Рішення

від 10.08.2023 по справі 912/1110/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. В`ячеслава Чорновола, 29/32, м. Кропивницький, 25022,

тел. (0522) 32 05 11, код ЄДРПОУ 03499951,

e-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua, web: http://kr.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2023 рокуСправа № 912/1110/23

Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Тимошевської В.В. за участі секретаря судового засідання Проскурні О.О. розглянув у відкритому судовому засіданні справу №912/1110/23

за позовом: Селянського (фермерського) господарства "Землероб-2", с. Червонокостянтинівка, Петрівський район, Кіровоградська область, 28333

до відповідача: Петрівської селищної ради Кіровоградської області, вул. Святкова, 7, смт. Петрове, Кіровоградська область, 28300

про визнання права постійного користування земельною ділянкою

Представники:

від позивача - Константінов О.Ф., ордер серія ВА № 1056232 від 23.06.23 року посвідчення адвоката №146 від 27.10.2016;

від відповідача - участі не брали.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Селянське (фермерське) господарство "Землероб-2" (далі - СФГ "Землероб-2", позивач) звернулось до Господарського суду Кіровоградської області з позовної заявою, яка містить вимоги до Петрівської селищної ради Кіровоградської області (далі - Петрівська селищна рада, відповідач) про визнання за СФГ "Землероб-2" права постійного користування земельною ділянкою сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства, розташованої на території Червонокостянтинівської сільської ради Петрівського району Кіровоградської області загальною площею 46,0000 га, кадастровий номер 3524985900:02:000:9200, яка була надана на ім`я ОСОБА_1 на підставі державного акту на право постійного користування землею, виданого на підставі рішення десятої сесії Петрівської районної ради двадцять другого скликання від 26.03.1998 № 151, серія КР № 0000096 та який зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 133 від 14.04.1998.

В обґрунтування позовних вимог позивач послався на те, що розпорядником земельної ділянки - Петрівською селищною радою не визнається за СФГ "Землероб-2" право постійного користування земельною ділянкою, яка була отримана засновником СФГ для його створення.

Ухвалою від 27.06.2023 господарський суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі №912/1110/23 за правилами загального позовного провадження, призначив підготовче засідання на 25.07.2023 та встановив строк для подання заяв по суті справи.

25.07.2023 суд розпочав підготовче провадження.

Ухвалою від 25.07.2023 закрито підготовче провадження у справі № 912/1110/23 та призначено її до судового розгляду по суті на 10.08.2023.

10.08.2023 суд розпочав судовий розгляд справи по суті.

В судовому засіданні 10.08.2023 представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд залишити за позивачем витрати зі сплати судового збору.

Відповідач своїм процесуальним правом на участь в судовому засіданні суду не скористався, уповноважених представників не направив, про поважність причин відсутності суд не повідомлено, останній є таким, що належним чином повідомлений про дату, час і місце засідання суду.

Відповідач відзив на позов не подав.

Частиною 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Згідно з п.п. 1, 2 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Враховуючи викладене, суд розглядає справу по суті за відсутності представника відповідача та за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи та дослідивши в судовому засіданні докази, судом встановлено наступні обставини, які є предметом доказування.

Рішенням десятої сесії Петрівської районної ради двадцять другого скликання від 26.03.1998 № 151 "Про надання земель для ведення селянського (фермерського) господарства гр. ОСОБА_1 " надано ОСОБА_1 земельну ділянку площею 46 га ріллі в постійне користування для ведення селянського (фермерського) господарства із земель запасу на території Червонокостянтинівської сільської ради (а.с. 8).

На підставі зазначеного вище рішення, ОСОБА_1 , 14.04.1998 отримав державний акт на право постійного користування землею для ведення селянського (фермерського) господарства площею 46,00 га, яка розташована на території Червонокостянтинівської сільської ради, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 133 (а.с. 9-10).

Для ведення селянського фермерського господарства на вищевказаній земельній ділянці, ОСОБА_1 , було створено Селянське (фермерське) господарство "Землероб-2", що підтверджується відомостями, які містяться у виписці з ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. 11-12).

З моменту створення зазначеного селянського фермерського господарства права та обов`язки землекористувача зазначеної вище земельної ділянки площею 46,0000 га за кадастровим номером 3524985900:02:000:9200, яка відповідно й надавалася для створення фермерського господарства, здійснює СФГ "Землероб-2".

ОСОБА_1 вийшов зі складу учасників (засновників) СФГ "Землероб-2", що підтверджується заявою від 27.10.2004, статутом СФГ "Землероб-2" та змінами до статуту 2004 (а.с. 13-14, 15-21).

