Постанова

від 17.08.2023 по справі 280/6374/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 серпня 2023 року

м. Київ

справа № 280/6374/19

адміністративне провадження № К/9901/31532/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Чиркіна С.М.,

суддів: Єзерова А.А., Шарапи В.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління Держпраці у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 22 червня 2020 року (головуючий суддя: Татаринов Д.В.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 13 жовтня 2020 року (головуючий суддя: Добродняк І.Ю., судді: Бишевська Н.А., Семенко Я.В.) у справі № 280/6374/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Україна нова» до Головного управління Держпраці у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування постанови та припису,

У С Т А Н О В И В:

І. РУХ СПРАВИ

20 грудня 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Україна нова» (далі також позивач або ТОВ «Україна нова») звернулося до Головного управління Держпраці у Запорізькій області (далі також відповідач або Головне управління Держпраці ), в якому просило:

визнати протиправним та скасувати припис про усунення виявлених порушень № ЗП 3067/5/АВ/П від 24 жовтня 2019 року, який внесено головним державним інспектором Головного управління Держпраці у Запорізькій області Савочкою В.В.

визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ЗП 3067/5/АВ/П/ПТ/ТД-ФС від 29 листопада 2019 року, складену заступником начальника Головного управління Держпраці у Запорізькій області Ганненком О.О., якою на Товариство з обмеженою відповідальністю "Україна нова" накладено штраф у розмірі 1 877 850,00 гривень.

Запорізький окружний адміністративний суд рішенням від 22 червня 2020 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 13 жовтня 2020 року, позов задовольнив.

Визнав протиправним та скасував припис про усунення виявлених порушень № ЗП 3067/5/АВ/П від 24 жовтня 2019 року, який внесеного головним державним інспектором Головного управління Держпраці у Запорізькій області Савочкою В.В.

визнав протиправною та скасував постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ЗП 3067/5/АВ/П/ПТ/ТД-ФС від 29 листопада 2019 року, складену заступником начальника Головного управління Держпраці у Запорізькій області Ганненком О.О., якою на Товариство з обмеженою відповідальністю "Україна нова" накладено штраф у розмірі 1 877 850,00 гривнь.

23 листопада 2020 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга відповідача, у якому просить рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 22 червня 2020 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 13 жовтня 2020 року скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Ухвалою Верховного Суду від 14 грудня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі. Цією ж ухвалою витребувано справу з суду першої інстанції.

10 лютого 2020 року від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому він просить рішення судів попередніх інстанцій залишити без задоволення, а касаційну скаргу без змін.

В порядку статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також КАС України) у зв`язку з обранням до Великої Палати Верховного Суду судді Железного І.В., здійснено повторний автоматизований розподіл справи та визначено новий склад суду.

Ухвалою Верховного Суду від 15 серпня 2023 року справу прийнято до свого провадження та призначено до розгляду в порядку письмового провадження відповідно до статті 345 КАС України.

ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі інформації, отриманої від Головного управління Пенсійного фонду України у Запорізькій області від 27 червня 2018 року за № 12503-04, відповідачем прийнято рішення про необхідність проведення інспекційного відвідування позивача та видано наказ від 09 жовтня 2019 року № 1803 про проведення інспекційного відвідування ТОВ «Україна нова».

На підставі наказу оформлено направлення від 09 жовтня 2019 року № 1033 на проведення заходу державного нагляду (контролю) у формі інспекційного відвідування.

Так, у період з 10 жовтня 2019 року по 16 жовтня 2019 року Головним управлінням Держпраці у Запорізькій області проведено інспекційне відвідування ТОВ "Україна нова", за результатами якого головним державним інспектором Головного управління Держпраці у Запорізькій області Савочкою В.В. складено Акт інспекційного відвідування юридичної особи, яка використовує найману працю № ЗП 3067/5/АВ від 16 жовтня 2019 року.

За результатами перевірки відповідач в акті зазначив таке:

під час інспекційного відвідування ТОВ «Україна нова» з питання оформлення трудових відносин встановлено, що 15 осіб, а саме ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 були допущені до роботи без укладання трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням ТОВ "Україна Нова" та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийнятття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, чим порушені вимоги частини 3 статті 24 Кодексу законів про працю України (далі також КЗпП України).

Водночас керівником товариства надано для ознайомлення договори про падання послуг, які укладені між ТОВ "Україна нова", як Замовник, який дії на підставі статуту та 15-ма особами, які зазначені в акті інспекційного відвідування.

Надаючи оцінки вищезазначеним цивільно-правовим договорам, відповідачем в акті зазначено:

за змістом договору № 01/10/16 від 01.10.2018 ОСОБА_1 зобов`язується виконати наступні послуги:

ремонт і управління автотранспортними засобами ТОВ "Україна нова", що належить замовнику.

