Рішення

від 16.08.2023 по справі 916/713/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" серпня 2023 р.м. Одеса Справа № 916/713/23

Господарський суд Одеської області у складі судді Литвинової В.В., за участю секретаря судового засідання Крутькової В.О., розглянувши у відкритому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕСТ ЛІЗИНГ"

до відповідача Акціонерного товариства "ГІДРОСТАЛЬ"

про стягнення 888584,07 грн

за участю представників:

від позивача - Гуменюк О.О.

від відповідача - не прибули

До суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕСТ ЛІЗИНГ" до Акціонерного товариства "ГІДРОСТАЛЬ" про стягнення 888584,07 грн заборгованості за договором фінансового лізингу № 210930-2/ФЛ-Ю-А від 30.09.2021, з яких - 317874,44 грн простроченої заборгованості за лізинговими платежами, 59298,24 грн 24% річних, 57388,36 грн втрат від інфляції, 112908,87 грн пені, 24492,32 грн штрафу за неподання відомостей про стан та місцезнаходження майна, 316621,84 грн неустойки за неповернення об"єкта лізингу.

Ухвалою від 28.02.2023 відкрито провадження у справі, підготовче засідання призначено на 29.03.2023 о 10 год.

Ухвалою від 28.03.2023 задоволено заяву позивача про участь в засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою від 29.03.2023 відкладено підготовче засідання на 26.04.2023.

Ухвалою від 26.04.2023 відкладено розгляд справи на 31.05.2023 та постановлено провести підготовче засідання впродовж розумного строку.

Ухвалою від 31.05.2023 підготовче засідання призначено на 28.06.2023.

Ухвалою від 28.06.2023 закрито підготовче провадження та призначено дату засідання для розгляду справи по суті на 16.08.2023, враховуючи перебування судді у відпустці.

Позивач 29.06.2023 отримав ухвалу від 28.06.2023 в електронному кабінеті відповідно до довідки.

Судом перевірено місцезнаходження відповідача і відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань зареєстроване місцезнаходження відповідача є м. Нова Каховка Херсонської області вул. Промислова 2, що наразі є окупованою територією, на якій тимчасово не функціонують відділення АТ Укрпошта.

У зв`язку з цим всі ухвали суд надсилав відповідачу на його офіційну електронну пошту 326840ua@gmail.com, яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань

У постанові від 07.07.2022 у справі № 120/4298/21-а Верховний Суд зазначив, що відповідно до п. 5.8 розділу І Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затв. рішенням Вищої ради правосуддя від 17 серпня 2021 року № 1845/0/15-21, офіційна електронна адреса - сервіс Електронного кабінету ЄСІТС, адреса електронної пошти, вказана користувачем в Електронному кабінеті ЄСІТС, або адреса електронної пошти, вказана в одному з державних реєстрів.

Також інформацію щодо призначення засідань у справі суд кожен раз розміщував до відома відповідача на сайті Судової влади.

Згідно з ч. 1 ст. 12-1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" якщо остання відома адреса місця проживання (перебування), місцезнаходження чи місця роботи учасників справи знаходиться на тимчасово окупованій території, суд викликає або повідомляє учасників справи, які не мають офіційної електронної адреси, про дату, час і місце першого судового засідання у справі через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за двадцять днів до дати відповідного судового засідання.

Суд викликає або повідомляє таких учасників справи про дату, час і місце інших судових засідань чи про вчинення відповідної процесуальної дії через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання або вчинення відповідної процесуальної дії.

З опублікуванням такого оголошення відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.

З огляду на викладене, відповідача належним чином повідомлено про розгляд справи. Відзиву на позовну заяву відповідач не надав суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України в разі ненадання відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Розглянувши матеріали справи, суд

встановив:

30 вересня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "БЕСТ ЛІЗИНГ" (лізингодавець, позивач) та Акціонерним товариством "ГІДРОСТАЛЬ" (лізингоодержувач, відповідач) укладено договір фінансового лізингу № 210930-2/ФЛ-Ю-А, за умовами якого (п. 1.1) позивач зобов`язався набути у свою власність і передати на умовах фінансового лізингу у платне володіння та користування об`єкт лізингу, найменування, марка, модель, комплектація, рік випуску, ціна, кількість, вартість і загальна вартість якого наведені в додатку "Специфікація", а відповідач зобов`язується прийняти об`єкт лізингу та сплачувати лізингові платежі на умовах цього договору. По закінченню строку договору право власності переходить до відповідача на об`єкт лізингу згідно з умовами цього договору (за виключенням випадків, передбачених договором та/або законодавством).

