Ухвала

від 08.08.2023 по справі 910/11968/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

08.08.2023Справа № 910/11968/23

Суддя Привалов А.І., розглянувши

заяву Фермерського господарства «БАРДА-2007» (32421, Хмельницька обл., Кам`янець-Подільський р-н, с. Рудка, вул. 1 Травня, буд. 2; код ЄДРПОУ 35522891)

про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВВС ЕКСІМ» (01011, м. Київ, вул. Лєскова, буд. 3, код ЄДРПОУ 43888072) 81292,07 грн заборгованості, до складу якої входить: заборгованість за надані послуги згідно Договору № 923/Д про надання послуг з транспортно-експедиційного обслуговування від 23.11.2022 у сумі 76 501,14 грн, інфляційні втрати - 3368,09 грн та 3% річних у сумі 1422,84 грн, нарахованих у зв`язку з порушенням боржником зобов`язань за договором

УСТАНОВИВ:

До Господарського суду міста Києва надійшла заява Фермерського господарства «БАРДА-2007» про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВВС ЕКСІМ» 81292,07 грн заборгованості, до складу якої входить: заборгованість за надані послуги згідно Договору № 923/Д про надання послуг з транспортно-експедиційного обслуговування від 23.11.2022 у сумі 76 501,14 грн, інфляційні втрати - 3368,09 грн та 3% річних у сумі 1422,84 грн, нарахованих у зв`язку з порушенням боржником зобов`язань за договором.

Господарським судом міста Києва 08.08.2023 видано судовий наказ щодо стягнення з боржника 76501,14 грн заборгованості за надані послуги згідно Договору № 923/Д про надання послуг з транспортно-експедиційного обслуговування від 23.11.2022, а щодо решти вимог (інфляційних втрат у сумі 3368,09 грн та 3% річних у сумі 1422,84), а також витрат на правничу допомогу суд дійшов висновку про відмову у видачі судового наказу, виходячи з наступного.

Господарське судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку, зокрема, наказного провадження (частини 1, 2, 4 статті 12 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України)).

Підстави та порядок видачі судового наказу врегульовано положеннями Розділу ІІ ГПК України.

Так, статтею 147 ГПК України унормовано, що судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 148 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги. Заявником та боржником в наказному провадженні можуть бути юридичні особи та фізичні особи-підприємці.

Відповідно до статті 148 Господарського процесуального кодексу України судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Грошовим, за змістом статей 524, 533 - 535, 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов`язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Грошовим слід вважати будь-яке зобов`язання, що складається, в тому числі, з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Зокрема, грошовим зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов`язана оплатити поставлену продукцію, виконану роботу чи надану послугу в грошах, а друга сторона вправі вимагати від першої відповідної оплати, тобто, в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору.

З огляду на викладене, наказне провадження передбачає можливість стягнення неоспорюваної заборгованості за заявою особи, якій належить таке право вимоги.

Водночас, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (пункт 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд зауважує, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Отже, відсотки за користування коштами та інфляційні втрати не є заборгованістю за договором, а є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, вимоги про сплату відсотків за користування коштами та інфляційних втрат у зв`язку з порушенням грошових зобов`язань хоча й мають грошовий характер, але за своєю природою не є основним зобов`язанням, а є заходом відповідальності за порушення зобов`язань, а відтак, вимоги про стягнення відсотків за користування коштами та інфляційних втрат не підлягають розгляду в порядку наказного провадження.

За змістом пункту 3 частини 1 статті 152 Господарського процесуального кодексу України, суд відмовляє у видачі судового наказу, якщо заявлено вимогу, яка не відповідає вимогам статті 148 цього Кодексу.

Оскільки вимоги про стягнення інфляційних втрат у сумі 3368,09 грн та 3% річних у сумі 1422,84 не відповідають вимогам статті 148 Господарського процесуального кодексу України, суддя відмовляє у видачі судового наказу за вимогами в цій частині.

Крім того, процесуальними нормами не передбачено стягнення з боржника у наказному провадженні сум, відмінних від неоспорюваної заборгованості та витрат зі сплати судового збору за подання заяви про видачу судового наказу, що вбачається з такого.

Частинами першою та третьою статті 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частини першої статті 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Отже, за приписами ГПК України попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат сторона має подати до суду разом з першою заявою по суті спору, якими відповідно до частини другої статті 161 ГПК України є позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

Разом з тим, згідно з частиною першою статті 150 ГПК України заява про видачу судового наказу подається до суду у письмовій формі та підписується заявником.

Частини друга і третя зазначеної статті розкривають, що повинно бути зазначено в заяві і що до заяви додається.

Так, розділ ІІ ГПК України не передбачає подання ще будь-якої заяви по суті спору, що унеможливлює подання попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат.

Крім того, відповідно до частини першої статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Проте, враховуючи порядок здійснення судочинства у наказному провадженні, виходячи з приписів у тому числі статті 126 ГПК України, у боржника відсутня можливість доведення неспівмірності витрат, заявлених до стягнення заявником, що суперечить приписам частини першої статті 13 ГПК України.

Таким чином, стягнення з ТОВ «ВВС ЕКСІМ» витрат на професійну правничу допомогу за Договором № 18/23 про надання правової допомоги від 18.07.2023, укладеного між Фермерським господарством «БАРДА-2007» та Адвокатом Рарицьким Т.В., суперечить самій суті наказного провадження.

Суд зазначає, що відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3 - 6 частини першої статті 152 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, невідповідність вимогам статті 148 цього Кодексу, унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку.

У відповідності до статей 147, 148, 150, 152, 153, 154, 155 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити Фермерському господарству «БАРДА-2007» у видачі судового наказу за вимогою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВВС ЕКСІМ» інфляційних втрат у сумі 3368,09 грн, 3% річних за користування коштами у сумі 1422,84 грн та 7000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

2. Згідно ч. 2 ст.235 Господарського процесуального кодексу України дана ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею - 08.08.2023 та може бути оскаржена у порядку, встановленому статтею 256 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя А.І. Привалов