Ухвала

від 16.08.2023 по справі 947/23608/23

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ОДЕСИ

Справа № 947/23608/23

Провадження № 1-кп/947/1131/23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.08.2023 року

Київський районний суд міста Одеси у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря ОСОБА_2 ,

провівши в місті Одесі судовий розгляд у кримінальних провадженнях, внесених в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12023163480000416 від 27.06.2023 року та за № 12023163480000250 від 22.04.2023 року відносно

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився в м.Одеса, громадянина України, українця, неодруженого, офіційно не працевлаштованого, інваліда 3-ї групи, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:

26.05.2020 року Київським районним судом міста Одеси за ч.2 ст.15 ч.2 ст.185 КК України до арешту строком на 3 місяці;

19.11.2020 року Київським районним судом міста Одеси за ст.395 КК України до арешту строком на 2 місяці;

26.05.2022 року Київським районним судом міста Одеси за ч.4 ст.185 КК України до 5 років позбавлення волі, із застосуванням ст.75 КК України з іспитовим строком 1 рік 6 місяців;

обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4, ст.185, ч.1 ст.360, ч.2 ст.263, ст.1261 КК України,

сторони кримінального провадження: прокурори ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

захисник ОСОБА_6 ,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Київського районного суду міста Одеси перебувають обвинувальні акти у кримінальних провадженнях відносно ОСОБА_3 за ч.4, ст.185, ч.1 ст.360, ч.2 ст.263, ст.1261 КК України.

Прокурор заявив клопотання про продовження застосованого до обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою, мотивуючи своє клопотання тим, що на теперішній час існують ризики передбачені п.1, п.2, п.3, п.4, п.5, ч.1 ст.177 КПК України.

Захисник обвинуваченого заперечувала проти заявленого прокурором клопотання посилаючись на те, що обвинувачений раніше має постійне місце проживання в м.Одесі, є інвалідом ІІІ групи, а тому просила суд застосувати до обвинуваченого запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Обвинувачений не погодився з клопотанням прокурора та просив застосувати до нього запобіжний захід не пов`язаний з триманням під вартою.

Вивчивши клопотання та вислухавши думку учасників судового засідання, суд приходить до наступного.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст.331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченомуглавою 18цього Кодексу.

Згідно ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Відповідно до ч.3 ст.199 КПК України, клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити:

1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою;

2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

При розгляді клопотання прокурора, виконуючи вимоги ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суд застосовує Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі «Конвенція») та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), як джерело права.

Відповідно до практики ЄСПЛ, «обґрунтованість підозри, на якій має ґрунтуватись арешт, складає суттєву частину гарантії від безпідставного арешту і затримання, закріпленої у статті 5 § 1 (с) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин» (K.F. проти Німеччини, 27.11.1997 р., § 57).

Згідно п.32 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фокс, Кембелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990 року, та відповідно до п.219 рішення у справі «Нечипорук та Йонкало проти України» («NechiporukandYonkalo v. Ukraine») від 21 квітня 2011 року, заява №42310/04 суд повторює, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.

Крім того, Європейський суд з прав людини у п.п. 68-69 Рішення від 17.10.2013 року у справі «Таран проти України» зазначив, що пункт 1 статті 5 Конвенції вимагає, що для того, щоб позбавлення свободи не вважалося свавільним, не достатньо того, щоб цей захід здійснювався відповідно до національного законодавства; він також має бути необхідним за конкретних обставин (див. рішення від 27 лютого 2007 року у справі «Нештяк проти Словаччини» (Neљќбk v. Slovakia), заява № 65559/01, п. 74). На думку Суду, тримання під вартою відповідно до підпункту «с» пункту 1 статті 5 Конвенції має втілювати вимогу пропорційності, яка обумовлює існування обґрунтованого рішення, яким здійснюється оцінка відповідних аргументів «за» і «проти» звільнення (див. рішення у справі «Ладент проти Польщі» (Ladent v. Poland), заява № 11036/03, п. 55, ECHR 2008-... (витяги), і від 14 жовтня 2010 року у справі «Хайредінов проти України» (Khayredinov v. Ukraine), заява № 38717/04, п. 86).

