Рішення

від 10.08.2023 по справі 910/8346/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

10.08.2023Справа № 910/8346/23Господарський суд міста Києва у складі судді Полякової К.В., за участі секретаря судового засідання Саруханян Д.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Акціонерного товариства "Укртрансгаз"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Віва Агробуд"

про стягнення 386730,48 грн.

за участі представників:

від позивача: Ганченко М.О.

від відповідача: Кравченко Т.С.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерне товариство "Укртрансгаз" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Віва Агробуд" про стягнення за договором про закупівлю товарів (матеріально-технічних ресурсів) від 02.02.2022 № 2202000006 пені в розмірі 250196,54 грн. та штрафу в розмірі 136533,94 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.06.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

19.06.2023 через відділ діловодства та документообігу суду від позивача надійшло клопотання про розгляд справи в судовому засідання з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою суду від 20.06.2023 клопотання Акціонерного товариства "Укртрансгаз" про розгляд справи з повідомленням сторін задоволено. Розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, призначено судове засідання.

Ухвалою суду від 10.08.2023 відмовлено в задоволенні клопотання Акціонерного товариства "Укртрансгаз" про поновлення процесуального строку на подання доказів. Заяву Акціонерного товариства "Укртрансгаз" про долучення доказів залишено без розгляду.

У відзиві на позовну заяву відповідач зауважив, що з дати підписання договору по дату направлення позивачем заявки від 08.02.2022 середня ціна на ПЦ-І-500 насипом виросла на понад 10 %, що зумовило неможливість поставки позивачу товару та необхідність внесення змін до договору в частині збільшення ціни на товар. При цьому, умовами договору не визначено критеріїв обґрунтованості відмови від поставки товару та не встановлено вимоги надання документів до такої відмови, відтак заявка позивача від 08.02.2022 не була погоджена відповідачем згідно з листом від 11.02.2022 року. Іншої заявки на поставку товару (ПЦ-І-500 насипом) від позивача не надходило. У той же час, позивач не звертався до гаранта АТ «Банк Січ», яким у забезпечення виконання відповідачем зобов`язань за договором надано банківську гарантію, із вимогою про звернення стягнення на таке забезпечення. Також відповідач наголосив, що повідомляв позивача про настання форс-мажорних обставин листом від 27.02.2022 року. У подальшому, листом від 15.08.2022 унаслідок тривалості форс-мажорних обставин понад 60 календарних днів, відповідач надіслав позивачу проект про розірвання договору. Одночасно, відповідач просив зменшити розмір нарахованих санкцій.

У відповіді на відзив позивач наголосив, що надані відповідачем документи щодо збільшення ціни товару не є належними доказами, відтак відмова від поставки товару та твердження про необхідність зміни ціни є необґрунтованою. До того ж, відповідачем не дотримано процедури повідомлення про необхідність зміни ціни договору. Також позивач наголосив на безпідставності посилань відповідача на форс-мажорні обставини, оскільки останнім частково виконані зобов`язання з поставки товару, та на відсутності підстав для зменшення штрафних санкцій.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

02.02.2022 між позивачем (покупець) та відповідачем (постачальник) укладено договір про закупівлю товарів (матеріально-технічних ресурсів) №2202000006, відповідно до п. 1.1. якого Постачальник зобов`язується у визначений цим Договором строк передати у власність Покупця «Конструкційні матеріали (Портландцемент (Лот №1 Портландцемент))», (далі - Товари), зазначені в специфікації, яка наведена в додатку 1 до цього Договору та є його невід`ємною частиною (надалі - Специфікація), а Покупець зобов`язується прийняти і оплатити такі Товари.

Згідно з п. 1.2. Договору найменування (номенклатура, асортимент), кількість Товарів, одиниця виміру, ціна за одиницю, строк поставки, місце поставки, інші умови зазначаються у Специфікації.

Пунктом 3.1. Договору визначено, що загальна сума цього Договору становить 1 439 592,00 грн., в тому числі ПДВ - 239 932,00 грн.

Загальна сума цього договору може бути зменшена за взаємною згодою сторін (пункт 3.2 договору).