В завданнях не вказується кінцевий результат конкретного виду роботи, із зазначенням кількісних і якісних показників, після досягнення (виконання) яких договір вважається виконаним, а дія його припиняється по закінченню строку Договору пункту 2.1, що притаманне саме строковому трудовому договору, оскільки укладені на визначений термін. Обов`язки ОСОБА_1 збігаються з колом осіб за посадою - водій автотранспортних засобів, яка передбачена Довідником кваліфікаційних характеристик професій працівників, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 29 грудня 2004 року № 336 за кодом 8321 або 8322, що характерно для трудових договорів. Згідно пункту 2.4 договору, «Підрядник» виконує послуги особисто.

Водночас виконання завдань ОСОБА_1 , як «Підрядник», носить постійний характер. Так, ОСОБА_1 послуги надавалися щомісячно, починаючи з 01 жовтня 2018 року по 01 березень 2019 року. Виходячи з вищевикладеного, відносини, які складаються між «Підрядником» в особі ОСОБА_1 та ТОВ "Україна нова" передбачають виконання роботи на постійній основі у певний проміжок часу та мають на меті саме процес праці, що є притаманним для трудових договорів, таким чином ОСОБА_1 був допущений до роботи без належного оформлення трудових відносин.

Зазначений договір від 01 жовтня 2018 року № 01/10/16 є типовим щодо договорів з іншими працівниками, а саме: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 .

За змістом договору від 03 червня 2019 року № 03/06/11 від 03.06.2019 ОСОБА_6 бере на себе обов`язок по охороні території МТФ № 2, де знаходиться майно ТОВ "Україна Нова":

виконує послуги самостійно:

прийом-передача об`єктів під охорону кожного разу здійснюється відповідним розписом у журналі. Відповідно, ОСОБА_6 ознайомлено з умовами праці та визначено робоче місце, що відповідає вимогам статті 29 КЗпП України, де зокрема встановлено, що «до початку роботи за укладеним трудовим договором власник або уповноважений ним орган зобов`язаний: роз`яснити працівникові його права і обов`язки та проінформувати під розписку про умови праці; визначити працівникові робоче місце, забезпечити його необхідними для робот засобами...». В завданнях не вказується кінцевий результат конкретного виду роботи, із зазначенням кількісних і якісних показників, після досягнення (виконання) яких договір вважається виконаним, а дія його припиняється по закінченню строку Договору пункту 7.1. що притаманне саме строковому трудовому договору, оскільки укладені на визначений термін (стаття 23 КЗпП України).

Обов`язки ОСОБА_6 збігаються з колом обов`язків за посадою - охоронник, яка передбачена Довідником кваліфікаційних характеристик професій працівників, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 29 грудня 2004 року №336 за кодом 5169, що характерно для трудових договорів.

Винагорода ОСОБА_6 за виконані послуги здійснюється щомісячно та залежить від розміру мінімальної заробітної плати, що зазвичай характерно для виплати заробітної плати за трудовими договорами, що передбачено частиною 1,2 статті 115 КЗпП України.

Зазначена особа у випадку пошкодження, викрадення чи втрати майна ввіреного йому під охорону зобов`язана компенсувати повну вартість пошкодженого, викраденого чи втраченого майна, а також збитки пов`язані з цим, що свідчить про покладення на працівників матеріальної відповідальності, як на особу, що пов`язана трудовими обов`язками, як це передбачено статтею 130 КЗпП України.

Зазначений договір від 03 червня 2019 року № 03/06/11 є типовим щодо догорів з іншими працівниками, а саме: ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 .

Водночас відповідно до штатного розпису, який введено в дію з 01 березня 2019 року, присутня посада старший охоронник в кількості 1 штатної одиниці та посада охоронник в кількості 6 штатних одиниць. Відповідно до штатного розпису, який діяв на момент укладання договорів з вищезазначеними особами, кількість штатних одиниць за посадою охоронник складає 7 одиниць. В червні 2019 за зазначеною посадою зайнято 4,5 одиниці.

Отже, за наявності вільної даної посади у штатному розписі (2,5 штатних одиниць), прийняття на роботу для виконання зазначених робіт має здійснюватися відповідно до вимог трудового законодавства, тобто має укладатися трудовий договір.

Згідно із договором від 04 жовтням 2019 року № 04/10/20 ОСОБА_13 зобов`язується виконати наступні роботи: надання послуг з виконання підсобних та допоміжних робіт в ремонті покрівлі на майстерні.

В завданнях не вказується кінцевий результат конкретного виду роботи, із зазначенням кількісних і якісних показників, після досягнення (виконання) яких договір вважається виконаним, а дія його припиняється по закінченню строку Договору пункт 2.1, що притаманне саме строковому трудовому договору, оскільки укладені на визначений термін (стаття 23 КЗпП України).

