Рішення

від 14.08.2023 по справі 908/1860/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 27/212/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.08.2023 Справа № 908/1860/23

м. Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Дроздової Світлани Сергіївни, розглянувши матеріали справи

за позовом: Концерну Міські теплові мережі (юридична адреса: бул. Гвардійський, 137, м. Запоріжжя, 69091, ідентифікаційний номер юридичної особи 32121458)

до відповідача: Повного товариства Охріменко В., Охріменко О. (69007 м. Запоріжжя, вул. Полтавська, буд. 49-А, ідентифікаційний код юридичної особи 24517067)

про стягнення 20 529 грн 88 коп.

УСТАНОВИВ:

Концерн Міські теплові мережі звернувся до суду з позовною заявою про стягнення з Повного товариства Охріменко В., Охріменко О. 18 417 грн 81 коп. основного боргу, 1 560 грн 96 коп. інфляційних втрат, 551 грн 11 коп. 3 % річних.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.06.2023 здійснено автоматизований розподіл позовної заяви між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/1860/23 та визначено до розгляду судді Дроздовій С.С.

Оскільки предметом спору у даній справі є стягнення з відповідача суми 20 529 грн 88 коп., беручи до уваги те, що справа не відноситься до визначеного ч. 4 ст. 247 ГПК України виключного переліку категорій справ, які не можуть бути розглянуті в порядку спрощеного позовного провадження, суд дійшов висновку про розгляд поданої позовної заяви у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою суду від 12.06.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/1860/23, присвоєно справі номер провадження 27/212/23 та ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.

Згідно з ч. 1 ст. 12, ч. 1 ст. 250 ГПК України господарське судочинство здійснюється за правилами загального або спрощеного позовного провадження. Питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Згідно ч. 3 ст. 12 ГПК України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 ГПК України передбачено, що для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно зі ст. 248 ГПК України суд розглядає справу у порядку спрощеного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч. 2 ст. 252 ГПК України).

Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі (ч. 3 ст. 252 ГПК України).

Відповідно до ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву. Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторонами заявлено не було.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області про відкриття провадження у справі від 12.06.2023 відповідачу запропоновано подати відзив протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше 04.07.2023.

Відзив на адресу суду від відповідача у встановлений процесуальний строк для подачі відзиву не надійшов, як і будь-яких клопотань чи заяв до суду від відповідача не надходило.

Судом також враховано, що про хід розгляду справи, дату, час і місце проведення судового засідання у даній справі сторони могли дізнатись з офіційного веб-порталу Судової влади України : //reyestr. court. gov. ua/. Названий веб-портал згідно з Законом України Про доступ до судових рішень № 3262-IV від 22.12.2005 є відкритим для безоплатного цілодобового користування.

Суд вважає, що ним вжито достатньо заходів для повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі № 908/1860/23.

Таким чином, суд дійшов висновку, що сторони були належним чином повідомлені про розгляд даної справи.

Згідно ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Положеннями ст. 178 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

У зв`язку з вищезазначеним, справа розглядається у відповідності до ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Будь-яких письмових заяв і клопотань на день розгляду справи від відповідача до суду не надійшло.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення 14.08.2023.

Розглянувши матеріали справи та фактичні обставини справи, суд

УСТАНОВИВ:

Відповідно до Статуту Концерну Міські теплові мережі, основною метою діяльності Концерну МТМ (позивача у справі) є здійснення виробничо-технічної діяльності, спрямованої на надійне та безперебійне забезпечення споживачів тепловою енергією, одержання прибутку для здійснення діяльності Концерну та задоволення на його основі соціально-економічних інтересів трудового колективу концерну..

Згідно з пунктом 2.2 Статуту Концерну МТМ предметом діяльності Концерну є виробництво теплової енергії, транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами, постачання теплової енергії для потреб населення для обігріву житла і побутових потреб, комунально-побутових потреб підприємств, бюджетних установ та організацій, інших категорій споживачів, її збут.

Статтею ст. 1 Закону України Про теплопостачання визначено, що теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об`єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу; система централізованого теплопостачання - сукупність джерел теплової енергії, магістральних та місцевих (розподільчих) теплових мереж, що об`єднані між собою та використовуються для теплозабезпечення споживача, населеного пункту, яка включає системи децентралізованого та помірно-централізованого теплопостачання.

