Ухвала

від 11.08.2023 по справі 471/980/22

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

11 серпня 2023 року

м. Київ

справа № 471/980/22

провадження № 61-11133ск23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Ступак О. В.,

вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою Приватного підприємства Агрофірма «ВІКТОРІЯ» на постанову Миколаївського апеляційного суду від 27 червня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства Агрофірма «ВІКТОРІЯ» про розірвання договорів оренди, стягнення орендної плати, пені, трьох відсотків річних та індексації,

ВСТАНОВИВ:

14 грудня 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Приватного підприємства Агрофірма «ВІКТОРІЯ» (далі - ПП АФ «ВІКТОРІЯ») про розірвання договорів оренди, стягнення орендної плати, пені, трьох відсотків річних та індексації.

Позов обґрунтовано тим, що 25 вересня 2013 року між ОСОБА_2 та ПП АФ «ВІКТОРІЯ» укладено договори оренди землі, відповідно до яких відповідач приймає в строкове платне користування земельні ділянки сільськогосподарського призначення, за кадастровим номером 4821481700:02:000:0097 та за кадастровим номером 4821481700:03:000:0164, терміном на 49 років.ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер. ОСОБА_1 набула право власності на земельні ділянки відповідно до свідоцтв про право на спадщину, виданих 26 вересня 2017 року.

Позивачка зазначала, що ПП АФ «ВІКТОРІЯ» систематично порушує строки сплати орендної плати та її розмір за договорами. З 2013 року та по теперішній час вносить орендну плату не в строк, передбачений договором та не в повному обсязі. Станом на день подання позовної заяви борг відповідача складає 51 197, 88 грн. 15 липня 2022 року ОСОБА_1 направила відповідачу досудову вимогу, в якій просила припинити дію договорів шляхом розірвання за взаємною згодою та сплатити заборгованість по орендній платі. Однак звернення залишилося без відповіді.

На підставі викладеного, ОСОБА_1 просила суд: розірвати договір оренди земельної ділянки площею 0,7180 га, кадастровий номер 4821481700:03:000:0164 розташованої на території Костуватської сільської ради Братського району Миколаївської області, який зареєстрований Реєстраційною службою Братського районного управління юстиції Миколаївської області від 09 грудня 2013 року, за № 4411306 укладений між ОСОБА_2 та ПП АФ «ВІКТОРІЯ»; зобов`язати ПП АФ «ВІКТОРІЯ» повернути ОСОБА_1 земельну ділянку в стані не гіршому порівняно з тим, у якому вона була передана в оренду;розірвати договір оренди земельної ділянки площею 9,8980 га, кадастровий номер 4821481700:02:000:0097 розташованої на території Костуватської сільської ради Братського району Миколаївської області, який зареєстрований Реєстраційною службою Братського районного управління юстиції Миколаївської області за № 4411306 від 09 грудня 2013 року, укладений між ОСОБА_2 та ПП АФ «ВІКТОРІЯ»; зобов`язати ПП АФ «ВІКТОРІЯ» повернути ОСОБА_1 зазначену земельну ділянку в стані не гіршому порівняно з тим, у якому вона була передана в оренду; стягнути з ПП АФ «ВІКТОРІЯ» на користь ОСОБА_1 51 197,88 грн - заборгованість по орендній платі, 4 830,09 грн - пені, 2 024,63 грн - три проценти річних, 9 602,93 грн - інфляційних витрат, загалом на суму 67 655,53 грн.