Суд також постановив, що пункт 3 статті 5 Конвенції вимагає, що обґрунтування будь-якого строку тримання під вартою, незалежно від того, наскільки коротким він є, має бути переконливо продемонстроване владою. Аргументи «за» і «проти» звільнення, включаючи ризик того, що обвинувачений може перешкоджати належному провадженню у справі, не повинні оцінюватись абстрактно (in abstracto), але мають підтверджуватися фактичними даними. Ризик того, що обвинувачений може переховуватися, не може оцінюватися виключно на підставі ступеня тяжкості можливого покарання. Він має оцінюватися з урахуванням ряду інших відповідних факторів, які можуть або підтвердити існування можливості переховування обвинуваченим, або доведуть, що така можливість є настільки невеликою, що вона не може обґрунтовувати досудове ув`язнення (див. рішення від 4 жовтня 2005 року у справі «Бекчєв проти Молдови» (Becciev v. Moldova), заява № 9190/03, пункти 56 і 59, з подальшими посиланнями).

Як встановлено в судовому засіданні, ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4, ст.185, ч.1 ст.360, ч.2 ст.263, ст.1261 КК України.

Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м.Одеси від 29.06.2023 року до підозрюваного ОСОБА_3 застосовано запобіжний захід тримання під вартою строком до 25.08.2023 року.

Приймаючи до уваги те, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні тяжких кримінальних правопорушень, тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, їх суспільно-небезпечний характер, особу обвинуваченого який раніше судимий, не працевлаштований та іншого джерела прибутку не має, що надає йому можливість переховуватись від органів досудового розслідування та суду з метою уникнення покарання, оскільки обвинувачений усвідомлює, що санкція ч.4 ст.185 КК України передбачає покарання у вигляді позбавлення волі, на строк від п`яти до восьми років, суд приходить до переконання що ризик, який існував на момент застосування відносно ОСОБА_3 запобіжного заходу, не зменшився та продовжує існувати, а саме ризик у вигляді переховування від суду.

Крім того, враховуючи, що судовий розгляд у кримінальному провадженні ще не розпочато, свідки безпосередньо судом не допитувались, суд приходить до переконання про продовження існування ризику, передбаченого п.3 ч.1 ст.177 КПК України, а саме ризику можливого незаконного впливу на потерпілу та свідків, схиляючи їх до надання неправдивих показань, з метою уникнення кримінальної відповідальності.

Крім того, суд зазначає, що ОСОБА_3 раніше судимий та обвинувачується у вчиненні декількох кримінальних правопорушень, а тому суд вважає доведеним існування ризику передбаченого п.5 ч.1 ст.177 КПК України.

Разом з тим, суд вважає, що прокурором не доведено існування ризиків передбачених п.2 та п.4 ч.1 ст.177 КПК України.

Таким чином, викладене свідчить про наявність правових підстав для продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

В частині визначеного ухвалою Київського районного суду м.Одеси від 29.06.2023 року розміру застави, суд зазначає, що враховуючи майновий та сімейний стан обвинуваченого, обставини вчинення кримінального правопорушення, суспільно-небезпечні наслідки ймовірного вчинення такого кримінального правопорушення та тяжкість покарання, яке загрожує обвинуваченому у випадку визнання його винуватим у його вчиненні, беручи до уваги, встановлені в судовому засіданні ризики, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, суд приходить до переконання, що обраний розмір застави здатний стримувати можливу протиправну поведінку обвинуваченого, під загрозою звернення застави в дохід держави, та забезпечити виконання покладених на нього процесуальних обов`язків, у випадку її внесення, а тому такий розмір застави зміні не підлягає.

Виходячи з вищевикладеного, враховуючи те, що встановлені ризики не зникли та продовжують існувати, суд приходить до переконання, що клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підлягає задоволенню.

З урахуванням встановлених в судовому засіданні ризиків та обставин, а також обґрунтованості клопотання прокурора, підстав для застосування більш м`яких запобіжних заходів відносно обвинуваченого в судовому засіданні встановлено не було.

Керуючись ст.ст.176-178, 181, 194, ст.ст.370-372 КПК України

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурорапро продовженнястроку запобіжногозаходу увигляді триманняпід вартою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,- задовольнити.

Продовжити дію запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,строком до 15.10.2023 року, включно, з утриманням в Державній установі «Одеській слідчий ізолятор».

Визначений розмір застави, як запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання обвинуваченим ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обов`язків, передбаченихКПК України, в сумі 206 668 (двісті шість тисяч шістсот шістдесят вісім) гривень, а також покладені на підозрюваного обов`язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України, - залишити без змін.

Копію ухвали вручити обвинуваченому його захиснику, прокурору та уповноваженій службовій особі місця ув`язнення обвинуваченого.

Ухвала підлягає оскарженню у встановленому порядку.

Суддя ОСОБА_1