В укладеному з ОСОБА_13 договорі від 04 жовтня 2018 року № 04/10/20 - згідно із пунктом 2.3 якого «Підрядник» виконує роботи особисто, водночас пунктом 1.2 - визначено, що забезпечення підрядника необхідними матеріалами та інструментом здійснюється Замовником.

Відповідно, ОСОБА_13 ознайомлено з умовами праці та визначено робоче місце, зазначене відповідає вимогам статті 29 КЗпП України, де зокрема встановлено, що «до початку роботи за укладеним трудовим договором власник або уповноважений ним орган зобов`язаний: роз`яснити працівникові його права і обов`язки та проінформувати під розписку про умови праці; визначити працівникові робоче місце, забезпечити його необхідними для роботи засобами...».

Обов`язки ОСОБА_13 збігаються з колом обов`язків за посадою - підсобний робітник, яка передбачена Довідником кваліфікаційних характеристик професій працівників, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 29 грудня 2004 року №336 за кодом - 9322, що характерно для трудових договорів.

Оплата ОСОБА_13 здійснюється щомісячно (27, 28 числа), з чіткою періодичністю та у строки, що слідують за відпрацьованим певним часом - місяцем, що зазвичай характерно для виплати заробітної плати за трудовими договорами, передбачено ч. 1, 2 статті 115 КЗпП України. Виходячи з вищевикладеного, відносини які складаються між «Підрядником» в особі ОСОБА_13 та ТОВ «Україна Нова» передбачають виконання роботи на постійній основі у певним проміжок часу та мають на меті саме процес праці, що є притаманним для трудових договорів, таким чином ОСОБА_13 , був допущений до роботи без належного оформлення трудових відносин.

Зазначений договір від 04 жовтня 2018 № 04/10/20 є типовим щодо договору з іншим працівником, а саме з ОСОБА_14 договір від 04 червня 2019 року № 04/06/12.

Згідно із договором № 05/10/10 від 05.10.2018 ОСОБА_15 зобов`язується виконати за завданням Замовника послуги прибирання приміщення.

В завданнях не вказується кінцевий результат конкретного виду роботи, із зазначенням кількісних і якісних показників, після досягнення (виконання) яких договір вважається виконаним, а дія його припиняється по закінченню строку Договору п. 2.1, що притаманне саме строковому трудовому договору, оскільки укладені на визначений термін (стаття 23 КЗпП України). Згідно п.2.3 договору «Підрядник» виконує роботи особисто.

Пунктом 1.2 договору передбачено, що забезпечення підрядника необхідними матеріалами та інструментом здійснюється Замовником.

Відповідно, ОСОБА_15 ознайомлено з умовами праці та визначено робоче місце, зазначене відповідає вимогам статті 29 КЗпП України, де зокрема встановлено, що «до початку роботи за укладеним трудовим договором власник або уповноважений ним орган зобов`язаний: роз`яснити працівникові його права і обов`язки та проінформувати під розписку про умови праці, ; визначити працівникові робоче місце, забезпечити його необхідними для роботи засобами...»

Обов`язки ОСОБА_15 збігаються з колом обов`язків за посадою підсобний робітник, яка передбачена Довідником кваліфікаційних характеристик професій працівників, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України під 29.12.2004 №336 за кодом - 9132, що характерно для трудових договорів.

Оплата ОСОБА_15 здійснюється щомісячно (30 числа), з чіткою періодичністю та у строки, що слідують за відпрацьованим певним часом - місяцем, що зазвичай характерно для виплати заробітної плати за трудовими договорами, передбачено частинами 1, 2 статті 115 КЗпП України. Виходячи з вищевикладеного, відносини, які складаються між «Підрядником» в особі ОСОБА_15 та ТОВ "Україна нова" передбачають виконання роботи па постійній основі у певний проміжок часу та мають на меті саме процес праці, що є притаманним для трудових договорів, таким чином ОСОБА_15 була допущена до роботи без належного оформлення трудових відносин.

18 жовтня 2019 року від директора ТОВ "Україна нова" до Головного управління Держпраці у Запорізькій області надано зауваження № 124 до Акту інспекційного відвідування юридичної особи, яка використовує найману працю № ЗП 3067/5/АВ від 16 жовтня 2019 року.

13 жовтня 2019 року Головним управлінням Держпраці у Запорізькій області розглянуто заперечення та надано позивачу відповідь № 08/03.4-06/9117, відповідно до якої зазначено, що виявлені порушення викладені в Акті, є обґрунтованими.

24 жовтня 2019 року Головним управлінням Держпраці у Запорізькій області стосовно ТОВ "Україна нова" винесено припис № ЗП3067/5/АВ/П від 24 жовтня 2019 року.

29 листопада 2019 року Головним управлінням Держпраці у Запорізькій області стосовно ТОВ "Україна нова" складено постанову № ЗП3067/5/АВ/П/ПТ/ТД-ФС, якою до позивача застосовано штраф у сумі 1 877 850,00 грн, на підставі абзацу 2 частини 2 статті 265 КЗпП України.

