Рішення

від 14.08.2023 по справі 911/308/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" серпня 2023 р. м. Київ

Справа № 911/308/21

Господарський суд Київської області у складі:

судді Ейвазової А.Р.,

за участі секретаря судового засідання Кочурової Т.О., розглянувши в судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнікорнс», Приватного акціонерного товариства «Таганча», Фермерського господарства «Єгор» про визнання права власності та зобов`язання вчинити дії, за участі представників від:

позивача Шабельніков А.В. (ордер АІ №1385794 від 22.02.2022);

відповідача 1 Шворок О.М. (довіреність від 22.06.2023 б/н);

відповідача 2 Горева К.С. (ордер АЕ №1058616 від 01.03.2021)

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Юнікорнс» (далі - ТОВ «Юнікорнс») звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Приватного акціонерного товариства «Таганча» (далі - ПрАТ «Таганча») та просить суд:

визнати за ТОВ «Юнікорнс» право власності на зерно кукурудзи 3-го класу, врожаю 2020 року, Україна, у загальній кількості 434,483 т, що перебуває на зберіганні на складі ПрАТ «Таганча» (за адресою: Київська область, Богуславський район, с.Іванівка, вул.Залізнична, 1) на підставі складських квитанцій: БА №534137, БА №534138, які зареєстровані у реєстрі складських документів на зерно 2.11 за №№39,40 відповідно; БА №534144, яка зареєстрована у реєстрі складських документів на зерно 6.11 за №46; БА №534146, БА №534149, БА №534150, які зареєстровані у реєстрі складських документів на зерно 9.11 за №№48,51,52; БА№534151, яка зареєстрована у реєстрі складських документів на зерно 11.11 за №55;

зобов`язати ПрАТ «Таганча» передати ТОВ «Юнікорнс» зерно кукурудзи 3-го класу, врожаю 2020 року, Україна, у загальній кількості 434,183тонн, що перебувають на зберіганні на складі ПрАТ «Таганча» на підставі вищевказаних квитанцій.

В обґрунтування заявлених вимог, позивач посилається те, що відповідач не визнає його право власності на спірне майно, яке зберігається на його складі. При цьому, позивач вказує, що на підставі аграрної розписки від 05.06.2020, якою встановлене безумовне зобов`язання Фермерського господарства «Єгор» (далі - ФГ «Єгор») поставити на користь заявника 500т кукурудзи +/-5% 3-го класу врожаю 2020 року до 15.11.2020 у відповідності до умов договору купівлі-продажу №484/ФКД від 01.06.2020, нотаріусом видано виконавчий напис від 17.11.2020, під час виконання якого у виконавчому провадженні №63655809 описано та арештовано майно - зерно у відповідній кількості, яке передано на зберігання боржником ФГ «Єгор», вилучено відповідне майно і передано стягувачу - ТОВ «Юнікорнс». Як вказує позивач, відповідач - ПрАТ «Таганча» відмовляється видати відповідне майно (т.1 а.с.1-10).

Ухвалою від 12.02.2021: відкрито провадження у справі за відповідним позовом та вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження; залучено до участі у даній справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ФГ «Єгор»; призначено підготовче засідання на 10:00 12.03.2021; встановлено строки для подання учасниками заяв по суті (т.1 а.с.99-101).

Копія вказаної ухвали отримана відповідачем 18.02.2021, позивачем - 19.02.2021, третьою особою - 25.02.2021, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень №№0103277016439, 0103277016005, 0103277016013 (т.1 а.с.104-105, 117).

03.03.2021 від відповідача, з дотриманням встановленого судом строку, надійшов відзив на позов, у якому відповідач просить у задоволенні позову відмовити. Відхиляючи заявлені вимоги, відповідач посилається на те, що:

прийнявши від третьої особи на зберігання зерно, він повинен діяти в межах законодавства, яке не передбачає підстав для видачі зерна позивачу;

зерно видається на підставі складських квитанцій, які виписуються після передачі зерна на зберігання, а нові складські документи видаються в обмін на раніше виписані відповідно до ст.ст.34,37 Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні»;

приватний виконавець неправомірно визначив відповідача зберігачем зерна в рамках виконавчого провадження;

відповідач як зерновий склад не повинен нести відповідальність за прогалини в законодавстві та витрати у зв`язку із спором між кредитором (позивачем у даній справі) та боржником (третьою особою у даній справі) за аграрною розпискою;

він не є особою, яка має відповідати за заявленими вимогами (т.1 а.с.118-126).

09.03.2021 від імені третьої особи надійшли письмові пояснення, які не підписані, про що складено акт від 09.03.2021 (т.1 а.с.175) відповідно до яких така особа просить у задоволенні заявлених вимог відмовити (т.1 а.с.150-152).

У поясненні, яке подано від імені ФГ «Єгор, вказано, що:

право власності на зерно, яке зберігається у відповідача, не перейшло до позивача, оскільки позивачем не здійснено повної оплати;

фактично позивачем заявлено вимоги не про визнання права власності, а про набуття права власності на спірний врожай;

позивачем не доведено факту оспорення права відповідачем, який здійснює лише зберігання спірного майна;

в автоматизованій системі виконавчого провадження відсутній акт вилучення, а 26.11.2020 прийнято постанову про відкладення виконавчих дій;

під час здійснення виконавчих дій допущені порушення

У подальшому 22.03.2021 від третьої особи надійшли аналогічні за змістом пояснення, підписані представником, повноваження якого підтверджуються наявними у справі доказами (т.1 а.с.204-207).

12.03.2021 судом постановлено ухвалу, яка занесена до протоколу засідання (т.1 а.с.199-200), якою: встановлено строки: позивачу - для подання відповіді на відзив, відповідачу - для подання заперечення; підготовче засідання відкладено на 14:40 07.04.2021 (т.1 а.с.199-200).

