Рішення

від 18.08.2023 по справі 910/10500/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

м. Київ

18.08.2023Справа № 910/10500/23Господарський суд міста Києва у складі судді Курдельчука І.Д., розглянув в порядку спрощеного позовного провадження

справу №910/10500/23

за позовом комунального підприємства "Інформатика" виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) [код 31024875; 03186, м. Київ, вул. Левка Мацієвича 3]

до товариства з обмеженою відповідальністю "Телекарт" (код 38746725, 03151, м. Київ, просп. Повітрофлотський 54)

про стягнення 282 838,20 грн,

без виклику представників учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство "Інформатика" виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) [далі - позивач, Підприємство] звернувся до Господарського суду міста Києва із позовними вимогами до товариства з обмеженою відповідальністю "Телекарт" (далі - відповідач, Товариство) про стягнення вартості недопоставленого обладнання та передплати за ненадані послуги з його монтажу на загальну суму 282 838,20 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем порушені зобов`язання, що обумовлені договором від 07.12.2018 №50/18-12 (далі - Договір).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.07.2023 прийнято позовну заяву до розгляду; відкрито провадження у справі №910/10500/23; розгляд справи постановлено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

17.07.2023 на електронну пошту суду та 20.07.2023 поштою до суду надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи копії обшуку від 18.10.2019.

21.07.2023 відповідач подав суду відзив на позовну заяву, в якому Товариство заперечило проти задоволення позовних вимог і просило відмовити у задоволенні повністю.

У свою чергу, позивач відповіді на вказаний відзив суду не подав.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов і відзив, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Підприємством (замовник) і Товариством (виконавець) укладено Договір, відповідно до умов якого:

- в порядку та на умовах, визначених Договором, виконавець бере на себе зобов`язання поставити і передати у власність замовнику обладнання, програмне забезпечення (далі - товар); надати послуги з встановлення, налаштування обладнання, програмного забезпечення (далі - послуги), а замовник зобов`язується прийняти товар та послуги і своєчасно оплатити їх на умовах, визначених Договором (пункт 1.1);

- найменування, комплектність, кількість, ціна товару та послуг зазначені в Специфікації до Договору (пункт 1.2);

- виконавець повинен передати замовнику товар та надати послуги, якість і комплектність яких відповідає державним стандартам, правилам, регламентам, інструкціям, технічним умовам, нормам, технічним вимогам замовника, а також іншим умовам, встановленим Договором та законодавством України (пункт 2.7);

- виконавець забезпечує гарантійне обслуговування товару та гарантійну підтримку поставленого й впровадженого/інтегрованого програмного забезпечення протягом 12 місяців з дати підписання відповідного акта приймання-передачі (пункт 2.9);

- у випадку виявлення замовником недоліків (дефектів) товару, неякісно наданих послуг, а останній зобов`язується протягом п`яти днів з дати отримання від замовника повідомлення про виявлені недоліки (дефекти), направити свого представника для з`ясування обставин виникнення недоліків (дефектів), при цьому сторони складають та підписують дефектний акт, в якому визначають причини та строки усунення недоліків (дефектів) або заміни товару чи його складових компонентів (пункт 2.11);

- гарантійний строк починає перебіг з дати підписання видаткової накладної та акта приймання-передачі наданих послуг (пункт 2.16);

- загальна ціна Договору становить - 36 276 000 грн, у тому числі ПДВ (пункт 3.1);

- замовник при встановленні недоліків та дефектів, виявлених під час використання товару та результатів наданих послуг, зобов`язаний невідкладно інформувати про це виконавця (пункт 5.1.6);

- замовник має право відмовитись від підписання акта приймання-передачі наданих послуг та видаткової накладної у разі ненадання або неналежного оформлення документів, зазначених у пунктах 2.3, 6.7 Договору (пункт 5.2.5.);

- у випадку виникнення претензій щодо якості товару, замовник має право відмовитись від прийняття товару та послуг, якщо вони не відповідають технічним вимогам, умовам Договору та законодавства і вимагати від виконавця відшкодування збитків, якщо вони виникли внаслідок невиконання або неналежного виконання виконавцем взятих на себе зобов`язань за Договором (пункти 5.2.7, 5.2.8);

- строк поставки товару та надання послуг - до 20.12.2018 (пункт 6.1);

