Рішення

від 14.08.2023 по справі 380/8399/23

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 серпня 2023 року

справа №380/8399/23

провадження № П/380/8472/23

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої-судді Сподарик Н.І. розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Екотех Авто» до Львівської митниці про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості та картки відмови,-

В С Т А Н О В И В:

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «Екотех Авто» (79066, м. Львів, вул. Зелена, 301; код ЄДРПОУ 43394108) до Львівської митниці (79000, м. Львів, вул. Костюшка, 1; код ЄДРПОУ 43971343), з вимогами:

- визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про визначення митної вартості товарів №UA209000/2022/900154/2 від 31.10.2022 та Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску транспортних засобів комерційного призначення від 31.10.2022 №UA209170/2022/001716.

В обґрунтування позову зазначив, що для здійснення митного оформлення товару, придбаного відповідно до умов зовнішньоекономічного договору від 04.02.2020 укладеного між позивачем та компанією «STORM-GROUP Sp.z.o.o.» позивачем подано до Львівської митниці електронну митну декларацію від 28.10.2022 №UA209170/2022/085544, відповідно до якої було заявлено до митного оформлення імпортований товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначеними у графі 31 митної декларації (пляшки скляні з безбарвного скла). На підтвердження заявленої митної вартості товарів позивач надав митному органу разом з митною декларацією документи, визначені частиною 2 статті 53 Митного кодексу України, а саме: контракт поставки № EA 2020/02/4 від 04.02.2020; інвойс № EA 2022/10-110 від 27/10/2022 року; CMR від 27.10.2022; копію сертифікату про походження товару PL/MF/AN 0390680; рахунок - фактуру №62953 від 26.10.2022; довідку транспортних витрат №2953 від 27.10.2022; заявку на транспортно-експедиційні послуги №2953 від 26.10.2022 На думку позивача до митного оформлення він подав усі обов`язкові документи на підтвердження митної вартості товару, що передбачені частиною 2 статті 53 Митного кодексу України, які дають змогу визначити вартість товару за ціною договору. Відповідачем за результатами опрацювання поданої митної декларації та документів винесено спірні рішення про визначення митної вартості товарів №UA209000/2022/900154/2 від 31.10.2022 та Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску транспортних засобів комерційного призначення від 31.10.2022 №UA209170/2022/001716, яким митну вартість товару визначено за резервним (6) методом.

Щодо покликань митного органу на загальну суму контракту позивач зазначає, що контракт № ЕА 2020/02/4 від 04 лютого 2020 року подавався разом з додатками. Відповідно до додатку № 2 до контракту сума контракту складається із вартості всіх інвойсів. Про вказаний додаток митному органу було відомо, оскільки імпорт товарів за згаданим контрактом здійснювався протягом 2022 року. Також щодо посилань відповідача на невідповідність у документах, що підтверджують вартість доставки вантажу позивач вказує, що 04 травня 2020 року між позивачем та ПП «Аван-Т» було укладено договір № 040520/1 про надання експедиційно-транспортних послуг. Вказаний договір подавався до митного контролю і його предметом є надання позивачу транспортно-експедиційних послуг. Отже, ПП «Аван-Т» є експедитором, а не перевізником, який не маючи власних транспортних засобів залучає їх для виконання своїх господарських зобов`язань, що й передбачено договором № 040520/1 про надання транспортно-експедиційних послуг від 04 травня 2020 року.

Позивач покликається на відсутність у спірному випадку в митного органу підстав для витребування додаткових документів. Стверджує про обов`язок митного органу зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України.

Позивач вважає, що до митного оформлення ним подано документи, які були достатніми для підтвердження митної вартості та завершення митного оформлення вантажних шин, що були у використанні, придатних для подальшого вжитку, однак митним органом протиправно відмовлено у визначенні митної вартості ввезеного товару за ціною договору.

