Постанова

від 09.08.2006 по справі 52/339-05

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

52/339-05

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

09 серпня 2006 р.                                                                                   № 52/339-05  

Вищий  господарський  суд  України  у  складі  колегії  суддів:

головуючого      Подоляк О.А.

суддів :Кота О.В.,Самусенко С.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Інституту експериментальної і клінічної ветеринарної медицини УААН

на  постановувід 28.03.2006 р. Харківського апеляційного господарського суду

у  справі№ 52/339-05

за  позовомІнституту експериментальної і клінічної ветеринарної медицини УААН(надалі –Інститут)

доТОВ “Біовет”(надалі –Товариство)

пророзірвання договору та виселення

за участю представників:

від позивача -  Кібірєва І.О., Сиротенко С.Є.

від відповідача-  Суржан Р.Д.

В С Т А Н О В И В:

В жовтні 2005 р. Інститут звернувся до суду з позовом до Товариства про розірвання договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 89 від 01.12.2000 р., укладеного між сторонами, та про виселення відповідача із займаних приміщень.

В обґрунтування позовних вимог Інститут вказував на неналежне виконанням відповідачем зобов'язань за договором. Зокрема, позивач посилався на п. 4.2.3 Правил охорони праці в лабораторіях ветеринарної медицини, затверджених Наказом Держнаглядохоронпраці № 67 від 20.04.1999 р., відповідно до якого розміщення на території або в приміщеннях лабораторії інших установ та організацій не допускається, на ст. 7 Закону України “Про пожежну безпеку”, оскільки відповідач порушує норми і правила пожежної безпеки, на ст. 783 ЦК України, бо відповідач користується орендованим майном не відповідно до його призначення та умов договору, на ст. 10 Закону України “Про оренду державного і комунального майна”, бо майно відповідачем не застраховано.

Товариство проти задоволення позову заперечувало, посилаючись на необґрунтованість заявлених вимог.

Рішенням господарського суду Харківської області від 26.12.2005 р. (суддя Білоусова Я.О.) позов задоволено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 28.03.2006 р. (судді: Слюсарева Л.В., Білоконь Н.Д., Фоміна В.О.) рішення господарського суду Харківської області від 26.12.2005 р. скасовано, в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з постановою, Інститут звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити без змін, мотивуючи скаргу порушенням і неправильним застосуванням апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи із наступного.    

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, 01.12.2000 р. між Інститутом (орендодавець) та Товариством (орендар) укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 89 (надалі –Договір), відповідно до умов якого орендодавець передав орендареві в строкове платне користування нежитлове підвальне приміщення головного корпусу ІЕКВМ УААН, площею 44,2 м2, яке розташоване за адресою: м. Харків, вул. Пушкінська, 83 (п. 1.1). Термін дії Договору сторонами встановлений до 01.12.2020 р. включно (п. 10.1). Пунктом 1.1 Договору передбачалось, що майно передається в оренду з метою виробництва ветеринарних препаратів. Обов'язком відповідача є використання майна відповідно до його призначення та умов Договору (п. 5.1). Також відповідно до п. 5.3 договору відповідач повинен забезпечити збереження орендованого майна, запобігати його пошкодженню і псуванню, здійснювати заходи протипожежної безпеки. Відповідно до п. 5.4 Договору відповідач повинен своєчасно здійснювати капітальний, поточний та інші види ремонтів орендованого майна. Відповідно до п. 5.5 Договору Товариство зобов'язалось застрахувати орендоване майно не менше ніж на його балансову вартість на користь позивача.

Київською бактеріологічною лабораторією м. Харкова 09.06.2005 р. було проведено санітарно-епідеміологічне обстеження об'єкта (ІЕКВМ УААН), в результаті якого була здійснена перевірка в підрозділах: лабораторії молекулярної діагностики, лабораторії вивчення бактеріальних хвороб птиці, лабораторної кухні, сховище культур мікроорганізмів 2-4 груп патогенності. Під час перевірки встановлено, що на одній території з лабораторною кухнею та сховищем колекції музейних культур мікроорганізмів 2-4 груп патогенності в цокольному поверсі розміщається Товариство, стороння організація, яка не має зв'язку з науковою діяльністю Інституту і не відповідальна щодо функціонування перед адміністрацією Інституту, що суперечить державному нормативному акту – Правилам охорони праці в лабораторіях ветеринарної медицини, затверджених Наказом Держнаглядохоронпраці № 67 від 20.04.1999 р. та ДСП 9.9.5-080-02 Правилам влаштування і безпеки роботи в лабораторіях (відділах, відділеннях) мікробіологічного профілю, оскільки призводить до порушення протиепідеміологічного стану і не запобігає можливості виносу інфекції сторонніми особами за межи інституту. В той же час оренда відповідачем приміщень, які закриті і не використовуються за призначенням, не дає можливості розширити виробничу зону лабораторної кухні.