Петрівською селищною радою, згідно листа-відповіді № 01.1-27/1828/2 від 08.06.2023 на заяву позивача від 27.04.2023 про вирішення питання щодо переоформлення права постійного користування за СФГ "Землероб-2" на земельну ділянку з кадастровим номером 3524985900:02:000:9200, загальною площею 46,0000 га повідомлено про відсутність законних підстав для переоформлення права постійного користування землею за СФГ "Землероб-2", оскільки право постійного користування вказаною земельною ділянкою надано ОСОБА_1 (а.с. 27-32).

Наведені обставини стали причиною звернення позивача до суду з позовом та є предметом спору у даній справі.

Норми законодавства, застосовані судом при вирішенні спору.

Частиною 1 ст. 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно із п. 1 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів є, зокрема, визнання права.

Частиною 2 ст. 152 Земельного кодексу України передбачено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Згідно з п. "а" ч. 3 ст. 152 Земельного кодексу України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, у тому числі, визнання прав.

Отже, передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності або права користування земельною ділянкою у судовому порядку, зокрема у визначений спосіб, є наявність підтвердженого належними доказами права особи (власності або користування) щодо земельної ділянки, а також підтверджений належним доказами факт порушення (невизнання або оспорювання) цього права на земельну ділянку.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постановах від 20.03.2018 у справі №910/1016/17, від 17.04.2018 у справі №914/1521/17, від 24.04.2018 у справі №910/79/17.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 та ч. 1 ст. 14 Конституції України земля, її надра, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування. Земля є основним національним багатством, що знаходиться під особливою охороною держави.

Відносини, пов`язані зі створенням, діяльністю та припиненням селянських (фермерських) господарств регулюються Земельним кодексом України, Законом України "Про селянське (фермерське) господарство", Законом України "Про фермерське господарство" та іншими нормативно-правовими актами України.

Згідно з ч. 1 ст. 51 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на момент реєстрації державного акта на право постійного користування) громадяни, які виявили бажання вести селянське (фермерське) господарство (включаючи й тих, хто переїздить з іншої місцевості), для одержання земельної ділянки у власність або користування подають до сільської, селищної, міської, районної Ради народних депутатів за місцем розташування земельної ділянки заяву, яку підписує голова створюваного селянського (фермерського) господарства.

Відповідно до положень ст. 7 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на момент реєстрації державного акта на право постійного користування) користування землею може бути постійним або тимчасовим. У постійне користування земля надається Радами народних депутатів із земель, що перебувають у державній власності, громадянам України для ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства.

Згідно з ч. 1 ст. 23 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на момент реєстрації державного акта на право постійного користування) право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

З наведеного нормативного регулювання випливає, що на момент надання земельної ділянки гр. ОСОБА_1 , земельна ділянка на праві постійного землекористування для ведення фермерського господарства надавалася не як громадянину України, а як спеціальному суб`єктові - голові створюваного селянського (фермерського) господарства.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 9 Закону України №2009-ХІІ від 20 грудня 1991 року "Про селянське (фермерське) господарство" (у редакції Закону на день реєстрації СФГ "Землероб-2"; втратив чинність 29 липня 2003 року - з моменту набрання чинності Законом України №973-ІV від 19 червня 2003 року "Про фермерське господарство") після одержання Державного акта на право приватної власності на землю, Державного акта на право постійного користування землею або укладення договору на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, селянське (фермерське) господарство підлягає у 30-денний термін державній реєстрації у Раді народних депутатів, що передала у власність чи надала у користування земельну ділянку.

Після відведення земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання Державного акта на право приватної власності на землю, Державного акта на право постійного користування або укладання договору на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, та державної реєстрації селянське (фермерське) господарство набуває статусу юридичної особи, одержує печатку із своїм найменуванням і адресою, відкриває розрахунковий та інші рахунки в установах банку і вступає у відносини з підприємствами, установами та організаціями, визнається державними органами та органами місцевого самоврядування як самостійний товаровиробник при плануванні економічного і соціального розвитку регіону.

Відтак законодавством, чинним на момент створення ФГ "Землероб-2", було передбачено одержання земельної ділянки як обов`язкової умови для набуття правосуб`єктності СФГ як юридичної особи. Водночас, одержання громадянином державного акта, яким посвідчувалося право на земельну ділянку для ведення СФГ, зобов`язувало таку фізичну особу в подальшому подати необхідні документи до відповідної місцевої ради для державної реєстрації СФГ. Тобто Закон не передбачав права громадянина використовувати земельну ділянку, надану йому в користування для ведення СФГ, без створення такого СФГ.

19 червня 2003 року було прийнято новий Закону України №937-ІV "Про фермерське господарство", яким Закону України "Про селянське (фермерське) господарство" №2009-ХІІ визнано таким, що втратив чинність.

У ст. 1 Закону "Про фермерське господарство" вказано, що фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону.