Ухвалою суду від 26.04.2023 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідач позов не визнав, 09.05.2023 за вх.№35264 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву. В обґрунтування заперечень вказав, що додаток № 2 від 01 листопада 2021 року до контракту № ЕА 2020/02/4 від 04 лютого 2020 року, на який позивач покликається у позовній заяві, ним до митного оформлення не подавався. Твердження позивача про те, що митному органу було відомо про такий додаток не підтверджені жодними документами. На вимогу митного органу позивач не подав жодних документів, які підтверджують внесення змін щодо суми договору (згідно з пунктом 5.2 контракту № ЕА 2020/02/4 від 04 лютого 2020 року його загальна вартість становить 400000,00 доларів США). Станом на 06 січня 2022 року загальна сума товарів, ввезених за контрактом № ЕА 2020/02/4 від 04 лютого 2020 року, перевищила суму 400000,00 доларів США, а інші контракти чи додатки до нього, до митного оформлення не подавалися. Вказує, що необхідність витребування документів є передусім способом упевнитися в тому, що декларант правильно визначив митну вартість. У спірному випадку документи, що були подані позивачем до митного оформлення, містили розбіжності, а також відсутні складові митної вартості, через що у митного органу виникли сумніви стосовно правильності визначення декларантом митної вартості. На вимогу митного органу позивачем не надано жодних документів, які підтверджують внесення змін щодо суми договору, отже сумнівів митного органу не спростовано. Також вказує, що платіжний документ від 26.10.2022 не стосується даної поставки, тому що, в ньому інша сума платежу, в платіжному документі зазначено суму проплата в розмірі 177091,88 дол. США. В той же час інвойс, поданий до митого оформлення виданий на суму 18926,24 дол. США. Крім цього, зазначив, що визначення митної вартості митницею здійснено за методом визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів (ст. 60 МКУ), а не за резервним методом як зазначає позивач та у Львівської митниці є наявна інформація, щодо вартості подібних (аналогічних) товарів. МД №UA209170/2022/068948 від 06.09.2022 оформлена за першим методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту - за ціною договору (вартість операції), що і наведено в гр.33 Рішення про коригування митної вартості рішення від 18.10.2022 №UA209000/2022/90054/2, яка містить обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувались митним органом для визначення митної вартості.

Зважаючи на викладене, Львівська митниця вважає, що спірне рішення про коригування митної вартості товару та картка відмови у прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення прийнято з дотриманням вимог чинного законодавства та не підлягає скасуванню.

Ухвалою суду від 23.06.2023 витребувано у позивача додаткові докази.

Ухвалою суду від 04.07.2023 строк розгляду справи продовжено на тридцять днів з метою отримання витребуваних доказів.

13.07.2023 за вх. № 52752 від представника позивача надійшла заява про долучення додаткових доказів.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

04 лютого 2020 року між Компанією «STORM-GROUP Sp.z.o.o.» (Продавець) та ТОВ «Екотех Авто» (Покупець) укладено контракт поставки № ЕА 2020/02/4, за умовами якого Продавець зобов`язується продати Покупцю Товар, а Покупець зобов`язується купити Товар відповідно до інвойсів.

Відповідно до пункту 5.2 контракту поставки № ЕА 2020/02/4 загальна вартість Контракту складає 400000,00 доларів США.

Згідно з п.5.3 контракту поставки № ЕА 2020/02/4 Покупець здійснює оплату вартості Товару відповідно до умов вказаних в інвойсі на кожну поставку.

10 серпня 2020 року між Компанією «STORM-GROUP Sp.z.o.o.» та ТОВ «Екотех Авто» (Покупець) укладено Додаток № 1 до Контракту поставки № ЕА 2020/02/4 від 04 лютого 2020 року, згідно з яким Продавець та Покупець погодили викласти пункт 5.2 Контракту в такій редакції: «Загальна сума контракту складає 2000000,00 доларів США».

15 вересня 2021 року між Компанією «STORM-GROUP Sp.z.o.o.» та ТОВ «Екотех Авто» (Покупець) укладено Додаток № 3 до Контракту поставки № ЕА 2020/02/4 від 04 лютого 2020 року, згідно з яким Продавець та Покупець погодили внести наступні зміни до контракту: текст пункту 3.3 замінити текстом пункту 3.4, пункт 3.4 вилучити з контракту поставки; пункт 3.1 розділу 3 та пункт 6.4 розділу 6 викласти в наступній редакції: Поставка товарів здійснюється на умовах FCA місто Ряшів (Інкотермс 2010), що підтверджується відповідними товаро-транспортними документами. Інший порядок і терміни поставки товарів можуть бути погоджені сторонами в додаткових угодах до даного контракту.

01 листопада 2021 року між Компанією «STORM-GROUP Sp.z.o.o.» та ТОВ «Екотех Авто» (Покупець) укладено Додаток № 2 до Контракту поставки № ЕА 2020/02/4 від 04 лютого 2020 року, згідно з яким Продавець та Покупець погодили викласти пункт 5.2 Контракту в такій редакції: «Сума контракту складається із суми всіх інвойсів».

