Рішення

від 18.08.2023 по справі 907/336/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88000, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" серпня 2023 р. м. УжгородСправа № 907/336/23

Суддя Господарського суду Закарпатської області Ремецькі О.Ф.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

№907/336/23

за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях, м. Львів

до відповідача Фізичної особи-підприємця Піцур Марія Юріївна, смт. Дубове, Тячівського району

про стягнення суми 109 519,33 грн. та зобов`язання вчинити дії

Без повідомлення (виклику) учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду Закарпатської області з позовом до відповідача про стягнення суми 109 519,33 грн. заборгованості за договором оренди №6/09/19 індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності від 16.09.2019 р. та про виселення відповідача з орендованого майна, посилаючись на порушення відповідачем умов укладеного договору оренди та положень та положень ст. 530, 526, Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

Згідно з ч. 3 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України малозначними справами є, зокрема, справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції господарського суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Згідно з ч. 3 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

З огляду на наведене, оскільки справа №907/336/23, не є складною в розумінні норми ч. 4 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України, суд здійснює розгляд даної справи у порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Враховуючи, що характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі (з огляду на заявлені предмет та підстави позову) не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, суд дійшов висновку про розгляд справи без повідомлення учасників справи.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 26.04.2023 суд ухвалив прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі, справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами; визначено відповідачу строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали та для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо така буде подана) - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив; попереджено відповідача, що у разі ненадання відзиву у встановлений строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи (ч. 2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України); встановлено строк для подання позивачем відповіді на відзив - протягом 5 днів з дня отримання відзиву на позов.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Ухвала суду від 26.04.2023 р., була надіслана відповідачу 27.04.2023 р. рекомендованим листом, що підтверджується відтиском печатки про відправлення на зворотному боці ухвали, на адресу місцезнаходження відповідача, вказану у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, та як вбачається з рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, таке повернуто до суду 29.05.2023 р., з відміткою поштового відділення «за закінченням терміну зберігання».

Відповідно до пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, у разі неможливості вручення одержувачам поштові відправлення зберігаються об`єктом поштового зв`язку місця призначення протягом одного місяця з дня їх надходження.

Верховний Суд зазначає, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, за відсутності відомостей у суду про наявність у такої сторони інших засобів зв`язку та/або адреси електронної пошти, необхідність зазначення яких у процесуальних документах передбачена статтями 162, 165, 258, 263, 290, 295 ГПК, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.

Згідно з пунктом 3 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.

Відтак, в силу положення пункту 5 частини 6 статті 242 ГПК України, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвали суду про відкриття провадження у справі.

Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позов у визначений у відповідності до положень Господарського процесуального кодексу України строк.

Суд вказує про те, що відповідач не був обмежений у своїх процесуальних правах надати відзив через канцелярію суду або шляхом його направлення на адресу суду поштовим відправленням, відтак, приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими процесуальними правами, з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору, суд дійшов висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178, ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, а неподання відповідачем відзиву на позов не перешкоджає вирішенню справи по суті за наявними в ній матеріалами.

31.07.2023 р. представником Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях, м. Львів подано до суду заяву (вх. №02.3.1-02/5350/23 від 31.07.2023) про збільшення розміру позовних вимог.

Ухвалою суду від 14.08.2023 р. заяву Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях, м. Львів (вх. №02.3.1-02/5350/23 від 31.07.2023) про збільшення розміру позовних вимог повернуто заявнику без розгляду.

Судом також враховано, що згідно з приписами п. 6.1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази та письмові пояснення, викладені позивачем у позовній заяві, суд-

ВСТАНОВИВ:

Між Державним підприємством «Закарпатське вертолітне виробниче об`єднання», в особі директора Лазорика Віталія Михайловича, який діє на підставі Статуту, затвердженого наказом Генерального директора Державного концерну «Укроборонпром» № 115 від 27.03.2017 року та Фізичною особою - підприємцем Піцур Марія Юріївна, (далі - Орендар) укладено договір оренди №6/09/19 індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності від 16.09.2019 р.