За наслідком перевірки було складено акт санітарно-епідеміологічного обстеження об'єкта від 09.06.2005 р., в якому також зазначено, що Товариство знаходиться на території між сховищем культур мікроорганізмів і лабораторною кухнею в двох приміщеннях (кімнатах) та коридорі, котре перекриває маршрут доставки культур на знешкодження в автоклавній, внаслідок чого вони переносяться через двір, що суперечить вимогам протиепідеміологічного режиму.

Згідно п. 4.2.3 Правил охорони праці в лабораторіях ветеринарної медицини, затверджених Наказом Держнаглядохоронпраці № 67 від 20.04.1999 р., розміщення на території або в приміщеннях лабораторії інших установ та організацій не допускається. Вимоги Правил є обов'язковими для керівників, спеціалістів і технічного персоналу лабораторій і т.д. Пунктом 14 даних правил зазначається, що керівники підприємств, установ, організацій та інші посадові особи несуть персональну відповідальність за виконання вимог Правил у межах покладених  на  них  завдань  та  функціональних  обов'язків  згідно  з  чинним законодавством.

За результатами санітарно-епідеміологічного обстеження директору ІЕКВМ УААН було доручено провести до 01.01.2006 р. заходи щодо звільнення приміщення, що займає Товариство, яке знаходиться на одній території з лабораторною кухнею і сховищем культур мікроорганізмів, а також розширити площі лабораторної кухні для забезпечення роботи. Факт знаходження на одній території з лабораторною кухнею і сховищем культур мікроорганізмів приміщень, які орендовані відповідачем (приміщення №№ 27, 28), підтверджується технічним паспортом, витягом з технічного паспорту та довідкою позивача від 20.12.2005 р.

Згідно ч. 1 ст. 7 Закону України “Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення” підприємства, установи і організації зобов'язані виконувати розпорядження і вказівки посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби при здійсненні ними державного санітарно-епідеміологічного нагляду.

Державним пожежним наглядом Київського району м. Харкова було проведено пожежно-технічне обстеження приміщень ІЕКВМ УААН, в результаті чого було внесено подання № 6/145 від 15.02.2005 р., відповідно до якого Товариство орендує приміщення в порушення норм та правил пожежної безпеки. Протипожежний захист орендованих приміщень знаходиться в незадовільному стані, що створює реальну загрозу гибелі людей, знищення вогнем матеріальних цінностей і будинку вцілому.

Матеріали справи свідчать про те, що відповідач здійснював експлуатацію приміщень в порушення ст. 7 Закону України “Про пожежну безпеку”, без дозволу від органів та з грубим порушенням норм та правил пожежної безпеки, а саме: приміщення експлуатуються без дозволу органів державного пожежного нагляду; проект переобладнання приміщень не наданий на експертизу до ЗДПО-6; з'єднання та відгалуження жил електричних проводів в приміщеннях не виконано за допомогою опресування, зварювання, паяння або затискачів; приміщення не обладнанні автоматичною пожежною сигналізацією; не виконаний вимір опору ізоляції електричних мереж; приміщення недоукомплектовані первинними засобами пожежегасіння. Також, вищезазначеним поданням, від ІЕКВМ УААН вимагається розірвати Договір.

Згідно п. 2 ч. 7 ст. 7 Закону України “Про пожежну безпеку” державні інспектори з пожежного нагляду мають право давати (надсилати) керівникам центральних органів виконавчої влади, структурних підрозділів Ради Міністрів Республіки Крим, місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого та регіонального самоврядування, керівникам та іншим посадовим особам підприємств, установ та організацій, а також громадянам обов'язкові для виконання розпорядження (приписи) про усунення порушень і недоліків з питань пожежної безпеки.

Інститут направив на адресу Товариства лист, в якому повідомив, що ІЕКВМ УААН з урахуванням порушень Договору та вимог законодавства вважає за неможливе продовжувати оренду приміщень, які орендує Товариство, у зв'язку з чим просив відповідача з'явитися і підписати угоду про розірвання Договору.

Відповідач не з'явився та надіслав лист, в якому повідомив про свої наміри і надалі орендувати приміщення згідно Договору.

Згідно ч. 2 ст. 18 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” орендар зобов'язаний використовувати та зберігати орендоване майно відповідно до умов договору.

Відповідно до ст. 783 ЦК України наймодавець має право вимагати розірвання договору найму, якщо наймач користується річчю всупереч договору або призначенню речі.

Згідно п. 5.7 Договору у разі припинення або розірвання договору орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві або підприємству, вказаному орендодавцем, орендоване майно у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду, з врахуванням нормального фізичного зносу, та відшкодувати орендодавцеві збитки у разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) орендованого майна з вини орендаря.

