Постанова

від 17.08.2023 по справі 420/18766/22

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 серпня 2023 р.м. ОдесаСправа № 420/18766/22

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Скрипченка В.О.,

суддів Косцової І.П. та Осіпова Ю.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 9 травня 2023 року (суддя Свида Л.І., м. Одеса, повний текст рішення складений 09.05.2023) по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області про визнання протиправною бездіяльності та стягнення середнього заробітку,-

В С Т А Н О В И В:

22 грудня 2022 року ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з позовом до ГУ НП в Одеській області, в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не здійснення остаточного розрахунку в день звільнення зі служби в поліції відносно позивача;

- стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні з поліції за період з 31 травня 2022 року по 30 листопада 2022 року у сумі 81 672,08 грн.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 9 травня 2023 року адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність ГУ НП в Одеській області щодо здійснення остаточного розрахунку з ОСОБА_1 в день звільнення зі служби в поліції.

Стягнуто з ГУ НП в Одеській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні зі служби в поліції у сумі 3 320,77 грн. з відрахуванням належних податків та зборів.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням позивач подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи та порушення норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким повністю задовольнити його позовні вимоги.

На думку апелянта, суд першої інстанції дійшов безпідставного висновку про зменшення позивачу середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з 31 травня 2022 року по 30 листопада 2022 року, якій повинен складати суму 81 672,08 грн. (середній заробіток за час затримки 184 днів х 443,87 грн.).

Відповідач надіслав до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, у якому зазначив про законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Справа розглянута судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження.

Апеляційним судом справа розглянута в порядку письмового провадження відповідно до статті 311 КАС України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів і вимог поданої скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 9 серпня 2021 року наказом ГУ НП в Одеській області від 30.07.2021 року №1168 о/с був звільнений старший лейтенант поліції ОСОБА_1 відповідно до Закону України "Про Національну поліції" за п. 2 ч. 1 ст. 77 (через хворобу) з посади дільничного офіцера поліції сектору превенції відділення поліції №1 Подільського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області.

При звільненні ОСОБА_1 не була нарахована та виплачена індексація грошового забезпечення

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 4 листопада 2022 року у справі №420/12119/22, яке 06.12.2022 року набрало законної сили, зобов`язано ГУ ПН в Одеській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення під час служби в поліції в період з 07.11.2015 року по 30.11.2017 року включно.

Відповідно до платіжного доручення від 28.11.2022 року №63077 кошти у сумі 3 324,54 грн. від ГУ НП в Одеській області в рахунок індексації грошового забезпечення 30.11.2022 року були сплачені на користь ОСОБА_1 .

Адвокатським запитом від 01.12.2022 року представник ОСОБА_1 звернувся до ГУ НП в Одеській області, в якому, серед іншого, просив нарахувати та виплатити середній заробіток за весь час затримки виплати індексації грошового забезпечення за період з 31.05.2022 року по 30.11.2022 року включно.

Листом від 06.12.2022 року ГУНП повідомило про відсутність правових підстав для нарахування та виплати середнього заробітку за час затримки належних до виплат при звільненні зі служби в поліції коштів.

Вважаючи, що у зв`язку із несвоєчасною виплатою звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від уповноваженого ним органу, у нього виникло право на отримання середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні, ОСОБА_1 звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції визнав позовні вимоги позивача частково обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.

З урахуванням дати проведення остаточного розрахунку, суд вважав, що позивач має право на отримання середнього грошового забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні за 337 календарних днів, розмір якого з врахуванням принципу співмірності становить 3320,77 грн. із розрахунку 443,87 грн. (середньоденний заробіток) х 2,22 % (істотність частки недоплаченої суми) х 337 (робочих днів затримки розрахунку).

Надаючи правову оцінку законності і обґрунтованості рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Цією ж статтею передбачено, що право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Статтею 47 КЗпП України визначено, що власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

За правилами статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Частиною першою статті 117 КЗпП України визначено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

Відповідно до частини другої статті 117 КЗпП України при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.

Згідно частини п`ятої статті 242 КАС України та частини шостої статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що встановлений статтею 117 КЗпП України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв встановлення справедливого та розумного балансу між інтересами звільненого працівника та його колишнього роботодавця.

Суд може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України, і таке зменшення має залежати від розміру недоплаченої суми (висновок Верховного Суду України, висловлений у постанові від 27 квітня 2016 року у справі №6-113цс16; висновки Великої Палати Верховного Суду, висловлені у постанові від 26 червня 2019 року у справі №761/9584/15-ц).