За умовами п. 1.1 Договору Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене майно: будівля основного корпусу літ. Ч1 площею 1256,1 кв.м, інвентарний номер 11095, яка розташована за адресою: Закарпатська область, Тячівський район, смт. Дубове, вул. Заводська, 8 та яка перебуває на балансі ДП «Закарпатського вертолітного виробничого об`єднання», вартість якої визначена згідно зі Звітом про оцінку (висновком про вартість майна) від 31.03.2019 року (актуалізація), виконаний оцінювачем ФОП Шастун. С.Г. та становить 439 635 грн. (чотириста тридцять дев`ять тисяч шістсот тридцять п`ять гривень) без ПДВ.

Майно передається в оренду з метою: складування (склад) будівельних матеріалів (п. 1.2 Договору).

У відповідності до п. 3.1 Договору орендна плата перераховується Орендарем щомісячно у строк не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним, і спрямовується: 30 відсотків від суми орендної плати до Державного бюджету на р/р 31114094007248, УК у Тячівському районі/Тячівський р/н/22080300, код отримувача (ЄДРПОУ) 38028923, Казначейство України (ЕАП), код банку МФО 899998, а 70 відсотків від суми орендної плати на рахунок Орендодавця. До 15 числа Орендар зобов`язаний надавати Орендодавцеві інформацію про перерахування орендної плати за попередній місяць (копію платіжного доручення з відміткою обслуговуючого банку про перерахування орендної плати до Державного бюджету України). На вимогу орендодавця Орендар зобов`язаний проводити звіряння взаєморозрахунків по орендних платежах і оформляти відповідні акти звіряння.

Орендна плата, визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.95 № 786 (зі змінами) (далі - Методика розрахунку) і становить без ПДВ за базовий місяць оренди - липень 2019 року: 5 527,93 (п`ять тисяч п`ятсот двадцять сім гривень 93 коп.) (п. 3.2 Договору).

Орендар зобов`язаний протягом 10-ти календарних днів після підписання Договору внести завдаток у розмірі подвійної орендної плати, вказаної в пункті 3.2 Договору, який буде зарахований в рахунок сплати орендної плати за перший та останній місяці оренди. Завдаток стягується до державного бюджету і Орендодавцю у співвідношенні, визначеному у пункті 3.1 цього Договору. Після закінчення основного строку Договору здійснюється перерахування орендної плати за останній місяць з урахуванням внесеного Орендарем завдатку (п. 3.3 Договору).

Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на розрахований державними органами статистики індекс інфляції за наступний місяць (п. 3.5 Договору).

Орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та Орендодавцю у визначеному пунктом 3.1 Договору співвідношенні, відповідно до чинного законодавства України, з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати (п. 3.8 Договору).

У разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, Орендар також сплачує штраф у розмірі 10 % від суми заборгованості. Зайва сума орендної плати, що надійшла до державного бюджету та Орендодавцю, підлягає заліку в рахунок подальших платежів (3.9 Договору).

У разі припинення (розірвання) Договору оренди Орендар сплачує орендну плату до дня повернення Майна за актом приймання-передавання включно. Закінчення строку дії Договору оренди не звільняє Орендаря від обов`язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, ураховуючи санкції, до державного бюджету та Орендодавцю (п. 3.10 Договору).

Пунктом 5.2. Договору визначено обов`язком орендаря своєчасно й у повному обсязі сплачувати орендну плату.

Також обов`язком орендаря за умовами п. 5.8 Договору у разі припинення або розірвання Договору повернути Орендодавцю, орендоване Майно в належному стані, не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу, та відшкодувати Орендодавцеві збитки в разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) орендованого Майна з вини Орендаря.

