Рішення

від 05.07.2023 по справі 757/52987/21-ц

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/52987/21-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 липня 2023 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого - судді Вовк С. В.,

при секретарі судового засідання - Брачун О. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства соціальної політики України про визнання протиправним та скасування наказу,

ВСТАНОВИВ:

І. Позиція сторін у справі.

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, у якому просив визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства соціальної політики України № 42кс від 13 травня 2021 року щодо призначення директором ДП «Київський завод «Імпульс» ОСОБА_2

В обґрунтування позову вказано, що відповідачем не було дотримано вимог чинного законодавства та Статуту ДП «Київський завод «Імпульс» щодо організації та проведення конкурсного відбору на вакантну посаду, порушено публічно-правовий порядок функціонування державних підприємств, а також позбавило позивача можливості вільно обрати вид діяльності, у даному випадку стати директором ДП «Київський завод «Імпульс».

У своєму відзиві стороною відповідача позов не визнано і зазначено, що позивач не навів доказів та фактів, які б свідчили про порушення його прав зі сторони Мінсоцполітики.

ІІ. Процесуальні дії і рішення суду.

30 вересня 2021 року до Печерського районного суду м. Києва надійшла вказана позовна заява, для розгляду якої, у відповідності до пункту 15 Розділу XIII Перехідні положення та ст. 33 Цивільного процесуального кодексу України від 18 березня 2004 року № 1618-IV (у редакції Закону № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року), визначено суддю та передано, для вирішення питання про відкриття провадження у справі судді, згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями.

04 жовтня 2021 року у справі відкрито провадження для розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін у судове засідання.

25 січня 2022 року від відповідача до суду надійшов відзив на позов.

Згідно з частиною першою статті 174 Цивільного процесуального кодексу України, при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом, що є правом учасників справи. Як встановлено, частиною четвертою статті вказаної статті Кодексу, у разі ненадання учасником розгляду заяви по суті справи у встановлений судом або законом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Суд, у порядку спрощеного позовного провадження, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

ІІІ. Фактичні обставини справи.

Наказом Міністерства соціальної політики України № 6 від 25 лютого 2020 року на позивача, начальника механо-складального цеху ДП «Київський завод «Імпульс» було покладено виконання обов`язків директора ДП «Київський завод «Імпульс».

13 травня 2021 року без проведення конкурсного відбору, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14 січня 2015 року № 53, наказом Міністерства соціальної політики України № 42кс ОСОБА_2 призначено на посаду директора ДП «Київський завод «Імпульс» з 13 травня 2021 року, відповідно до укладеного контракту № 2 від 13 травня 2021 року, надавши йому право підпису на всіх фінансових документах.

Листом від 05 травня 2021 року № 001-1158 Київською міською державною адміністрацією погоджено призначення ОСОБА_2 на посаду директора Державного підприємства Київський завод «Імпульс».

Наказом Мінсоцполітики від 13 травня 2021 року № 42кс ОСОБА_2 призначено на посаду директора Підприємства відповідно до укладеного контракту від 13 травня 2021 року № 2.

Про прийняте рішення щодо призначення керівника суб`єкта господарювання державного сектору економіки оприлюднено на офіційному веб-сайті суб`єкта управління, яке є у вільному доступі.

Міністерством, як Уповноваженим органом управління, прийнято рішення в межах дискреційних повноважень про призначення на посаду директора Підприємства ОСОБА_2 у відповідності до оголошення про вакантну посаду на Підприємстві без проведення конкурсу.

Мінсоцполітики на підставі поданих документів розглянуто заяву ОСОБА_2 про призначення на посаду директора Підприємства та направлено до Київської міської державної адміністрації лист про погодження призначення ОСОБА_2 на посаду директора Державного підприємства Київський завод «Імпульс».

ІV. Позиція суду та оцінка аргументів сторін.

Наказом Міністерства соціальної політики України від 15 березня 2016 року №253 затверджено Статут Державного підприємства «Київський завод «Імпульс» (нова редакція), згідно з пунктом 1.1 розділу І якого Державне підприємство «Київський завод «Імпульс» засноване на державній власності та належить до сфери управління Міністерства соціальної політики України.