Підготовче засідання відкладено судом на підставі п.3 ч.2 ст.183 ГПК України, враховуючи подане клопотання та встановлення строків для реалізації прав сторін на подання заяв по суті.

29.03.2021 позивачем подано заяву про зміну предмету позову (т.1 а.с.215-235), у якій заявлено клопотання про залучення до участі у даній справі в якості співвідповідача ФГ «Єгор» (т.1 а.с.215-235).

29.03.2021 позивачем подано відповідь на пояснення третьої особи(т.2 а.с.1-9, 18-22), у якому позивач вказує, що аграрна розписка підтверджує безумовне зобов`язання боржника і без відмітки про її виконання є достатнім підтвердженням безспірності вимог кредитора, який у разі не виконання зобов`язання може звернутись за вчиненням виконавчого напису, виконання якого передбачає передачу кредитору предмета застави аграрної розписки. Також позивач зазначає, що не визнання відповідачем права власності позивача підтверджується його діями, твердженнями та вбачається із змісту відзиву, а законність виконавчих дій перевірена під час розгляду іншої судової справи №580/5408/20

Ухвалою від 07.04.2021 судом: відмовлено у прийнятті заяви ТОВ «Юнікорнс» від 25.03.2021 про зміну предмету позову; залучено до участі у справі в якості співвідповідача ФГ «Єгор» та виключено його із складу третіх осіб; встановлено відповідачу - ФГ «Єгор» строк для подання відзиву; зупинено провадження у справі №911/308/21 до набрання законної сили судовим рішенням у справі №925/1529/20 за позовом ФГ«Єгор» до ТОВ «Юнікорнс» про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню (т.2 а.с.41-45).

Копія ухвали отримана відповідачем 2 ФГ «Єгор» 22.04.2021, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №0103277721124 (т.2 а.с.50).

11.05.2021, з дотриманням встановленого судом строку (здано для відправлення відділенню поштового зв`язку 07.05.2021), від відповідача 2 - ФГ «Єгор» надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач просить у задоволенні позову відмовити повністю (т.2 а.с.53-56).

Заперечуючи проти позову, відповідач 2 зазначає, що:

у позивача не виникло право власності на спірне майно, так як позивачем не здійснено повної оплати товару та не відбувся перехід права власності на майно;

ПрАТ «Таганча» не є власником спірного майна, а виконує лише взяті на себе зобов`язання із зберігання зерна за договором складського зберігання № 14/20-з від 08.09.2020, а єдиним володіючим власником спірного майна є ФГ «Єгор»;

звернення стягнення неможливе, оскільки 434 483 т кукурудзи не є предметом застави;

під час вчинення виконавчих дій допущені порушення.

Правом подати заяву про розгляд справи спочатку відповідач у строк, встановлений ухвалою від 07.04.2021, не скористався.

Ухвалою від 12.05.2023: провадження у справі поновлено, продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів; призначено проведення підготовчого засідання на 12.06.2023 о 15:45; встановлено строки: позивачу для подання відповіді на відзив відповідача 2, відповідачу 2 для подання заперечень (т.2 а.с.78-81).

12.06.2023 позивачем подано клопотання щодо долучення до матеріалів справи судових рішень, які прийняті та набрали законної сили вже після звернення позивача з позовом до суду, однак, на думку позивача мають значення для вирішення спору у справі, оскільки встановлюють преюдиційні для даної справи обставини (т.2 а.с.87-89).

12.06.2023 відповідачем 2 ФГ «Єгор» подано клопотання про відкладення розгляду справи, з посиланням на перегляд в апеляційному порядку судового рішення у справі №925/1144/22, яким розірвано договір купівлі-продажу №484/ФКД від 01.06.2020, укладений між позивачем та відповідачем ФГ «Єгор» (т.2 а.с.85).

Ухвалою від 12.06.2023, яка занесена до протоколу підготовчого засідання (т.2 а.с.111-112), відмовлено у задоволенні клопотання відповідача ФГ «Єгор» про відкладення розгляду справи, враховуючи, що відповідач 1 ПрАТ «Таганча» повідомлений належним чином про дату, час і місце проведення підготовчого засідання, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення №0600026847513 (т.2 а.с.83), яким такій особі направлено ухвалу від 12.05.2023, а перегляд в апеляційному порядку рішення у справі №925/1144/22 не є підставою для відкладення підготовчого засідання.

При цьому, в підготовчому засіданні оголошено перерву до 21.06.2023 до 14:00 на підставі ч.5 ст.183 ГПК України, про що прийнято ухвалу, занесену до протоколу підготовчого засідання.

Ухвалою від 21.06.2023, яка занесена до протоколу підготовчого засідання, судом на підставі п.3 ч.2 ст.185 ГПК України закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 17.07.2023 о 14:00 (т.2 а.с.116-117).

В судове засідання 17.07.2023 представник відповідача ПрАТ «Таганча» не з`явився і про причини неявки суд не повідомив; про дату, час і місце засідання суду повідомлений шляхом направлення копії ухвали від 21.06.2023 (т.2 а.с.119).

Ухвалою суду від 17.07.2023, яка занесена до протоколу судового засідання (т.2 а.с.141-143), за клопотанням позивача в судовому засідання оголошено перерву на підставі ч.2 ст.216 ГПК України до 12:00 14.08.2023.

11.08.2023 до суду надійшла заява приватного виконавця Недоступ Д.М. про долучення пояснень до матеріалів справи, у яких відповідна особа відтворює хід проведення виконавчих дій у виконавчому провадженні №63655809 щодо примусового виконання виконавчого напису нотаріуса №2798 від 17.11.2020 щодо витребування у ФГ «Єгор» на користь ТОВ «Юнікорнс» зерна кукурудзи 3-го класу врожаю 2020 року (т.2 а.с.158-160).

