Рішення

від 08.08.2023 по справі 903/411/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

08 серпня 2023 року Справа № 903/411/23

Господарський суд Волинської області у складі судді Слободян О.Г., за участю секретаря судового засідання Лівандовського Т.Г.,

прокурора відділу Волинської обласної прокуратури Присяжнюк І.Б.,

представника відповідача 2: Кушнікової К.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Заступника керівника Володимирської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Волинської обласної державної (військової) адміністрації

до відповідача 1: Поромівської сільської ради,

до відповідача 2: Головного управління Держгеокадастру у Волинській області,

до відповідача 3: Володимирської районної державної (військової) адміністрації,

про визнання незаконними рішень, скасування державної реєстрації земельної ділянки та її повернення до державної власності

встановив: 24 квітня 2023 року заступник керівника Володимирської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Волинської обласної державної (військової) адміністрації звернувся до Господарського суду Волинської області з позовом від 19.04.2023р. №50/1-944ВИХ-23 до Поромівської сільської ради, Головного управління Держгеокадастру у Волинській області, Володимирської районної державної (військової) адміністрації, в якому просить суд:

- визнати незаконним та скасувати розпорядження Іваничівської районної державної адміністрації №339 від 06.12.2022р. "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо проведення інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності" в частині затвердження такої документації щодо спірної земельної ділянки з кадастровим номером 0721184400:17:000:0012, площею 4,3027 га;

- визнати незаконним та скасувати п. 40 додатку до наказу Головного Управління Держгеокадастру у Волинській області від 21.12.2018р. №3-1360/15-18-сг "Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність";

- визнати незаконним та скасувати п. 40 додатку до рішення Поромівської сільської ради №17-2/14 від 29.12.2018р. "Про прийняття земельних ділянок державної власності у комунальну власність Поромівської сільської ради" щодо передачі земельної ділянки площею 4,3027 га з кадастровим номером 0721184400:17:000:0012 у комунальну власність Поромівської сільської ради;

- усунути перешкоди державі в особі Волинської обласної державної (військової) адміністрації у здійсненні права користування та розпорядження земельною ділянкою з кадастровим номером 0721184400:17:000:0012, площею 4,3027 га шляхом скасування її державної реєстрації у Державному земельному кадастрі;

- усунути перешкоди державі в особі Волинської обласної державної (військової) адміністрації у здійсненні права користування та розпорядження майном шляхом скасування державної реєстрації права комунальної власності на земельну ділянку площею 4,3027 га з кадастровим номером 0721184400:17:000:0012, що розташована за межами Поромівської сільської ради Володимирського району Волинської області;

- усунути перешкоди державі у користуванні та розпорядженні майном шляхом зобов`язання Поромівської сільської ради (Волинська область, Володимирський район, с. Поромів, вул. Центральна, 16, код ЄДРПОУ 04333359) повернути у власність держави в особі Волинської обласної державної (військової) адміністрації (м. Луцьк, Київський майдан, 9, код ЄДРПОУ 13366926) земельну ділянку з кадастровим номером 0721184400:17:000:0012, площею 4,3027 га.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, прокурор зазначає, що Володимирською окружною прокуратурою при виконанні повноважень, визначених ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України Про прокуратуру, встановлено порушення інтересів держави під час розпорядження та використання земель державної форми власності, зокрема земель оборони у межах прикордонної смуги державного кордону України.

Оскільки землі в межах прикордонної смуги передані в повне розпорядження прикордонних військ, за виключенням райцентру Устилуг (п. 4 постанови обласної ради депутатів трудящих Волинської області від 15.09.1946 № 39/599), відтак належать до земель оборони та можуть перебувати лише у державній власності, то земельна ділянка з кадастровим номером 0721184400:17:000:0012 площею 4,30274 га незаконно зареєстрована у Державному земельному кадастрі та Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за категорією - землі сільськогосподарського призначення та цільовим призначенням - землі запасу, що у своє чергу вказує на її приналежність до земель комунальної власності.

Ухвалою суду від 25.04.2023 суддею Войціховським В.А. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи здійснювати в порядку загального позовного провадження.

09.05.2023р. відповідач 2 - Головне управління Держгеокадастру у Волинській області надіслав на адресу суду відзив на позовну заяву (вх.№01-75/2677/23), в якому заперечив проти позову та просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Відповідач зазначив, що спірна земельна ділянка сформована на підставі технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель сільськогосподарського призначення, які перебувають у державній власності за межами населених пунктів на території Іваничівського району Волинської області. В технічній документації із землеустрою щодо інвентаризації земель сільськогосподарського призначення відсутні будь які документи, які свідчать про належність спірної земельної ділянки до земель оборони, а твердження прокурора відносно її меж грунтуються на припущеннях. Жодного рішення щодо зміни цільового призначення земельної ділянки уповноваженим органом не приймалося. Перебування земельної ділянки в межах прикордонної смуги не відносить її до земель оборони та не є причиною виникнення прав на неї в органах охорони державного кордону, оскільки така земельна ділянка надається в постійне користування лише для облаштування та утримання певних об`єктів та споруд. Земельна ділянка не перетинається з землями, необхідними для потреб 6 Прикордонного Волинського загону та не визначені законом як такі, що підлягають передачі в користування даній службі. Скасування спірної земельної ділянки в Державному земельному кадастрі ніяк не захищає права держави, оскільки при вчиненні таких дій вона перестає бути об`єктом цивільно-правових відносин і автоматично не переходить в розпорядження Волинської обласної державної (військової) адміністрації. Крім того вказав, що прокурором фактично заявлено вимоги про усунення перешкоди державі до неї самої. Позивач та відповідач не можуть збігатися, оскільки такий збіг унеможливлює наявність спору.

Відповідач 1 - Поромівська сільська рада Володимирського району Волинської області та відповідач 3- Володимирська районна державна (військова) адміністрація Волинської області відзивів на позовну заяву не надали.

11.05.2023 Володимирська окружна прокуратура надіслала відповідь на відзив (вх.№01-75/2792/23), в якій просить відхилити заперечення ГУ Держгеокадастру у Волинській області, викладені у відзиві на позов. Зазначає, що нерозроблення та незатвердження окремого проекту землеустрою щодо встановлення прикордонної смуги не свідчить про її відсутність, оскільки розміри (ширина) прикордонної смуги встановлені законом - від лінії державного кордону до лінії прикордонних інженерних споруджень. Земельні ділянки у межах прикордонної смуги, яка встановлена вздовж державного кордону України, відносяться до земель оборони, які можуть перебувати лише у державній власності, а також щодо яких встановлений спеціальний режим використання. Питання передачі земель в комунальну власність, які знаходяться в межах прикордонної смуги з 6 прикордонним Волинським загоном Державної прикордонної служби України не погоджувалось. Позовна заява звернена до ГУ Держгеокадастру, оскільки саме ним незаконно проведено інвентаризацію спірної земельної ділянки та віднесено її до земель сільськогосподарського призначення.

