Рішення

від 17.08.2023 по справі 625/176/23

КОЛОМАЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

625/176/23

Провадження № 2/625/60/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" серпня 2023 р. с. Різуненкове

Коломацький районний суд Харківської області у складі:

головуючого - судді Скляренка М.О.,

за участю секретаря судового засідання Талавирі С.Г.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в селі Різуненкове Богодухівського району Харківської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Коломацької селищної ради Богодухівського району Харківської області, про тлумачення змісту правочину,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Коломацької селищної ради Богодухівського району Харківської області, в якому просила постановити рішення про тлумачення змісту заповіту, складеного заповідачем ОСОБА_2 та 31 жовтня 2018 року посвідченого приватним нотаріусом Харківського районного нотаріального округу Харківської області Гонтаренко С.Л., як такий, що дає їй право на спадкування земельних ділянок, які згідно державного акту на право приватної власності на землю серії Р2№768440, виданого на підставі розпорядження Коломацької райдержадміністрації №246 від 04 грудня 2002 року та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №39, за життя належали ОСОБА_2 .

В обґрунтування заявлених вимог позивачка зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати ОСОБА_2 , яка за життя мала право власності на дві земельні ділянки загальною площею 8,53 га, розташовані на території Шляхівської сільської ради Коломацького району Харківської області, і що 31 жовтня 2018 року на випадок своєї смерті мати склала заповіт, яким заповіла їй вищевказані земельні ділянки.

Як запевнила позивачка, 25 квітня 2023 року з метою оформлення спадщини вона звернулася до нотаріуса, яка відкрилася після смерті її матері ОСОБА_2 , і після відкриття спадкової справи нотаріус відмовив у видачі позивачці свідоцтва про право на спадщину з тієї підстави, що померла ОСОБА_2 заповіла їй земельну ділянку загальною площею 8,53 га, без зазначення у заповіті правовстановлюючого документу, на підставі якого вона є власницею вказаної земельної ділянки, що складається з двох земельних ділянок площею 4,77 га та площею 3,76 га.

З огляду на вказані вище обставини та враховуючи те, що померла матір позивачки на підставі відповідного державного акту на право приватної власності на землю за життя була власницею земельних ділянок площею 3,76 га з кадастровим номером 6323281200:01:000:0065 та площею 4,77 га з кадастровим номером 6323281200:01:000:0014 із цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, загальною площею 8,53 га, розташованих на території Шляхівської сільської ради Коломацького району Харківської області Харківської області, проте у заповіті зазначено лише про одну земельну ділянку площею 8,53 га та не вказано правовстановлюючого документа, що посвідчує право власності на землю померлої матері, позивачка, з метою реалізації свого права на спадкування, просила суд розтлумачити зміст заповіту

Відповідною ухвалою, постановленою суддею Коломацького районного суду Харківської області 24 липня 2023 року, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження за вказаним вище позовом і справу призначено до розгляду у судовому засіданні.

Будь-які процесуальні дії, як то забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову, зупинення і поновлення провадження тощо, не вчинялися.

Будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце розгляду справи (а.с. 35-37), в підготовче судове засідання позивачка не з`явилася. При цьому ОСОБА_1 24 липня 2023 року до канцелярії суду подано заяву за вх. № 1135/01-51/23 (а.с. 29), в якій вона просила суд провести розгляд справи за її відсутності, а також повідомила про підтримання заявлених нею вимог та вказала, що вона наполягає на задоволенні позову.

Представник відповідача в підготовче судове засідання також не з`явився, при цьому Коломацьким селищним головою Богодухівського району Харківської області до суду подано заяву за вх. № 219/01-51/23 від 08 серпня 2023 року (а.с. 39), в якій селищний голова просив розгляд справи провести за відсутності представника Коломацької селищної ради Богодухівського району Харківської області, а також зазначив про те, що Коломацька селищна рада Богодухівського району Харківської області не заперечує проти задоволення заявленого ОСОБА_1 позову.

Частиною 3 статті 211 ЦПК України передбачено право учасника справи заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Враховуючи, що сторони, подавши відповідні заяви про розгляд справи за їх відсутності, у судове засідання не з`явилися, при цьому відповідач визнав позовні вимоги, а позивачка наполягла на їх задоволенні, судом розгляд справи проведено за відсутності у судовому засіданні сторін, а також без фіксування судового засідання звукозаписувальними технічними засобами, що передбачено ч.2 ст.247 ЦПК України.

