Рішення

від 09.08.2023 по справі 915/399/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 серпня 2023 року Справа № 915/399/23

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Ржепецького В.О., за участі секретаря судового засідання Матвєєвої А.В., розглянувши матеріали справи

за позовом: Селянського (фермерського) господарства Деметра (56425, Миколаївська область, Вознесенський район, с. Маринівка, вул. Нова, 1, код ЄДРПОУ 19292270)

до відповідача: Товариства з додатковою відповідальністю Миколаївська Аграрна Група (56425, Миколаївська область, Вознесенський район, с. Маринівка, вул. Симона Петлюри, 13, код ЄДРПОУ 00854891)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Доманівська селищна рада Миколаївської області (вул. Центральна, 48, смт. Доманівка, Вознесенський район, Миколаївська область, 55401, код ЄДРПОУ 43954752)

про визнання дійсним договору купівлі-продажу від 17.12.2019 та визнання права власності,

за участі представників учасників справи:

від позивача: Кудрявцев М.Ю.

від відповідача: не з`явився.

від третьої особи: не з`явився,

В С Т А Н О В И В:

До Господарського суду Миколаївської області звернулося Селянське (фермерське) господарство Деметра з позовом до Товариства з додатковою відповідальністю Миколаївська Аграрна Група, яким позивач просить суд:

1) визнати дійсним договір купівлі-продажу від 17.12.2019 нежитлової будівлі за адресою: Миколаївська область, Вознесенський район, с. Маринівка, вул. Симона Петлюри, 19 а. літ. А1, загальною площею 16,6 кв.м., укладений між Товариством з додатковою відповідальністю Миколаївська Аграрна Група (ідентифікаційний номер 00854891, місцезнаходження: 56425, Миколаївська область, Вознесенський район, с. Маринівка, вул. Симона Петлюри, 13) та Селянським (фермерським) господарством Деметра (ідентифікаційний номер 19292270, місцезнаходження: 56425 Миколаївська область. Вознесенський район, с. Маринівка. вул. Нова, 1);

2) визнати за Селянським (фермерським) господарством Деметра (ідентифікаційний номер 19292270, місце реєстрації: 56425 Миколаївська область, Вознесенський район, с. Маринівка, вул. Нова. 1) право власності на нежитлову будівлю за адресою: 56425, Миколаївська область, Вознесенський район, с. Маринівка, вул. Симона Петлюри, 19 а, літ. А1, загальною площею 16,6 кв.м.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що при укладанні договору купівлі-продажу від 17.12.2019 нежитлової будівлі за адресою: Миколаївська область, Вознесенський район, с. Маринівка, вул. Симона Петлюри, 19 а. літ. А1, загальною площею 16,6 кв.м. відповідач ухилився від нотаріального посвідчення договору, не визнає право власності позивача на придбане нерухоме майно. Земельна ділянка, на якій розташована придбана позивачем нежитлова будівля, має площу 1,10га, що перебуває у комунальній власності, та рішенням Доманівської селищної ради від 06.08.2021р. за № 49, задоволено заяву керівника СФГ «Деметра» - Постола Р.Г. та надано дозвіл на розробку Проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду на 49 років для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.03.2023 справі присвоєно єдиний унікальний номер 915/399/23 та визначено головуючим у справі суддю Ржепецького В.О.

Ухвалою суду від 14.02.2023 позовну заяву залишено без руху з підстав недотримання позивачем приписів п. 4, 7, 8 ч. 3 ст. 162 ГПК України.

Судом встановлено позивачу 10-денний строк з дня отримання даної ухвали для усунення недоліків позовної заяви, зазначених у мотивувальній частині ухвали.

Ухвалу суду від 14.02.2023 позивачем отримано 24.03.2023, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення 5400500960392.

31.03.2023 на адресу суду надійшла заява позивача про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 05.04.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 05 травня 2023 року о 10:50 год., встановлено сторонам процесуальні строки для подання до суду заяв по суті справи. Зобов`язано позивача за три дні до дати судового засідання надати суду докази на підтвердження особи власника земельної ділянки, на якій розташований об`єкт нерухомості.