Пунктом 5.1. договору встановлено, що поставка товарів Покупцю здійснюється Постачальником партіями в межах специфікації відповідно до Заявки Покупця, в якій зазначається найменування (номенклатура, асортимент), кількість Товарів та місце поставки (відвантажувальні реквізити, поштова адреса місця поставки на території України). Заявка приймається Постачальником шляхом листування, факсимільного зв`язку за номером телефону НОМЕР_1 або електронною поштою (e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_1).

Умовами п. 5.2. договору встановлено, що заявка вважається узгоджена Сторонами та прийнята до виконання Постачальником, якщо протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту її отримання Постачальник не повідомить Покупця листом, факсограмою або електронною поштою (контактний номер телефону або електронна адреса Покупця уточнюються Постачальником до відправлення відмови/заперечення по заявці) про аргументовану відмову від прийняття заявки або про заперечення по окремих її умовах. Постачання Постачальником Товарі не вказаних у заявках Покупця, або без заявки Покупця на Товари, не допускається та вважається таким, що не відповідає умовам цього Договору.

Пунктом 5.3 договору передбачено, що поставка Товарі Постачальником Покупцю здійснюється протягом 20 робочих днів з моменту узгодження Сторонами заявки, згідно з пунктом 5.2 цього Договору.

На виконання умов договору позивачем направлено електронною поштою (на e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_1) відповідачу заявки на поставку товару №3101ВИХ-22-78 від 08.02.2022, №3101ВИХ-22-151 від 15.03.2022, №3101ВИХ-22-515 від 18.08.2022 року.

Відповідно до заявки №3101ВИХ-22-78 від 08.02.2022 позивач просив поставити товар (ПЦ-І-500 насипом) у кількості 150 т.

11.02.2022 позивачу надійшов від відповідача лист вих.№1/1102 від 11.02.2022, в якому відповідач повідомив про відмову по вказаній заявці у зв`язку із необхідністю внесення змін до договору в частині збільшення ціни за одиницю товару відповідно до вимог Закону України «Про публічні закупівлі». Після цього, відповідач гарантував вчасне та якісне виконання своїх зобов`язань щодо поставки товару.

На вказаний вище лист позивач надав відповідь листом № 3101ВИХ-22-93 від 14.02.2022 про не прийняття відмови відповідача від виконання заявки у зв`язку з необґрунтованістю.

У свою чергу, відповідач листом від 14.02.2022 №1/1402 повторно наголосив на відмові по заявці №3101ВИХ-22-78 від 08.02.2022 у зв`язку із необхідністю внесення змін до договору в частині збільшення ціни за одиницю товару відповідно до вимог Закону України «Про публічні закупівлі». Також зауважив, що 09.02.2022 відповідач подав заявку до компетентного органу - ДП «Держзовнішінформ», щодо надання офіційної інформації про коливання рівня цін на цемент на ринку, однак відповідна довідка буде видана лише 15.02.2022 року.

На вказаний лист позивач листом вих.№3101ВИХ- 22-119 від 23.02.2022 висловив вимогу про необхідність виконання взятого відповідачем договірного зобов`язання з поставки товару, зауваживши, що в ході проведення відкритих торгів на закупівлю відповідач понизив цінову пропозицію на 20 % від очікуваної вартості закупівлі. При цьому, за умовами Закону України «Про публічні закупівлі» покупець має право, а не обов`язок на укладення додаткової угоди про збільшення ціни товару. Відтак, у разі отримання від відповідача оферти із підтверджуючими документами щодо збільшення ціни товару позивач готовий розглянути можливість укладення додаткової угоди.

Надалі, 15.03.2022 позивач направив відповідачу заявку №3101ВИХ-22-151 на поставку ПЦ-ІІ/А-Ш-500 тарований по 25 кг, у кількості 19,6т, що виконана відповідачем згідно з підписаною обома сторонами видатковою накладною від 22.03.2022 № 44.

18.08.2022 позивачем направлено відповідачу заявку № 3101ВИХ-22-515, в якій просив поставити наступний товар: ПЦ-І-500 насипом у кількості 210 т, ПЦ-ІІ/А-Ш-500 тарований у кількості 0,40 т.

У відповідь на вказану заяву № 3101ВИХ-22-515 відповідач листом від 19.08.2022 № 1/1908 повідомив про об`єктивну неможливість здійснити поставку товару за договором через існування форс-мажорних обставин та введення воєнного стану, про що відповідач повідомляв позивача листами № 1 від 27.02.2022, № 2/1403 від 14.03.2022 року.

