Рішення

від 01.08.2023 по справі 930/996/23

НЕМИРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 930/996/23

Провадження № 2/930/375/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01.08.2023 року Немирівський районний суд

Вінницької області

в складі головуючого: судді - Науменко С.М.

секретаря судового засідання - Андрущак Л.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Немирів за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Державного нотаріуса Немирівської державної нотаріальної контори про скасування свідоцтва про право на спадщину за законом, державного акту на право власності на земельну ділянку та визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за законом ,-

встановив:

Позивачка ОСОБА_1 звернулася в суд з вказаним вище позовом.

В обгрунтування позовних вимог послалися на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її чоловік ОСОБА_3 , житель с. Велика Бушинка Немирівського району Вінницької області.

Спадкоємцями за законом першої черги, майна ОСОБА_3 , є вона ОСОБА_1 та їхня спільна донька ОСОБА_2 .

ОСОБА_1 вчасно у встановлений законом строк звернулась до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 .

Державним нотаріусом Немирівської державної нотаріальної контори Вінницької області 25 травня 2004 року видано, на її ім`я, свідоцтво про право на спадщину за законом, серії ВВЕ № 012573.

Відповідно до вказаного свідоцтва, вона набула права власності в порядку спадкування на земельну частку (пай) у землі, яка перебувала на той час у колективній власності КСП «Жовтень» (с. Велика Бушинка Немирівського району Вінницької області) розміром 2,95 га. (в умовно кадастрових гектарах), яка належала покійному ОСОБА_3 згідно сертифікату серії ВН № 029622 виданого Немирівською РДА 02.06.1997 на підставі рішення Немирівської РДА від 23 травня 1997 року за № 128.

В послідуючому на підставі вище вказаних документів вона отримала Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ВН № 060912 від 01.07.2004, та набула права власності на земельну ділянку площею 2,7826 га., кадастровий номер 0523080800:03:001:0313.

18.08.2017 Немирівським районним судом Вінницької області, за результатами розгляду позовної заяви її доньки ОСОБА_2 , у цивільній справі № 140/2971,16-ц винесено рішення, згідно якого визнано частково недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом від 25 травня 2004 року виданого державним нотаріусом Немирівської державної нотаріальної контори, згідно із яким спадкоємицею майна гр. ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 є його дружина - ОСОБА_1 , в частині 1/2 частки спадкового майна.

Зобов`язано державного нотаріуса Немирівської державної нотаріальної контори Вінницької області внести зміни до свідоцтва про право на спадщину за законом від 25 травня 2004 року виданого державним нотаріусом Немирівської державної нотаріальної контори, згідно із яким спадкоємицею майна гр. ОСОБА_3 померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 є його дружина - ОСОБА_1 , а саме вказати, що спадкоємцем 1/2 частини спадкового майна є дочка спадкодавця ОСОБА_2 .

Під час звернення до державного нотаріуса Немирівської державної нотаріальної контори Вінницької області з заявою про отримання свідоцтва про право власності на майно ОСОБА_3 , з урахування вище зазначеного рішення суду, її повідомлено, що свідоцтво не може бути видано оскільки існує державний акт на право власності на земельну ділянку та реєстрація права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, які не скасовані.

У зв`язку з даними обставинами, державним нотаріусом, її рекомендовано звернутись до суду.

В судове засідання позивачка ОСОБА_1 не з`явилася надала суду заяву, в якій просить справу розглянути без її участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить їх задовольнити.

Відповідачка ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилася, надала суду заяву, в якій просить справу розглянути без її участі, позовні вимоги визнає не заперечує проти їх задоволення.

Представник відповідача Немирівської державної нотаріальної контори Вінницької області, в судове засідання не з`явився, хоча своєчасно і належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи.

Згідно з частиною 3 статті 211 ЦПК України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. У такому разі фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, у відповідності з вимогами частини 2 статті 247 ЦПК України, не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити з наступних підстав:

З копії свідоцтва про смерть, виданого Виконкомом Великобушинської сільської ради Немирівського району Вінницької області, судом встановлено, що ОСОБА_3 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 51 рік в с. В. Бушинка Немирівського району Вінницької області (а.с.11).

Встановлено судом і те, що позивачка ОСОБА_1 спадщину після смерті чоловіка ОСОБА_3 прийняла, звернувшись до нотаріальної контори з відповідною заявою про прийняття спадщини.

Як вбачається з копії свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого державним нотаріусом Немирівської державної нотаріальної контори 25.05.2004 року, спадкоємцями майна після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , є його дружина ОСОБА_1 . Спадщина, на яку видано дане свідоцтво, складається з земельної частки (паю) у землі, яка перебуває у колективній власності КСП ім. «Жовтень» (с. В. Бушинка Немирівського району Вінницької області), розміром 2,95 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості).

З копії державного акту на право приватної власності на землю серії ВН № 060912, виданого 01.07.2004 року Немирівською районною державною адміністрацією, вбачається, що даний державний акт виданий ОСОБА_1 на підставі розпорядження № 213 Немирівської державної адміністрації від 11.06.2004 року, що вона є власником земельної ділянки площею 2.7826 га.

З рішення Немирівського районного суду Вінницької області від 18.08.2017, ухваленого у справі № 140/2971/16-ц, визнано частково недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом від 25 травня 2004 року видане державним нотаріусом Немирівської державної нотаріальної контори, згідно із яким спадкоємицею майна гр. ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 є його дружина ОСОБА_1 , в частині частки спадкового майна. Підставою стало те, що при його видачі не враховано наявність інших спадкоємців першої черги, а саме дочки спадкодавця ОСОБА_2 .