Позивач не погоджуючись з приписом № ЗП 3067/5/АВ/П від 24 жовтня 2019 року та постановою № ЗП 3067/5/АВ/П/ПТ/ТД-ФС від 29 листопада 2019 року, звернувся до суду з позовною заявою.

IIІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що за своїм змістом та суттю вказані договори відповідають ознакам договору підряду. Помилковість та безпідставність доводів відповідача є наслідком недотримання інспектором праці принципів об`єктивності та неупередженості, визначених Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, оскільки останнім не було з`ясовано всіх обставин щодо питання, яке було предметом перевірки, та не враховано дійсного характеру взаємовідносин, які існували, а саме: вказані фізичні особи та позивач не опитувались з питань характеру взаємовідносин з позивачем, режиму їх роботи, періодичності надання послуг, додаткові пояснення не випробовувались інспектором праці, не витребовувались та не вивчались додаткові документи, які свідчать про дійсний характер взаємовідносин між фізичними особами та позивачем, а саме: завдання замовника, які передбачено умовами всіх договорів, звіти підрядників про надані послуги/виконані роботи, зміни до штатного розпису ТОВ «Україна нова» за 2018, 2019 рік тощо.

В свою чергу відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог. За позицією відповідача, позивач допустив до роботи 15-ть працівників без належного оформлення з ними трудових відносин. Стверджує, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, діяв у межах повноважень, наданих йому законодавством та довів правомірність постанов про накладення штрафу. Проведене інспекційне відвідування позивача здійснено відповідно до вимог чинного трудового законодавства та з належним дотриманням прав позивача.

ІV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій встановили, що кожний цивільно-правовий договір укладався не більше ніж на місячний строк, із зазначенням конкретної кількості днів, протягом яких виконавець брав на себе обов`язки надавати послуги/роботи. Жодний з укладених цивільно-правових договорів не є видом діяльності підприємства, а є суто допоміжними у введенні основної господарської діяльності. Щодо ремонту спецтехніки, автомобілів, самохідних машин, механізмів, то суд зазначив, що у підприємства немає обов`язку мати в наявності у штаті особи, яка здійснює ремонт техніки. Такий ремонт здійснювався чітко по завданню за чітко визначений термін та за визначену винагороду. Також суд встановив, що укладення кожного наступного договору не було систематизовано, а залежало виключно від волевиявлення обох сторін. Оплата послуг за кожним договором обумовлена конкретною сумою у твердій грошовій формі, між замовником і виконавцем оформлювались акти здавання-приймання виконаної роботи.

За позицією суду апеляційної інстанції, вказаними договорами встановлені умови, за якими отримання винагороди виконавцями здійснюється за конкретно виконані послуги на підставі підписаних сторонами актів приймання-передачі, а не за сам процес виконання трудових обов`язків протягом трудового дня. І саме в актах приймання-передачі зазначено відповідний обсяг послуг, що спростовує доводи відповідача про відсутність обумовленого договорами обсягу.

Виконавці самостійно організовують процес надання послуг без застосування режиму праці замовника. Вказаними договорами встановлено надання певних послуг, без фіксації конкретного графіку роботи з обліком робочого часу та необхідністю дотримання виконавцями певного трудового розпорядку. Послуги, визначені в договорах, носять тимчасовий характер, обумовлені певною необхідністю і не вимагають обов`язкової наявності штатного працівника.

Також апеляційний суд не прийняв до уваги посилання відповідача на той факт, що відповідно до умов договорів фізичні особи - виконавці для виконання робіт використовують матеріали та інструменти товариства (замовника), оскільки такі умови не суперечать законодавчо визначеній правовій природі надання послуг, а крім того, в будь-якому випадку не є визначальною ознакою трудових відносин.

V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

В обґрунтування наявності підстав касаційного оскарження відповідач покликається на те, що оскаржувані судові рішення не відповідають правовим позиціям Верховного Суду, які висловлені у постановах від 02 липня 2020 року у справі № 240/391/19, від 09 липня 2020 року у справі № 821/851/17, від 18 серпня 2020 року у справі № 808/3054/16, від 13 жовтня 2020 року у справі № 809/1060/16, у яких зазначено про характерні відмінності між цивільно-правовим та трудовим договорами.

Наполягає на тому, що цивільно-правові угоди, укладені ТОВ Україна нова» з 15-ма фізичними особами не були спрямовані на кінцевий результат, що характеризує цивільно-правові відносини, а були пов`язані з процесом праці, що є характерним саме для трудових відносин.