17.05.2023р. відповідач - Головне управління Держгеокадастру у Волинській області надіслав на адресу суду заперечення на відповідь на відзив (вх.№01-75/2953/23), в якому заперечив щодо доводів прокурора, викладених у відповіді на відзив та просив суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. Управління вказало, що прикордонна смуга в Іваничівському районі пролягає на значних територіях, які прилягають до державного кордону та охоплює ряд адміністративних одиниць. Перебування земель в межах прикордонної смуги не є підставою визначення їх належності до наперед визначеної категорії та їх вилучення з цивільного обороту. Розміщення земельної ділянки в межах прикордонної смуги не відносить її до земель оборони, оскільки в таких межах може бути розміщена земельна ділянка будь-якої категорії.

22.05.2023р. відповідач 3 - Володимирська районна державна (військова) адміністрація Волинської області надіслала на адресу суду клопотання (вх.№01-74/777/23), в якому зазначив, що 03 травня 2023 року начальником Володимирської районної державної (військової) адміністрації Волинської області прийнято розпорядження № 48 Про внесення змін до розпорядження Іваничівської районної державної адміністрації від 06.12.2013 № 339 ,,Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо проведення інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності", з метою задоволення претензійних вимог позивача щодо визнання незаконним та скасування розпорядження Іваничівської районної державної адміністрації від 06.12.2013 № 339 в частині затвердження такої документації щодо спірної земельної ділянки з кадастровим номером 0721184400:17:000:0012, площею 4,3027 га шляхом її виведення з переліку площ, затверджених в матеріалах інвентаризації проінвентаризованих земельних ділянок.

У вказаному клопотанні відповідач - 3 просив суд закрити провадження у справі в частині вимог заступника керівника Володимирської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Волинської обласної державної (військової) адміністрації щодо визнання незаконним та скасування розпорядження Іваничівської районної державної адміністрації від 06.12.2013 № 339 "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо проведення інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності" в частині затвердження такої документації щодо земельної ділянки з кадастровим номером 0721184400:17:000:0012, площею 4,3027га, у зв`язку з добровільним усуненням вимоги, пред`явленої прокуратурою райдержадміністрації.

22.05.2023р. Володимирська окружна прокуратура також надіслала на адресу суду пояснення (вх.№01-75/3027/23), в якому прокурор не погодився з запереченням відповідача щодо звернення прокурора з даним позовом до суду в інтересах держави в особі Волинської обласної військової адміністрації до ГУ Держгеокадастру у Волинській області, яке на думку відповідача, фактично є зверненням з позовом держави до самої себе з посиланням на правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 65.10.2022 у справі №922/1830/19.

У вказаному поясненні прокурор зазначив, що питання застосування до спірних правовідносин положень ст.ст. 13, 14, 1311 Конституції України, ст. 23 Закону України Про прокуратуру, ст. 21 ЦК України та ст. 155 ЗК України в розрізі можливості захисту за позовами прокурора права Українського народу на землю шляхом оскарження законності актів суб`єктів владних повноважень, якими таке право було порушено, не було безпосереднім предметом дослідження Великої Палати Верховного Суду у справі №922/1830/19, постанова від 05.10.2022 у вказаній справі є вирішальною для визначення саме підсудності даного спору. Оскільки Велика Палата Верховного Суду не відступала від правових висновків, висловлених у постановах від 20.07.2022 у справі № 910/5201/19, від 15.01.2020 у справі № 698/119/18 та від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17, останні мають бути враховані в силу вимог ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин. Ураховуючи викладене, при вирішенні спору у даній справі застосуванню підлягають правові висновки, викладені Великою Палатою Верховного Суду у зазначених постановах. Найважливішим для оцінки спірних правовідносин є те, що прокурор звернувся з позовом про оскарження рішення суб`єкта владних повноважень на захист цивільних прав Українського народу. Тому твердження про збіг в одній особі позивача та відповідача, а також про відсутність спору не відповідають ні фактичним обставинам справи, ні матеріальному та процесуальному законодавству.

29.05.2023р. Волинська обласна прокуратура надіслала на адресу суду клопотання (вх.№01-74/811/23), в якому просила суд закрити провадження у справі № 903/411/23 в частині п. 1 позову заступника керівника Волинської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Волинської обласної військової адміністрації до Володимирської районної військової адміністрації, Головного управління Держгеокадастру у Волинській області та Поромівської сільської ради про визнання незаконними та скасування розпорядчих актів органів державної влади та місцевого самоврядування, скасування державної реєстрації земельної ділянки та зобов`язання повернути земельну ділянку з кадастровим номером 0721184400:17:000:0012, площею 4,3027 га.

Також, просила повернути Волинській обласній прокуратурі 2684грн. судового збору, сплаченого за вимогою позовної заяви щодо визнання незаконним та скасування розпорядження Іваничівської районної державної адміністрації від 06.12.2013 № 339 Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо проведення інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності в частині затвердження такої документації щодо спірної земельної ділянки з кадастровим номером 0721184400:17:000:0012, площею 4,3027 га.

06.06.2023р. позивач - Волинська обласна державна (військова) адміністрація надіслала на адресу суду пояснення (вх.№01-75/3327/23), в яких зазначила, що підтримує у повному обсязі позовні вимоги заступника керівника Володимирської окружної прокуратури, погоджується із доводами, викладеними у позовній заяві та відповіді на відзив. Просить позов задовольнити та витребувати у власність держави в особі Волинської обласної державної (військової) адміністрації з незаконного володіння Поромівської сільської ради земельну ділянку з кадастровим номером 0721184400:17:000:0012 площею 4,3027 га.

Ухвалою від 12.06.2023р., постановленою за результатами проведеного у даній справі за участю прокурора, представників Волинської обласної державної (військової) адміністрації та Головного управління Держгеокадастру у Волинській області судового засідання (відображена в протоколі засідання), судом було закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на "22" червня 2023 р.

Згідно розпорядження керівника апарату Господарського суду Волинської області №01-4/63 від 20.06.2023, у зв`язку зі смертю 17.06.2023 судді Войціховського В.А. здійснено повторний автоматизований розподіл судової справи №903/411/23.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.06.2023 справа розподілена судді Слободян О.Г.

Ухвалою суду від 22.06.2023р. справу №903/411/23 прийнято до розгляду зі стадії розгляду справи по суті та призначено судове засідання для розгляду справи по суті 11.07.2023р.

Ухвалою суду від 11.07.2023 відкладено розгляд справи по суті на "08" серпня 2023 р.

У судовому засіданні 08.08.2023 прокурор та представник позивача позовні вимоги підтримали в частині позову, просять їх задовольнити. В частині вимоги до Володимирської РВА просять закрити провадження у справі.

Відповідач 1 - Пороміська СР відзиву на позов не надала, проти позову не заперечила.

Відповідач 3 - Володимирської РВА на адресу суду надіслала клопотання про розгляд справи за відсутності її представника за наявними у справі матеріалами.

Представник відповідача 2 - ГУ Держгеокадастру у Волинській області проти позову заперечив.

Частинами 1 та 3 ст.202 ГПК України встановлено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Дослідивши наявні у справі письмові докази, заслухавши пояснення учасників справи, господарський суд встановив наступне.

15.09.1946 Обласна Рада депутатів трудящих Волинської області прийняла постанову №39/599 про заборонену прикордонну зону, 2-кілометрову та 800-метрову прикордонні смуги, якою встановлено такі прикордонні зони та смуги: заборонену прикордонну зону, до якої включений, зокрема Іваничівський район; 2-кілометрову та 800-метрову прикордонні смуги, які визначено на місцевості від лінії кордону з позначенням відповідними показниками. Голів відповідних районних рад зобов`язано здійснити відселення жителів 800-метрової прикордонної полоси; землі цієї полоси постановлено передати в повне розпорядження прикордонних військ, за виключенням райцентру Устилуг.