Згідно з ч. 1 ст. 5, ч. 1 ст. 7 Закону України "Про фермерське господарство" право на створення фермерського господарства має кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку та виявив бажання створити фермерське господарство. Надання земельних ділянок державної та комунальної власності у власність або користування для ведення фермерського господарства здійснюється в порядку, передбаченому Земельним кодексом України.

Фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, за умови набуття громадянином України або кількома громадянами України, які виявили бажання створити фермерське господарство, права власності або користування земельною ділянкою. (ст. 8 Закону України "Про фермерське господарство")

Отже, можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) такій фізичній особі земельних ділянок для ведення фермерського господарства, що є обов`язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства.

З аналізу приписів ст. 1, 5, 7, 8 Закону України "Про фермерське господарство" можна дійти висновку, що після отримання земельної ділянки фермерське господарство має бути зареєстроване у встановленому законом порядку і з дати реєстрації набуває статусу юридичної особи. З цього часу обов`язки землекористувача здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому надавалася відповідна земельна ділянка для ведення фермерського господарства.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 92 Земельного кодексу України (в редакції на час розгляду справи) право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Право постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають підприємства, установи та організації, що належать до державної або комунальної власності; громадські організації інвалідів України, їх підприємства (об`єднання), установи та організації. (ч. 2 ст. 92 цього Кодексу)

Пунктом 6 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України, який діяв з 01.01.2002 (момент набрання чинності названим Земельним кодексом України) до 22.09.2005, було встановлено, що громадяни та юридичні особи, які набули земельні ділянки на праві постійного користування до 01.01.2002, але згідно з Кодексом не можуть мати їх на такому праві повинні до 01.01.2008 переоформити право постійного користування на право власності або право оренди.

Проте, Конституційний Суд України рішенням №5-рп/2005 від 22.09.2005 визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення пункту 6 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України щодо зобов`язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або на право оренди без відповідного законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення.

Отже, громадяни та юридичні особи, які до 01.01.2002 отримали у постійне користування земельні ділянки, правомочні використовувати отримані раніше земельні ділянки на підставі цього правового титулу без обов`язкового переоформлення права постійного користування на право власності на землю чи на право оренди землі.

З моменту державної реєстрації селянського (фермерського) господарства та набуття ним прав юридичної особи таке господарство на основі норм права набуває як правомочності володіння і користування, так і юридичні обов`язки щодо використання земельної ділянки.

Аналогічні висновки Великої Палати Верховного Суду викладені в постанові від 23.06.2020 у справі №922/989/18.

Велика Палата Верховного суду вже звертала увагу, що у відносинах, а також спорах з іншими суб`єктами, голова фермерського господарства, якому була передана у власність, постійне користування чи оренду земельна ділянка, виступає не як самостійна фізична особа, власник, користувач чи орендар земельної ділянки, а як представник (голова, керівник) фермерського господарства. У таких правовідносинах їх суб`єктом є не фізична особа - голова чи керівник фермерського господарства, а фермерське господарство як юридична особа (постанова Великої Палати Верховного суду від 20.03.2019 у справі №615/2197/15-ц (провадження №14-533цс18).

Право користування земельною ділянкою може бути припинено лише з певних підстав, закріплених у законодавстві.

Так, за приписами ст. 141 Земельного кодексу України підставами припинення права користування земельною ділянкою є: 1) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; 2) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; 3) припинення діяльності релігійних, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; 4) використання земельної ділянки способами, які суперечать економічним вимогам; 5) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; 6) систематична несплата земельного податку або орендної плати; 7) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; 8) використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини; 9) передача приватному партнеру, концесіонеру нерухомого майна, розміщеного на земельній ділянці, що перебуває в користуванні державного або комунального підприємства та є об`єктом державно-приватного партнерства або об`єктом концесії.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 Земельного кодексу України (у редакції Закону від 13.03.1992, яка діяла до 01.01.2002), право користування земельною ділянкою або її частиною припиняється у разі: 1) добровільної відмови від земельної ділянки; 2) закінчення строку, на який було надано земельну ділянку; 3) припинення діяльності підприємства, установи, організації, селянського (фермерського) господарства; 4) використання землі не за цільовим призначенням; 5) нераціонального використання земельної ділянки; 6) використання земельної ділянки способами, що призводять до зниження родючості ґрунтів, їх хімічного і радіоактивного забруднення, погіршення екологічної обстановки; 7) використання землі не за цільовим призначенням; 8) невикористання протягом одного року земельної ділянки, наданої для сільськогосподарського виробництва, і двох років - для несільськогосподарського виробництва; 9) вилучення земель у випадках, передбачених статтями 31 і 32 цього Кодексу.