Строк користування відповідачем об`єктом лізингу складається з певних періодів (місяців) лізингу, зазначених у "Графік сплати лізингових платежів" до договору та починається з дати підписання акту приймання-передачі об`єкту лізингу, але не менше 1 року.

Відповідно до договору, об`єкт лізингу - автомобіль Toyota Camry Hybrid, загальна вартість об`єкта лізингу 1224616 грн з ПДВ, строк лізингу 24 місяці, максимальний термін передачі 14.11.2021, місце передачі - м. Херсон пр. Сенявіна 41, адреса зберігання - м. Нова Каховка Херсонської області вул. Промислова 2, гранична дата сплати авансового платежу 14.10.2021.

У додатку до договору "Графік сплати лізингових платежів" сторони узгодили, що авансовий платіж складає 152206,49 грн з ПДВ.

В подальшому відповідач має здійснити 24 лізингові платежі, кожен з яких складається з відшкодування частини вартості об`єкту лізингу в сумі 44683,73 грн та винагороди (комісії) лізингодавцю за отриманий в лізинг об`єкт лізингу.

Згідно з п. 2.1.7.1 договору у випадку, якщо авансовий лізинговий платіж, визначений у графіку лізингових платежів, становить 20% від загальної вартості об`єкту лізингу, визначеної в п. 4.2 договору, то числом сплати лізингового платежу 1-го періоду лізингу є порядковий номер дня у відповідному календарному місяці дати, яка визначається шляхом додавання 4 календарних днів до дати підписання акту (наприклад дата підписання акту 04.02.2021, то черговий лізинговий платіж 1-го періоду сплачується 08.02.2021, наступні лізингові платежі кожного 8 числа календарного місяця протягом усього строку лізингу). В разі відсутності такого числа в місяці - платіж сплачується в останній робочий день календарного місяця.

У випадку, якщо авансовий платіж дорівнює або більше 20% вартості об`єкту лізингу, то числом сплати є порядковий номер дня у відповідному календарному місяці дати, яка визначається шляхом додавання 20 календарних днів до дати підписання акту.

Відповідно до п. 2.1.8 договору, період лізингу - це строк лізингу в 1 місяць. Перший період лізингу починається з дати підписання акту.

Пунктом 2.3 договору визначено, що авансовий платіж відповідач має сплатити протягом 3 банківських днів з моменту відправлення позивачем рахунку, але не пізніше дати, зазначеної в п. 5.6, тобто до 14.10.2021.

06 жовтня 2021 сторонами підписано акт приймання-передачі об`єкту лізингу - автомобіль Toyota Camry Hybrid (а.с. 25), 2021 року випуску, номер кузова (шасі, рами, заводський) НОМЕР_1 .

Оскільки авансовий платіж 152206,49 грн становить менще 20% від загальної вартості об`єкту лізингу 1224616грн, а акт приймання - передачі підписано 06.10.2021, тому відповідно до п. 2.1.7.1 договору дата сплати лізингового платежу 1-го періоду є 10.10.2021, а наступні платежі мають бути здійснені відповідачем 10 числа кожного місця протягом строку лізингу.

Згідно з п. 2.4 договору, якщо строк оплати будь-якого лізингового платежу припадає на неробочий (вихідний, святковий) день, то відповідач має сплатити лізинговий платіж не пізніше останнього робочого дня, який передує такому вихідному (святковому та ін.) дню.

