Рішення

від 07.08.2023 по справі 922/1206/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.08.2023м. ХарківСправа № 922/1206/23

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Ольшанченка В.І.

при секретарі судового засідання Красовському В.С.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Харківської міської ради (61003, м. Харків, м-н Конституції, 7) до фізичної особи-підприємця Мертсой Яни Віленівни ( АДРЕСА_1 ) простягнення 484917,17 грн,за участю представників:

позивача - Жилка С.Є.;

відповідача - не з`явився;

ВСТАНОВИВ:

Харківська міська рада (позивач) надала до Господарського суду Харківської області позовну заяву до фізичної особи-підприємця Мертсой Яни Віленівни (відповідач), в якій просить стягнути з фізичної особи-підприємця Мертсой Яни Віленівни ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Харківської міської ради (м-н Конституції, 7, м. Харків, 61003, код ЄДРПОУ: 04059243, платіжні реквізити: отримувач - ГУК Харків обл/МТГ Харків, код отримувача (ЄДРПОУ) - 37874947, рахунок (IBAN) - UА698999980314090611000020649, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), код класифікації доходів бюджету - 24062200) безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати у сумі 484917,17 грн за використання земельної ділянки загальною площею 0,0426 га по вул. 23 Серпня, 39 у м. Харкові з кадастровим номером 6310136300:10:011:0035 за період з 01.01.2020 по 28.02.2022. Також позивач просить стягнути з відповідача витрати зі сплати судового збору у сумі 7273,76 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач у період з 01.01.2020 по 28.02.2022 не сплачував плату за користування земельною ділянкою по вул. 23 Серпня, 39 у м. Харкові з кадастровим номером 6310136300:10:011:0035 у встановленому законодавчими актами розмірі, внаслідок чого зберіг за рахунок позивача як власника земельної ділянки за вказаною адресою майно - грошові кошти у розмірі орендної плати, посилаючись при цьому на статті 1212 - 1214 ЦК України.

Ухвалою від 05.04.2023 Господарський суд Харківської області прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі №922/1206/22 за правилами загального позовного провадження.

Підготовче засідання вказаною вище ухвалою суд призначив на 26.04.2023 о 14:00 год, про що повідомив учасників справи.

Протокольною ухвалою від 26.04.2023 суд відклав підготовче засідання на 09.05.2023 о 15:30 год, про що повідомив учасників справи.

09.05.2023 Харківська міська рада надала пояснення у справі, в яких зазначила, що відповідно до договору купівлі-продажу від 26.08.2016 №3046, укладеного між ТОВ «Білдінг сейл 2011» та ОСОБА_1 , остання отримала у власність нежитлову будівлю літ. «А-1» загальною площею 213,9 га по вул. 23 Серпня, 39. Пунктом 1 вищевказаного договору передбачено, що зазначена нежитлова будівля літ. «А-1» розташована на земельній ділянці з кадастровим номером 6310136300:10:011:0035. Вищевказана земельна ділянка загальною площею 0,0426 га по вул. 23 Серпня, 39 у м. Харкові (кадастровий номер 6310136300:10:011:0035) в оренду відповідачу не передавалась. Земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації її у Державному земельному кадастрі.

Протокольною ухвалою від 09.05.2023 суд відклав підготовче засідання на 23.05.2023 о 15:30 год, про що повідомив учасників справи.

Протокольною ухвалою від 23.05.2023 суд відклав підготовче засідання на 05.06.2023 о 16:30 год, про що повідомив учасників справи.

Підготовче засідання 05.06.2023 не відбулось через знаходження судді-доповідача на лікарняному.

Ухвалою від 19.06.2023 Господарський суд Харківської області продовжив строк підготовчого провадження на 30 днів. Підготовче засідання призначив на 03.07.2023 о 16:30 год.

Протокольною ухвалою від 03.07.2023 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 18.07.2023 о 14:30 год, про що повідомив учасників справи.

17.07.2023 Харківська міська рада надала письмові пояснення з окремого питання у справі №922/1206/23 до якого надала додаткові докази у справі.