Як установлено судом вказане судове рішення ОСОБА_1 не оскаржувалося.

Вирішуючи даний спір при встановлених обставинах, суд виходить з наступного.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до вимог ст. 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

За змістом ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Статтею 16 ЦК України визначено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна право відношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, висловленої в постанові від 01.07.2015 № 6-319цс15, оскільки державні акти на право власності на земельні ділянки є документами, що посвідчують право власності й видаються на підставі відповідних рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, то у спорах, пов`язаних із правом власності на земельні ділянки, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти на право власності на земельні ділянки. Визнання недійсними державних актів на право власності вважається законним, належним та окремим способом поновлення порушених прав у судовому порядку.

За правилами ст. 236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Суд доходить висновку, що в даних правовідносинах підлягає захисту порушене право позивача на спадщину, адже у зв`язку з видачею лише ОСОБА_1 свідоцтва про право на спадщину за законом та в подальшому оформлення нею на підставі цього документа права власності на земельну ділянку, позивачка буде позбавлена можливості оформити своє право на спадщину на належну їй частку земельного паю.

Щодо стосується вимоги про скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку за відповідачем суд вважає необхідним зазначити наступне.

Згідно ст. 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухоме майно, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

За положеннями ст. 126 Земельного Кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до ч.3 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» Відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються.

Отже, вимога про скасування реєстрації права власності є похідною й залежать від законності рішення відповідного органу, на підставі якого вона здійснюється.

Щодо позовної вимоги про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування, суд вважає, що вона не може бути задоволена з огляду на таке.

Відповідно до п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 "Про судову практику у справах про спадкування" від 30.05.2008 відносини спадкування регулюються правилами ЦК України, якщо спадщина відкрилася не раніше 01.01.2004. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила Цивільного кодексу Української РСР, у тому числі щодо прийняття спадщини: кола спадкоємців за законом. У разі, коли спадщина, яка відкрилася до набрання чинності ЦК України, і строк на її прийняття не закінчився до 01.01.2004, спадкові відносини регулюються ЦК України.

Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу Української РСР (далі - ЦК УРСР), часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця.

Так, ст. 524 ЦК України (в ред. 1963 року) передбачено, що спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом.

Відповідно до ч. 1 ст. 529 ЦК УРСР при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого, які відповідно прийняли спадщину.

Статтею 548 ЦК УРСР передбачено, що для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Судом встановлено, що і позивачі і відповідач прийняли спадщину після смерті ОСОБА_3 .

Нормами ЦК УРСР, які діяли на момент відкриття спадщини в даних правовідносинах, чітко не врегульовано питання, що входить до складу спадщини, деякі статті містять лише посилання на спадкове майно.

Натомість ст. 1218 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Стаття 1216 ЦК України визначає спадкування, як перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об`єкти нерухомості, в тому числі житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.

Якщо за життя спадкодавець не набув права власності на нерухоме майно, то спадкоємець також не набуває права власності в порядку спадкування. До спадкоємця переходять лише визначені майнові права, які належали спадкодавцеві на час відкриття спадщини. Для набуття права власності у встановленому законодавством порядку спадкоємець повинен здійснити дії, які необхідні для набуття права власності на визначене нерухоме майно.

Згідно статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Належними доказами в розумінні ст.77 ЦПК України є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

З огляду на викладене суд приходить до висновку висновку про задоволення позову.

Керуючись ст. 529, ст. 549 ЦК УРСР, ст. ст. 126, 152, 155,158 ЗК України, ст. ст. 15, 16, 328, 373, 386, 391, 393, 1216, 1218, 1261 ЦК України, ст.ст. 4, 7, 12, 13, 76-82, 89, 244, 263-265, 268, 273 ЦПК України суд,-

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Державного нотаріуса Немирівської державної нотаріальної контори про скасування свідоцтва про право на спадщину за законом, державного акту на право власності на земельну ділянку та визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за законом задовольнити.

Визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, посвідчене 25 травня 2002 року державним нотаріусом Немирівської районної державної нотаріальної контори, зареєстроване в реєстрі за № 2-823, видане на спадкове майно, яке складається із права на земельну частку (пай), розміром 2,95 га. в умовних кадастрових гектарах, що належало ОСОБА_3 , на ім`я ОСОБА_1 .

Визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку, серія ВН № 060912 від 01.07.2004, земельна ділянка площею 2,7826 га., кадастровий номер: 0523080800:03:001:0313.

Скасувати державну реєстрацію права власності на земельну ділянку, площею 2,7826 га, розташовану на території Великобушинецької сільської ради, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер: 0523080800:03:001:0313, на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку, серія ВН № 060912 від 01.07.2004, виданого на ім`я ОСОБА_1 .

Визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування на частку земельної частки (пай) у землі, яка перебувала на той час у колективній власності КСП «Жовтень» (с. Велика Бушинка Немирівського району Вінницької області) розміром 2,95 га. (в умовних кадастрових гектарах), яка належала покійному ОСОБА_3 згідно сертифікату серії ВН № 029622 виданого Немирівською РДА 02.06.1997 на підставі рішення Немирівської РДА від 23 травня 1997 року за № 128.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Немирівського

районного суду: С.М.Науменко