Правом орендодавця у відповідності до п. 8.2 Договору є виступати з ініціативою щодо внесення змін до цього Договору або його розірвання у разі погіршення стану орендованого Майна внаслідок невиконання або неналежного виконання умов цього Договору.

Цей Договір укладено на строк 35 місяців, що діє з 16» вересня 2019 року по « 16» серпня 2022 року включно (п. 10.1 Договору).

Зміни до умов цього Договору допускаються за взаємної згоди Сторін. Зміни, що пропонуються внести, розглядаються протягом одного місяця з дати їх письмового подання до розгляду іншою Стороною. Договір може бути розірвано Орендодавцем в односторонньому порядку у разі невиконання Орендарем своїх зобов`язань (п. 10.3 Договору).

У разі відсутності заяви однієї зі Сторін про припинення цього Договору або зміну його умов протягом одного місяця після закінчення строку його чинності Договір продовжується за згодою Сторін на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим Договором. Зазначені дії оформляються додатковим договором, який є невід`ємною частиною Договору, при обов`язковій наявності дозволу суб`єкта, уповноваженого управляти майном (п. 10.4 Договору).

Чинність цього Договору припиняється внаслідок: закінчення строку, на який його було укладено; загибелі орендованого Майна; достроково за взаємною згодою Сторін, за рішенням суду або у передбачених Договором випадках одностороннього розірвання Договору управненою Стороною; смерті Орендаря (якщо Орендарем є фізична особа) (п. 10.7 Договору).

У разі припинення або розірвання цього Договору Майно протягом трьох робочих днів повертається Орендарем Орендодавцю на підставі акта приймання-передавання. Майно вважається поверненим Орендодавцю/Балансоутримувачу з моменту підписання Сторонами акта приймання-передавання. Обов`язок складання акта приймання-передавання про повернення Майна покладається на Орендаря (п. 10. 9 Договору).

Якщо Орендар не виконує обов`язки щодо повернення Майна, Орендодавець має право вимагати від Орендаря сплати неустойки у розмірі подвійної орендної плати за користування Майном за час прострочення (п. 10.10 Договору).

Відповідно до акту приймання-передачі від 16.09.2019 р. Орендодавець передав, а Орендар прийняв в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене майно: будівлю основного корпусу літ. ЧІ площею 1256,1 кв.м, інвентарний номер 11095, яка розташована за адресою: Закарпатська область, Тячівський район, смт. Дубове, вул. Заводська, 8 та яка перебуває на балансі ДП «Закарпатського вертолітного виробничого об`єднання».

За доводами позивача відповідач не виконав умови Договору оренди в частині своєчасного внесення орендних платежів, у зв`язку з чим листом від 28.07.2022 №11-03- 00768 Орендодавець повідомив Орендаря про односторонню відмову від Договору оренди № 6/09/19 від 16.09.2019 р.

Наказом Управління забезпечення реалізації повноважень у Закарпатській області від 17.08.2022 № 00204 прийнято рішення припинити Договір оренди № 6/09/19 від 16.09.2019 року з 30.07.2022 - дати отримання листа-повідомлення про односторонню відмову від договору оренди саме з цієї дати позивач вважає договір оренди розірваним та просить суд стягнути з відповідача борг з орендної плати та пеню за неналежне виконання зобов`язання та зобов`язати відповідача звільнити та повернути майно.

Листом від 19.08.2022 № 11-03-00849 Орендодавець повідомив Орендаря про необхідність звільнення орендованого майна та передачі по акту приймання-передачі (повернення з оренди) бaлансоутримувачу, сплати заборгованості з орендної плати та пені Листом від 26.09.2022 № 38 Бaлансоутримувач - ДП «Закарпатське вертолітне виробниче об`єднання» повідомив, що повторно скерував для підпису на адресу Орендаря Акт повернення з оренди нерухомого майна та додатку до нього - Анкети про стан майна та розрахунків за Договором оренди № 6/09/19 від 16.09.2019 р., вимоги до Орендаря залишені без реагування.

