Рішення

від 08.08.2023 по справі 916/632/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"08" серпня 2023 р.м. Одеса Справа № 916/632/23

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «АДВАНС-ЛІЗИНГ» (49083, м. Дніпро, вул. Собінова, буд.1, код ЄДРПОУ - 36493872, електронна адреса: talokonov@gmail.com)

До відповідачів: Фермерського господарства «УРОЖАЙ-ІІ» (75432, Херсонська обл., Іванівський р-н, с. Нововасилівка, вул. Шкільна, буд.10, код ЄДРПОУ - 31332719); ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 )

про стягнення

Суддя Рога Н.В.

Секретар с/з Богомолова В.С.

Представники сторін:

Від позивача: Талоконов К.В. - на підставі ордера серії АЕ № 1180154 від 03.02.2023р.;

Від відповідачів: не з`явився.

Суть спору: Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «АДВАНС-ЛІЗИНГ», звернувся з позовом до Господарського суду Одеської області до Фермерського господарства (далі - ФГ) «УРОЖАЙ-ІІ», ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) про солідарне стягнення заборгованості у розмірі 1 234 749 грн 40 коп., 36,5% річних у розмірі 222 632 грн 74 коп.

Ухвалою суду від 27.02.2023р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 23.03.2023р. Ухвалою суду від 23.03.2023р. відкладено підготовче засідання на 13.04.2023р.

Ухвалою суду від 13.04.2023р. відкладено підготовче засідання на 09.05.2023р. Ухвалою суду від 09.05.2023р. закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 29.06.2023р. Ухвалою суду від 29.06.2023р. відкладено судове засідання на 18.07.2023р. Ухвалою суду від 18.07.2023р. відкладено судове засідання на 08.08.2023р.

Позивач - ТОВ «АДВАНС-ЛІЗИНГ», підтримує позовні вимоги в повному обсязі, просить їх задовольнити з підстав, зазначених у позовній заяві.

Відповідач - ФГ «УРОЖАЙ-ІІ», не скористався своїм правом на судовий захист, письмового відзиву на позовну заяву до суду не надав.

Відповідач - ОСОБА_1 , не скористався своїм правом на судовий захист, письмового відзиву на позовну заяву до суду не надав.

У зв`язку зі зміною режиму роботи поштового відділення АТ «Укрпошта» за індексом 75432, яке обслуговує відповідачів у справі, ухвали суду у справі №916/632/23 не направлялися за адресою ФГ «УРОЖАЙ-ІІ» та ОСОБА_1 .

Суд зауважує на тому, що в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відсутня офіційна електронна пошта ФГ «УРОЖАЙ-ІІ». Крім того, в Єдиному демографічному реєстрі відсутні відомості про наявність у ОСОБА_1 офіційної електронної пошти. Суд також приймає до уваги відсутність у відповідачів у справі особистих кабінетів в підсистемі Електронний суд.

Згідно ч.1 ст.12-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», якщо остання відома адреса місця проживання (перебування), місцезнаходження чи місця роботи учасників справи знаходиться на тимчасово окупованій території, суд викликає або повідомляє учасників справи, які не мають офіційної електронної адреси, про дату, час і місце першого судового засідання у справі через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за двадцять днів до дати відповідного судового засідання.

Суд викликає або повідомляє таких учасників справи про дату, час і місце інших судових засідань чи про вчинення відповідної процесуальної дії через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання або вчинення відповідної процесуальної дії. З опублікуванням такого оголошення відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.

На підставі зазначеного, з метою повідомлення відповідачів про розгляд даної справи на офіційному сайті Господарського суду Одеської області публікувались повідомлення про призначення судових засідань у межах справи №916/632/23.

У відповідності до ч.9 ст.165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Суд вважає за необхідне також зауважити, що ч. 4 ст.11 ГПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Закон України Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Згідно пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово у своїх рішеннях указував на необхідність дотримання судами держав - учасниць Конвенції принципу розгляду справи судами впродовж розумного строку. Практика ЄСПЛ із цього питання є різноманітною й залежною від багатьох критеріїв, серед яких складність прави, поведінка заявника, судових та інших державних органів, важливість предмета розгляду та ступінь ризику терміну розгляду для заявника тощо (пункт 124 рішення у справі «Kudla v. Poland» заява №30210/96, пункт 30 рішення у справі «Vernillo v. France» заява №11889/85, пункт 45 рішення у справі «Frydlender v. France» заява №30979/96, пункт 43 рішення у справі «Wierciszewska v. Poland» заява №41431/98, пункт 23 рішення в справі «Capuano v. Italy» заява №9381/81 та ін.).

Зокрема, у пункті 45 рішення у справі Frydlender v. France (заява №30979/96) ЄСПЛ зробив висновок, згідно з яким «Договірні держави повинні організувати свої правові системи таким чином, щоб їх суди могли гарантувати кожному право на остаточне рішення протягом розумного строку при визначенні його цивільних прав та обов`язків.

У ГПК України своєчасність розгляду справи означає дотримання встановлених процесуальним законом строків або дотримання «розумного строку», під яким розуміється встановлений судом строк, який передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

Таким чином, у процесуальному законодавстві поняття «розумний строк» та «своєчасний розгляд» застосовуються у тотожному значенні, зокрема, у розумінні найкоротшого із строків, протягом якого можливо розглянути справу, повно та всебічно дослідити подані сторонами докази, прийняти законне та обґрунтоване рішення. Поняття «розумний строк» вживається не лише у відношенні до дій, що здійснюються судом (розгляд справи, врегулювання спору за участю судді), але й також для учасників справи.

При цьому, вимогу стосовно розумності строку розгляду справи не можна ототожнити з вимогою швидкості розгляду справи, адже поспішний розгляд справи призведе до його поверховості, що не відповідатиме меті запровадження поняття «розумний строк».

Враховуючи введення в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року воєнного стану у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, та продовження строку його дії, суд вважає, що у даному випадку справу було розглянуто у розумні строки.