В судове засідання 14.08.2023 з`явились представники сторін. При цьому, відповідачем 1 ПрАТ «Таганча» заявлено усне клопотання про відкладення розгляду справи для ознайомлення з поясненнями приватного виконавця, а також у зв`язку з необхідністю надання доказів притримання майна ФГ «Єгор», що застосовано внаслідок не виконання відповідачем 2 обов`язків щодо оплати зберігання зерна.

У задоволенні відповідного клопотання відмовлено, а пояснення приватного виконавця залишені без розгляду судом, оскільки особа, яка їх подала, не є учасником справи відповідно до ст.41 ГПК України і не наділена відповідними процесуальними правами згідно ст.42 ГПК України. Окрім того, відмовляючи у задоволенні клопотання відповідача 1 про відкладення розгляду справи, суд виходив з того, що, враховуючи предмет спору у справі, у який позивач стверджує про набуття права власності на зерно при передачі його під час виконання виконавчого напису у 2020 році, застосування відповідачем 1 притримання як наслідок не виконання саме відповідачем 2 ФГ «Єгор», а не позивачем, зобов`язань з оплати у 2023 році не має значення для вирішення спору по суті.

В судовому засіданні представник позивача заявлені вимоги підтримав та просив їх задовольнити, представники відповідачів проти позову заперечували та просили у його задоволенні відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

01.06.2020 між ТОВ «Юнікорнс» (покупець) та ФГ «Єгор» (продавець) укладено договір купівлі-продажу №484/ФКД (далі договір, т.1 а.с.12-23), за умовами якого продавець у порядку та на умовах, визначених договором, зобов`язується передати у власність покупця продукцію, а покупець прийняти та оплатити товар кукурудзу 3-го класу українського походження врожаю 2020 року у кількості 500+/-5% на вибір покупця.

Як визначено п.п.3.1, 3.2 договору: товар постачається на умовах: EXW ДП «Златодар», Черкаська область, Золотоніський район, м. Золотоноша вул. Шевченка, 47 згідно «Інкотермс-2010»; період поставки з 01.10.2020 по 15.11.2020.

Відповідно до п.3.3, п.3.4 договору перехід права власності на товар від продавця до покупця відбувається в момент прийняття товару в пункті призначення та повної оплатою товару покупцем у відповідності до умов договору та підтверджується видатковою (товарною накладною продавця, оформленою датою прийняття товару в пункті призначення, та повною сплатою товару покупцем у відповідності до умов договору).

Орієнтовна загальна вартість товару за договором складає 66 800 доларів США, а орієнтована ціна за одну метричну тону з ПДВ 3 584,,49грн, що становить еквівалент 133,60 доларів США з ПДВ за курсом 26,83 за 1 долар; продавець має право на зміну ціни в доларовому еквіваленті в порядку, передбаченому договором (п.п.4.1, 4.2 договору).

Договором визначено, що у підтвердження безумовного виконання продавцем зобов`язань здійснити поставку товару за договором, сторони складуть відповідну товарну аграрну розписку (товарі розписки) відповідно до вимог Закону України «Про аграрні розписки», в разі виконання зобов`язань за якою зобов`язання продавця в частині поставки товару згідно цього договору вважаються виконаними, при цьому, положення, що стосуються передачі товару відповідно до аграрної розписки (аграрних розписок) вважаються такими, що превалюють над відповідними положеннями, що зазначені у договорі.

Пунктом 4.7 договору визначено, що за умови виконання продавцем умов, зазначених у п.3.13 договору, покупець здійснює часткову оплату товару на умовах передплати у розмірі, що складає гривневий еквівалент 26 720 доларів США за курсом продажу долара США, який склався на міжбанківському валютному ринку України за даними інтернет-сторінки http://minfin.com.ua/currency/mb/ на банківський день, що передує даті виставлення рахунку на передплату продавцем, впродовж 5 банківських днів з моменту його виставлення. Оплата решти вартості товару, як узгодили сторони п.4.8 договору, здійснюється до 20.11.2020, але не раніше отримання покупцем: рахунку-фактури продавця на товар, видаткової (товарної) накладної на товар, копії ТТН на товар; інших документів на вимогу покупця, визначених п.4.8.4 договору.

В силу п.11.1 договору такий договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до 01.09.2021, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за договором або припинення договору з інших підстав.

Додатками №№1,2 до відповідного договору сторони такого договору визначили дані для фіксації ціни товару та перелік та інформацію про посіви (т.1 а.с.24-25,26-27).

Додатком №3 до вказаного договору є заявка на фіксацію ціни №1, відповідно до якої у період з 01.06.2020 по 01.08.2020 фіксована ціна товару становить 133,6 доларів США за 1 метричну тону (т.1 а.с.28).

05.06.2020 відповідачем 2 ФГ «Єгор» позивачу видано нотаріально посвідчену товарну розписку, що зареєстрована у реєстрі за №4613 (далі аграрна розписка, т.1 а.с.30-33), яка встановлює безумовне зобов`язання боржника за розпискою здійснити поставку 500т+/- зерна кукурудзи 3 класу врожаю 2020 року до 15.11.2020 у відповідності до умов договору купівлі-продажу №484/ФКД від 01.06.2020.

В забезпечення виконання зобов`язань за розпискою відповідач 2 передає у заставу майбутній урожай кукурудзи в кількості 500т, що вирощується на зазначених у розписці земельних ділянках, загальною площею 110,2181га із середньою врожайністю 6,50т/га (п.5 аграрної розписки). Як установлено п.7 аграрної розписки, після збору врожаю в 2020 році предметом застави в забезпечення зобов`язань за агарною розпискою стає зерно кукурудзи боржника у кількості 500т.

Вказана аграрна розписка внесена до реєстру аграрних розписок 05.06.2020, про що свідчить витяг (т.1 а.с.34-36); застава рухомого майна зерно кукурудзи у кількості 500т+/-5% 3 класу врожаю 2020 року зареєстрована у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна (т.1 а.с.37).