Відповідно до п. 5.2.1 Загальних умов договору, відповідач зобов`язаний щоквартально (не пізніше 10 календарних днів з моменту закінчення відповідного звітного кварталу) інформувати позивача про стан та адресу базування предмета лізингу шляхом направлення звіту у формі встановленою в додатку "Довідка" до договору. В разі настання з об`єктом лізингу подій, які мають ознаки страхового випадку, відповідач має негайно, але не пізніше 24 годин з моменту настання таких подій, письмово та засобами електронного зв`язку інформувати про це позивача шляхом направлення звіту у формі, встановленій додатком "Довідка" до договору.

Однак, відповідач не здійснив таке інформування.

Згідно з п. 7.1.3 Загальних умов договору, за порушення відповідачем умов п. 5.2 договору, він сплачує договірну санкцію (штраф) у розмірі 1% остаточної загальної вартості об`єкта лізингу за кожен та будь-який випадок із зазначених порушень.

Відповідно до п. 2.1.5 договору остаточна загальна вартість об`єкта лізингу - це вартість об`єкта, зазначена в акті приймання-передачі об`єкта, тобто 1224616грн.

Таким чином, за один випадок порушень штраф становить 1% від 1224616грн, тобто 12246,16грн.

Оскільки відповідачем було порушено умови п. 5.2 договору, то позивач направив 14.06.2022 на електронну пошту відповідача 326840ua@gmail.com, зазначену в договорі, повідомлення № 1693 від 13.06.2022 (а.с. 26-27) про те, що відповідачем порушено вимоги п. 5.2 договору і через це йому необхідно негайно сплатити 12246,16 грн штрафу.

Згідно з п. 10.9 договору, у разі прийняття позивачем рішення про направлення повідомлення, вимоги чи іншої кореспонденції іншій стороні засобами електронної пошти, то такі повідомлення вважаються надісланими письмово та доставлені, якщо надіслано з електронної пошти позивача на електронну пошту відповідача, які зазначені в договорі.

Оскільки відповідач не здійснив інформування позивача відповідно до умов п. 5.2 договору два квартали (1 та 2 квартал 2022 року), то позивач просить на підставі п. 7.1.3 договору стягнути з відповідача як за два випадки порушень, тобто двічі по 12246,16 грн штрафу, що разом становить 24492,32 грн.

Оскільки матеріали справи не містять доказів, того що відповідач виконував вимоги п. 5.2 договору, то позовні вимоги про стягнення 24492,32 грн штрафу підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 6.1.1 договору, позивач має право в односторонньому порядку змінити умови договору у випадку, якщо відповідач не сплатив лізинговий платіж (частково або в повному обсязі) та прострочення становить більше 60 календарних днів з дня настання строку платежу, встановленого в цьому договорі.

У п. 6.6. договору зазначено, що позивач має право в односторонньому порядку відмовитись від договору (розірвати договір) та вилучити об`єкт лізингу у випадку, передбаченому п. 6.1.1.

Згідно з п. 6.6.1 договору, позивач надсилає відповідачу повідомлення про відмову від договору (його розірвання) та вилучення об`єкту лізингу із зазначенням строку та місця Відповідач вважається повідомленим про відмову від договору та його розірвання, якщо минуло 6 робочих днів з дня, наступного за відправлення позивачем повідомлення та з цього моменту цей договір є розірваним.

Відповідно до п. 1) ч. 4 ст. 17 Закону України "Про фінансовий лізинг" після отримання лізингоодержувачем об`єкта фінансового лізингу лізингодавець має право відмовитися від договору фінансового лізингу в односторонньому порядку, письмово повідомивши про це лізингоодержувача, та/або вимагати повернення об`єкта фінансового лізингу, у тому числі у безспірному порядку, на підставі виконавчого напису нотаріуса, у разі якщо лізингоодержувач не сплатив за договором фінансового лізингу лізинговий платіж частково або в повному обсязі та прострочення становить більше 60 календарних днів.

Оскільки відповідач прострочив сплату лізингових платежів більш як на 60 календарних днів, то позивач направив 17.06.2022 на електронну пошту відповідача повідомлення № 1717 від 16.06.2022 про розірвання договору лізингу та вимагав повернути об`єкт лізингу до 28.06.2022 включно за адресою: м. Київ вул. Лінійна 17.

Отже, враховуючи п. 6.6.1 договору 6-й робочий день з моменту направлення повідомлення про розірвання був 27.06.2022, тому з 28.06.2022 договір фінансового лізингу № 210930-2/ФЛ-Ю-А є розірваним.

