Рішення

від 16.08.2023 по справі 917/900/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Зигіна, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21 E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/ Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.08.2023 Справа № 917/900/23

Господарський суд Полтавської області у складі судді Тимощенко О.М., при секретарі судового засідання Михатило А.В., розглянувши справу № 917/900/23

за позовною заявою Державної екологічної інспекції центрального округу, вул. Коцюбинського, 6, м. Полтава, 36039

до відповідача Комунального підприємства "Нехворощанський сільський комунгосп", вул. Центральна, 64, м. Нехвороща, Полтавський район, Полтавська область, 39354

про стягнення 109 558,27 грн збитків,

без виклику учасників справи,

ВСТАНОВИВ:

05.06.2023 до Господарського суду Полтавської області надійшла позовна заява Державної екологічної інспекції центрального округу до відповідача Комунального підприємства "Нехворощанський сільський комунгосп" про стягнення 109 558,27 грн збитків, заподіяних внаслідок забору підземних вод за відсутності спеціального дозволу на користування надрами на земельних ділянках, які були у використанні без правовстановлюючих документів (вх. № 968/23).

Вказаний позов обґрунтовано тим, що Актом № 06-28/168 від 31.03.2021, складеним за результатами проведення перевірки позивачем щодо дотримання відповідачем вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, встановлено, що Комунальним підприємством "Нехворощанський сільський комунгосп" допущено самовільне користування надрами (підземними водами) за відсутності спеціального дозволу на користування надрами (підземні води) в період з 01.04.2018 по 28.02.2021, внаслідок чого державі було заподіяно матеріальні збитки на суму 109 558,27 грн, які відповідачем не відшкодовано.

Ухвалою від 08.06.2023 суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) та встановив учасникам справи процесуальні строки для подання заяв по суті справи.

03.07.2023 від відповідача надійшов відзив на позов, у якому він просить суд застосувати строки позовної давності за період з 01.04.2018 до 25.05.2020, а в задоволенні решти позовних вимог відмовити повністю у зв`язку із відсутністю вихідних даних щодо об`ємів видобутих відповідачем підземних вод за період з 01.01.2021 до 28.02.2021, що унеможливлює обрахування суми збитків (вх. № 8192).

04.07.2023 від відповідача надійшов додаток до відзиву з доказами, що підтверджують направлення копії відзиву на позов позивачу (вх. № 8262).

07.07.2023 до суду надійшло клопотання представника позивача Александрової С.В. про залучення її у справу в якості представника позивача (вх. № 8437).

10.07.2023 від представника позивача надійшло клопотання про приєднання до матеріалів справи та врахування при прийнятті рішення відповіді на відзив від 07.07.2023 з додатками (вх. № 8474). У відповіді на відзив представник позивача зазначає, що строки позовної давності позивачем не пропущені, отже заперечення відповідача є необґрунтованими.

19.07.2023 до суду надійшли заперечення відповідача на відповідь на відзив (вх. № 8925), у яких він зазначає, що розрахунок збитків з 01.01.2021 до 28.02.2021 є безпідставним та не підтвердженим жодними документами та розрахунками, оскільки на час перевірки звіт про використання води за 2021 рік був відсутній.

21.07.2023 від представника позивача надійшли письмові пояснення щодо розрахунку розміру відшкодування збитків та підтвердження обсягів використаних відповідачем підземних вод (вх. № 8976).

У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення (ч. 4 ст. 240 ГПК України).

Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 240 ГПК України).

Суд звертає увагу, що справа розглянута з прийняттям рішення 16.08.2023, оскільки з 13.06.2023 року по 04.08.2023 року включно суддя Тимощенко О.М. знаходилася у відпустці. Тому рішення ухвалене, а повний текст рішення підготовлено та підписано після виходу судді з відпустки.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши подані докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне.

Відповідно до пункту 1 Положення про Державну екологічну інспекцію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.2017 № 275 (далі - Положення № 275), Державна екологічна інспекція України (Держекоінспекція) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра захисту довкілля та природних ресурсів і який реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

Пунктом 7 зазначеного Положення № 275 Держекоінспекція здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Згідно із пунктом 1 Положення про Державну екологічну інспекцію Центрального округу, затвердженого наказом Державної екологічної інспекції України від 20.02.2023 № 30 (далі - Положення № 30), Державна екологічна інспекція Центрального округу (далі - Інспекція) є міжрегіональним територіальним органом Державної екологічної інспекції України (далі - Держекоінспекція) та їй підпорядковується. Повноваження Інспекції поширюються на територію Полтавської та Черкаської областей.