З наведеного випливає, що підставою припинення права постійного користування земельною ділянкою, наданою громадянину для ведення фермерського господарства, є припинення діяльності такої юридичної особи як селянське (фермерське) господарство.

За правилами Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. (ст. 13).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86).

Мотивована оцінка доводів сторін.

Матеріалами справи підтверджено, що земельна ділянка площею 46,00 га, що розташована на території Червонокостянтинівської сільської ради Петрівського району Кіровоградської області, надана гр. ОСОБА_1 саме з метою створення фермерського господарства, яке було ним створено та зареєстровано 05.05.1998.

Враховуючи вказане та наведені вище законодавчі норми, до СФГ "Землероб-2" перейшли права та обов`язки землекористувача щодо зазначеної земельної ділянки.

СФГ "Землероб-2" фактично використовувало та використовує земельну ділянку з моменту його створення та на даний час, про що свідчать матеріали справи.

Підставою припинення права користування земельною ділянкою, яка була отримана громадянином для ведення СФГ і подальшої державної реєстрації СФГ як юридичної особи, виступає припинення діяльності відповідного фермерського господарства.

Таким чином, право постійного користування спірною земельною ділянкою виникло у СФГ "Землероб-2" з моменту його державної реєстрації і зберігається за фермерським господарством до часу припинення його діяльності.

Виходячи з положень ст. 15 Цивільного кодексу України, визначено три окремі підстави для захисту цивільного права особи: порушення, невизнання, оспорювання цивільного права.

Відповідно до висновків, викладених у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.06.2019 у справі № 910/6642/18, за змістом статей 3, 15, 16 ЦК України правовою підставою для звернення до господарського суду є захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. За результатами розгляду такого спору має бути визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце.

Отже, встановивши наявність у особи, яка звернулась з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення права і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши, зокрема, відсутність порушення права.

Як встановлено матеріалами справи, Петрівською селищною радою, згідно листа-відповіді № 01.1-27/1828/2 від 08.06.2023 на заяву позивача від 27.04.2023 про вирішення питання щодо переоформлення права постійного користування за СФГ "Землероб-2" на земельну ділянку з кадастровим номером 3524985900:02:000:9200, загальною площею 46,0000 га повідомлено про відсутність законних підстав для переоформлення права постійного користування землею за СФГ "Землероб-2", оскільки право постійного користування вказаною земельною ділянкою надано ОСОБА_1 (а.с. 27-32).

Таким чином, розпорядником визначеної земельної ділянки Петрівською селищною радою не визнається за СФГ "Землероб-2" право постійного користування земельної ділянкою, яка була отримання засновником СФГ "Землероб-2" для його створення.

З огляду на викладене суд дійшов висновку про доведення позивачем наявності у СФГ "Землероб-2" права постійного користування на земельну ділянку сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства, розташованої на території Червонокостянтинівської сільської ради Петрівського району Кіровоградської області загальною площею 46,0000 га, кадастровий номер 3524985900:02:000:9200, яка була надана на ім`я ОСОБА_1 на підставі Державного акта на право постійного користування землею, виданого на підставі рішення десятої сесії Петрівської районної ради двадцять другого скликання від 26.03.1998 №151, серія КР №0000096 та який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №133 від 14.04.1998, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати.

За правилами розподілу судових витрат, встановлених п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на відповідача у справі.

Разом з цим, позивачем в судовому засіданні заявлено про залишення за ним судового збору.

Враховуючи вищевикладене, суд задовольняє вказану заяву та залишає судові витрати зі сплати судового збору за позивачем.

Інших судових витрат сторонами не заявлялось.

Керуючись ст. ст. 74, 76, 77, 129, 233, 236-241, 326 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Визнати за Селянським (фермерським) господарством "Землероб-2" (с. Червонокостянтинівка, Петрівський район, Кіровоградська область, 28333, ідентифікаційний код 24714431) право постійного користування земельною ділянкою сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства, розташованої на території Червонокостянтинівської сільської ради Петрівського району Кіровоградської області загальною площею 46,0000 га, кадастровий номер 3524985900:02:000:9200, яка була надана на ім`я ОСОБА_1 на підставі Державного акта на право постійного користування землею, виданого на підставі рішення десятої сесії Петрівської районної ради двадцять другого скликання від 26.03.1998 №151, серія КР №0000096 та який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №133 від 14.04.1998.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення в порядку передбаченому Господарським процесуальним кодексом України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Копії рішення направити Селянському (фермерському) господарству "Землероб-2" на електронну адресу представника: alexey90@ukr.net та Петрівській селищній раді за адресою: вул. Святкова, 7, смт. Петрове, Кіровоградська область, 28300 та електронною поштою: sel.rada.petrovo@ukr.net.

Повне рішення складено 17.08.2023.

Суддя В.В.Тимошевська