Ухвала

від 20.06.2023 по справі 761/17332/23

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/17332/23

Провадження № 1-кс/761/11458/2023

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2023 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

слідчого судді - ОСОБА_1 ,

за участі секретаря судових засідань - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві клопотання представника власника майна ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_4 , про скасування арешту на майно в межах кримінального провадження № 12019110000000568 від 01.08.2019,

В С Т А Н О В И В :

в провадження Шевченківського районного суду м. Києва надійшло клопотання представника власника майна ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_4 про скасування арешту майна накладеного ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м.Києва від 16.09.2019 (справа № 761/35999/19), в частині арешту земельної ділянки загальною площею 3,7611 га з кадастровим номером 3223186200:05:005:0011 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Нещерівської сільської ради Обухівського району Київської області, та перебуває у користуванні ТОВ "Роза-Л" на підставі договору оренди.

Клопотання мотивовано, зокрема, тим, що ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 16.09.2019 (справа № 761/35999/19) у кримінальному провадженні № 12019110000000568 від 01.08.2019 накладено арешт на ряд земельних ділянок, зокрема на земельну ділянку з кадастровим номером 3223186200:05:005:0011, площею 3,7611 га, що на момент накладення арешту належала на праві приватної власності ОСОБА_5 .

Так, представник власника майна, адвокат ОСОБА_4 , що діє в інтересах власника майна ОСОБА_6 вказує на те, що ОСОБА_6 є спадкоємцем за законом на спадкове майно чоловіка ОСОБА_5 померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме на земельну ділянку про скасування арешту якої порушується питання у даному клопотанні. Державним нотаріусом Обухівської ноторіальної контори Київської області ОСОБА_7 , листом № 192/02-14 від 14.03.2023 повідомлено, що свідоцтво про право на спадщину на земельну ділянку, що належить спадкоємцеві, не може бути видане у зв`язку з виявленням арешу на спадкове майно.

Як виявилось у подальшому, вказана земельна ділянка в межах кримінального провадження № 12019110000000568 від 01.08.2019 визнана речовим доказом постановою прокурора відділу прокуратури Київської області, а також ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 16.09.2019 накладено арешт на вказану земельну ділянку.

На даний час, власником вище зазначеної земельної ділянки, на яку накладено арешт являється ОСОБА_6 . При цьому, органом досудового розслідування не спростовано факту правомірності набуття останньою права власності на майно та підстави, які б виправдовували необхідність такого втручання в права власності особи, яка не має статусу підозрюваного та не є учасником кримінального провадження № 12019110000000568 від 01.08.2019, як арешт майна.

А тому арешт підлягає скасуванню, так як фактично позбавляє спадкоємця змоги, належним чином оформити свої спадкові права у визначеному законом порядку та не виправдовує втручання у права власника.

В судове засідання представник власника майна адвокат ОСОБА_4 не з`явилась, однак просила розглянути клопотання за її відсутності та задовольнити йог з мотивів у ньому наведених.

Прокурор про час та місце розгляду клопотання повідомлений належним чином, однак його неявка в силу положень ч. 2 ст. 174 КПК України не є перешкодою для розгляду клопотання, при цьому, в розпорядженні слідчого судді наявні достатні матеріали для прийняття рішення.

Слідчий суддя, дослідивши матеріали клопотання про скасування арешту майна, дійшла висновку, що клопотання підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Частиною 1 ст. 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. Проте відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (ч. 3 ст. 1296 ЦК України).

Отже, спадкоємець, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, є власником із часу її відкриття, а документом для підтвердження права власності на спадкове майно є свідоцтво на спадщину, отримане в установленому законодавством порядку.

Відсутність реєстрації права власності відповідно до Закону України «Про реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не зумовлює позбавлення особи прав користування та володіння належним їй на праві власності майном.

У спадкоємця, який в установленому законом порядку прийняв спадщину, права володіння та користування спадковим майном виникають із часу відкриття спадщини, тому такий спадкоємець може захищати свої порушені права володіння та користування спадковим майном з використанням способів, визначених у гл. 29 ЦК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 174 КПК України, зокрема, арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування за клопотанням власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Відповідно до ч. 2 ст. 174 КПК України, зокрема, арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування за клопотанням власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

З наявних в розпорядженні слідчого судді матеріалів убачається, що ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від Шевченківського районного суду м. Києва від 16.09.2019 (справа № 761/35999/19) у кримінальному провадженні № 12019110000000568 від 01.08.2019 накладено арешт на ряд земельних ділянок, зокрема на земельну ділянку з кадастровим номером 3223186200:05:005:0011, площею 3,7611 га.

При цьому, як слідує з мотивувальної частини ухвали слідчого судді, підставою для накладення арешту на земельні ділянки стало те, що вони є речовим доказом, оскільки являються об`єктам протиправних дій, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

Згідно з даними ухвали слідчого судді, постановою від 16.09.2019 вказане майно визнано речовим доказом на підставі ст. ст. 98, 100 КПК України в межах кримінального провадження № 12019110000000568 від 01.08.2019 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 197-1 КК України.

Разом з тим, на момент накладення арешту на згадане майно у кримінальному провадженні № 12019110000000568 від 01.08.2019 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 197-1 КК України, слідчим та прокурором не було доведено об`єктивними даними, що існує обґрунтована підозра вважати, що ОСОБА_5 який на момент арешту вказаного майна був власником арештованого майна, причетний до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 197-1 КК України, що може бути підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження у виді арешту майна.

Крім того, на даний час власником зазначеної арештованої земельної ділянки є ОСОБА_6 , якій в межах вказаного кримінально провадження не повідомлено ро підозру та не має відношення до кримінального провадження що розслідується.

Згідно з положеннями ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна, для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, серед іншого, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні, якщо арешт накладається для забезпечення збереження речових доказів, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідні дані мають міститися в клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series А N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», п. 50, Series А N 98).

У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов`язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість у тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Крім того, стороною обвинувачення не надано суду доказів, щодо необхідності подальшого зстосування заходу забезпечення кримінального провадження у виді арешту майна у органу досудового розслідування, а також не спростовані доводи адвоката.

Отже, аналіз наявних в розпорядженні слідчого судді матеріалів, свідчить про відсутність підстав для продовження такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт земельної ділянки загальною площею 3,7611 га з кадастровим номером 3223186200:05:005:0011, а також недоведеність факту використання вказаного майна як доказу фактів та обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в межах якого здійснюється досудове розслідування, оскільки не може свідчити про можливу причетність власника майна до кримінального правопорушення, та не може бути підставою для застосування даного заходу забезпечення кримінального провадження, у зв`язку із чим викликає сумнів в розумності і співрозмірності обмеження права власності з завданням кримінального провадження

Враховуючи наведене, слідчий суддя дійшов висновку про наявність підстав для задоволення клопотання представника власника майна ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_4 , про скасування арешту майна.

Керуючись ст. ст. 131, 132, 170-173, 174, 309 КПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Клопотання представника власника власника майна ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_4 , про скасування арешту на майно в межах кримінального провадження № 12019110000000568 від 01.08.2019 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 197-1 КК України, - задовольнити.

Скасувати арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 16.09.2019 (справа № 761/35999/19), в частині арешту земельної ділянки загальною площею 3,7611 га з кадастровим номером 3223186200:05:005:0011 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Нещерівської сільської ради Обухівського району Київської області, та перебуває у користуванні ТОВ "Роза-Л" на підставі договору оренди.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя