Рішення

від 16.08.2023 по справі 185/508/23

ПАВЛОГРАДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 185/508/23

Провадження № 2/185/1140/23

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

16 серпня 2023 року Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Болдирєвої У.М.

з участю секретаря судового засідання Бублик А.В.

прокурора Ленченко О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Павлограді цивільну справу за позовом керівника Павлоградської окружної прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Межиріцької сільської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи Товариство з обмеженою відповідальністю «Зоря», приватний нотаріус Павлоградського районного нотаріального округу Ізюмська Аліна Вікторівна про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки, скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку, витребування земельної ділянки,

В С Т А Н О В И В:

Керівник Павлоградської окружної прокуратури Дніпропетровської області звернувся з позовом в інтересах держави в особі Межиріцької сільської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки, скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку, витребування земельної ділянки.

Позовна заява надійшла до суду 05 січня 2023 року, згідно відмітки на конверті позовна заява здана на пошту 28 грудня 2022 року.

12 січня 2023 року здійснено автоматизований розподіл судової справи між суддями.

Предметом спору є земельна ділянка сільськогосподарського призначення площею 4,9310 га з кадастровим номером 1223584500:01:002:1141, розташована на території Межиріцької сільської ради у Павлоградському районі Дніпропетровської області (далі спірна земельна ділянка).

Заявлені такі позовні вимоги:

1. Визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки від 09 грудня 2021 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , як такий, що порушує публічний порядок, оскільки вчинений з метою, що завідомо суперечить інтересам держави та суспільства.

2. Скасувати державну реєстрацію права власності на земельну ділянку, проведену за ОСОБА_2 на підставі рішення державного реєстратора виконавчого комітету Вербківської сільської ради Павлоградського району Красюк Олени Володимирівни № 50042691 від 05 грудня 2019 року (номер запису про право 34481623).

3. Витребувати від ОСОБА_1 земельну ділянку на користь Межиріцької сільської ради.

Ухвалою від 13 січня 2023 року залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, приватного нотаріуса Павлоградського районного нотаріального округу Ізюмську Аліну Вікторівну.

Позиція позивача

В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на те, що рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 11 квітня 2019 року у справі № 185/1875/19 за ОСОБА_2 було визнано право на земельну частку (пай) розміром 5,29 умовних кадастрових гектарів із земель колективного сільськогосподарського підприємства «Межиріч».

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 12 лютого 2020 року скасовано рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 11 квітня 2019 року, відмовлено у позові ОСОБА_2 про визнання права на земельну частку (пай).

Рішенням Межиріцької сільської ради від 19 листопада 2019 року ОСОБА_2 передано у власність спірну земельну ділянку, на підставі цього рішення здійснено державну реєстрацію права власності.

ОСОБА_2 був обізнаний про скасування апеляційним судом рішення суду першої інстанції про визнання ним права на земельну частку (пай), внаслідок чого скасовано підстави для набуття ним права власності на спірну земельну ділянку, і незважаючи на це уклав з ОСОБА_1 договір купівлі-продажу спірної земельної ділянки, на підставі якого право власності на спірну земельну ділянку було зареєстровано за ОСОБА_1 .

В подальшому 20 грудня 2021 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Зоря» був укладений договір оренди спірної земельної ділянки яка розташована на території Межиріцької сільської ради Павлоградського району.

Право власності Межиріцької територіальної громади на спірну земельну ділянку було порушено в момент її вибуття з комунальної власності у володіння іншої особи, проте Межиріцькою сільською надою не було вжито заходів, спрямованих на захист та відновлення порушеного права.

Так Межиріцька сільська рада була обізнана про існування рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 11 квітня 2019 року, однак не оскаржувала цього рішення.

Прокурор вважає, що належним способом захисту порушеного права Межиріцької сільської ради є визнання недійсним договору купівлі-продажу спірної земельної ділянки, скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_2 на спірну земельну ділянку, витребування земельної ділянки від ОСОБА_1 на користь Межиріцької сільської ради.

У судовому засіданні прокурор Ленченко О.О. підтримала заявлені вимоги, просила їх задовольнити. Інші учасники справи у судове засідання не з`явились.

Представник позивача Межиріцької сільської ради згідно поданої заяви просить розглянути справу без його участі, підтримує позицію прокурора. (а.с.145)

Відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_1 не скористалися правом на подання відзиву.

Відповідачем ОСОБА_2 подано заяву про розгляд справи без його участі, за змістом якої позовні вимоги він не визнає. (а.с.148)

Треті особи ТОВ «Зоря» та приватний нотаріус Ізюмська А.В. про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, письмових пояснень щодо позову не подали.

