Постанова

від 30.08.2006 по справі 10/422-12/389

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

10/422-12/389

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

30 серпня 2006 р.                                                                                   № 10/422-12/389  

 Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

Полякова Б.М. - головуючого

Разводової С.С. (доповідач)

Муравйова О.В.

розглянувши  касаційну скаргуНаціональної атомної енергогенеруючої компанії "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька АЕС"

на постановуЗапорізького апеляційного господарського суду від 24.05.2006 року

у справі№ 10/422-12/389 господарського суду Запорізької області

за позовомНаціональної атомної енергогенеруючої компанії "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька АЕС"

довиконавчого комітету Енергодарської міської ради

про стягнення суми

За участю представників сторін

від позивача      - Нагорний Р.С. дов.,

від відповідача  - не з'явилися

ВСТАНОВИВ:

Рішенням   господарського суду Запорізької області від 06.02.2006 року  у справі № 10/422-12/389 відмовлено в задоволенні позову Національній атомній енергогенеруючій компанії "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька АЕС" (далі по тексту –Позивач) до виконавчого комітету Енергодарської міської ради (далі по тексту – Відповідач) про стягнення заборгованості  за виконані роботі  за договором № 24/2000-кр від 13.03.2000 року в розмірі 171 074,60 грн. на підставі ст. 526 Цивільного кодексу України (далі по тексту –ЦК України), ст.ст. 175, 193 Господарського кодексу України (далі по тексту –ГК України).

Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 24.05.2006 року зазначене рішення суду першої інстанції залишене без змін на підставі норм передбачених ст. 526 ЦК України, ст.ст. 175, 193 ГК України.

Не погоджуючись із рішеннями господарських судів попередніх інстанцій, ДП НАЕК "Енергоатом" в особі ВП "Запорізька АЕС" звернулося до  Вищого  господарського  суду України з касаційною  скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 06.02.2006 року та постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 24.05.2006 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги  ДП НАЕК "Енергоатом" в особі ВП "Запорізька АЕС" до виконавчого комітету Енергодарської міської ради, посилаючись на порушення та невірне застосування судами норм матеріального права, зокрема, ст.ст. 525, 526, 629 ЦК України, ст. 193 ГК України, ст. 332 Цивільного кодексу УРСР.

Заслухавши доповідь судді доповідача, розглянувши доводи касаційної скарги, перевіривши  правильність  застосування  судами  норм матеріального  та процесуального  права,  колегія  суддів  Вищого господарського  суду  України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з  наступних  підстав.

         Як видно з матеріалів справи і встановлено господарськими судами, відповідно до договору від 13.03.2000 року № 24/2000-кр, укладеного між сторонами, позивач в межах договірної суми зобов'язався виконати капітальний ремонт приміщень військової частини № 3033, а відповідач зобов'язався оплатити вартість виконаних робіт на підставі форми КБ-3. Договірна ціна робіт, які доручені позивачу для виконання складає 1 933 387 грн.

          Відповідно до п. 3.1 Договору строки виконання робіт: з 13.03.2000 року по 31.12.2000 року.

          Згідно довідок про вартість виконаних підрядних робіт  та витрат форми КБ-3 за листопад 2000 року, сторони підтвердили факт виконання робіт на суму 243 784,80 грн. за грудень 2000 року –на суму 95 894, 40 грн., за січень 2001 року  - на суму 53 726,40 грн., а також за січень 2001 року –на суму 101 746,80 грн. Несплаченою відповідачем відповідно до вказаних актів залишилася сума в розмірі 171 074,60 грн.

         Суд апеляційної інстанції вірно зазначив, що підставою для відмови у оплаті зазначеної суми є акт перевірки правильності визначення вартості ремонтно-будівельних робіт           

         Господарські суди встановили, що згідно перевірки, проведеної КРУ встановлено необґрунтоване завищення вартості виконаних робіт на загальну суму 142 295 грн.