27 жовтня 2022 року продавець відвантажив на адресу покупця товар пляшки скляні з безбарвного скла в асортименті та кількості на загальну суму 18926,24 доларів США відповідно до інвойсу №ЕА 2022/10-110 від 27.10.2022 до Контракту № ЕА 2020/02/4.

28 жовтня 2022 року декларант позивача, з метою митного оформлення вказаного товару, подав до Львівської митниці електронну митну декларацію NUA209170/2022/085544, відповідно до якої було заявлено до митного оформлення імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначеними у графі 31 митної декларації (пляшки скляні з безбарвного скла).

Одночасно декларантом до митного контролю, разом з митною декларацією № UA209170/2022/085544, в якості підстави для застосування основного методу було надано наступні документи, зазначені у графі 44 митної декларації:

- контракт поставки № EA 2020/02/4 від 04.02.2020;

- інвойс №EA 2022/10-110 від 27/10/2022 року;

- CMR від 27.10.2022;

- копію сертифікату про походження товару PL/MF/AN 0390680;

- рахунок - фактуру №2953 від 26.10.2022р.

- довідку транспортних витрат №2953 від 27.10.2022;

- заявку на транспортно-експедиційні послуги №2953 від 26.10.2022;

За наслідками опрацювання наданих документів Львівська митниця надіслала повідомлення від митниці декларанту наступного змісту: «Необхідне подання додаткових документів для підтвердження митної вартості відповідно до ст.53 МК України, а саме: - зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який замінює його, та додатки до нього у разі їх наявності; - якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи що стосуються оцінюваного товару за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; - якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; - транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (рахунок на перевезення, договір на перевезення); - виписку з бухгалтерської документації, - каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; - копію митної декларації країни відправлення; - висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару».

Декларант позивача просив митний орган визнати та погодити митну вартість на основі поданих документів, а також на вимогу надав витребувані документи: копію митної декларації країни відправлення №22PL402010E1834161; договір №040520/1 про надання експедиційно-транспортних послуг від 04.05.2020, платіжне доручення №125 від 26.10.2022 та проформу Proforma invoice №PREA2022/10-026 від 24.10.2022.

За результатами розгляду електронної митної декларації UA№209170/2022/085544 та доданих документів митним органом прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 31.10.2022 № UA209000/2022/900154/2 та складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 31.10.2022 №UA 209170/2022/001716.

У рішенні Львівської митниці про коригування митної вартості товарів №UA209000/2022/900154/2 від 31.10.2022, в графі 33 зазначено наступне: «Відповідно до п.1 ч.4 ст.54 МК України здійснено контроль наявності в підтверджуючих документах усіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості. В рамках реалізації положень ст.ст.52, 53, 54, 55, 58, 335 МК України, за результатами опрацювання документів, наданих для підтвердження заявленої митної вартості товару, митна вартість не може бути визнана з наступних причин: подані до митного оформлення документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч.4.2 та 3 ст.53 МК України, не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар; - надані декларантом на запит митного органу документи не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена. Відповідно до п.1 ч.4 ст.54 МКУ здійснено контроль наявності в поданих документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. Під час розгляду документів було виявлено наступне:-

Відповідно до п.5.2 контракту від 04.02.2020р. №ЕA2020/02/04 вартість товару, що постачається за цим контрактом, складає 400000 доларів США. Однак, станом на 06.01.2022. загальна сума товарів, ввезених за контрактом, перевищила цю суму. З цього митниця робить висновок, що існують інші контракти чи додатки до даного контракту, які до митного оформлення не подавалися.

Транспортні послуги відповідно до наданих транспортних (перевізних) документів, а саме рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від 26.10.2022 №2953 та заявка на транспортно-експедиційні послуги №2953 від 26.10.2022 надавалися ПП «Авант-Т» проте в СМR від 27.10.2022 б/н в графі 16 не зазначений жодний перевізник, відсутні реквізити, печатки, дані. Також в графі 22 відсутній підпис.

На вимогу декларантом надіслано: платіжний документ, який не стосується даної поставки, тому що в ньому інша сума платежу, проформу, яка видана на іншу суму, ніж інвойс, каталог, прайс-лист. Інших документів згідно з вимогою не надано. Зважаючи на викладене, відповідно до вимог п.2 ч.6 ст.54 МКУ, у зв`язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 МКУ Львівська митниця не визнає заявлену митну вартість. Таким чином, Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом.

