Ухвала

від 18.08.2023 по справі 495/8514/23

БІЛГОРОД-ДНІСТРОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

про забезпечення позову

Справа № 495/8514/23

Номер провадження 2-з/495/57/2023

18 серпня 2023 рокум. Білгород-Дністровський

Суддя Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області Мишко В.В., розглянувши заяву заявника керівника Білгород-Дністровської окружної прокуратури Романа Чередник про забезпечення позову по цивільній справі № 495/8514/23 за позовом керівника Білгород-Дністровської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про припинення права власності на земельну ділянку,

В С Т А Н О В И В :

16.08.2023 року керівник Білгород-Дністровської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області звернувся до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області з позовною заявою до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про припинення права власності на земельну ділянку.

Також, позивачем було подано заяву про забезпечення позову, згідно якої він просить накласти арешт на земельну ділянку з кадастровим номером 5120886000:01:002:0097 площею 4,28 га, яка знаходиться в межах Руськоіванівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області (нині Старокозацької територіальної громади Білгород- Дністровського району Одеської області).

Вказану заяву заявник (позивач) обґрунтовує тим, що ОСОБА_3 , яка с громадянкою Республіки Молдова, на підставі рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 09.10.2017 № 495/6696/17 набула право власності на земельну для ведення товарного кадастровим номерам сільськогосподарського виробництва i3 5120886000:01:002:0097, площею 4,28 га, яка знаходиться на території Руськоіванівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, за межами населеного пункту. Право власності на зазначену земельну ділянку зареєстровано за ОСОБА_3 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 01.11.2017, номер запису 23121223.

Суб`єктами права приватної власності на землю згідно зі статтею 80 Земельного кодексу України визначено громадян України та юридичних осіб. Проте з урахуванням змісту частини другої статті 81 та інших норм Земельного кодексу України суб`єктами права приватної власності на землю визнаються також іноземні громадяни та особи без громадянства. Зокрема, іноземні громадяни та особи без громадянства відповідно до частини другої статті 81 Земельного кодексу України можуть набувати права власності на земельні ділянки несільськогосподарського призначення в межах населених пунктів, а також на земельні ділянки несільськогосподарського призначення за межами населених пунктів, на яких розташовані об`єкти нерухомого майна, що належать їм на праві приватної власності.

Одночасно за змістом частини четвертої статті 81 Земельного кодексу України землі сільськогосподарського призначення, прийняті у спадщину іноземцями, а також особами без громадянства, протягом року підлягають відчуженню.

Таким чином, враховуючи, що ОСОБА_3 будучи іноземною громадянкою, упродовж року після набуття права власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення не відчужила її, є підстави для її конфіскації у власність держави.

Враховуючи, що ОСОБА_3 упродовж року після набуття права власності на спірну земельну ділянку не виконала обов`язок по її відчуженню, на даний час у держави, в особі ГУ Держгеокадастру в Одеській області, виникло право на конфіскацію у власність держави та подальшого розпорядження нею.Будь подальше відчуження ОСОБА_3 як громадянкою Республіки Молдова спірної земельної ділянки порушуватиме права держави в особі уповноваженого органу на набуття її у власність держави, шляхом конфіскації, оскільки особливо в умовах воєнного часу дана земельна ділянка мас використовуватись насамперед для забезпечення продовольчих потреб громадян України.

Згідно витягу із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки вартість земельної ділянки із кадастровим номером 5120886000:01:002:0097 становить 142 820,55 грн.

На підставі наведеного заявник просить задовольнити його заяву про забезпечення позову.

Розглянувши заяву про забезпечення позову та матеріали позову, встановивши обставини, у зв`язку з якими заявник просить вжити заходи забезпечення позову, суд приходить до наступного.

Згідно із ч.2 ст.149ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно із ч.1 ст.153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч.5 ст.153ЦПК України залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково.

Відповідно до п.1-3 ч.1 ст.150ЦПК України позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов`язку вчинити певні дії; інше.

Відповідно до п.6 ч.1 ст.150 ЦПК України, позов забезпечується зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку.

Пленум Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22 грудня 2006 року у п. 4 роз`яснив, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, яка звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має врахувати наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов`язаний з предметом позову, наскільки він співрозмірний позовній вимозі, і яким чином цей захід фактично реалізує мету його вжиття.

Метою забезпечення позову є збереження матеріального об`єкта спору до вирішення справи в суді.

Верховним Судом України у постанові від 25.05.2016 року по справі №6-605цс16 зроблено висновок, що метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Підставою забезпечення позову є обґрунтоване припущення заявника, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Таким чином встановлено, що накладення арешту на вказане майно в заяві про забезпечення позову не зашкодить істотним чином правам та охоронюваним законом інтересам відповідача, а навпаки застосування під час розгляду даного позову обраного заходу забезпечення позову є необхідним з метою забезпечення виконання судового рішення по справі

При розгляді заяви про забезпечення позову слід враховувати практику Європейського суду з прав людини. Так, згідно п. 43 Рішення по справі «Шмалько проти України» право на суд одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Таким чином, невжиття заходів забезпечення позову, може призвести до утруднення виконання рішення суду, а відтак й до порушення права особи на до доступ до правосуддя, в аспекті ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Враховуючи викладене, а також те, що спірна земельна ділянка час знаходяться у власності громадянки Республіки Молдова ОСОБА_3 з порушенням вищевказаних норм, є підстави для забезпечення даного позову. оскільки існує можливість її відчуження третім особам, зміни конфігурації (об`єднання, поділу), вчинення інших дій, які можуть утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду про повернення земельної ділянки державі.

Вказане вище зумовлює необхідність у забезпеченні позову у вигляді заборони ОСОБА_3 відчужувати, розпоряджатись, змінювати цільове призначення, здійснювати перетворення, поділ, об`єднання спірної земельної ділянки з іншими земельними ділянками (п. 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК).

Враховуючи вищевикладені обставини та норми чинного законодавства, розглянувши заяву в межах заявлених вимог та наданих доказів, які оцінені судом в їх сукупності, суд, за своїм внутрішнім переконанням, дійшов до висновку про законність та обґрунтованість вимог заяви керівника Білгород-Дністровської окружної прокуратури Романа Чередник про забезпечення позову, у зв`язку з чим його заява про забезпечення позову підлягає задоволенню.

Судом не встановлено підстав для застосування зустрічного забезпечення.

На підставі наведеного та керуючись статтями 149, 150, 151, 153, 258-260, 353 Цивільного процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Заяву керівника Білгород-Дністровської окружної прокуратури Романа Чередник про забезпечення позову по цивільній справі № 495/8514/23 за позовом керівника Білгород-Дністровської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про припинення права власності на земельну ділянку задовольнити.

Накласти арешт на земельну ділянку з кадастровим номером 5120886000:01:002:0097 площею 4,28 га, яка знаходиться в межах Руськоіванівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області (нині Старокозацької територіальної громади Білгород- Дністровського району Одеської області).

Ухвала про забезпечення позову виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи. Особи, винні в невиконанні ухвали про забезпечення позову, несуть відповідальність, встановлену законом.

Копію ухвали негайно після її постановлення надіслати заявнику, відповідачам, третім особам, у відповідний відділ державної виконавчої служби, іншим відповідним державним та іншим органам для її виконання.

Суд може скасувати заходи забезпечення позову за вмотивованим клопотання учасника справи у порядку вимог ст. 158 ЦПК України.

Строк пред`явлення ухвали до виконання 3 роки.

Ухвала набирає законної сили з дня її підписання суддею, якщо інше не передбачено ЦПК України.

Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання її копії.

Суддя В.В. Мишко