Ухвала

від 16.08.2023 по справі 276/1553/23

ВОЛОДАРСЬКО-ВОЛИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 276/1553/23

Провадження по справі 2/276/341/23

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 серпня 2023 року смт. Хорошів

Суддя Володарсько-Волинського районного суду Житомирської області Бобер Д.О. розглянувши позовну заяву Первинної організації профспілки трудящих металургійної і гірничодобувної промисловості України «Іршанський гірничо-збагачувальний комбінат» (ПО ПМГУ «Іршанський ГЗК»), що діє в інтересах членів профспілки, до Акціонерного товариства «Об`єднана гірничо-хімічна компанія» та Філії «Іршанський гірничо-збагачувальний комбінат» Акціонерного товариства «Об`єднана гірничо-хімічна компанія» про визнання протиправними і скасування рішення та наказів, стягнення грошових коштів,-

В С Т А Н О В И В:

11серпня 2023року Первиннаорганізація профспілкитрудящих металургійноїі гірничодобувноїпромисловості України«Іршанський гірничо-збагачувальнийкомбінат»,діючи вінтересах 1036членів профспілки,звернулася досуду ізвищевказаною позовноюзаявою,в якійпросила:визнати протиправнимта скасуватирішення правлінняАкціонерного товариства«ОБ`ЄДНАНА ГІРНИЧО-ХІМІЧНАКОМПАНІЯ» №18від 29.03.2022року прозупинення з29.03.2022року діїположень колективногодоговору,що укладенийна Філії«ІГЗК» АТ«ОГХК» вчастині соціальнихгарантій тазаохочувальних виплатна періодвоєнного стану та наказ Філії «ІГЗК» АТ «ОГХК» від 29.03.2022 року №199-кд «Про призупинення виплат по Філії «ІГЗК» АТ «ОГХК»; визнати протиправним та скасувати рішення правління Акціонерного товариства «ОБ`ЄДНАНА ГІРНИЧО-ХІМІЧНА КОМПАНІЯ» від 20.04.2022 року №26 та наказ Філії «ІГЗК» АТ «ОГХК» від 21.04.2022 року №239-кд «Про призупинення виплат по Філії «ІГЗК» АТ «ОГХК»; стягнути з Філії «Іршанський гірничо-збагачувальний комбінат» Акціонерного товариства «Об`єднана гірничо-хімічна компанія» на користь 1036 членів профспілки допомоги, заохочень, доплат на загальну суму 8346683,49 грн.

Дослідивши позовну заяву та додані до неї матеріали, суд встановив обставини, що перешкоджають судовому розгляду та зазначає наступне.

Правове становище професійних спілок, їх статус та повноваження регулюються Кодексом законів про працю України, Законом України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності».

Працівники мають право, зокрема, на об`єднання в професійні спілки та на вирішення колективних трудових конфліктів (спорів) у встановленому законом порядку. Первинні профспілкові організації на підприємствах, в установах, організаціях та їх структурних підрозділах представляють інтереси своїх членів і захищають їх трудові, соціально-економічні права та інтереси. Первинні профспілкові організації здійснюють свої повноваження через утворені відповідно до статуту (положення) виборні органи, а в організаціях, де виборні органи не утворюються, - через профспілкового представника, уповноваженого згідно із статутом на представництво інтересів членів професійної спілки, який діє в межах прав, наданих Законом України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» та статутом професійної спілки. (стаття 2, частини перша, друга статті 246 Кодексу законів про працю України).

Права професійних спілок, їх об`єднань визначаються Конституцією України, Законом України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами (стаття 244 Кодексу законів про працю України).

За змістом статей 1, 2 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» професійна спілка (профспілка) - добровільна неприбуткова громадська організація, що об`єднує громадян, пов`язаних спільними інтересами за родом їх професійної (трудової) діяльності (навчання). Первинна організація профспілки - добровільне об`єднання членів профспілки, які, як правило, працюють на одному підприємстві, в установі, організації незалежно від форми власності і виду господарювання або у фізичної особи, яка використовує найману працю, або забезпечують себе роботою самостійно, або навчаються в одному навчальному закладі. Професійні спілки створюються з метою здійснення представництва та захисту трудових, соціально-економічних прав та інтересів членів профспілки.

Статтею 42 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» встановлено, що роботодавець зобов`язаний сприяти створенню належних умов для діяльності профспілкових організацій, що діють на підприємстві, в установі або організації.

Згідно з приписами статті 1 Закону України «Про колективні договори і угоди» колективний договір, угода укладаються на основі чинного законодавства, прийнятих сторонами зобов`язань з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин і узгодження інтересів працівників та роботодавців.

Відповідно до статті 10 КЗпП України колективний договір укладається на основі чинного законодавства, прийнятих сторонами зобов`язань з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин і узгодження інтересів трудящих, власників та уповноважених ними органів.