У відзиву на касаційну скаргу позивач щодо господарських догорів про надання послуг, укладених з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 зазначає, що цими фізичними особами не надавались послуги з управління автотранспортними засобами, що підтверджується завданнями замовника до договорів та звітами виконавців. Цими особами здійснювався ремонт сільськогосподарської та іншої техніки. Посилання відповідача на статтю 22 Закону України «Про автомобільний транспорт» вважає безпідставним. Звертає увагу на тому, що договори укладалися не з початку місяця і до кінця, а у разі виникнення потреби в отриманні певних видів послуг/робіт.

Щодо господарських догорів про виконання послуг з охорони зазначає, що фізичними особами не надавались послуги з охорони, що підтверджується завданнями до догорів та звітами виконавців, які складалися на виконання умов завдань до договорів. За змістом догорів під охороною розуміється перегляд записів з камер відеоспостереження. Так кожен із підрядників зобов`язаний переглянути записи за певний період з камер відеоспостереження, розташованих для нагляду за певними об`єктами цілісного майнового комплексу, що належить замовнику на праві власності.

Акцентує увагу на тому, що за завданням замовника, підписаного сторонами, йдеться про те, що у разі виявлення під час перегляду записів камер відеоспостереження ознак крадіжки, негайно повідомити про це замовника та забезпечити збереження відповідних відеозаписів, оскільки через місяць з моменту запису інформації буде знищено новим записом.

Щодо господарських договорів з ОСОБА_13 , ОСОБА_14 та ОСОБА_16 , предметом яких є, зокрема, демонтаж дерев`яних балок, демонтаж покрівлі, прибирання будівельного сміття, стверджує, що в договорах йдеться про засоби, що надавалися позивачем виконавцям для надання послуг/виконання робіт, а не про матеріали.

Стверджує, що всі договори, що укладалися з фізичними особами є цивільно-правовими договорами. А твердження відповідача про наявність між позивачем та фізичними особами прихованих відносин є помилковим та безпідставним.

VІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

У відповідності з положеннями частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 259 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктами 1, 7 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року № 96, Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику, крім іншого, з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю. Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Відповідач, Головне управління Держпраці у Запорізькій області є суб`єктом владних повноважень - територіальним органом Державної служби України з питань праці, який забезпечує реалізацію державної політики з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю.

Відповідно до Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, який затверджений постановою Кабінетом Міністрів України від 26.04.2017 року № 295 (далі - Порядок № 295) визначено процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі - об`єкт відвідування).

Щодо безпосередньо виявлених порушень, які стали підставою накладення штрафу у спірних правовідносин слід зазначити таке.

Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Правові засади і гарантії здійснення громадянами права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці визначено КЗпП України.

Визначення трудового договору міститься у статті 21 КЗпП України та означає угоду між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Статтею 24 КЗпП України передбачено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.

Відповідно до частини третьої цієї статті, працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу затверджено Постановою КМУ № 413 від 17 червня 2015 року.

Верховний Суд неодноразово формулював загальні підходи до розмежування трудових та цивільно-правових відносин за договорами підрядного типу. Зокрема, у постанові від 14 травня 2020 року у справі № 640/1099/19 Верховний Суд зазначив таке:

"19. З аналізу чинного законодавства вбачається, що трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва.

Характерними ознаками трудових відносин є:

- систематична виплата заробітної плати за процес праці (а не її результат);

- підпорядкування правилам внутрішнього трудового розпорядку;

- виконання роботи за професією (посадою), визначеною Національним класифікатором України ДК 003:2010 "Класифікатор професій", затвердженим наказом Держспоживстандарту від 28.07.2010 №327;

- обов`язок роботодавця надати робоче місце;

- дотримання правил охорони праці на підприємстві, в установі, організації тощо.

20. Взаємовідносини фізичної особи і суб`єкта господарювання можуть виникати як на підставі трудового, так і на підставі цивільно-правового договору. При цьому сторони цивільно-правової угоди укладають договір в письмовій формі згідно з вимогами ст. 208 Цивільного кодексу України.

Загальне визначення цивільно-правового договору наведено у ст. 626 Цивільного кодексу України. Так, вказаною нормою встановлено, що договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

21. З аналізу наведених норм, Верховний Суд зазначає, що основними ознаками трудового договору, є: праця юридично несамостійна, протікає в рамках певного підприємства, установи, організації (юридичної особи) або в окремого громадянина (фізичної особи); шляхом виконання в роботі вказівок і розпоряджень власника або уповноваженого ним органу; праця має гарантовану оплату; виконання роботи певного виду (трудової функції); трудовий договір, як правило, укладається на невизначений час; здійснення трудової діяльності відбувається, як правило, в складі трудового колективу; виконання протягом встановленого робочого часу певних норм праці; встановлення спеціальних умов матеріальної відповідальності; застосування заходів дисциплінарної відповідальності; забезпечення роботодавцем соціальних гарантій.