Протокольними ухвалами від 18.07.2023 суд: частково задовольнив клопотання позивача, в частині прийняття до матеріалів справи пояснень позивача щодо окремого питання, в частині долучення до матеріалів справи документів залишив вказане клопотання без розгляду, оскільки вони подані після закінчення процесуального строку на їх подання без заяви про його поновлення; оголосив перерву у судовому засіданні до 07.08.2023 о 14:30 год, про що повідомив учасників справи.

07.08.2023 Харківська міська рада надала клопотання про поновлення строку на подання доказів, в якому просить поновити строк на подання доказів, а саме: листа Департаменту земельних відносин Харківської міської ради від 13.07.2023 №4733/0/225-23, листа Департаменту реєстрації Харківської міської ради від 14.07.2023 №1731/0/50-23 та листа КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» Харківської міської ради від 17.07.2023 №3852/04-08/23, та прийняти їх до розгляду.

Протокольною ухвалою від 07.08.2023 суд задовольнив клопотання позивача про поновлення строку на подання доказів та поновив строк на подання доказів та прийняв їх до розгляду.

Представник позивача у судовому засіданні 07.08.2023 підтримав свої позовні вимоги у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Відповідач не надав суду відзив на позов та витребувані судом документи.

Представник відповідача у жодне судове засідання не з`явився, про причини неявки суду не повідомив, хоча відповідач був належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду заяви.

З метою повідомлення відповідача, зокрема, про відкриття провадження у цій справі та надання останнім можливості реалізувати власні процесуальні права, судом засобами поштового зв`язку на його юридичну адресу, зазначену у позовній заяві та згідно з відомостями в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та громадських формувань направлено копію ухвали від 05.04.2023 про відкриття провадження у справі №922/1206/23.

Однак, надіслана на адресу відповідача копія ухвали від 05.04.2023 повернулася на адресу суду 19.04.2023 з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою".

Відомостей про наявність у відповідача іншої адреси матеріали справи не містять.

Водночас, суд зазначає, що зі змісту статей 2, 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" убачається, що кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин (названу правову позицію висловлено в численних постановах Верховного Суду, у тому числі від 28.01.2019 у справі №915/1015/16 та від 12.03.2019 у справі №923/1432/15).

Ухвала Господарського суду Харківської області від 05.04.2023 про відкриття провадження у цій справі була оприлюднена в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Крім того, ухвала Господарського суду Харківської області від 05.04.2023 про відкриття провадження у справі №922/1206/23 була опублікована на офіційному веб-порталі судової влади України.

З урахуванням викладеного, судом виконано процесуальний обов`язок щодо повідомлення відповідача про відкриття провадження у цій справі, а останній в розумінні вимог ст. 120 ГПК України вважається таким, що належним чином повідомлений про розгляд судом справи.

Враховуючи те, що неявка представника відповідача не перешкоджає розгляду зазначеної справи, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача за наявними в ній матеріалами відповідно до ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178, ч. 1 ст. 202 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

Згідно з договором №3046 купівлі-продажу від 26.08.2016, укладеного між ТОВ «Білдінг сейл 2011» та ОСОБА_1 , остання отримала у власність нежитлову будівлю літ. «А-1» загальною площею 213,9 га по АДРЕСА_3 .

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно №327198987 від 28.03.2023 право власності на нежитлову будівлю літ. «А-1» загальною площею 213,9 кв м по АДРЕСА_3 зареєстроване з 26.08.2016 за ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу, реєстраційний №3046, виданого 26.08.2016 приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Хаславською К.В. Відповідно до вказаного договору нежитлова будівля літ. «А-1» загальною площею 213,9 кв м розташована на земельній ділянці загальною площею 0,0426 га з кадастровим номером 6310136300:10:011:0035.

На земельній ділянці з кадастровим номером 6310136300:10:011:0035 площею 0,20426 га по АДРЕСА_3 розташована вищезазначена нежитлова будівля, право власності на яку зареєстроване за фізичною особою ОСОБА_1 .