Відповідно до пункту 10 Положення № 30 Інспекція наділена повноваженнями щодо вжиття в установленому порядку заходів досудового врегулювання спорів, виступає позивачем та відповідачем у судах.

Отже, Інспекція в цьому випадку є органом, уповноваженим державою здійснювати функції державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, зокрема, на території Полтавської області та наділена повноваженнями щодо звернення до суду із позовом про відшкодування шкоди, збитків і втрат, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства з питань, що належать до її компетенції.

Інспекцією на підставі наказу від 18.03.2021 № 06-27/175 (а.с. 14) та направлення від 18.03.2021 № 06-28/168 (а.с. 15) проведено з 25.03.2021 по 31.03.2021 планову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства Комунальним підприємством "Нехворощанський сільський комунгосп" (відповідач).

В результаті перевірки встановлено порушення відповідачем вимог ст. 16, 19, 21, 23 Кодексу України про надра протягом періоду з 01.04.2018 по 28.02.2021, які зафіксовані Інспекцією у акті перевірки від 31.03.2021 № 06-28/168 (а.с. 16-22).

Зокрема, актом від 31.03.2021 № 06-28/168 (п. 13) встановлено відсутність документів на земельні ділянки, що посвідчують право власності або оренди під наступними артезіанськими свердловинами:

- № 1, розташована за адресою: с. Нехвороща, Новосанжарський район, Полтавська область;

- № 2, розташована за адресою: с. Нехвороща, Новосанжарський район, Полтавська область;

- № 3, розташована за адресою: с. Нехвороща, Новосанжарський район, Полтавська область;

- № 4, розташована за адресою: с. Нехвороща, Новосанжарський район, Полтавська область;

- № 5, розташована за адресою: с. Нехвороща, Новосанжарський район, Полтавська область;

- № 6, розташована за адресою: с. Нехвороща, Новосанжарський район, Полтавська область;

- № 7, розташована за адресою: с. Нехвороща, Новосанжарський район, Полтавська область;

- № 1, - Р2bc, розташована за адресою: с. Нехвороща, Новосанжарський район, Полтавська область;

- № 1*, розташована за адресою: с. Нехвороща, Новосанжарський район, Полтавська область;

- № 02/05/03, розташована за адресою: с. Соколова Балка, Новосанжарський район, Полтавська область;

- № 1, розташована за адресою: с. Соколова Балка, Новосанжарський район, Полтавська область;

- № 2, розташована за адресою: с. Соколова Балка, Новосанжарський район, Полтавська область;

- № 3 - Р2bc, розташована за адресою: с. Соколова Балка, Новосанжарський район, Полтавська область;

- № 1, розташована за адресою: с. Лівенське, Новосанжарський район, Полтавська область;

- № 3, розташована за адресою: с. Шедієве, Новосанжарський район, Полтавська область.

Позивач зазначає, що відповідач здійснив забір підземних вод за відсутності спеціального дозволу на користування надрами, на земельних ділянках, якими користується без правовстановлюючих документів, на вищеозначених територіях, оскільки документи, що посвідчують право власності чи користування земельними ділянками під свердловинами у відповідача під час перевірки були відсутні.

30.03.2021 Інспекцією складено протокол № 01038 про адміністративне правопорушення на начальника КП «Нехворощанський сільський комунгосп» Балану Григорія Івановича за порушення, що передбачено ст. 16, 19, 21 та 23 Кодексу України Про надра (користування надрами без спеціального дозволу) (а.с. 33).

31.03.2021 Інспекцією винесено постанову № 50/02.7-24, якою начальника КП «Нехворощанський сільський комунгосп» Балану Григорія Івановича за допущення самовільного користування надрами (не будучи землекористувачем/землевласником земельних ділянок, на яких розташовані свердловин, здійснював забір води за відсутності спеціального дозволу на користування надрами (підземними водами) притягнуто до адміністративної відповідальності (накладено штраф) (а.с. 34). Штраф ОСОБА_1 сплачено 04.02.2021, що підтверджується дублікатом квитанції № 0.0.2074466965.1 (а.с. 35).