Із метою досудового порядку врегулювання спору позивач звернувся до відповідача з претензією №1 №1001ВИХ-23-1009 від 14.02.2023 про сплату нарахованих відповідно до умов п. 7.4. Договору пені та штрафу.

На вказану вище претензію відповідач у відповіді №1/1104 від 11.04.2023 зазначив, що вимоги позивача щодо сплати нарахованих штрафних санкцій (пеня, штраф) є безпідставними та необґрунтованими. Також відповідач повідомив, що 15.08.2022 направляв позивачу проект додаткової угоди до договору про розірвання договору.

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 ЦК України).

Виходячи зі змісту статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що відповідач на підставі заявки позивача №3101ВИХ-22-78 від 08.02.2022 мав поставити товар до 08.03.2022 включно.

Разом із цим, листом від 11.02.2022, 14.02.2022 відповідач від виконання заявки відмовився з огляду на необхідність внесення змін до договору в частині збільшення ціни за одиницю товару відповідно до вимог Закону України «Про публічні закупівлі».

Як наголошував відповідач, необхідність внесення змін до договору зумовлена збільшенням ціни товару, у підтвердження чого відповідач надав довідку ДП «Держзовнішінформ» від 14.02.2022 № 121/26 на запит відповідача від 09.02.2022 № 09/02 щодо коливання цін на цемент ПЦ-І-500 (насип), цемент ПЦ ІІ/А-Ш 500 (тара 25 кг) на ринку в лютому 2022 року порівняно з січнем 2022 року.

Відповідно до вказаної довідки, запитувана відповідачем інформація не відноситься до предмету постійного моніторингу ДП «Держзовнішінформ», та останнє нею не володіє. Разом із цим, ДП «Держзовнішінформ» здійснено запит до ПрАТ «Дікергофф Цемент Україна», за інформацією якого ціна на цемент ПЦ-І-500 (насип) у січні 2022 року становила 3856,80 грн., у лютому 2022 року - 4257 грн.; на цемент ПЦ ІІ/А-Ш 500 (тара 25 кг) у січні 2022 року - 3746,40 грн., у лютому 2022 року - 4046,40 грн. Для визначення перевірки ціни використовувалися відповідь виробника ПрАТ «Дікергофф Цемент Україна», цінова інформація з інтернету (прайс-лист виробника).

Згідно з частиною 4 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» (тут і надалі в редакції, чинній на момент подання заявки від 08.02.2022) умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції/пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції/пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.

Відповідно до пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю/внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії.

Так, укладення між сторонами договору про закупівлю товарів № 2202000006 відбулося 02.02.2022, у той час як про необхідність внесення змін до договору у зв`язку зі збільшенням ціни на товар відповідач повідомив позивача вже 11.02.2022 року.

Суд зауважує, що підписавши договір про закупівлю товарів (матеріально-технічних ресурсів) від 02.02.2022 № 2202000006, відповідач погодив усі істотні його умови, враховуючи і ціну.

Згідно зі ст. 42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Приймаючи участь у процедурі публічної закупівлі, відповідач мав оцінити пов`язані з цим ризики та можливі негативні наслідки для себе, планувати свої дії та здійснювати комерційний розрахунок своєї цінової пропозиції з урахуванням особливостей публічних закупівель.

Статтею 632 ЦК України визначено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 651 ЦК України зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Закон України "Про публічні закупівлі" не містить виключень з цього правила.

Отже, зміна істотних умов договору про закупівлю (збільшення ціни за одиницю товару) є правомірною виключно за таких умов: відбувається за згодою сторін; порядок зміни умов договору має бути визначений самим договором (відповідно до проєкту, який входив до тендерної документації); підстава збільшення - коливання ціни такого товару на ринку (обґрунтоване і документально підтверджене постачальником); ціна за одиницю товару може збільшуватися не більше ніж на 10 %; загальна сума (ціна) договору не повинна збільшуватися.

Пунктом 14.2 договору всі зміни і доповнення до цього договору складаються в письмовій формі, підписуються уповноваженими представниками сторін та є невід`ємною частиною цього договору.

