Ухвала

від 18.08.2023 по справі 440/10725/23

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

18 серпня 2023 рокум. ПолтаваСправа №440/10725/23

Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Кукоби О.О., розглянувши заяву ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Полтавській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

До Полтавського окружного адміністративного суду 25.07.2023 надійшов позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Полтавській області, у якому позивач просила:

визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у складенні довідки про розмір грошового забезпечення поліцейського для перерахунку пенсії;

зобов`язати відповідача скласти та направити до ГУПФ України в Полтавській області оновлену довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 , що враховується для перерахунку пенсії відповідно до статей 43, 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", постанови КМУ від 11.12.2015 №988 "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції", наказу МВС України від 06.04.2016 №260 "Про затвердження Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських" за прирівняною посадою поліцейського - інспектор Лубенського відділу поліції ГУНП в Полтавській області, із зазначенням основних і додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії станом на серпень 2019 року для перерахунку основного розміру пенсії з 01.09.2019, а її копію надати позивачу.

28.07.2023 за результатами автоматизованого розподілу позов переданий судді Кукобі О.О.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 02.08.2023 позовну заяву залишено без руху з огляду на її невідповідність вимогам частини шостої статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України. Для усунення недоліків позовної заяви позивачу надано строк упродовж десяти днів з дня вручення копії ухвали.

17.08.2023 до суду надійшла заява позивача про поновлення строку звернення з цим позовом.

У поданій заяві позивач зазначила, що спірні відносини стосуються захисту її соціальних прав та у силу приписів статті 51 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" не обмежуються строком звернення до суду. Також посилалась на висновки Верховного Суду, викладені у постанові у справі №815/460/18, а також рішення Європейського суду з прав людини та Конституційного Суду України. Зауважила, що про порушення свого права на отримання довідки про розмір грошового забезпечення довідалась з листа ГУНП в Полтавській області від 13.03.2023, а тому саме з моменту його отримання слід обчислювати шестимісячний строк звернення до суду з цим позовом.

Оцінюючи повідомлені представником позивача обставини, суд виходить з таких міркувань.

Спір у цій справі стосується наявності підстав для виготовлення та подання до пенсійного органу довідки про розмір грошового забезпечення позивача станом на серпень 2019 року з урахуванням додаткових складових грошового забезпечення та премії.

Мотивуючи позовні вимоги позивач зазначила, що листом Національної поліції України від 26.07.2019 вих.№8714/09/29-2019 доведено до головних управлінь Національної поліції в областях інформацію про необхідність виплати поліцейським надбавки за специфічні умови проходження служби, передбаченої абзацом третім підпункту 1 пункту 4 Порядку №988. Позивач вважала, що зазначена надбавка є новим видом грошового забезпечення поліцейських, з виплатою якого пов`язано виникнення у неї права на перерахунок пенсії.

Частиною першою статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Проте, процесуальним законом передбачені певні обмеження такого права, зокрема, шляхом встановлення строку звернення до адміністративного суду за захистом порушених прав.

Відповідно до статті 118 КАС України процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом. Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.

Згідно з частинами першою, другою статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до частини шостої статті 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 КАС України, відповідно до частини другої якої, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. У разі неподання особою заяви про поновлення строку звернення до суду в зазначений строк або якщо вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Аналогічна позиція застосована Верховним Судом, зокрема, у постановах від 06.02.2018 у справі №607/6231/17, від 17.04.2018 у справі №438/769/13-а (2а/438/29/13), від 10.07.2018 у справі №820/4856/17, від 28.08.2018 у справі №826/11545/17, від 27.11.2018 у справі №537/2348/16-а, від 22.01.2019 у справі №201/9987/17(2-а/201/304/2017), від 14.05.2019 у справі №826/26174/15, від 21.12.2019 у справі №826/12776/15, від 05.05.2022 у справі №240/10663/20, від 29.09.2022 у справі №500/1912/22 та ін.

Суд зазначає, що причина пропуску строку може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом. У свою чергу, поважною може бути визнано причину, яка носить об`єктивний характер, та з обставин незалежних від сторони унеможливила звернення до суду з позовом.

На цій підставі, отримання позивачем листа ГУНП в Полтавській області від 13.03.2023 №39/С-38 у відповідь на її заяву від 09.02.2023 не змінює момент, з якого вона мала довідатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли ОСОБА_1 почала вчиняти дії щодо реалізації свого права.