07.04.2021 Інспекцією винесено припис № 18/02.7-23, у п. 14 якого відповідача зобов`язано до 07.06.2021 оформити належним чином (право власності або оренда) земельні ділянки під вищевказаними артезіанськими свердловинами, що знаходяться на балансі та використовуються КП "Нехворощанський сільський комунгосп" (а.с. 54-56). Вказаний припис вручено відповідачу 09.04.2021, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 57).

Пізніше, на підставі наказу Інспекції від 11.01.2022 № 06-27/26 (а.с. 36) та направлення від 11.01.2022 № 06-28/27 (а.с. 37) Інспекцією було проведено позапланову перевірку КП «Нехворощанський сільський комунгосп», в результаті якої встановлено, що відповідач раніше виявлені Інспекцією порушення не усунув та продовжує видобувати підземні води за відсутності спеціального дозволу на користування надрами. Результати перевірки оформлено актом від 14.01.2022 № 06-28/27 (а.с. 38-42).

13.01.2022 Інспекцією складено протокол № 01645 про адміністративне правопорушення на начальника КП «Нехворощанський сільський комунгосп» Балану Григорія Івановича за вчинення адміністративного правопорушення, що передбачено ст. 188-5 КпАП України (а.с. 44). 13.01.2022 Інспекцією винесено постанову № 1/02.7-24, якою начальника КП «Нехворощанський сільський комунгосп» Балану Григорія Івановича притягнуто до адміністративної відповідальності (накладено штраф) (а.с. 45). Штраф ОСОБА_1 сплачено 04.02.2021, що підтверджується квитанцією № 0.0.2425187891.1 (а.с. 46).

19.01.2022 Інспекцією винесено припис № 1/02.7-23, у п. 6 якого відповідача зобов`язано до 19.03.2022 оформити належним чином (право власності або оренда) земельні ділянки під артезіанськими свердловинами, що знаходяться на балансі та використовуються КП "Нехворощанський сільський комунгосп" (а.с. 59).

Інспекцією було надіслано відповідачу претензію № 91/07-17/2021 від 24.05.2021 з розрахунком та пропозицією добровільної сплати відповідачем збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів в сумі 109 558,27 грн (а.с. 47-49).

11.02.2022 Інспекцією отримано повідомлення відповідача від 28.01.2022 вих. № 7, у якому він повідомив, що кошти по претензії № 91/07-17/2021 від 24.05.2021 в сумі 109558,27 грн буде перераховувати по 3000 грн в місяць до повної виплати боргу, а у разі наявності вільних коштів борг буде сплачено відразу (а.с. 51).

Відповідно до Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України 20.07.2009 № 389, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14.08.2009 №767/16783 (із змінами), далі по тексту - Методика, що діяла в редакції на момент виникнення спірних правовідносин, позивачем розраховано збитки, заподіяні державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів обумовлений самовільним використанням водних ресурсів.

Розрахунок розміру відшкодування збитку, обумовленого самовільним використанням відповідачем водних ресурсів при відсутності дозвільних документів (дозволу на користування надрами), здійснено на підставі звітів про використання води по формі № 2ТП- водгосп (річна) за період, що перевірявся (з 01.04.2018 по 28.02.2021), відповідно до якого з підземних свердловин видобуто води за відсутності дозволу на користування надрами в кількості - 116 119 куб. м.

Збиток розраховано відповідно до Методики, за формулою:

З сам = 5 x W x Тар х 0,3, де

W об`єм води, що використана самовільно без дозвільних документів (дозволу на користування надрами (підземними водами), куб. м;

Тар норматив збору за спеціальне водокористування, грн/куб.м, що діє в регіоні на момент виявлення порушення;

5- коефіцієнт.

Згідно ст. 255 Податкового кодексу України на дату виявлення порушення, Тар - норматив збору за спеціальне водокористування в частині використання підземних вод, що діяв в регіоні на момент виявлення порушення, становив 62,9 грн за 100 куб.м;

0,3 - коефіцієнт, що житлово-комунальні підприємства застосовують до ставок рентної плати відповідно до п. 255.7 ст. 255 Податкового кодексу України.

