Рішення

від 20.06.2023 по справі 359/2538/22

БОРИСПІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №359/2538/22

Провадження №2/359/365/2023

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.06.2023 р. м. Бориспіль

Бориспільський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого судді Чирки С.С.,

при секретарі Дьяченку В.В.

за участю

позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа державний нотаріус Бориспільської районної державної нотаріальної контори Скрипка Антоніна Олександрівна про визнання права власності в порядку спадкування

ВСТАНОВИВ :

У квітні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до Бориспільського міськрайонного суду Київської області з позовною заявою про визнання права власності на спадкове майно.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивачки - ОСОБА_3 . Після її смерті відкрилась спадщина у вигляді земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 2 га, кадастровий номер 3220882200:04:001:0102, розташованої на території Глибоцької сільської ради Бориспільського району Київської області. У встановлений законом строк та порядку позивачка, як спадкоємиця першої черги фактично прийняла спадщину після померлої матері - ОСОБА_4 . Іншою спадкоємицею за правом представлення є онука померлої - відповідачка ОСОБА_2 .

Відповідачка у 2007р. виїхала зі своєю сім`єю за межі України на постійне місце проживання і з того часу на території України не проживає. Станом на час відкриття спадщини та на даний час відповідачка була і є зареєстрованою по АДРЕСА_1 , але там не проживає близько 15 років. Одразу після виїзду відповідачки за кордон, вона переслала позивачці копію свого закордонного паспорту з відміткою про виїзд за кордон, усно пояснивши, що приймати спадщину у вигляді спірної ділянки, не збирається. Місцезнаходження відповідачки на даний час мені невідоме. Заяву до нотаріуса про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 в встановленому законом порядку та строк відповідачка не подавала.

30.10.2020 рокудержавний нотаріус Бориспільської районної державної нотаріальної контори - Скрипка А.О. видала ОСОБА_1 свідоцтво про право власності на 1/2 частину вищевказаної земельної ділянки в порядку спадкування за законом.

На звернення позивачки до нотаріуса про причини відмови в оформленні на неї всієї спадщини, нотаріус послалась на те, що спадкоємець, який на час відкриття спадщини постійно проживав з спадкодавцем, вважається таким, що прийняв спадщину.

Враховуючи те, що спірні взаємовідносини неможливо відновити в нотаріальному порядку, єдиним способом захисту прав споживача є визнання за позивачем права власності у судовому порядку. У зв`язку з чим позивачка просить суд визнати за нею право власності на 1/2 частину земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, загальною площею 2 га, кадастровий номер 3220882200:04:001:0102, розташованої на території Глибоцької сільської ради Бориспільського району Київської області.

У судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала у повному обсязі, просила суд їх задовольнити. Проти ухвалення заочного рішення не заперечила.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явилася про дату, час та місце слухання справи повідомлена належним чином, причини неявки суду невідомі. Відзив на позов не подавала.

Третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору державний нотаріус Бориспільської районної державної нотаріальної контори Київської області Скрипка А.О. у судове засідання не з`явилася, до суду подала заяву про розгляд справи за її відсутності, покладається на розсуд суду (а.с.57).

Ухвалою судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 19 травня 2022 року було відкрито провадження у цивільній справі та призначено розгляд цивільної справи в порядку загального позовного провадження (а.с.38).

28 липня 2022 року закрито підготовче провадження та призначено цивільну справу до судового розгляду по суті (а.с.46).

Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 07 березня 2023 року, занесеною до протоколу судового засідання, суд вирішив проводити заочний розгляд цивільної справи, на підставі ч.1ст.280 ЦПК України.

Заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позовна заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла мати позивача ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 виданим виконкомом Глибоцької сільської ради Бориспільського району Київської області 01 листопада 2010 року (а.с. 79).

Після смерті ОСОБА_4 відкрилася спадщина у тому числі на земельну ділянку площею 2,0000 га, що розташована на території Глибоцької сільської ради, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства, що підтверджується Державним актом на право власності на земельну ділянку серія ЯД № 700640 (а.с. 9).

У визначений законодавством строк ОСОБА_1 звернулась до державного нотаріуса Бориспільської районної державної нотаріальної контори Київської області з заявою про прийняття спадщини, та державним нотаріусом була заведена спадкова справа за №498/2010 року, вказане підтверджується копією спадкової справи, яка знаходиться в матеріалах справи (а.с. 77-143).

З матеріалів спадкової справи вбачається, що ОСОБА_4 14.08.2009 року склала заповіт, у якому земельну ділянку площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯД №700640 виданого 22.12.2006 року заповіла ОСОБА_2 (а.с.82).