Проведено консультації з декларантом згідно з ст.57 МКУ Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме: метод 2а (ст.59 МКУ). Застосовано метод 2б (ст.60 МКУ). Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала МД № UА209170/2022/68948 від 06.09.2022. Коригування на обсяг партії та комерційні рівні не проводились».

Не погоджуючись із такими рішеннями відповідача, уважаючи їх протиправними, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Предметом розгляду у цій справі є правомірність прийнятого Львівською митницею рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2022/900154/2 від 31.10.2022 та складеної картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску транспортних засобів комерційного призначення від 31.10.2022 №UA209170/2022/001716.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Митний Кодекс України (далі МК України) визначає засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулює економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України, спрямований на забезпечення захисту економічних інтересів України, створення сприятливих умов для розвитку її економіки, захисту прав та інтересів суб`єктів підприємницької діяльності та громадян, а також забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.

Частиною першою статті 246 МК України визначено, що метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію (частина перша статті 248 МК України).

Частиною першою статті 257 МК України визначено, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.

Відповідно до частини шостої статті 257 МК України умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом. Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Приписами статті 49 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частинами першою, другою статті 51 МК України визначено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

За змістом частини четвертої статті 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця. Платежі необов`язково повинні бути здійснені у вигляді переказу грошей (зокрема, але не виключно). Такі платежі можуть бути здійснені шляхом акредитива, інкасування або за допомогою інших розрахунків (вексель, передача цінних документів тощо) (частини п`ята, сьома статті 58 МК України).

Відповідно до частини другої статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Стаття 53 МК України визначає перелік документів, що подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.

У випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (частина перша статті 53 МК України).

Частиною другою статті 53 МК України визначено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частина п`ята статті 53 містить норми відповідно до яких забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Відповідно до частини третьої статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Частиною першою статті 55 МК України визначено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Під час митного оформлення при прийнятті органом доходів і зборів письмового рішення про коригування митної вартості товарів декларант або уповноважена ним особа може здійснити коригування заявленої митної вартості у строк, встановлений частиною другою статті 263 цього Кодексу. Декларант може провести консультації з органом доходів і зборів з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в органі доходів і зборів (частини четверта, п`ята статті 55 МК України).

Відповідно до частини першої статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Частиною другою статті 57 МК України визначено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (частина третя статті 57 МК України).

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (частина четверта статті 57 МК України).

Згідно з положеннями статті 60 МК України у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статей 58 і 59 цього Кодексу, за митну вартість береться прийнята митним органом вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продано на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

Під подібними (аналогічними) розуміються товари, які хоч і не однакові за всіма ознаками, але мають схожі характеристики і складаються зі схожих компонентів, завдяки чому виконують однакові функції порівняно з товарами, що оцінюються, та вважаються комерційно взаємозамінними.

Для визначення, чи є товари подібними (аналогічними), враховуються якість товарів, наявність торгової марки та репутація цих товарів на ринку.

Ціна договору щодо подібних (аналогічних) товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості і на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари.

У разі якщо такого продажу не виявлено, використовується вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продавалися в Україну в іншій кількості та/або на інших комерційних рівнях. При цьому їх ціна коригується з урахуванням зазначених розбіжностей незалежно від того, чи веде це до збільшення або зменшення вартості. Інформація, що використовується при здійсненні коригування, повинна бути документально підтверджена.

У разі якщо кошти та витрати, зазначені в пунктах 5-7 частини десятої статті 58 цього Кодексу, включаються у вартість операції, здійснюється коригування для врахування значної різниці у таких коштах і витратах між оцінюваними товарами та відповідними подібними (аналогічними) товарами, що зумовлено різницею у відстанях і способах транспортування.

У разі якщо для цілей застосування цього методу виявляється більш як одна вартість договору щодо подібних (аналогічних) товарів, для визначення митної вартості оцінюваних товарів використовується найменша така вартість.

Відповідно до частини сьомої статті 55 МК України у випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів орган доходів і зборів за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.

Частиною другою статті 55 МК України визначено, що прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Відповідно до статті 55 МК України наказом Міністерства фінансів України № 598 від 24.05.2012, серед іншого, затверджено Правила заповнення рішення про коригування митної вартості товарів. В пункті 2.1 цих Правил у розділі заповнення графи 33 «Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості» зазначено, що у графі також вказується про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59-61 Кодексу. Результати проведеної консультації, а також причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів (наприклад, відсутня інформація щодо вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів), фіксуються у графі. Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Суд зауважує, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.

Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. При цьому в розумінні наведених статей сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Вказане узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 02.03.2021 у справі №809/857/17.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Окрім цього, суд зауважує, що, встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, орган митної служби повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника (правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.04.2021 у справі № 810/3397/16 та від 18.08.2021 у справі №821/1050/17).

Здійснюючи оцінку аргументів сторін та досліджених письмових доказів щодо правомірності рішення про коригування митної вартості товарів в частині обґрунтування сумніву в заявленій декларантом митній вартості, суд виходить з наступного.

Системний аналіз наведених вище норм МК України дозволяє зробити такі висновки:

- основним методом визначення митної вартості товарів є метод «за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)»;

- МК України визначає вичерпний перелік документів, що подаються декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення, а також забороняє вимагати будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в статті 53 цього кодексу;

- митний орган має повноваження витребувати додаткові документи лише за наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

- МК України визначає чіткий перелік обставин, які зумовлюють виникнення обґрунтованого сумніву щодо визначеної декларантом митної вартості товару.

Отже, посадова особа митного органу для прийняття рішення про витребування в декларанта додаткових документів (з метою підтвердження заявленої митної вартості) зобов`язана встановити та чітко викласти обставини, які свідчать про:

- обґрунтованість сумніву щодо вказаної декларантом митної вартості;

- причини, що унеможливлюють перевірку заявленої митної вартості на підставі наданих декларантом документів.

При цьому посадова особа повинна витребувати документи, що реально необхідні для перевірки «сумнівних» відомостей, а не вимагати в декларанта надання невичерпного переліку усіх можливих документів.

Основним способом реалізації повноважень митного органу в цій ситуації є процедура консультацій з декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов`язок послідовного вибору методів (від першого до резервного) визначення митної вартості.

Поряд з цим єдиною правовою підставою для прийняття митним органом рішення про коригування заявленої декларантом митної вартості товару за резервним методом є наявність сукупності наступних умов:

1) подання суб`єктом господарювання до митного оформлення не повного пакету документів, перелік яких закріплено у статті 53 Митного кодексу України;

2) ненадання на вимогу контролюючого органу додаткової уточнюючої документації на підтвердження саме числового значення заявленої митної вартості;

3) виявлення митним органом розбіжностей у поданій документації, які унеможливлюють визначення безпосередньо митної вартості товару за основним методом (за ціною договору);

4) обґрунтування причин неможливості визначення митної вартості товару за жодним із методів, що передують резервному.

У цій справі суд встановив, що позивач визначив митну вартість товару за ціною договору, яка зазначена в інвойсі № ЕА 2022/10-110 від 27 жовтня 2022 року (18926,24 доларів США).

На підтвердження заявленої митної вартості товару декларант надав митному органу разом з митною декларацією документи, визначені частиною другою статті 53 МК України, а саме: контракт поставки № EA 2020/02/4 від 04.02.2020; інвойс №EA 2022/10-110 від 27/10/2022 року; CMR від 27.10.2022; копію сертифікату про походження товару PL/MF/AN 0390680; рахунок - фактуру №2953 від 26.10.2022; довідку транспортних витрат №2953 від 27.10.2022; заявку на транспортно-експедиційні послуги №2953 від 26.10.2022.

Крім того, на вимогу митного органу про подання додаткових документів для підтвердження митної вартості декларант надав наступні документи: копію митної декларації країни відправлення №22PL402010E1834161; договір №040520/1 про надання експедиційно-транспортних послуг від 04.05.2020, платіжне доручення №125 від 26.10.2022 та проформу Proforma invoice №PREA2022/10-026 від 24.10.2022.

З наведеного суд висновує, що при митному оформленні товару позивач надав митному органу наявні у нього документи, що визначені частиною 2 статті 53 МК України, та перелічені судом вище.

Натомість в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості митний орган вказав, що митна вартість товару не може бути визнана з тієї причини, що подані до митного оформлення документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій та третій статті 53 МК України, не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар, та навів відповідні аргументи, що спонукали його дійти такого висновку.

Надаючи правову оцінку аргументам митного органу у цій частині, суд виходить з наступного.

