Постанова

від 15.08.2023 по справі 142/696/21

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 142/696/21

Провадження № 22-ц/801/1384/2023

Категорія: 77

Головуючий у суді 1-ї інстанції Нестерук В. В.

Доповідач:Сало Т. Б.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 серпня 2023 рокуСправа № 142/696/21м. Вінниця

Вінницький апеляційнийсудускладі колегіїсуддів:головуючогосуддіСала Т.Б.,суддів:КовальчукаО.В.,МіхасішинаІ.В.,секретарЛуцишинО.П.,розглянувшиу відкритомусудовому засіданніапеляційну скаргу Піщанської селищноїради нарішенняПіщанськогорайонногосуду Вінницькоїобластівід 25квітня 2023року,ухваленесуддеюНестеруком В.В.в смтПіщанка,вцивільній справізапозовом ОСОБА_1 до Піщанської селищної ради Вінницької області, Піщанської районної ради, Комунального некомерційного підприємства «Піщанський районний центр первинної медико-санітарної допомоги», третя особа Тульчинська районна рада, про визнання протиправним та скасування рішення сесії Піщанської районної ради, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди,

встановив:

У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із даним позовом, в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення № 760 від 28 травня 2020 року 45 сесії 7 скликання Піщанської районної ради Вінницької області «Про розірвання контракту з керівником комунального підприємства «Піщанський районний центр первинної медико-санітарної допомоги» Піщанської районної ради»;

- поновити його на роботі на посаді головного лікаря Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги» Піщанської селищної ради;

- стягнути солідарно з відповідачів Піщанської селищної ради Вінницької області та Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги» Піщанської селищної ради на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з розрахунку від дня звільнення 28 травня 2020 року протягом одного року в загальному розмірі 384458,15 грн;

- стягнути з Піщанської селищної ради Вінницької області на його користь моральну шкоду в сумі 300000 грн.

В обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначив, що 14 червня 2018 року згідно рішення 27 сесії Піщанської районної ради 7 скликання № 522 його було призначено головним лікарем КП «Піщанський районний центр первинної медико-санітарної допомоги». На підставі зазначеного рішення, 15 червня 2018 року між ним та Піщанською районною радою було укладено контракт з метою забезпечення належного управління даним підприємством строком на 5 років.

01 жовтня 2018 року, 02 січня 2019 року та 01 квітня 2019 року з позивачем було укладено додаткові угоди до контракту, які регулювали умови матеріального забезпечення керівника.

Відповідно до рішення № 760 від 28 травня 2020 року 45 сесії 7 скликання Піщанської районної ради Вінницької області «Про розірвання контракту з керівником комунального підприємства «Піщанський районний центр первинної медико-санітарної допомоги» Піщанської районної ради», відповідач Піщанська районна рада вирішила розірвати контракт з керівником комунального підприємства ОСОБА_1 та звільнити його з посади головного лікаря 28 травня 2020 року з підстав, передбачених контрактом (п. 8 ст. 36 КЗпП України).

Позивач вважає дане рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню. Зокрема вказує, що пунктом 8 статті 36 КЗпП України передбачено, що трудовий договір припиняється з підстав, передбачених контрактом. У його контракті вказані підстави, з яких він може бути розірваний, а керівник звільнений з посади з ініціативи Органу управління майном до закінчення строку дії контракту. Проте жодної з наведених підстав розірвання контракту в оскаржуваному рішенні сесії не зазначено, а жодна з перелічених підстав до припинення контракту з позивачем не знайшла свого підтвердження.

Оскільки оспорюване рішення № 760 від 28 травня 2020 року 45 сесії 7 скликання Піщанської районної ради Вінницької області видане з порушенням норм трудового законодавства, не відповідає умовам контракту, а тому є незаконним та підлягає скасуванню, а позивач поновленню на роботі зі стягненням заробітку за час весь вимушеного прогулу.

При цьому ОСОБА_1 вказує, що на момент звільнення він працював на посаді головного лікаря КП «Піщанський районний центр первинної медико-санітарної допомоги» Піщанської районної ради, а на момент подачі позову згадане підприємство було перейменоване в КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги Піщанської селищної ради». Таке перейменування безпосередньо не впливає на обсяг його трудових прав та умови праці, адже контракт укладено саме з головним лікарем. Відповідно до наказу МОЗ № 1977 від 31.10.2018 вилучено з довідника кваліфікаційних характеристик посаду головного лікаря та введено, зокрема, посаду директора. Пунктом 2 даного наказу встановлено, що особи, призначені на посади керівників у сфері охорони здоров`я до набрання чинності цим наказом, продовжують виконувати свої обов`язки до проведення нових конкурсів. Враховуючи викладене, саме поновлення на посаді головного лікаря, яку він раніше займав, позивач вважає ефективним способом захисту його порушених прав.