Згідно з витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-0005958662020 від 06.11.2020 земельна ділянка з кадастровим номером 6310136300:10:011:0035 загальною площею 0,0426 га по вул. 23 Серпня, 39 у м. Харкові з 22.11.2004 зареєстрована в Державному земельному кадастрі. Вищевказана земельна ділянка належить до земель житлової та громадської забудови, вид використання для будівництва стаціонарного кафе (але не пізніше прийняття об`єкту до експлуатації) та для експлуатації цього об`єкту.

Таким чином, земельна ділянка площею 0,0426 га по вул. 23 Серпня, 39 у м. Харкові з кадастровим номером 6310136300:10:011:0035 сформована як об`єкт цивільних прав з 22.11.2004.

Відповідач, набувши право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці комунальної форми власності, належним чином у встановленому законодавством порядку не оформив речового права на вказану земельну ділянку.

Отже, враховуючи відсутність зареєстрованих за будь-якими юридичними або фізичними особами прав на земельну ділянку площею 0,0426 га по вул. 23 Серпня, 39 у м. Харкові (кадастровий номер 6310136300:10:011:0035), та з урахуванням ст. 12, 80, 83 Земельного кодексу України вказана земельна ділянка перебуває у власності територіальної громади міста Харкова, в особі Харківської міської ради, що також підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №327213885 від 28.03.2023.

Рішенням Харківської міської ради від 17.10.2018 за №1247/18 (з подальшими змінами та доповненнями) затверджено Порядок добровільного відшкодування безпідставно збережених коштів за використання земель комунальної власності на території м. Харкова з порушенням вимог законодавства.

Вказаним порядком передбачено, зокрема, що самоврядний контроль за використанням земель комунальної форми власності територіальної громади міста Харкова здійснює Харківська міська рада, в особі Департаменту територіального контролю та земельних відносин Харківської міської ради.

У межах здійснення заходів самоврядного контролю за використанням земель комунальної власності м. Харкова Департамент територіального контролю та земельних відносин Харківської міської ради проводить обстеження будь-яких земельних ділянок комунальної власності м. Харкова.

Як убачається з матеріалів справи, Департаментом земельних відносин Харківської міської ради здійснено обстеження земельної ділянки загальною площею 0,0426 га по вул. 23 Серпня, 39 у м. Харкові (кадастровий номер 6310136300:10:011:0035).

За результатами проведеного обстеження складено акт обстеження земельної ділянки за адресою: м. Харків, вул. 23 Серпня, 39, з кадастровим номером 6310136300:10:011:0035 від 21.11.2022.

Обстеженням на місцевості встановлено, що на земельній ділянці площею 0,0426 га з кадастровим номером 6310136300:10:011:0035 по вул. 23 Серпня, 39 у м. Харкові розташована нежитлова будівля літ. «А-1», право власності на яку зареєстроване за ОСОБА_1 .

Також за результатами комплексного вивчення наявних матеріалів та проведеного обстеження земельної ділянки на місцевості встановлено, що відповідач з 26.08.2016 та по теперішній час використовує земельну ділянку з кадастровим номером 6310136300:10:011:0035 по вул. 23 Серпня, 39 у м. Харкові без виникнення права власності/користування та без державної реєстрації цих прав у відповідності до ст. 125, 126 Земельного кодексу України.

За таких обставин, фізична особа-підприємець Мертсой Я.В., набувши право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці комунальної форми власності, належним чином у встановленому законодавством порядку не оформило речового права на зазначену вище земельну ділянку.

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 09.05.2023 основними виданим економічної діяльності фізичної особи-підприємця Мертсой Я.В. є: 56.10 Діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування (основний), 56.30 Обслуговування напоями; 56.29 Постачання інших готових справ; 56.21 Постачання готових справ для подій.

Таким чином, у період з 01.01.2020 по 28.02.2020 земельна ділянка площею 0,0426 га по вул. 23 Серпня, 39 у м. Харкові (кадастровий номер 6310136300:10:011:0035) використовувалася фізичною особою-підприємцем Мертсой Я.В. без документів, що посвідчують право власності або право користування нею.