Зокрема, відповідальність працівника за трудовим договором регулюється лише імперативними нормами (КЗпП України та інших актів трудового законодавства), що не можуть змінюватися сторонами у договорі, а відповідальність виконавця послуг у цивільно-правових відносинах визначається в договорі, а те, що ним не врегулюване - чинним законодавством України.

22. Зі співставлення трудового договору з цивільно-правовим договором, відмінним є те, що трудовим договором регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації діяльності залишається поза його межами, метою договору є отримання певного результату. Виконавець за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, хоча і може бути з ним ознайомлений, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик, не зараховується до штату установи (організації), не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом його на роботу на певну посаду.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №820/1432/17, 06.03.2019 у справі №802/2066/16-а, 13.06.2019 у справі №815/954/18".

Ці підходи є застосовними і до справи, що розглядається.

Суди попередніх інстанцій, надаючи оцінку вищезазначеним цивільно-правовим договорам дійшли висновку про відсутність відносин трудового характеру за цими договорами.

Так, судами попередніх інстанцій було встановлено, що в межах договорів про надання послуг, укладених позивачем з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , зазначеними фізичними особами здійснювався ремонт сільськогосподарської та іншої техніки позивача, а не надавались послуги з управління автотранспортними засобами позивача, що підтверджується завданнями замовника та звітами підрядника. Тому в спірному випадку посилання відповідача на положення статті 22 Закону України «Про автомобільний транспорт» є безпідставним, оскільки правовідносини, які виникли за укладеними з переліченими вище особами договорами, вказаними нормами не регулюються.

Покликання скаржника на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 13 жовтня 2020 року у справі № 809/1060/16 Верховний Суд оцінює критично, оскільки межах зазначеної справи надавалась оцінка цивільно-правовому договору від 02 січня 2015 року про стажування пасажирських перевезень, а отже правовідносини виникли за різних обставин.

Водночас судами було встановлено, що договори укладалися з фізичними особами на певний вид послуг у разі виникнення потреби у таких послугах, з врахуванням завдання замовника, після виконання якого строк дії договору закінчувався.

Щодо договорів про надання послуг, укладених позивачем з ОСОБА_13 та ОСОБА_14 та договорів підряду, укладених з ОСОБА_15 , судами попередніх інстанцій встановлено, що в межах цих договорів виконавцями (підрядниками) виконано підсобні роботи по капітальному ремонту покрівлі механічної майстерні, що належить замовнику, виконано демонтаж дерев`яних балок, покрівлі, виконано монтаж покрівлі, прибрано будівельне сміття, вимито вікна та підлогу на території адміністративної будівлі офісу ТОВ «Україна Нова».

Отже, як встановлено із змісту наведених вище цивільно-правових договорів, характеру визначених ними правовідносин, вказаними договорами встановлені умови, за якими отримання винагороди виконавцями здійснюється за конкретно виконані послуги на підставі підписаних сторонами актів приймання-передачі, а не за сам процес виконання трудових обов`язків протягом трудового дня. І саме в актах приймання-передачі зазначено відповідний обсяг послуг, що спростовує доводи відповідача про відсутність обумовленого договорами обсягу.

Також вбачається, що виконавці самостійно організовують процес надання послуг без застосування режиму праці замовника. Вказаними договорами встановлено надання певних послуг, без фіксації конкретного графіку роботи з обліком робочого часу та необхідністю дотримання виконавцями певного трудового розпорядку. Послуги, визначені в договорах, носять тимчасовий характер, обумовлені певною необхідністю і не вимагають обов`язкової наявності штатного працівника.

Водночас жодний з укладених цивільно-правових договорів не є видом діяльності товариства, а є суто допоміжними у введенні основної господарської діяльності.

У договорах відсутня будь-яка регламентація та організація трудової діяльності, обсяги та строки виконання конкретних робіт (послуг) встановлені та погоджені сторонами згідно умов договорів.

Зазначені особи, з якими позивачем укладені відповідні договори про надання послуг, не підпорядковувались жодному керівнику підприємства, організовували свою роботу та виконували її на власний ризик.

За такого правового регулювання та встановлених обставин, Верховний Суд погоджується з позицією судів попередніх інстанцій щодо відсутнсті трудових відносин між позивачем та вищезазначеними особами (8 осіб).

Щодо договорів про надання послуг з охорони, укладених між позивачем та ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 (7 осіб), відповідно до цих договорів підрядник зобов`язується виконати за завданням замовника наступні послуги: «замовник» передає, а «підрядник» приймає під охорону територію МТФ № 2 ТОВ «Україна нова», де знаходиться майно, шо належить «замовнику».

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що завдання підряднику полягає в такому: враховуючи, що відповідно до п.1.2 Договору підрядник не приймає майно на зберігання і не вступає у володіння цим майном, під охороною території МТФ № 2 ТОВ «Україна нова» розуміється перегляд записів з камер відеоспостереження.