Дослідивши зміст позовної заяви із додатками, а також інших матеріалів справи, включаючи і зміст заяви відповідача про визнання позову суд дійшов такого висновку.

Так, положеннями ст. 189 ЦПК України визначено, що завданнями підготовчого провадження є: остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; з`ясування заперечень проти позовних вимог; визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; вирішення відводів; визначення порядку розгляду справи; вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті.

Статтею 4 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно із частиною першою статті 175 ЦПК України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.

Предмет позову - це матеріальний зміст позовних вимог, що має свій прояв у матеріально-правовій заінтересованості позивача.

Підстава позову - це ті обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, і які обґрунтовуються поданими при подачі заяви чи у судовому процесі доказами.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 49 ЦПК України відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.

Згідно ч.4 ст. 200 ЦПК України ухвалення у підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статями 206 та 207 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої статті 206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Пленум Верхового Суду України у п. 24 постанови від 12 червня 1999 року № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» роз`яснив, що у разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону й не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб (не відповідача), суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з`ясування і дослідження інших обставин справи.

Визнання позову відповідачем - це одностороннє вільне волевиявлення відповідача, спрямоване на припинення спору з позивачем. Право відповідача на визнання позову повністю або частково є виявом принципів диспозитивності і змагальності.

Так, частиною 1 ст. 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Із дослідженого у судовому засіданні свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого 23 листопада 2021 року виконавчим комітетом Коломацької селищної ради Богодухівського району Харківської області, вбачається що ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 80 років померла ОСОБА_2 (а.с. 12).

Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого 05 вересня 1969 року Шляхівською сільською радою, ІНФОРМАЦІЯ_3 у ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на родилася донька ОСОБА_1 (а.с. 9).

Із свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 , виданого 07 березня 1987 року Шляхівською сільською радою Валківського району Харківської області, вбачається, що 07 березня 1987 року між ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , укладений шлюб, прізвище дружини після одруження змінено на - « ОСОБА_1 », про що складено відповідний актовий запис за № 2 (а.с. 10).

Згідно довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи за № 6336-7001231734 від 27 травня 2022 року ОСОБА_1 перебуває на обліку як внутрішньо переміщена особа (а.с. 11).

Із витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі за №72241605, виданого 25 квітня 2023 року приватним нотаріусом Богодухівського районного нотаріального округу Харківської області Назарько Н.С., вбачається, що 25 квітня 20223 року до Спадкового реєстру внесено реєстраційний запис про реєстрацію спадкової справи №70563389 після смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженки села Шляхове Коломацького району Харківської області, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 13).

Державним актом на право приватної власності на землю серії Р2 №768440, виданим 25 грудня 2002 року Коломацькою районною державною адміністрацією Харківського області, зареєстрованим в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №39, підтверджено, що ОСОБА_2 є власницею земельних ділянок площею 3,76 га з кадастровим номером 6323281200:01:000:0065 та площею 4,77 га з кадастровим номером 6323281200:01:000:0014, загальною площею 8,53 га, розташованих на території Шляхівської сільської ради Коломацького району Харківської області Харківської області (а.с. 15).

Як вбачається із заповіту, посвідченого 31 жовтня 2018 року приватним нотаріусом Харківського районного нотаріального округу Харківської області Гонтаренко С.Л., ОСОБА_2 на випадок своєї смерті здійснила особисте розпорядження, за яким земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 8,53 га, розташованої на території Шляхівської сільської ради Коломацького району Харківської області, заповіла ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Водночас у заповіті не зазначено правовстановлюючого документу, на підставі якого заповідачу ОСОБА_2 належить земельна ділянка, щодо якої вона здійснила особисте розпорядження на випадок своєї смерті (а.с. 14).

Із витягів із Державного земельного кадастру про земельну ділянку за №НВ-9918857522023 та №НВ-9918856752023, сформованих 25 квітня 2023 року, земельні ділянки з кадастровим номером 6323281200:01:000:0065, площею 3,7552 га, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та кадастровим номером 6323281200:01:000:0014, площею 4,7698 га, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які розташовані на території Шляхівської сільської ради Коломацького району Харківської області, зареєстровані в Державному земельному кадастрі (а.с.16-21).