Як встановлено судом, Товариство з моменту укладення Договору не використовує приміщення, взяті ним в оренду, для виробництва ветеринарних препаратів, як це було передбачено Договором, а використовує їх всупереч умовам договору, що підтверджується, зокрема, актом санітарно-епідеміологічного обстеження ІЕКВМ УААН від 09.06.2005 р., у якому зазначається про те, що приміщення є закритими та не використовуються за призначенням, що не дає можливості розширити виробничу площу лабораторної кухні. Факт нецільового використання орендованих Товариством приміщень підтверджується також довідкою про результати перевірки регіональним відділенням ФДМУ по Харківській області дотримання чинного законодавства під час передачі в оренду нерухомого майна ІЕКВМ УААН від 29.08.2005 р. Цією довідкою встановлено, що 16.08.2005 р. при огляді підвальних приміщень головного корпусу Інституту приміщення, передане в оренду, опечатано печаткою орендаря з позначкою дати: 05.08.2003 р., що свідчить про фактичне невикористання на протязі 2-х років орендованого майна за зазначеним у договорі цільовим призначенням, і невиконання орендарем обов'язків за Договором.

В силу п. 5.5 Договору та ст. 10 Закону України “Про оренду державного і комунального майна” відповідач зобов'язаний застрахувати орендоване майно не менше ніж на його балансову вартість на користь позивача. Водночас, надані відповідачем договори страхування свідчать про те, що останні укладалися відповідачем на короткі строки між якими є великі проміжки часу, коли майно було не застраховане відповідачем, що є порушенням вимог Договору та діючого законодавства.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В силу ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

В силу ч. 3 ст. 291 ГК України договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав передбачених ЦК України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу. Статтею 783 ЦК  України передбачені випадки, коли наймодавець має право вимагати розірвання договору найму.

Відповідно до ст. 26 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” на вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням господарського суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань. Підставою для розірвання договору в такому випадку на вимогу орендодавця може бути невиконання відповідачем належним чином хоча б одного з його зобов'язань за договором оренди.

Приймаючи рішення про розірвання Договору та виселення місцевий господарський суд виходив з того, що встановлені судом порушення правил охорони праці в лабораторіях ветеринарної медицини, які в свою чергу призводить до порушення протиепідеміологічного стану і створюють загрозу виносу інфекції сторонніми особами, порушення норм і правил пожежної безпеки, порушення вимог Закону України “Про оренду державного і комунального майна” щодо страхування державного майна, невикористання приміщення за призначенням згідно Договору свідчать про законність і обґрунтованість вимог позивача.

Матеріали справи свідчать про те, що вказані висновки суду відповідають фактичним обставинам та наявним матеріалам справи, нормам матеріального і процесуального права, є законними та обґрунтованими.

Встановлені місцевим господарським судом обставини є підставою для дострокового розірвання Договору згідно з п. 10.4 Договору та відповідно до ст. ст. 773, 783 ЦК України, ст. 291 ГК України, ст. 26 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”.

В порушення ст. ст. 43, 99, 101, 104, 105 ГПК України, доводи апеляційного господарського суду за якими він не погодився з висновками суду першої інстанції, є необґрунтованими. Скасовуючи рішення, апеляційний господарський суд висновків місцевого господарського суду належним чином не спростував та дійшов власних висновків, які суперечать обставинам справи та вимогам законодавства. Здійснена апеляційним господарським судом неналежна юридична оцінка обставин справи призвела до неналежного з'ясування дійсних прав і обов'язків сторін та неправильного застосування матеріального закону, що регулює спірні правовідносини. Як наслідок, постанова апеляційного господарського суду не відповідає положенням ст. 105 ГПК України та вимогам, які викладені в постанові Пленуму Верховного Суду України “Про судове рішення” від 29.12.1976 р. № 11 із змінами та доповненнями.

Перевіривши у відповідності до ч. 2 ст. 1115 ГПК України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що суд першої інстанції в порядку ст. ст. 43, 47, 43 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно розглянув в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази; належним чином проаналізував правовідносини сторін; дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову. Як наслідок, прийняте судом рішення відповідає положенням ст. 84 ГПК України та вимогам, що викладені в постанові Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 р. № 11 “Про судове рішення”.

У зв'язку із вищевикладеним колегія суддів вважає, що приймаючи оскаржувану постанову, апеляційний господарський суд надав невірну юридичну оцінку обставинам справи, порушив і неправильно застосував норми матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а законне і обґрунтоване рішення місцевого господарського суду –залишенню в силі.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11110, 11111 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Інституту експериментальної і клінічної ветеринарної медицини УААН задовольнити.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 28.03.2006 р. у справі № 52/339-05 скасувати.

Рішення господарського суду Харківської області від 26.12.2005 р. залишити без змін.

Головуючий, суддя                                                                      О. Подоляк   

С у д д і:                                                                                          О. Кот

                                                                                                        С. Самусенко