Як передбачено положеннями частин першої-третьої статті 188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. При цьому сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це іншій стороні договору. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у 20-денний строк після одержання пропозиції повідомляє іншу сторону про результати такого розгляду.

Натомість, матеріали справи не містять доказів направлення відповідачем відповідного проєкту позивачу про внесення змін до договору щодо збільшення ціни та досягнення сторонами погодження з цього питання.

За наведених обставин, суд дійшов висновку про відсутність підстав уважати обґрунтованою відмову відповідача від виконання заявки позивача №3101ВИХ-22-78 від 08.02.2022 року.

Щодо наведених відповідачем обставин наявності об`єктивної неможливості здійснити поставку товару за договором за заявкою позивача №3101ВИХ-22-515 від 18.08.2022 через існування форс-мажорних обставин та введення воєнного стану, суд зауважує наступне.

Пунктом 8.1. Договору визначено, що обставинами непереборної сили (форс- мажорними обставинами) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами цього Договору, обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Відповідно до п. 8.2. Договору сторона, що не може виконувати зобов`язання за цим Договором унаслідок дії обставин непереборної сили, повинна не пізніше ніж протягом 5-ти днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу Сторону у письмовій формі.

Згідно з п. 9.3. Договору, доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії є відповідні документи, які видаються компетентним органом, зокрема документ (сертифікат) Торгово-промислової палати України. Строк для надання відповідних документів протягом 30-ти календарних днів з моменту виникнення обставин непереборної сили.

Листом від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 Торгово-промислова палата України (далі - ТПП України) засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні». Враховуючи це, ТПП України підтвердила, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків, згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт та ситуації, що з ним пов`язані (включаючи, але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, ембарго, діями іноземного ворога): загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибухи, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані положеннями відповідних рішень або актами державних органів влади, закриття морських проток, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також обставини, викликані винятковими погодними умовами чи стихійним лихом - епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха, тощо (ч. 2 ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України").

Статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Згідно з положеннями ст. 218 ГК України у разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Таким чином, в той час як форс-мажорні обставини унеможливлюють виконання договірного зобов`язання в цілому, істотна зміна обставин змінює рівновагу стосунків за договором, суттєво обтяжуючи виконання зобов`язання лише для однієї із сторін.

У постанові Верховного Суду від 30.11.2021 у справі №913/785/17 визначено, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

Судом також ураховано, що сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами, адже визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу (подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 926/2343/16, від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18 та від 25.11.2021 у справі № 905/55/21).

Із матеріалів справи слідує, що у відповідь на заявку позивача № 3101ВИХ-22-515 від 18.08.2022 відповідач листом від 19.08.2022 № 1/1908 повідомив, що листами № 1 від 27.02.2022, № 2/1403 від 14.03.2022 повідомляв позивача про об`єктивну неможливість виконати свої зобов`язання з поставки товару через введення воєнного стану на території України з 24.02.2022 року.

Разом із цим, матеріали справи не містять доказів направлення вказаних листів позивачу в передбачені договором строки.

До того ж, відповідачем під час дії форс-мажорних обставин, на які останній посилався, здійснювалася поставка відповідного товару 22.03.2022 за заявкою позивача №3101ВИХ-22-151 від 15.03.2022 року.

У той же час, відповідачем не обґрунтовано та не надано жодних доказів на підтвердження того, що відповідні обставини були форс-мажорними саме в межах виконання відповідачем своїх господарських зобов`язань з поставки товару за заявкою позивача № 3101ВИХ-22-515 від 18.08.2022 року. Саме лише посилання на наявність форс-мажорних обставин не може бути єдиною підставою для звільнення відповідача від відповідальності за прострочення виконання зобов`язань.

Судом прийнято до уваги, що відповідач посилався також на направлення позивачу листа від 15.08.2022 із проєктом додаткової угоди про розірвання договору, однак відповідачем не долучено до матеріалів справи відповідний лист із доказами його направлення позивачу.

Частиною 1 статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частини 2, 3 статті 549 ЦК України).

