Рішення

від 17.08.2023 по справі 440/2046/23

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

17 серпня 2023 року м. ПолтаваСправа № 440/2046/23

Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Кукоби О.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

1. Стислий зміст позовних вимог та їх обґрунтування.

ОСОБА_1 (надалі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 (надалі також відповідач), у якому просив:

визнати протиправними дії командира військової частини НОМЕР_1 стосовно виготовлення відносно нього наказу від 29.12.2022 №94 (з основної діяльності) "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності";

зобов`язати командира військової частини НОМЕР_1 скасувати відносно ОСОБА_1 наказ від 29.12.2022 №94 (з основної діяльності) "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності".

Позовні вимоги обґрунтував посиланням на те, що відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 №69/2022 "Про загальну мобілізацію" його з 28.02.2022 мобілізовано у Збройні Сили України. У грудні 2022 року відносно позивача складений протокол про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП та на цій підставі наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 29.12.2022 №94 притягнуто до дисциплінарної відповідальності шляхом оголошення суворої догани. Звертав увагу на те, що постановою Богодухівського районного суду Харківської області від 03.01.2023 у справі №613/11/23 відмовлено у притягненні ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 172-20 КУпАП, а провадження у справі закрито з огляду на відсутність події і складу адміністративного правопорушення.

2. Позиція відповідача.

Відповідач позов не визнав, у відзиві на позов представник відповідача просив у задоволенні позовних вимог відмовити посилаючись на їх необґрунтованість та безпідставність /а.с. 29-34/. Свою позицію мотивував посиланням на те, що позивач є діючим військовослужбовцем, згідно бойового розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 від 04.11.2022 №67 виконував бойові завдання із всебічного забезпечення заходів національної безпеки та оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації в районі ведення бойових дій, а саме - м. Богодухів Харківської області. 05.12.2022 солдат ОСОБА_1 перебував в стані наркотичного сп`яніння у розташуванні військової частини НОМЕР_1 під час виконання обов`язків військової служби в умовах особливого періоду, що підтверджено медичним висновком від 19.12.2022. На цій підставі, позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності.

3. Процесуальні дії у справі.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 20.03.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у цій справі, розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження.

Згідно з частиною п`ятою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

За відсутності клопотань учасників справи про розгляд справи у відкритому судовому засіданні чи за правилами загального позовного провадження, зважаючи на достатність наданих сторонами доказів та повідомлених обставин, суд розглянув справу у порядку письмового провадження.

Обставини справи

Солдат ОСОБА_1 відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 №69/2022 "Про загальну мобілізацію" з 28.02.2022 мобілізований до складу Збройних Сил України та з 01.03.222 проходив військову службу у складі військової частини НОМЕР_1 /а.с. 36/.

На підставі бойового розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 від 04.11.2022 №67 старший солдат ОСОБА_1 , кулеметник відділення снайперів роти вогневої підтримки, виконував бойові завдання із всебічного забезпечення заходів національної безпеки та оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації в районі ведення бойових дій, а саме - м. Богодухів Харківської області /а.с. 43/.

05.12.2022 старший солдат ОСОБА_1 виявлений в пункті тимчасової дислокації військової частини НОМЕР_1 в стані наркотичного сп`яніння, що підтверджено медичним висновком від 19.12.2022 /а.с. 39/.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 29.12.2022 №94 старшого солдата ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності шляхом оголошення суворої догани /а.с. 41-42/.

Не погодившись з цим наказом, позивач оскаржив його до суду.

Норми права, якими урегульовані спірні відносини

Згідно з частинами першою, другою статті 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.

У силу статті 65 Основного Закону України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Поряд з цим, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який у подальшому неодноразово продовжувався та діє донині.

Указом Президента України від 24.02.2022 №69/2022 "Про загальну мобілізацію" постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.

У силу частини четвертої статті 2 Закону України від 25.03.1992 №2232-XII "Про військовий обов`язок і військову службу" порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Сутність військової дисципліни, обов`язки військовослужбовців щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг визначено Законом України від 24.03.1999 №551-XIV "Про Дисциплінарний статут Збройних сил України" (надалі - Дисциплінарний статут Збройних сил України).