16.11.2020 позивачем направлено відповідачу 2 - ФГ «Єгор» рекомендованим поштовим відправленням №1803601735660 з описом вкладення вимогу про усунення порушення, у якій позивач, посилаючись на порушення зобов`язань за договором в частині поставки товару, вимагав виконати відповідні зобов`язання (т.1 а.с.39-40,41).

Повідомленням від 13.11.2020 за вих.№237/11 відповідач 2 ФГ «Єгор» сповістило позивача про те, що необхідний тоннаж товару не зібрано та просило внести зміни до договору (т.1 а.с.42).

17.11.2020 позивачу на підставі аграрної розписки приватним нотаріусом Ватутінського міського нотаріального округу Побіянською Н.Б. видано виконавчий напис, зареєстрований за №2798 (далі виконавчий напис, т.1 а.с.43-45), про витребування у ФГ «Єгор» шляхом передачі предмету застави на користь ТОВ «Юнікорнс» 500т кукурудзи 3-го класу, врожаю 2020 року, вирощеної на земельних ділянках, розташованих на території Гельмязівської сільської ради Золотоніського району Черкаської області, загальною площею 110,2181га за вказаними у такому виконавчому написі кадастровими номерами. Як визначено у такому виконавчому написі, у разі недостатності зібраного врожаю для повного погашення за рахунок такої сільськогосподарської продукції зобов`язань боржника за аграрною розпискою предметом застави за аграрною розпискою стає майбутній врожай будь-якої іншої сільськогосподарської продукції, що вирощується або буде вирощуватися боржником за аграрною розпискою на зазначених земельних ділянках, а також вся сільськогосподарська продукція боржника до повного виконання зобов`язань боржника за вказаною аграрною розпискою.

Відповідач у справі ФГ «Єгор» оспорював відповідний виконавчий напис нотаріуса шляхом подання позову про визнання його таким, що не підлягає виконанню, який розглянутий у справі №925/1529/20.

Так, рішенням Господарського суду Черкаської області від 10.11.2021 у справі №925/1529/20, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 07.12.2022, відмовлено у задоволенні відповідного позову.

За відповідним виконавчим написом 18.11.2020 постановою приватного виконавця виконавчого округу Черкаської області Недоступом Д.М. (далі приватний виконавець) відкрито виконавче провадження №63655809 (т.1 а.с.46-50).

Під час виконання виконавчого напису нотаріуса, листом від 18.11.2020 за №1188 ДП «Держреєстри України» на запит приватного виконавця повідомило про зберігання відповідачем 2 ФГ «Єгор» на зерновому складі відповідача 1 ПрАТ «Таганча» зерна, у тому числі кукурудзи 3 класу (т.1 а.с.51-52).

18.11.2020 за вих. №2557 приватним виконавцем направлено вимогу, зокрема ПрАТ «Таганча» щодо повідомлення про кількість зерна кукурудзи врожаю 2020 року, яка належить ФГ «Єгор» та зберігається у ПрАТ «Таганча», а також щодо наявних погашених складських документів на відповідне зерно (т.1 а.с.134-135,163), на яку надано відповідь відповідачем 1 листом від 23.11.2020 №91/20 щодо переданого на зберігання зерна кукурудзи 3 класу врожаю 2020 року, належного ФГ «Єгор», відповідно до складських квитанцій на зерно (т.1 а.с.136-138).

Так, з відповідних складських квитанцій вбачається, що на зберігання відповідачем 2 ФГ «Єгор» передано відповідачу 1 ПрАТ «Таганча» зерно кукурудзи 3 класу врожаю 2020 року, а саме за складськими квитанціями на зерно (т.1 а.с.139-142:

- БА №534137, зареєстрована 02.11.2020 за №39, 27 440кг;

- БА №534138, зареєстрована 02.11.2020 за №40, 31250кг;

- БА №534144, зареєстрована 06.11.2020 за №46, 113040кг;

- БА №534146, зареєстрована 09.11.2020 за №48, 107690кг;

- БА №534149, зареєстрована 09.11.2020 за №51, 28910кг;

- БА №534150, зареєстрована 09.11.2020 за №52, 56900кг;

- БА №534151, зареєстрована 09.11.2020 за №53, 57910кг;

- БА №534153, зареєстрована 11.11.2020 за №55, 66810кг.

Відповідні складські квитанції свідчать про прийняття на зберігання зерна, яке не передбачає відокремленого зберігання, а зберігання якого здійснюється, як зазначено у таких квитанціях, знеособлено.

Також, судом встановлено, що відповідач ПрАТ «Таганча» здійснював зберігання зерна, переданого за вказаними складськими квитанціями відповідно до договору складського зберігання №14/20-1, який укладено між відповідачами (т.1 а.с.154-160, далі договір зберігання), що передбачає зобов`язання відповідача 1 ПрАТ «Таганча» за винагороду здійснювати приймання, доробку, сушку, зберігання та відвантаження зерна, а також надання інших послуг щодо зерна, яке було передане йому поклажодавцем ФГ «Єгор» та повернути йому зерно в цілості, а також зобов`язання ФГ «Єгор» оплатити послуги зберігача ПрАТ «Таганча» в повному обсязі відповідно до умов договору.

Відповідно до п.2.5 договору зберігання зберігач здійснює зберігання зерна одного поклажодавця з зерном відповідного роду та якістю інших поклажодавців (зберігання із знеособленням) в повертає обумовлену сторонами кількість зерна того ж роду та якості з урахуванням дотримання п.2.6 такого договору, що передбачає порядок приймання зерна з шкідливою і особливо вагомою домішкою, зараженою шкідниками.