Пунктом 6.7 договору передбачено, що у випадку розірвання договору усі раніше сплачені лізингові платежі не повертаються, а позивач має право стягнути з відповідача заборгованість зі сплати лізингових платежів станом на дату розірвання договору, а також збитки, неустойку та ін.

За розрахунком позивача, до розірвання договору фінансового лізингу у відповідача утворилась заборгованість в сумі 317874,44 грн, яка складається:

- заборгованість за 6-й період лізингу 79440,22 грн, яка мала була сплачена 10.03.2022 ,

- за 7-й період заборгованість 80701,35 грн, яка мала бути сплачена 08.04.2022 оскільки 10.04.2022 - вихідний день,

- за 8-й період 79155,46грн заборгованість з 10.05.2022,

- за 9-й період 78577,41грн з 10.06.2022.

Частиною 1 статті 193 ГК України встановлено обов`язок суб`єктів господарювання та інших учасників господарських відносин виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні вимоги щодо виконання зобов`язання закріплені і в статті 526 ЦК України.

Відповідач не надав суду доказів сплати 317874,44 грн, як і будь-яких заперечень, тому позовні вимоги про стягнення 317874,44 грн лізингових платежів підлягають задоволенню.

Згідно з ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 2.7 договору, сторони узгодили, що у разі якщо відповідач прострочить сплату лізингових платежів позивач має право на підставі ст. 625 ЦК України нарахувати 24% річних від простроченої суми протягом усього періоду.

У зв`язку з простроченням відповідачем здійснення лізингових платежів позивач просить стягнути 59298,24 грн 24% річних та 57388,36 грн інфляційних, нарахованих станом на 02.02.2023.

Перевіривши розрахунок 24% річних, здійснений позивачем, суд дійшов висновку, що він здійснений правильно, тому позовні вимоги про стягнення 59298,24 грн річних підлягають задоволенню.

Щодо розрахунку інфляційних від позивача, то він має недоліки, тому суд наводить власний розрахунок:

сума заборгованості за договором:Сума боргуз 11/03/2022 до 02/02/202379 440,22 грн.з 09/04/2022 до 02/02/202380 701,35 грн.з 11/05/2022 до 02/02/202379 155,46 грн.з 11/06/2022 до 02/02/202378 577,41 грн.Всього:317 874,44 грн.

Період 1 (11/03/2022 - 02/02/2023)Індекс інфляціїберезень 2022104,50квітень 2022103,10травень 2022102,70червень 2022103,10липень 2022100,70серпень 2022101,10вересень 2022101,90жовтень 2022102,50листопад 2022100,70грудень 2022100,70січень 2023100,80Період 2 (09/04/2022 - 02/02/2023)Індекс інфляціїквітень 2022103,10травень 2022102,70червень 2022103,10липень 2022100,70серпень 2022101,10вересень 2022101,90жовтень 2022102,50листопад 2022100,70грудень 2022100,70січень 2023100,80Період 3 (11/05/2022 - 02/02/2023)Індекс інфляціїтравень 2022102,70червень 2022103,10липень 2022100,70серпень 2022101,10вересень 2022101,90жовтень 2022102,50листопад 2022100,70грудень 2022100,70січень 2023100,80Період 4 (11/06/2022 - 02/02/2023)Індекс інфляціїчервень 2022103,10липень 2022100,70серпень 2022101,10вересень 2022101,90жовтень 2022102,50листопад 2022100,70грудень 2022100,70січень 2023100,80

Розрахунок здійснюється за формулоюІІС = ( ІІ1 : 100 ) x ( ІІ2 : 100 ) x ( ІІ3 : 100 ) x ... ( ІІZ : 100 )ІІ1 - індекс інфляції за перший місяць прострочення,......ІІZ - індекс інфляції за останній місяць прострочення.

Період 1

IIc (104,50 : 100) x (103,10 : 100) x (102,70 : 100) x (103,10 : 100) x (100,70 : 100) x (101,10 : 100) x (101,90 : 100) x (102,50 : 100) x (100,70 : 100) x (100,70 : 100) x (100,80 : 100) = 1.23994441

Інфляційне збільшення:

79 440,22 x 1.23994441 - 79 440,22 = 19 061,24 грн.