Рішенням Коломацького районного суду Харківської області ухваленого 07 березня 2023 року у справі №625/31/23, позов ОСОБА_1 до Коломацької селищної ради Богодухівського району Харківської області про визначення додаткового строку для подання нотаріусу заяви про прийняття спадщини задоволено та визначено їй додатковий строк три місяці з дня набрання рішенням законної сили для подання нотаріусу заяви про прийняття спадщини, яка відкрилася після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 22-27).

Відповідно до частини першої та другої ст. 1220 ЦК України, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).

Згідно з ч.1 ст. 1221 ЦК України, місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.

Відповідно до статті 1223 ЦК України, право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. За відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 ЦК України. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Відповідно до статті 1236 ЦК України заповідач має право охопити заповітом права та обов`язки, які йому належать на момент складення заповіту, а також ті права та обов`язки, які можуть йому належати у майбутньому. Заповідач має право скласти заповіт щодо усієї спадщини або її частини. Якщо заповідач розподілив між спадкоємцями у заповіті лише свої права, до спадкоємців, яких він призначив, переходить та частина його обов`язків, що є пропорційною до одержаних ними прав. Чинність заповіту щодо складу спадщини встановлюється на момент відкриття спадщини.

Згідно зі статтею 1256 ЦК України тлумачення заповіту може бути здійснене після відкриття спадщини самими спадкоємцями. У разі спору між спадкоємцями тлумачення заповіту здійснюється судом відповідно до статті 213 ЦК України.

Відповідно до частини другої статті 1256 ЦК України суд розглядає справу про тлумачення заповіту за наявності таких умов: 1) зміст заповіту містить суперечності, неточності, що ускладнюють розуміння останньої волі заповідача; 2) наявність спору між спадкоємцями щодо тлумачення заповіту - спадкоємці мають різне уявлення про волевиявлення заповідача. За відсутності спору тлумачення заповіту здійснюється самими спадкоємцями на підставі частини першої статті 1256 ЦК України.

Тлумачення заповіту судом не повинно змінювати волі заповідача, тобто підміняти собою сам заповіт. Суд не може брати на себе права власника щодо розпоряджання його майном на випадок смерті. Тлумачення заповіту є лише інструментом з`ясування волі заповідача після його смерті. Отже, суд, здійснюючи тлумачення заповіту, не повинен виходити за межі цього процесу та змінювати (доповнювати) зміст заповіту, що може спотворити волю заповідача.

Неточне відтворення в заповіті власної волі заповідача щодо долі спадщини може бути зумовлене, перш за все, неоднаковим використанням у ньому слів, понять і термінів, які є загальноприйнятими у сфері речових, зобов`язальних, спадкових відносин тощо. Цьому також можуть сприяти й певні неузгодженості між змістом окремих частин заповіту і змістом заповіту в цілому, що ускладнюють розуміння волі заповідача стосовно долі спадщини.

При цьому частина друга статті 213 ЦК України не допускає, щоб при тлумаченні правочину здійснювався пошук волі учасника правочину, який не знайшов відображення у тексті самого правочину при тлумаченні заповіту, не допускається і внесення змін у зміст заповіту.

При тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів. Якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає змоги з`ясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін. Якщо за правилами, встановленими частиною третьою цієї статті, немає можливості визначити справжню волю особи, яка вчинила правочин, до уваги беруться мета правочину, зміст попередніх переговорів, усталена практика відносин між сторонами, звичаї ділового обороту, подальша поведінка сторін, текст типового договору та інші обставини, що мають істотне значення.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в постанові від 18 квітня 2018 року у справі № 753/11000/14-ц зазначив, що в частинах третій та четвертій статті 213 ЦК України визначаються загальні способи, що застосовуватимуться при тлумаченні, які втілюються в трьох рівнях тлумачення.

Перший рівень тлумачення здійснюється за допомогою однакових для всього змісту правочину значень слів і понять, а також загальноприйнятих у відповідній сфері відносин значень термінів.

Другим рівнем тлумачення (у разі якщо за першого підходу не вдалося витлумачити зміст правочину) є порівняння різних частин правочину як між собою, так і зі змістом правочину в цілому, а також з намірами сторін, які вони виражали при вчиненні правочину, та з чого вони виходили при його виконанні.