Колективний договір укладають роботодавець з однієї сторони і один або кілька профспілкових органів, а у разі відсутності таких органів представниками працівників, обраними і уповноваженими трудовим колективом з іншої сторони (стаття 3 Закону України «Про колективні договори і угоди»).

Загальний перелік питань, що підлягають врегулюванню у колективному договорі, визначено статтею 7 Закону України «Про колективні договори і угоди». У колективному договорі встановлюються взаємні зобов`язання сторін щодо регулювання виробничих, трудових, соціально-економічних відносин, зокрема, зміни в організації виробництва і праці; забезпечення продуктивної зайнятості; нормування і оплати праці, встановлення форми, системи, розмірів заробітної плати та інших видів трудових виплат (доплат, надбавок, премій та ін.); встановлення гарантій, компенсацій, пільг; участі трудового колективу у формуванні, розподілі і використанні прибутку підприємства (якщо це передбачено статутом); режиму роботи, тривалості робочого часу і відпочинку; умов і охорони праці; забезпечення житлово-побутового, культурного, медичного обслуговування, організації оздоровлення і відпочинку працівників; гарантій діяльності профспілкової чи інших представницьких організацій працівників; умов регулювання фондів оплати праці та встановлення міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень в оплаті праці; забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків; заборона дискримінації.

Відповідно до ч.3 ст. 19, ч. 1 ст. 26 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», у питанняхіндивідуальних правта інтересівсвоїх членів профспілкиздійснюють представництвота захисту порядку,передбаченому законодавствомта їхстатутами. Профспілки, їх об`єднання мають право представляти інтереси працівників в органах, що розглядають індивідуальні трудові спори.

Таким чином, індивідуальний трудовий спір це неурегульовані розбіжності з питань застосування трудового законодавства (та інших нормативних правових актів), які виникають між конкретним працівником і власником підприємства (установи, організації) або уповноваженим ним органом, а їх розгляд згідно глави XV КЗпП України здійснюється комісіями по трудовим спорам або місцевими загальними судами.

Разом з тим, правові й організаційні засади функціонування системи заходів з вирішення колективних трудових спорів (конфліктів), здійснення взаємодії сторін соціально-трудових відносин у процесі врегулювання колективних трудових спорів (конфліктів), що виникли між ними врегульовано Законом України «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)».

Встановлені цим Законом норми поширюються на найманих працівників та організації, утворені ними відповідно до законодавства для представництва і захисту їх інтересів, і на роботодавців, організації роботодавців та їх об`єднання.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)» колективний трудовий спір (конфлікт) - це розбіжності, що виникли між сторонами соціально-трудових відносин, щодо: встановлення нових або зміни існуючих соціально-економічних умов праці та виробничого побуту; укладення чи зміни колективного договору, угоди; виконання колективного договору, угоди або окремих їх положень; невиконання вимог законодавства про працю.

Сторонами колективного трудового спору на виробничому рівні є наймані працівники (окремі категорії найманих працівників) підприємства, установи, організації чи їх структурних підрозділів або первинна профспілкова чи інша уповноважена найманими працівниками організація та роботодавець (стаття 3 вказаного Закону).

Законом України «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)» окремо встановлено особливу процедуру розгляду розбіжностей, що виникли між сторонами соціально-трудових (колективних) відносин. Указаним законодавчим актом передбачається примирно-третейська процедура та система організаційних структур із належною компетенцією щодо узгодження інтересів конфліктуючих сторін.

Зокрема,положеннями статті7Закону України«Про порядоквирішення колективнихтрудових спорів(конфліктів)»передбачений розглядколективного трудовогоспору (конфлікту)з питаньвиконання колективногодоговору,угоди абоокремих їхположень абоневиконання вимогзаконодавства пропрацю,який здійснюєтьсятрудовим арбітражем,що складаєтьсяіз залученихсторонами фахівців,експертів таінших осібі приймаєрішення посуті трудовогоспору (конфлікту). До складутрудового арбітражутакож можутьвходити народнідепутати України,представники органівдержавної влади,органів місцевогосамоврядування йінші особи. Колективний трудовий спір (конфлікт) розглядається трудовим арбітражем з обов`язковою участю представників сторін, а в разі потреби - представників інших заінтересованих органів та організацій. Трудовий арбітраж повинен прийняти рішення у десятиденний строк з дня його створення. За рішенням більшості членів трудового арбітражу цей строк може бути продовжено до двадцяти днів.

При цьому, за ст. 13 Закону України «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)», жодна із сторін колективного трудового спору (конфлікту) не може ухилятися від участі в примирній процедурі і зобов`язані використати для врегулювання колективного трудового спору (конфлікту) всі можливості, не заборонені законодавством.

Якщо примирні органи не змогли врегулювати розбіжності між сторонами, причини розбіжностей з обґрунтуванням позицій сторін у письмовій формі доводяться до відома кожної із сторін колективного трудового спору (конфлікту). У цьому разі наймані працівники або уповноважений ними орган чи професійна спілка мають право з метою виконання висунутих вимог застосовувати усі дозволені законодавством засоби, крайнім з яких, відповідно зі статтею 17 Закону України «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)» та статтю 44 Конституції України - є право на страйк.