18.11.2020 постановою приватного виконавця описано та накладено арешт на зерно кукурудзи 3 класу в кількості 434483кг, яке зберігається на зерновому складі ПрАТ «Таганча» (Київська область Богуславський район, с.Іванівка, вул. Залізнична, 1); зберігачем арештованого майна визначено ПрАТ «Таганча» (т.1 а.с.53-57). Копія відповідно постанови з супровідним листом від 18.11.2020 у той же день здана відповідачу 1 ПрАТ «Таганча», про що свідчить напис на копії такого листа про отримання (т.1 а.с.58).

Як вказано у акті від 18.11.2020 вилучення у боржника майна яке є предметом застави аграрної розписки та передачі його стягувачу (далі акт, т.1 а.с.59-61, далі акт), приватним виконавцем здійснено виїзд за адресою місцезнаходження зерна боржника на склад ПрАТ «Таганча» де виявлено факт зберігання зерна кукурудзи 3 класу в кількості 434 483кг, належного боржнику ФГ «Єгор», яке є предметом аграрної розписки. Відповідно до вказаного акту приватним виконавцем засвідчено факт передачі в порядку ст.60 Закону України «Про виконавче провадження», п.6 розділу ХІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, зерна кукурудзи 3 класу в кількості 434 483кг від ФГ «Єгор» до ТОВ «Юнікорнс», передача якого здійснена відповідно до абзацу 3 ч.7 Інструкції з організації примусового виконання рішень в присутності стягувача та понятих. Під час передачі відповідного майна, про що свідчить акт, була присутня головний бухгалтер ПрАТ «Таганча» Артемьєва В.В.

26.11.2020 приватним виконавцем у виконавчому провадженні №63655809 прийнято постанову про відкладення проведення виконавчих дій до 10.12.2020 (т.1 а.с.164-166), з якої вбачається, що на 26.11.2020 призначено проведення виконавчих дій щодо передачі предмета застави за аграрною розпискою, однак 26.11.2020 на адресу приватного виконавця надійшла заява стягувача про відкладення виконавчих дій у зв`язку з відсутності у стягувача можливості прийняти на зберігання предмет застави з причин неможливості бути присутнім при вчиненні виконавчих дій.

Листом від 18.12.2020 за вих.№506 позивач звернувся до ПрАТ «Таганча» та вимагав протягом 5 календарних днів з дати отримання вимоги забезпечити видачу зерна кукурудзи 3 класу у кількості 434,483т, яке передано ТОВ «Юнікорнс» під час виконання відповідного виконавчого напису та знаходиться на зберіганні у ПрАТ «Таганча» (т.1 а.с.62-64). Направлення відповідного листа відповідачу ПрАТ «Таганча» підтверджується поштовою накладною №1803601746840 та описом вкладення у цінний лист, прийнятий за накою накладною (т.1 а.с.65).

Як свідчить лист від 29.12.2020 за вих.№101/20, ПрАТ «Таганча» відмовило у видачі відповідного зерна, посилаючись на те, що відпуск зерна відбувається на підставі оригіналів складських квитанцій, наявних у власника такого зерна ФГ «Єгор» та вказуючи на те, що видача зерна заборонена приватним виконавцем без попереднього з ним погодження, а також вказуючи на те, що вчинення виконавчих дій постановою приватного виконавця від 02.12.2020 зупинено у зв`язку з зупиненням стягнення за відповідним виконавчим написом (т.1 а.с.66).

Також, судом встановлено, що рішенням Господарського суду Черкаської області від 06.09.2021 у справі №925/721/21 задоволено позов ТОВ «Юнікорнс» до ФГ «Єгор» про стягнення 655 961,67грн неустойки, яка нарахована за порушення зобов`язань з поставки товару кукурудзи 3 класу врожаю 2020 року, яке виникло в силу факту укладення вищезгаданого договору №484/ФКД від 01.06.2020 (т.2 а.с.92-98).

Відповідним судовим рішенням встановлено факт порушення відповідачем ФГ «Єгор» зобов`язань за вказаним договором в частині поставки визначеного ним товару в установлений строк.

Як визначено ч.4 ст.75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 30.06.2022 у справі №925/81/21 відмовлено у задоволенні позову ФГ «Єгор» до ТОВ «Юнікорнс» про розірвання відповідного договору (т.2 а.с.99-106). При цьому, суд першої інстанції виходив з того, що позивач у такій справі ФГ «Єгор» не довів наявності одночасно умов, що передбачені ч.2 ст.652 ЦК України. Таким рішенням суду скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою цього ж суду 12.03.2021 у вигляді зупинення стягнення на підставі виконавчого напису №2798 від 17.11.2020.

Предметом спору у даній справі є набуття позивачем права власності на відповідне майно зерно кукурудзи 2 класу врожаю 2020 року у загальній кількості 434,483т, що перебуває на зберіганні у відповідача 1 ПрАТ «Таганча» та передано відповідачем 2 ФГ «Єгор» на підставі вищевказаних складських квитанцій та витребування відповідного майна.

Заявлені вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як визначено ч.1 ст.392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно ч.1 ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Однією із підстав припинення права власності, як установлено п.8 ч.1 ст.346 ЦК України, є звернення стягнення на майно за зобов`язаннями власника.

Звертаючись з вимогою щодо визнання права власності на спірне майно, позивач вважає, що набув його в момент передачі відповідного майна в процесі виконання у примусовому порядку приватним виконавцем вищевказаного виконавчого напису, вчиненого на аграрній розписці, боржником за яким є ФГ «Єгор», право власності на яке у такого відповідача припинилось.

З урахуванням зазначеного, залучений до участі у справі відповідач 1 ПрАТ «Таганча» не є особою, яка має відповідати за заявленим позовом у відповідній частині вимог - про визнання права власності на спірне майно, оскільки не є особою, від якої могло перейти право власності на спірне майно під час здійснення виконавчих дій до позивача; належним відповідачем у відповідній частині вимог є виключно ФГ «Єгор», що є боржником у відповідному виконавчому провадженні та особою, яка передала спірне майно на зберігання відповідачу 1.