Згідно з листом Головного управління ДПС у Харківській області №3251/5/20-40-24-05-07 від 07.03.2023 Мертсой Я.В. не зареєстрована платником земельного податку або орендної плати за використання земельної ділянки з кадастровим номером 6310136300:10:011:0035, яка розташована у м. Харкові, вул. 23 Серпня, 39.

Як зазначає позивач, відповідач, набувши право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці комунальної форми власності, у встановленому законодавством порядку не оформив належним чином речового права на вказану земельну ділянку, внаслідок чого зберіг за рахунок Харківської міської ради, як власника земельної ділянки за вказаною адресою майно, а саме грошові кошти у розмірі орендної плати.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 80 Земельного кодексу України суб`єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

Згідно зі ст. 122, 123, 124 ЗК України міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

В силу ст. 206 ЗК України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Плата за землю обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності (пп. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України).

Земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (пп. 14.1.72, 14.1.136 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України).

Частиною 1 статті 93 та статтею 125 ЗК України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права.

Землекористувачі зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт "в" частини 1 статті 96 ЗК України).

З наведеного вбачається, що чинним законодавством розмежовано поняття "земельний податок" і "орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності".

Оскільки відповідач не є власником або постійним землекористувачем спірної земельної ділянки, а тому не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому, єдино можливою формою здійснення плати за землю для нього як землекористувача є орендна плата (підпункт 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №327198987 від 28.03.2023 право власності на нежитлову будівлю літ. "А-1" загальною площею 213,9 кв м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 зареєстроване за ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу №3046 від 26.08.2016.

За цією ж інформацією право оперативного управління на вказану вище нежитлову будівлю з 26.08.2016 зареєстровано за відповідачем ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу №3046 від 26.08.2016.

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 28.03.2023 №327199987 право комунальної власності земельної ділянки (кадастровий номер 6310136300:10:011:0035) площею 0,0426 га по вул. Двадцять Третього Серпня, 39 у м. Харкові з 01.10.2014 зареєстровано за Харківською міською радою (код ЄДРПОУ 04059243) на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» від 06.09.2012 №5245-VI.

Перехід прав на земельну ділянку, пов`язаний з переходом права на будинок, будівлю або споруду, регламентується Земельним кодексом України.

Згідно з ч. 1 ст. 120 ЗК України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача (ч. 2 ст. 120 ЗК України).

Зазначені норми закріплюють загальний принцип цілісності об`єкта нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований. За цими нормами визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку в разі набуття права власності на нерухомість.

Набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці, є підставою припинення права користування земельною ділянкою у попереднього землекористувача (пункт "е" частини 1 статті 141 ЗК України).

При цьому, істотною умовою договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, є кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв`язку з набуттям права власності на ці об`єкти, крім об`єктів державної власності, що підлягають продажу шляхом приватизації (ч. 6 ст. 120 ЗК України).

Таким чином, нормами статті 120 ЗК України закріплено загальний принцип цілісності об`єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований, а у випадку переходу права власності на жилий будинок, будівлю або споруду право на земельну ділянку виникає у набувача одночасно із виникненням права на зведені на ній об`єкти.

Отже, за змістом вказаних положень право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права.

При цьому, з огляду на приписи частини 2 статті 120 ЗК України, не вважається правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій розташоване це нерухоме майно.

Однак, з моменту виникнення права власності на нерухоме майно у власника виникає обов`язок оформити та зареєструвати речове право на відповідну земельну ділянку, розташовану під цією будівлею.

Як свідчать матеріали справи, відповідач на сьогоднішній день належним чином не оформив право користування земельною ділянкою, на якій розташована зазначена будівля, та не уклав з Харківською міською радою відповідного договору оренди.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 ЦК України.

За змістом приписів глав 82 і 83 ЦК України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов`язаннях. Натомість для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Таким чином, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберіг), або вартість цього майна.