На виконання вимог ухвали суду від 05.04.2023 позивач супровідним листом від 30.04.2023 надав суду лист Доманівської селищної ради від 28.04.2023 за №411, що містить відомості про особу власника земельної ділянки, на якій розташований об`єкт нерухомості.

Супровідним листом від 02.05.2023 позивач надав суду лист ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області від 02.05.2023 за №29-14-0.120-1261/2-23, що містить відомості про особу власника земельної ділянки, на якій розташований об`єкт нерухомості.

Ухвалою від 05.05.2023 суд постановив: залучити до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Доманівську селищну раду Миколаївської області (вул. Центральна, 48, смт. Доманівка, Вознесенський район, Миколаївська область, 55401, код ЄДРПОУ 43954752); встановити позивачу 5-денний строк з дня отримання даної ухвали для надання суду доказів надіслання третій особі копії позовної заяви з доданими до неї документам; запропонувати третій особі подати до суду пояснення щодо позовних вимог, які мають відповідати вимогам ч. ч. 3-7 ст. 165 та ст. 168 ГПК України, в 5-денний строк з дня отримання позовної заяви.

05.05.2023 судом постановлено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 02.06.2023 об 11:20 год., про що сторін повідомлено ухвалою суду від 10.05.2023.

02.06.2023 судом постановлено протокольну ухвалу про продовження строку підготовчого провадження у справі на 20 днів та відкладення підготовчого засідання на 23.06.2023 об 11:45 год., про що сторін повідомлено ухвалою суду від 05.06.2023.

23.06.2023 судом постановлено протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження у справі та призначення розгляду справи по суті на 09 серпня 2023 року об 11:00 год., про що сторін повідомлено ухвалою суду від 26.06.2023.

Відповідно до п. 4 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України, учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Статтею 93 Цивільного кодексу України встановлено, що місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

За приписами ч. 1 ст. 7 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

В Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про фізичну особу-підприємця, зокрема, його місцезнаходження (п. 5 ч. 4 ст. 9 вказаного Закону).

Ухвали суду від 05.04.2023, від 10.05.2023, від 05.06.2023 та від 26.06.2023 направлено відповідачеві за адресою місцезнаходження: 56425, Миколаївська область, Вознесенський район, с. Маринівка, вул. Симона Петлюри, 13, згідно даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та отримано відповідачем 16.05.2023, 19.06.2023, 01.07.2023 відповідно, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов`язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами (рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України".

Відповідач правом, передбаченим ст. 165 Господарського процесуального кодексу України щодо оформлення відзиву на позовну заяву і документів, що підтверджують заперечення проти позову, станом на момент проведення засідання не скористався.

Учасники справи належним чином повідомлені про дату, час та місце проведення судового засідання, відповідач та третя особа, правом участі у судовому засіданні не скористались

Представник позивача у судовому засіданні 09.08.2023 підтримав позовні вимоги, просить позов задовольнити у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

На підставі ст. 233 ГПК України, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

17 грудня 2019 року між Товариством з додатковою відповідальністю Миколаївська Аграрна Група (далі- продавець) та Селянським (фермерським) господарством Деметра (далі покупець) укладено договір купівлі-продажу (далі Договір), за умовами якого продавець зобов`язався передати у власність покупця товар нежитлову будівлю заправка, літ. А1, загальною площею 16,6 кв.м, що знаходиться за адресою: Миколаївська область, Доманівський район, с. Маринівка, вул. Симона Петлюри, 19А, а покупець зобов`язався прийняти товар та оплатити його вартість на умовах цього Договору (п. 1.1., 1.2.).

За умовами п. 3.1., 3.2. Договору загальна вартість товару, що продається становить 16822,80 грн. Покупець здійснює оплату за товар до 20 грудня 2019 року.

23.12.2019 сторонами складено та підписано Акт приймання-передачі товару (а.с.7).

20.12.2019 позивачем здійснено оплату відповідачеві за нежитлову будівлю 16822,80 грн, про що свідчить платіжне доручення №491 (а.с. 8).

Заявою від 17.01.2020 №15, яку отримав директор ТДВ Миколаївська Аграрна Група, позивач просить направити у визначений час повноважного представника до державного нотаріуса для нотаріального посвідчення договору.