Вказані обставини і стали приводом звернення позивача до суду з позовними вимогами про стягнення заборгованості з орендної плати за період з 15.02.2022 по 31.07.2022 в розмірі 15 392,77 грн., суми 1089,20 грн. пені за період з 15.02.2022-31.07.2022, штрафу в розмірі 1539,28 грн., а також у зв`язку з неповерненням Орендарем майна Балансоутримувачу Орендодавцем нарахована неустойка у розмірі подвійної плати за користування Майном за час прострочення у сумі 91 498,08 грн. за період з 01.08.2022 по 31.01.2023 р.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Дослідивши зміст укладеного між сторонами договору від 16.09.2019 року, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором оренди майна, що належить до державної власності.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново - господарських зобов`язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до норм частини 1 та 2 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (частина 6 статті 283 Господарського кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Вирішуючи питання про наявність правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.

Частиною першою статті 763 ЦК України встановлене загальне правило, за яким договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 291 ГК України одностороння відмова від договору оренди не допускається. Договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених ЦК України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

Отже, за загальним правилом, встановленим як господарським, так і цивільним законодавством, зміна та розірвання господарських договорів допускається лише за згодою сторін в порядку, встановленому ст. 188 ГК України, або у судовому порядку (у разі відсутності згоди іншої сторони, яка отримала вимогу/пропозицію про розірвання договору). Зміна та розірвання господарських договорів (припинення зобов`язання) саме в односторонньому порядку допускаються виключно з підстав, прямо передбачених відповідним законом або договором.

Така правова позиція викладена у постанові колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.07.2019 №916/1684/18.

Цей Договір укладено на строк 35 місяців, що діє з 16» вересня 2019 року по « 16» серпня 2022 року включно (п. 10.1 Договору).

Правом орендодавця у відповідності до п. 8.2 Договору є виступати з ініціативою щодо внесення змін до цього Договору або його розірвання у разі погіршення стану орендованого Майна внаслідок невиконання або неналежного виконання умов цього Договору.

Зміни до умов цього Договору допускаються за взаємної згоди Сторін. Зміни, що пропонуються внести, розглядаються протягом одного місяця з дати їх письмового подання до розгляду іншою Стороною. Договір може бути розірвано Орендодавцем в односторонньому порядку у разі невиконання Орендарем своїх зобов`язань (п. 10.3 Договору).

Чинність цього Договору припиняється внаслідок: закінчення строку, на який його було укладено; загибелі орендованого Майна; достроково за взаємною згодою Сторін, за рішенням суду або у передбачених Договором випадках одностороннього розірвання Договору управненою Стороною; смерті Орендаря (якщо Орендарем є фізична особа) (п. 10.7 Договору).

Питання припинення договірних орендних відносин має вирішуватися із застосуванням Закону України «Про оренду державного та комунального майна» № 157-IX від 03.10.2019, який є спеціальним нормативним актом у сфері регулювання правовідносин з оренди державного та комунального майна.

Ч.2 ст. 24 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» № 157-IX від 03.10.2019 передбачає, що договір оренди може бути достроково припинений за згодою сторін. Договір оренди може бути достроково припинений за рішенням суду та з інших підстав, передбачених цим Законом або договором.

Таким чином, зазначеною нормою передбачена можливість дострокового припинення договору оренди державного або комунального майна лиш з підстав, визначених саме цим законом, а не іншими законами України (зокрема, ЦК України).

Частиною 4 ст. 24 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» передбачає можливість припинення договору оренди в односторонньому порядку лише у випадку встановлення факту надання орендарем недостовірної інформації про право бути орендарем відповідно до положень частин третьої і четвертої статті 4 цього Закону.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що до спірних правовідносин підлягає застосуванню не загальна норма щодо можливості відмови від договору найму, що міститься в ст. 782 ЦК України, а спеціальні норми, зокрема, ч. 1, 3 ст. 291 ГК України, ч. 1,2 ст. 24 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» № 157-IX від 03.10.2019.