Стаття 1 Дисциплінарного статуту Збройних сил України проголошує, що військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених статутами Збройних Сил України та іншим законодавством України.

Військова дисципліна ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов`язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі.

Згідно зі статтею 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України військова дисципліна зобов`язує кожного військовослужбовця, з-поміж іншого: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків; не вживати під час проходження військової служби (крім медичного призначення) наркотичні засоби, психотропні речовини чи їх аналоги, а також не вживати спиртні напої під час виконання обов`язків військової служби.

Статтею 5 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України передбачено, що за стан військової дисципліни у з`єднанні, військовій частині (підрозділі), закладі та установі відповідає командир. Інтереси захисту Вітчизни зобов`язують командира постійно підтримувати військову дисципліну, вимагати її додержання від підлеглих, не залишати поза увагою жодного дисциплінарного правопорушення.

Відповідно до частини першої статті 45 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов`язків порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов`язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.

Статтею 48 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України на військовослужбовців можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення: а) зауваження; б) догана; в) сувора догана; г) позбавлення чергового звільнення з розташування військової частини чи з корабля на берег (стосовно військовослужбовців строкової військової служби та курсантів вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти); ґ) попередження про неповну службову відповідність (крім осіб рядового складу строкової військової служби); д) пониження в посаді; е) пониження у військовому званні на один ступінь (стосовно осіб сержантського (старшинського) та офіцерського складу); є) пониження у військовому званні з переведенням на нижчу посаду (стосовно військовослужбовців сержантського (старшинського) складу); ж) звільнення з військової служби через службову невідповідність (крім осіб, які проходять строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, а також військовозобов`язаних під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів та резервістів під час проходження підготовки та зборів).

Як визначено статтею 54 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, командир окремого батальйону (корабля 2 рангу), а також командир окремої військової частини, який користується дисциплінарною владою командира батальйону (корабля 3 рангу), має право застосовувати стягнення, визначені в пунктах "а"-"ґ" статті 48 цього Статуту (крім попередження про неповну службову відповідність осіб офіцерського складу).

Оцінка судом обставин справи

Згідно з частиною другою статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У цій справі позивач оспорює протиправний, як на його думку, наказ командира військової частини НОМЕР_1 про притягнення старшого солдата ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності за порушення службової дисципліни.

Мотивуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що постановою Богодухівського районного суду Харківської області від 03.01.2023 у справі №613/11/23 відмовлено у притягненні ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 172-20 КУпАП, а провадження у справі закрито з огляду на відсутність події і складу адміністративного правопорушення.

Оцінюючи наведені доводи позивача, суд виходить з такого.

Згідно з частиною шостою статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Звільнення від доказування, навіть у разі наявності преюдиційних обставин, встановлених у рішенні суду, не може мати абсолютного характеру і не може сприйматися судами як неможливість спростування під час судового розгляду обставин, які зазначені в іншому судовому рішенні. Для спростування преюдиційних обставин, учасник процесу, який ці обставини заперечує, повинен подати суду належні та допустимі докази.

Подібна за змістом правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 22.09.2022 у справі №420/4977/20.

Суд також враховує, що адміністративна і дисциплінарна відповідальність є різними видами юридичної відповідальності, мають різний склад порушення, і притягнення чи не притягнення до дисциплінарної відповідальності не може бути обумовлено наявністю чи відсутність складу іншого правопорушення чи фактом притягнення до іншого виду відповідальності (позиція, викладена в постановах Верховного Суду від 29.06.2021 у справі №826/7187/17, від 06.03.2019 у справі №816/1534/16, від 17.07.2019 у справі №806/2555/17, від 24.09.2020 у справі №420/602/19, постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.06.2021 у справі №9901/375/19 (провадження №11-223заі20)).

Аналіз норм Дисциплінарного статуту Збройних Сил України є підставою для висновку про те, що дисциплінарна відповідальність військовослужбовця це один з видів юридичної відповідальності військовослужбовця, який наступає в разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов`язків, порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку (частина перша статті 45).