Рішенням Братського районного суду Миколаївської області від 06 квітня 2023 року в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Миколаївського апеляційного суду від 07 червня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Братського районного суду Миколаївської області від 06 квітня 2023 року скасовано та ухвалено нове судове рішення. Розірвано договір оренди земельної ділянки площею 0,7180 га, кадастровий номер 4821481700:03:000:0164, розташованої на території Костуватської сільської ради Братського району Миколаївської області, укладений 25 вересня 2013 року між ОСОБА_2 і ПП АФ «ВІКТОРІЯ» та повернуто ОСОБА_1 зазначену земельну ділянку. Розірвано договір оренди земельної ділянки площею 9,8980 га, кадастровий номер 4821481700:02:000:0097, розташованої на території Костуватської сільської ради Братського району Миколаївської області, укладений 25 вересня 2013 року між ОСОБА_2 і ПП АФ «ВІКТОРІЯ» та повернуто ОСОБА_1 зазначену земельну ділянку. Стягнуто з ПП АФ «ВІКТОРІЯ» на користь ОСОБА_1 3 365,06 грн - пеню за порушення строків виплати орендної плати; 1 381,43 грн - три відсотки річних; 4 737,82 грн - інфляційних витрат, а всього 9 484,31 грн (з урахуванням ухвали Миколаївського апеляційного суду від 20 липня 2023 року), а також 5 565,37 грн судових витрат.

ПП АФ «ВІКТОРІЯ» у липні 2023 року засобами поштового зв`язку подало до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Миколаївського апеляційного суду від 27 червня 2023 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржуване судове рішення скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Верховний Суд дійшов висновку, що відсутні підстави для відкриття касаційного провадження з огляду на таке.

Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Відповідно до пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову в яких не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев`ята статті 19 ЦПК України).

Відповідно до статті 7 Закону України «Про державний бюджет на 2023 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01 січня 2023 року становить 2 684,00 грн.

Пунктами 1, 8 частини першої статті 176 ЦПК України визначено, що ціна позову у позовах про стягнення грошових коштів визначається сумою, яка стягується, чи оспорюваною сумою за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку; а у позовах про розірвання договору найму (оренди) або договору найму (оренди) житла - сукупністю платежів за користування майном або житлом протягом строку, що залишається до кінця дії договору, але не більше ніж за три роки.

Зі змісту матеріалів касаційного провадження та оскаржуваного судового рішення, стало відомо, що заборгованість по орендній платі становить 51 197,88 грн, пеня - 4 830,09 грн, три проценти річних - 2 024,63 грн, інфляційні витрати - 9 602,93 грн.

Таким чином, що ціна позову у справі становить 67 655,53 грн, яка станом на 01 січня 2023 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 684,00 грн х 100 = 268 400,00 грн).

Суд зазначає, що учасники судового процесу мають розуміти, що визначені підпунктами а, б, в, г пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України випадки є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, як від заінтересованих осіб, так і від Суду, оскільки в іншому випадку принцип правової визначеності буде порушено.

Посилань на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню, касаційна скарга не містить.

Посилання заявника на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України як на підставу касаційного оскарження не заслуговують на увагу, оскільки з указаних підстав підлягають оскарженню рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанова суду апеляційної інстанції крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті, зокрема у малозначних справах. Тобто такі доводи є виконанням вимог процесуального закону щодо змісту будь-якої касаційної скарги, а тому самі по собі не вказують на фундаментальність порушених у скарзі питань для формування єдиної правозастосовчої практики, та не свідчить про наявність інших випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України за наявності яких судові рішення у малозначних справах підлягають касаційному оскарженню.

Обґрунтування касаційної скарги підставами, передбаченими частиною другою статті 389 ЦПК України, не звільняє заявника від обов`язку, у відповідності до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, обґрунтувати підстави перегляду в касаційному порядку судових рішень у малозначних справах.

Зазначення судом апеляційної інстанції у постанові про можливість її оскарження до суду касаційної інстанції не змінює характер та предмет позову у цій справі, та не спростовує наявність у Верховного Суду повноважень про відмову у відкритті касаційного провадження.

Верховний Суд враховує рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року № R (95) 5, згідно яких державам-членам необхідно вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

З урахуванням наведеного, оскільки ПП АФ «ВІКТОРІЯ» подало касаційну скаргу на судове рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, а обставини, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, не наведені, то відсутні підстави для відкриття касаційного провадження у справі.

Керуючись статтями 19, 389, 394 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Приватного підприємства Агрофірма «ВІКТОРІЯ» на постанову Миколаївського апеляційного суду від 27 червня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства Агрофірма «ВІКТОРІЯ» про розірвання договорів оренди, стягнення орендної плати, пені, трьох відсотків річних та індексаціївідмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:І. Ю. Гулейков С. О. Погрібний О. В. Ступак