У відповідь на зазначену заяву відповідач листом від 10.02.2020 визнав, що сторонами виконано умови договору в повному обсязі, проте можливість нотаріального посвідчення укладеного договору відсутня, оскільки товариство не здійснює господарської діяльності (зупинена), відсутні працівники, які можуть виконати вказані умови договору про нотаріальне посвідчення договору, відсутні грошові кошти для здійснення відповідних нотаріальних дій (а.с. 29).

Позивач у позові зазначає, що відповідач ухилився від нотаріального посвідчення договору, не визнає право власності позивача на придбане нерухоме майно.

Предметом спору у даній справі є немайнова вимога про визнання дійсним договору купівлі-продажу та майнова вимога про визнання права власності на нежитлову будівлю, що знаходиться за адресою: Миколаївська область, Доманівський район, с. Маринівка, вул. Симона Петлюри, 19А, загальною площею 16,6 кв.м.

Статтями 73, 74 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Як слідує з положень ст. 77, 78 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Відповідно до змісту ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

При вирішенні даного спору судом враховано наступне.

Згідно ст. 655 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України), за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до положень ст. 181 ЦК України, до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Режим нерухомої речі може бути поширений законом на повітряні та морські судна, судна внутрішнього плавання, космічні об`єкти, а також інші речі, права на які підлягають державній реєстрації. Рухомими речами є речі, які можна вільно переміщувати у просторі.

Статтею 182 ЦК України встановлено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

У відповідності до ст. 210 ЦК України правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

У відповідності до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно є офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

У співвідношенні статті 210 Цивільного кодексу України, яка передбачає реєстрацію правочину та норм Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», останні є спеціальними та підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Однією з умов застосування частини другої статті 220 ЦК України та визнання правочину дійсним в судовому порядку є встановлення судом факту безповоротного ухилення однієї із сторін від нотаріального посвідчення правочину та втрата стороною можливості з будь-яких причин нотаріально посвідчити правочин.

Під ухиленням від нотаріального посвідчення договору має розумітися як активна протидія цьому, так і пасивне небажання вчинити цю дію.

Відповідно до частини 1 статті 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно з частиною 1 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

Згідно ч. 4 ст. 203 ЦК України правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

За приписами ст. 657 ЦК України договір купівлі-продажу, зокрема, нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Згідно ч. 3 ст. 640 ЦК України, договір, що підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з дня такого посвідчення.

Згідно ч. 1 ст. 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Частина перша статті 236 ЦК України визначає, що нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Відповідно до законодавства за ступенем недійсності всі правочини поділяються на абсолютно недійсні з моменту їх вчинення (нікчемні), недійсність яких прямо передбачена законом, та відносно недійсні, які можуть бути визнані судом недійсними за певних умов (оспорювані).

Нікчемний правочин недійсний через пряму вказівку у правовій нормі у момент його вчинення, тому судового рішення про визнання його недійсним не вимагається (quae contra ius fiunt debent utique pro infectis haberi - зроблене проти закону повинне вважатися нікчемним). Нікчемний правочин не підлягає виконанню. На нікчемність правочину мають право посилатися і вимагати в судовому порядку застосування наслідків його недійсності будь-які заінтересовані особи.

Нікчемний правочин є недійсним тільки у випадках, передбачених законом. Відповідно до частини другої статті 215 ЦК України правочин є нікчемним, якщо його недійсність встановлена законом. У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається, тому сторони не вправі вимагати одна від одної його виконання.

Правочин є нікчемним з моменту його вчинення незалежно від пред`явлення позову про визнання його недійсним і бажання сторін. Бажання сторін про визнання його дійсним до уваги не беруться, оскільки такий правочин суперечить нормам закону. Суд допускає визнання такого правочину дійсним лише у випадках, визначених законом.

Наприклад, при недодержанні нотаріальної форми договору за умови його повного або часткового виконання, якщо одна зі сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним (частина друга статті 220 ЦК України).