Позивач у справі - ТОВ «АДВАНС-ЛІЗИНГ», зазначає, що 06.07.2020р. між Товариством з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «АГРОТЕК» (Лізингодавець) та ФГ «УРОЖАЙ-ІІ» (Лізингоодержувач) укладено Договір фінансового лізингу №31АФ-20, відповідно до умов якого Лізингодавець зобов`язався передати на умовах фінансового лізингу у платне користування предмет лізингу (Майно), а Лізингоодержувач зобов`язався прийняти майно та сплачувати лізингові платежі на умовах цього Договору.

В Додатку №1 до Договору сторони узгодили специфікацію майна, а саме: агрегат ґрунтообробний комбінований Carrier СRL 625 загальною вартістю 71 000,00 Євро.

Згідно п. 2.1. Договору вартість майна становить гривневий еквівалент 71 000.00 Євро, що розраховується за курсом продажу Євро, встановленим у міжбанківській інформаційній системі "УкрДілінг", сформованим на 16:00 за Київським часом (надалі -Міжбанківський курс) на дату, що передує даті укладання цього Договору, збільшений на розмір зборів (податків), пов`язаних із здійсненням операцій купівлі іноземної валюти юридичними особами (надалі - Міжбанківський курс Договору), та на дату укладання цього Договору становить 2 164 555 грн 70 грн, у тому числі ПДВ 360 759 грн 28 коп.

Сторони узгодили, що вартість майна у гривні підлягає перерахунку за Міжбанківським курсом на дату, що передує даті підписання акта приймання-передачі майна, збільшеним на розмір зборів (податків), пов`язаних із здійсненням операцій купівлі іноземної валюти юридичними особами (надалі - Міжбанківський курс акта приймання-передачі), відповідно до умов н. 2.1.1 Договору.

Позивач зазначив, що п.п. 3.1., 3.2. Договору встановлено, що 45 календарних днів з моменту сплати Лізингоодержувачем Лізингодавцю Авансового платежу, а також комісії, зазначеної в п. 4.3 Договору, та після виконання Лізингоодержувачем вимог щодо страхування майна Лізингодавець зобов`язаний передати Лізингоодержувачу майно в лізинг.

Передача майна в лізинг здійснюється на підставі акта приймання-передачі майна. Майно вважається переданим Лізингоодержувачу з дати підписання акта приймання-передачі майна.

Сума авансового платежу у гривнях обчислюється виходячи з Міжбанківського курсу на дату, що передує даті фактичної оплати, збільшеного на розмір зборів (податків), пов`язаних із здійсненням операцій купівлі іноземної валюти юридичними особами (надалі Міжбанківський курс фактичної оплати). Авансовий платіж в рахунок оплати майна складає 10.00 % від вартості майна та складає 7 100 Євро, та підлягає сплаті в термін до 13.07.2020р. включно (п. 4.2. Договору).

Пунктом 4.4 Договору сторони узгодили, що сума чергового лізингового платежу є гривневим еквівалентом відповідної суми (в Євро), зазначеної в Графіку, виходячи з Міжбанківського курсу на дату, що передує даті сплати Лізингоодержувачем чергового лізингового платежу, зазначеного в Графіку, збільшеного на розмір зборів (податків), пов`язаних із здійсненням операцій купівлі іноземної валюти юридичними особами (надалі - Міжбанківський курс Графіку). Такий порядок застосовується до усіх лізингових платежів та будь-яких інших сум, які підлягають сплаті згідно з Договором. Розмір, склад, терміни сплати лізингових платежів встановлюються в Графіку.

Як зазначає позивач, відповідно до п. 4.5. Договору лізингові платежі складаються з: суми, яка відшкодовує частину вартості майна, яка є гривневим еквівалентом суми, визначеної в графіку, помноженої на фіксований Міжбанківський курс Акта приймання- передач; платежу як винагороди (комісії) Лізингодавцю за отримане у лізинг майно, який не може бути меншою за 1 (одну) гривню, та розраховується в гривнях як різниця між сумою Лізингового платежу та сумою, яка відшкодовує частину вартості майна.

Всі сплачені Лізингоодержувачем грошові кошти за Договором в гривні зараховуються Лізингодавцем в рахунок оплати грошових зобов`язань за Договором виходячи з Міжбанківського курсу Євро, встановленого на відповідний (мінімально встановлений) банківський день (встановлений чинною Постановою НБУ щодо строків здійснення банками купівлі іноземної валюти за дорученням юридичних осіб) після дня зарахування грошових коштів Лізингодавцю згідно умов Договору, збільшеного на розмір зборів (податків), пов`язаних із здійсненням операцій купівлі іноземної валюти юридичними особами.

Датою сплати Лізингового платежу є дата зарахування коштів на поточний рахунок Лізингодавця. Якщо строк сплати будь-якого лізингового платежу припадає на неробочий (вихідний, святковий або ін.) день, то Лізингоодержувач зобов`язаний сплатити такий платіж не пізніше дня, який передує останньому робочому дню, за яким настає такий неробочий (вихідний, святковий або ін.) день (п. 4.6. Договору).

У випадку недостатності сплачених Лізингоодержувачем грошових коштів в гривні для виконання ним грошових зобов`язань в Євро згідно умов Договору, Лізингоодержувач зобов`язаний впродовж 10 календарних днів з дня відповідної сплати коштів здійснити відповідну доплату; якщо сплачених Лізингоодержувачем грошових коштів в гривні виявиться більше, ніж необхідно для виконання ним грошових зобов`язань в Євро згідно умов Договору, Лізингодавець зобов`язаний зарахувати їх в рахунок майбутніх платежів по Договору (п. 4.7. Договору).

Позивач зазначає, що 14.07.2020р. Лізингоодержувачем було сплачено авансовий платіж у розмірі 218 122 грн 65 коп., у зв`язку з чим на виконання п.п. 3.1., 3.2. Договору 20.07.2020р. між Лізингодавцем та Лізингоодержувачем складено та підписано Акт приймання-передачі, згідно якого Лізингодавець передав, а Лізингоодержувач отримав наступне майно: агрегат ґрунтообробний комбінований Carrier СRL 625 сер. №СRL0001635, 2018р.в., загальною вартістю 71 000,00 Євро.