Згідно з пунктом 2.1. Статуту Підприємство створене з метою задоволення потреб протезно-ортопедичних підприємств у напівфабрикатах і комплектуючих до протезно-ортопедичних виробів, потреб населення в технічних та інших засобах реабілітації, виробах медичного призначення, виробництва і реалізації товарів широкого вжитку та виробничо-технічного призначення для населення України, надання реабілітаційних послуг, послуг з післягарантійного ремонту технічних та інших засобів реабілітації, розв`язання проблем безпеки, надійності та підвищення якості технічних засобів реабілітації, а також надання послуг із експлуатації будинків, обладнання, інженерних споруд.

Відповідно до пункту 3.1-3.3, 3.6 розділу ІІІ Статуту, Підприємство є юридичною особою. Прав та обов`язків юридичної особи Підприємство набуває з дня його державної реєстрації.

У своїй діяльності Підприємство керується Конституцією України, законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, актами Уповноваженого органу управління, а також цим Статутом.

Підприємство має самостійний баланс, розрахунковий, валютний та інші рахунки в установах банків, печатку зі своїм найменуванням, штамп, бланки та інші реквізити. Підприємство може мати товарний знак, який реєструється відповідно до законодавства.

Підприємство має право укладати угоди, набувати майнових і особистих немайнових прав, виконувати обов`язки, бути позивачем, відповідачем і третьою особою в судах загальної юрисдикції, третейських судах, міжнародному комерційному арбітражі, а також у закордонних юрисдикційних органах.

Згідно з розділом IV Статуту Статутний капітал Підприємства утворюється Уповноваженим органом управління в установленому законодавством порядку. Статутний капітал може змінюватися за рішенням Уповноваженого органу управління. Статутний капітал Підприємства становить 694,00 тис. гривень.

Відповідно до пункту 7.1 Статуту, управління Підприємством здійснюється відповідно до цього Статуту на основі поєднання прав власника в особі Уповноваженого органу управління щодо господарського використання свого майна та участі в управлінні трудового колективу.

В свою чергу, пунктами абзацами 2 та 3 пункту 7.2 Статуту передбачено, що Уповноважений орган управління:

- в установленому законодавством порядку призначає на посаду та звільняє з посади директора Підприємства, укладає та розриває з ним контракт, здійснює контроль за дотриманням його вимог;

- організовує та проводить конкурсний відбір на посаду директора Підприємства.

Згідно з абзацами 1, 2 пункту 7.4 Статуту керівництво поточною (оперативною) діяльністю Підприємства здійснює його директор.

Директор Підприємства призначається на посаду у встановленому законодавством порядку.

Без проведення конкурсного відбору, наказом Міністерства соціальної політики України від 13 травня 2021 року №42кс призначено ОСОБА_2 на посаду директора Державного підприємства «Київський завод «Імпульс» з 13 травня 2021 року, відповідно до укладеного контракту від 13 травня 2021 року № 2, надавши йому право підпису на всіх фінансових документах.

Згідно з актуальним на дату подання позову витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, з 13 травня 2021 року керівником Підприємства (код 05388256) є ОСОБА_2, про що свідчить реєстраційний запис від 25 травня 2021 року №1000681070027009091, вчинений державним реєстратором відділу з питань державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації Цюпою Н. В.

В свою чергу, позивач ОСОБА_1 , який, як зазначено останнім без долучення доказів про це, працює у Державному підприємстві «Київський завод «Імпульс» на посаді начальником механо-складального цеху, вважає, що бездіяльністю відповідача, яка виявилася у не проведенні конкурсного відбору на посаду директора Підприємства, порушено його право на вільний вибір працевлаштування, право позивача на працевлаштування відповідно до покликання, здібностей, професійної підготовки, освіти, з врахуванням суспільних потреб, право позивача на участь у вільному, чесному та прозовому конкурсному відборі на вакантну посаду, звернувся до суду за захистом своїх прав.

Постановою Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2008 року №777 затверджено Порядок проведення конкурсного відбору керівників суб`єктів господарювання державного сектору економіки.