Згідно з частиною 4 статті 231 ГК України, в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Пунктом 7.4. договору встановлено, що за порушення строків поставки товарів або недопоставку товарів постачальник сплачує покупцю пеню в розмірі 0,1 відсотка вартості товарів, поставку яких построчено та/або недопоставлено, за кожний день такого прострочення, а за прострочення поставки товару понад тридцять днів постачальник додатково сплачує штраф у розмірі 10 (десяти) відсотків вартості товарів, поставку яких прострочено. Сплата пені та/або штрафу не звільняє постачальника від виконання зобов`язань за цим договором.

Із наданого розрахунку слідує, що позивачем нараховано: по заявці №3101ВИХ-22-78 від 08.02.2022 пеню в сумі 105128,10 грн. за період з 09.03.2022 до 09.09.2022, 10 % штраф у сумі 56826 грн.; по заявці № 3101ВИХ-22-515 від 18.08.2022 пеню в сумі 145068,44 грн. за період з 16.09.2022 до 16.03.2023, 10 % штраф у сумі 79707,94 грн.

Здійснивши арифметичний перерахунок штрафних санкцій, суд дійшов висновку про задоволення відповідних позовних вимог у повному обсязі.

Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру нарахованих штрафних санкцій, стягнення яких може спричинити припинення роботи товариства, суд зауважує наступне.

На обґрунтування підстав для зменшення розміру нарахованих штрафних санкцій відповідач зауважив, що виконання договору не в повному обсязі не призвело до завдання збитків позивачу або іншому суб`єкту господарювання. До того ж, позивач не вчиняв жодних активних дій, спрямованих на звернення стягнення на банківську гарантію, видану в забезпечення виконання договору.

За частиною другою статті 216 Господарського кодексу України застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими: потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; передбачена законом відповідальність виробника (продавця) за недоброякісність продукції застосовується також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; сплата штрафних санкцій за порушення зобов`язання, а також відшкодування збитків не звільняють правопорушника без згоди другої сторони від виконання прийнятих зобов`язань у натурі; у господарському договорі неприпустимі застереження щодо виключення або обмеження відповідальності виробника (продавця) продукції (частина третя статті 216 ГК України).

За частинами першою та другою статті 217 Господарського кодексу України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

Відповідно до частини першої статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

У спірних правовідносинах, пов`язаних з виконанням договору про закупівлю товарів, позивач і відповідач виступали як господарюючі суб`єкти, і вони несуть відповідний ризик під час здійснення такої господарської діяльності.

Суд зауважує, що зменшення за клопотанням сторони розміру заявлених до стягнення штрафу і пені, які нараховуються за неналежне виконання стороною своїх зобов`язань, кореспондується з обов`язком сторони, до якої відповідна санкція застосовується, довести на підставі належних і допустимих доказів, згідно із статтею 74 ГПК України, статтею 233 Господарського кодексу України, те, що вони не бажали вчинення таких порушень і що вони були зумовлені винятковими обставинами та не завдали значних збитків контрагенту.

З урахуванням наведеного вище, приймаючи до уваги відсутність жодних доказів на підтвердження наявності обставин для зменшення пені та штрафу, суд дійшов висновку відмовити в зменшенні розміру цих нарахувань.

Одночасно суд наголошує, що наявність забезпечення виконання договору про закупівлю товарів (матеріально-технічних ресурсів) від 02.02.2022 № 2202000006 у вигляді банківської гарантії не створює безумовне зобов`язання бенефіціара з його реалізації. До того ж, відповідні правовідносини сторін за банківською гарантією від 24.01.2022 № 207509-Г-0260 не входять до предмету даного спору.

Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Понесені позивачем витрати по оплаті судового збору відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 86, 129, 232, 236-241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Акціонерного товариства "Укртрансгаз" задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Віва Агробуд» (03193, м. Київ, вул. Д. Луценка, 10; ідентифікаційний код 44186031) на користь Акціонерного товариства «Укртрансгаз» (01021, м. Київ, Кловський узвіз, 9/1; ідентифікаційний код 30019801) пеню в розмірі 250196 (двісті п`ятдесят тисяч сто дев`яносто шість) грн. 54 коп., штраф у розмірі 136533 (сто тридцять шість тисяч п`ятсот тридцять три) грн. 94 коп., а також 5800 (п`ять тисяч вісімсот) грн. 96 коп. витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повне судове рішення складено: 17.08.2023 року.

Суддя К.В. Полякова