З довідки №873 від 18.09.2020 року виданої Глибоцькою сільською радою встановлено, що ОСОБА_2 зареєстрована за однією адресою з померлою ОСОБА_4 .

13.10.2010 року ОСОБА_4 слала інший заповіт, яким вище вказану земельну ділянку заповіла своїй дочці ОСОБА_1 (а.с.83).

У березня 2013 року позивач ОСОБА_1 звернулась до Бориспільської районної державної нотаріальної контори з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 (а.с. 96).

20 березня 2013 року державним нотаріусом Черненко Н.Б. надана відповідь про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, оскільки заповіт складений з порушенням вимог щодо його форми (складений в присутності одного, а не двох свідків), та недотримання форми посвідчувального напису, таким чином заповіт від 13.10.2010 року є нікчемним (а.с. 97).

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду від 07 травня 2019 року у справі №359/1873/18 за позовом ОСОБА_1 до Бориспільської районної державної нотаріальної контори Київської області,треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , про визнання дій неправомірними, зобов`язання вчинити нотаріальну дію, позовні вимоги залишено без задоволення (а.с.111-116).

У рішенні суд дійшов висновку, що відмовляючи у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, державний нотаріус Бориспільської районної державної нотаріальної контори Черненко Н.Б., правильно визначилася з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, встановивши, що заповіт не відповідає вимогам чинного закону, а тому діяла у межах своїх повноважень та відповідно до вимог чинного законодавства.

31.08.2021 року ОСОБА_1 направила звернення державному нотаріусу Бориспільської районної нотаріальної контори Київської області Скрипці А.О., у якому вона просила надати наступну інформацію: «на якій правовій підставі Вами було відмовлено мені ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на все майно спадкодавці ОСОБА_4 .?», «на якій правовій підставі Вами було видано свідоцтво про право на спадщину за законом на частину земельної ділянки, кадастровий номер 3220882200:04:001:0102, розташованої на території Глибоцької сільської ради Бориспільського району Київської області на ім`я ОСОБА_2 ?» (а.с.19).

09.09.2021 року державним нотаріусом Бориспільської районної нотаріальної контори Київської області Скрипкою А.О. було надано відповідь на звернення у якому нотаріус повідомляє, що відповідно до ст. 1261 ( Перша черга спадкоємців за законом), ст. 1266 (Спадкування за правом представлення) та ст. 1268 (Прийняття спадщини) Цивільного кодексу України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, а внуки спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхні батькові, якби вони були живими на час відкриття спадщини, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку. встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Якщо дочка спадкодавиці померла, раніше за спадкодавицю, право на прийняття належної їй частки у спадщині переходить до її дітей (онуків спадкодавці) (а.с.20).

Відповідно дост. 1223 ЦК України, право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені устаттях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Частиною 1 статті 1257 ЦК України заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним.

Згідно ч.4 ст. 1254 ЦК України, якщо новий заповіт, складений заповідачем, був визнаний недійсним, чинність попереднього заповіту не відновлюється, крім випадків, встановленихстаттями 225і231цього Кодексу.

У постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 01 березня 2021 року вказано, що: В ЦК України закріплений підхід, при якому оспорюваність правочину конструюється як загальне правило. Навпаки, нікчемність правочину має місце тільки у разі, коли існує пряма вказівка закону про кваліфікацію того або іншого правочину як нікчемного.Правочин, недійсність якого не встановлена законом (оспорюваний правочин), породжує правові наслідки (набуття, зміну або припинення прав та обов`язків), на які він був направлений до моменту визнання його недійсним на підставі рішення суду. Оспорювання правочину відбувається тільки за ініціативою його сторони або іншої заінтересованої особи шляхом пред`явлення вимог про визнання правочину недійсним (позов про оспорювання правочину, рецисорний позов). Натомість нікчемним є той правочин, недійсність якого встановлена законом і для визнання його недійсним не вимагається рішення суду (частина друга статті 215 ЦК України). Нікчемність правочину конструюється за допомогою «текстуальної» недійсності, оскільки вона існує тільки у разі прямої вказівки закону. Така пряма вказівка може втілюватися, зокрема, в термінах «нікчемний», «є недійсним». Нікчемний правочин, на відміну від оспорюваного, не створює юридичних наслідків, тобто, не «породжує» (змінює чи припиняє) цивільних прав та обов`язків.