Відповідно до частини 4 статті 19 Закону України Про теплопостачання, теплогенеруюча організація має право постачати вироблену теплову енергію безпосередньо споживачу згідно з договором купівлі-продажу теплової енергії та частини 1 статті 25 цього Закону, теплопостачальна організація має право укладати договори купівлі-продажу теплової енергії із споживачами.

Статтею 25 Закону України Про теплопостачання, закріплено права та основні обов`язки споживача теплової енергії, яка містить обов`язок споживача на своєчасне укладення договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії.

01.12.2015 між Концерном Міські теплові мережі (теплопостачальна організація) та Повним товариством Охріменко В., Охріменко О. (споживач) був укладений договір купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 100622.

Відповідно до п. 1.1 договору (з урахуванням додаткової угоди від 05.12.2017) за цим договором Теплопостачальна організація відпускає теплову енергію у вигляді гарячої води (далі - теплову енергію) Споживачу, а Споживач зобов`язаний прийняти теплову енергію в обсязі і порядку постачання теплової енергії згідно додатку № 1, який є невід`ємною частиною поговору, та оплатити її вартість за діючими тарифами (цінами), і дотримуватися передбаченого Договором розподілу і режиму використання теплової енергії, а також забезпечити безпечну експлуатацію системи теплоспоживання (тепловикористального обладнання).

Договором визначено, що договір купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді, укладено для нежитлового приміщення № 33 розташованого вул. Металургів, буд. 16 у м. Запоріжжя (далі - об`єкт теплопостачання).

Об`єкт надання послуг знаходиться у житловому будинку, який обладнаний системою централізованого опалення, тож факт отримання теплоносія підтверджується рішеннями Запорізької міської ради про початок та закінчення опалювального сезону за період 2020-2021р.р. та відповідно до яких Концерном «Міські теплові мережі» було розпочато і закінчено опалювальний сезон в м. Запоріжжя (зазначені рішення є у публічному доступі на сайті ЗМР).

Згідно із п. 2.1 Договору, теплова енергія відпускається споживачу в Гкал згідно з Додатком 1 до цього договору в гарячій воді на такі потреби:

- опалення та вентиляцію - на протязі опалювального періоду;

- кондиціювання - по замовленню споживача;

- інші технологічні потреби - по замовленню споживача.

Пунктом 3.2.6 договору передбачено, що споживач зобов`язується виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені договором.

Згідно п. 5.1 договору (в редакції додаткової угоди № 1 від 05.12.2017) облік теплової енергії па потреби опалення здійснюється за місцем виконання зобов`язань на підставі показів вузла комерційного обліку, приєднаного до зовнішніх інженерних мереж. Обсяг відпущеної та спожитої теплової енергії приміщенням споживача визначається па межі продажу пропорційно площі цього приміщення, з урахуванням температури внутрішнього повітря в ньому в залежності від функціонального призначення приміщення, визначеного у відповідному рішенні органів місцевого самоврядування.

У відповідності до 5.5 договору споживач, що має власні прилади обліку теплової енергії, встановлені до вузлу обліку, що забезпечує загальний облік споживання відповідної комунальної послуги в будівлі, зобов`язаний під час споживання дотримуватися температури внутрішнього повітря в залежності під функціонального призначення приміщення, а у продовж періоду невикористання власного приміщення (неробочий час. вихідні та святкові дні) забезпечувати в опалювальних приміщеннях дотримання температури повітря приміщення нижчою не більш ніж на 4°С, але не нижче ніж 12 С, Відновлення нормованої температури слід забезпечувати до початку використання приміщення або до початку роботи (в редакції додаткової угоди № 1 від 05.12.2017).

Відповідно до п. 5.6 договору (в редакції додаткової угоди № 1 від 05.12.2017) споживач мас право надавати данні щодо показань приладу (-дів) обліку та отримувати інформацію про нарахування га платежі через online сервіс «Личный кабінет для предприятий и организаций» на сайті Концерну «МТМ» (www.teplosets.zp.ua).