Фактичні обставини, встановлені судом

Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 11 квітня 2019 року у справі № 185/1875/19 задоволено позов ОСОБА_2 до Межиріцької сільської ради про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування за законом. Визнано за ОСОБА_2 право на земельну частку (пай) по колишньому КСП «Межиріч» у розмірі 5,29 умовних кадастрових одиниць, розташовану на території Межиріцької сільської ради, в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . (а.с.28-32)

З тексту зазначеного рішення видно, що представник відповідача Межиріцької сільської ради не брав участі у судовому розгляді справи, згідно поданої заяви просив розглянути справу за його відсутності, проти позовних вимог не заперечував. Рішення суду від 11 квітня 2019 року не було оскаржене сторонами у визначений строк і набрало законної сили 13 травня 2019 року.

Рішенням Межиріцької сільської ради у вересні 2019 року ОСОБА_2 надано дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) у розмірі земельної частки (паю) площею 4,27 умовних кадастрових гектарів для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із земель колишньої колективної власності КСП «Межиріч» на території Межиріцької сільської об`єднаної територіальної громади. (а.с.40-41)

Вказане рішення прийнято на підставі заяви ОСОБА_2 від 14 травня 2019 року та рішення суду від 11 квітня 2019 року у справі № 185/1875/19.

В подальшому Межиріцькою сільською радою було прийнято рішення №1100-19/VII від 19 листопада 2019 року про передачу у власність ОСОБА_2 земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 4,9310 га з кадастровим номером 1223584500:01:002:1141, розташованої на території Межиріцької сільської об`єднаної територіальної громади, тобто спірної земельної ділянки. (а.с.44-45)

На підставі цього рішення 02 грудня 2019 року було здійснено державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на спірну земельну ділянку, номер запису про право власності: 34481623.(а.с.65)

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 12 лютого 2020 року задоволено апеляційну скаргу першого заступника прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, Межиріцької сільської ради , скасовано рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 11 квітня 2019 року. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Межиріцької сільської ради про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування за законом - відмовлено. (а.с.33-37)

Постанова апеляційного суду у справі № 185/1875/19 набрала законної сили з дня її проголошення, тобто з 12 лютого 2020 року. За змістом цієї постанови у ОСОБА_2 відсутнє право на земельну частку (пай) на території Межиріцької сільської ради. Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 11 квітня 2019 року, на підставі якого було надано дозвіл ОСОБА_2 на розробку технічної документації щодо спірної земельної ділянки, скасовано, тобто підстава для набуття права власності ОСОБА_2 на спірну земельну ділянку відпала.

При цьому ОСОБА_2 як учасник справи № 185/1875/19 повинен був достеменно знати про ухвалення постанови апеляційного суду, якою фактично скасовано підставу для набуття ним права власності на спірну земельну ділянку.

Однак вже після винесення апеляційним судом постанови від 12 лютого 2020 року ОСОБА_2 розпорядився спірною земельною ділянкою, уклавши з ОСОБА_1 договір купівлі-продажу від 09 грудня 2021 року, посвідчений приватним нотаріусом Павлоградського районного нотаріального округу Ізюмською А.В., зареєстрований в реєстрі за № 1928. (а.с.46-49)

На підставі зазначеного договору було здійснено державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на спірну земельну ділянку 09 грудня 2021 року, номер запису про право власності: 45563703. (а.с.64)

20 грудня 2021 року між орендодавцем ОСОБА_1 та орендарем ТОВ «Зоря» укладений договір оренди спірної земельної ділянки строком на 10 років. (а.с.50-54).

Норми права, які застосував суд

Як визначено частиною 4 статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Як встановив Дніпровський апеляційний суд у постанові від 12 лютого 2020 року у справі № 185/1875/19 ОСОБА_2 не має права на земельну частку (пай) на території Межиріцької сільської ради.

Відповідно до положень статті 1212 Цивільного кодексу України (глава 83), особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:

1) повернення виконаного за недійсним правочином;

2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні;

4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

ОСОБА_2 було набуто право власності на спірну земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Межиріцької сільської ради з підстави, яка згодом відпала (рішення суду першої інстанції про визнання за ОСОБА_2 права на земельну частку (пай) в порядку спадкування за законом було скасовано апеляційним судом).

Відтак ОСОБА_2 згідно приписів статті 1212 ЦК України був зобов`язаний повернути спірну земельну ділянку Межиріцькій сільській раді і відповідно не мав права відчужувати це майно на користь ОСОБА_1 .