З урахуванням того, що відповідач 1 ПрАТ «Таганча» не є належним відповідачем - особою, яка має відповідати за заявленими вимогами у відповідній частині, а є лише особою, у якій у тимчасовому володінні знаходилось спірне майно, у задоволенні позову у відповідній частині (визнання права власності) до такого відповідача суд відмовляє.

У задоволенні заявлених вимог до відповідача 2 ФГ «Єгор» щодо визнання права власності на спірне майно суд відмовляє, оскільки позивач не довів переходу права власності на таке майно до позивача, враховуючи наступне.

Відносини позивача та відповідача 2 ФГ «Єгор», що виникли у зв`язку із видачею аграрної розписки врегульовані спеціальними нормами Законом України «Про аграрні розписки» (далі Закон).

Так, як визначено ст.1 Закону, в такому законодавчому акті нижче наведені терміни вживаються в такому значенні:

аграрна розписка - товаророзпорядчий документ, що фіксує безумовне зобов`язання боржника, яке забезпечується заставою, здійснити поставку сільськогосподарської продукції або сплатити грошові кошти на визначених у ньому умовах;

боржник за аграрною розпискою - особа, яка видає аграрну розписку для оформлення свого зобов`язання здійснити поставку сільськогосподарської продукції або сплатити грошові кошти на визначених в аграрній розписці умовах;

кредитор за аграрною розпискою - фізична чи юридична особа, яка надає грошові кошти, послуги, поставляє товари, виконує роботи як зустрічне зобов`язання за договором, за яким боржник за аграрною розпискою видає їй аграрну розписку, наділяючи правом вимагати від нього належного виконання зобов`язань, а також фізична чи юридична особа, яка отримала права кредитора за аграрною розпискою від іншого кредитора за аграрною розпискою у спосіб, не заборонений законом.

Як установлено ст.3 Закону, товарна аграрна розписка - це аграрна розписка, що встановлює безумовне зобов`язання боржника за аграрною розпискою здійснити поставку узгодженої сільськогосподарської продукції, якість, кількість, місце та строк поставки якої визначені аграрною розпискою.

Відповідно до ст.12 Закону: аграрні розписки діють до повного їх виконання; за згодою кредитора дата виконання зобов`язань за аграрною розпискою може бути перенесена на наступний маркетинговий рік; товарні аграрні розписки виконуються шляхом здійснення поставки вказаної в аграрній розписці сільськогосподарської продукції від боржника за аграрною розпискою до кредитора за аграрною розпискою на погоджених ними умовах поставки.

В силу ч.11 ст.12 Закону за згодою сторін виконання зобов`язань за товарною аграрною розпискою може бути здійснене шляхом передачі складських документів, що посвідчують право власності їх власника на сільськогосподарську продукцію, що зберігається на товарному складі.

Судом не встановлено досягнення сторонами у зобов`язанні, яке виникло в силу виданої товарної аграрної розписки, - ТОВ «Юнікорнс» та ФГ «Єгор» згоди щодо передачі права на відповідну сільськогосподарську продукцію, що зберігається на складі відповідача 1 ПрАТ «Таганча», позивачу ТОВ «Юнікорнс».

Однак, видана товарна аграрна розписка передбачає забезпечення зобов`язання, яке виникло в силу такої розписки у відповідача ФГ «Єгор», заставою, як це і передбачено нормами відповідного Закону.

Так, в силу ст.7 Закону: аграрна розписка встановлює забезпечення виконання зобов`язань боржника за аграрною розпискою заставою його майбутнього врожаю; предметом такої застави може бути виключно майбутній врожай сільськогосподарської продукції. При цьому, відповідною статтею визначено, що на день збору врожаю предметом застави стає відповідна кількість зібраної сільськогосподарської продукції. Обов`язок доведення походження зібраної сільськогосподарської продукції покладається на боржника за аграрною розпискою.

Відповідно до ст.7 Закону застава майбутнього врожаю сільськогосподарської продукції за аграрною розпискою наділяє кредитора правом у разі невиконання боржником зобов`язання за аграрною розпискою у порядку примусового виконання зобов`язання боржника за аграрною розпискою одержати задоволення вимог за рахунок заставленого майбутнього врожаю сільськогосподарської продукції переважно перед іншими кредиторами цього боржника за аграрною розпискою. Задоволення вимог кредитора за аграрною розпискою за рахунок заставленого майбутнього врожаю сільськогосподарської продукції здійснюється за вибором кредитора за аграрною розпискою у будь-який спосіб, не заборонений законом, у тому числі шляхом передачі йому права власності на предмет застави в рахунок погашення майнового зобов`язання боржника за товарною аграрною розпискою, наділення кредитора за аграрною розпискою правом доростити заставлений майбутній врожай сільськогосподарської продукції, зібрати врожай сільськогосподарської продукції самостійно або уповноваженою ним особою та погасити майнове зобов`язання боржника за товарною аграрною розпискою шляхом набуття права власності на таку зібрану (вирощену) сільськогосподарську продукцію або погасити грошове зобов`язання боржника за фінансовою аграрною розпискою шляхом укладення договору купівлі-продажу заставленої сільськогосподарської продукції з іншою особою - покупцем (у тому числі шляхом укладення договору на публічних торгах) з отриманням у рахунок виконання зобов`язань боржника за аграрною розпискою плати за таким договором.

Згідно ст.13 Закону наявність аграрної розписки без відмітки про її виконання є достатнім підтвердженням безспірності вимог кредитора за аграрною розпискою.

У даній справі судом не встановлено, що відповідна аграрна розписка, видана ФГ «Єгор» позивачу містить відмітку про її виконання; позивач та відповідач 2 ФГ «Єгор» під час розгляду даної справи факт її не виконання не заперечували.