Як було встановлено судом, вказані вище спеціальні норми передбачають можливість дострокового припинення договору оренди державного або комунального майна лише за згодою сторін або за рішенням суду шляхом його розірвання, а не внаслідок односторонньої відмови.

За таких обставин, суд вважає, що договір оренди №6/09/19 індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності від 16.09.2019 р. мав діяти включно до 16 серпня 2022 року.

Водночас, у зв`язку з військовою агресією рф проти України, Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

У зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією рф проти України строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався. Указом Президента України від 07.11.2022 № 758/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 16.11.2022 строк дії воєнного стану в Україні продовжено до 19.02.2023.

Пунктом 6-1 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про оренду державного та комунального майна" № 157-IX від 03.10.2019 визначено, що під час дії воєнного стану Кабінет Міністрів України може встановити інші правила передачі в оренду державного та комунального майна, ніж ті, що передбачені цим Законом, зокрема щодо продовження договору оренди, щодо запровадження можливості автоматичного продовження договорів оренди, строк дії яких закінчується під час дії воєнного стану, на строк до припинення чи скасування та на чотири місяці після припинення чи скасування воєнного стану.

Відповідну постанову №634 "Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану" прийнято Кабінетом Міністрів України 27.05.2022 (далі - Постанова КМУ №634) та вона набрала законної сили 01.06.2022.

Згідно із п. 5 Постанови КМУ №634 договори оренди державного та комунального майна, строк дії яких завершується у період воєнного стану, вважаються продовженими на період дії воєнного стану та протягом чотирьох місяців з дати припинення чи скасування воєнного стану, крім випадку, коли балансоутримувач з урахуванням законодавства, статуту або положення балансоутримувача про погодження уповноваженим органом управління, до сфери управління якого належить балансоутримувач, за 30 календарних днів до дати закінчення договору оренди повідомив орендодавцю та орендарю про непродовження договору оренди з підстав, визначених статтею 19 Закону.

Для продовження договору оренди на строк, передбачений цим пунктом, заява орендаря та окреме рішення орендодавця не вимагаються.

Пунктом 16 Постанови КМУ №634 визначено орендодавцям державного та комунального майна забезпечити нарахування орендної плати орендарям згідно з пунктом 1 цієї постанови, а також продовження та припинення договорів оренди відповідно до пункту 5 цієї постанови, починаючи з 24 лютого 2022 року.

Отже, положеннями Постанови КМУ №634 встановлено автоматичний порядок продовження договорів оренди державного та комунального майна з початку ведення в Україні воєнного стану з 24.02.2022, за наступних умов:

- строк дії відповідних договорів завершується у період воєнного стану;

- відсутність повідомлення балансоутримувачем орендаря з урахуванням законодавства, статуту або положення балансоутримувача про погодження уповноваженим органом управління, до сфери управління якого належить балансоутримувач, за 30 календарних днів до дати закінчення договору оренди про непродовження договору оренди з підстав, визначених статтею 19 Закону.

Оскільки, строк дії договору оренди №6/09/19 індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності від 16.09.2019 р. мав закінчуватися 16 серпня 2022 року, тобто в період дії воєнного стану, в предмет доказування по даній справі входять обставини повідомлення відповідача за 30 календарних днів до дати закінчення договору оренди про його не продовження з підстав, визначених статтею 19 Закону "Про оренду державного та комунального майна".

Судом встановлено, що позивач належних та допустимих доказів повідомлення відповідача про не продовження договору з підстав, визначених статтею 19 Закону "Про оренду державного та комунального майна" у встановлений Постановою КМУ №634 строк суду не надав.

Натомість, сам позивач вказує на повідомлення листом від 28.07.2022 №11-03- 00768 відповідача про дострокову односторонню відмову від Договору оренди № 6/09/19 від 16.09.2019 р.