Так, згідно з пунктом 1 цей Порядок визначає процедуру конкурсного відбору керівників суб`єктів господарювання державного сектору економіки у разі прийняття міністерством, Фондом державного майна, іншим органом, що здійснює управління об`єктами державної власності, державним господарським об`єднанням, державною холдинговою компанією, іншою державною господарською організацією рішення про необхідність проведення такого відбору, а також процедуру конкурсного відбору керівника підприємства, що має стратегічне значення для економіки та безпеки держави і вартість активів якого за даними останньої фінансової звітності або річний розмір чистого доходу якого перевищує 200 млн. гривень, та керівника особливо важливого для економіки підприємства (підприємства, вартість активів якого за даними останньої фінансової звітності перевищує 2 млрд гривень або річний розмір чистого доходу якого перевищує 1,5 млрд гривень).

Вимоги цього Порядку поширюються на відбір кандидатур на посаду голови виконавчого органу господарських товариств та членів наглядових рад особливо важливих для економіки підприємств, крім державних банків, відбір незалежних членів до яких врегульовано статтею 7 Закону України «Про банки і банківську діяльність».

Згідно з пунктом 12 Постанови № 777 установлено, що рішення про необхідність проведення конкурсного відбору для призначення керівника суб`єкта господарювання державного сектору економіки приймається міністерством, Фондом державного майна, іншим органом, що здійснює управління об`єктами державної власності, державним господарським об`єднанням, державною холдинговою компанією, іншою державною господарською організацією, крім призначення керівника підприємства, що має стратегічне значення для економіки та безпеки держави і вартість активів якого за даними останньої фінансової звітності або річний розмір чистого доходу якого перевищує 200 млн. гривень, та керівника особливо важливого для економіки підприємства (підприємства, вартість активів якого за даними останньої фінансової звітності перевищує 2 млрд гривень або річний розмір чистого доходу якого перевищує 1,5 млрд гривень).

Призначення керівника підприємства, що має стратегічне значення для економіки та безпеки держави і вартість активів якого за даними останньої фінансової звітності або річний розмір чистого доходу якого перевищує 200 млн. гривень, та керівника особливо важливого для економіки підприємства, зазначеного в абзаці першому цього пункту, здійснюється виключно за результатами конкурсного відбору відповідно до Порядку, затвердженого цією постановою.

Контракт з керівником суб`єкта господарювання державного сектору економіки укладається міністерством, Фондом державного майна, іншим органом, що здійснює управління об`єктами державної власності, у порядку, передбаченому постановами Кабінету Міністрів України від 19 березня 1993 року № 203 «Про застосування контрактної форми трудового договору з керівником підприємства, що є у державній власності» (ЗП України, 1993 р., № 6, ст. 121; Офіційний вісник України, 1999 р., № 13, ст. 514) і від 2 серпня 1995 р. № 597 «Про Типову форму контракту з керівником підприємства, що є у державній власності" (ЗП України, 1995 р., № 11, ст. 264; Офіційний вісник України, 1999 р., № 29, ст. 1474), статутом зазначеного суб`єкта.

Отже, обов`язкове проведення конкурсу відповідно до Постанови № 777, яким обґрунтовує порушене право позивач, передбачено для посади керівника підприємства, що має стратегічне значення для економіки та безпеки держави і вартість активів якого за даними останньої фінансової звітності або річний розмір чистого доходу якого перевищує 200 млн гривень, та керівника особливо важливого для економіки підприємства (підприємства, вартість активів якого за даними останньої фінансової звітності перевищує 2 млрд гривень або річний розмір чистого доходу якого перевищує 1,5 млрд гривень).

В той же час, проведення конкурсного відбору для призначення керівника суб`єкта господарювання державного сектору економіки приймається, зокрема, міністерством, відповідним рішенням лише у разі, якщо уповноважений орган управління дійде висновку про необхідність проведення такого конкурсу.

Так, перелік об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 04 березня 2015 року №83 (редакція станом на день виникнення спірних правовідносин).

У вказаній Постанові №83 Державне підприємство «Київський завод «Імпульс» (код ЄДРПОУ 05388256), як об`єкт державної власності, що має стратегічне значення для економіки і безпеки держави, відсутнє.

Враховуючи викладене, обов`язок прийняття рішення про проведення конкурсу у разі відсутності в ньому необхідності, згідно з Порядком №777, у Міністерства соціальної політики України на посаду керівника підприємства, відсутній.