Відповідно до інформації 6 прикордонного Волинського загону Державної прикордонної служби України (№710/8323-22-Вих від 15.12.2022) лінія прикордонних інженерних споруд на ділянці українсько-польського державного кордону в межах Поромівської територіальної громади Володимирського району облаштована за часів Радянського Союзу та за період незалежності України значною мірою не змінювалася. Питання передачі в комунальну власність земель, які знаходяться в межах прикордонної смуги, не погоджувалось.

Згідно листа Волинської обласної військової адміністрації від 20.12.2022 розпоряджень про вилучення вказаних земель з користування прикордонних військ не приймалось.

Визначення розмірів та ширини прикордонної смуги підтверджені рішеннями Любомльського районного суду №163/955/20 від 05.02.2021, №163/985/20 від 19.02.2021, №163/981/20 від 19.02.2021, що набрали законної сили.

Розпорядженням Іваничівської районної державної адміністрації від 21.08.2013 №220 Головному управлінню Держземагентства у Волинській області надано дозвіл на проведення інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності орієнтовною площею 5512,3 га в межах району.

Наказом Головного управління Держземагентства у Волинській області від 19.11.2013 № 58 надано дозвіл Державному підприємству Волинський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою на розробку технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель за межами населених пунктів Волинської області, в тому числі Іваничівського району.

На підставі зазначених розпорядчих документів розроблено технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель сільськогосподарського призначення, які перебувають у державній власності за межами населених пунктів Поромівської сільської ради Іваничівського району Волинської області. В ході проведення робіт проінвентаризовано 470,9192 га земель вказаної сільської ради, в тому числі земельну ділянку з кадастровим номером 0721184400:17:000:0012 площею 4,3027 га та цільовим призначенням землі запасу не надані у власність чи користування.

Відомості про вказану земельну ділянку внесені до Державного земельного кадастру 15.11.2013, що підтверджується витягом №НВ-0001444722022 від 14.12.2022, згідно якого уся земельна ділянка знаходиться у прикордонній смузі.

Аналогічні відомості містяться у матеріалах технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель сільськогосподарського призначення, які перебувають у державній власності за межами населених пунктів Поромівської сільської ради Іваничівського району Волинської області.

З викопіювання з програмного модуля Державного земельного кадастру встановлено, що спірна земельна ділянка розташована між державним кордоном, який проходить по річці Західний Буг та смугою інженерно-технічних споруд, яка внесена до Державного земельного кадастру з номером 0721184400:17:000:0017, відтак знаходиться у прикордонній смузі.

Розпорядженням Іваничівської районної державної адміністрації від 06.12.2013 № 339 затверджено вказану технічну документацію, в тому числі щодо земель з кадастровим номером 0721184400:17:000:0012, площею 4,3027 га.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 16.12.2020 №1635-р Про реорганізацію та утворення районних державних адміністрацій передбачено реорганізацію Іваничівської районної державної адміністрації шляхом її приєднання до Володимир-Волинської районної державної адміністрації.

Розпорядженням голови Волинської обласної державної адміністрації від 15.01.2021 №4 утворено комісію з реорганізації Іваничівської районної державної адміністрації шляхом приєднання до Володимир-Волинської районної державної адміністрації Волинської області.

Згідно розпорядження Володимир-Волинської районної державної адміністрації № 121 від 05.12.2022 Володимир-Волинську районну державну адміністрацію перейменовано на Володимирську районну державну адміністрацію.

Відповідно до п. 40 додатку до наказу Головного управління Держгеокадастру у Волинській області від 21.12.2018 № 3-1360/15-18-сг Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність та акту приймання-передачі нерухомого майна від 21.12.2018 № 3-1360/15-18-сг, спірну земельну ділянку передано Поромівській сільській раді.

На підставі зазначеного наказу Головного управління Держгеокадастру у Волинській області, відповідно до п. 40 додатку до рішення Поромівської сільської ради № 17-2/14 від 29.12.2018 спірну земельну ділянку прийнято у комунальну власність Поромівської сільської ради.

16.05.2019 право власності на земельну ділянку зареєстровано за Поромівською сільською радою у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин від 28.04.2021 № 1423-IX, який набрав чинності 27.05.2021, змінено положення Земельного кодексу України щодо повноважень уповноважених органів на розпорядження земельними ділянками.

Зокрема, розділ X Перехідні положення Земельного кодексу України доповнено пунктом 24, яким визначено, що з дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель оборони (п.п. б).

Таким чином, землі оборони віднесені до земель державної форми власності.

Внесення до Державного земельного кадастру відомостей про цільове призначення спірної земельної ділянки як землі запасу сільськогосподарського призначення не надані у власність або у користування відносить зазначену землю, у відповідності до п. 24 розділу X Перехідні положення Земельного кодексу України, до земель комунальної власності.

З моменту набрання чинності Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин фактично припинено право власності держави на зазначену земельну ділянку.

Відповідно до ст. 19 Земельного кодексу України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Згідно зі ст. 20 Земельного кодексу України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою.

Земельні ділянки, що належать до земель оборони, використовуються виключно згідно із Законом України Про використання земель оборони.

Відповідно до ст. 65 Земельного кодексу України землями промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення визнаються земельні ділянки, надані в установленому порядку підприємствам, установам та організаціям для здійснення відповідної діяльності.

Порядок використання земель промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення встановлюється законом.

У відповідності до ч.ч. 1-4 ст. 77 Земельного кодексу України землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України.

Землі оборони можуть перебувати лише в державній власності.

Навколо військових та інших оборонних об`єктів у разі необхідності створюються захисні, охоронні та інші зони з особливими умовами користування.

Порядок використання земель оборони встановлюється законом.

Згідно з ч. 4 ст. 84 Земельного кодексу України до земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, серед інших, належать землі оборони.

У відповідності до ч. 1 ст. 2 Закону України Про використання земель оборони військовим частинам для виконання покладених на них функцій та завдань земельні ділянки надаються у постійне користування відповідно до вимог Земельного кодексу України.

За приписами ч.ч. 2, 3 ст. 115 Земельного кодексу України та ст. 3 Закону України Про використання земель оборони уздовж державного кордону України відповідно до закону встановлюється прикордонна смуга, в межах якої діє особливий режим використання земель. Розмір та правовий режим зон з особливим режимом використання земель встановлюється відповідно до закону.

Згідно зі ст. 3 Закону України Про використання земель оборони землі в межах прикордонної смуги та інші землі, необхідні для облаштування та утримання інженерно-технічних споруд і огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій та інших об`єктів, надаються в постійне користування військовим частинам Державної прикордонної служби України.

Розмір та правовий режим зон з особливим режимом використання земель встановлюються відповідно до закону.

Відповідно до ст. 4 Закону України Про використання земель оборони військові частини за погодженням з органами місцевого самоврядування або місцевими органами виконавчої влади і в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, можуть дозволяти фізичним і юридичним особам вирощувати сільськогосподарські культури, випасати худобу та заготовляти сіно на землях, наданих їм у постійне користування. Землі оборони можуть використовуватися для будівництва об`єктів соціально-культурного призначення, житла для військовослужбовців та членів їхніх сімей, а також соціального та доступного житла без зміни їх цільового призначення.