Таким чином, Зсам = 5х 116119 х 0,629 х 0,3 = 109 558,27 грн.

Отже, за підрахунками позивача внаслідок забору відповідачем води із вказаних вище свердловин без спеціального дозволу на користування надрами (підземні води) в період з 01.04.2018 по 28.02.2021, державі заподіяно матеріальні збитки на суму 109 558,27 грн.

На даний час збитки державі у розмірі 109 558,27 грн відповідачем не відшкодовано.

Враховуючи вищевикладене, позивач просить суд стягнути з відповідача збитки, заподіяні державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів в сумі 109 558,27 грн.

На підтвердження обґрунтованості позовних вимог позивачем надано наступні докази (копії): наказ від 18.03.2021 № 06-27/175; направлення від 18.03.2021 № 06-28/168; витяг з акта перевірки від 31.03.2021 № 06-28/168; звіти відповідача про використання води за 2018, 2019 та 2020 роки; справу про адміністративне правопорушення, скоєне ОСОБА_1 за ст. 47, постанову № 50/02.7-24 від 31.03.2021; наказ від 11.01.2022 № 06-27/26; направлення від 11.01.2022 № 06-28/27; витяг з акта перевірки від 14.01.2022 № 06-28/27; справа про адміністративне правопорушення, скоєне ОСОБА_1 за ст. 1885;; постанова № 1/02.7-24 від 13.01.2022; претензія № 91/07-17/2021 з повідомленням про відправлення; повідомлення КП «Нехворощанський сільський комунгосп» від 28.01.2022 № 7; витяг з переліку свердловин що в період з 2018 по 2021 роки використовувались відповідачем; виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань; лист Інспекції 07.04.2021 № 02.7-11/1710; припис від 07.04.2021 № 18/02.7-23 з повідомленням про відправлення; припис від 19.01.2022 № 1/02.7-23.

Відповідач позов заперечує з наступних підстав:

Відповідно до п. 1.2 Статуту Комунального підприємство «Нехворощанський сільський комунгосп» (а.с. 85-95), затвердженого в новій редакції рішенням 33 сесії 8 скликання Нехворощанської сільської ради № 17 від 02.02.2023 (далі Статут), Комунальне підприємство Нехворощанський сільський комунгосп є комунальним унітарним госпрозрахунковим підприємством, яке засноване на комунальній власності. Пункт 1.3 Статуту передбачає, що Засновником та власником майна Підприємства є Нехворощанська сільська рада Полтавського району Полтавської області. Відповідно до п. 3.1 Статуту, основними завданнями Підприємства є максимальне забезпечення потреб населення комунальними послугами, проведення комплексного благоустрою територіальної громади. Для виконання вище вказаних завдань Підприємство надає фізичним, юридичним особам та установам всі побутові та житлово-комунальні послуги, зокрема централізоване водопостачання, збирання та вивіз сміття, рідких нечистот та ін. (п. 3.2 Статуту).

Згідно з п. 7.1. Статуту, підприємство в своїй діяльності підпорядковується Засновнику, який: приймає рішення про передачу у повне господарське відання Підприємства відповідного майна, що є власністю Засновника.

Таким чином, відповідач здійснює централізоване водопостачання для потреб територіальної громади та Засновник є власником майна і до його виключних повноважень відноситься передача майна відповідачу.

Відповідач вказує, що позивач не наводить будь-яких обґрунтувань обов`язку комунального підприємства, засновником та власником майна якого є територіальна громада (сільська рада), у зверненні за оформленням майна, власником якого є Засновник підприємства, який наділений пріоритетними повноваженнями щодо розпорядження ним. При цьому майно (земельна ділянка) використовується, виключно для потреб самої громади.

Виходячи з викладеного, Нехворощанська територіальна громада, як власник земельної ділянки, використовує підземні води із свердловин виключно для власних потреб через засноване нею Комунальне підприємство «Нехворощанський сільський комунгосп».

Окрім того, Статутом не визначено питання оформлення будь-яких прав на земельні ділянки, які знаходяться під майном комунальної форми власності, переданим Засновником відповідачу в оперативне управління.