Згідно із положеннями п. 6.1 договору (з урахуванням додаткової угоди від 05.12.2017),

Згідно п. 6.1 договору (в редакції додаткової угоди № 1 від 05.12.2017) розрахунки за даним договором здійснюються виключно в грошовій формі, згідно з діючими на час розрахунків тарифами (ціпами), затвердженими в установленому порядку, на підставі показань вузла комерційного обліку. Розрахунки в іншій формі допускаються, якщо вони не суперечать чинному законодавству, та повинні бути оформлені окремою додатковою угодою.

Відповідно до п. 6.4 договору (в редакції додаткової угоди № 1 від 05.12.2017) розрахунковим періодом є календарний місяць, в якому Теплопостачальна організація відпускає теплову енергію на опалення, та/або надає послугу з гарячого водопостачання Споживачу.

Споживач зобов`язується щомісячно сплачувати за теплову енергію в наступному порядку:

Розрахунки за договором здійснюється споживачем до 20-го числа місяця наступного за розрахунковим, на підставі рахунку за відповідний місяць, який вручається Споживачу особисто або надсилається йому поштовим відправленням за вказаною у ньому Договорі адресою. У разі неотримання рахунку до 12-го числа місяця наступного за розрахунковим, Споживач (його представник) зобов`язаний прибути в приміщення Теплопостачальної організації не пізніше 15-го числа місяця, наступного за розрахунковим та отримати рахунок на оплату. Нез`явлення Споживача (його представника) до встановленої дати у Теплопостачальну організацію для отримання рахунку не є підставою для відмови від оплати за теплову енергію (п. 6.5 пп.6.5.1 договору, в редакції додаткової угоди № 1 від 05.12.2017).

Відповідно до п. 6.6 договору (в редакції додаткової угоди № 1 від 05.12.2017) приймання-передача теплової енергії, відпущеної та спожитої споживачем у відповідному розрахунковому місяці, оформлюється актом приймання-передачі. Обсяг теплової енергії у відповідному розрахунковому місяці встановлюється відповідно до умов цього договору та додатків до нього, в редакції даної додаткової угоди № 1 від 05.12.2017.

Відповідно до п. 6.7 договору (з урахуванням додаткової угоди № 1 від 05.12.2017), споживач з 10 по 12 число місяця, наступного за розрахунковим, повинен отримати від теплопостачальної організації за адресою: вул. Адмірала Нахімова, буд. № 4, тел. 233-00-65, 233-65-70, документи:

- рахунок на сплату за розрахунковий період з урахуванням суми авансового платежу;

- акт приймання-передачі теплової енергії за розрахунковий місяць;

Теплопостачальна організація надає складені в електронній формі, зареєстровані та оформлені відповідно до вимог податкового законодавства податкові документи на всю суму зобов`язань, що виникли не пізніше 10-ти календарних днів від дати виникнення податкових зобов`язань, згідно вимог Податкового кодексу України.

Згідно п. 6.8 договору (в редакції додаткової угоди № 1 від 05.12.2017) споживач зобов`язується повернута не пізніше 20-го числа місяця, наступного за розрахунковим місяцем, Теплопостачальній організації підписаний та скріплений печаткою споживача (у разі наявності та використання печатки) один примірник акта приймання-передачі теплової енергії, де зазначаються фактичні обсяги спожитої теплової енергії згідно з цим договором у розрахунковому місяці, її фактична ціна та вартість.

У разі неподання або несвоєчасного подання споживачем Теплопостачальній організації підписаного акта приймання-передачі теплової енергії, такі дії (бездіяльність) вважаються одностороннього відмовою споживача від підписання акту приймання-передачі теплової енергії за цим договором за відповідний розрахунковий період, при цьому:

1)споживач визнає, що даний акт приймання-передачі теплової енергії вважається підписаним в односторонньому порядку та погодженим ним за обсягом та вартістю у відповідному розрахунковому періоді;

2)споживач не мас прала заперечувати проти обсягів відпущеної та спожитої ним теплової енергії за цим договором за відповідний розрахунковим період:

3)споживач не заперечує та визнає, то він зобов`язаний оплатити Теплопостачальній організації вартість теплової енергії в розмірі, визначеному в акті приймання-передачі теплової енергії в строки, визначені ним договором:

4)Сторони погодили перелік документів, які вони вважають достатніми та належними для розрахунків за теплову енергію:

-рахунок на оплату за відповідний місяць, який виставляється згідно п. 6.5.2. договору (в редакції додаткової угоди № 1 від 05.12.2017).