Таким чином ОСОБА_2 не мав права вчиняти правочин щодо відчуження земельної ділянки, оскільки на момент вчинення цього правочину відпала правова підстава для набуття ним права власності на це нерухоме майно (рішення суду про визнання права на земельну частку (пай) було скасовано). Тому земельна ділянка підлягала поверненню на користь Межиріцької сільської ради.

Зміст правочину, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 суперечить положенням статті 317 Цивільного кодексу України, згідно якої виключно власнику належить право розпорядження своїм майном.

Тому наявні підстави для визнання недійсним договору купівлі-продажу від 09 грудня 2021 року, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , посвідченого приватним нотаріусом Павлоградського районного нотаріального округу Ізюмською А.В., зареєстрованого в реєстрі за № 1928, предметом якого є спірна земельна ділянка.

Яквизначено статтею 216Цивільного кодексуУкраїни,недійсний правочинне створюєюридичних наслідків,крім тих,що пов`язаніз йогонедійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред`явлена будь-якою заінтересованою особою.

Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

Спірна земельна ділянка не може бути повернута продавцю ОСОБА_2 в порядку застосування наслідків недійсного правочину, оскільки право власності на це майно було набуте ним з підстави, яка згодом відпала внаслідок скасування рішення суду про визнання за ОСОБА_2 права на земельну частку (пай).

Відповідно до положень статей 125, 126 Земельного кодексу України, право власностіна земельнуділянку,а такожправо постійногокористування таправо орендиземельної ділянкивиникають змоменту державноїреєстрації цихправ. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (пункт 1 частини 1 статті 2 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Як передбачено частиною 3 статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію зміни, припинення речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження повертаються у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, шляхом державної реєстрації змін чи набуття таких речових прав, обтяжень речових прав, що здійснюється державним реєстратором або, у випадку скасування рішення Міністерства юстиції України, прийнятого відповідно до пункту 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, посадовою особою Міністерства юстиції України. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.

Зазначеною нормою закону визначено можливість скасування державної реєстрації прав судовим рішенням. Тому у зв`язку із безпідставністю набуття ОСОБА_2 права власності на спірну земельну ділянку слід скасувати державну реєстрацію цього права.

Відповідач ОСОБА_1 є добросовісним набувачем нерухомого майна, оскільки при укладенні договору купівлі-продажу спірної земельної ділянки вона не знала і не могла знати про скасування рішення суду у справі № 185/1875/19 про визнання за ОСОБА_2 права на земельну частку (пай), на підставі якого Межиріцькою сільською радою було прийнято рішення про виділення ОСОБА_2 земельної ділянки в натурі (на місцевості) та в подальшому було здійснено державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на спірну земельну ділянку.

ОСОБА_1 не була учасником справи № 185/1875/19 отже їй не могло бути відомо про ухвалення судового рішення, яке стосувалося правомірності набуття права власності ОСОБА_2 на спірну земельну ділянку.

Судом не встановлено обставин, які б свідчили про недобросовісність ОСОБА_1 .

Згідно висновку Верховного Суду, що викладений у постанові від 01 квітня 2020 року у справі № 610/1030/18, якщо спірне майно є об`єктом нерухомості, то для визначення добросовісності його набувача крім приписів статті 388 ЦК України слід застосовувати спеціальну норму пункту 1 частини першої статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», відповідно до якої державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Отже, добросовісна особа, яка придбаває нерухоме майно у власність або набуває інше речове право на нього, вправі покладатися на відомості про речові права інших осіб на нерухоме майно та їх обтяження (їх наявність або відсутність), що містяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Тому за відсутності в цьому реєстрі відомостей про права інших осіб на нерухоме майно або їх обтяжень особа, яка добросовісно покладалася на ці відомості, тобто не знала і не мала знати про існування таких прав чи обтяжень, набуває право на таке майно вільним від незареєстрованих прав інших осіб та обтяжень. Відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно презюмуються правильними, доки не доведено протилежне, тож добросовісний набувач не повинен перевіряти історію придбання нерухомості та робити висновки щодо правомірності попередніх переходів майна, а може діяти, покладаючись на такі відомості, за відсутності обставин, які з точки зору розумного спостерігача можуть викликати сумнів у достовірності цих відомостей.

