021 №0009410714, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість за основним платежем на 116029 грн. та нараховані штрафні санкції на суму 29007 грн.

- податкове повідомлення-рішення від 01.02.2021 №0009420714, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 278459 грн.

12. Уважаючи неправомірність дій відповідача щодо прийняття податкового повідомлення-рішення від 01.02.2021 №0009410714, №0009420714, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

V. Позиція Верховного Суду

13. Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

14. Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

15. Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

16. За правилами частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

17. Згідно з підпунктом "а" пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

18. Згідно з пунктом 187.1 статті 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

19. Датою виникнення податкових зобов`язань у разі постачання товарів/послуг з оплатою за рахунок бюджетних коштів є дата зарахування таких коштів на банківський рахунок платника податку або дата отримання відповідної компенсації у будь-якій іншій формі, включаючи зменшення заборгованості такого платника податку за його зобов`язаннями перед бюджетом (пункт 187.7 статті 187 Податкового кодексу України).

20. Відповідно до пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

21. При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком: товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню; газу, який постачається для потреб населення; електричної енергії, ціна на яку склалася на ринку електричної енергії.

22. Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

23. Згідно з пунктом 201.4 статті 201 Податкового кодексу України, платник податку в разі здійснення постачання товарів/послуг, база оподаткування яких, визначена відповідно до статті 188 і 189 цього Кодексу, перевищує фактичну ціну постачання таких товарів/послуг, можуть скласти не пізніше останнього дня місяця, в якому здійснено такі постачання, зведену податкову накладну з урахуванням сум податку, розрахованих виходячи з перевищення бази оподаткування над фактичною ціною, визначених окремо по кожній операції з постачання товарів/послуг.

24. Термін «звичайна ціна» визначено у підпункті 14.1.71 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, відповідно до якого, під звичайною ціною розуміється ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін. Це визначення не поширюється на операції, що визнаються контрольованими відповідно до статті 39 Податкового кодексу України.

25. За підпунктом 14.1.219 цього ж пункту, під ринковою ціною розуміється ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати на добровільній основі, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) у порівняних економічних (комерційних) умовах.

26. А ринок товарів (робіт, послуг) це сфера обігу товарів (робіт, послуг), що визначається виходячи з можливості покупця (продавця) без значних додаткових витрат придбати (реалізувати) товар (роботи, послуги) на найближчій для покупця (продавця) території (підпункт 14.1.218 цього ж пункту).

27. Статтею 10 Закону України "Про ціни і ціноутворення" визначено, що суб`єкти господарювання під час провадження господарської діяльності використовують: вільні ціни; державні регульовані ціни. Ціни на товари, які призначені для реалізації на внутрішньому ринку України, установлюються виключно у валюті України, якщо інше не передбачено міжнародними угодами, ратифікованими Україною, та постановами Кабінету Міністрів України.

28. Відповідно до статті 11 указаного Закону вільні ціни встановлюються суб`єктами господарювання самостійно за згодою сторін на всі товари, крім тих, щодо яких здійснюється державне регулювання цін.

29. Відповідно до п. 13 Указу Президента України від 23.07.1998 року № 817/98 "Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності" індикативні або звичайні ціни на товари (роботи, послуги) для застосування їх у податкових або митих цілях установлюються на підставі статистичної оцінки рівня цін реалізації таких товарів (робіт, послуг) на внутрішньому ринку України, яка проводиться уповноваженим державним органом у визначеному ним порядку. Індикативні або звичайні ціни не можуть встановлюватися органами виконавчої влади, які використовують їх для нарахування та стягнення податків і зборів (обов`язкових платежів) та неподаткових платежів, крім випадків відсутності статистичних даних про рівень цін на окремі види товарів (робіт, послуг).

30. Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що суб`єкти господарювання реалізують продукцію за цінами, самостійно визначеними сторонами договору. Така ціна, якщо не доведено зворотне, вважається такою, що відповідає рівню ринкових цін.

31. Суд звертає увагу податкового органу на те, що обов`язок доведення невідповідності ціни договору рівню звичайних цін у цьому випадку покладається на контролюючий орган.

