Постанова

від 17.08.2023 по справі 640/4640/22

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/4640/22 Головуючий у І інстанції - Каракашьян С.К.

Суддя-доповідач - Мельничук В.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 серпня 2023 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Мельничука В.П.,

суддів: Кузьменка В.В., Оксененка О.М.,

при секретарі: Височанській Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Приватного виконавця Київського міського виконавчого округу Мілоцького Олега Леонідовича на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 вересня 2022 року у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Головного управління по м. Києву та Київській області АТ «Ощадбанк» до Приватного виконавця Київського міського виконавчого округу Мілоцького Олега Леонідовича, треті особи: Державне підприємство «Сетам», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання протиправними дій, зобов`язати вчинити дії, -

ВСТАНОВИЛА:

Публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» в особі філії - Головного управління по м. Києву та Київській області АТ «Ощадбанк» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Приватного виконавця Київського міського виконавчого округу Мілоцького Олега Леонідовича, треті особи: Державне підприємство «Сетам», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , в якій просило:

- визнати протиправними дії Приватного виконавця Київського міського виконавчого округу Мілоцького Олега Леонідовича щодо передачі заставленого майна - предмета іпотеки AT «Ощадбанк» у межах виконавчого провадження № 63342974 на реалізацію на електронному аукціоні Державному підприємству «Сетам»;

- зупинити реалізацію житлового будинку № 5-а, загальною площею 113,70 кв.м., та земельної ділянки (кадастровий номер: 8000000000:85:232:0020) площею 0,0904 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яка проводиться в межах виконавчого провадження № 63342974.

В обґрунтування заявлених вимог Позивач посилався на те, що він є заставодержателем майна, а Відповідач намагається реалізувати заставлене майно на виконання рішення, прийнятого за позовом інших осіб.

Позивач також посилається на приписи частини першої статті 51 Закону України «Про виконавче провадження» та на те, що він не надавав згоди на реалізацію предмета застави.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 вересня 2022 року позов задоволено частково.

Визнано протиправними дії Приватного виконавця Київського міського виконавчого округу Мілоцького Олега Леонідовича щодо передачі заставленого майна - предмета іпотеки AT «Ощадбанк» у межах виконавчого провадження № 63342974 на реалізацію на електронному аукціоні державному підприємству «Сетам».

В задоволенні решти позову відмовлено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, Приватний виконавець Київського міського виконавчого округу Мілоцький Олег Леонідович подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

В апеляційній скарзі Приватний виконавець Київського міського виконавчого округу Мілоцький Олег Леонідович посилається на порушення судом першої інстанції норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.

Апеляційна скарга мотивована також тим, що відповідно до правової позиції Верховного суду задоволення судом першої інстанції адміністративного позову шляхом визнання протиправними дій Приватного виконавця не приведе до належного захисту прав Позивача відповідно до приписів Кодексу адміністративного судочинства України та є безмовною підставою для відмови у задоволенні позовних вимог у вказаній частині.

Відзиву Позивача, Третіх сторін на апеляційну скаргу Приватного виконавця Київського міського виконавчого округу Мілоцького Олега Леонідовича до суду апеляційної інстанції не надходило, що не перешкоджає розгляду справи.

Від представника Позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, в якому просить, з урахуванням звільнення одного представника Банку - Трутнєва С.В. та необхідністю підготовки до участі в судовому засіданні іншому представнику, відкласти розгляд даної адміністративної справи на іншу дату та час.

Колегія суддів не вбачає підстав для відкладення розгляду справи, з огляду на наступне.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 129 Конституції України, основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

За змістом частини 1 статті 8 КАС України, всі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом.

Відповідно до частини 1 статті 44 КАС України учасники справи мають рівні процесуальні права та обов`язки.

Згідно з частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Наведені в клопотанні підстави не перешкоджали, зокрема належному представнику Позивача ознайомитися з матеріалами даної адміністративної справи вчасно, оскільки відповідно до навних в матеріалах справи доказів копію апеляційної скарги отримано Позивачем 09.08.2023.

Крім того, будь-яких доказів звільнення представника Позивача - Трутнєва С.В. до клопотання додано не було та такі відсутні в матеріалах спарви.

З огляду на викладені обставини, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання представника Позивача про відкладення розгляду даної адміністративної справи.

Також, колегія суддів зазначає, що явка сторін в судове засідання обов`язковою не визнавалась, тому в силу приписів ч. 2 ст. 313 КАС України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, у зв`язку з чим, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу на підставі наявних у ній доказів, без участі представника Відповідача.