Такі висновки суду відповідають позиції Верховного Суду, що наведена, зокрема, у постановах від 06.02.2018 у справі №607/7919/17, від 16.05.2018 у справі №521/9634/17, від 31.03.2021 у справі №240/12017/19, від 12.04.2023 у справі №380/14933/22.

Щодо посилань позивача на приписи частини третьої статті 51 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", суд враховує, що наведена норма урегульовує питання перерахунку пенсії у правовідносинах з органами Пенсійного фонду України, до повноважень яких відноситься проведення перерахунків пенсій, тоді як у цій справі спір виник між позивачем і ГУНП в Полтавській області щодо відмови останнього у видачі позивачу довідки про розмір грошового забезпечення станом на серпень 2019 року.

До того ж, Верховний Суд у постанові від 30.03.2023 у справі №420/1640/19 щодо застосування наведеного припису Закону звернув увагу на постанову Великої Палати Верховного Суду від 24.12.2020 у справі №510/1286/16-а, у якій зазначеного, що норми статті 51 Закону №2262-ХІІ підлягають застосуванню у справах за позовами про оскарження бездіяльності, дій та/або рішень суб`єкта владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку пенсійних виплат виключно за наявності таких умов: 1) ці суми мають бути нараховані пенсійним органом; 2) ці суми мають бути не виплаченими саме з вини держави в особі пенсійного органу.

Однак, у цій справі нарахування пенсійних виплат ОСОБА_1 не здійснено, а спір не стосується безпосереднього їх нарахування та виплати.

Посилання позивача на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 24.11.2020 у справі №815/460/18, суд також вважає безпідставними, через те, що Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Верховного Суду у постанові від 31.03.2021 у справі №240/12017/19 відступила від висновків, викладених, зокрема у постановах від 29.10.2020 у справі №816/197/18, від 20.10.2020 у справі №640/14865/16-а, від 25.02.2021 року у справі №822/1928/18 та інших подібних правових висновків щодо застосування строку звернення до суду у соціальних спорах, у яких, зокрема зазначено, що при застосуванні строків звернення до адміністративного суду у вказаній категорії справ слід виходити з того, що встановлені процесуальним законом строки та повернення позовної заяви без розгляду на підставі їх пропуску не можуть слугувати меті відмови у захисті порушеного права, легалізації триваючого правопорушення, в першу чергу, з боку держави.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг.

Зокрема, ЄСПЛ у пунктах 37 та 38 рішення від 18.11.2010 у справі "Мушта проти України" нагадав, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, і має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. Водночас такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не повинні перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби.

Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Суд наголошує, що поважними визнаються лише обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони і пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій.

Натомість у цій справі позивач не вказала, які саме об`єктивні поважні (непереборні) причини унеможливили її звернення до суду у встановлений процесуальним законодавством строк.

Позивач не навела змістовних і вагомих доводів щодо вчинення нею усіх необхідних і можливих дій, які вказують на бажання реалізувати свої процесуальні права з метою їх захисту в судовому порядку; не довела, що в цій справі можливість вчасного подання нею позовної заяви не мала суб`єктивного характеру, тобто не залежала від її волевиявлення. Натомість пропуск строку на звернення до суду через пасивну поведінку позивача щодо реалізації процесуальних прав і небажання їх реалізувати в повній мірі в цьому випадку не є поважною причиною пропуску строку.

За відсутності у матеріалах позову належних доказів, що свідчили б про наявність об`єктивних, непереборних обставин неможливості своєчасного звернення до суду з цим позовом, суд дійшов висновку, що строк звернення з цим позовом позивачем пропущений без наявності на те поважних причин.

А тому, у задоволенні заяви позивача про поновлення цього строку належить відмовити.

У силу частини другої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Відповідно до пункту 9 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.

За таких обставин, позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Полтавській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії належить повернути ініціатору звернення.

Керуючись статтями 122, 123, 169, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

Визнати повідомлені позивачем причини пропуску строку звернення до суду з цим позовом неповажними.

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Полтавській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Полтавській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії - повернути позивачу.

Роз`яснити позивачу, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання, однак може бути оскаржена.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому ухвалу суду не вручено у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

СуддяО.О. Кукоба