В додатку №2 до Договору сторони узгодили графік внесення лізингових платежів.

Також, позивач зазначив, що 04.01.2021р. між ТОВ «АГРОТЕК» (Первинний кредитор) та ТОВ «АДВАНС-ЛІЗИНГ» (Новий кредитор) укладено Договір №31АФ-20 (ВПВ), за умовами якого Первинний кредитор зобов`язується продати (передати у власність) Нового кредитора товар, який є об`єктом фінансового лізингу, а Новий кредитор зобов`язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно п.1.2. Договору №31АФ-20 (ВПВ) сторони узгодили, що на момент укладення цього Договору товар є переданим у фінансовий лізинг Лізингоодержувачу (ФГ «УРОЖАЙ- II», код 31332719) за Договором фінансового лізингу №31АФ-20 від 06.07.2020р., укладеним між Первинним кредитором та Лізингоодержувачем.

За умовами п.п. 2.1., 2.2. Договору №31АФ-20 (ВПВ) ціна Договору склала 1 890 581 грн 85 коп. без ПДВ. Ціна Договору включає: несплачену на момент укладення цього Договору суму, яка компенсує частину вартості предмету лізингу за Договором лізингу; прострочену заборгованість по платежам як винагороді (комісії) Лізингодавцю за отримане у лізинг майно за Договором лізингу.

За умовами п.3.2 Договору №31АФ-20 (ВПВ) з моменту оплати Новим кредитором вартості товару (Ціни Договору) у розмірі, передбаченому цим Договором, він стає Лізингодавцем за Договором лізингу, до нього переходять всі права та обов`язки Лізингодавця за Договором лізингу.

Позивач зазначає, що на виконання вказаного Графіку внесення лізингових платежів ФГ «УРОЖАЙ- II» були здійснені оплати сум, які компенсують частину вартості предмету лізингу на загальну суму 1 222 803 грн 91 коп. та винагороди Лізингодавцю за отримане у фінансовий лізинг майно на загальну суму 248 403 грн 50 коп., що згідно умов п.п. 3.4. Договору лізингу склало гривневий еквівалент 37 997,66 Євро та 7880,06 Євро відповідно, виходячи з Міжбанківського курсу відповідних платежів.

За даними позивача, у зв`язку з порушенням відповідачем умов Договору фінансового лізингу №31АФ-20 від 06.07.2020р. за ФГ «УРОЖАЙ- II» утворилась заборгованість по оплаті предмету лізингу у розмірі 24 871,81 Євро та по винагороді Лізингодавцю у розмірі 5647,63 Євро, що в загальному становить 30519,44 Євро.

Позивач зазначив, що оскільки на момент подачі даної позовної заяви загальна заборгованість ФГ «УРОЖАЙ- II» перед позивачем за Договором лізингу становить 30519,44 Євро, ТОВ «АДВАНС-ЛІЗИНГ» проведено розрахунок боргу в гривні на дату складання позовної заяви на підставі п.10.3. Договору відповідно останнього відомого курсу продажу Євро, встановленого у міжбанківській інформаційній системі «УкрДілінг», тобто станом па 16:00 за Київським часом 02.02.2023р.

Так, за розрахунком позивача, борг у розмірі 30519,44 Євро еквівалентно становить 1 234 749 грн 40 коп.

Позивач також зазначає, що відповідно до п.8.1. Договору лізингу у випадку, якщо Лізингоодержувач порушить строк оплати будь-якого Лізингового платежу, який встановлений в Графіку. Лізингоодержувач несе відповідальність перед Лізингодавцем у вигляді сплати 365-ти процентів річних від суми простроченого Лізингового платежу (відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України).

Враховуючи викладене, на підставі п.8.1. Договору, позивачем нараховано до стягнення 36,5% річних (у розмірі меншому, ніж узгоджено сторонами) по повністю несплачених лізингових платежах, що згідно розрахунку доданого до позовної заяви становить 222 632 грн 74 коп.

Звертаючись з даним позовом до суду, позивач також зазначив, що 07.07.2020р. між ТОВ «АГРОТЕК» (Лізингодавець), громадянином України ОСОБА_1 (Поручитель) та ФГ «УРОЖАЙ-ІІ» (Лізингоодержувач) укладено Договір поруки №1П/31АФ-20 (договір 1П), згідно п.1.1. якого предметом цього договору є зобов`язання Поручителя перед Лізингодавцем в повному обсязі солідарно відповідати за виконання Лізингоодержувачем своїх зобов`язань перед Лізингодавцем, які випливають з умов Договору фінансового лізингу №31АФ-20 від 06.07.2020р., а також усіх додаткових угод до нього, які вже укладені та можуть бути укладені до закінчення строку дії Договору фінансового лізингу №31АФ-20 від 06.07.2020р.

Згідно п.1.2. Договору поруки зобов`язання Поручителя перед Лізингодавцем є безумовними і ніяких інших умов, крім передбачених цим Договором та основним договором, не потребують.

ТОВ «АДВАНС-ЛІЗИНГ» зазначило, що у випадках неможливості виконання Лізингоодержувачем своїх зобов`язань за Основним договором: Лізингодавець має право на свій розсуд пред`явити свої вимоги безпосередньо до Поручителя чи Лізингоодержувача або обом сторонам одночасно; Лізингоодержувач не пізніше ніж за 3 (три) банківських дня до моменту настання строку виконання зобов`язань за основним договором повідомляє Лізингодавця та Поручителя про неможливість виконання зобов`язань за Основним договором (п.2.1. договору 1П).

Крім того, відповідно до п.3.1.2. Договору поруки Поручитель зобов`язаний у разі невиконання Лізингоодержувачем забезпеченого порукою зобов`язання, відповідати перед Лізингодавцем як солідарний боржник всім своїм майном на яке, згідно з чинним законодавством України, може бути звернено стягнення.

На підставі зазначеного, позивач вважає, що у зв`язку із порушенням ФГ «УРОЖАЙ-ІІ» свого зобов`язання, забезпеченого порукою (Договору фінансового лізингу №31АФ-20 від 06.07.2020р.), боржник і поручитель відповідають перед ТОВ «АДВАНС-ЛІЗИНГ» як солідарні боржники.

Враховуючи вищевикладене, керуючись положеннями ст.ст.553, 554 Цивільного кодексу України, позивач просить стягнути солідарно з ФГ «УРОЖАЙ- II» та ОСОБА_1 заборгованість у розмірі 1 234 749 грн 40 коп., 36,5% річних у розмірі 222 632 грн 74 коп.

В якості нормативного обґрунтування позивач посилається на положення ст.ст.692, 706 Цивільного кодексу України, ст.ст. 5, 6, 193, 222 Господарського кодексу України.

В позовній заяві позивач також зазначив, що позивач очікує понести витрати на правову допомогу у зв`язку з розглядом даної справи у розмірі 40 000 грн, з яких 25 000 грн за комплексне ведення справи в суді першої інстанції та 15 000 грн - гонорар успіху.

Відповідач - ФГ «УРОЖАЙ-ІІ», не скористався своїм правом на судовий захист, письмового відзиву на позовну заяву до суду не надав.

Відповідач - ОСОБА_1 , не скористався своїм правом на судовий захист, письмового відзиву на позовну заяву до суду не надав.

Розглянув матеріали справи, вислухав пояснення представника позивача, суд встановив, що 06.07.2020р. між Товариством з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «АГРОТЕК» (Лізингодавець) та ФГ «УРОЖАЙ-ІІ» (Лізингоодержувач) укладено Договір фінансового лізингу №31АФ-20, відповідно до умов якого Лізингодавець зобов`язався передати на умовах фінансового лізингу у платне користування предмет лізингу (Майно), а Лізингоодержувач зобов`язався прийняти майно та сплачувати лізингові платежі на умовах цього Договору.

Статтею 806 Цивільного кодексу України визначено, що за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов`язується передати другій стороні (лізингоодержувачу) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов`язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом. Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.

Згідно ст.1 Закону України «Про фінансовий лізинг» (в редакції, що була чинна на момент укладення Договору) фінансовий лізинг (далі - лізинг) - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу. За договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов`язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

За приписами ст.2 Закону України «Про фінансовий лізинг» (в редакції, що була чинна на момент укладення Договору) відносини, що виникають у зв`язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом. Відносини, що виникають у разі набуття права господарського відання на предмет договору лізингу, регулюються за правилами, встановленими для регулювання відносин, що виникають у разі набуття права власності на предмет договору лізингу, крім права розпорядження предметом лізингу.

Умовами ст. 3 Закону України «Про фінансовий лізинг» встановлено, що предметом договору лізингу може бути неспоживна річ, визначена індивідуальними ознаками та віднесена відповідно до законодавства до основних фондів. Не можуть бути предметом лізингу земельні ділянки та інші природні об`єкти, єдині майнові комплекси підприємств та їх відокремлені структурні підрозділи (філії, цехи, дільниці). Майно, що перебуває в державній або комунальній власності та щодо якого відсутня заборона передачі в користування та/або володіння, може бути передано в лізинг у порядку, встановленому цим Законом.

За договором лізингу майновий інтерес лізингодавця полягає у розміщенні та майбутньому поверненні з прибутком грошових коштів, а майновий інтерес лізингоодержувача - в можливості користуватися та придбати предмет лізингу у власність.

Статтею 628 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Отже, договір фінансового лізингу поєднує в собі елементи договорів оренди та купівлі-продажу. У зв`язку із цим лізингові платежі включають як плату за надання майна у користування, так і частину покупної плати за надання майна у власність лізингоодержувачу по закінченні дії договору.

Згідно зі ст.16 Закону України «Про фінансовий лізинг» (в редакції, що була чинна на момент укладення Договору) лізингові платежі можуть включати: суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; компенсацію відсотків за кредитом та інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов`язані з виконанням договору лізингу.

Належне виконання лізингоодержувачем обов`язків зі сплати всіх лізингових платежів, передбачених договором лізингу, означає реалізацію ним права на викуп отриманого в лізинг майна.

Згідно ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію: передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо, або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Частиною 2 зазначеної статті встановлено, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Як вбачається з положень ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є укладання господарського договору та іншої угоди, що передбачені законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ст.627 Цивільного кодексу України відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

В Додатку №1 до Договору фінансового лізингу №31АФ-20 сторони узгодили специфікацію майна, а саме: агрегат ґрунтообробний комбінований Carrier СRL 625 загальною вартістю 71 000,00 Євро.

В Додатку №2 до Договору фінансового лізингу №31АФ-20 сторони виклали графік внесення лізингових платежів.

Згідно п. 2.1. Договору вартість майна становить гривневий еквівалент 71 000.00 Євро, що розраховується за курсом продажу Євро, встановленим у міжбанківській інформаційній системі "УкрДілінг", сформованим на 16:00 за Київським часом (надалі -Міжбанківський курс) на дату, що передує даті укладання цього Договору, збільшений на розмір зборів (податків), пов`язаних із здійсненням операцій купівлі іноземної валюти юридичними особами (надалі - Міжбанківський курс Договору), та на дату укладання цього Договору становить 2 164 555 грн 70 грн, у тому числі ПДВ 360 759 грн 28 коп.

Сторони узгодили, що вартість майна у гривні підлягає перерахунку за Міжбанківським курсом на дату, що передує даті підписання акта приймання-передачі майна, збільшеним на розмір зборів (податків), пов`язаних із здійсненням операцій купівлі іноземної валюти юридичними особами (надалі - Міжбанківський курс акта приймання-передачі), відповідно до умов н. 2.1.1 Договору.