         Суди попередніх інстанцій вказали, що по перше, перевіркою встановлено порушення вимог постанови Кабінету міністрів України від 03.10.1991 року "Про норми накладних витрат і планових нагромаджень в будівництві", норми заготівельно-складських витрат у будівництві у відсотках до кошторисної вартості "Франко-приоб`єктний склад": будівельних, санітарно-технічних  і електротехнічних матеріалів, виробів і конструкцій повинні складати 2%. В актах форми КБ-2В позивачем застосовано норми 7,4% і у зв'язку з цим , зайво, нараховано 40 116 грн., по-друге, зазначеною перевіркою виявлено завищення, допущене внаслідок порушення вимог "Порядку визначення вартості ремонтно-будівельних робіт на території України" –частина 2 (по об'єктам, які фінансуються з бюджету) в частині визначення компенсації по накладним витратам. Ця сума завищення складає 40 116 грн., по –третє, внаслідок проведеного вибіркового контрольного обміру  фактично виконаних робіт по будівництву огорожі ВЧ № 3033 встановлено включення позивачем в акти форми КБ-2 робіт, які не виконувались, отже наявне загальне завищення вартості на суму 10 686 грн.

            Відповідачу за результатами перевірки було пред'явлено вимогу від 13.03.2002 року зменшити кредиторську заборгованість відповідача перед позивачем на суму встановленого завищення в розмірі 142 295 грн.

           Відповідачем, на виконання вимог КРУ, була зменшена кредиторська заборгованість  перед позивачем за виконані роботи на суму 142 295 грн.

           Суд апеляційної інстанції встановив, що з урахуванням порушень законодавства, виявлених при перевірці, відповідач скорегував вартість виконаних робіт  на загальну суму 28 799,60 грн. про що свідчать матеріали справи. Сума 28 799,60 грн. була списана відповідачем відповідно до рішення Енергодарської міської ради № 13 від 21.08.2002 року, ст. 56 Закону України "Про державний бюджет України на 2002 року" та постанову Кабінету Міністрів України "Про затвердження порядку списання заборгованості бюджетних установ і бюджетів усіх рівнів на 01.01.2001 року перед суб'єктами господарювання незалежно від форм  власності, яким заборгованість з платежів до бюджету списана у відповідних обсягах".

            Суди встановили, що Договором та додатком № 1 збільшення заготівельно-складських витрат на фактичну вартість матеріалів з відповідачем не узгоджено.

Всупереч вимогам п. 8 постанови Кабінету Міністрів України "Про норми накладних витрат і планових нагромаджень в будівництві" при встановленні норми заготівельно-складських витрат у відсотках до кошторисної вартості, а також при формуванні договірної ціни до ринкової вартості матеріалів - 2%, позивач в актах форми КБ-2В застосував норму 7,4%.

Враховуючи викладене, колегія суддів підтримує висновки господарських судів про те, що позивачем неправомірно завищена вартість виконаних робіт на суму 40 116 грн. судами попередніх інстанцій встановлено, що порушивши вимоги "Порядку визначення вартості ремонтно-будівельних робіт на території України" в частині визначення компенсації по накладним витратам без погодження з відповідачем позивач нарахував ці витрати в розмірі 14,4% на фактичну вартість матеріалів, у зв'язку з чим зависив вартість виконаних робіт на суму 91 493 грн. Додаткові документи, які б передбачали збільшення вартості виконаних робіт з розрахунковим коефіцієнтом на підставі актів форми КБ-2 сторонами не укладалися.

           Стосовно суми 10 686 грн., то судом апеляційної інстанції підставно вказано, що в актах виконаних робіт включені об'єми робіт, які позивачем фактично не виконані.

           Згідно ст. 332 Цивільного кодексу УРСР передбачено обов'язок замовника прийняти та сплатити тільки виконані роботи.

            Таким чином, суд апеляційної інстанції вірно зазначив, що пред'явлені позивачем до сплати довідки КБ-3 складені з порушенням діючого на той час законодавства, і не відповідають умовам договору.

         За таких обставин, судова колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла до висновку, що постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 24.05.2006 року необхідно залишити без змін.

Враховуючи викладене та керуючись  ст.ст.   1115 , 1117,  11111 ГПК України Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ :

1.          Касаційну скаргу Національної атомної енергогенеруючої компанії "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька АЕС" залишити без задоволення.

2.          Постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 24.05.2006 року залишити без змін.

Головуючий                                                                      Б.М. Поляков   

Судді                                                                                С.С. Разводова

                                                                                          О.В. Муравйов