Згідно із п. 10.1 договору, цей договір набирає чинності з дня підписання і діє до моменту укладання сторонами письмової угоди про його розірвання.

Пунктом 10.3 договору закріплено, що припинення дії договору не звільняє споживача від обов`язку повної сплати за спожиту теплову енергію та відповідальності, передбаченої цим договором і чинним законодавством України.

На виконання умов договору теплопостачальна організація відпустила теплову енергію за період з листопада 2020 по квітень 2021 року на загальну суму 18 417 грн 81 коп. в нежиле приміщення 33 за адресою: м. Запоріжжя, пр. Металургів, буд. 16, що підтверджується актами приймання-передачі теплової енергії за вказані періоди.

На підставі зазначених актів приймання-передачі теплової енергії Концерном МТМ виставлено відповідачу рахунки на оплату відпущеної теплової енергії.

Споживач на адресу позивача підписаних актів приймання-передачі теплової енергії не повернув, заперечень щодо їх підписання не надав.

Неналежне виконання відповідачем свої зобов`язань за договором стало підставою для звернення позивача з позовом до суду, з метою захисту своїх порушених прав.

Дослідивши у судовому засіданні матеріали справи, додаткові пояснення, проаналізувавши норми чинного законодавства суд при прийнятті рішення враховує наступне.

Статтями 11 та 509 Цивільного кодексу України визначено, що однією із підстав виникнення цивільних прав і обов`язків (зобов`язань), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк, є договір.

За приписами ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, у силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК).

Як свідчать надані суду документи, між сторонами склалися господарські відносини, що породили взаємні обов`язки.

Згідно з ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України (далі ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Таким чином, укладений між сторонами Договір купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді є підставою для виникнення у його сторін майново-господарських зобов`язань.

Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання, згідно ст. 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, ст. 525 Цивільного кодексу України.

Відповідно до положень ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Правовідносини сторін врегульовано договором купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді.

За договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами. (ст. 714 ЦК України).

Як передбачає ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у встановлений строк.

Розрахунки за договором здійснюється споживачем до 20-го числа місяця наступного за розрахунковим, на підставі рахунку за відповідний місяць, який вручається Споживачу особисто або надсилається йому поштовим відправленням за вказаною у ньому Договорі адресою. У разі неотримання рахунку до 12-го числа місяця наступного за розрахунковим, Споживач (його представник) зобов`язаний прибути в приміщення Теплопостачальної організації не пізніше 15-го числа місяця, наступного за розрахунковим та отримати рахунок на оплату. Нез`явлення Споживача (його представника) до встановленої дати у Теплопостачальну організацію для отримання рахунку не є підставою для відмови від оплати за теплову енергію (п. 6.5 пп.6.5.1 договору, в редакції додаткової угоди № 1 від 05.12.2017).

22.02.2023 позивач надіслав на електронну адресу відповідача претензію щодо погашення заборгованості за теплову енергію.

10.03.2023 позивач надіслав на поштову адресу відповідача претензію щодо погашення заборгованості за теплову енергію № 102/05-юр від 09.03.2023.

Відповідь на претензію матеріали справи не містять.

Як свідчать надані суду документи, між сторонами склалися господарські відносини, що породили взаємні обов`язки.

Відповідач не надав суду доказів належного виконання зобов`язання і сплати суми заборгованості у повному обсязі.

Згідно статті 42 Конституції України кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.

Підприємництво це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку (ст. 42 Господарського кодексу України).

Підприємницька діяльність здійснюється суб`єктами господарювання, підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.

З огляду на статтю 509 Цивільного кодексу України вбачається, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України.

У відповідності до пункту 1 частини 2 статті 1 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків. Цивільні права і обов`язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Договір це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. До зобов`язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов`язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який право чин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов`язань.

У відповідності до статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 222 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб`єктів, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення їм претензії чи звернення до суду.

Згідно Закону України «Про теплопостачання» серед основних обов`язків Споживача є додержання вимог договору та нормативно-правових актів (ст. 24).