Як зазначено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі №761/9584/15-ц, зменшуючи розмір відшкодування, визначений відповідно до статті 117 КЗпП України, виходячи зі середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні, необхідно враховувати таке:

- розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором;

- період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум;

- ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника;

- інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність можливого розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

У цій же постанові Велика Палата Верховного Суду зауважила, що зменшення судом розміру означеного середнього заробітку, передбаченого статтею 117 КЗпП України, має залежати від розміру недоплаченої суми, належної працівникові при звільненні.

Мета відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України, полягає у компенсації працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця. Тож, саме виходячи із природи такого відшкодування, позивач не повинен доводити розмір майнових втрат, яких він зазнав. Тому, оцінка таких втрат працівника, пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні, не має на меті встановлення точного їх розміру. Суд має орієнтовно оцінити розмір майнових втрат, яких, як можна було б розумно передбачити, міг зазнати позивач.

Ці висновки підтримані Великою Палатою Верховного Суду і у постанові від 26 лютого 2020 року у справі № 821/1083/17.

Верховним Судом у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у постанові від 30 листопада 2020 року у справі №480/3105/19 наведено формулу застосування критеріїв зменшення розміру відшкодування, визначеного відповідно до статті 117 КЗпП України, виходячи зі середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні.

У цьому судовому рішенні у частині, що стосується виплати середнього заробітку за час затримки фактичного розрахунку, Верховний Суд зазначив про те, що в разі виплати частини (не всіх) належних звільненому працівникові сум зменшується відповідно розмір відповідальності. І цей розмір відповідальності повинен бути пропорційним розміру невиплачених сум з урахуванням того, що всі належні при звільненні суми становлять сто відсотків, стільки ж відсотків становить розмір середнього заробітку. Тобто, залежно від розміру невиплачених належних звільненому працівникові сум прямо пропорційно належить виплаті розмір середнього заробітку, однак за весь час їх затримки по день фактичного розрахунку.

Наведений підхід до вирішення питання обрахунку належного до виплати розміру середнього заробітку підтримано Верховним Судом у низці постанов, зокрема від 23 грудня 2020 року у справі № 825/1732/17, від 29 грудня 2020 року у справі №520/11337/18, від 23 вересня 2021 року у справі № 340/1405/20, від 18 листопада 2021 року у справі № 200/5415/20-а, від 5 жовтня 2022 року у справі № 640/17872/19.

Відтак, колегія суддів дійшла висновків, що суд першої інстанції, встановлюючи розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, дійшов вірного висновку про необхідність застосування принципу співмірності та пропорційності, але невірно зроблено розрахунок.

Так з матеріалів справи вбачається, за період з 31 травня 2022 року по 30 листопада 2022 року пройшло 184 календарних дні (не 337 календарних днів, як вважав суд першої інстанції).

Відтак, середній заробіток за час затримки розрахунку становить 81 672,08 грн. (443,87 х 184).

Істотність частки компенсації за непроведену індексацію в порівнянні з середнім заробітком за час затримки розрахунку складає: 3 324,54 грн. / 81 672,08 грн. (сума компенсації за непроведену індексацію / середній заробіток за весь час затримки розрахунку) = 0,04.

Таким чином сума, яка підлягає відшкодуванню, становить: 443,87 грн. (середня заробітна плата позивача за один робочий день) х 0,04 (частка компенсації за непроведену індексації) х 184 (кількість календарних днів затримки розрахунку, які підлягають відшкодуванню) = 3 266,88 грн.

Отже з врахуванням принципу справедливості та співмірності, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що середній заробіток за час затримки розрахунку має бути перерахований та виплачений позивачу у розмірі 3 266,88 грн.

Таким чином доводи апеляційної скарги позивача знайшли своє часткове підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції та є підставою для часткового скасування рішення суду першої інстанції.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

За приписами частини першої та частини другої статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Відтак апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 292, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 9 травня 2023 року змінити:

- в його мотивувальній частині щодо розрахунку середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні, виклавши її в редакції, наведеній у цій постанові;

- виклавши абзац третій її резолютивної частини у наступній редакції:

"Стягнути з Головного управління Національної поліції в Одеській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні зі служби в поліції у сумі 3 266,88 грн. з відрахуванням належних податків та зборів".

В іншій частині рішення Одеського окружного адміністративного суду від 9 травня 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає відповідно до ч. 6 ст. 12, ст. 257 та ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя-доповідачВ.О.Скрипченко

СуддяІ.П.Косцова

СуддяЮ.В.Осіпов