Згідно з ч. 7 ст. 287 КАС України суд апеляційної інстанції розглядає справу у десятиденний строк після закінчення строку на апеляційне оскарження з повідомленням учасників справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Зазначене узгоджується з позицією, викладеною в п. 13.1 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про судове рішення в адміністративній справі» від 20.05.2013 № 7, відповідно до якого у разі часткового оскарження судового рішення суд апеляційної інстанції в описовій частині свого рішення повинен зазначити, в якій частині рішення суду першої інстанції не оскаржується, і при цьому не має права робити правові висновки щодо неоскарженої частини судового рішення.

Отже, оскільки Відповідач у своїй апеляційній скарзі оскаржує судове рішення в частині задоволення позовних вимог, то колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що саме в цій частині перевіряється законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, Відповідача, Третю особу - ОСОБА_2 , дослідивши доводи апеляційної скарги та, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є обґрунтованою та підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що між Відкритими акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» як Банком, та ОСОБА_1 як Позичальником, укладено договір відновлювальної кредитної лінії від 29 серпня 2008 року № 3782, відповідно до п. 1.1 якого Банк зобов`язується надати Позичальнику на умовах цього Договору грошові кошти в сумі 1 900 000 (один мільйон дев`ятсот тисяч) гривень (надалі - Кредит або Ліміт кредиту), а Позичальник зобов`язується прийняти, належним чином використати та повернути Кредит, сплатити проценти за користування Кредитом в розмірі 20,5 (двадцять цілих п`ять десятих) річних, комісійні винагороди та інші платежі в порядку, на умовах та в строки, визначені цим Договором.

Також, між Відкритими акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» (далі - Іпотекодержатель або Банк), та ОСОБА_1 (Іпотекодавець), укладено іпотечний договір від 29 серпня 2008 року № 12906, згідно з п. 1.1 якого Іпотекодавець, з метою забезпечення належного виконання Зобов`язання, що випливає з Кредитного договору, передає в іпотеку, а Іпотекодержатель цим приймає в іпотеку в порядку і на умовах, визначених у цьому Договорі, Предмет іпотеки, який належить Іпотекодавцю на праві власності, що підтверджується документами, що вказані в п. 1.3 цього Договору.

Відповідно до п. 1.2 іпотечного договору предметом іпотеки за цим Договором є нерухоме майно, а саме: земельна ділянка та розташоване на ній домоволодіння, що складається з житлового будинку АДРЕСА_2 , що зазначений на плані під літерою «А», спорудження під № 1-3. Житловий будинок зі всіма невід`ємними його приналежностями має загальну площу 113,7 кв.м., а житлову площу 71,40 кв.м., та знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 земельної ділянки становить 0,0904 га з цільовим призначенням земельної ділянки - для обслуговування житлового будинку та господарських будівель, кадастровий номер земельної ділянки 85232020.

Таким чином, ОСОБА_1 є позичальником AT «Ощадбанк» за Договором відновлюваної кредитної лінії № 3782 від 29.08.2008, який згідно Іпотечного договору № 12996 від 29.08.2008, укладеного між тими ж самими Сторонами, забезпечений заставою житлового будинку АДРЕСА_2 , загальною площею 113,70 кв.м., та земельної ділянки (кадастровий номер: 8000000000:85:232:0020) площею 0,0904 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , про що в Державний реєстр іпотек 29.09.2008 внесено запис за реєстраційним № 7824045.

Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 13 лютого 2020 року у справі № 756/3201/14 позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення суми боргу та моральну шкоду - задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 (ІПН - НОМЕР_1 ; адреса реєстрації: АДРЕСА_3 ) на користь ОСОБА_2 (ІПН - НОМЕР_2 , адреса місця проживання: АДРЕСА_4 ) суму основного боргу в розмірі 1 422 450 грн (один мільйон чотириста двадцять дві тисячі чотириста п`ятдесят) гривень та три відсотки річних в розмірі 373 125 (триста сімдесят три тисячі сто двадцять п`ять) гривень 00 копійок.

В задоволенні решти вимог - відмовлено.

19 серпня 2020 року Оболонським районним судом міста Києва видано виконавчий лист.