Період 2

IIc (103,10 : 100) x (102,70 : 100) x (103,10 : 100) x (100,70 : 100) x (101,10 : 100) x (101,90 : 100) x (102,50 : 100) x (100,70 : 100) x (100,70 : 100) x (100,80 : 100) = 1.18654967

Інфляційне збільшення:

80 701,35 x 1.18654967 - 80 701,35 = 15 054,81 грн.

Період 3

IIc (102,70 : 100) x (103,10 : 100) x (100,70 : 100) x (101,10 : 100) x (101,90 : 100) x (102,50 : 100) x (100,70 : 100) x (100,70 : 100) x (100,80 : 100) = 1.15087262

Інфляційне збільшення:

79 155,46 x 1.15087262 - 79 155,46 = 11 942,39 грн.

Період 4

IIc (103,10 : 100) x (100,70 : 100) x (101,10 : 100) x (101,90 : 100) x (102,50 : 100) x (100,70 : 100) x (100,70 : 100) x (100,80 : 100) = 1.12061599

Інфляційне збільшення:

78 577,41 x 1.12061599 - 78 577,41 = 9 477,69 грн.

Таким чином, розмір втрат від інфляції становить 55536,13 грн, тому позовні вимоги про стягнення інфляційних підлягають частковому задоволенню в розмірі 55536,13грн.

Відповідно до ст. 220 ГК України, боржник, який прострочив виконання господарського зобов`язання, відповідає перед кредитором (кредиторами) за збитки, завдані простроченням, і за неможливість виконання, що випадково виникла після прострочення.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно зі ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань»).

Частиною 6 ст. 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно з п. 7.1.1 Договору, за порушення обов`язку з своєчасної сплати платежів, передбачених даним договором та/або чинним законодавством України відповідач сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ , яка діяла в період прострочення, від простроченої заборгованості за платежами за кожен день прострочення та відшкодовує збитки. Сторони домовились, що нарахування пені за прострочення сплати платежів припиняється через 12 місяців від дня коли сплата мала відбутись.

Через прострочення здійснення відповідачем лізингових платежів позивач просить стягнути з відповідача 112908,87грн станом на 02.02.2023.

Перевіривши розрахунок пені від позивача, суд дійшов висновку, що він здійснений правильно, тому позовні вимоги про стягнення 112908,87 грн пені підлягають задоволенню.

Згідно з п. 7.1.2 договору, якщо відповідач не повернув об`єкт лізингу або повернув його невчасно, то відповідач сплачує позивачу на вибір позивача:

неустойку у розмірі подвійної суми лізингового платежу, який необхідно було сплатити в останньому періоді лізингу, який передує періоду невиконання відповідачем обов`язку щодо повернення об`єкту лізингу, в розрахунку за кожен день такого невиконання за весь час невиконання,

Або

відповідач сплачує позивачу договірну санкцію (штраф) у розмірі 1% остаточної загальної вартості об`єкта лізингу за кожен день прострочення повернення об`єкту.

Згідно з ч. 4 ст. 25 Закону України "Про фінансовий лізинг" невиконання лізингоодержувачем обов`язку щодо повернення об`єкта фінансового лізингу відповідно до умов договору фінансового лізингу є підставою для нарахування неустойки, сплату якої лізингодавець має право вимагати від лізингоодержувача, у розмірі подвійної суми лізингового платежу, який необхідно було сплатити в останньому періоді, що передує періоду невиконання зазначеного обов`язку, в розрахунку за кожний день такого невиконання, за час невиконання, якщо інший розмір неустойки не визначений умовами договору фінансового лізингу.

Оскільки позивач повідомив відповідача про розірвання договору лізингу та необхідність повернути об`єкт лізингу до 28.06.2022, який відповідачем не повернуто, то позивач просить стягнути з відповідача 316621,84 грн неустойки, нарахованої на підставі до пп. 1) п. 7.1.2 за період 29.06.2022-28.08.2022 за неповернення об`єкту лізингу.