Тлумачення статті 216 та 1254 ЦК України свідчить, щочастина четверта статті 1254 ЦК України стосується тільки тих випадків, за яких новий заповіт визнано недійсним через дефект волі заповідача на підставі статті 225 ЦК України (заповідач у момент вчинення заповіту не усвідомлював значення своїх дій та (або) не міг керувати ними) чи статті 231 ЦК України (заповіт вчинено під впливом насильства), дія попереднього заповіту відновлюється; частина четверта статті 1254 ЦК України розрахована тільки на визначення правових наслідків недійсності оспорюваного заповіту (відповідно до статей 225 і 230 ЦК України) і не регулює впливу нікчемності заповіту на відновлення попереднього заповіту; частина четверта статті 1254 ЦК України не може регулювати правові наслідки нікчемності заповіту, оскільки нікчемний заповіт не породжує будь-який правовий результат. При нікчемності другого заповіту слід вести мову не про відновлення чинності першого заповіту, а про те, що вчинення наступного нікчемного заповіту, не може скасовувати попередній заповіт; положення частини четвертої статті 1254 ЦК України є виключенням із загального правила про наслідки недійсності правочину, а отже, за аналогією застосовані бути не можуть. Також немає підстав застосовувати аналогію закону (частина перша статті 8 ЦК України), оскільки питання наслідків нікчемності правочину (у тому числі й заповіту, як одностороннього правочину) врегульовані частинами першою та другою статті 216 ЦК України.

Враховуючи вище вказане, оскільки заповіт від 13.10.2010 року є нікчемним, то спадкування у даному випадку необхідно здійснювати за попереднім заповітом складеним ОСОБА_4 14.08.2009 року.

Статтею 1269 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. (ч. 1 ст. 1268 ЦК України)

Відповідно до ч.1 ст. 1270 ЦК України, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Державний нотаріус при відмові у видачу свідоцтва про право на спадщину іншої частини частин земельної ділянки, посилається на наявність іншого спадкоємця, який в силу в ст.. 1261, 1266, 1268 ЦК України ОСОБА_2 , проте суд не погоджується з такими доводами з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 1266 ЦК України, внуки, правнуки спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові, бабі, дідові, якби вони були живими на час відкриття спадщини.

Згідно ч.3 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленогостаттею 1270цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 із заявою про прийняття спадщини до державного нотаріуса Бориспільської районної державної нотаріальної контори не зверталася.

Також, суд критично відноситься до факту про спільне проживання відповідача з спадкодавцем, оскільки хоч вони і є зареєстрованими в АДРЕСА_1 , проте сама по собі реєстрація місця проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не може свідчити відповідно до частини третьої статті 1268 ЦК України про своєчасність прийняття спадщини.

Саме до такого висновку прийшов Верховний суд у постанові від 19.05. 2021 року у справі № 937/10434/19-ц.

Таким чином оскільки ОСОБА_2 спадщину після смерті ОСОБА_4 у встановлений законом строк не прийняла, доказів спільного проживання матеріали справи не містять, то спадкування у даному випадку належить проводити за законом.

Згідно ст. 1261 ЦК України, ОСОБА_1 є спадкоємцями першої черги за законом.

Як встановлено судом, спадкова справа після смерті ОСОБА_4 була заведена 28 жовтня 2010 року, станом на час розгляду справи єдиним спадкоємцем, що звернувся із заявою про прийняття спадщини є ОСОБА_1

30.10.2020 року державним нотаріусом Бориспільської районної державної нотаріальної контори Скрипкою А.О., ОСОБА_6 видано свідоцтво про право на спадщину за законом на частину земельної ділянки площею 2,0000 га, з кадастровим номером 3220882200:04:001:0102, для ведення особистого селянського господарства, на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯД №700640 виданого 22.12.2006 року. (а.с.141) .

Згідно до ст.. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

З матеріалів спадкової справи слідує, що після смерті ОСОБА_4 залишилась частина майна на яку не було видано свідоцтво про право на спадщину, а саме частина земельної ділянки площею 2,0000 га, з кадастровим номером 3220882200:04:001:0102.

Враховуючи наведене, суд прийшов до висновку про те, що за ОСОБА_7 в порядку спадкування за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 слід визнати право власності на іншу частину земельної ділянки площею 2,0000 гектарів, кадастровий номер 3220882200:04:001:0102

Керуючись ст.ст. 3, 4, 81,82, 133, 141, 258, 259, 263-265, 273, 354 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа державний нотаріус Бориспільської районної державної нотаріальної контори Скрипка Антоніна Олександрівна про визнання права власності в порядку спадкування задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 право власності в порядку спадкування за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 на частину земельної ділянки площею 2,0000 гектарів , кадастровий номер 3220882200:04:001:0102, розташованої на території Глибоцької сільської ради Бориспільського району Київської області, цільове призначення ведення особистого селянського господарства.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом тридцяти днів з дня його проголошення, не подані заяви про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Учасники справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 30 червня 2023 року.

Суддя Чирка С.С.