Постановою Приватного виконавця Київського міського виконавчого округу Мілоцького Олега Леонідовича від 19.10.2020 відкрито виконавче провадження ВП № 63342974 з виконання вказаного виконавчого листа № 756/3201/14, виданого Оболонським районним судом міста Києва 19.08.2020 про стягнення з ОСОБА_1 (ІПН - НОМЕР_1 ; адреса реєстрації: АДРЕСА_3 ) на користь ОСОБА_2 (ІПН - НОМЕР_2 , адреса місця проживання: АДРЕСА_4 ) суму основного боргу в розмірі 1 422 450 грн (один мільйон чотириста двадцять дві тисячі чотириста п`ятдесят) гривень та три відсотки річних в розмірі 373 125 (триста сімдесят три тисячі сто двадцять п`ять) гривень 00 копійок.

Постановою Приватного виконавця Київського міського виконавчого округу Мілоцького Олега Леонідовича про опис та арешт майна (коштів) боржника від 12.07.2021 ВП № 63342974 здійснено опис та накладено арешт на об`єкт нерухомості, житловий будинок АДРЕСА_5 , та земельну ділянку (кадастровий номер: 8000000000:85:232:0020) площею 0,0904 га, цільове призначення - для індивідуального житлового, гаражного і дачного будівництва, знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що належить Боржнику ОСОБА_1 .

20.08.2021 суб`єктом оціночної діяльності - ТОВ «Експертна служба України» здійснено оцінку майна Боржника, про що складено звіт № 1617.

Стягувачем за вказаним виконавчим провадженням ОСОБА_2 було подано Відповідачу заяву від 20.10.2021, в якій він просив Приватного виконавця з моменту одержання вказаної заяви передати на реалізацію організатору електронних торгів Державному підприємству «Сетам» нерухоме майно Боржника для подальшої реалізації.

Листом від 28.10.2021 № 63342974/1530 Відповідачем повідомлено ОСОБА_2 , що задовольнити його заяву від 20.10.2021 не виявляється можливим, оскільки згідно листа Подільської районної в місті Києві державної адміністрації від 28.10.2020 № 106-8318 щодо зареєстрованих осіб на об`єкті житлової нерухомості, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровано 4 (чотири) особи, з яких 2 (дві) особи є неповнолітніми.

ОСОБА_2 вважаючи бездіяльність Приватного виконавця, яка полягає в не переданні у межах виконавчого провадження № 63342974 на реалізацію організатору електронних торгів (Державному підприємству «Сетам») без дозволу органу опіки та піклування нерухомого майна боржника ОСОБА_1 , звернувся до Оболонського районного суду міста Києва зі скаргою.

Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 18 листопада 2021 року у справі № 756/3201/14-ц скаргу ОСОБА_2 - задоволено.

Визнано протиправною бездіяльність Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Мілоцького Олега Леонідовича, яка полягає в не переданні у межах виконавчого провадження на реалізацію організатору електронних торгів Державному підприємству «Сетам» без дозволу органу опіки та піклування нерухомого майна боржника ОСОБА_1 , а саме житлового будинку АДРЕСА_6 , та земельної ділянки, кадастровий номер: 8000000000:85:232:0020, площею 0,0904 га, цільове призначення: для індивідуального житлового, гаражного і дачного будівництва, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .

28.12.2021 Відповідач звернувся до Державного підприємства «Сетам» із заявкою на реалізацію вищезазначеного арештованого майна.

Вважаючи дії Відповідача щодо передачі заставленого майна - предмета іпотеки AT «Ощадбанк» у межах виконавчого провадження № 63342974 на реалізацію на електронному аукціоні Державному підприємству «Сетам» протиправними, Позивач звернувся з даним адміністративним позовом до адміністративного суду.

Задовольняючи адміністративний позов частково суд першої інстанції виходив з того, що частиною 1 ст. 51 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, стягнення на заставлене майно боржника може бути звернено у разі, якщо: право застави виникло після ухвалення судом рішення про стягнення з боржника коштів; вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю; наявна письмова згода заставодержателя.

Оскільки право застави виникло до ухвалення рішення про стягнення, а згода заставодержателя відсутня, суд першої інстанції дійшов висновку про протиправність дій Відповідача.

Проте, судом першої інстанції було встановлено, що виконавче провадження № 63342974 закінчено, реалізацію предмета іпотеки не здійснено, у зв`язку з чим вимога про зупинення реалізації задоволенню не підлягає.

Колегія суддів не в повній мірі погоджується з висновком суду першої інстанції в оскаржуваній частині та при розгляді апеляційної скарги вказує наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються Законом України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року № 1404-VIII (далі - Закон України від 02.06.2016 року № 1404-VIII).