32. Отже, висновок про заниження позивачем рівня звичайних цін податковим органом зроблено всупереч вимог п.п. 188.1 статті 188 ПК України, які діяли станом на час періоду, який перевірявся. Та суди першої та апеляційної інстанції правильно дійшли висновку про недоведеність податковим органом факту заниження позивачем рівня звичайних цін.

33. Колегія суддів звертає увагу відповідача на те, що останній не надав жодних доказів, що були здійснені дії відповідно до порядку, про який йдеться в п. 13 Указу Президента України від 23.07.1998 року № 817/98 (чинним на час спірних првовідносин), тобто що ним відповідно до такого порядку досліджено відповідний ринок цін та проведено аналіз звичайних цін на товари (роботи, послуги) для застосування їх у податкових або митних цілях установлюються на підставі статистичної оцінки рівня цін реалізації таких товарів (робіт, послуг) на внутрішньому ринку України, яка проводиться уповноваженим державним органом у визначеному ним порядку.

34. Згідно з акта перевірки податковий орган висновуав, що ТОВ "Екоплант" протягом перевіреного періоду здійснювало постачання на ТОВ "Ельфа лабораторія" продукції власного виробництва за цінами, нижчими, ніж реалізовувало аналогічну продукцію іншим суб"єктам господарської діяльності. При цьому, кінцевими бенефеціарними власниками вказаних підприємств є пов"язані особи, оскільки такі перебувають у родинних відносинах.

35. До вказаних висновків податковий орган прийшов під час проведення перевірки порівнювалися ціни на ідентичні товари, в один і той самий період, які реалізовувалися одним і тим самим продавцем різним суб`єктам за суттєво відмінними цінами.

36. Проте з`ясування рівня звичайних цін має відбуватись відповідно до визначеної процедури, а необхідна інформація - надаватись уповноваженим державним органом. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в постановах від 04.06.2019 року у справі № 818/2186/14, від 12.09.2019 року у справі № 815/527/14.

37. У постанові від 12.09.2019 року у справі № 815/527/14 Верховний Суд зазначив, що податковим органом у порушення наведених вище нормативних приписів при визначенні звичайної ціни (…) не використовувалась інформація про укладені на момент придбання зазначених послуг договори з ідентичними (однорідними) послугами у співставних умовах, будь-яких запитів до уповноважених із цих питань органів не скеровувалось, аналіз ринку відповідних послуг не проводився.

38. Будь-які дані, надані приватними структурами чи не уповноваженими на це державними органами (висновки, результати досліджень, витяги з реєстру прав власності на нерухоме майно тощо), не є статистичними документами стосовно звичайних цін на товари (роботи, послуги) та не можуть бути підставою для визначення звичайної ціни.

39. Стосовно посилань податкового органу на те, що наказ Держстату від 29 серпня 2016 року № 157 "Про затвердження форми державного статистичного спостереження № 1-ціни (спожив) (місячна) "Середні ціни (тарифи) та індивідуальні індекси цін (тарифів) на споживчі товари (послуги)" втратив чинність, а тому відповідно скасовано подання даної форми до органів статистики, Суд зазначає, що цей наказ установлював лише форму державного статистичного спостереження № 1-ціни (спожив) (місячна) "Середні ціни (тарифи) та індивідуальні індекси цін (тарифів) на споживчі товари (послуги), на відміну наказу 29.08.2016 № 158 «Про затвердження Методологічних положень щодо організації статистичного спостереження за змінами цін (тарифів) на споживчі товари (послуги) і розрахунків індексів споживчих цін», який регламентував організацію роботи.

40. Тобто органи державної статистики здійснювали свої повноваження щодо статистичного спостереження за змінами цін (тарифів) на споживчі товари (послуги) і розрахунків індексів споживчих цін».

41. Скасування наказу не змінює суті зобов`язання податкового органу звертатись до уповноваженого державного органу (статистики) із запитом про надання інформації щодо рівня звичайних цін на товари.