Позивач звертає увагу на обов`язкове оформлення спеціального дозволу на користування надрами. При цьому не оспорює факту, що видобування підземних вод не перевищує 300 кубічних метрів на добу, навіть сумарно з усіх свердловин, що стали об`єктом перевірки та які зазначені в позовній заяві. На підтвердження цього до позовної заяви надано копії звітів про використання води (форми 2-ТП водгосгі річна) за 2018, 2019, 2020 роки.

При цьому позивач з 01.01.2021 до 28.02.2021 об`єми використання відповідачем питної води жодним документом не підтверджує, однак враховує при нарахуванні збитків.

У наданому позивачем розрахунку розміру збитків завданих відповідачем вказано, що він здійснений на підставі звітів про використання води по формі « 2-ТП-водгосп річна" за період з 01.04.2018 по 28.02.2021. Проте, на час перевірки вищевказаний звіт за 2021 рік був відсутній.

Окрім того, за основу у формулі нарахування збитків взято відповідно до ст. 255 Податкового кодексу України, норматив збору за спеціальне водокористування в частині використання підземних вод в Черкаській області, а не у Полтавській області (по місцю знаходження відповідача).

Крім цього, відповідач просить суд застосувати позовну давність щодо заявлених вимог про стягнення збитків нарахованих за період з 01.04.2018 до 25.05.2020 та відмовити у позові повністю.

На підтвердження обґрунтованості своїх заперечень відповідачем надано наступні докази (копії): розпорядження сільського голови Нехворощанської сільської ради № 87-ос від 02.08.2022 та № 59-ос від 29.04.2022; Статут КП Нехвоорощанський сільський комунгосп.

Судом досліджено всі докази, наявні у матеріалах справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

При прийнятті рішення суд керувався наступним.

Підставою для застосування заходів відповідальності у вигляді стягнення збитків в контексті ст. 611 Цивільного кодексу України та ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України, є склад правопорушення, який утворюється наступними елементами: суб`єкт, об`єкт, суб`єктивна та об`єктивна сторона.

При цьому, як зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.05.2018р. у справі № 750/8676/15-ц (провадження №14-79цс18), кредитор, який вимагає відшкодування збитків, має довести: неправомірність поведінки особи; наявність шкоди; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою, що є обов`язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди; вина завдавача шкоди, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов`язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини. З іншого боку, боржник має право доводити відсутність своєї вини (ст.614 Цивільного кодексу України).

Означене коло обставин, що становить предмет доказування для позивача, є загальним для всіх справ з вимогами про відшкодування збитків.

Відносини в галузі охорони навколишнього природного середовища України регулюються Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища», земельним, водним, лісовим законодавством, законодавством про надра, про охорону атмосферного повітря, про охорону і використання рослинного і тваринного світу та іншим спеціальним законодавством.

Відповідно до статті 38 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» використання природних ресурсів в Україні здійснюється в порядку загального і спеціального використання природних ресурсів. В порядку спеціального використання природних ресурсів громадянам, підприємствам, установам і організаціям надаються у володіння, користування або оренду природні ресурси на підставі спеціальних дозволів, зареєстрованих у встановленому порядку, за плату для здійснення виробничої та іншої діяльності, а у випадках, передбачених законодавством України, - на пільгових умовах.

Приписами частини 1 статті 149, статті 151 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання використовують у господарській діяльності природні ресурси в порядку спеціального або загального природокористування відповідно до цього Кодексу та інших законів. Суб`єктам господарювання для здійснення господарської діяльності надаються в користування на підставі спеціальних дозволів (рішень) уповноважених державою органів земля та інші природні ресурси (в тому числі за плату або на інших умовах). Порядок надання у користування природних ресурсів громадянам і юридичним особам для здійснення господарської діяльності встановлюється земельним, водним, лісовим та іншим спеціальним законодавством.

Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 3 Водного кодексу України підземні води та джерела належать до водного фонду України, а згідно зі статтями 1, 6 Кодексу України про надра вони є частиною надр.

Отже, підземні води - це природний ресурс із подвійним правовим режимом, а тому, використовуючи підземні води, слід керуватися і водним законодавством, і законодавством про надра.