Позивач зазначив, що п.п. 3.1., 3.2. Договору встановлено, що 45 календарних днів з моменту сплати Лізингоодержувачем Лізингодавцю Авансового платежу, а також комісії, зазначеної в п. 4.3 Договору, та після виконання Лізингоодержувачем вимог щодо страхування майна Лізингодавець зобов`язаний передати Лізингоодержувачу майно в лізинг.

Передача майна в лізинг здійснюється на підставі акта приймання-передачі майна. Майно вважається переданим Лізингоодержувачу з дати підписання акта приймання-передачі майна.

Сума авансового платежу у гривнях обчислюється виходячи з Міжбанківського курсу на дату, що передує даті фактичної оплати, збільшеного на розмір зборів (податків), пов`язаних із здійсненням операцій купівлі іноземної валюти юридичними особами (надалі Міжбанківський курс фактичної оплати). Авансовий платіж в рахунок оплати майна складає 10.00 % від вартості майна та складає 7 100 Євро, та підлягає сплаті в термін до 13.07.2020р. включно (п. 4.2. Договору).

Відповідно до п.4.3. Договору Лізингоодержувач за надання майна у фінансовий лізинг сплачує Лізингодавцю одноразову комісію, яка с першим лізинговим платежем, в розмірі 0,00 (Євро 00 центів) Євро у строк до 13.07.2020р. Комісія сплачується Лізингоодержувачем на поточний рахунок Лізингодавця в національній валюті за Міжбанківським курсом фактичної оплати.

Пунктом 4.4 Договору сторони узгодили, що сума чергового лізингового платежу є гривневим еквівалентом відповідної суми (в Євро), зазначеної в Графіку, виходячи з Міжбанківського курсу на дату, що передує даті сплати Лізингоодержувачем чергового лізингового платежу, зазначеного в Графіку, збільшеного на розмір зборів (податків), пов`язаних із здійсненням операцій купівлі іноземної валюти юридичними особами (надалі - Міжбанківський курс Графіку). Такий порядок застосовується до усіх лізингових платежів та будь-яких інших сум, які підлягають сплаті згідно з Договором. Розмір, склад, терміни сплати лізингових платежів встановлюються в Графіку.

Згідно п.п.10.1.-10.2. Договору ціна Договору становить гривневий еквівалент 83111,83 Євро, що за Міжбанківським курсом Договору на дату його укладання становить 2533805 грн 43 коп., у тому числі ПДВ 360759,28 гривень (надалі - Ціна Договору).

Ціна Договору складається з гривневих еквівалентів: вартості майна, платежів як винагороди (комісії) Лізингодавцю за отримане у лізинг майно та одноразової комісії, визначених у Євро. Платежі як винагорода (комісія) Лізингодавцю за отримане у лізинг майно становлять гривневий еквівалент 12 111,83 Євро, що за Міжбанківським курсом Договору на дату його укладання становлять 369 249 грн 73 коп. Платежі як винагорода (комісія) Лізингодавцю за отримане у лізинг майно у гривнях підлягають перерахунку у відповідності до п. 4.5.2 Договору. Одноразова комісія, передбачена п.4.3 Договору, становить гривневий еквівалент 0,00 (Євро 00 центів) Євро, що за Міжбанківським курсом Договору на дату його укладання становить 0,00 грн.

Відповідно до п. 4.5. Договору лізингові платежі складаються з: суми, яка відшкодовує частину вартості майна, яка є гривневим еквівалентом суми, визначеної в графіку, помноженої на фіксований Міжбанківський курс Акта приймання- передач; платежу як винагороди (комісії) Лізингодавцю за отримане у лізинг майно, який не може бути меншою за 1 (одну) гривню, та розраховується в гривнях як різниця між сумою Лізингового платежу та сумою, яка відшкодовує частину вартості майна.

Датою сплати Лізингового платежу є дата зарахування коштів на поточний рахунок Лізингодавця. Якщо строк сплати будь-якого лізингового платежу припадає на неробочий (вихідний, святковий або ін.) день, то Лізингоодержувач зобов`язаний сплатити такий платіж не пізніше дня, який передує останньому робочому дню, за яким настає такий неробочий (вихідний, святковий або ін.) день (п. 4.6. Договору).

Згідно п.4.7. Договору всі сплачені Лізингоодержувачем грошові кошти за Договором в гривні зараховуються Лізингодавцем в рахунок оплати грошових зобов`язань за Договором виходячи з Міжбанківського курсу Євро, встановленого на відповідний (мінімально встановлений) банківський день (встановлений чинною Постановою НБУ щодо строків здійснення банками купівлі іноземної валюти за дорученням юридичних осіб) після дня зарахування грошових коштів Лізингодавцю згідно умов Договору, збільшеного на розмір зборів (податків), пов`язаних із здійсненням операцій купівлі іноземної валюти юридичними особами.

У випадку недостатності сплачених Лізингоодержувачем грошових коштів в гривні для виконання ним грошових зобов`язань в Євро згідно умов Договору, Лізингоодержувач зобов`язаний впродовж 10 календарних днів з дня відповідної сплати коштів здійснити відповідну доплату; якщо сплачених Лізингоодержувачем грошових коштів в гривні виявиться більше, ніж необхідно для виконання ним грошових зобов`язань в Євро згідно умов Договору, Лізингодавець зобов`язаний зарахувати їх в рахунок майбутніх платежів по Договору.

Згідно п.6.1. Договору право власності на майно переходить до Лізингоодержувача за умови сплати ним всіх лізингових платежів в розмірах та у терміни, передбачені Графіком, в тому числі сплати Лізингодавцю всієї суми вартості майна, що у гривневому еквіваленті не менше вартості майна, зазначеної у Акті приймання-передачі майна, сплати штрафних санкцій відповідно до умов Договору. На підтвердження переходу права власності до Лізингоодержувача сторони підписують Договір купівлі-продажу (викупу) майна.

Пунктом 11.1. Договору визначено, що строк дії договору з 06.07.2020р. по 20.09.2022р., але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами всіх зобов`язань за цим Договором. Зазначений строк може бути змінений відповідно до умов даного Договору.

