Рішення

від 17.08.2023 по справі 917/843/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

17.08.2023м. СумиСправа № 917/843/23

Господарський суд Сумської області у складі головуючого судді Яковенка В.В., за участю секретаря судового засідання Балицького В.В., розглянувши матеріали справи № 920/843/23

за позовом: Акціонерного товариства Акцент-Банк (ідентифікаційний код 14360080, адреса: вул. Батумська, 11, м. Дніпро, 49074)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю ДІРАВ, (ідентифікаційний код 43837248, адреса: вул. Привокзальна, 25, офіс 402, м. Суми, 40030)

про стягнення 230997,80 грн,

представники сторін:

позивача : не з`явився;

відповідача: не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Господарського суду Полтавської області з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором № N20.57.0000000349 від 06.08.2021 у розмірі 230997,80 грн і судового збору в сумі 3253,21 грн.

Ухвалою від 26.06.2023 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 920/843/23 в порядку спрощеного позовного провадження та призначено розгляд справи по суті на 25.07.2023.

Однак 25.07.2023 розгляд справи не відбувся, оскільки суддя Яковенко В.В. знаходився у відпустці, що унеможливлювало розгляд справи, однак не було підставою для проведення повторного автоматизованого розподілу справи.

Ухвалою від 07.08.2023 суд постановив розгляд справи по суті призначити в судове засідання на 17.08.2023.

Копії ухвал суду від 26.06.2023, від 07.08.2023, які направлені на адресу ТОВ «Дірав» (вул. Привокзальна, 25, офіс 402, м. Суми, 40030) були повернуті на адресу суду з відмітками поштового відділення «адресат відсутній за вказаною адресою».

Згідно зі ст. 120 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Пунктом 4 ч. 6 ст. 242 ГПК України визначено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

З урахуванням вказаних положень ГПК України відповідач належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

Відповідач у судове засідання не з`явився, обґрунтованого письмового відзиву на позовну заяву не подав, причини ненадання відзиву на позовну заяву суду не повідомив.

Відповідно до п. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч.ч. 1-2 ст. 252 ГПК України).

Суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі (ст. 248 ГПК України).

У ч. 8 ст. 252 ГПК України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позиції по справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для реалізації учасниками процесу своїх прав.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши письмові докази у справі, суд установив наступне.

06.08.2021 між Акціонерним товариством «Акцент-Банк» (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ДІРАВ» (відповідач) укладено кредитний договір № N20.57.0000000349 про надання відповідачу кредиту (встановлення кредитного ліміту) в розмірі 200000,00 грн строком на 36 місяців (тобто до 02.08.2024) зі сплатою процентів у розмірі 20,90% щорічно.

Банк надав позичальнику кредит згідно з умовами кредитного договору, що підтверджено меморіальним ордером № TR. 18717907.27533.70198 від 06.08.2021 на суму 200000,00 грн.

У відповідності до п. А2 та п. A3 Кредитного договору ліміт цього договору складає 200000,00 грн на наступні цілі:

- у розмірі 200000 грн на фінансування поточної діяльності (для придбання сировини та матеріалів, оплати товарів та послуг, виплати заробітної плати);

- у розмірі 0,00 грн на сплату комісії за видачу кредитних коштів та у розмірі 00,00 грн на сплату страхових платежів зі строком повернення до 02.08.2024 року, шляхом здійснення погашення Кредиту та процентів щомісячними ануїтетними (однаковими) платежами в розмірі та у строки з Графіком платежів (Додаток №1 цього Договору).

Відповідно до п. Аб, п. А9, п. А10, п. A11 Кредитного договору за користування кредитом Позичальник сплачує фіксовані проценти у розмірі 20.90 % річних. Також Позичальник сплачує Банку винагороду за відкриття позичкового рахунку у розмірі 0 (нуль) гривень, щомісячну винагороду за кредитне обслуговування у розмірі 0.790000 % від суми зазначеного у п. А2 цього Договору ліміту у поточну дату сплати процентів та винагороду за управління фінансових інструментом у розмірі 0.000001 % від суми зазначеного у п. А2 цього Договору ліміту у поточну дату сплати процентів.

На підставі п. А 7 Кредитного договору, у випадку порушення Позичальником будь-якого із грошових зобов`язань та при реалізації права Банку, передбаченого п. A3 цього Договору, Позичальник сплачує Банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми залишку непогашеної заборгованості за кожен день прострочки.

Згідно з підп. 2.2.2-2.2.3 Кредитного договору Позичальник зобов`язується сплатити проценти за користування кредитом відповідно до підп. 4.1, 4.2, 4.3 Кредитного Договору та Повернути кредит у терміни, встановлені підп. 12, 2.2.14, 2.3.2 цього Договору.

У відповідності до п. 5.8 Кредитного Договору у випадку порушення Позичальником термінів платежів по будь-якому із грошових зобов`язань, передбачених цим договором, більш ніж на 30 днів, що спричинило звернення Банку до судових органів, Позичальник сплачує Банку штраф, що розраховується за наступною формулою: 1000 грн + 5% від суми встановленого у п. А.2 цього Договору ліміту на цілі, відмінні від платежів для сплати за реєстрацію предметів застави у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна.