Відповідно до положень статей 46, 48 Водного кодексу України водокористування може бути загальним або спеціальним. Спеціальне водокористування - це збір води з водних об`єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об`єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів. Спеціальне водокористування здійснюється фізичними та юридичними особами для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських та інших державних і громадських потреб.

Спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу (пункт 9 частини 1 статті 44 Водного кодексу України).

Позивач не посилається на відсутність у відповідача дозволу на спеціальне водокористування. В п. 15 акту № 06-28/168 від 31.03.2021 є посилання на дозвіл на спеціальне водокористування від 24.10.2019 № 475/ПЛ/49д-19, який в матеріалах справи відсутній.

Разом з тим, відповідно до частини 1 статті 19 Кодексу України про надра - надра надаються у користування підприємствам, установам, організаціям і громадянам лише за наявності у них спеціального дозволу на користування ділянкою надр. Право на користування надрами засвідчується актом про надання гірничого відводу.

Згідно зі статтею 21 Кодексу України про надра - надра у користування для видобування прісних підземних вод і розробки родовищ торфу надаються без надання гірничого відводу на підставі спеціальних дозволів, крім випадків, передбачених статтею 23 цього Кодексу, що видаються після попереднього погодження з Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.

Отже, чинним законодавством передбачено обов`язок отримання господарюючими суб`єктами як дозволу на спеціальне водокористування, так і спеціального дозволу на користування ділянкою надр. При цьому спеціальний дозвіл на користування надрами дає право на видобування підземних вод, а дозвіл на спеціальне водокористування - право на їх використання.

Вищезазначене узгоджується з правовою позицією викладеною у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 17.09.2020 у справі № 922/1699/15.

Статтею 23 Кодексу України про надра закріплено право землевласників і землекористувачів у межах наданих їм земельних ділянок без спеціальних дозволів видобувати, зокрема, підземні води для власних господарсько-побутових потреб, нецентралізованого та централізованого (крім виробництва фасованої питної води) господарсько-питного водопостачання, за умови, що продуктивність водозаборів підземних вод не перевищує 300 м3 на добу.

Тобто можливість правомірного використання підземних вод відповідачем у даному випадку вимагає або наявності відповідного спеціального дозволу на користування надрами, або застосовності до такого користувача (упродовж спірного періоду формування стягуваних збитків) положень ч. 1 ст. 23 Кодексу України про надра.

Факт використання відповідачем підземних вод доведений матеріалами справи та ним не заперечується, так само, як і обставина відсутності у нього спеціального дозволу на користування надрами (підземними водами) упродовж розглядуваного періоду.

Отже, в даному випадку для виявлення наявності чи відсутності підстав для нарахування суми збитків суду необхідно дослідити чи застосовуються до відповідача положення ч. 1 ст. 23 Кодексу України про надра.

Положення ч. 1 ст. 23 Кодексу України про надра (в редакції, що діяла упродовж усього періоду використання відповідачем підземних вод, за який йому нараховано збитки) встановлюють одночасно два критерії у контексті розгляду даної справи (адже розбіжностей у сторін щодо не віднесення підземних вод до мінеральних та не здійснення виробництва фасованої питної води в межах цієї справи немає):

1) наявність у видобувача/користувача підземних вод статусу власника чи користувача земельної ділянки (на якій здійснюється видобування підземних вод);

2) обсяг видобування підземних вод із кожного з водозаборів не перевищує 300 куб.м. на добу.

Встановлення відповідності відповідача критерію (1) ч. 1 ст. 23 Кодексу України про надра вимагає застосування положень Земельного кодексу України, приписи якого в частині наявності статусу землевласника або землекористувача, передбачають, зокрема наступне:

- встановлення меж земельної ділянки та певного місця її розташування, як складові визначення за змістом ч. 1 ст. 79 Земельного кодексу України;

- сформованість земельної ділянки як об`єкта цивільних прав перед її набуттям з певним титулом відповідачем, що за змістом ст. 79-1 Земельного кодексу України передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації до державного земельного кадастру державної реєстрації з присвоєнням кадастрового номеру за проектом землеустрою та подальшу державну реєстрацію права власності на таку ділянку;

- виникнення права власності або користування на земельну ділянку згідно із ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України пов`язується з моментом державної реєстрації таких прав відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

З матеріалів справи не вбачається доказів формування із визначенням меж на місцевості та надання кадастрового номеру земельних ділянок як об`єктів комунальної власності, на яких розташовані свердловини, за допомогою яких відповідач здійснював видобування підземних вод впродовж розглядуваного періоду. Так само не вбачається і доказів реєстрації за відповідачем відповідних прав щодо таких земельних ділянок.