Згідно п.8.5. Договору припинення дії Договору з будь-яких підстав не звільняє сторони від виконання зобов`язань за цим Договором, що мали місце під час його дії.

Пунктом 9.2. Договору передбачено, що у випадку, якщо Лізингоодержувач не здійснить оплату Лізингового платежу у строки, вказані в Графіку, то при зверненні Лізингодавця до суду для розрахунку суми несплачених Лізингових платежів Лізингодавець має право використовувати Міжбанківський курс на дату, що передує даті складання ним позовної заяви.

З матеріалів справи вбачається, що 07.07.2020р. між ТОВ «АГРОТЕК» (Лізингодавець), громадянином України ОСОБА_1 (Поручитель) та ФГ «УРОЖАЙ-ІІ» (Лізингоодержувач) укладено Договір поруки № 1П/31АФ-20 (договір 1П), згідно п.1.1. якого предметом цього договору є зобов`язання Поручителя перед Лізингодавцем в повному обсязі солідарно відповідати за виконання Лізингоодержувачем своїх зобов`язань перед Лізингодавцем, які випливають з умов Договору фінансового лізингу №31АФ-20 від 06.07.2020р., а також усіх додаткових угод до нього, які вже укладені та можуть бути укладені до закінчення строку дії Договору фінансового лізингу №31АФ-20 від 06.07.2020р.

Згідно п.1.2. Договору поруки зобов`язання Поручителя перед Лізингодавцем є безумовними і ніяких інших умов, крім передбачених цим Договором та основним договором, не потребують.

Відповідно до п.п.2.1.-2.3. Договору поруки у випадках неможливості виконання Лізингоодержувачем своїх зобов`язань за Основним договором: Лізингодавець має право на свій розсуд пред`явити свої вимоги безпосередньо до Поручителя чи Лізингоодержувача або обом сторонам одночасно; Лізингоодержувач не пізніше ніж за 3 (три) банківських дня до моменту настання строку виконання зобов`язань за Основним договором повідомляє Лізингодавця та Поручителя про неможливість виконання зобов`язань за Основним договором.

Сторони договору встановлюють, що якщо надійде вимога про погашення суми заборгованості по Основному договору і Поручитель не буде в змозі виконати таку вимогу Лізингодавця, то Лізингодавець має право задовольнити свої вимоги за рахунок майна Поручителя, згідно норм чинного законодавства.

Сторони договору встановлюють, що Поручитель, після виконання взятих на себе зобов`язань по ньому Договору, у відповідності до ст.556 Цивільного кодексу України, набуває всіх прав Лізингодавця як кредитора по виконаному ним зобов`язанню - Основному договору.

04 січня 2021р. між ТОВ «АГРОТЕК» (Первинний кредитор) та ТОВ «АДВАНС-ЛІЗИНГ» (Новий кредитор) укладено Договір №31АФ-20 (ВПВ), за умовами якого Первинний кредитор зобов`язується продати (передати у власність) Нового кредитора товар, який є об`єктом фінансового лізингу, а Новий кредитор зобов`язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно п.1.2. Договору №31АФ-20 (ВПВ) сторони узгодили, що на момент укладення цього Договору товар є переданим у фінансовий лізинг Лізингоодержувачу (ФГ «УРОЖАЙ- II», код 31332719) за Договором фінансового лізингу №31АФ-20 від 06.07.2020р., укладеним між Первинним кредитором та Лізингоодержувачем.

За умовами п.п. 2.1., 2.2. Договору №31АФ-20 (ВПВ) ціна Договору склала 1890581 грн 85 коп. без ПДВ. Ціна Договору включає: несплачену на момент укладення цього Договору суму, яка компенсує частину вартості предмету лізингу за Договором лізингу; прострочену заборгованість по платежам як винагороді (комісії) Лізингодавцю за отримане у лізинг майно за Договором лізингу.

Згідно п.3.1. Договору №31АФ-20 (ВПВ) Новий кредитор здійснює оплату товару згідно Графіку оплати товару (Додаток № 1 до Договору), відповідно до вимог розділу 2 Договору.

За умовами п.3.2 Договору №31АФ-20 (ВПВ) з моменту оплати Новим кредитором вартості товару (Ціни Договору) у розмірі, передбаченому цим Договором, він стає Лізингодавцем за Договором лізингу, до нього переходять всі права та обов`язки Лізингодавця за Договором лізингу.

Пунктом 4.1. Договору №31АФ-20 (ВПВ) встановлено, що право власності на товар переходить до Нового кредитора з моменту оплати вартості товару (ціни договору) у розмірі, передбаченому цим Договором.

Згідно п.4.2. Договору№31АФ-20 (ВПВ) з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі зобов`язання Первинного кредитора з передачі товару вважаються виконаними в повному обсязі.

Згідно Додатку №2 до Договору №31АФ-20 (ВПВ) ТОВ «АГРОТЕК» передало, а ТОВ «АДВАНС-ЛІЗИНГ» прийняв товар: агрегат ґрунтообробний комбінований Carrier СRL 625 загальною вартістю 71 000,00 Євро. Згідно вказаного акта з моменту підписання цього акта зобов`язання Первинного кредитора з передачі зазначеного в цьому акті товару Новому кредитору вважаються виконаними.

Відповідно до ч.1 ст.510 Цивільного кодексу України сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

За ч.1 ст.513 Цивільного кодексу України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Відповідно до ст.514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, правова природа договору відступлення права вимоги полягає у тому, що у конкретному договірному зобов`язанні первісний кредитор замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов`язання.

Указані норми права визначають такі ознаки договору відступлення права вимоги: 1) предметом договору є відступлення права вимоги виконання обов`язку у конкретному зобов`язанні; 2) зобов`язання, у якому відступлене право вимоги, може бути як грошовим, так і не грошовим (передача товарів, робіт, послуг тощо); 3) відступлення права вимоги може бути оплатним, а може бути безоплатним; 4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, у якому виникло відповідне зобов`язання; 5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов`язанні».