Частиною першою статті 321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

У статті 330 ЦК України закріплено, що якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Відповідно до частини першої статті 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

У даному випадку Межиріцька сільська рада вчинила дії (бездіяльність), які свідчили про наявність волі на передачу спірної земельної ділянки у власність ОСОБА_2 , а саме Межиріцькою сільською радою було прийнято рішення № 1100-19/VII від 19 листопада 2019 року про передачу земельної ділянки у власність ОСОБА_2 , при цьому органом місцевого самоврядування не заперечувалося право ОСОБА_2 за земельну частку (пай), визнане судовим рішенням у справі № 185/1875/19, яке самою Межиріцькою сільською радою не оскаржувалося.

При цьому фактичною підставою для набуття права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку було рішення суду першої інстанції у справі № 185/1875/19 про визнання за ним права на земельну частку (пай), яке було в подальшому скасоване судом апеляційної інстанції.

Відповідно до висновку Верховного Суду, що викладений у постанові від 28 січня 2021 року у справі № 367/8910/17, майно, яке вибуло з володіння власника на підставі рішення суду, ухваленого щодо цього майна, але надалі скасованого, вважається таким, що вибуло з володіння власника поза його волею.

Рішення суду у справі № 185/1875/19 було ухвалено не щодо спірної земельної ділянки, а щодо права на земельну частку (пай), яке стало підставою для встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Межиріцької сільської ради та передання земельної ділянки у власність ОСОБА_2 .

За таких обставин спірне майно вважається таким, що вибуло з володіння Межиріцької сільської ради поза її волею, відтак добросовісний набувач не набуває права власності на це майно.

Тому наявні підстави для витребування спірної земельної ділянки від ОСОБА_1 на користь Межиріцької сільської ради.

Розподіл судових витрат

При зверненні до суду прокуратурою сплачений судовий збір за дві вимоги немайнового характеру та одну вимогу майнового характеру в загальній сумі 7443 грн. (а.с.1-3)

Згідно з частиною 1 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як передбачено частиною 3 статті 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Оспорюваний договір купівлі-продажу спірної земельної ділянки було укладено внаслідок недобросовісних дій відповідача ОСОБА_2 , який повинен був знати про скасування судового рішення про визнання за ним права на земельну частку (пай), на підставі якого було встановлено межі спірної земельної ділянки в натурі (на місцевості) та передано цю земельну ділянку йому у власність.

Відповідач ОСОБА_1 є добросовісним набувачем нерухомого майна, оскільки іншого судом не встановлено.

Тому судовий збір слід покласти саме на відповідача ОСОБА_2 , стягнути з нього на користь Дніпропетровської обласної прокуратури загальну суму сплаченого судового збору.

Керуючись статтями 264-265 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Задовольнити повністю позов керівника Павлоградської окружної прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Межиріцької сільської ради.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу від 09 грудня 2021 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Павлоградського районного нотаріального округу Ізюмською Аліною Вікторівною, зареєстрований в реєстрі за № 1928, предметом якого є земельна ділянка сільськогосподарського призначення площею 4,9310 га з кадастровим номером 1223584500:01:002:1141, розташована на території Межиріцької сільської ради у Павлоградському районі Дніпропетровської області. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1978774512235, номер запису про право власності: 45563703).

Скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 4,9310 га з кадастровим номером 1223584500:01:002:1141, проведену на підставі рішення Межиріцької сільської ради № 1100-19/VII від 19 листопада 2019 року, номер запису про право власності: 34481623.

Витребувати від ОСОБА_1 на користь Межиріцької сільської ради земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 4,9310 га з кадастровим номером 1223584500:01:002:1141.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Дніпропетровської обласної прокуратури (49044 місто Дніпро, проспект Яворницького Дмитра, 38, МФО 820172, р/р UA228201720343160001000000291 в ДКСУ м.Київ, код ЄДРПОУ 02909938) судові витрати на сплату судового збору у розмірі 7443 (сім тисяч чотириста сорок три) грн.

Повне судове рішення складено 16 серпня 2023 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається у Дніпровський апеляційний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

-Павлоградська окружна прокуратура, 51400 Дніпропетровська область, місто Павлоград, вулиця Світличної Ганни, будинок 64-А, ЄДРПОУ 02909938,

-Межиріцька сільська рада, 51473 Дніпропетровська область, Павлоградський район, село Межиріч, провулок Виконкомівський, будинок 1, ЄДРПОУ 04338948,

- ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ,

- ОСОБА_2 , АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ,

-Товариство з обмеженою відповідальністю «Зоря», 41473 Дніпропетровська область, Павлоградський район, село Межиріч, вулиця Молодіжна, ЄДРПОУ 30720872,

-приватний нотаріус Павлоградського районного нотаріального округу Ізюмська Аліна Вікторівна, АДРЕСА_3 , номер свідоцтва 4213.

Суддя У.М. Болдирєва