Так в матеріалах справи міститься лист від 28.07.2022 №11-03- 00768 за змістом якого Регіональне відділення ФДМУ по Львівській, Закарпатській та Волинській областях, як Орендодавець, повідомляє Орендаря - ФОП Піцур Марію Юріївну про односторонню відмову від Договору оренди №6/09/19 від 16.09.2019, у зв`язку порушенням Орендарем, умов договору оренди в частині своєчасної та повної сплати орендної плати. Крім того, в листі позивач вказує, на те, що Договір оренди буде припинений з моменту отримання ФОП Піцур М.Ю. цього повідомлення.

За доводами позивача, вказаний лист був отриманий відповідачем 30.07.2022 р. та саме з цієї дати позивач вважає договір оренди розірваним.

Однак, дані доводи позивача не можуть бути взяті судом до уваги з огляду на таке.

Згідно з Правилами надання послуг поштового зв`язку, що затверджені постановою Кабінету міністрів України № 270 від 05.03.2009 підтвердженням надання послуг поштового зв`язку є розрахунковий документ - документ встановленої відповідно до Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» форми та змісту (касовий чек, розрахункова квитанція тощо), що підтверджує надання послуг поштового зв`язку, а підтвердженням переліку відправлених документів є опис вкладення встановленої форми.

Разом з тим, в якості підтвердження надіслання відповідачу зазначеного листа позивачем надано суду докази здійснення оплати за поштові послуги та повідомлення про вручення поштового відправлення, однак такі докази за відсутності опису вкладення в поштовий конверт не можуть служити належними доказами отримання відповідачем зазначеного листа.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що Договір вважається автоматично продовженим в силу положень постанови Кабінету Міністрів України № 634 «Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану» від 27.05.2022 на період дії воєнного стану та протягом чотирьох місяців з дати припинення чи скасування воєнного стану в силу прямої норми закону, що не потребує документального переоформлення орендних правовідносин шляхом внесення змін у Договір.

Таким чином, суд приходить до висновку, що договір оренди №6/09/19 індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності від 16.09.2019 р. вважається таким, що продовжує свою дію.

Згідно статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до статті 286 Господарського кодексу України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Згідно із частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до п. 3.1 Договору орендна плата перераховується Орендарем щомісячно у строк не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним, і спрямовується: 30 відсотків від суми орендної плати до Державного бюджету на р/р 31114094007248, УК у Тячівському районі/Тячівський р/н/22080300, код отримувача (ЄДРПОУ) 38028923, Казначейство України (ЕАП), код банку МФО 899998, а 70 відсотків від суми орендної плати на рахунок Орендодавця. До 15 числа Орендар зобов`язаний надавати Орендодавцеві інформацію про перерахування орендної плати за попередній місяць (копію платіжного доручення з відміткою обслуговуючого банку про перерахування орендної плати до Державного бюджету України). На вимогу орендодавця Орендар зобов`язаний проводити звіряння взаєморозрахунків по орендних платежах і оформляти відповідні акти звіряння.

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, враховуючи умови Договору, строк виконання грошового зобов`язання відповідача по сплаті орендних платежів за договором на момент розгляду справи настав.

Частиною 3 ст. 285 Господарського кодексу України визначено, що одним із основних обов`язків орендаря є внесення орендної плати своєчасно і в повному обсязі.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Матеріалами справи підтверджується факт передачі позивачем в оренду, прийняття відповідачем та користування ним об`єктом оренди за Договором, відповідачем вказані обставини передбаченим законодавством способом не спростовано та не заперечене.

З огляду на, що суд констатує про наявність обов`язку у відповідача сплачувати орендну плату до закінчення договору.

Таким чином, враховуючи межі заявлених позовних вимог, суд здійснивши перевірку нарахування орендної плати за період з 15.02.2022 р. по 31.07.2022 р. в розмірі 15 392,77 грн. прийшов до висновку про задоволення цієї позовної вимоги в повному обсязі.