Правова природа договору відступлення права вимоги полягає у тому, що у конкретному договірному зобов`язанні первісний кредитор замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов`язання (аналогічний висновок міститься у п. 37 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.03.2021р. у справі № 906/1174/18).

На підставі зазначеного суд встановив, що до ТОВ «АДВАНС-ЛІЗИНГ» перейшли права та обов`язки Лізингодавця за Договором фінансового лізингу №31АФ-20 від 06.07.2020р. та Договором поруки №1П/31АФ-20 від 07.07.2020р.

З матеріалів справи вбачається, що 20.07.2020р. між Лізингодавцем та Лізингоодержувачем складено та підписано Акт приймання-передачі, згідно якого Лізингодавець передав, а Лізингоодержувач отримав таке майно: агрегат ґрунтообробний комбінований Carrier СRL 625 сер. №СRL0001635, 2018р.в., загальною вартістю 71 000,00 Євро.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, ФГ «УРОЖАЙ-ІІ» неналежним чином виконувались обов`язки за Договором фінансового лізингу №31АФ-20 від 06.07.2020р., у зв`язку з чим за ним утворилась заборгованість по предмету лізингу у розмірі 24871,81 Євро та по винагороді Лізингодавцю у розмірі 5647,62 Євро, що в загальному становить 30519,44 Євро.

За приписами ст.193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається. Статтею 526 Цивільного кодексу України, передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, що відповідачем виконано не було.

За приписами ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку.

Згідно ст. 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

ФГ «УРОЖАЙ- II» не надано до матеріалів справи доказів належного виконання своїх обов`язків за Договором фінансового лізингу, у зв`язку з чим, суд дійшов висновку про наявність підстав для солідарного стягнення з відповідачів заборгованості у розмірі 30519,44 Євро, що становить 1234749 грн 40 коп. за курсом на день, що передує даті складання позовної заяви.

Згідно ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 8.1. Договору лізингу передбачено, що у випадку, якщо Лізингоодержувач порушить строк оплати будь-якого Лізингового платежу, який встановлений в Графіку. Лізингоодержувач несе відповідальність перед Лізингодавцем у вигляді сплати 365-ти процентів річних від суми простроченого Лізингового платежу (відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України).

Звертаючись з даним позовом до суду ТОВ «АДВАНС-ЛІЗИНГ» за власної ініціативи зменшило розмір відсотків річних, ніж визначено п.8.1 Договору лізингу, що не заборонено чинним законодавством.

Перевіривши розрахунок 36,5% річних суд встановив, що він є вірним, у зв`язку з чим позовна вимога про солідарне стягнення з відповідачів 36,5% річних, що становить 222632 грн 74 коп., підлягає задоволенню.

Таким чином, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ТОВ «АДВАНС-ЛІЗИНГ» в повному обсязі.

Щодо стягнення витрат на правничу допомогу на користь позивач, суд зазначає наступне.

В позовній заяві позивач зазначив, що він очікує понести витрати на правову допомогу у зв`язку з розглядом даної справи у розмірі 40 000 грн, з яких 25 000 грн за комплексне ведення справи в суді першої інстанції та 15 000 грн - гонорар успіху.

На підтвердження розміру витрат на правову допомогу позивачем надано до суду Договір про надання правничої (правової) допомоги №2/12-21 від 10.12.2021р., укладений між Адвокатським бюро (Бюро) «Талоконова Кирила» та ТОВ «АДВАНС-ЛІЗИНГ» (Клієнт), Додаткову угоду №14 до Договору про надання правничої (правової) допомоги №2/12-21 від 10.12.2021р., акт приймання-передачі наданої правничої (правової) допомоги від 03.07.2023р. та платіжне доручення №1310 від 08.02.2023р. на суму 25 000 грн.

Відповідно до п.1.1 Договору про надання правничої (правової) допомоги №2/12-21 Бюро приймає доручення Клієнта та бере на себе зобов`язання падати Клієнту правову допомогу щодо: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань; складання звернень (заяв, скарг, пропозицій) та інших документів правовою характеру; складання процесуальних документів (заперечень, клопотань, претензій, позовних заяв, апеляційних і касаційних скарг, заяв про вжиття заходів забезпечення позову та інших документів відповідно до вимог процесуального законодавства); представництва та захисту інтересів Клієнта в будь-яких органах державної влади, на підприємствах, в установах, організаціях всіх форм власності та підпорядкування, а також у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного, кримінального та конституційного судочинства, провадження у справах про адміністративні правопорушення, органах виконавчої служби (в т.ч. приватних виконавців), органах Національної поліції України, прокуратури, органах Державної фіскальної служби України та усіх інших правоохоронних органах, органах Державної реєстраційної служби України, Міністерства юстиції України та МВС тощо з будь-яких питань; будь-яких інших питань правового характеру.

Відповідно до п.3.1 Договору про надання правничої (правової) допомоги №2/12-21 розмір гонорару, який Клієнт сплачує Бюро за надану в межах цього Договору правничу (правову) допомогу, визначається сторонами окремою додатковою угодою, яка є невід`ємною частиною цього Договору. Така додаткова угода може бути викладена у формі додатку до Договору, який набуває чинності з дня його підписання уповноваженими представниками Сторін.

Пунктами 4.1.-4.2. Договору про надання правничої (правової) допомоги №2/12-21 визначено, що цей Договір діє з моменту погодження сторонами усіх істотних умов та підписання сторонами тексту договору та додатків (додаткових угод) до нього. Дія договору припиняється через п`ять років з дня його укладення.

Відповідно до п.1 Додаткової угоди №14 до Договору про надання правничої (правової) допомоги №2/12-21 дана Додаткова угода визначає порядок та умови оплати гонорару за надання правничої (правової) допомоги Бюро у спорі про стягнення з Фермерського господарства «УРОЖАЙ-ІІ» (31332719) та ОСОБА_1 (2565622850) на користь ТОВ «АДВАНС-ЛІЗИНГ» заборгованості за договором фінансового лізингу №31АФ-20 від 06.07.2020р. та договором поруки №1П/31АФ-20 від 07.07.2020р.

