Ухвала

від 17.08.2023 по справі 320/28241/23

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

17 серпня 2023 року м. Київ № 320/28241/23

Суддя Київського окружного адміністративного суду Дудін С.О., розглянувши позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненерудпром" до Державної служби геології та надр України про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівненерудпром" з позовом до Державної служби геології та надр України, у якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Державної служби геології та надр України щодо не розгляду у встановлений законодавством строк заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненерудпром" на отримання спеціального дозволу на геологічне вивчення з дослідно-промисловою розробкою надр, а саме: покладів бурштину на ділянці «Антонівка» у Володимирецькому районі Рівненської області;

- зобов`язати Державну службу геології та надр України повторно розглянути заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненерудпром" на отримання спеціального дозволу на геологічне вивчення з дослідно-промисловою розробкою надр, а саме: покладів бурштину на ділянці «Антонівка» у Володимирецькому районі Рівненської області у відповідності до законодавства, яке діяло на момент подачі заяви.

Відповідно до частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, зокрема, чи: відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Наданий адміністративний позов не відповідає вимогам ст.ст.160-161 Кодексу адміністративного судочинства України з огляду на таке.

Згідно з частиною третьою статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Відповідно до частини другої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Так, частиною першою статті 4 Закону України Про судовий збір №3674-VI від 08.07.2011 передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно з підпунктом 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України Про судовий збір від 08.07.2011 №3674-VI за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано суб`єктом владних повноважень, юридичною особою або фізичною особою - підприємцем, встановлюється ставка судового збору 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до статті 7 Закону України "Про Державний бюджет на 2023 рік" установлено у 2023 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня - 2684 гривні.

Згідно з частиною третьою статті 6 Закону України Про судовий збір від 08.07.2011 №3674-VI у разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Суд звертає увагу позивача на те, що вимога про визнання протиправними акта, дії чи бездіяльності як передумови для застосування інших способів захисту порушеного права (скасувати або визнати нечинним рішення чи окремі його положення, зобов`язати прийняти рішення, вчинити дії чи утриматися від їх вчинення тощо) як наслідків протиправності акта, дій чи бездіяльності є однією вимогою.

Аналогічний правовий висновок висловлений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.11.2020 у справі № 9901/67/20 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 93218001) та Верховним Судом у постанові від 09.09.2020 у справі №540/2321/18 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 91414456).

Таким чином, позовна заява містить одну вимогу немайнового характеру, а сума судового збору, яка має були сплачена позивачем за звернення до суду з позовною заявою, становить 2684,00 грн.

Позивачем, всупереч вищевказаним процесуальним нормам, не надані докази сплати судового збору за звернення до суду з позовом у цій справі.

Таким чином, позивачу у порядку усунення недоліків позовної заяви необхідно надати суду оригінал платіжного документа про сплату судового збору у розмірі 2684,00 грн., який слід сплатити за наступними реквізитами:

Отримувач коштів: ГУК у Київ. обл./м.Київ/22030101;

Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37955989;

Банк отримувача:Казначейство України (ел.адм.подат.);

Код банку отримувача (МФО): 899998;

Рахунок отримувача:UA718999980313151206084010001;

Код класифікації доходів бюджету: 22030101.

У рядку призначення платежу платіжного документа платник судового збору повинен вказати слова судовий збір за позовом, ПІБ чи назва установи, організації позивача, Київський окружний адміністративний суд, код ЄДРПОУ суду, до якого він звертається (код ЄДРПОУ Київського окружного адміністративного суду: 35919304).

Інформація щодо реквізитів сплати судового збору за подання позовних заяв до Київського окружного адміністративного суду є загальнодоступною, оприлюднена на офіційному веб-порталі Судова влада України за інтернет-адресою http://adm.ko.court.gov.ua/sud1070//tax, а також розміщена на інформаційних стендах Київського окружного адміністративного суду.

Також суд зазначає, що згідно вимог статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Таким чином, законодавством регламентовано шестимісячний строк звернення особи до суду за захистом її прав, свобод та законних інтересів, що обумовлено метою досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та дисциплінуванням учасників адміністративного судочинства щодо своєчасної реалізації їх права на суд.