Згідно з аб. 6 п. A3 Кредитного договору, зазначено, що у відповідності зі ст. 212, 651 ЦК України, у випадку порушення Позичальником будь-якого із зобов`язань, передбачених цим Договором, Банк на свій розсуд, починаючи з 31-го дня порушення будь-якого із зобов`язань, має право змінити умови цього Договору, встановивши інший термін повернення кредиту. При цьому, Банк направляє Позичальнику письмове повідомлення із зазначенням дати терміну повернення кредиту. У випадку непогашення Позичальником заборгованості за цим Договором у термін, зазначений у повідомленні, уся заборгованість, позиваючи з наступного дня дати, зазначеної у повідомленні, вважається простроченою.

Відповідно до п. 2.3.2 Кредитного Договору при настанні будь-якої з наступних подій: порушенні Позичальником будь-якого із зобов`язань, передбачених умовами цього Договору, у т.ч. у випадку порушення цільового використання кредиту, Банк, на свій розсуд, має право: змінити умови цього Договору зажадати від Позичальника дострокове повернення кредиту, сплати процентів за його користування, виконання інших зобов`язань за цим Договором у повному обсязі шляхом відправлення повідомлення. При цьому, згідно зі статтями 212, 611, 651 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) за зобов`язаннями, терміни виконання яких не наступили, терміни вважаються такими, що наступили, у зазначену в повідомленні дату. У цю дату Позичальник зобов`язується повернути Банку суду кредиту у повному обсязі, проценти за фактичний строк його користування, повністю виконати інші зобов`язання за цим Кредитом.

20 березня 2023 року банк направив позичальнику відповідне повідомлення - вимогу від 18.03.2023 про погашення заборгованості за наявним кредитом у розмірі 230997,80 грн до 25.03.2023. Однак борг не був сплачений.

Позивач вказує, що станом на 01.04.2023 заборгованість відповідача за кредитним договором дорівнювала 230 997,80 грн, яка складається з:

-180144.57 грн - загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту);

- 36893.23 грн - загальний залишок заборгованості за процентами;

-13960.00 грн - загальний залишок заборгованості за винагородою;

- 0.00 грн - пеня;

- 0.00 грн - штраф (фіксована складова);

- 0 грн - штраф (змінна складова).

Ураховуючи, що відповідачем заборгованість погашено не було, позивач звернувся з позовом до суду.

Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 11 ЦК України однією з підстав виникнення зобов`язань, є, зокрема, договори та інші правочини.

За ст. 174 ГК України однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але які йому не суперечать.

У відповідності до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

На підставі ст. 526 ЦК України, ч. 1 ст. 193 ГК України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Частиною 2 статті 1050 ЦК України передбачено, що якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Суд установив, що сторони досягли згоди щодо всіх істотних умов договору, зокрема, цільового призначення кредиту, його розміру та порядку повернення кредиту. Кредитний договір № 20.57.0000000349 від 06.08.2021, графік погашення кредиту (Додаток № 1 до договору № 20.57.0000000349) підписані власноруч сторонами договору та скріплені печатками.

Факт надання кредиту та існування заборгованості у ТОВ «ДІРАВ» перед Акціонерним товариством «Акцент-Банк» на 180144,57 заборгованості за кредитом, 36893,23 грн заборгованості за процентами, 13960,00 грн заборгованості за винагородою підтверджується меморіальним ордером № TR 18717907.27533.70198 від 06.08.2021 на видачу кредиту, випискою по особовому рахунку з 06.08.2021 до 01.04.2023 та розрахунком заборгованості станом на 30.03.2023.

Оскільки фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку позивачу не повернуті, а також беручи до уваги положення частини другої статті 530 ЦК України, за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, суд погоджується з позивачем в тому, що останній вправі вимагати стягнення в примусовому порядку з боржника суми непогашеного тіла кредиту, відсотків та винагороди.

Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Матеріали справи не містять доказів виконання відповідачем зобов`язань за договором № 20.57.0000000349 від 06.08.2021.

Наявність заборгованості за тілом кредиту, заборгованості за відсотками та винагородою підтверджена наявними у справі доказами.

Відповідач доказів повного погашення боргу чи заперечень щодо суми боргу суду не подав.

З урахуванням викладеного, перевіривши розрахунок заборгованості, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є правомірними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.

У відповідності до ст. 129 ГПК України, враховуючи задоволення позову, суд дійшов висновку судовий збір у розмірі 3464,97 грн, що складає 1,5 відсотки ціни позову та фактично сплачений позивачем у цьому розмірі, покласти на відповідача.

Керуючись статтями 123, 129, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІРАВ» (ідентифікаційний код 43837248, адреса: вул. Привокзальна, 25, офіс 402, м. Суми, 40030) на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» (ідентифікаційний код 14360080, адреса: вул. Батумська, 11, м. Дніпро, 49074) 230997 грн 80 коп. (двісті тридцять тисяч дев`ятсот дев`яносто сім гривень 80 копійок) заборгованості за кредитним договором № N20.57.0000000349 від 06.08.2021, 3464 грн 97 коп. (три тисячі чотириста шістдесят чотири гривні 97 копійок) судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно зі статтею 241 Господарського процесуального кодексу України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.

Повний текст рішення складено 18.08.2023

СуддяВ.В. Яковенко