Із приводу аргументу митного органу: «… Відповідно до п.5.2 контракту від 04.02.2020 № ЕА2020/02/04 вартість товару, що постачається за цим контрактом, складає 400000 доларів США. Однак станом на 06.01.2022 загальна сума товарів, ввезених за контрактом, перевищила цю суму. З цього митниця робить висновок, що існують інші контракти чи додатки до даного контракту, які до митного оформлення не подавалися…», суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 5.2 контракту поставки № ЕА 2020/02/4 загальна вартість Контракту складає 400000,00 доларів США.

15 вересня 2021 року між Компанією «STORM-GROUP Sp.z.o.o.» та ТОВ «Екотех Авто» (Покупець) укладено Додаток № 3 до Контракту поставки № ЕА 2020/02/4 від 04 лютого 2020 року, згідно з яким Продавець та Покупець погодили внести наступні зміни до контракту: текст пункту 3.3 замінити текстом пункту 3.4, пункт 3.4 вилучити з контракту поставки; пункт 3.1 розділу 3 та пункт 6.4 розділу 6 викласти в наступній редакції: Поставка товарів здійснюється на умовах FCA місто Ряшів (Інкотермс 2010), що підтверджується відповідними товаро-транспортними документами. Інший порядок і терміни поставки товарів можуть бути погоджені сторонами в додаткових угодах до даного контракту.

01 листопада 2021 року між Компанією «STORM-GROUP Sp.z.o.o.» та ТОВ «Екотех Авто» (Покупець) укладено Додаток № 2 до Контракту поставки № ЕА 2020/02/4 від 04 лютого 2020 року, згідно з яким Продавець та Покупець погодили викласти пункт 5.2 Контракту в такій редакції: «Сума контракту складається із суми всіх інвойсів».

Позивач стверджує, що про вказаний додаток було відомо митному органу, оскільки імпорт товарів за згаданим контрактом здійснювався протягом 2022 року.

Суд відзначає, що за правилами статті 49 та частини п`ятої статті 58 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, тобто - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Пунктом 5.1 контракту поставки № ЕА 2020/02/4 передбачено, що Продавець продає Покупцю Товар в асортименті і за цінами, вказаними в Інвойсі (проформі).

Відтак ціна товару, ввезеного позивачем на митну територію України, вказана в інвойсі, який був наданий до митного оформлення, та підтверджується платіжними документами про його оплату.

Крім цього пункт 12.2 контракту поставки № ЕА 2020/02/4 містить посилання на те, що, у випадку, якщо сторони після закінчення терміну дії Контракту не заключили новий Контракт і при цьому продовжили відносини, дія Контракту автоматично продовжується на наступний період.

Також суд звертає увагу на ту обставину, що митний орган, дійшовши висновку про те, що існують інші контракти чи додатки до наданого контракту, які до митного оформлення не подавалися, не скористався правом витребування таких документів, обмежившись лише загальними фразами про подання усіх документів, не уточнивши документів на підтвердження яких саме обставин не вистачає.

Із приводу твердження митного органу: «Транспортні послуги відповідно до наданих транспортних (перевізних) документів, а саме рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від 26.10.2022 №2953 та заявка на транспортно-експедиційні послуги №2953 від 26.10.2022 надавалися ПП «Авант-Т» проте в СМR від 27.10.2022 б/н в графі 16 не зазначений жодний перевізник, відсутні реквізити, печатки, дані. Також в графі 22 відсутній підпис», суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що позивачем укладений з ПП «Авант-Т» Договір на організацію транспортно- експедиторського обслуговування №040520/1 від 04.05.2020.

Вказаний договір був поданий до митного контролю і предметом його є надання позивачу транспортно - експедиторських послуг. Відповідно ПП «Авант-Т» є експедитором, а не перевізником. І не маючи власних транспортних засобів залучає їх для виконання своїх господарських зобов`язань перед позивачем. Це і передбачено Договором на організацію транспортно-експедиторського обслуговування №040520/1 від 04.05.2020. Таким чином всі транспортні витрати, які поніс позивач по Договору на організацію транспортно- експедиторського обслуговування №040520/1 від 04.05.2020 з ПП «Авант-Т» включені у заявлену митну вартість у відповідності до п. 5 ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України.