Кожен з підрядників зобов`язаний переглянути записи за певний період з камер відеоспостереження, розташованих для нагляду за певними об`єктами цілісного майнового комплексу, що належить замовнику на праві власності та знаходиться за адресою Запорізька обл., с.Пологи, вул.Сигнальна, 101а.

Надання обумовлених договорами послуг здійснювалось за допомогою ноутбуків та комп`ютерів і підтверджується звітами виконавця та актами приймання-передачі виконаних робіт.

Корисний ефект від послуг охорони, що надавались переліченими вище фізичними особами, полягав у збереженні цілісності та неушкодженості приміщень та майна ТОВ «Україна нова», у відсутності протиправного проникнення сторонніх осіб до приміщення, у відсутності фактів розкрадання майна, - та споживався позивачем в процесі надання таких послуг.

Проте під час перевірки відповідачем було встановлено, що за змістом договорів про виконання послуг з охорони Підрядник:

приймає під охорону територію (…), де знаходиться майно, що належить Замовнику;

виконує послуги самостійно;

прийом-передача об`єктів під охорону кожного разу здійснюється відповідним розписом у журналі;

у випадку пошкодження, викрадення чи втрати майна ввіреного йому під охорону зобов`язана компенсувати повну вартість пошкодженого, викраденого чи втраченого майна, а також збитки пов`язані з цим.

У постанові Верховного Суду від 28 вересня 2022 року у справі № 280/1380/19 викладено таку правову позицію:

« 39. Відповідно до статті 978 Цивільного кодексу України та Закону України «Про охоронну діяльність» за договором охорони охоронець, який є суб`єктом підприємницької діяльності, зобов`язується забезпечити недоторканність особи чи майна, які охороняються.

40. Так, організаційно-правові принципи здійснення господарської діяльності у сфері надання послуг з охорони власності та громадян визначає Закон України «Про охоронну діяльність», відповідно до абзацу 4 частини 1 статті 1 якого суб`єкт охоронної діяльності - суб`єкт господарювання будь-якої форми власності, створений та зареєстрований на території України, що здійснює охоронну діяльність на підставі отриманої у встановленому порядку ліцензії; охорона майна - діяльність з організації та практичного здійснення заходів охорони, спрямованих на забезпечення недоторканності, цілісності визначених власником і належних йому будівель, споруд, територій, акваторій, транспортних засобів, валютних цінностей, цінних паперів та іншого рухомого і нерухомого майна, з метою запобігання та/або недопущення чи припинення протиправних дій щодо нього, для збереження його фізичного стану, припинення несанкціонованого власником доступу до нього та забезпечення здійснення власником цього майна всіх належних йому повноважень стосовно нього.

Персонал охорони - працівники, які безпосередньо виконують функції з охорони майна або фізичних осіб відповідно до свого кваліфікаційного рівня; фахівець з організації заходів охорони - керівник суб`єкта охоронної діяльності або його заступник, начальник філії, іншого відокремленого структурного підрозділу або його заступник, до посадових обов`язків якого належать організація та проведення заходів охорони, контроль за виконанням персоналом охорони покладених на нього обов`язків

41. Колегія суддів вважає, що роботи, пов`язані з охоронною діяльністю, можуть виконуватися виключно працівниками за трудовими договорами, а не будь-якими особами за цивільно-правовими договорами, у зв`язку з тим, що саме роботодавець одержує дозвіл на виконання таких робіт і саме на нього покладаються вимоги щодо додержання правил охорони праці при здійсненні небезпечних робіт. Натомість правова природа цивільно-правового договору свідчить про те, що особа, яка виконує роботу здійснює її на власний ризик і власними засобами. Встановлені чинним законодавством додаткові вимоги для охоронної діяльності направлені на додержання основних цінностей - збереження життя та здоров`я людини.»

Верховний Суд акцентує увагу, що завдання по договору про виконання послуг з охорони суперечать відповідальності, яка покладена на підрядника за самим договором, оскільки за перегляд записів на підрядника не може покладатися відповідальність у вигляді зобов`язання компенсувати повну вартість пошкодженого, викраденого чи втраченого майна, а також збитки пов`язані з цим, у випадку пошкодження, викрадення чи втрати майна ввіреного йому під охорону, оскільки неспівпадіння в часі цих подій є очевидним.

Також ці обставини підлягають узгодженню із пунктом 2 договору, згідно із яким періодом охорони вважається час з моменту прийому «Об`єкта».

В свою чергу зміст догорів, акт виконаних робіт, завдання замовника містять протиріччя щодо послуг, які надавалися за цивільно-правовими договорами, а саме чи надавались послуги з перегляду відеозаписів накопичених на дисках чи послуги з охорони об`єкту за допомогою камер спостереження в реальному часі.

Водночас судами не надана оцінка таким ознакам як систематичність, підпорядкування внутрішньому трудового розпорядку.