Статтею 22 Закону України Про державний кордон України передбачено, що з метою забезпечення на державному кордоні України належного порядку Кабінетом Міністрів України встановлюється прикордонна смуга, а також можуть установлюватися контрольовані прикордонні райони.

Прикордонна смуга встановлюється безпосередньо вздовж державного кордону України на його сухопутних ділянках або вздовж берегів прикордонних річок, озер та інших водойм з урахуванням особливостей місцевості та умов, що визначаються Кабінетом Міністрів України. До прикордонної смуги не включаються населені пункти і місця масового відпочинку населення.

Згідно зі ст. 23 Закону України Про державний кордон України у прикордонній смузі та контрольованому прикордонному районі в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України, встановлюється прикордонний режим, який регламентує відповідно до цього Закону та інших актів законодавства України правила в`їзду, перебування, проживання, пересування громадян України та інших осіб, провадження робіт, обліку та тримання на пристанях, причалах і в пунктах базування самохідних та несамохідних суден, їх плавання та пересування у внутрішніх водах України.

Таким чином, сукупний аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку про те, що земельні ділянки у межах прикордонної смуги, яка встановлена вздовж державного кордону України, відносяться до земель оборони, які можуть перебувати лише у державній власності та не підлягають передачі до комунальної чи приватної власності, а також щодо яких встановлений спеціальний режим їх використання.

Отже, встановлення факту розташування спірної земельної ділянки в межах прикордонної смуги свідчить про належність вказаної ділянки до земель оборони в силу законодавчого визначення цільового призначення земель, розташованих у межах прикордонної смуги.

Відповідно до вимог п. 1 постанови Кабінету Міністрів України № 1147 від 27.07.1998 Про прикордонний режим з урахуванням особливостей місцевості та інших умов ширина прикордонної смуги може бути змінена обласними державними адміністраціями за поданням Адміністрації державної прикордонної служби, але вона не може бути меншою від ширини смуги місцевості, що знаходиться в межах від лінії державного кордону до лінії прикордонних інженерних споруджень.

Відповідно до затвердженого цією постановою Кабінету Міністрів України Положення про прикордонний режим прикордонна смуга - це ділянка місцевості, яка встановлюється безпосередньо уздовж державного кордону на його сухопутних ділянках або уздовж берегів прикордонних річок, озер та інших водойм у межах територій селищних і сільських рад, прилеглих до державного кордону, але не може бути меншою від ширини смуги місцевості, що розташована в межах від лінії державного кордону до лінії прикордонних інженерних споруджень.

Лінія прикордонних інженерних споруд - спеціальна смуга місцевості в межах прикордонної смуги та інші земельні ділянки, які відповідно до законодавства надаються в постійне користування органам Державної прикордонної служби для облаштування та утримання інженерно-технічних споруд і огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій та інших об`єктів.

При наданні земельної ділянки за відсутності проекту землеустрою зі встановлення прикордонної смуги необхідно виходити із її нормативних розмірів, встановлених ст. 22 Закону України Про державний кордон України та п. 1 постанови Кабінету Міністрів України № 1147 від 27.07.1998 Про прикордонний режим.

Нерозроблення та незатвердження окремого проекту землеустрою щодо встановлення прикордонної смуги не свідчить про її відсутність, оскільки розміри (ширина) прикордонної смуги встановлені законом - від лінії державного кордону до лінії прикордонних інженерних споруджень.

Відповідні розміри та ширина прикордонної смуги на території колишнього Любомльського району Волинської області затверджені постановою обласної Ради депутатів трудящих Волинської області № 39/599 від 15.09.1946.

Враховуючи вищевикладене, оскільки землі в межах прикордонної смуги передані в повне розпорядження прикордонних військ, за виключенням райцентру Устилуг (п. 4 постанови обласної ради депутатів трудящих Волинської областівід 15.09.1946 № 39/599), відтак належать до земель оборони та можуть перебувати лише у державній власності, то земельна ділянка з кадастровим номером 0721184400:17:000:0012 площею 4,3027 га, незаконно зареєстрована у Державному земельному кадастрі та Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за категорією - землі сільськогосподарського призначення та цільовим призначенням - землі запасу, що у свою чергу вказує на її приналежність до земель комунальної власності.

При цьому судом враховано, що постановою Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2019 у справі № 924/174/18, залишено без змін рішення судів попередніх інстанцій про визнання незаконними і скасування рішень органу місцевого самоврядування, якими надано дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель, що належали до земель оборони та знаходились у межах прикордонної смуги.

Постановою Касаційного цивільного суд у складі Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 297/1395/15-ц залишено без змін судові рішення про задоволення позовних вимог прокурора про скасування наказів Головного управління Держземагенства у Закарпатській області та повернення в державну власність земельної ділянки з чужого незаконного володіння з огляду на те, що відповідно до вимог ст. 77, ч. 4 ст. 84 Земельного кодексу України землі оборони належать виключно до державної власності та не можуть передаватись у приватну власність.

Постановою Верховного Суду від 06.11.2019 у справі № 163/2369/16-ц підтверджено доводи позовних вимог прокурора про те, що землі у межах прикордонної смуги належать виключно до державної власності та не можуть передаватись у приватну власність. При цьому, суд касаційної інстанції визнав обґрунтованим посилання прокурора на рішення органів державної влади (місцевого самоврядування) про встановлення ширини прикордонної смуги, зокрема, на постанови обласної Рада депутатів Трудящих Волинської області № 39/599 від 15.09.1946, якою в межах Волинської області встановлено 2-ох кілометрову та 800-метрову прикордонні смуги.

Постановою Верховного Суду від 26.10.2020 у справі № 297/1408/15-ц також визнано обґрунтованим посилання на рішення органів державної влади про встановлення ширини прикордонної смуги, зокрема, на постанови Закарпатського обласного виконавчого комітету від 28.09.1946 Про введення 800 метрової прикордонної смуги в межах Закарпатської області.

Щодо обґрунтування незаконності рішень органів влади щодо розпорядження спірною земельною ділянкою, суд зазначає, що відповідно до ч.ч. 1, 2, 6, 7 ст. 20 Земельного кодексу України, віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення.

Відповідно до ч. 5 ст. 122 Земельного кодексу України, обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.

Оскільки пунктом 4 постанови Обласної ради депутатів трудящих Волинської області від 15.09.1946р. №39/599 землі прикордонної полоси постановлено передати у повне розпорядження прикордонних військ (за виключенням райцентру Устилуг), вказана постанова залишається чинною, відтак, спірну земельну ділянку неправомірно без зміни цільового призначення віднесено до земель сільськогосподарського призначення та в подальшому передано Поромівській сільській раді.

Зі змісту листів Волинської обласної військової адміністрації №1030/01-19/2-22 від 08.12.2022р. та №1068/01-19/2-22 від 20.12.2022р. вбачається, що вказаним органом, як розпорядником земель, рішень про вилучення та зміну цільового призначення спірної земельної ділянки не приймалось. Про факти вибуття земель з державної власності вказаному органу стало відомо з листа Володимирської окружної прокуратури №50/1-2425вих-22 від 30.11.2022р.