Строк звернення до суду обчислюється за загальним правилом з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

При цьому "повинна" слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені; рішення скероване на її адресу поштовим повідомленням, яке вона відмовилася отримати або не отримала внаслідок неповідомлення відправника про зміну місця проживання; про порушення її прав знали близькі їй особи.

День, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення їх прав, свобод чи інтересів.

Інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом, апеляційною чи касаційною скаргами обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Аналогічні правові висновки були висловлені Верховним Судом у постановах від 28.03.2018 у справі № 809/1087/17 та від 22.11.2018 у справі №815/91/18.

Оскільки початок шестимісячного строку визначено альтернативно - це день, коли особа або дізналася, або повинна була дізнатися про порушення свого права, при визначенні початку цього строку суд має з`ясувати момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльності), а не коли вона з`ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 31.03.2021 у справі №240/12017/19 щодо застосування строку звернення до суду, передбаченого статтею 122 КАС України:

…для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

Звертаючись до суду з позовом у цій справі, позивач зазначає, що 06.03.2016 він звернувся до Державної служби геології та надр України із заявою про отримання спеціального дозволу на геологічне вивчення з дослідно-промисловою розробкою надр, а саме: покладів бурштину на ділянці «Антонівка» у Володимирецькому районі Рівненської області, яка у встановлений строк не була розглянута відповідачем.

Так, позивач стверджує, що останній день для розгляду відповідачем його заяви припадає на 08.05.2016, після чого через десять робочих днів, за принципом «мовчазної згоди», у нього виникло право на провадження відповідного виду господарської діяльності. Натомість відповідач, з порушенням встановленого строку, листом від 24.05.2016 №9330/13/12-16 повернув заяву позивачеві, з доданими документами.

З урахуванням викладеного, суд зауважує про те, що позивач повинен був дізнався про порушення свого права саме після отримання від відповідача листа від 24.05.2016 №9330/13/12-16, що і є моментом обчислення строку звернення до суду.

За таких обставин, суд констатує, що звернувшись до суду 15.08.2023 з позовом у цій справі, позивачем пропущено шестимісячний строк звернення до суду, при цьому заява про визнання поважними причин такого пропуску та поновлення строку звернення до суду подана не була.

Положеннями статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Частиною шостою статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Таким чином, позивачу у порядку усунення недоліків позовної заяви необхідно надати суду заяву про поновлення строку звернення до суд з позовною заявою та докази поважності причин його пропуску.

Крім того, відповідно до частини четвертої статті 161 КАС України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Проте, до матеріалів справи позивачем не надано певних доказів на підтвердження обставин, на які він посилається у своїй позовній заяві, зокрема, лист Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненерудпром" від 25.05.2020 (вх. №8093/02/10-20 від 03.06.2020) та відповідь Державної служби геології та надр України на цей лист від 30.06.2020 №9683/01/10-20.

Таким чином, позивачу у порядку усунення недоліків позовної заяви необхідно надати суду копію листа Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненерудпром" від 25.05.2020 (вх. №8093/02/10-20 від 03.06.2020) та відповіді Державної служби геології та надр України на цей лист від 30.06.2020 №9683/01/10-20.

Також суд зауважує, що частиною першою статі 72 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частин першої та другої статті 79 КАС України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом із поданням позовної заяви.

Вимоги до письмових доказів встановлені статтею 94 КАС України.

Так, письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не визначено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.

Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу.

Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

Судом встановлено, що не всі додані до позовної заяви копії документів оформлені позивачем належним чином, оскільки не містять підпису про відповідність копії документа оригіналу із зазначенням дати такого засвідчення.

Суд зазначає, що оскільки під засвідченням копії документа слід розуміти саме засвідчення відповідності копії оригіналу відповідного документу, відсутність на копії напису про її засвідчення «Згідно з оригіналом» чи в іншому словесному виразі дає підстави вважати її такою, що не посвідчена в установленому порядку.