З огляду на прострочення відповідачем строку оплати, позивачем, крім основної суми боргу заявлено також позовні вимоги про стягнення 1 089,20 грн. пені за період з 15.02.2022 по 31.07.2022 та штрафу в розмірі 1 539,28 грн.

Відповідно до частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

В силу положень статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та Орендодавцю у визначеному пунктом 3.1 Договору співвідношенні, відповідно до чинного законодавства України, з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати (п. 3.8 Договору).

У разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, Орендар також сплачує штраф у розмірі 10 % від суми заборгованості. Зайва сума орендної плати, що надійшла до державного бюджету та Орендодавцю, підлягає заліку в рахунок подальших платежів (3.9 Договору).

Суд, перевіривши правильність нарахування заявленої до стягнення суми штрафу прийшов до висновку, що така розрахована вірно, а відтак позовна вимога про стягнення суми 1 539,28 грн. штрафу підлягає задоволенню в повному обсязі.

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно ч. 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до п.2.5. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" щодо пені за порушення грошових зобов`язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Щодо нарахованих позивачем сум пені у загальному розмірі 1 089,20 грн. за період з 15.02.2022 по 31.07.2022 р., суд звертає увагу, що у даному випадку вірним є нарахування пені на заборгованість з оплати орендних платежів, в межах строку передбаченого частиною шостою статті 232 ГК України та з урахуванням п. 3.1 Договору, який визначає строк оплати орендних платежів.

Оскільки нарахування такої санкції починається з наступного дня, коли зобов`язання мало бути виконано, а припиняється через 6 місяців.

Наданий позивачем розрахунок пені, що міститься в матеріалах справи, не може бути прийнятий судом як правильний та обґрунтований, оскільки у ньому відображено заборгованість відповідача до періоду за який нараховується пеня, а також не вірно зазначено дати виникнення зобов`язання відповідача.

Тому враховуючи викладені обставини суд зауважує, що позивачем невірно здійснено обрахунок пені. При цьому суд не вбачає можливим у цій частині здійснити власний обрахунок даної санкції для перевірки правильності її нарахування позивачем, зважаючи на відсутність потрібної для цього інформації.

Відтак, заявлена позивачем до стягнення з відповідача сума пені в розмірі 1 089,20 грн. задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за найм речі за час прострочення.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами і договором.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Передбачені статтею 785 Цивільного кодексу України наслідки пов`язані з моментом припинення договору оренди (найму).

Водночас, як встановлено судом на момент розгляду справи договір оренди № 6/09/19 від 16.09.2019 р. чинний та продовжує свою дію. Відтак правових підстав для нарахування та стягнення неустойки у розмірі подвійної плати за найм речі за час прострочення немає.

Щодо вимоги про виселення відповідача з орендованого нерухомого майна, суд зазначає наступне.

Згідно із ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов`язаний повернути орендодавцеві об`єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

За приписами ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Враховуючи зазначені норми права, з огляду на встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача в частині виселення відповідача із займаного нею приміщення задоволенню не підлягають.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Стаття 74 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях, м. Львів до відповідача Фізичної особи-підприємця Піцур Марія Юріївна, смт. Дубове, Тячівського району про стягнення суми 109 519,33 грн. та зобов`язання вчинити дії підлягають задоволенню частково.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідачів в сумі 414,95 грн.

Керуючись ст.ст. 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 173, 180, 231, 232, 236-242, Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Фізичної особи-підприємця Піцур Марії Юріївни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях (79005, Львівська область, місто Львів, вулиця Коперника М., будинок 4, код ЄДРПОУ 42899921) суму 16 932,05 грн. (шістнадцять тисяч дев`ятсот тридцять дві гривні 05 коп.) в т. ч. 15 392,77 грн. основного боргу, 1539,28 грн. штрафу, а також 414,95 грн. (чотириста чотирнадцять гривень 95 коп.) у відшкодування витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано: 18.08.2023 р.

Суддя О.Ф. Ремецькі