Статтею 35 Закону України "Про землеустрій" передбачено, що інвентаризація земель проводиться з метою встановлення місця розташування об`єктів землеустрою, їхніх меж, розмірів, правового статусу, виявлення земель, що не використовуються, використовуються нераціонально або не за цільовим призначенням, виявлення і консервації деградованих сільськогосподарських угідь і забруднених земель, встановлення кількісних та якісних характеристик земель, необхідних для ведення державного земельного кадастру, здійснення державного контролю за використанням та охороною земель і прийняття на їх основі відповідних рішень органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування.

Порядок проведення інвентаризації земель затверджується Кабінетом Міністрів України.

Інвентаризація масиву земель сільськогосподарського призначення проводиться з такими особливостями: а) підставою для проведення інвентаризації масиву земель сільськогосподарського призначення є: для земель державної власності - рішення органу виконавчої влади, уповноваженого здійснювати розпорядження земельною ділянкою; в інших випадках - рішення сільської, селищної, міської ради, на території якої знаходиться масив.

З урахуванням викладеного, приймати рішення про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель за межами населених пунктів Волинської області на території Іваничівського району та її затвердження вправі був лише розпорядник земель оборони - Волинська обласна державна (військова) адміністрація.

Згідно з ч. 1 ст. 20, ч. 3-5 ст. 122 Земельного кодексу України, районні державні адміністрації та Головне управління Держгеокадастру у Волинській області не наділені повноваженнями щодо вилучення, зміни цільового призначення та інвентаризації земель оборони.

Розпорядження Іваничівської районної державної адміністрації №339 від 06.12.2013р "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо проведення інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності" в частині затвердження технічної документації щодо спірної земельної ділянки, п. 40 наказу Головного управління Держгеокадастру у Волинській області від 21.12.2018р. №3-1360/15-18-сг "Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність" та п. 40 додатку до рішення Поромівської сільської ради №17-2/14 від 29.12.2018р. "Про прийняття земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність Поромівської сільської ради", яким прийнято вказану земельну ділянку у комунальну власність, прийняті за відсутності відповідного розпорядчого акту.

Відповідно до ст. 21 Земельного кодексу України порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для: а) визнання недійсними рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам; б) визнання недійсними угод щодо земельних ділянок; в) відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною.

Отже, розпорядження Іваничівської районної державної адміністрації №339 від 06.12.2013р., наказ №3-1360/15-18-сг від 21.12.2018р. Головного управління Держгеокадастру у Волинській області в частині п. 40 додатку до наказу, рішення Поромівської сільської ради №17-2/14 від 29.12.2018р. в частині п. 40 додатку до рішення прийняті з порушенням вимог ст. ст. 6, 14, 19 Конституції України, ст. ст. 3,15-2, 17, 20, 77, 122 Земельного кодексу України, ст. 3 Закону України "Про використання земель оборони".

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути відновлення становища, яке існувало до порушення, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Згідно ст. 393 Цивільного кодексу України, правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується. Власник майна, права якого порушені внаслідок видання правового акту органом державної влади має право вимагати відновлення того становища, яке існувало до видання цього акту. У разі неможливості відновлення попереднього становища власник має право на відшкодування майнової та моральної шкоди.

Статтею 21 Цивільного кодексу України передбачено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Суд визнає незаконним та скасовує нормативно-правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Відповідно до ст. 155 Земельного кодексу України, у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акту, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Положення ст. 152 Земельного кодексу України визначають, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь- яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням прав володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

За змістом ст. 43 Закону України "Про місцеві державні адміністрації", розпорядження голови державної адміністрації, що суперечать Конституції України, законам України, рішенням Конституційного Суду України, іншим актам законодавства скасовуються Президентом України, головою місцевої державної адміністрації вищого рівня або в судовому порядку.

Відповідно до п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16.04.2004 №7 "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ", спори, пов`язані із земельними відносинами, розглядаються в позовному провадженні. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його права, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється згідно з ч. 3 ст. 152 ЗК шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів захисту (ст. 16 ЦК).

Таким чином, розпорядження Іваничівської районної державної адміністрації №339 від 06.12.2013р. "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо проведення інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності" в частині затвердження технічної документації щодо спірної земельної ділянки, п. 40 додатку до наказу Головного управління Держгеокадастру у Волинській області від 21.12.2018р. №3-1360/15-18-сг "Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність" та п. 40 додатку до рішення Поромівської сільської ради №17-2/14 від 29.12.2018р. "Про прийняття земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність Поромівської сільської ради", якими спірну земельну ділянку передано з державної до комунальної власності, є незаконними та підлягають скасуванню.

Разом з тим, Володимирська районна державна (військова) адміністрація у клопотанні (вх.№01-74/777/23 від 22.05.2023) та Волинська обласна прокуратура у клопотанні (вх.№01-74/811/23 від 29.05.2023) просять закрити провадження у справі в частині позовних вимог, заявлених до Володимирської районної державної (військової) адміністрації, про визнання незаконним та скасування розпорядження Іваничівської районної державної адміністрації №339 від 06.12.2013р. "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо проведення інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності" в частині затвердження такої документації щодо спірної земельної ділянки з кадастровим номером 0721184400:17:000:0012, площею 4,3027 га.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 16.12.2020 №1653-р Про реорганізацію та утворення районних державних адміністрацій Іваничівську районну державну адміністрацію реорганізовано шляхом приєднання до Володимир-Волинської районної державної адміністрації. У зв`язку з чим з січня 2021 року до Володимир-Волинської райдержадміністрації перейшли як до правонаступника права та обов`язки Іваничівської райдержадміністрації.

05.12.2022 згідно розпорядження №121 було перейменовано Володимир-Волинську районну державну адміністрацію Волинської області на Володимирську районну державну адміністрацію Волинської області.

Відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 №68/2022 Про утворення районних військових адміністрацій на базі існуючих районних державних адміністрацій утворно відповідні районні військові адміністрації.

Володимирською районною державною (військовою) адміністрацією прийнято розпорядження від 03.05.2023 № 48 "Про внесення змін до розпорядження Іваничівської районної державної адміністрації від 06.12.2013 № 339 "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо проведення інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності", яким доповнено перелік земельних ділянок, що виводяться з площ проінвентаризованих земельних ділянок, затверджених розпорядженням Іваничівської районної державної адміністрації від 06.12.2013 року № 339, в тому числі і спірною земельною ділянкою площею 4,3027 га, кадастровий номер 0721184400:17:000:0012.

Згідно ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Враховуючи зазначене, прийняття Володимирською районною державною (військовою) адміністрацією розпорядження від 03.05.2023 №48, суд дійшов висновку про закриття провадження у справі в частині визнання незаконним та скасування розпорядження Іваничівської районної державної адміністрації № 339 від 06.12.2013 Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо проведення інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності в частині затвердження такої документації щодо спірної земельної ділянки з кадастровим номером 0721184400:17:000:0012, площею 4,3027 га, у зв`язку з відсутністю предмету спору.

Відповідно до ч. 3 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Щодо вимоги про усунення перешкод у здійсненні права розпорядження майном шляхом скасування державної реєстрації прав на земельну ділянку, суд зазначає таке.