Судами попередніх інстанцій не було встановлено як здійснювалася оплата праці осіб за вищезазначеними договорами, а саме на систематичній основі щомісячно у фіксованому розмірі за виконану роботу або за конкретний матеріальний результат, за наявності доказів в матеріалах справи та за рахунок яких коштів.

Колегія суддів звертає увагу, що Закон України від 2 березня 2015 року№ 222-VIII «Про ліцензування видів господарської діяльності» регулює суспільні відносини у сфері ліцензування видів господарської діяльності, визначає виключний перелік видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, встановлює уніфікований порядок їх ліцензування, нагляд і контроль у сфері ліцензування, відповідальність за порушення законодавства у сфері ліцензування видів господарської діяльності.

Згідно із пунктом 30 частини 1 статті 7 Закону № 222-VIII «охоронна діяльність» підлягає ліцензуванню як вид господарської діяльності.

На виконання вимог пункту 30 частини 1 статті 7 Закону № 222-VIII постановою Кабінету Міністрів України від 18 листопада 2015 року № 960 затверджені ліцензійні умови провадження охоронної діяльності (далі також Постанова № 960)

Згідно із пунктом 4 Постанови № 960 «охоронну діяльність» можуть провадити на всій території України юридичні особи, а також фізичні особи - підприємці на підставі ліцензії за наявності матеріально-технічної бази, необхідної для провадження такої діяльності, та за умови виконання такими особами організаційних, кадрових і технологічних вимог, передбачених цими Ліцензійними умовами.

Отже, законодавством визначено, що «охоронну діяльність» здійснюють юридичні особи та фізичні особи - підприємці.

Проте судами не з`ясований статус осіб, які надавали послуги за цивільно-правовими договорами, чи підпадають ці послуги під «охоронну діяльність», не надана оцінка на яких умовах надавалась комп`ютерна техніка та місце виконання завдань, фактичний допуск осіб на територію позивача та допуск цих осіб до відповідного обладнання.

Отже, суди попередніх інстанцій обмежилися лише оцінкою завдання замовника до договорів, проте не надали оцінки змісту догорів про надання послуг з охорони, які є типовими.

Відповідач наполягає на тому, що згідно із штатним розписом у товариства наявні посади старший охоронник та охоронник (серед яких є вакантні посади), проте такі доводи залишилися поза увагою судів.

Верховний Суд наголошує, що принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі полягає насамперед у активній ролі суду при розгляді справи. В адміністративному процесі, на відміну від суто змагального процесу, де суд оперує виключно тим, на що посилаються сторони, мають бути повністю встановлені обставин справи з метою ухвалення справедливого та об`єктивного рішення. Принцип офіційності, зокрема, виявляється у тому, що суд визначає обставини, які необхідно встановити для вирішення спору; з`ясовує якими доказами сторони можуть обґрунтовувати свої доводи чи заперечення щодо цих обставин; а у разі необхідності суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, доповнити чи пояснити певні обставини, а також надати суду додаткові докази.

Водночас Верховний Суд звертає увагу на те, що, встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Отже, для повного, об`єктивного та всебічного з`ясування обставин справи суду необхідно надати належну правову оцінку кожному окремому доказу в їх сукупності, які містяться в матеріалах справи або витребовуються, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, з посиланням на це в мотивувальній частині свого рішення, враховуючи при цьому відповідні норми матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

З огляду на вищевикладене, Верховний Суд дійшов висновку, що при оцінці правомірності прийняття відповідачем оскаржуваної постанови про накладення штрафу необхідно встановити всі обставини, на підставі яких вона була прийнята та дослідити наявні в матеріалах справи докази, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені КАС України.

Суд зважає, що відповідно до статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Отже, до повноважень Верховного Суду не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка. Об`єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.

Згідно із частиною другою статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справ.

За такого правого регулювання та встановлених обставин, рішення судів попередніх інстанцій щодо визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу № ЗП 3067/5/АВ/П/ПТ/ТД-ФС від 29 листопада 2019 року, підлягають скасуванню в частині штрафу за допуск до роботи 7-ми осіб за договорами про надання послуг з охорони, в цій частині справу направити на новий розгляд.

Керуючись статтями 341, 344, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління Держпраці у Запорізькій області задовольнити частково.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 22 червня 2020 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 13 жовтня 2020 року у справі № 280/6374/19, якими задоволено позовні вимоги про визнання протиправною та скасування постанови № ЗП 3067/5/АВ/П/ПТ/ТД-ФС від 29 листопада 2019 року, скасувати в частині штрафу за допуск до роботи 7-ми осіб за договорами про надання послуг з охорони, в цій частині справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

В решті рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 22 червня 2020 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 13 жовтня 2020 року у справі № 280/6374/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду С.М. Чиркін

А.А. Єзеров

В.М. Шарапа