- моментом поставки товару вважається дата підписання замовником (його уповноваженим представником) видаткової накладної на товар, що поставляється (пункт 6.3);

- виконавець буде вважатися таким, що виконав зобов`язання з поставки товару та надання послуг, якщо він поставив товар та надав послуги в строк, визначений пунктом 6.2 Договору та за адресою, вказаною в пункті 6.1 Договору з усією супроводжувальною документацією, яка вимагається законодавством України та Договором, якщо внаслідок прийому було встановлено, що товар та послуга повністю відповідають вимогам, передбаченим умовами Договору та законодавству України (пункт 6.4);

- приймання та оцінка якісних характеристик товару й наданих послуг здійснюється замовником протягом 30 робочих днів відповідно до технічних вимог замовника (пункт 6.8);

- замовник впродовж 30 робочих днів з дня отримання акту приймання-передачі наданих послуг зобов`язаний надіслати виконавцю підписаний акт приймання-передачі наданих послуг або надати вмотивовану відмову від їх прийняття (пункт 6.9);

- у разі вмотивованої відмови замовника від прийняття товару та/або результатів наданих послуг, сторонами складається двосторонній акт з переліком необхідних доопрацювань і строками їх виконання (пункт 6.10);

- Договір вважається укладеним і набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2018, але в будь-якому разі строк його дії закінчується після виконання сторонами всіх своїх зобов`язань за Договором (пункт 10.1);

- дія гарантійних строків на товар та послуги не залежить від строку дії Договору (пункт 10.2).

Додатковою угодою від 17.12.2018 №2 внесено зміни до специфікації до Договору та викладено її в новій редакції, згідно з якою виконавець зобов`язався поставити:

- бортові комп`ютери транспортних засобів - 557 од. (пункти 1, 2 Специфікації - з комплекту №1 - 74 бортових комп`ютерів, та з комплекту №2 - 483 бортових комп`ютерів). Монтажу відповідно до Специфікації підлягало 552 одиниць;

- сенсорні термінали водія - 74 од. (пункт 1 Специфікації - комплект №1-74 бортових комп`ютерів). Монтажу підлягало 70 одиниць;

- центральні контролери інтелектуальної вимірювальної системи транспортного засобу - контролери обробки даних - 360 од. (пункт 3 Специфікації - комплект №3 - 360 одиниць). Монтажу підлягало 360 одиниць;

- інтелектуальні датчики контролю за роботою механізмів - контролери обробки даних - 752 од. (пункт 4 Специфікації- комплект №4). Монтажу підлягало 752 одиниць;

- програмне забезпечення - підсистема «Диспетчеризація технологічного транспорту» (пункт 9 Специфікації);

- програмний модуль «Екран водія» (пункт 10 Специфікації).

Договір та додаткові угоди до нього підписано уповноваженими особами та скріплено печатками; у встановленому порядку Договір не оспорений та не визнаний недійсним.

Таким чином, Договір є дійсним, укладеним належним чином та є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частин першої та другої статті 712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Отже, укладений сторонами Договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами частини першої статті 691 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Відповідно до частини першою статті 670 ЦК України якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Позивач вказує, що в межах проведення Департаментом фінансового контролю та аудиту виконавчого органу Київської міської ради позапланового аудиту ефективності діяльності Департаменту інформаційно-комунікаційних технологій та підпорядкованих йому комунальних підприємств «Інформатика», «Київтелесервіс», «ГІОЦ», в частині дотримання актів законодавства, планів, процедур, контрактів з питань стану збереження активів, використання майна, фінансових ресурсів, бюджетних коштів, дотримання законодавства при проведенні процедур закупівель, укладенні та виконанні договорів, що оформлений аудиторським звітом від 29.11.2022 №070-2-1-04/17, встановлено ряд невідповідностей, порушень та недоліків при виконанні Товариством Договору, які призвели до збитків на суму 282,83 тис.грн.

Так, проведені аудиторами контрольні заходи засвідчили, що в автоматизованій системі ЄДЦ та на об`єктах безпосередньої експлуатації наявна лише частина обладнання, придбаного у Товариства відповідно до Договору для забезпечення роботи і функціонування підсистем та програмних модулів ЄДЦ.