Згідно ч. 2 ст. 152 Земельного кодексу України, власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, а за змістом статті 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Право власності держави або територіальної громади на обмежені в обороті об`єкти установлене законом, тому не потребує доказування правового титулу.

У разі протиправного вибуття об`єктів у комунальну власність відповідне порушення, ураховуючи їх правовий титул, необхідно розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави.

У такому разі позовну вимогу про усунення перешкод у здійсненні права розпорядження майном (земельною ділянкою) слід розглядати як негаторний позов, який можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки, яка має закріплений у законодавстві статус обмежено оборотоздатної.

Земельна ділянка із кадастровим номером 0721184400:17:000:0012, площею 4,3027 га, зареєстрована на праві власності за Поромівською сільською радою, проте, в силу закону остання не може належати до земель сільськогосподарського призначення, а тому права держави на реалізацію усіх правомочностей щодо земель оборони, користування і розпорядження нею, підлягають захисту шляхом усунення перешкод у здійсненні права розпорядження цією земельною ділянкою шляхом скасування рішень державного реєстратора про державну реєстрацію прав та скасування державної реєстрації прав на земельну ділянку у Державному земельному кадастрі.

За змістом п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до ст. 11 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав. Втручання, крім випадків, передбачених цим Законом, будь- яких органів влади, їх посадових осіб, юридичних осіб, громадян та їх об`єднань у діяльність державного реєстратора під час проведення реєстраційних дій забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини третьої статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються. У разі якщо в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації, або якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, обтяження речових прав, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію зміни, припинення речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження повертаються у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, шляхом державної реєстрації змін чи набуття таких речових прав, обтяжень речових прав. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.

Таким чином, статтею 26 Закону України Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначено, що у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються.

Поряд з цим, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 346 Цивільного кодексу України право власності припиняється у разі припинення права власності на майно, яке за законом не може належати цій особі.

На день розгляду справи земельна ділянка з кадастровим номером 0721184400:17:000:0012, площею 4,3027 га зареєстрована на праві комунальної власності за Поромівською сільською радою, що підтверджується відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Державна реєстрація проведена на підставі рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 16.05.2019р., індексний номер 31651638.

Оскільки державна реєстрація речових прав на нерухоме майно є офіційним визнанням і підтвердженням державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, відповідний запис формально наділяє відповідача певними юридичними правами щодо земельної ділянки і одночасно позбавляє відповідних прав законного власника - державу в особі Волинської обласної державної адміністрації.

Враховуючи положення статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", для забезпечення державі в особі Волинської обласної державної (військової) адміністрації реальної та безперешкодної можливості реалізувати усі правомочності власника спірної земельної ділянки із кадастровим номером 0721184400:17:000:0012, підлягає до задоволення вимога прокурора про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном шляхом скасування державної реєстрації права комунальної власності на земельну ділянку площею 4,3027 га з кадастровим номером 0721184400:17:000:0012, що розташована за межами Поромівської сільської ради Володимирського району Волинської області.

За змістом ч.ч. 9, 10 ст. 79-1 Земельного кодексу України, земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування та державної реєстрації права власності на неї. Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

Відповідно до частини 13, якою доповнено статтю 79-1 Земельного кодексу України, Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству" №340-ІХ від 05.12.2019р., земельна ділянка припиняє існування як об`єкт цивільних прав, а її державна реєстрація скасовується в разі, зокрема, скасування державної реєстрації земельної ділянки на підставі судового рішення внаслідок визнання незаконною такої державної реєстрації.

Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо такої земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень).

Згідно з витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-0700619172013 земельна ділянка з кадастровим номером 0721184400:17:000:0012 зареєстрована у Державному земельному кадастрі 10.12.2013р. із зазначенням її цільового призначення землі сільськогосподарського призначення, яким згідно з Класифікацією видів цільового призначення земель, затвердженою наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010р. №548 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 01.11.2010р. за №1011/18306, присвоєно код 16 та категорію земель землі сільськогосподарського призначення.

Зважаючи на те, що у Державному земельному кадастрі в порушення вимог чинного законодавства неправильно визначено категорію землі та її цільове призначення, що також послужило однією з підстав для подальшої її передачі до земель комунальної власності, відновити становище, яке існувало до порушення, можливо лише в порядку ст. 16 Цивільного кодексу України, усунувши перешкоди у розпорядженні земельною ділянкою шляхом скасування її державної реєстрації у Державному земельному кадастрі.

В обґрунтування підстав для повернення земельної ділянки суд зазначає, що згідно ст. 14 Конституції України, право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Право на звернення за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням, встановлено нормами ст. 4 Господарського процесуального кодексу України.

Положеннями ст. ст. 15, 16 ЦК України передбачено право особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Фізичне зайняття обмежено обороноздатних земель та їх використання особою, яка з огляду на вимоги законодавства не могла набувати прав власності чи користування ними, не позбавляє права володіння ними дійсного власника таких земель, але створює останньому перешкоди у здійсненні ним охоронюваного законом права користування своїм майном.

Навіть у випадку оформлення права приватної або комунальної власності на виведені з цивільного обороту земельні ділянки, такий власник не набуває статусу одноособового володільця спірним майном, оскільки за Українським народом зберігається його право на землю, що є об`єктом права власності народу, і таке право залишається неприпиненим.

Таким чином, у разі фізичного зайняття обмежено обороноздатних земель та оформлення речових прав на них відповідне порушення, ураховуючи їх правовий титул, необхідно розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави.

У такому разі позовну вимогу про зобов`язання повернути земельну ділянку слід розглядати як негаторний позов, тобто позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном.

Предмет негаторного позову становить вимога власника майна до третіх осіб про усунення порушень його права власності, що перешкоджають йому належним чином користуватися, розпоряджатися цим майном тим чи іншим способом. Підставою негаторного позову слугують посилання позивача на належне йому право користування і розпорядження майном та факти, які підтверджують дії відповідача у створенні позивачу перешкод щодо здійснення цих правомочностей.

Позивач за негаторним позовом має право вимагати усунути наявні перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки, яка має закріплений у законодавстві статус обмежено оборотоздатної.

При цьому поняття перешкод у реалізації прав користування і розпорядження є загальним поняттям і може включати не лише фактичну відсутність доступу до земельної ділянки та можливості використати її за цільовим призначенням, а й будь-які інші неправомірні дії порушника прав, а також рішення органів державної влади чи місцевого самоврядування, договори, інші правочини, у зв`язку з якими розпорядження і користування майном ускладнене або повністю унеможливлене.

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019р. у справі №487/10128/14 та від 15.09.2020р. у справі №469/1044/17 вказані можливі способи усунення таких порушень, яких може вимагати законний власник, а саме: шляхом оспорення відповідних рішень органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, договорів або інших правочинів, а також вимагаючи повернути земельну ділянку.

У постанові Верховного Суду від 20.10.2020р. у справі №910/13356/17 суд виснував, що способом захисту в негаторних правовідносинах є вимога, яка забезпечить законному володільцю реальну можливість користуватися і розпоряджатися майном тим чи іншим способом (зобов`язання повернути або звільнити майно, виселення, знесення, накладення заборони на вчинення щодо майна неправомірних дій).