Такий правовий висновок викладено у п.20 постанови Верховного Суду від 08.05.2019 у справі №160/7887/18 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР 81616942).

При цьому, Верховний Суд у постанові від 10.02.2021 у справі № 826/15414/17 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР 94840145) зазначив, що долучення до матеріалів справи світлокопій документів, як письмових доказів, які не є оригіналами та не є копіями, оскільки засвідченні з порушенням вимог КАС України, свідчить, що такі докази є належними та свідчить про порушення судом правил дослідження доказів, що є підставою для скасування судового рішення.

У постанові від 30.11.2020 у справі №580/207/20 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР 93217021) Верховний Суд зазначив, що важливою вимогою використання копії письмового доказу як достовірного та допустимого доказу у справі є її належне засвідчення та передчасне надсилання іншим учасникам справи.

Приписами КАС України визначено дві форми подання до суду письмових доказів: в паперовій формі (в оригіналі або в належним чином засвідченій копії) або в електронній формі з обов`язковим їх скріпленням власним електронним підписом учасника справи через Електронний кабінет.

Іншої форми подання до суду процесуальних документів (в тому чисті письмових доказів) чинними нормами КАС України не передбачено.

У цій справі Верховний Суд зауважив, що розгляд судами попередніх інстанцій справи на підставі документів, які не підписані електронним цифровим підписом та не містять будь-яких інших ознак належного засвідчення копій документів, свідчить про вирішення спору на підставі доказів, які не відповідають критеріям достовірності, що стало підставою для скасування судових рішень.

Крім того, правовий висновок про те, що долучення до позовної заяви копій документів, які не засвідчені в установленому порядку (зокрема, посвідчення, яке надає право на відповідні пільги), є підставою для залишення позовної заяви без руху викладено Верховним Судом в ухвалах від 25.03.2021 у справі №9901/89/21 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР 95815537), від 12.01.2021 у справі №9901/11/21 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР 94071104), від 01.10.2020 у справі №9901/313/20 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР 91919620) та багатьох інших.

Таким чином, позивачу у порядку усунення недоліків позовної заяви необхідно надати суду належним чином засвідчені копії доданих до позовної заяви документів.

Крім того, відповідно до часини першої статті 161 КАС України до позовної заяви додаються її копії, а також копії доданих до позовної заяви документів відповідно до кількості учасників справи, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.

Натомість, у порушення цієї норми позивачем не надано копії позовної заяви з додатком для направлення відповідачу.

Таким чином, позивачу у порядку усунення недоліків позовної заяви необхідно надати суду копію позовної заяви, а також копії доданих до позовної заяви документів відповідно до кількості учасників справи.

Згідно з частинами першою та другою статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Керуючись статтями 120, 123, 160, 161, 169, 171, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в:

1. Позовну заяву залишити без руху.

2. Протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху позивачу необхідно усунути недоліки позовної заяви, а саме:

- надати суду оригінал платіжного документа про сплату судового збору у розмірі 2684,00 грн.;

- надати суду заяву про поновлення строку звернення до суд з позовною заявою та докази поважності причин його пропуску;

- надати суду копію листа Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненерудпром" від 25.05.2020 (вх. №8093/02/10-20 від 03.06.2020) та відповіді Державної служби геології та надр України на цей лист від 30.06.2020 №9683/01/10-20;

- надати суду належним чином засвідчені копії доданих до позовної заяви документів;

- надати суду копію позовної заяви, а також копії доданих до позовної заяви документів відповідно до кількості учасників справи.

3. Роз`яснити позивачеві, що якщо недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, не будуть усунуті у встановлений судом строк, позовна заява буде повернута відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.

4. Копію ухвали суду надіслати (вручити, надати) позивачу (його представнику), зокрема, шляхом направлення тексту ухвали електронною поштою, факсимільним повідомленням (факсом, телефаксом), телефонограмою.

5. У зв`язку з відсутністю у суді можливості друкування документів, які надходять через підсистему "Електронний Суд" чи на офіційну електронну адресу суду, документи до суду направляти засобами поштового зв`язку або нарочно у паперовому вигляді.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя Дудін С.О.