Відповідно до Правил користування тепловою енергією, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 року № 1198 (надалі - Правила), Споживач зобов`язаний дотримуватись вимог нормативно-технічних документів та договору, вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та цих Правил (п. 40).

Відповідач заперечень щодо нарахувань, зазначених у акті приймання-передачі теплової енергії на адресу позивача не надав, належним чином оформлені акти приймання - передачі теплової енергії за спірний період не повернув.

Посилаючись на пункт 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, позивач вказує, що оплата за надані послуги повинна була здійснюватися відповідачем не пізніше 20-го числа місяця, наступного за розрахунковим.

Таким чином, зазначені акти приймання-передачі теплової енергії, відповідно до умов Договору та в силу положень ст. 629 ЦК України (договір є обов`язковим для виконання сторонами) є погодженими та є підставою для проведення остаточних розрахунків.

За вказаних обставин, судом встановлено, що заборгованість відповідача перед позивачем за надані послуги з постачання теплової енергії станом на час прийняття рішення не погашена, розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи.

Як свідчать матеріали цієї господарської справи, відповідач у строк передбачений договором взятих на себе договірних зобов`язань належним чином не виконав, оплату за спожиту теплову енергію за період з листопада 2020 по квітень 2021 в повному обсязі не здійснив, внаслідок чого за відповідачем утворилась заборгованість в сумі 18 417 грн 81 коп., яка заявлена обґрунтовано та підлягає задоволенню у повному обсязі.

Позивач просив суд стягнути з відповідача 551 грн 11 коп. 3 % річних, 1 560 грн 96 коп. інфляційних втрат.

Відповідно до ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата 3% річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Тобто, у разі прострочення виконання грошового зобов`язання кредитор має право стягнути, а боржник повинен сплатити, крім основного боргу, також втрати від інфляційних процесів та річні відсотки за весь час прострочення виконання зобов`язання.

Таким чином, заявляючи вимогу щодо сплати інфляційних втрат та 3% річних, позивач правомірно скористався наданим йому законодавством правом.

Три відсотки річних - це спосіб захисту майнового права і інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому, в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Оскільки заборгованість за договором боржником у повному обсязі не сплачено, тому нарахування позивачем сум 3% річних та інфляційних втрат від знецінення грошових коштів є правомірним, в межах заявлених позовних вимог.

Наданий позивачем розрахунок 3 % річних суд визнав вірним. Позовні вимоги в цій частині є законними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню в розмірі 551 грн 11 коп.

Наданий розрахунок втрат від інфляції містить арифметичні помилки, стягненню з відповідача підлягає сума інфляційних втрат в розмірі 1 559 грн 84 коп.

В частині стягнення 1 грн 12 коп. коп. інфляційних втрат слід відмовити.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право кожного на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

При цьому виконання рішень, винесених судом, є невід`ємною частиною права на суд, адже в іншому випадку положення статті 6 Конвенції будуть позбавлені ефекту корисної дії (пункти 34, 37 рішення Європейського суду з прав людини у справі Бурдов проти Росії).

Відповідно до ст.ст. 7, 13 Господарського процесуального кодексу України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст.ст. 73, 77 ГПК України).

За таких обставин, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню частково.

Згідно зі ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 123, 129, 233, 238, 240, 241, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Концерну Міські теплові мережі, м. Запоріжжя до Повного товариства Охріменко В., Охріменко О. задовольнити частково.

Стягнути з Повного товариства Охріменко В., Охріменко О. (69007 м. Запоріжжя, вул. Полтавська, буд. 49-А, ідентифікаційний код юридичної особи 24517067) на користь Концерну Міські теплові мережі (юридична адреса: бул. Гвардійський, 137, м. Запоріжжя, 69091, ідентифікаційний номер юридичної особи 32121458) 18 417 (вісімнадцять тисяч чотириста сімнадцять) грн. 81 коп. основного боргу, 1 559 (одна тисяча п`ятсот п`ятдесят дев`ять) грн 84 коп. інфляційних втрат, 551 (п`ятсот п`ятдесят одна) грн. 11 коп. 3 % річних, 2 683 (дві тисячі шістсот вісімдесят три) грн. 85 коп. судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

Повний текст рішення складено 18.08.2023.

Суддя С.С. Дроздова

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення розміщено в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.