Спірна земельна ділянка загальною площею 4,3027 га з кадастровим номером 0721184400:17:000:0012, зареєстрована на праві власності за Поромівською сільською радою, може використовуватись як земля сільськогосподарського призначення та може бути переданою фізичним чи юридичним особам у власність та користування, проте в силу наведених вище вимог законодавства вона не може перебувати у приватній чи комунальній власності.

З огляду на викладене, підлягає до задоволення вимога прокурора про усунення перешкод державі у користуванні та розпорядженні майном шляхом зобов`язання Поромівської сільської ради повернути у власність держави в особі Волинської обласної державної (військової) адміністрації земельну ділянку з кадастровим номером 0721184400:17:000:0012, площею 4,3027 га.

Обґрунтування визначення позивача у справі.

Згідно ст. 13 Закону України "Про місцеві державні адміністрації", до відання місцевих державних адміністрацій у межах і формах, визначені Конституцією і законами України, належить вирішення питань використання землі, природних ресурсів, охорони довкілля тощо.

Статтею 21 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" передбачено, що місцева державна адміністрація розпоряджається землями державної власності відповідно до закону.

Приписами статті 17 Земельного кодексу України також визначено повноваження державних адміністрацій у розпорядженні землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

У відповідності до ч. 2 ст. 84 Земельного кодексу України, право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

Згідно ч. 5 ст. 122 Земельного кодексу України, обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.

За таких обставин уповноваженим органом на захист інтересів держави у цьому спорі є Волинська обласна державна (військова) адміністрація.

Обґрунтування наявності порушень інтересів держави та підстав для їх представництва прокурором.

Згідно зі ст. 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до ст. 53 ГПК України, ч.3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", рішення Конституційного Суду України №3-рп/99 від 08.04.1999р. з метою представництва інтересів держави в суді прокурор в межах повноважень, визначених законом, звертається до суду з позовною заявою (заявою) у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження.

З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Згідно зі ст. 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення ї економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про оборону України" підготовка держави до оборони в мирний час, серед іншого, включає забезпечення охорони державного кордону України.

Статтею 2 Закону України "Про державний кордон України" визначено, що захист державного кордону України є невід`ємною частиною загальнодержавної системи забезпечення національної безпеки і полягає у скоординованій діяльності військових формувань та правоохоронних органів держави, організаціям порядок діяльності яких визначаються законом.

Таким чином, до інтересів держави безпосередньо належить захист та охорона державного кордону України, в тому числі й охорона прикордонної смуги, яка встановлюється вздовж державного кордону, а протиправне заволодіння чи використання земель в межах прикордонної смуги в умовах повномасштабної війни проти України підриває обороноздатність держави.

Окрім цього, згідно з приписами ч. 1 ст. 13 та ч. 1 ст. 14 Конституції України земля, її надра, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування. Земля є основним національним багатством, що знаходиться під особливою охороною держави.

Відповідно до ст. 1 Земельного кодексу України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Використання власності на землю не може завдавати шкоди правам і свободам громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

За таких обставин, охорона та використання земель, зокрема державної форми власності, також становить державний інтерес, оскільки протиправне заволодіння державними землями суперечить основним принципам та засадам використання земель, закріпленим у Конституції України.

З метою встановлення підстав для представництва інтересів держави у суді Володимирською окружною прокуратурою на адресу Волинської обласної державної (військової) адміністрації було надіслано лист №50/1-2425вих-22 від 30.11.2022р., у якому повідомлено уповноважений орган про порушення вимог чинного законодавства та роз`яснено його вимоги, які надають прокурору право на звернення до суду в інтересах уповноваженого органу, а також висловлено прохання повідомити прокуратуру про те, чи вживатимуться обласною військовою адміністрацією заходи цивільно-правового характеру, спрямовані на повернення земельної ділянки.

Волинська обласна (військова) адміністрація листом №1030/01-19/2-22 від 08.12.2022р. повідомила про те, що їй не було відомо про факт передачі у комунальну власність спірної земельної ділянки, а також повідомила, що у зв`язку з обмеженістю в коштах на сплату судового збору заходи, спрямовані на повернення земельної ділянки у державну власність, останньою не вживались, у листі обласна військова адміністрація не заперечує проти подання прокуратурою позову в її інтересах.

Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 15.10.2019р. у справі № 903/129/18 (п. 6.43) зазначено, що сам факт незвернення уповноваженого суб`єкта владних повноважень до суду з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захисти порушені державні інтереси, свідчить про те, що у вказаний суб`єкт неналежно виконує свої повноваження, у зв`язку з чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів держави та звернення з позовом до суду, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.

Наведені обставини відповідно до ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" свідчать про наявність у прокурора підстав для представництва інтересів держави у суді, що і було враховано судом в даному випадку на стадії прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі.

Стосовно твердження ГУ Держгеокадастру у Волинській області про те, що звернення прокурора з позовом до суду в інтересах держави в особі Волинської обласної державної (військової) адміністрації до ГУ Держгеокадастру у Волинській області фактично є зверненням з позовом держави до самої себе, судом зауважується, що обґрунтовуючи вказані твердження, відповідач посилається на правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 05.10.2022р. у справі №922/1830/19, предметом розгляду у якій було, зокрема, й визнання незаконним та скасування наказу ГУ Держземагенства у Харківській області. Однак, правовідносини, які виникли у цих справах, не є аналогічними та подібними тим, які виникли між сторонами у справі №903/6/23.

Під судовими рішеннями у подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де подібними (тотожними, аналогічними, схожими) є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а| також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020р. у справі №910/719/19; постанова Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020р. у справі №696/1693/15-ц).

Предметом розгляду Великою Палатою Верховного Суду у справі №922/1830/19 була вимога про визнання незаконним та скасування наказу ГУ Держземагенства у Харківській області, яким фермерському господарству передано в оренду земельні ділянки сільськогосподарського призначення.

Водночас, предметом розгляду у справі №903/411/23 (позовна вимога, яка звернута безпосередньо до ГУ Держгеокадастру у Волинській області) є усунення перешкод державі в особі Волинської обласної державної (військової) адміністрації у користуванні та розпорядженні землями оборони шляхом скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 0721184400:17:000:0012, площею 4,3027 га, цільове призначення (16.00) землі запасу сільськогосподарського призначення в Державному земельному кадастрі.

З наведеного вбачається, що наведена відповідачем справа №922/1830/19 не є релевантною (тотожною) справі №903/411/23, а тому викладені у ній правові висновки не можуть братись до уваги.

Окрім цього, ГУ Держгеокадастру у Волинській області визначено відповідачем у справі за позовною вимогою про усунення перешкод державі в особі Волинської обласної державної (військової) адміністрації у користуванні та розпорядженні землями оборони шляхом скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 0721184400:17:000:0012, площею 4,3027 га, цільове призначення (16.00) землі запасу сільськогосподарського призначення в Державному земельному кадастрі.

Із наданих прокурором пояснень вбачається, що ця позовна вимога спрямована до ГУ Держгеокадастру у Волинській області з урахуванням того, що органами Держземагенства (Держгеокадастру) було незаконно проведено інвентаризацію спірної земельної ділянки з кадастровим номером 0721184400:17:000:0012, площею 4,3027 га, як земельної ділянки сільськогосподарського призначення, та внесено відомості про неї до Державного земельного кадастру.