Збитки за користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів та безпідставно набуте майно мають різну правову природу і підпадають під різне нормативно-правове регулювання. Втім на відміну від збитків, для стягнення яких підлягає доведенню наявність складу правопорушення, а саме таких складових як: шкода, протиправна поведінка її заподіювача, причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача, а також вина, для висновків про наявність підстав для повернення безпідставно набутих коштів є встановлення обставин набуття або збереження майна (коштів) за рахунок іншої особи (потерпілого) та те, що набуття або збереження цього майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Підставами позову у цій справі є обставини безпідставного збереження відповідачем майна (коштів) за рахунок позивача, а саме використання земельної ділянки без укладання договору оренди, а не обставини заподіяння відповідачем шкоди власнику землі (позивачу).

Відтак, щодо моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.

Разом з тим, положеннями частин 1, 2 статті 1212 ЦК України встановлено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Таким чином, предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Так, зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов:

а) набуття або збереження майна;

б) набуття або збереження такого майна за рахунок іншої особи;

в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акту, правочинну або інших підстав, передбачених статтею 11 Цивільного кодексу України).

Об`єктивними умовами виникнення зобов`язань із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави є:

1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого);

2) шкода у вигляді зменшення або незбільшення майна у іншої особи (потерпілого);

3) обумовленість збільшення або збереження майна на стороні набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого;

4) відсутність правової підстави для зміни майнового стану цих осіб.

З аналізу зазначених правових норм вбачається, що зобов`язання із набуття або збереження майна без достатньої правової підстави має місце за наявності таких умов.

По-перше, є набуття або збереження майна. Це означає, що особа набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння.

По-друге, мало місце набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто, збільшення або збереження майна у особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою.

По-третє, обов`язково має бути відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто, мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов`язків (ст. 11 ЦК України).

За змістом ч. 1 ст. 1212 ЦК України безпідставно набутим майном є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Відсутністю правової підстави вважають такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Загальна умова ч. 1 ст. 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, або отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі ст. 1212 ЦК України тільки за наявності ознак безпідставності такого виконання.

Так, з моменту оформлення відповідачем права власності на нежитлову будівлю, що розташована на спірній земельній ділянці з кадастровим номером 6310136300:10:011:0035 загальною площею 0,0426 га по вул. 23 Серпня, 39 у м. Харкові, зобов`язання відповідача звелось до укладення договору оренди земельної ділянки, на якій розташована відповідна нежитлова будівля з власником цієї земельної ділянки.

Статтею 206 ЗК України встановлено, що використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Норми статей 120 ЗК та 377 ЦК України застосовуються виключно у випадках наявності діючого договору оренди землі.

Судом встановлено, що в порушення вимог статей 120 ЗК та 377 ЦК України відповідач по теперішній час користується земельною ділянкою по вул. 23 Серпня, 39 у м. Харкові з кадастровим номером 6310136300:10:011:0035, на якій розташоване нежитлове приміщення належне йому на праві власності, без укладання договору оренди з власником відповідної земельної ділянки.

Набуття відповідачем права власності на нежитлові будівлі породжує право користування земельною ділянкою, розташованою під такими нежитловими будівлями.

Проте, користування земельною ділянкою в Україні є платним.

Доказів звільнення відповідача від такої плати за землю останнім до суду не надано.

До моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташовано цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладення договору оренди, внаслідок чого її власник недоотримує дохід у вигляді орендної плати, за своїм змістом є кондикційними.

Отже, відповідач як фактичний користувач спірної земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ч. 1 ст. 1212 ЦК України.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі №922/3412/17, від 13.02.2019 у справі №320/5877/17, постановах Верховного Суду від 14.01.2019 у справі №912/1188/17, від 21.01.2019 у справі №902/794/17, від 29.01.2019 у справі №922/536/18.

Як вбачається з наданого позивачем розрахунку безпідставно збережених коштів, останній здійснює розрахунки як розмір плати за земельну ділянку комунальної власності у формі орендної плати, який нараховується та сплачується за регульованою ціною, встановленою уповноваженими органами державної влади та органами місцевого самоврядування.