Не виконання зобов`язань за аграрної розпискою тягне за собою виникнення у кредитора прав, визначених ст.13 Закону.

Зокрема, згідно з ч.2 ст.13 Закону у разі невиконання боржником за аграрною розпискою зобов`язань за аграрною розпискою у вказаний у ній строк кредитор за аграрною розпискою має право звернутися до особи, уповноваженої вчиняти нотаріальні дії, за вчиненням виконавчого напису, який підлягає негайному виконанню і на підставі якого орган або особа, що здійснює примусове виконання судових рішень, рішень інших органів протягом семи днів забезпечує передачу кредитору за аграрною розпискою предмета застави аграрної розписки. При цьому, у разі відсутності в натурі предмета застави, що має бути переданий кредитору за аграрною розпискою, кредитор за аграрною розпискою має право на задоволення своїх вимог за рахунок іншого майна боржника.

У даній справі встановлено, що позивач скористався відповідним правом та звернувся до приватного нотаріуса, що вчинив виконавчий напис, який підлягає виконанню в порядку, визначеному нормами Закону України «Про виконавче провадження», оскільки згідно п.3 ч. 1 ст.3 такого Закону, входить до переліку виконавчих документів, які підлягають виконанню у відповідності з його нормами.

Так, відповідно до ст.90 Закону України «Про нотаріат» стягнення за виконавчим написом провадиться в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження" (далі Закон).

Як унормовано ч.1 ст.5 Закону, примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

В силу ч.1 ст.1 Закону виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно ч.1 ст.18 Закону виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Окремі питання організації виконання судових рішень і рішень інших органів, які відповідно до вказаного Закону підлягають примусовому виконанню визначаються Інструкцією з організації примусового виконання, яка затверджена наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5 (далі Інструкція), що розроблена відповідно до Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів", вищезазначеного Закону та інших законодавчих актів України та нормативно-правових актів Міністерства юстиції України.

В силу п.6 розділу ХІ Інструкції установлено, що виконання виконавчого напису нотаріуса, вчиненого на аграрній розписці, який містить предмети, які підлягають витребуванню, здійснюється в порядку, передбаченому статтею 60 Закону.

Відповідно до ч.1 ст.60 Закону під час виконання рішень про передачу стягувачу предметів, зазначених у виконавчому документі, виконавець вилучає такі предмети у боржника і передає їх стягувачу, про що складає акт передачі. У разі знищення предмета, що мав бути переданий стягувачу в натурі, виконавець складає акт про неможливість виконання рішення, що є підставою для закінчення виконавчого провадження, а в разі встановлення факту відсутності предмета, що мав бути переданий стягувачу, повертає виконавчий документ стягувачу. При цьому, ч.2 такої норми визначено, що у разі письмової відмови стягувача від одержання предметів, вилучених у боржника під час виконання рішення про їх передачу стягувачу, виконавець повертає зазначені предмети боржникові, про що складає акт, і виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Як роз`яснено п.6 розділу ХІ Інструкції, передача стягувачу предметів, зазначених у виконавчому документі, здійснюється в установлений виконавцем строк, який не може бути більше загального строку передачі стягувачу предмета застави аграрної розписки, визначеного ч.2 ст.13 Закону України "Про аграрні розписки", за участю стягувача та боржника.

Відповідно до п.7 Інструкції у разі досягнення згоди стягувачем і боржником щодо якості предмета застави аграрної розписки виконавець вилучає у боржника в присутності понятих предмети, зазначені у виконавчому документі, і передає їх стягувачу або його представнику, про що складає акт вилучення у боржника майна, яке є предметом застави аграрної розписки та передачі його стягувачу. Поряд з цим, такою нормою передбачено, що у разі письмової відмови стягувача від одержання предметів, вилучених у боржника, під час виконання виконавчого напису нотаріуса про передачу їх стягувачу виконавець у присутності понятих повертає зазначені предмети боржникові, про що складає акт, і виносить постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі п.6 ч.1 ст.39 Закону.

У даній справі встановлено, що хоча акт про вилучення у боржника майна, яке є предметом застави аграрної розписки та передачі його стягувачу і складено приватним виконавцем 18.11.2020 (т.1 а.с.59-61), однак, фактично майно не передано стягувачу позивачу у справі, про що свідчить також і прийняття приватним виконавцем у подальшому 26.11.2020 постанови про відкладення проведення виконавчих дій у зв`язку з відсутністю у стягувача можливості прийняти на зберігання предмет застави (т.1 а.с.164-166). Під час розгляду даної справи сторони не заперечили, що зерно, на яке позивач просить визнати право власності, фактично не відокремлене від іншого майна, яке зберігається на складі ПрАТ «Таганча», під час складання такого акта та в натурі не передано стягувачу позивачу у справі. Між тим, у даному випадку перехід права власності на спірне майно, яке визначене родовими ознаками і зберігається знеособлено на складі ПрАТ «Таганча» на підставі вищевказаного договору зберігання, укладеного таким відповідачем з ФГ «Єгор», не може відбутись до фактичного його передання стягувачу - позивачу у справі і відокремлення його від іншого майна, яке має такі самі ознаки майна одного роду. При цьому, індивідуалізація такого майна відбувається саме при фактичній передачі стягувачу.

Так, відповідно до ч. 2 ст.184 ЦК України річ є визначеною родовими ознаками, якщо вона має ознаки, властиві усім речам того ж роду, та вимірюється числом, вагою, мірою.

В силу ч.1 ст.941 ЦК України за згодою поклажодавця зберігач має право змішати речі одного роду та однієї якості, які передані на зберігання.