Відтак, колективні трудові спори, на відміну від індивідуальних, - це спори непозовного провадження між найманими працівниками, трудовим колективом (профспілкою) і власником чи уповноваженим ним органом із питань: установлення нових або змін чинних соціально-економічних умов праці та виробничого побуту; укладення або зміни колективного договору, виконання колективного договору або його окремих положень.

Оскільки при трудових конфліктах має місце зіткнення інтересів сторін трудових правовідносин, то в такому разі застосовується примирно-третейський порядок їх вирішення.

Безпосереднє вирішення у судовому порядку колективних трудових спорів законодавством не передбачено, крім випадків, зазначених у статтях 23, 25 Законом України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)", частині сьомій статті 20, частинах другій-четвертій статті 42 Закони України "Про професійні спілки їх права та гарантії діяльності".

Як вбачається із матеріалів справи, позивач Первинна організація профспілки трудящих металургійної і гірничодобувної промисловості України «Іршанський гірничо-збагачувальний комбінат», діючи в інтересах 1036 членів профспілки, звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати рішень правління Акціонерного товариства «ОБ`ЄДНАНА ГІРНИЧО-ХІМІЧНА КОМПАНІЯ» №18 від 29.03.2022 року, №26 від 21.04.2022 про призупинення на період дії воєнного стану дії положень Колективного договору в частині нарахування і виплати соціальних гарантій, заохочувальних виплат, надбавок і доплат працівникам Філії «ІГЗК» АТ «ОГХК», та стягнення на користь працівників філії відповідних заохочувальних виплат, надбавок і доплат за 2022-2023 роки. Вказані рішення стосуються всіх категорій працівників відповідача та не містять ознак індивідуального розпорядчого акту.

Таким чином, оскільки конфлікт, який виник між сторонами, стосується невиконання роботодавцем колективного договору, є колективним трудовим спором відповідно до статті 2 Закону України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)", а відтак розгляду цього спору в судовому порядку законодавством України не передбачено.

Така позиціявідповідає висновкамСудової палатиу господарськихсправах,судової палатиу цивільнихсправах ВерховногоСуду Україниу справіза № 904/3267/15від 07червня 2017року,Касаційного цивільногосуду ускладі ВерховногоСуду,викладеним упостанові від29травня 2019року усправі №479/58/19,Великої ПалатиВерховного Суду,викладеним упостанові від1жовтня 2019року усправі № 916/2721/18.

Частиною першою статті 19 ЦПК України передбачено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2020 року по справі № 333/6816/17 (провадження № 14-87цс20) вказано, що «приписи «суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в судах у порядку цивільного судочинства» (пункт 1 частини першої статті 186 ЦПК України), «суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства» (пункт 1 частини першої статті 255 ЦПК України) стосуються як позовів, які не можна розглядати за правилами цивільного судочинства, так і тих позовів, які суди взагалі не можуть розглядати (див. аналогічні висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені, зокрема, у постановах від 13 червня 2018 року у справі № 454/143/17-ц (пункт 59), від 21 листопада 2018 року у справі № 757/43355/16-ц (пункти 42, 66), від 13 березня 2019 року у справі № 331/6927/16-ц (пункт 37), від 20 березня 2019 року у справі № 295/7631/17, від 21 серпня 2019 року у справі № 761/35803/16-ц (пункт 36), від 18 вересня 2019 року у справі № 638/17850/17 (пункт 5.30), від 8 листопада 2019 року у справі № 910/7023/19 (пункт 6.20), від 18 грудня 2019 року у справі № 688/2479/16-ц (пункт 30), від 26 лютого 2020 року у справі № 1240/1981/18 (пункт 30), від 28 квітня 2020 року у справі № 607/15692/19 (пункт 45)). Право на доступ до суду не є абсолютним. Воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов, за яких суд повноважний розглядати позовну заяву. Такі обмеження не можуть шкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою».

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст.10, 19, 186,260, 353 ЦПК України,-

П О С Т А Н О В И В:

Відмовити у відкритті провадження за позовною заявою Первинної організації профспілки трудящих металургійної і гірничодобувної промисловості України «Іршанський гірничо-збагачувальний комбінат» (ПО ПМГУ «Іршанський ГЗК»), що діє в інтересах членів профспілки до Акціонерного товариства «Об`єднана гірничо-хімічна компанія» та Філії «Іршанський гірничо-збагачувальний комбінат» Акціонерного товариства «Об`єднана гірничо-хімічна компанія» про визнання протиправними і скасування рішення та наказів, стягнення грошових коштів.

Роз`яснити позивачу, що порядок вирішення колективного трудового спору (конфлікту) визначено положеннями розділу ІІ Закону України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)".

Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів, з дня її підписання.

Суддя: Д.О. Бобер