Статтею 1 Закону України від 02.06.2016 року № 1404-VIII передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно зі ст. 2 Закону № 1404-VIII виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов`язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об`єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону № 1404-VIII підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: 1) виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України; 1-1) судові накази; 2) ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом; 3) виконавчих написів нотаріусів; 4) посвідчень комісій по трудових спорах, що видаються на підставі відповідних рішень таких комісій; 5) постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди; 6) постанов органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом; 7) рішень інших державних органів та рішень Національного банку України, які законом визнані виконавчими документами; 8) рішень Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", а також рішень інших міжнародних юрисдикційних органів у випадках, передбачених міжнародним договором України; 9) рішень (постанов) суб`єктів державного фінансового моніторингу (їх уповноважених посадових осіб), якщо їх виконання за законом покладено на органи та осіб, які здійснюють примусове виконання рішень.

Частиною 1 статті 5 Закону № 1404-VIII передбачено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Згідно зі ст. 10 Закону № 1404-VІІІ заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Частинами 1, 2 статті 18 Закону № 1404-VІІІ встановлено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до частини 1 статті 51 Закону № 1404-VІІІ для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, стягнення на заставлене майно боржника може бути звернено у разі, якщо:

1) право застави виникло після ухвалення судом рішення про стягнення з боржника коштів;

2) вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю;

3) наявна письмова згода заставодержателя.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, право застави виникло до ухвалення рішення про стягнення з Боржника коштів, також відсутня письмова згода Заставодержателя (Позивача) щодо передачі заставленого майна - предмета іпотеки AT «Ощадбанк» у межах виконавчого провадження № 63342974 на реалізацію на електронному аукціоні Державному підприємству «Сетам».

Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову в частині зупинення реалізації житлового будинку № 5-а, загальною площею 113,70 кв.м., та земельної ділянки (кадастровий номер: 8000000000:85:232:0020) площею 0,0904 га, що знаходиться за адресою: м. Київ, Подільський р-н., вулиця Бондарська, яка проводиться в межах виконавчого провадження № 63342974, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до постанови Приватного виконавця Київського міського виконавчого округу Мілоцького Олега Леонідовича від 02.08.2022, у зв`язку з подачею заяви Стягувача, виконавчий документ повернуто останньому, тобто реалізацію предмета іпотеки здійснено не було.

Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 09 грудня 2020 року у справі № 1.380.2019.001303, завданням адміністративного судочинства згідно із частиною 1 статті 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Утвердження правової держави відповідно до приписів статті 1, другого речення частини третьої статті 8, статті 55 Конституції України полягає, зокрема, у гарантуванні кожному судового захисту прав і свобод, а також у запровадженні механізму такого захисту.

Обов`язковою ознакою дій суб`єкта владних повноважень, які можуть бути оскаржені до суду, є те, що вони безпосередньо породжують певні правові наслідки для суб`єктів відповідних правовідносин і мають обов`язковий характер.

Тобто, саме завдання захисту прав від порушень з боку суб`єктів владних повноважень має першочергове значення в адміністративному судочинстві.

У рішенні від 01 грудня 2004 року №18-рп/2004 Конституційний суд України розтлумачив, що поняття «охоронюваний законом інтерес» треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально правовим засадам.

Отже, охоронюваний законом інтерес полягає у прагненні особи набути певних матеріальних або нематеріальних благ з метою задоволення певних потреб, якщо такі прагнення є абстрактними, тобто випливають із певного суб`єктивного права у конкретних правовідносинах. Тому порушення охоронюваного законом інтересу, яке дає підстави для звернення особи за судовим захистом, є створення об`єктивних перешкод на шляху до здобуття відповідного матеріального та/або нематеріального блага.

При цьому, ініціюючи позов, особа на власний розсуд визначає, чи порушені її права, свободи чи інтереси рішеннями, дією або бездіяльністю суб`єкта владних повноважень. Водночас, задоволення відповідних вимог особи можливе лише в разі об`єктивної наявності порушення, тобто встановлення, що рішення, дія або бездіяльність дійсно протиправно породжують, змінюють або припиняють права та обов`язки у сфері публічно-правових відносин.

На користь викладеного свідчить також і стаття 5 КАС України, частиною 1 якої передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Отже, наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи є обов`язковою умовою як прийнятності позовної заяви, так і надання особі правового захисту судом (статті 2, 5 КАС України).