З урахуванням зазначеного, вимоги про визнання права власності на спірне майно, заявлені до другого відповідача ФГ «Єгор» - власника такого майна задоволенню не підлягають, оскільки у разі заявлення вимог про визнання права власності суд лише встановлює факт набуття/переходу права власності на спірне майно, який відбувся до подання позову і саме рішення не є підставою для переходу права власності на таке майно.

Посилання учасників на положення Закону України «Про зерно та ринок зерна в України» щодо порядку видачі зерна з зернового складу, що на їх думку унеможливлює передачі його позивачу стягувачу у виконавчому провадженні не можуть бути прийняті судом до уваги у даному випадку, оскільки такий Закон не визначає порядок примусового виконання виконавчих написів нотаріуса, який врегульовано нормами спеціальних законів Закону України «Про виконавче провадження», а також Закону України «Про аграрні розписки», оскільки виконавчий напис нотаріуса вчинений саме на аграрній розписці.

Так, згідно з преамбулою відповідного Закону його норми визначають державну політику щодо розвитку ринку зерна як пріоритетного сектора економіки агропромислового комплексу України. Закон спрямований на створення правових, економічних та організаційних умов конкурентоспроможного виробництва і формування ринку зерна для забезпечення внутрішніх потреб держави у продовольчому, насіннєвому та фуражному зерні, нарощування його експортного потенціалу.

Відповідно до п.15 ч.1 ст.1 Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні» (далі Закон) зерновий склад - суб`єкт підприємництва, що є власником зерносховища і надає фізичним та юридичним особам послуги із зберігання зерна з видачею складських документів на зерно та в передбаченому законом порядку отримав право на здійснення такої діяльності шляхом участі в Гарантійному фонді виконання зобов`язань за складськими документами на зерно.

Як унормовано ч.7 ст.24 Закону, видача зерна володільцеві складського документа на зерно здійснюється в обмін на виписані на це зерно складські документи.

Відповідно до ч.ч.2,3,4 ст.26 Закону: за договором складського зберігання зерна зерновий склад зобов`язується за плату зберігати зерно, що передане йому суб`єктом ринку зерна; договір складського зберігання зерна укладається в письмовій формі, що підтверджується видачею власнику зерна складського документа; зерно, прийняте на зберігання за простим або подвійним складським свідоцтвом, не може бути відчужене без правомірної передачі простого або подвійного складського свідоцтва.

Згідно ст.32 Закону зерновий склад зобов`язаний повернути поклажодавцеві або особі, зазначеній ним як одержувач, зерно у стані, передбаченому договором складського зберігання та законодавством.

Відповідно до ч.1 ст.37 Закону на підтвердження прийняття зерна зерновий склад видає один із таких документів: подвійне складське свідоцтво; просте складське свідоцтво; складську квитанцію.

В силу ч.1 ст.38 Закону володілець складського та заставного свідоцтва має право розпоряджатися зерном, що зберігається на зерновому складі. При цьому, ч.1 ст.40 Закону визначено, що складське та заставне свідоцтво можуть передаватися разом або окремо за передавальними написами (індосаментами).

Однак, вищевказані норми Закону, на які посилаються учасники, регулюють договірні відносини, які виникають, зокрема, між поклажодавцем та зерновим складом, поклажодавцем та третіми особами внаслідок реалізації поклажодавцем як власником майна такої правомочності власника як розпорядження майном, яке зберігається тощо, водночас не встановлюють вимог щодо порядку примусового вилучення майна, яке знаходиться на зерновому складі і належить боржнику у виконавчому провадженні приватним виконавцем під час примусового виконання виконавчого напису нотаріуса.

При цьому, при вилученні майна та фактичній передачі майна стягувачу у зернового складу не виникає обов`язку перед стягувачем зберігати таке майно без наявності певної юридичної підстави для цього, наприклад, укладення договору зберігання між позивачем та зерновим складом (у т.ч. публічного договору).

Вимоги в частині зобов`язання передати спірне майно також не підлягають задоволенню, оскільки позивач не набув права власності на таке майно, яке йому фактично не передано під час виконання виконавчого напису нотаріуса.

Так, як визначено ч.1 ст.387 ГПК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Поряд з цим, вилучення та передача відповідного майна, що є предметом застави за аграрною розпискою, за виконавчим написом нотаріуса має відбуватись у встановленому чинним законодавством порядку.

Витрати по оплаті позову судом збором, понесені позивачем у даній справі, підлягають покладення на позивача відповідно до ст.129 ГПК України, враховуючи відмову у задоволенні вимог у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст. 129, ст.ст. 232-233, 237-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Відмовити повністю в задовольнити позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнікорнс» (ідентифікаційний код 41395864; 18001, м. Черкаси, вул.Максима Залізняка, 138 к.11, оф.4) до Приватного акціонерного товариства «Таганча» (ідентифікаційний код 33062540; 09724, Київська область, Богуславський район, с. Іванівка, вул Залізнична, 1), Фермерського господарства «Єгор» (ідентифікаційний код 33569901; Черкаська область, Золотоніський район, с. Гельмязів, вул.Червоноармійська, 102) про визнання права власності та витребування зерна кукурудзи 3-го класу, врожаю 2020 року, Україна, у загальній кількості 434,483 т, що перебуває на зберіганні на складі Приватного акціонерного товариства «Таганча» (Київська область, Богуславський район, с.Іванівка, вул.Залізнична, 1) на підставі складських квитанцій: БА №534137, БА №534138, які зареєстровані у реєстрі складських документів на зерно 2.11 за №№39,40 відповідно; БА №534144, яка зареєстрована у реєстрі складських документів на зерно 6.11 за №46; БА №534146, БА №534149, БА №534150, які зареєстровані у реєстрі складських документів на зерно 9.11 за №№48,51,52; БА №534151, яка зареєстрована у реєстрі складських документів на зерно 11.11 за №55.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення у порядку, встановленому ст.257 ГПК України.

Повний текст рішення складено 17.08.2023.

Суддя А.Р. Ейвазова