Відповідно до абзацу 1 пункту 2 Порядку №777 підставою для оголошення конкурсного відбору керівника підприємства є рішення (наказ) міністерства, Фонду державного майна або іншого органу, який виконує функцію з управління підприємством, державним господарським об`єднанням, державною холдинговою компанією, іншою державною господарською організацією, для підприємств, функції з управління якими виконує Кабінет Міністрів України, - рішення Кабінету Міністрів України, із зазначенням строку приймання заяв і проведення конкурсного відбору (крім керівників особливо важливих для економіки підприємств), яке для підприємства, що має стратегічне значення для економіки та безпеки держави і вартість активів якого за даними останньої фінансової звітності або річний розмір чистого доходу якого перевищує 200 млн. гривень, приймається не пізніше ніж через 20 днів після відкриття вакансії керівника підприємства.

Судом встановлено, що не заперечується відповідачем, відсутність факту прийнятого Міністерством соціальної політики України рішення про оголошення конкурсу на посаду керівника Підприємства, що не суперечить дискреційним повноваженням Уповноваженого органу управління в призмі положень Постанови № 777.

В свою чергу, положення абзаців 2 та 3 пункту 7.2 Статуту передбачено, що Уповноважений орган управління: в установленому законодавством порядку призначає на посаду та звільняє з посади директора Підприємства, укладає та розриває з ним контракт, здійснює контроль за дотриманням його вимог; організовує та проводить конкурсний відбір на посаду директора Підприємства, фактично містять дві альтернативні умови призначення директора Підприємства на посаду.

Так, фактично, хоча Статутом і передбачено порядок конкурсного відбору на посаду директора Підприємства (абзац 3), в той же час, призначення на посаду директора Підприємства в установленому законодавством порядку (абзац 2), в силу Постанови №777, містить альтернативний варіант дій уповноваженого органу управління, а саме: прийняти рішення про необхідність проведення конкурсного відбору, або такий конкурсний відбір не проводити з огляду на відсутність у ньому необхідності, що, в свою чергу, не буде суперечити ні абзацу 2, ні абзацу 3 пункту 7.2 Статуту, оскільки призначення директора буде здійснено з урахуванням вимог законодавства в будь-якому з цих двох випадків.

Так, Верховним Судом, зокрема, у справі №1840/2970/18, наголошено, що дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

Дискреція не є довільною; вона завжди здійснюється відповідно до закону (права), оскільки згідно з частиною другою статті 19 Конституції України «органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України».

Суд зауважує, що законодавством в призмі правовідносин, що розглядаються, не визначено поняття «необхідності» призначення конкурсу на посаду керівника підприємства у разі, якщо підприємство не є таким, що має стратегічне значення для економіки та безпеки держави і вартість активів якого за даними останньої фінансової звітності або річний розмір чистого доходу якого перевищує 200 млн гривень, та керівника особливо важливого для економіки підприємства, зазначеного в абзаці першому цього пункту, здійснюється виключно за результатами конкурсного відбору відповідно до Порядку, затвердженого цією постановою.

Враховуючи викладене, суд погоджується з посиланнями Міністерства соціальної політики України стосовно дискреційної повноважень уповноваженого органу управління приймати рішення про проведення конкурсного відбору на посаду керівника Підприємства, чи не приймати таке рішення.

Крім того, суд зауважує, що положення Постанови №777 з моменту набрання нею чинності є спеціальними щодо регулювання правовідносин із призначення керівників підприємств, визначених у останній, та підлягають застосуванню незалежно від того, чи узгоджено статути цих підприємств з нормами цієї Постанови.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що призначення керівника Підприємства без прийняття рішення про оголошення конкурсного відбору на посаду керівника, є питанням, віднесеним Постановою №777 до виключної компетенції Міністерства соціальної політики України, та не може вважатися недотриманням Статуту Підприємства або бездіяльністю, яка виявилася в недотриманні положень Порядку №777, затвердженого відповідною Постановою.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп/2003).

Згідно з пунктом 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v." від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Крім того, судом враховується, що згідно з пунктом 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності та враховуючи, що судом не виявлено порушень відповідачем вимог законодавства, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

V. Розподіл судових витрат.

Відповідно до статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Європейський Суд з прав людини повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29).

На підставі встановлених судом обставин, що мають юридичне значення у справі, керуючись ст.ст. 1-23, 76-82, 89, 95, 258-259, 263-265, 267, 274-279, 352-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Міністерства соціальної політики України про визнання протиправним та скасування наказу залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Суддя С. В. Вовк