Суд відмічає, що з метою підтвердження заявленого рівня транспортної складової на заявлених комерційних умовах поставки FСА МД від 28.10.2022 №UA209170/2022/085544, до митного контролю позивачем було надано весь пакет товаросупровідних документів, а саме:

- договір на організацію транспортно-експедиторського обслуговування №040520/1 від 04.05.2020;

- заявку на транспортно-експедиційні послуги №2953 від 27.10.2022, де містяться реквізити сторін (постачальника та покупця);

- рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №2953 від 26.10.2022, де містяться реквізити сторін (постачальника та покупця), зазначена сума перевезення вантажу - 15000 гривень;

- довідку транспортних витрат від 27.10.2022 № 2953, де зазначена вартість перевезення вантажу в загальному розмірі- 15000 гривень, Договір (контракт) поставки №040520/1 від 04.05.2020, заявка на транспортно-експедиційні послуги №2953 від 26.10.2022 та зазначений номер автомобіля, що здійснюватиме перевезення НОМЕР_1 / НОМЕР_2 ;

- автотранспортну накладну б/н від 27.10.2022, в якій зазначений номер автомобіля, що здійснював перевезення.

З урахуванням наведеного, а також відсутність будь-яких належних доказів на підтвердження позиції митного органу, суд вважає, що позивачем для митного оформлення було надано всі документи, необхідні для підтвердження заявленої митної вартості імпортованих товарів, які містили необхідні числові показники митної вартості.

Частиною 2 стаття 55 МК України встановлено, що прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1)обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 згаданого Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Так, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, митний орган повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію, яка використовувалася митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Зазначені висновки випливають, зокрема, з приписів пункту 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598, за яким у випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 МК України) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Верховний Суд у своїх постановах неодноразово звертав увагу на те, що рішення про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України, якщо містить не лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, а й порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.

Вказане узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, відображеною у постанові від 18.08.2021 у справі № 160/4944/19 та у постанові від 04.11.2021 у справі №120/2634/19-а.

Суд відхиляє покликання відповідача у відзиві на позовну заяву на те, що у поданій позивачем СМR б/н від 27 жовтня 2022 року в графі 16 не зазначений жодний перевізник, відсутні реквізити, печатки, дані. Також в графі 22 відсутній підпис, позаяк:

- по-перше: зазначені невідповідності (розбіжності) не були підставою для виникнення у митного органу сумнівів у заявленій митній вартості та не були підставою для прийняття оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товару;

- по-друге: в графі 23 СМR передбачено проставлення підпису та штампу перевізника (не відправника). Відповідно до статті 5 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів 1956 року «вантажна накладна складається в трьох оригінальних примірниках, підписаних відправником і перевізником. Ці підписи можуть бути надруковані чи замінені печатками відправника і перевізника, якщо це допускається законодавством країни, в якій складена вантажна накладна». В графі 23 CMR б/н від 30 вересня 2022 року наявна інформація про перевізника (друкованими літерами), а не відправника. При цьому використання печатки не є обов`язковим ні за українським законодавством, ні законодавством країни - відправника, відтак відсутність печатки на CMR не може вважатися дефектом документа, який впливає на його чинність;

- по-третє: відповідач не вказав як наведені невідповідності (розбіжності) могли вплинути на митну вартість імпортованого позивачем товару.

Суд також наголошує на тому, що митний орган має повноваження вимагати додаткові документи лише у разі, коли подані декларантом для митного оформлення документи, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, містять розбіжності, ознаки підробки або відсутні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Надання декларантом додаткових документів за сформованим відповідачем переліком повинно забезпечувати можливість визначення останнім митної вартості товарів. Адже з положень пункту 2 частини 6 статті 54, частини 2 статті 256 Митного кодексу України слідує, що виконання вимог органу доходів і зборів щодо надання додаткових документів виключає можливість відмови у митному оформленні товарів.

Однак з переліку витребуваних митним органом документів неможливо встановити недоліки яких з наданих позивачем документів не дозволили погодитися із заявленою ним митною вартістю та яким чином ці недоліки можливо усунути. Відтак спотвореним було отримання позивачем вичерпної інформації щодо додаткових документів, надання яких забезпечить митне оформлення товару за визначеною у митній декларації вартістю.

Підсумовуючи викладене суд уважає, що надані позивачем разом з митною декларацією документи були достатніми для підтвердження заявленої митної вартості декларованого товару за основним методом та давали відповідачу підстави для прийняття рішення щодо визнання заявленої митної вартості такого товару.

Оцінюючи рішення про коригування митної вартості товару в частині, що стосується визначення митної вартості товару за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, суд враховує таке.

Письмове рішення митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів відповідно до закону має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, орган доходів і зборів повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням відповідного методу.

Верховний Суд у своїх постановах неодноразово звертав увагу на те, що рішення про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України, якщо містить не лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, а й порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.