Пунктом 2 вказаної Додаткової угоди №14 визначено, що розмір гонорару за надання правничої (правової) допомоги по комплексному веденню вказаної в п.1 цієї Додаткової угоди справи у суді першої інстанції, включаючи підготовку всіх процесуальних документів, складає 25 000 грн. Повна оплата гонорару за падання правничої (правової) допомоги за цією Додатковою угодою здійснюється впродовж 30 календарних днів з дати укладення цієї Додаткової угоди.

Згідно п.3 Додаткової угоди №14 розмір «гонорару успіху» за досягнення позитивного результату внаслідок надання Бюро правничої (правової) допомоги Клієнту відповідно до цієї Додаткової угоди складає 15 000 грн. Під «досягненням позитивного результату» сторони розуміють винесення судом першої інстанції рішення на користь Клієнта про стягнення з відповідача/відповідачів не менше 70% ціни позову. Повна оплата «гонорару успіху» за досягнення позитивного результату за цією Додатковою угодою здійснюється впродовж 90 календарних днів з дати ухвалення судом першої інстанції відповідного рішення.

Згідно платіжного доручення №1310 від 08.02.2023р. ТОВ «АДВАНС-ЛІЗИНГ» сплачено на користь Адвокатського бюро «Талоконова Кирила» 25 000 грн на виконання Додаткової угоди №14 до Договору про надання правничої (правової) допомоги №2/12-21.

Згідно з ч.1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Пунктом 1 ч.3 зазначеної статті встановлено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст.126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Відповідно до положень ч.8 ст.129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Згідно зі ст.30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Суд вважає за необхідне зазначити, що договір про надання правової допомоги є підставою для надання адвокатських послуг та, зазвичай, укладається в письмовій формі (виключення щодо останнього наведені в ч. 2 ст. 27 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність»). За своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, крім цього, на такий договір поширюються загальні норми та принципи договірного права, включаючи, але не обмежуючись главою 52 Цивільного кодексу України.

Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».

Водночас, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань, з урахуванням складності справи, кваліфікації, досвіду і завантаженості адвоката та інших обставин. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. У разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу й обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Отже, діяльність адвоката є оплачуваною працею і така оплата у вигляді гонорару здійснюється на підставі укладеного між адвокатом та його клієнтом договору про надання правової допомоги.

Одним із принципів господарського судочинства, який передбачено положеннями ст. 129 ГПК України, є відшкодування судових витрат стороні, на користь якої ухвалене судове рішення. Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Виходячи із системного аналізу положень ч.8 ст. 129, ч. 3 ст. 126 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів, які подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. Також, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає за необхідне зазначити, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269; рішення у справі «Гімайдуліна і інші проти України» від 10.12.2009 р., рішення у справі «Баришевський проти України» від 26.02.2015 р.). Також у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 р. зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Необхідність дотримання співмірності, обґрунтованості та розумного розміру гонорару адвоката, який покладається на іншу сторону, підтримано позицією Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, викладеною в постанові від 01.08.2019р. у справі №915/237/18.

Крім того, в постанові Верховного Суду від 13.02.2020р. у справі №911/2686/18 зазначено, що для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок іншої сторони має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати були необхідними, а розмір є розумний та виправданий. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Проаналізувавши матеріали справи, з урахуванням ціни позову, категорії спору, рівня його складності, тривалості розгляду справи, відсутності заперечень відповідачів у справі, суд дійшов висновку, що витрати на правову допомогу у розмірі 25 000 грн є співмірними у межах даної справи та підлягають стягненню на користь позивача.

Відповідно до ч.ч.3-4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За приписами ч.1 ст.73 цього Кодексу доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

При цьому, відповідно до ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Згідно ч.4 зазначеної статті Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, це й принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018р. у справі №910/18036/17, від 23.10.2019р. у справі №917/1307/18, від 18.11.2019р. у справі №902/761/18, від 04.12.2019р. у справі №917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020р. у справі №129/1033/13-ц (провадження №14-400цс19).

Реалізація принципу змагальності сторін в процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у ст. 129 Конституції України.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

До того ж, 17.10.2019р. набув чинності Закон України від 20.09.2019р. №132-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні», яким було, зокрема внесено зміни до ГПК України та змінено назву ст. 79 ГПК України з «Достатність доказів» на нову - «Вірогідність доказів» та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування «вірогідність доказів».

Стандарт доказування «вірогідність доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.

Відповідно до ст.79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016р. у справі «Дж. К. та Інші проти Швеції» («J.K. AND OTHERS v. SWEDEN») ЄСПЛ наголошує, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом («beyond reasonable doubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010р. у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі «Трофимчук проти України» (№4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Враховуючи задоволення позовних вимог, витрати по сплаті судового збору слід покласти на відповідачів у відповідності до положень ст.129 ГПК України.

На підставі зазначеного, керуючись ст.ст. 123, 129, 232, 238, 240, 241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «АДВАНС-ЛІЗИНГ» до Фермерського господарства «УРОЖАЙ-ІІ» та ОСОБА_1 про солідарне стягнення заборгованості у розмірі 1 234 749 грн 40 коп., 36,5% річних у розмірі 222 632 грн 74 коп. - задовольнити повністю.

2. Стягнути солідарно з Фермерського господарства «УРОЖАЙ-ІІ» (75432, Херсонська обл., Іванівський р-н, с. Нововасилівка, вул. Шкільна, буд.10, код ЄДРПОУ - 31332719) та ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АДВАНС-ЛІЗИНГ» (49083, м. Дніпро, вул. Собінова, буд.1, код ЄДРПОУ - 36493872, електронна адреса: talokonov@gmail.com) заборгованість у розмірі 1 234 749 грн 40 коп., 36,5% річних у розмірі 222 632 грн 74 коп., витрати по сплаті судового збору у розмірі 21860 грн 73 коп. та витрати на правову (правничу) допомогу у розмірі 25 000 грн.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня його проголошення (підписання).

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено 18 серпня 2023 р.

Суддя Н.В. Рога