Третім рівнем тлумачення (при безрезультативності перших двох) є врахування: а) мети правочину; б) змісту попередніх переговорів; в) усталеної практики відносин між сторонами (якщо сторони перебували раніше в правовідносинах між собою); г) звичаїв ділового обороту; ґ) подальшої поведінки сторін; д) тексту типового договору; е) інших обставин, що мають істотне значення.

З огляду на викладене, тлумаченню підлягає правочин або його частина у способи, встановлені статтею 213 ЦК України, тобто тлумаченням правочину є встановлення його змісту відповідно до волевиявлення сторін при його укладенні, усунення неясностей та суперечностей у трактуванні його положень. Пріоритет надається тому, що написано в правочині, тобто буквальному тлумаченню слів та термінів. При тлумаченні правочину, у тому числі заповіту, спершу береться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів, тобто здійснюється буквальне тлумачення правочину. І лише коли буквальне тлумачення не дало змоги витлумачити зміст правочину, необхідно вдаватися до порівняння частини правочину, намірів тощо. Тобто правила тлумачення правочину визначені законом за принципом концентричних кіл: за неможливості витлумачити зміст правочину шляхом використання вузького кола засобів (буквальне тлумачення) залучаються інші засоби.

Відповідно до статей 1216, 1218, 1219 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, за винятком тих, котрі нерозривно пов`язані з особою спадкодавця.

Приписами ст. 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Частинами 1, 2 ст. 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їх їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

З огляду на те, що за життя ОСОБА_2 на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії Р2№768440, виданого на підставі розпорядження Коломацької райдержадміністрації №246 від 04 грудня 2002 року та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №39, на праві приватної власності належали земельні ділянки площею 3,76 га з кадастровим номером 6323281200:01:000:0065 та площею 4,77 га з кадастровим номером 6323281200:01:000:0014, загальною площею 8,53 га, розташованих на території Шляхівської сільської ради Коломацького району Харківської області Харківської області, а також те, що у складеному нею заповіті, посвідченому приватним нотаріусом Харківського районного нотаріального округу Харківської області Гонтаренко С.Л. 31 жовтня 2018 року, ОСОБА_2 зробила розпорядження на випадок своєї смерті щодо земельної ділянки площею 8,53 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Шляхівської сільської ради Коломацького району Харківської області Харківської області, суд, з урахуванням системного аналізу зазначених вище норм та оцінки поданих позивачем належних і допустимих доказів в їх сукупності, досліджених у судовому засіданні, суд доходить висновку, що воля заповідача свою волю ОСОБА_2 спрямовувала саме на те, щоб у випадку її смерті ОСОБА_1 успадкувала земельні ділянки загальною площею 8,53 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які відповідно до державного акту на право приватної власності на землю серії Р2№768440, виданого на підставі розпорядження Коломацької райдержадміністрації №246 від 04 грудня 2002 року та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №39, за життя належали їй, а відтак позовні вимоги підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 4, 10 - 13, 76 - 81, 200, 206, 263 - 265, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, ст. ст. 213, 1216, 1218, 1219, 1220, 1221, 1223, 1236, 1256 ЦК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Коломацької селищної ради Богодухівського району Харківської області про тлумачення змісту правочину задовольнити.

Тлумачити зміст заповіту, складеного заповідачем ОСОБА_2 та посвідченого 31 жовтня 2018 року приватним нотаріусом Харківського районного нотаріального округу Харківської області Гонтаренко С.Л., в якому ОСОБА_2 на випадок своєї смерті зробила розпорядження щодо належної їй земельної ділянки, площею 8,53 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Шляхівської сільської ради Коломацького району Харківської області, як такого, що дає ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , право на спадкування земельної ділянки площею 3,76 га з кадастровим номером 6323281200:01:000:0065 та площею 4,77 га з кадастровим номером 6323281200:01:000:0014 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, власником яких, згідно державного акту на право приватної власності на землю серії Р2№768440, виданого 04 грудня 2002 року підставі розпорядження Коломацької районної державної адміністрації Харківської області за №246, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №39, за життя була ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкр итті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлений 17 серпня 2023 року.

Суддя: М.О. Скляренко