На заперечення відповідача суд зазначає, що сама по собі приналежність до комунальної власності у розумінні ч. 1, 2 ст. 83 Земельного кодексу України земель, на яких розташовані свердловини, не усуває необхідності формування відповідних земельних ділянок для експлуатації таких свердловин у порядку згадуваної ст. 79-1 цього Кодексу для можливості подальшого виникнення у відповідача в силу його статусу як комунального підприємства права постійного користування відповідними земельними ділянками. Діюче законодавство не надає підстав для ототожнення всіх земель комунальної власності територіальної громади з конкретними земельними ділянками як об`єктами цивільних прав, формування яких має передувати набуттю у користування іншими суб`єктами.

Оскільки у відповідача відсутній статус землекористувача на підставі належних правоустановчих документів, вказана обставина усуває необхідність з`ясування відповідності критерію (2) підстав застосування положення ч. 1 ст. 23 Кодексу України про надра та зумовлює відхилення заперечень відповідача з цього приводу.

Необхідність отримання та наявності у відповідача упродовж періоду формування стягуваних збитків спеціального дозволу на користування надрами (підземними водами) через відсутність підстав для виключення, передбаченого ч. 1 ст. 20 Кодексу України про надра, зумовлює висновок про наявність як порушення (протиправної поведінки у вигляді видобування та використання підземних вод), так і інших елементів складу для притягнення його до цивільної відповідальності у вигляді стягнення збитків.

Враховуючи зазначене вище, суд зазначає, що в діях відповідача наявні всі елементи складу правопорушення, зокрема: протиправна поведінка відповідача полягає у здійсненні забору води без спеціального дозволу на користування надрами всупереч чинному законодавству, що підтверджується матеріалами перевірки; наявна сама шкода, яка правомірно розрахована позивачем відповідно до Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону і раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009 № 389; причинний зв`язок, що виражений у заподіянні зазначеної шкоди саме протиправною поведінкою відповідача; вина відповідача, виражена у самовільному користуванні надрами.

Щодо заперечень відповідача стосовно обґрунтованості здійсненого позивачем розрахунку розмірів відшкодування збитків згідно з Методикою розрахунків розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону і раціональне використання водних ресурсів, суд зазначає наступне.

При здійсненні розрахунку позивачем було вказано, що за період з 01.04.2018 по 28.02.2021 відповідачем здійснено забір води з підземних водних свердловин у кількості 116 119 м.куб. Вказані обсяги забору води підтверджуються копіями звітів відповідача про використання води за 2018, 2019 та 2020 роки (а.с. 23-31), а також витягом з переліку свердловин, що в період з 2018 по 2021 роки використовувались відповідачем, з якого вбачається інформація щодо кількості забраної відповідачем підземної води з артсвердловин, зокрема за період з 01.04.2018 по 28.02.2021 (а.с. 32). Вказаний перелік є додатком № 3 до довідки від 25.03.2021 № 6 наданої начальником КП Нехворощанський СК Баланою Г.І. начальнику державної екологічної інспекції Центрального округу.

Таким чином, заперечення відповідача стосовно непідтверджених належними доказами обсягів забраної води спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

Також суд не приймає до уваги заперечення відповідача щодо невірного застосування позивачем у формулі нарахування збитків нормативу збору за спеціальне водокористування у розмірі 62,9 грн за 100 куб.м, що діє в Черкаській області. Адже згідно ст. 255 (п. 255.5.2.) Податкового кодексу України в редакції чинній на момент здійснення розрахунку, ставка рентної плати за спеціальне використання підземних вод у Новосанжарському районі Полтавської області, де розташовані свердловини відповідача, так само становить 62,9 грн за 100 куб.м.