Дисциплінарний проступок, визначається, як винна дія чи бездіяльність військовослужбовця, що полягає в невиконанні (неналежному виконанні) військовослужбовцем своїх службових обов`язків, порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку.

Приписи Дисциплінарного статуту Збройних Сил України дають підстави диференціювати процедуру притягнення до дисциплінарної відповідальності з проведення службового розслідування та без проведення службового розслідування (стаття 84 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України).

Зокрема, притягнення до дисциплінарної відповідальності військовослужбовця без проведення службового розслідування має місце за відсутності необхідності в уточненні причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини (абзац перший частини першої статті 84 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України).

При цьому суб`єкт, уповноважений на притягнення до дисциплінарної відповідальності без проведення службового розслідування, не зв`язаний визнанням вини особою, а пов`язаний виключно встановленням та підтвердженням усіх обов`язкових елементів складу дисциплінарного проступку.

Тож, дисциплінарна відповідальність військовослужбовця є окремим (самостійним) видом юридичної відповідальності і вирішення питання про правомірність притягнення особи до дисциплінарної відповідальності передбачає необхідність з`ясувати складу дисциплінарного проступку в її діях, незалежно від того, яку правову кваліфікацію ті самі дії працівника можуть отримати в межах притягнення до інших видів юридичної відповідальності.

Як визначено частиною сьомою статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України, правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для суду.

А відповідно до частини другої статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З урахуванням наведеного, оцінюючи доводи позивача про закриття стосовно нього провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 172-20 КУпАП, суд зауважує, що наведений факт не має визначального значення для розгляду питання про правомірність притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності.

Суд зауважує, що вищезгадана постанова у справі про адміністративне правопорушення прийнята вже після видання командиром військової частини НОМЕР_1 наказу про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності шляхом оголошення суворої догани.

Факт перебування позивача під час несення військової служби у стані наркотичного сп`яніння підтверджений висновком від 19.12.2022, виданим Богодухівською центральною районною лікарнею /а.с. 39/, та не спростований позивачем у ході розгляду цієї справи у суді.

Статтею 55 Конституції України встановлено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Відповідно до частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Право на захист це самостійне суб`єктивне право, яке з`являється у володільця регулятивного права лише в момент порушення чи оспорення останнього.

Суд захищає лише порушені, невизнані або оспорювані права, свободи та інтереси учасників адміністративних правовідносин. Визнання протиправним рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень можливе лише за позовом особи, право або охоронюваний законом інтерес якої порушені такою діяльністю.

Згідно з частиною першою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Разом з тим, як визначено частиною першою цієї статті, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Позивач у ході розгляду справи у суді не надав належних, допустимих та достовірних доказів, що з достатньою переконливістю свідчили б про порушення відповідачем порядку притягнення старшого солдата ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності.

Натомість, відповідач довів належними і допустимими доказами факт перебування позивача на службі під час виконання бойового завдання у стані наркотичного сп`яніння, що, в умовах воєнного стану та покладення на позивача обов`язків із забезпечення заходів з національної безпеки та оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації в районі ведення бойових дій, є грубим порушенням військової дисципліни.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про правомірність наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 29.12.2022 в частині притягнення старшого солдата ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності шляхом оголошення суворої догани.

А тому, зважаючи на встановлені у ході розгляду фактичні обставини справи та беручи до уваги норми чинного законодавства, якими урегульовані спірні відносини, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 повністю.

Розподіл судових витрат

Згідно з частиною першою 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Позивач від сплати судового збору звільнений, оскільки є учасником бойових дій /а.с. 11/.

Відповідач доказів понесення судових витрат не надав.

З огляду на ухвалення судом рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, за відсутності доказів понесення учасниками справи судових витрат, підстав для їх розподілу немає.

Керуючись статтями 2, 3, 5-10, 72-77, 90, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, Полтавський окружний адміністративний суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів після складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

СуддяО.О. Кукоба