Повістка

від 04.08.2023 по справі 908/2815/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 24/9/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.08.2023 Справа № 908/2815/22

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Азізбекян Тетяни Анатоліївни, за участю секретаря судового засідання Зеленцова К.Ю., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Група Інтрейд про стягнення витрат на правничу допомогу у справі № 908/2815/22

за позовом: Державного підприємства Житомирський бронетанковий завод (вул. Дружби народів, буд. 1, смт. Новогуйвинське, Житомирська область, 12441, ідентифікаційний код 07620094)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Група Інтрейд (вул. Брянська, буд. 15, офіс 25, м. Запоріжжя, 69035; поштова адреса: а/с 6823, м. Запоріжжя, 69002, ідентифікаційний код 41071921)

про стягнення штрафних санкцій в сумі 383522,97 грн.

за участю представників:

від позивача: Жарський В.В. (приймають участь в режимі відеоконференції).

від відповідача (заявник): Карабак В.А., адвокат, посвідчення від 28.02.2018

УСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 14.07.2023 у справі № 908/2815/22 позов ДП Житомирський бронетанковий завод до ТОВ Група Інтрейд про стягнення штрафних санкцій в сумі 383522,97 грн. задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Група Інтрейд на користь Державного підприємства Житомирський бронетанковий завод 98491 грн 54 коп. штрафних санкцій та 1477 грн 37 коп. судового збору. В іншій частині позову відмолено.

Повний текст судового рішення складено 04.08.2023.

18.07.2023 на адресу Господарського суду Запорізької області надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю Група Інтрейд про стягнення витрат на правничу допомогу у справі № 908/2815/22 з Державного підприємства Житомирський бронетанковий завод у сумі 30500,00 грн.

Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 18.07.2023 вказану заяву у справі № 908/2815/22 передано на розгляд судді Азізбекян Т.А.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 20.07.2023 заява Товариства з обмеженою відповідальністю Група Інтрейд про стягнення витрат на правничу допомогу у справі № 908/2815/22 прийнята до розгляду. Призначено розгляд заяви на 26.07.2023, яке було відкладено на 04.08.2023.

03.08.2023 на електронну адресу суду від ДП Житомирський бронетанковий завод надійшли заперечення від 03.08.2023 № 02/2233 на заяву про стягнення витрат на правничу допомогу, просить зменшити розмір витрат до 3500,00 грн.

Відповідно до ст. 222 ГПК України здійснювалося фіксування судового засідання 01.08.2023 за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Відповідач підтримав заяву у повному обсязі, в обґрунтування якої вказує на те, що у відзиві на позовну заяву був вказаний попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, у зв`язку із чим надав заяву про об`єм наданих послуг з правничої допомоги та їх конкретизацію. З метою отримання правової допомоги 01.02.2021 між ТОВ «Груп Інтрейд» та Адвокатським Бюро «Сергія Женева» укладено договір доручення. Відповідно до акту приймання-передачі та розрахунку гонорару № ОУ-0000124 від 14.07.2023, відповідач отримав правову допомогу на загальну суму 30500,00 грн, яка згідно рахунку-фактури № СФ-0000124 від 14.07.2023 відповідачем сплачено у повному обсязі.

Позивач просить зменшити розмір витрат на правничу допомогу до 3500,00 грн та вказує на те, що даний спір є типовим спором незначної складності, відноситься до категорії спорів, що виникають у зв`язку із неналежним виконанням договору поставки (купівлі-продажу). Вважає, що розмір витрат на правничу допомогу є завищеними, не відповідають критеріям розумності, співмірності та пропорційності.

В засіданні 04.08.2023 судом, в порядку ст. 240 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини додаткового рішення. Суд повідомив строк виготовлення повного тексту рішення та роз`яснив порядок і строк його оскарження.

Дослідивши заяву відповідача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, додані останнім документи на підтвердження понесення цих витрат, суд вважає, що заява підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно ч. ч. 1, 3 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 8 ст. 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно ч. 1 ст. 221 Господарського процесуального кодексу України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Адвокатом Карабак В.А., у тексті відзиву на позовну заяву подано до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він очікував понести у зв`язку із розглядом справи.

Оскільки ухвалення судового рішення відбулося 14.07.2023, дана заява подана у строк, встановлений ч. 8 ст. 129 ГПК України.

Положеннями статті 59 Конституції України встановлено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Право особи на отримання правової допомоги під час розгляду справи господарськими судами гарантоване статтею 131-2 Конституції України, статтею 16 Господарського процесуального кодексу України, відповідними положеннями Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Відповідно ст. 126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", договір про надання правової допомоги це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до статті 19 зазначеного Закону, видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Відповідно ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Таким чином, визначаючи розмір суми, яка підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, необхідно враховувати, зокрема, встановлений в самому договорі розмір та/або порядок обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".