Отже, здійснений позивачем розрахунок розміру відшкодування збитків, обумовлених самовільним використанням водних ресурсів за відсутності дозвільних документів (спеціального дозволу на користування надрами (підземними водами) є обґрунтованим та відповідає нормам законодавства чинним на момент складання вказаного розрахунку. Розмір збитків завданих відповідачем державі склав 109 558,27 грн. Докази відшкодування відповідачем вказаної суми збитків в матеріалах справи відсутні.

Таким чином, позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню у повному обсязі.

Щодо строків позовної давності, про пропуск яких заявлено відповідачем у відзиві, суд зазначає наступне.

Стаття 256 ЦК України визначає позовну давність як строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Отже, позовна давність - це строк, протягом якого особа може реалізувати належне їй право на отримання судового захисту порушеного цивільного права чи інтересу шляхом пред`явлення в належному порядку нею чи іншою уповноваженою особою позову до суду.

Загальна позовна давність установлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Статтею 267 ЦК України встановлено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

Відповідно до частини першої статті 261 ЦК України за загальним правилом перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення (частина 3 статті 267 Цивільний кодекс України).

При цьому, як у випадку пред`явлення позову самою особою, право якої порушене, так і в разі пред`явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, відлік позовної давності обчислюється з одного й того самого моменту, а саме коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила.

Положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів. Для правильного застосування частини 1 статті 261 Цивільного кодексу України при визначенні початку перебігу позовної давності мас значення не тільки безпосередня обізнаність особи про порушення її прав, а й об`єктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення її прав. До подібних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07.11.2018 у справі № 372/1036/15-ц.

Державною екологічною інспекцією Центрального округу акт за результатами проведення планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів за № 06-28/168, складено 31.03.2021.

Таким чином, позивач дізнався про порушення, що в розумінні частини першої статті 261 ЦК України є моментом початку перебігу строку позовної давності. При цьому з позовом до суду Державна екологічна інспекція Центрального округу звернулася 31.05.2023, про що свідчить накладна Укрпошти на конверті, в якому до суду надійшла позовна заява (а.с. 64).

Згідно із законом від 30.03.2020 №540-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК доповнено п. 12, яким під час карантину строки, визначені, зокрема, ст. ст. 257, 258 Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою КМУ від 11.03.2020 № 211 з 12.03.2020 на всій території України установлено карантин, строк якого неодноразово продовжувався та був відмінений лише з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 р. постановою КМУ від 27 червня 2023 р. № 651.

Виходячи з викладеного, строк позовної давності для звернення до суду з позовом про стягнення збитків був продовжений на строк дії карантину до 30.06.2023, а тому позивачем не пропущений.

Враховуючи викладене, позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

На підставі ст. 129 ГПК України з огляду на задоволення позовних вимог судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст. 129, 232, 233, 237, 238, 252 ГПК України, суд

ВИРІШИВ :

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Комунального підприємства "Нехворощанський сільський комунгосп" (вул. Центральна, 64, м. Нехвороща, Полтавський район, Полтавська область, 39354; ідентифікаційний код 42149108) на р/р UA838999980333129331000016636, отримувач - ГУК у Полтавській області/тг с. Нехвороща/24062100, код ЄДРПОУ 37959255-для зарахування надходжень по коду класифікації доходів бюджету 24062100 «Грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності», символ звітності 331 в установі банку - Головне управління Державного казначейства України у Полтавській області - 109 558 грн 27 коп. збитків.

3. Стягнути з Комунального підприємства "Нехворощанський сільський комунгосп" (вул. Центральна, 64, м. Нехвороща, Полтавський район, Полтавська область, 39354; ідентифікаційний код 42149108) на користь Державної екологічної інспекції Центрального округу (вул. Коцюбинського, 39, м. Полтава, 36039, код 42149108; р/р UA688201720343160003000080293, банк Головне управління Державного казначейства України, м. Київ, код ЄДРПОУ 42149108, фонд бюджету ЗФ) 2684 грн витрат на сплату судового збору.

Видати накази з набранням чинності цим рішенням.

Повне рішення складено 16.08.2023.

Суддя О.М. Тимощенко

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст.ст.257 ГПК України).