Рішення

від 18.08.2023 по справі 911/969/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" серпня 2023 р. м. Київ Справа № 911/969/23

м. Київ, вул. С. Петлюри, буд. 16/108

Господарський суд Київської області

без повідомлення (виклику) сторін

Господарський суд Київської області, одноособово, у складі судді Саванчук С.О., розглянув заяву Приватного підприємства «Рома» про ухвалення додаткового рішення та стягнення понесених витрат на професійну правничу допомогу (вх. №14314/23 від 26.07.2023) у справі № 911/969/23

за позовом Приватного підприємства «Рома»

80316, Львівська область, місто Рава-Руська, вулиця Воїнів УПА, будинок 42-А, код ЄДРПОУ 22357406

до Товариства з обмеженою відповідальністю «МД-Техно»

08600, Київська область, місто Васильків, вулиця Калініна, будинок 24-Б, квартира 40, код ЄДРПОУ 20610628

про стягнення заборгованості

Обставини справи:

До Господарського суду Київської області 03.04.2023 надійшла позовна заява Приватного підприємства «Рома» (далі позивач або заявник) про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «МД-Техно» (далі відповідач) заборгованості у розмірі 300000,00 грн.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 10.04.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 911/969/23. Постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Рішенням Господарського суду Київської області від 10.07.2023 (суддя Колесник Р.М.) позов задоволено повністю.

Через канцелярію Господарського суду Київської області від Приватного підприємства «Рома» надійшла заява про ухвалення додаткового рішення та стягнення понесених витрат на професійну правничу допомогу (вх. №14314/23 від 26.07.2023).

У зв`язку із перебуванням судді Колесника Р.М. у щорічній основній відпустці розгляд заяви Приватного підприємства «Рома» про ухвалення додаткового рішення та стягнення понесених витрат на професійну правничу допомогу (вх. №14314/23 від 26.07.2023) відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.07.2023 передано судді Саванчук С.О.

Відповідно до частини 3 статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Враховуючи те, що справа №911/969/23 розглядалась за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін і рішення суду підписане без його проголошення, суд розглядає заяву Приватного підприємства «Рома» про ухвалення додаткового рішення та стягнення понесених витрат на професійну правничу допомогу (вх. №14314/23 від 26.07.2023) у тому самому порядку.

За результатами розгляду заяви, дослідження доказів та оцінки їх у сукупності, суд

встановив:

1. Правовідносини сторін

Рішенням Господарського суду Київської області від 10.07.2023 позов Приватного підприємства «Рома» до Товариства з обмеженою відповідальністю «МД-Техно» про стягнення 300000,00 грн. задоволено повністю.

Приватне підприємство «Рома» 26.07.2023 подало до суду заяву про ухвалення додаткового рішення та стягнення понесених витрат на професійну правничу допомогу.

2. Аргументи заявника (позивача)

У заяві про ухвалення додаткового рішення та стягнення понесених витрат на професійну правничу допомогу позивач клопоче про поновлення строку на подання відповідних доказів та долучення до матеріалів справи доказів понесених ним витрат на професійну правничу допомогу. Позивач заявляє, що рішення Господарського суду Київської області від 10.07.2023 отримане ним лише 17.07.2023, оскільки представниця позивача Кріль Ольга Миколаївна перебувала у відпустці до 16.07.2023. На підтвердження даного факту, заявником долучений наказ про надання відпустки від 28.06.2023 №28/06/2.

Позивачем заявлене покладення на відповідача витрат позивача на професійну правничу допомогу у розмірі 15000,00 грн. На підтвердження понесення цих судових витрат позивачем надані на розгляд суду такі документи:

- копія договору-доручення про надання правової допоги №1906 від 10.03.2023 між позивачем та Адвокатським об`єднанням «Лемеха та Партнери»;

- копія додатку №1 від 10.03.2023 до договору-доручення про надання правової допоги №1906 від 10.03.2023;

- копія акту виконаних робіт №1 від 15.06.2023;

- копія платіжної інструкції №952 від 19.07.2023 на суму 15000,00 грн.

3. Аргументи відповідача

Відповідач своїх заяв та аргументів по суті заяви про ухвалення додаткового рішення та стягнення понесених витрат на професійну правничу допомогу позивача не надав.

4. Норми права, що підлягають застосуванню

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Статтею 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

5. Фактичні обставини, встановлені судом, докази, що прийняті та відхилені судом, мотиви прийняття або відхилення кожного доказу та аргументу, викладеного учасниками справи та висновки суду за результатами розгляду заяв

5.1. Щодо поновлення позивачу строку на подання заяви про ухвалення додаткового рішення та стягнення понесених витрат на професійну правничу допомогу.