На підтвердження здійснення витрат на оплату послуг адвоката, представником відповідача надано: копія рахунку - фактури № СФ-0000124 від 14.07.2023; копія платіжної інструкції № 1278 від 14.07.2023; копія Акту-приймання - передачі № ОУ-0000124 від 14.07.2023; копія розрахунку гонорару (Додаток до Акту-приймання - передачі № ОУ-0000124 від 14.07.2023; копія Договору-доручення про надання правової допомоги; копія Додаткової угоди №1 та №2 до Договору-доручення про надання правової допомоги.

Матеріалами справи підтверджено, що 01.02.2021 між Адвокатським бюро "Сергія Жечева" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Груп Інтрейд" укладений договір доручення про надання правничої допомоги, предметом якого є надання Адвокатським бюро усіма законними методами та способами правової допомоги клієнту у всіх справах, які пов`язані чи можуть бути пов`язані зі захистом та відновленням порушених, оспорюваних, невизнаних його прав та законних інтересів (п. 1.1.).

Згідно з п.п. 2.1.1 п.п. 2.1 договору-доручення, адвокат зобов`язується надати правову допомогу в тому числі, за окремими дорученнями клієнта.

Клієнт зобов`язується сплатити гонорар адвокату в розмірі та в строк погоджені між ними (п.п. 2.3.1 п.п. 2.3 договору-доручення).

У розділі 4 договору доручення сторонами узгоджено, що гонорар Адвоката погоджується за взаємною угодою сторін та оформляється Актом приймання - передачі наданої правової допомоги. Загальна ціна цього Договору визначається як сума вартості всієї правової допомоги, відповідно до підписаних Сторонами Актів приймання - передачі наданої правової допомоги за цим Договором протягом строку його дії. Оплата послуг здійснюється за фактом їх надання на підставі підписаного сторонами акту приймання-передачі наданої правової допомоги протягом 30-ти днів з дня підписання акту прпймання-передачі правової допомоги або сплачується клієнтом наперед.

На підтвердження понесення судових витрат відповідачем надано акт приймання передачі № ОУ-0000124 від 14.07.2023 з переліком виконаних адвокатом робіт з зазначенням вартості робіт на загальну суму 30500,00 грн. та розрахунок суми гонорару за надання правової допомоги (Додаток № 1 до акту). Обсяг наданої правової допомоги відповідав потребам Клієнта, будь яких претензій до Адвокатського бюро Клієнт не має.

Адвокатським бюро "Сергія Жечева" було надано відповідачу для оплати рахунок-фактуру №СФ-0000124 від 14.07.2023 на суму 30500,00 грн.

На підтвердження фактичного здійснення учасником справи оплати судових витрат на професійну правничу допомогу надана платіжна інструкція від 14.07.2023 № 1278 на суму 30500,00 грн.

Критерії оцінки поданих заявником доказів суд встановлює самостійно у кожній конкретній справі, виходячи з принципів верховенства права та пропорційності, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, що суди застосовують як джерело права згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited" проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

У додатковій постанові Верховного Суду від 17.09.2020 у справі № 916/1777/19 зазначено, що вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі. Чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань. Чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами. Та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який тим не менш, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат. Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 21.05.2019 у справі № 903/390/18.

У розумінні положень частин п`ятої та шостої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Вказана правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21.

Позивачем не обґрунтовано заявлене клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, доказів щодо неспівмірності витрат на оплату послуг адвоката суду не подано. Вартість послуг чітко визначена додатковою угодою № 1.

Суд зазначає, що процесуальним законом від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконання робіт та їх вартості, але не доказів обґрунтування часу, витраченого фахівцем в галузі права, а достатнім є підтвердження лише кількості такого часу, навіть без обґрунтування, що саме така кількість часу витрачена на відповідні дії (правова позиція, викладена у постановах Верховного Суду від 16.05.2019 у справі №823/2638/18 та від 09.07.2019 у справі №923/726/18).

У постанові Верховного Суду від 20.11.2020 року № 910/13071/19 вказано, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статті 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 ЦК України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

Надані відповідачем докази в їх сукупності підтверджують наявність підстав для відшкодування йому судом витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 30500,00 грн. за рахунок позивача, оскільки цей розмір судових витрат відповідно до статті 74 ГПК України доведений, документально обґрунтований та відповідає критерію розумної необхідності таких витрат.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія А, 303-А, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» № 37801/97, п. 36. від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» № 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі № 910/1 3407/17.

На підставі викладеного, суд задовольняє заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Груп Інтрейд про стягнення з позивача судових витрат на правову (правничу) допомогу у справі № 908/2815/22 у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 123, 126, 129, 221, 241, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Група Інтрейд про стягнення витрат на правничу допомогу у справі № 908/2815/22 задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства Житомирський бронетанковий завод (вул. Дружби народів, буд. 1, смт. Новогуйвинське, Житомирська область, 12441, ідентифікаційний код 07620094) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Група Інтрейд (вул. Брянська, буд. 15, офіс 25, м. Запоріжжя, 69035; поштова адреса: а/с 6823, м. Запоріжжя, 69002, ідентифікаційний код 41071921) 30500 (тридцять тисяч п`ятсот) грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно ст. 241 ГПК України додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено та підписано 18.08.2023.

Суддя Т.А. Азізбекян