Відповідно до ч. 13 ст. 79-1 ЗК України, земельна ділянка припиняє існування як об`єкт цивільних прав, а її державна реєстрація скасовується у разі, зокрема скасування державної реєстрації земельної ділянки на підставі судового рішення внаслідок визнання незаконною такої державної реєстрації.

Положення аналогічного змісту закріплені також у ч. 10 ст. 24 Закону України "Про Державний земельний кадастр" та п. 114 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051, згідно з якими державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі, ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки.

Наявність відомостей щодо земельної ділянки з кадастровим номером 0721184400:17:000:0012, площею 4,3027 га у Державному земельному кадастрі порушуватиме принципи об`єктивності, достовірності, повноти відомостей та унеможливить відновлення порушеного права держави, у власності якої повинна перебувати спірна земельна ділянка, оскільки реєстрація у Державному земельному кадастрі земельної ділянки з цільових призначенням - землі запасу сільськогосподарського призначення відносить її до земель комунальної власності, що суперечить положенням ст.ст. 77, 83 та п. 24 "Перехідних положень" Земельного кодексу України.

Згідно з поясненнями прокурора, звертаючись з позовом до суду, було обрано такий спосіб захисту, який може відновити порушені інтереси держави та попередити загрозу порушення права на землі державної власності, а саме: скасування у земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 0721184400:17:000:0012, площею 4,3027 га.

Відтак, позовні вимоги в частині скасуванні державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 0721184400:17:000:0012, площею 4,3027 га в Державному земельному кадастрі є ефективним способом захисту порушених інтересів держави, які обґрунтовано заявлені до ГУ Держгеокадастру у Волинській області.

Відповідач у процесі судового розгляду не спростував належними і допустимими доказами доводи прокурора про те, що спірна земельна ділянка, кадастровий номер 0721184400:17:000:0012, площею 4,3027 га належить до земель оборони та знаходиться у межах прикордонної смуги, а також тих доводів, що відповідач-2 з порушенням вимог закону провів інвентаризацію спірної земельної ділянки та вніс відповідні відомості про неї у Державний земельний кадастр, внаслідок чого земельну ділянку відносено до земель комунальної власності.

Також, відповідно до позиції прокурора, з метою захисту інтересів держави було обрано негаторний спосіб захисту, оскільки він передбачає як скасування державної реєстрації права комунальної власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, так і державної реєстрації земельної ділянки у Державному земельному кадастрі, яка здійснюється кадастровими реєстраторами ГУ Держгеокадастру у Волинській області.

Лише за умови скасування державної реєстрації земельної ділянки у Державному земельному кадастрі буде забезпечено ефективне відновлення прав держави на спірну земельну ділянку, оскільки у кадастрі зазначені неправильні відомості про категорію землі сільськогосподарського призначення, а не землі оборони.

З огляду на зазначене, вимоги прокурора є підставними та обгрунтованими. Суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Згідно із частинами 2, 3 ст. 13, частиною 1 ст. 74 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 ст. 13 ГПК України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

У клопотанні (вх.№01-74/811/23 від 29.05.2023) Волинська обласна прокуратура просить повернути сплачений судовий збір в сумі 2684 грн. у зв`язку з закриттям провадження у справі в частині першої вимоги до відповідача-3.

Згідно із ч. 4 ст. 231 ГПК України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.

Відповідно до ч. 2 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях (ч.1 ст.7 Закону України Про судовий збір).

Враховуючи вищевикладене, закриття провадження у справі в частині позовних вимог до Володимирської районної державної (військової) адміністрації про визнання незаконним та скасування розпорядження Іваничівської районної державної адміністрації № 339 від 06.12.2013 Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо проведення інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності в частині затвердження такої документації щодо спірної земельної ділянки з кадастровим номером 0721184400:17:000:0012, площею 4,3027 га, суд дійшов висновку про повернення Волинській обласній прокуратурі судового збору у розмірі 2 684 грн., сплаченого згідно платіжної інструкції №585 від 14.04.2023.

Згідно п.2 ч.1 ст.129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 129, 202, 231, 233, 236-240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Провадження у справі в частині визнання незаконним та скасування розпорядження Іваничівської районної державної адміністрації №339 від 06.12.2022р. "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо проведення інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності" в частині затвердження такої документації щодо спірної земельної ділянки з кадастровим номером 0721184400:17:000:0012, площею 4,3027 га закрити.

3. Визнати незаконним та скасувати п. 40 додатку до наказу Головного Управління Держгеокадастру у Волинській області від 21.12.2018р. №3-1360/15-18-сг "Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність";

4. Визнати незаконним та скасувати п. 40 додатку до рішення Поромівської сільської ради №17-2/14 від 29.12.2018р. "Про прийняття земельних ділянок державної власності у комунальну власність Поромівської сільської ради" щодо передачі земельної ділянки площею 4,3027 га з кадастровим номером 0721184400:17:000:0012 у комунальну власність Поромівської сільської ради;

5. Усунути перешкоди державі в особі Волинської обласної державної (військової) адміністрації у здійсненні права користування та розпорядження земельною ділянкою з кадастровим номером 0721184400:17:000:0012, площею 4,3027 га шляхом скасування її державної реєстрації у Державному земельному кадастрі;

6. Усунути перешкоди державі в особі Волинської обласної державної (військової) адміністрації у здійсненні права користування та розпорядження майном шляхом скасування державної реєстрації права комунальної власності на земельну ділянку площею 4,3027 га з кадастровим номером 0721184400:17:000:0012, що розташована за межами Поромівської сільської ради Володимирського району Волинської області;

7. Усунути перешкоди державі у користуванні та розпорядженні майном шляхом зобов`язання Поромівської сільської ради (45311, Волинська область, Володимирський район, с. Поромів, вул. Центральна, 16, код ЄДРПОУ 04333359) повернути у власність держави в особі Волинської обласної державної (військової) адміністрації (43027, Волинська обл, м. Луцьк, Київський майдан, 9, код ЄДРПОУ 13366926) земельну ділянку з кадастровим номером 0721184400:17:000:0012, площею 4,3027 га.

8. Стягнути з Поромівської сільської ради (45311, Волинська область, Володимирський район, с. Поромів, вул. Центральна, 1б, код ЄДРПОУ 04333359) на користь Волинської обласної прокуратури (43000, Волинська обл., м.Луцьк, вул. Винниченка, буд. 15, код ЄДРПОУ 02909915) 8052 грн витрат по сплаті судового збору.

9. Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Волинській області (43021, Волинська область, м. Луцьк, вул. Винниченка, буд. 67, код ЄДРПОУ 39767861) на користь Волинської обласної прокуратури (43000, Волинська обл., м.Луцьк, вул. Винниченка, буд. 15, код ЄДРПОУ 02909915) 5368 грн витрат по сплаті судового збору.

10. Повернути з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у Волинській області (43021, м. Луцьк, вул.Стрілецька, 4а, код ЄДРПОУ 38009371) Волинській обласній прокуратурі (43000, Волинська обл., м.Луцьк, вул. Винниченка, буд. 15, код ЄДРПОУ 02909915) 2684грн судового збору, сплаченого згідно платіжної інструкції №584 від 14.04.2023.

Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного рішення.

Повне рішення складено та підписано 17.08.2023.

СуддяО. Г. Слободян