Згідно зі статтею 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 119 Господарського процесуального кодексу України України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Вирішення питання щодо поновлення строку перебуває в межах дискреційних повноважень суду, який за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк, крім випадків, передбачених Господарським процесуальним кодексом України. Отже, вирішуючи це питання, суд, з урахуванням конкретних обставин справи, має оцінити на предмет поважності причини пропуску встановленого законом процесуального строку, і в залежності від встановленого - вирішити питання про поновлення або відмову у поновленні цього строку (наведену правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 09.10.2019 у справі №910/22695/13).

Із правового контексту норм статей 118, 119 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що законодавець не передбачив обов`язку суду автоматично відновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки у кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було порушено скаржником, та чи підлягає він відновленню. Як свідчить правовий аналіз норм чинного процесуального законодавства, господарський суд може відновити пропущений процесуальний строк лише у виняткових випадках, тобто причини відновлення таких строків повинні бути не просто поважними, але й мати такий характер, не зважати на який було б несправедливим і таким, що суперечить загальним засадам законодавства (аналогічний правовий висновок сформульовано у постанові Верховного Суду від 30.07.2020 у справі №910/15481/17).

Згідно з частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Господарським процесуальним кодексом України не встановлено неможливості поновлення пропущеного процесуального строку для подання стороною доказів на підтвердження розміру судових витрат у зв`язку із розглядом справи (аналогічні правові висновки, зокрема, сформульовано у постановах Верховного Суду від 21.12.2019 у справі №910/6298/19, від 24.12.2019 у справі №909/359/19, від 17.12.2020 № 911/4670/13 та від 15.06.2023 № 906/1360/21).

Відповідно до наказу Адвокатського об`єднання «Лемеха та Партнери» про надання відпустки від 28.06.2023 №28/06/2, представниця позивача Кріль Ольга Миколаївна перебувала у відпустці з 03.07.2023 по 16.07.2023. Рішення Господарського суду Київської області від 10.07.2023 надіслано судом 10.07.2023 адвокату Кріль Ользі Миколаївні на електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_1

Враховуючи законність невиконання адвокатом своїх професійних обов`язків у спірний період та необхідність дотримання, а також забезпечення поваги до вимог трудового законодавства, яке, зокрема, захищає права працівників на відпочинок і те, що саме адвокат Кріль О.М. уповноважена на ведення даної справи з боку позивача, суд дійшов висновку про задоволення клопотання позивача про поновлення строку на подання відповідних доказів та долучення до матеріалів справи доказів понесених ним витрат на професійну правничу допомогу, оскільки причини пропуску строку одночасно є поважними і такими, що існували саме у період цього строку та перешкоджали вчасному вчиненню відповідної процесуальної дії.

5.2. Щодо відсутності заяв відповідача.

Суд зазначає, що позивач направив відповідачу заяву про ухвалення додаткового рішення та стягнення понесених витрат на професійну правничу допомогу рекомендованим листом з повідомленням (накладна №0504589996109). Дане відправлення отримане відповідачем 01.08.2023, що підтверджується даними з офіційного сайту Акціонерного товариства «Укрпошта» щодо відстеження статусу відправлень (https://track.ukrposhta.ua/tracking_UA.html). Таким чином, суд констатує, що відповідач мав 10 днів для надання своїх аргументів щодо заяви позивача, тож відповідач не може вважатись позбавленим права на змагальність сторін, що є одним із основних принципів господарського судочинства, що закріплені у частині 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України.

5.3. Щодо розміру суми витрат позивача на професійну правову допомогу та його обґрунтованості.

У постанові Верховного Суду від 27.07.2022 у справі №686/28627/18 зазначено таке: «Відповідно до частин першої, другої статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. Аналогічні положення викладені в частинах першій, другій статті 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України від 09 червня 2017 року (зі змінами, затвердженими З`їздом адвокатів України 15 лютого 2019 року) (далі - Правила адвокатської етики). Відповідно до частини третьої статті 28 Правил адвокатської етики розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. З огляду на викладене, Верховний Суд зауважує, що правовідносини щодо домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах яких розглядаються питання щодо зобов`язання про сплату та строки сплати.».

Суд відзначає, що погоджений між сторонами договору-доручення про надання правової допоги №1906 від 10.03.2023 розмір гонорару у 3000,00 грн. за 1 годину роботи адвоката є взаємною домовленістю сторін та не є значно завищеним відносно середньої ринкової вартості послуг адвоката.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі №927/237/20).

Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West" проти України" від 23 січня 2014 року (East/West., заява № 19336/04, § 268)).

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, відображеною в пункті 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, пунктах 34 - 36 рішення у справі "Гімайдуліна і інші проти України" від 10.12.2009, пункті 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, пункті 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Відповідно до частини п`ятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Суд відзначає, що позивачем до заяви долучена копія акту виконаних робіт №1 від 15.06.2023, відповідно до якого здійснено такі роботи:

- правовий аналіз документів та судової практики, що здійснений 10.03.2023, на який витрачено 2 години.

- підготовка та подання до Господарського суду Київської області позовної заяви про стягнення заборгованості у 300000,00 грн. з ТОВ «МД-ТЕХНО», що здійснені 16.03.2023, на які витрачено 3 години.