Проте, як зазначено, зокрема, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 січня 2022 року у справі № 910/10784/16 (Провадження № 12-30гс21) наявність можливості визнання дійсним вчиненого правочину не зобов`язує суд виносити таке рішення, оскільки правочин може порушувати інші умови дійсності правочинів або навіть бути неукладеним у зв`язку із недосягненням згоди за всіма істотними умовами.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна (а.с.34) та Відповіді №176000 від 08.08.2023, право власності на нерухоме майно - нежитлову будівлю літ. А1, загальною площею 16,6 кв.м, що знаходиться за адресою: Миколаївська область, Доманівський район, с. Маринівка, вул. Симона Петлюри, 19А зареєстровано за Товариством з додатковою відповідальністю Миколаївська Аграрна Група, який є відповідачем в цій справі, тільки з 11.09.2020.

Таким чином, станом на момент укладення сторонами договору купівлі-продажу нежитлової будівлі літ. А1, загальною площею 16,6 кв.м, що знаходиться за адресою: Миколаївська область, Доманівський район, с. Маринівка, вул. Симона Петлюри, 19А, тобто - 17.12.2019, право власності на це майно не було зареєстровано за продавцем - Товариством з додатковою відповідальністю Миколаївська Аграрна Група.

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 22.02.2022 (а.с. 25-27) Товариство з додатковою відповідальністю Миколаївська Аграрна Група є правонаступником Відкритого акціонерного товариства Племзавод Шляховий.

Разом з тим, обставини ліквідації ВАТ «Племзавод Шляховий», в результаті яких Відповідач міг набути це майно, не підтверджено належними доказами, зокрема, ліквідаційними балансами, актами тощо.

Крім того, з наведеного Витягу витікає, що вчинення Відповідачем після укладення договору купівлі-продажу нерухомого майна дій щодо оформлення та державної реєстрації права власності на це майно свідчить про те, що його намір не спрямований на відчуження цього майна, в тому числі шляхом виконання договору купівлі-продажу.

Зазначене спростовує твердження Позивача про наявність всіх умов, з якими положення ст. 220 ЦК України пов`язують можливість визнати договір купівлі-продажу дійсним, а саме умов повного або часткового виконання договору стороною, зокрема, дій щодо відчуження майна.

Внаслідок наведеного, господарський суд констатує відсутність всіх необхідних умов, визначених ст. 220 ЦК України для визнання договору купівлі-продажу від 17.12.2019 нежитлової будівлі за адресою: Миколаївська область, Вознесенський район, с. Маринівка, вул. Симона Петлюри, 19 а. літ. А1, загальною площею 16,6 кв.м., укладений між Товариством з додатковою відповідальністю Миколаївська Аграрна Група (ідентифікаційний номер 00854891, місцезнаходження: 56425, Миколаївська область, Вознесенський район, с. Маринівка, вул. Симона Петлюри, 13) та Селянським (фермерським) господарством Деметра (ідентифікаційний номер 19292270, місцезнаходження: 56425 Миколаївська область. Вознесенський район, с. Маринівка. вул. Нова, 1) дійсним, а відтак і відсутні правові підстави для визнання права власності на нежитлову будівлю за адресою: Миколаївська область, Вознесенський район, с. Маринівка, вул. Симона Петлюри, 19 а. літ. А1, загальною площею 16,6 кв.м за покупцем Селянським (фермерським) господарством Деметра.

Зазначене зумовлює відмову в задоволенні позову.

Відповідно до положень ч. 1 та п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема належать витрати на професійне правничу допомогу.

Відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 129 ГПК України, у разі відмови в позові, судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 86, 129, 219, 220, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1.В задоволені позову відмовити.

2.Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дати складення повного судового рішення.

3.Рішення може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені статтею 256 і підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України.

Сторони та інші учасники справи:

позивач: Селянське (фермерське) господарство Деметра (56425, Миколаївська область, Вознесенський район, с. Маринівка, вул. Нова, 1, код ЄДРПОУ 19292270),

відповідач: Товариство з додатковою відповідальністю Миколаївська Аграрна Група (56425, Миколаївська область, Вознесенський район, с. Маринівка, вул. Симона Петлюри, 13, код ЄДРПОУ 00854891),

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Доманівська селищна рада Миколаївської області (вул. Центральна, 48, смт. Доманівка, Вознесенський район, Миколаївська область, 55401, код ЄДРПОУ 43954752).

Повний текст судового рішення складено та підписано судом 18.08.2023.

Суддя В.О.Ржепецький