В оскарженому рішенні про коригування митної вартості товарів застосування методу визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів обґрунтовано митним органом посиланням на митну декларацію від 06 вересня 2022 року № UА209170/2022/068948.

Насамперед суд відзначає, що митний орган взяв за джерело товар, який імпортувався на умовах поставки CPT UA Львів. Натомість позивач товар імпортував на умовах поставки FСА. Також у зазначеній митним органом декларації є відмінність у вазі, місткості імпортованого товару. Отже, наявна відмінність як у вазі товару так і щодо умов поставки.

При цьому відповідач не пояснив: чому як джерело інформації ним обрано саме цю митну декларацію; чому не обрано митні декларації, у яких здійснювалося митне оформлення за ціною договору (зокрема, чи були оформлені митницями України інші митниці декларації з таким кодом товару згідно УКТЗЕД та описом товару).

Таким чином, суд констатує, що митний орган не навів жодних пояснень чи розрахунків щодо здійснених коригувань, а також детальної інформації про товари, які було використано як джерело інформації, про числові значення митної вартості таких товарів, умови поставки, країну походження, фактурну вартість, діапазон декларованих цін за ідентичні чи подібні товари тощо. Тому зазначення лише номеру та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, без будь-якого обґрунтування їх вибору, без пояснення критеріїв відбору, а також докладної інформації щодо номенклатури, характеристик товару, умов поставки тощо не підтверджує обґрунтованість визначеної відповідачем митної вартості товару та свідчить про свавільність оскарженого рішення.

Ураховуючи наведені вище мотиви, суд дійшов висновку, що оскаржене рішення про коригування митної вартості товарів є необґрунтованим, а відповідач не довів правомірності його в частині визначення митної вартості імпортованого товару, тому таке рішення належить визнати протиправним та скасувати.

Щодо позовної вимоги про визнання протиправною та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 31.10.2022 №UA209170/2022/001716, суд зазначає наступне.

Частиною першою статті 256 МК України передбачено, що відмова у митному оформленні - це письмове вмотивоване рішення органу доходів і зборів про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом.

Згідно з частинами другою, третьою статті 256 МК України у рішенні про відмову у митному оформленні повинні бути зазначені причини відмови та наведені вичерпні роз`яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Зазначене рішення повинно також містити інформацію про порядок його оскарження.

Рішення про відмову у митному оформленні приймається в межах строку, відведеного статтею 255 цього Кодексу для завершення митного оформлення. Неприйняття такого рішення протягом зазначеного строку є бездіяльністю, яка може бути оскаржена в порядку, встановленому главою 4 цього Кодексу.

Суд встановив, що підставою для оформлення відповідачем картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 31.10.2022 №UA209170/2022/001716 стало коригування Львівською митницею митної вартості товару, заявленої декларантом у митній декларації від 31.10.2022 № UA209000/2022/900154/2.

Зважаючи на те, що у процесі розгляду справи суд встановив, що прийняте відповідачем рішення про коригування митної вартості товарів від 31.10.2022 № UA209000/2022/900154/2є протиправним та підлягає скасуванню, тож сформована на його підставі картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 31.10.2022 №UA209170/2022/001716 є незаконною, а тому позовну вимогу про визнання її протиправною та скасування також належить задовольнити.

Відповідно до ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За приписами ст. 74 Кодексу адміністративного судочинства України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із положеннями ст. 75 Кодексу адміністративного судочинства України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

При цьому, в силу положень ст. 76 Кодексу адміністративного судочинства України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Таким чином, довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов`язаний суб`єкт владних повноважень.

З огляду на все викладене вище та виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд доходить висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до правил абзацу першого частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст.14, 72-77, 139, 241-247, 250-251, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Екотех Авто» (79066, м. Львів, вул. Зелена, 301; код ЄДРПОУ 43394108) до Львівської митниці (79000, м. Львів, вул. Костюшка, 1; код ЄДРПОУ 43971343) про визнання протиправним та скасування рішення щодо визначення (корегування) митної вартості та картки відмови задоволити повністю.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Львівської митниці Держмитслужби №UA209170/2022/001716 від 31.10.2022.

Визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів UA209000/2022/900154/2 від 31.10.2022.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці Держмитслужби на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Екотех Авто» судовий збір у сумі 5368 (п`ять тисяч триста шістдесят вісім) гривень 00 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.

СуддяСподарик Наталія Іванівна