Перевіривши розрахунок неустойки, суд дійшов висновку, що він здійснений правильно, тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

За змістом ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, дійшов висновку задовольнити позовні вимоги частково.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати в розмірі сплаченого судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог 13328,76/888584,07*886731,84=13300,98грн.

Щодо витрат позивача на правничу допомогу, то суд виходить з наступного.

Позивач в позовній заяві просить стягнути 2500грн понесених ним витрат на правничу допомогу.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно із частиною 1 статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Визначення договору про надання правової допомоги міститься в пункті 4 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", згідно з яким договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Відповідно до статті 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Згідно з ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Водночас за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини 5 та 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України ).

У розумінні положень частин 5 та 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Разом з тим у частині 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку /дії / бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, також визначені положеннями частин 6, 7 та 9 статті 129 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5 та 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5 - 7 та 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Такі висновки щодо застосування статей 126, 129 Господарського процесуального кодексу України викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21.

Позивачем до позовної заяви додано копію договору про надання правової допомоги № 03/01-23 від 03.01.2023, укладеного між позивачем та Адвокатським об`єднанням "ЛЕКС-ЮЕЙ" в особі керуючого партнера Ванжі О.А., за умовами якого обєднання взяло на себе зобов`язання щодо надання позивачу правової допомоги. Строк договору до 31.12.2023 (п. 7.2).

У додатку до договору сторони визначили, що вартість послуги усної консультації за 1 годину 500грн, аналіз пакету документів за договором фінансового лізингу № 210930-2/ФЛ-Ю-А від 30.09.2021 за 1 годину 500 грн, правовий аналіз судової практики щодо аналогічних справ 1 година 500 грн, складання процесуальних документів за 1 годину 1000грн.

Сторонами підписано акт № 02/02-1 від 02.02.2023 на суму 2500грн, де зазначено ті самі послуги і вартість, що і в додатку до договору.

Позивач сплатив адвокатському об`єднанню 2500 грн платіжною інструкцією № 10534 від 08.02.2023 за правничу допомогу за договором.

Представником позивача був адвокат Купельський О.М. відповідно до ордеру від 02.02.2023.

Матеріали справи містять позовну заяву з додатками, які підписані адвокатом Купельським О.М. До того ж, представник позивача - адвокат Гуменюк О.О. брала участь в засіданнях в режимі відеоконференції 26.04.2023 та 28.06.2023.

Отже, позивачем документально підтверджено понесення ним витрат на правничу допомогу в сумі 2500грн.

Відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові від 30.11.2020 у справі № 922/2869/19 Верховний Суд зазначив, що під час вирішення питання про розподіл витрати на професійну правничу допомогу суд:

1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;

2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або чи заявлення неспівмірно нижчою суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).

В постанові Верховного Суду від 30.11.2020 у справі № 922/2869/19 зазначено, що практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

Оскільки позов задоволено частково, то за загальним правилом витрати на правничу допомогу стягуються пропорційно розміру задоволених вимог, тобто з відповідача підлягає стягненню 2500/888584,07*886731,84=2494,79грн витрат на правничу допомогу.

На підставі вищевикладених норм права, керуючись ст.ст. 129, 232-240, 243, Господарського процесуального кодексу України, суд

ухвалив:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Акціонерного товариства "ГІДРОСТАЛЬ" (код 00100256, м. Нова Каховка Херсонської області вул. Промислова 2) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕСТ ЛІЗИНГ" (код 33880354, м. Київ вул. Ярославів Вал 13/2, літера "Б", поштова адреса - м. Київ вул. Лінійна 17) 317874,44 грн простроченої заборгованості за лізинговими платежами, 59298,24 грн 24% річних, 55536,13 грн втрат від інфляції, 112908,87грн пені, 24492,32 грн штрафу за неподання відомостей про стан та місцезнаходження майна, 316621,84 грн неустойки за неповернення об"єкта лізингу, 13300,98грн витрат зі сплати судового збору та 2494,79грн витрат на правничу допомогу.

3. В решті позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Південно-західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 17 серпня 2023 р.

Суддя В.В. Литвинова