В автоматизованій системі ЄДЦ відображається інформація щодо роботи кожного виду/типу придбаного у відповідача обладнання, із відображенням його серійного номера, присвоєної МАС-адреси, державного номера і моделі транспортного засобу комунального підприємства, на якому встановлено пристрій, що дозволяє ідентифікувати його та визначити місце знаходження.

Позивач зазначає, що проведеним співставленням кількості поставленого Товариством відповідно до видаткових накладних обладнання, з кількістю, інтегрованою до автоматизованої системи ЄДЦ та встановленою на транспортних засобах профільних комунальних підприємств міста Києва, виявлено розбіжність у фактичній їх кількості, а саме:

- відповідно до видаткової накладної від 11.12.2018 №8 Товариство в рамках виконання Договору поставлено Підприємством 752 од. інтелектуальних датчиків контролю за роботою механізмів на загальну суму 1 786,75 тис. грн та згідно з актом приймання-передачі наданих послуг від №17/12 виконано монтажні роботи по їх встановленню на суму 536,03 тис.грн, при цьому, в автоматизованій системі ЄДЦ та на транспортних засобах комунальних підприємств міста Києва наявна лише частина зазначених датчиків в кількості 423 од., що на 329 од. (або 44%) менше від кількості, за яку Підприємством сплачено бюджетні кошти;

- відповідно до видаткової накладної від 11.12.2018 №8 Підприємству поставлено 360 од. центральних контролерів інтелектуальної вимірювальної системи транспортних засобів на загальну суму 855,36 тис.грн та згідно з актом приймання-передачі наданих послуг від №17/12 виконано монтажні роботи по їх встановленню на суму 256,61 тис.грн, при цьому, в автоматизованій системі ЄДЦ та на транспортних засобах комунальних підприємств міста Києва наявна лише частина зазначених контролерів в кількості 330 од., що на 30 од. (або 8%) менше від кількості за яку Підприємством сплачено бюджетні кошти;

- відповідно до видаткової накладної від 17.12.2018 №9 Підприємству поставлено два комплекти обладнання до яких входять бортові комп`ютери транспортних засобів в кількості 557 од. та сенсорні термінали водія - 74 од. загальною вартістю 18 302,64 тис.грн та виконано монтажні роботи по їх встановленню на суму 3 497,97 тис. грн (змонтовано 552 од. бортових комп`ютерів та 70 од. сенсорних терміналів водія), при цьому, за результатами проведених контрольних заходів аудиторами в автоматизованій системі ЄДЦ та на об`єктах безпосередньої експлуатації ідентифіковано та підтверджено наявність лише частини зазначеного обладнання, зокрема, із 74 придбаних у Товариства сенсорних терміналів водія в ході проведення аудиту підтверджено наявність лише 63 од. (або 85%).

З огляду на викладене, за результатами проведених в ході аудиту контрольних заходів аудиторами, на думку позивача, не підтверджено наявності 370 од. обладнання, придбаного у Товариство відповідно до Договору для забезпечення роботи і функціонування підсистем та програмних модулів ЄДЦ та фактичного виконання постачальником робіт, пов`язаних з його монтажем і налаштуванням на об`єктах безпосередньої експлуатації (транспортних засобах, спецтехніці профільних комунальних підприємств міста Києва), на загальну суму 282 838,20 грн, а саме:

- 329 од. інтелектуальних датчиків контролю за роботою механізмів та виконання робіт з їх монтажу на суму 234 511,20 грн.;

- 30 од. центральних контролерів інтелектуальної вимірювальної системи транспортних засобів та виконання робіт з їх монтажу на суму 21 384 грн;

- виконання робіт з монтажу 7 сенсорних терміналів водія на суму 26 943 грн.

У свою чергу, відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог, посилаючись, зокрема, на те, що позивачем не доведено тієї обставини, що Товариство поставило товар не повністю та не надало послуги у повному обсязі.

Суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог повністю, виходячи з такого.

Суд погоджується з доводами відповідача про те, що під час укладення Договору сторони узгодили процедурні питання щодо прийняття товару та послуг, порядку виявлення та фіксації порушень умов Договору, тощо.

Відповідно до акта приймання-передачі наданих послуг від 17.12.2018 №17/12 виконавець передав, а замовник прийняв послуги (монтажні роботи по встановленню комплекту №№3 та 4) згідно з Договором.