Матеріали справи свідчать, що фізична особа-підприємець Мертсой Я.В. правомірно володіючи нежитловою будівлею по вул. 23 Серпня, 39 у м. Харкові, користувалась земельною ділянкою під вказаним об`єктом нерухомого майна.

При цьому, відповідач не оформив права власності або права на постійне землекористування вищевказаною земельною ділянкою, а тому не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку.

Статтею 14.1.125, 14.1.136, 288.5.1 Податкового кодексу України визначено, що орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є обов`язковим платежем, а його розмір визначається встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу: не може бути меншою за розмір земельного податку: для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, - у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки.

Відповідач у період з 01.01.2020 по 28.02.2022 не сплачував за користування земельною ділянкою орендну плату за землю у встановленому законодавчими актами розмірі.

Таким чином, із часу виникнення права власності на нерухоме майно у відповідача виник й обов`язок укласти та зареєструвати договір оренди на вищезазначені земельні ділянки. Цього обов`язку відповідач не виконав, а отже без законних підстав зберіг у себе майно - кошти за оренду землі.

Відтак, відповідач (набувач), не сплачуючи орендну плату за користування земельною ділянкою за відсутності укладеного договору, фактично збільшив свої доходи, а позивач (потерпілий) втратив належне йому майно (кошти від орендної плати).

З огляду на викладене, відповідач як фактичний користувач земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №629/4628/16-ц (провадження №14-77цс18), а також у постановах Верховного Суду України від 20.11.2018 у справі №922/3412/17 (провадження №12-182гс18), від 30.11.2016 у справі №922/1008/15 (провадження №3-1271гс16), від 07.12.2016 у справі №922/1009/15 (провадження №3-1348гс16), від 12.04.2017 у справах №922/207/15 (провадження №3-1345гс16) і №922/5468/14 (провадження №3-1347гс16), від 09.02.2021 у справі №922/3617/19.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту статті 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1, 2, 3 статті 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п. 87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005).

Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання, в першу чергу, національного законодавства та оцінки національними судами (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010).

Питання справедливості розгляду не обов`язково постає у разі відсутності будь-яких інших матеріалів на підтвердження отриманих доказів, слід мати на увазі, що у разі, якщо доказ має дуже вагомий характер і якщо відсутній ризик його недостовірності, необхідність у підтверджувальних доказах відповідно зменшується (рішення Європейського суду з прав людини у справі Яременко проти України, no. 32092/02 від 12.06.2008).

Відповідно до ч. 1 ст. 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Таким чином, в матеріалах справи відсутні, а відповідачем не надано доказів, які б свідчили про відсутність у діях останнього порушення прав позивача, а позивачем належним чином доведено факт користування відповідачем земельною ділянкою площею 0,0426 га з кадастровим номером 6310136300:10:011:0035 по вул. 23 Серпня, 39 у м. Харкові без достатніх на те правових підстав.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, доведеними та підлягаючими задоволенню повністю у сумі 484917,17 грн безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за період з 01.01.2020 по 28.02.2022.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір належить стягнути з відповідача на користь Харківської міської ради пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 11, 82, 83, 377, 1212 - 1214 ЦК України, ст. 80, 93, 96, 120, 122, 125, 126, 206 ЗК України, ст. 6, 7 Закону України «Про оренду землі», ст. 14, 73, 74, 76 - 80, 86, 123, 129, 165, 178, 202, 233, 237, 238 ГПК України,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з фізичної особи-підприємця Мертсой Яни Віленівни ( АДРЕСА_1 . РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Харківської міської ради (61003, м. Харків, пл. Конституції, 7. Код ЄДРПОУ 04059243) безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати за земельну ділянку загальною площею безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати за земельну ділянку загальною площею 0,0426 га по вул. 23 Серпня, 39 у м. Харкові з кадастровим номером 6310136300:10:011:0035 за період з 01.01.2020 по 28.02.2023, у сумі 484917,17 грн та судовий збір у сумі 7273,76 грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне рішення складено "17" серпня 2023 р.

СуддяВ.І. Ольшанченко

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі - http://reyestr.court.gov.ua.