У постанові Верховного Суду від 13.10.2021 у справі №922/3858/20, зокрема, зазначається: «Судом апеляційної інстанції досліджено акт здачі - приймання виконаних робіт щодо надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 24.06.2021 та встановлено, що послуги загальним обсягом витраченого часу 5 години та загальною вартістю 2450,00 грн є непідтвердженими, не відповідають критеріям реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), розумності їхнього розміру у розумінні приписів частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України та не є співмірними зі складністю справи, оскільки: послуги у вигляді зустрічі із замовником з метою з`ясування обставин справи № 922/3858/20 не стосуються підготовки справи до розгляду у суді першої інстанції, бо спілкування людини з адвокатом у контексті правової допомоги підпадає під сферу приватного життя; здійснення аналізу та дослідження переданих матеріалів (документів), що стосуються бездіяльності державного виконавця в обсязі 1 години поглинаються підготовкою скарги, з урахуванням того, що для підготовки скарги знадобилося 4 години; надання адвокатських послуг щодо ознайомлення із змістом та сутністю ухвали Господарського суду Харківської області від 28.04.2021 у справі № 922/3858/20, здійснення аналізу та дослідження переданих матеріалів (документів), що стосуються спору у справі № 922/3858/20 в обсязі 2 годин повністю поглинаються підготовкою апеляційної скарги, для підготовки якої знадобилося 3 години; не надано доказів на підтвердження фактичного виконання послуги на виготовлення необхідної кількості примірників заяви про часткове закриття провадження у справі № 922/3858/20 та направлення поштою з обсягом витраченого часу 1 година.»

За результатами аналізу судом цієї правової позиції Верховного Суду суд дійшов таких висновків:

- зазначені в акті виконаних робіт №1 від 15.06.2023 роботи (послуги) з правового аналізу документів та судової практики (2 години вартістю 6000,00 грн.) є фактично підготовкою до складання позовної заяви та, відповідно, поглинаються наступним пунктом даного акту, яким визначаються роботи (послуги) з підготовки та подання до Господарського суду Київської області позовної заяви про стягнення заборгованості у 300000,00 грн. з ТОВ «МД-ТЕХНО» (3 години вартістю 9000,00 грн.)

Таким чином, суд зазначає, що позивач належним чином обґрунтував понесення витрат на правничу допомогу в суді у розмірі 9000,00 грн., відтак, суд дійшов висновку про часткове задоволення вимог позивача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу на суму 9000,00 грн.

6. Результати розгляду заяви

6.1. Згідно з статтею 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з статтею 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з статтею 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, а відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування; питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суд відзначає, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно, цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Отже, відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарський суд повинен у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог процесуального закону щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. У справі "Руїс Торіха проти Іспанії", Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994). Водночас, необхідно враховувати, що хоча національний суд і має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland) від 01.07.2003). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland) від 27.09.2001).

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, суди мають також враховувати практику Європейського суду з прав людини, викладену, зокрема, у справах "Проніна проти України" (рішення від 18.07.2006), Трофимчук проти України (рішення від 28.10.2010), де Суд зазначає, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Водночас, Верховний Суд зазначає, що такий висновок Європейського суду з прав людини звільняє суди від обов`язку надавати детальну відповідь на кожен аргумент скаржника, проте не свідчить про можливість взагалі ігнорувати доводи чи докази, на які посилаються сторони у справі (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27.01.2019 у справі № 910/7054/18 та від 12.02.2019 у справі № 911/1694/18).

6.2. Оцінюючи подані суду докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин в їх сукупності та, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про часткове задоволення вимог позивача про віднесення його витрат до судових у справі: у розмірі 9000,00 грн. та, оскільки рішенням Господарського суду Київської області від 10.07.2023 позов задоволено повністю, про те, що ці судові витрати підлягають покладенню повністю на відповідача відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статями 123, 126, 129, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Заяву Приватного підприємства «Рома» про ухвалення додаткового рішення та стягнення понесених витрат на професійну правничу допомогу (вх. №14314/23 від 26.07.2023) задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «МД-Техно» (08600, Київська область, місто Васильків, вулиця Калініна, будинок 24-Б, квартира 40, код ЄДРПОУ 20610628) на користь Приватного підприємства «Рома» (80316, Львівська область, місто Рава-Руська, вулиця Воїнів УПА, будинок 42-А, код ЄДРПОУ 22357406) 9000,00 грн. (дев`ять тисяч гривень) витрат на правничу допомогу.

3. У задоволенні іншої частини заяви Приватного підприємства «Рома» про ухвалення додаткового рішення та стягнення понесених витрат на професійну правничу допомогу (вх. №14314/23 від 26.07.2023) відмовити.

4. Видати наказ після набрання додатковим рішенням законної сили.

Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на додаткове рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне додаткове рішення суду складено 18.08.2023.

Суддя С.О. Саванчук