Так, відповідно до пункту 2, 3 вказаного акта його підписання замовником і виконавцем підтверджує факт наданих послуг в повному обсязі відповідно до вимог Договору. Сторони не мають зауважень та претензій один до одної.

Відповідно до видаткової накладної від 11.12.2018 №8 замовник отримав комплект №3 та №4.

Згідно з видатковою накладною від 17.12.2018 №9 замовник отримав (прийняв) комплект №1 та №2 та монтажні роботи по встановленню комплекту №1 та №2.

Відповідно до видаткової накладної від 11.12.2018 №10 замовник отримав Програмне забезпечення - Підсистема «Диспетчеризація технологічного транспорту» - VIRTUS - Dispatching subsystem for utility transport та Програмне забезпечення «Екран водія» - VIRTUS - Drivers terminal app.

Слід зазначити, що протягом строку гарантійної (технічної) підтримки Договору замовник не звертався до виконавця про виявлення дефектів товару, неякісно наданих послуг, ненаданих послуг або про невідповідність товару технічним вимог; доказів протилежного суду не подано.

Отже, з моменту отримання товару та надання послуг за Договором (грудень 2018 року) до проведення аудиту у 2022 році у Підприємство не виникало жодних питань стосовно відсутності частини товару та недоотримання послуг за Договором.

Натомість документи надані відповідачем (вказані вище видаткові накладні та акт приймання-передачі наданих послуг) є належними, достовірними, допустимими та вірогідними доказами, що підтверджують виконання Товариством умов Договору.

Заслуговують на увагу доводи відповідача про те, що відсутність обладнання (товару) на час проведення аудиту в 2022 році не свідчить про відсутність факту його встановлення виконавцем у строки визначені Договором, адже аудит проведено майже через чотири роки після надання відповідних послуг.

Так, цілком логічно припустити, що обладнання на час проведення аудиту могло бути втрачено/викрадено/демонтовано тощо.

Водночас встановлення обставин викрадення та/або інших злочинних дій стосовно майна та/або грошових коштів має бути з`ясовано та встановлено у порядку кримінального судочинства, а не під час розгляду господарського спору.

Слід зазначити, що після підписання видаткових накладних і актів, підтвердивши отримання товару, саме Підприємство та його посадові особи, які підтвердили такий факт, мали б забезпечувати збереження відповідного майна, отриманого за Договором.

Стаття 688 ЦК України передбачає, що покупець зобов`язаний повідомити продавця про порушення умов договору купівлі-продажу щодо кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару у строк, встановлений договором або актами цивільного законодавства, а якщо такий строк не встановлений, - в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару.

Разом з тим, позивач не вчиняв дії, визначені Договором (пункти 2.16, 6.8) та вищевказаною нормою права та не повідомив відповідача про порушення умов договору купівлі-продажу щодо кількості у строк, встановлений Договором або в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару.

Що ж до решти доводів і тверджень учасників процесу, то слід вказати таке.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників процесу та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки до яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Із внесенням 17.10.2019 змін до Господарського процесуального кодексу України його статтю 79 викладено у новій редакції, чим фактично впроваджено у господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".

Зазначений стандарт підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надають позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію вказаного стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї їх кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Іншими словами, тлумачення змісту статті 79 Господарського процесуального кодексу України свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Одночасно статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам у цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, з`ясування фактичних обставин справи має здійснюватися судом із застосуванням критеріїв оцінки доказів, передбачених статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, щодо відсутності у доказів заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо та їх сукупності в цілому.

У даному випадку суд звертається до категорії стандарту доказування та відзначає, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц).

Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За таких обставин, враховуючи подані учасниками справи докази, які оцінені судом у порядку статті 86 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи їх вірогідність, у задоволенні позову слід відмовити повністю.

За приписами статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати слід покласти на позивача.

Керуючись статтями 129, 233, 236, 237, 238, 240 та 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову комунального підприємства "Інформатика" виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) [код 31024875; 03186, м. Київ, вул. Левка Мацієвича 3] до товариства з обмеженою відповідальністю "Телекарт" (код 38746725, 03151, м. Київ, просп. Повітрофлотський 54) про стягнення 282 838,20 грн відмовити повністю.

2. Судові витрати покласти на позивача.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 18.08.2023.

Суддя Ігор Курдельчук