З цього слідує, що під час розгляду кожної справи суд повинен встановити, чи має місце порушення прав та інтересів особи, адже без цього не можна виконати завдання судочинства.

При цьому, адміністративний суд повинен перевірити наявність/відсутність порушення права двічі: вперше під час прийняття позовної заяви до провадження, (чи обґрунтовані доводи позивача про наявність у нього порушеного права, яке дає підстави ініціювати позов); вдруге - під час вирішення справи по суті (чи встановлені судом факти, що дають підстави до висновку про наявність порушеного права Позивача).

В даній адміністративній справі звернувшись з позовною заявою Позивач просив суд надати правову оцінку діям Відповідача щодо передачі заставленого майна - предмета іпотеки Позивача у межах виконавчого провадження № 63342974 на реалізацію на електронному аукціоні Державному підприємству «Сетам» та зупинити реалізацію житлового будинку № 5-а, загальною площею 113,70 кв.м., та земельної ділянки (кадастровий номер: 8000000000:85:232:0020) площею 0,0904 га, які проводилися в межах виконавчого провадження № 63342974, тобто заявлені вимоги перебували у причино-наслідковому зв`язку.

Проте, в подальшому, до прийняття оскаржуваного судового рішення у справі, суб`єктом владних повноважень - Відповідачем було прийнято постанову про повернення виконавчого документа Стягувачу, у зв`язку з чим реалізації предмета іпотеки здійснено не було.

Таким чином, колегія суддів звертає увагу, що звернення до суду є способом захисту порушених суб`єктивних прав, а не способом відновлення законності та правопорядку у публічних правовідносинах.

Правові наслідки, як вже було зазначено вище, відсутні.

Жодних належних доказів в розумінні статті 72 КАС України на підтвердження продовження існування порушення своїх прав у спірних правовідносинах Позивачем не надано, як і не наведено обґрунтованих доводів та аргументів, яким чином оскаржувані вже вчинені дії Відповідача за умови відсутності їх правових наслідків породжують, змінюють або припиняють права та обов`язки Позивача у сфері публічно-правових відносин.

Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що оскільки наслідком розв`язання публічно-правового спору по суті має бути захист порушеного суб`єктивного права Позивача, то задоволена судом першої інстанції вимога про визнання протиправними дій Відповідача, за умови відсутності наслідків таких дій, не може бути окремим і самостійним об`єктом судового контролю, оскільки розгляд і вирішення такого позову судом не матиме своїм правовим наслідком відновлення порушеного права Позивача.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що задоволення судом першої інстанції адміністративного позову шляхом визнання протиправними дій Приватного виконавця не приведе до належного захисту прав Позивача відповідно до приписів Кодексу адміністративного судочинства України та є безмовною підставою для відмови у задоволенні позовних вимог у вказаній частині.

Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Верховного Суду від 23 грудня 2019 року у справі № 712/3842/17, 17 лютого 2021 року у справі № 815/310/17.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів зазначає, що доводи апеляційної скарги спростовують правомірності висновків суду першої інстанції в оскаржуваній частині.

Оцінюючи інші доводи апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

При цьому, згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Положеннями ст. 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Приписи п. п. 1, 4 ч. 1 ст. 317 КАС України визначають, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Розглянувши доводи Приватного виконавця Київського міського виконавчого округу Мілоцького Олега Леонідовича, викладені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції постановлено за неповного з`ясування обставин справи та порушенням норм матеріального права, тому наявні підстави для його скасування в частині задоволення позовних вимог, ухвалення в цій частині нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в даній частині, а в іншій частині рішення суду першої інстанції - залишення без змін.

Керуючись статтями 241, 242, 243, 272, 287, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Приватного виконавця Київського міського виконавчого округу Мілоцького Олега Леонідовича - задовольнити частково.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 вересня 2022 року - скасувати в частині задоволення позовних вимог щодо визнання протиправними дії Приватного виконавця Київського міського виконавчого округу Мілоцького Олега Леонідовича про передачу заставленого майна - предмета іпотеки AT «Ощадбанк» у межах виконавчого провадження № 63342974 на реалізацію на електронному аукціоні Державному підприємству «Сетам» та прийняти в цій частині нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог в даній частині - відмовити.

В іншій частині рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 вересня 2022 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий-суддя: В.П. Мельничук

Судді: В.В. Кузьменко

О.М. Оксененко