42. У цій справі податковий орган при здійсненні контрольного заходу не звертався до уповноваженого державного органу із запитом про надання інформації щодо рівня звичайних цін на товари, які реалізував позивач протягом відповідного періоду, та, відповідно, таку інформацію не поклав в основу оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

43. Відсутність доказів звернення податкового органу до уповноваженого державного органу про отримання необхідної інформації свідчить про порушення відповідачем визначеної процедури з`ясування рівня звичайних цін. Використання іншої інформації до встановлення відсутності офіційних статистичних даних про рівень цін на окремі товари свідчить про передчасність використання результатів досліджень, використаних податковим органом для визначення звичайної ціни у межах спірних відносин.

44. Указана правова позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 14.08.2018 року у справі № 2а-3564/09/1970.

45. Ураховуючи наведене, правові підстави для зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість були відсутні.

46. Водночас, відповідно до розрахунку обсягів поставок від ТОВ "Екоплант" та ТОВ "Ельфа лабораторія" (пов"язана особа) за період червень-жовтень 2020 всього поставлено товару на суму 7 928 951,80 грн.

47. Так, обсяги поставки до інших покупців за цей же період значно нижчі за обсягами, а саме:

-ТОВ "Хозсервіс" - 15 637,90 грн., що становить 0,2% від обсягу поставок основного покупця;

-ТОВ "Ресторація сервіс" - 6 644,40 грн., що становить 0,1% від обсягу поставок основного покупця;

-ТОВ "Інпак" - 16 777,36 грн., що становить 0,2% від обсягу поставок основного покупця;

-ТОВ "Банко" - 1 368,00 грн., що становить 0,005% від обсягу поставок основного покупця;

-ТОВ "Прімекс-Клінінг" - 5 639,20 грн., що становить 0,1% від обсягу поставок основного покупця;

-ФОП ОСОБА_1 - 7 423,10 грн., що становить 0,1% від обсягу поставок основного жжупця;

-ТОВ "Розетка.Уа" - 6 701,70 грн., що становить 0,1% від обсягу поставок основного купця;

-ТОВ "Клін-Кет" (неплатник) - 3 952,00 грн., що становить 0,05% від обсягу поставок основного покупця.

48. Крім того, судами попередніх інстанцій досліджено умови договорів, відповідно до яких ТОВ "Ельфа лабораторія" та інші покупці не знаходяться в порівняних гномічних (комерційних) умовах за характером комерційних відносин між сторонами. Так, договірні відносини між ТОВ "Екоплант" та ТОВ "Ельфа лабораторія" передбачають виготовлення продукції на замовлення під торговельною маркою ТОВ "Ельфа лабораторія", а також додатковий обсяг відповідальності ТОВ "Ельфа лабораторія", що пов`язаний з розробкою та просуванням продукції на ринку.

49. При розрахунку заниження об`єкту оподаткування контролюючим органом також не враховано інші відмінні умови договорів (доставка товару, строки оплати, викуп сировини, тривалість комерційних відносин та інші), що також впливають на рівень договірної ціни.

50. Також при здійсненні порівняння цін контролюючим органом також не враховано наявність зовнішньо-економічних відносин з деякими контрагентами (ООО "Лайф Груп", Фирма "Tarol-DD SRL"), що не знаходяться у непорівнянних економічних (комерційних) умовах за географічним розташуванням.

51. Отже, відповідачем порівняння цін ТОВ "Ельфа лабораторія" (пов`язана особа) здійснено з цінами інших покупців, що не знаходяться у порівняних економічних (комерційних) умовах.

52. Ураховуючи викладене, Суд зазначає, що висновки податкового органу щодо реалізації ТОВ "Екоплант" продукції за ціною нижче ціни з ТОВ "Ельфа лабораторія" зроблені без врахування винятку, передбаченого пунктом 188.1 статті 188 Податкового кодексу України.

53. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій (частина перша статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України).

54. Ураховуючи, що суди першої та апеляційної інстанції прийняли рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про необхідність залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення суду першої та апеляційної інстанцій - без змін.

VІ. Судові витрати

55. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасником справи, на користь якого ухвалено судове рішення, у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

56. Керуючись статтями 3, 328, 341, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд-

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Житомирській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України - залишити без задоволення.

2. Рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 16 червня 2021 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 30 вересня 2021року у справі №240/2634/21 - залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О.О. Шишов

Судді І.В. Дашутін

М.М. Яковенко