Також ОСОБА_1 просить стягнути на його користь моральну шкоду в розмірі 300000 грн. Підставою для відшкодування моральної шкоди є факт порушення прав працівника у сфері трудових відносин, яке призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Позивач вказує, що через публікації в пресі та розголос у суспільстві йому приходиться відповідати на питання щодо притягнення до відповідальності, виправдовуватись, пояснювати ситуацію, доказувати невинуватість, відсутність порушень, тощо, що призвело до почуття приниження та завдавало шкоди його діловій репутації, призвело до душевного хвилювання, додаткового психічного та психологічного навантаження, необхідності докладати додаткових зусиль для відновлення душевної рівноваги. Знаходження в постійному стресовому стані призвело до загострення гіпертонічної хвороби, захворювання на цукровий діабет II типу, важкого ступеню перебігу, діабетичний стеогепатоз, діабетичну непроліферативну ретинопатію обох очей, ангіопатію сітківки обох очей, ішемічну хворобу серця, дифузійний кардіосклероз, коронаросклероз, серцеву недостатність І ступеня.

Рішенням Піщанського районного суду Вінницькоїобласті від25квітня2023року позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення № 760 від 28.05.2020 року 45 сесії 7 скликання Піщанської районної ради Вінницької області «Про розірвання контракту з керівником комунального підприємства «Піщанський районний центр первинної медико-санітарної допомоги» Піщанської районної ради».

Поновлено ОСОБА_1 на роботі на посаді директора Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги» Піщанської селищної ради.

Стягнуто з Комунального некомерційного підприємства«Центр первинноїмедико-санітарноїдопомоги» Піщанськоїселищної радина користь ОСОБА_1 середній заробітокза часвимушеного прогулуз розрахункувід днязвільнення 28травня 2020року протягомодного рокув загальномурозмірі 297 033гривень 42копійок без відрахування податків, зборів та інших обов`язкових платежів.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з Піщанської районної ради на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 908 гривень.

Стягнуто з Піщанської селищної ради на користь держави судовий збір у сумі 908 гривень.

Стягнуто з Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги» Піщанської селищної ради на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 2970 гривень 33 копійок.

Не погодившись із вказаним рішенням, Піщанська селищна рада подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду в частині вимог про поновлення ОСОБА_1 на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу і ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити в задоволенні цих вимог.

У скарзі зазначає, що оскільки позивач не заявляв клопотання про поновлення пропущеного строку на звернення до суду із позовом, а суд зобов`язаний був застосувати строки в незалежності від заяв сторін, судом безпідставно задоволено позовну вимогу про поновлення на посаді та не враховано пропуск строків звернення до суду. Будь-яка мотивація з приводу врахування чи неврахування судом пропуску строку звернення до суду в рішенні відсутня. Оскільки позивача було звільнено 28.05.2020, а позовна заява надійшла до суду 31.12.2021, застосуванню підлягають визначенні ст.234 КЗпП України правила. Вимога про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу є похідною вимогою від вимоги про поновлення на роботі, тому в задоволенні цієї вимоги також слід відмовити. Суд неодноразово відмовляв в задоволенні клопотань представника Тульчинської районної ради про виклик свідків, які мали безпосереднє відношення до спірних подій.

У поданому на апеляційну скаргу відзиві ОСОБА_1 просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги та залишити в силі рішення суду першої інстанції. Також просить стягнути з відповідачів судові витрати по оплаті послуг за надання правової допомоги в суді апеляційної інстанції.

Апеляційний суд, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги дійшов до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Встановлено, що 14 червня 2018 року ОСОБА_1 , згідно запису трудової книжки №10, був призначений головним лікарем КП «Піщанський РЦ ПМСД Піщанської районної ради в порядку переведення з посади головного лікаря КУ «Піщанський РМЦ ПМСД» з послідуючим укладенням контракту на п`ять років на підставі рішення сесії районної ради №522 від 14 червня 2018 року (а.с.19 т.1).

15 червня 2018 року між Піщанською районною радою, в особі голови районної ради ОСОБА_2 (орган управління майном), та ОСОБА_1 (керівником), було укладено контракт з керівником комунального підприємства «Піщанський районний центр первинної медико-санітарної допомоги» Піщанської районної ради. Відповідно до умов вказаного контракту позивач зобов`язався безпосередньо і через адміністрацію комунального підприємства охорони здоров`я здійснювати поточне управління (керівництво) підприємством. Строк дії контракту до 15.06.2023.

Обов`язки керівника підприємства визначені пунктом 5 контракту (27 пунктів).

У п.п.2 п. 8 контракту зазначено, що Орган управління майном має право звільняти керівника з посади, зокрема, у випадку порушення керівником умов цього контракту.

Підстави для розірвання контракту та звільнення керівника з посади з ініціативи Органу управлення майном до закінчення строку дії контракту у визначені пунктом 24 розділу V контракту (а.с.10-14 т.1).

01 жовтня 2018 року, 02 січня 2019 року та 01 квітня 2019 року з позивачем також було укладено додаткові угоди до контракту, якими внесено зміни в розділ щодо матеріального забезпечення керівника (а.с.15-17 т.1).

Відповідно до рішення №760 від 28 травня 2020 року 45 сесії 7 скликання Піщанської районної ради Вінницької області «Про розірвання контракту з керівником комунального підприємства «Піщанський районний центр первинної медико-санітарної допомоги» Піщанської районної ради, керуючись п. 20 ч. 1 ст. 43 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Порядком призначення і звільнення з посад керівників підприємств, установ, закладів-об`єктів спільної власності територіальних громад Піщанського району, затвердженого рішенням 29 сесії районної ради 7 скликання від 27.07.2019 № 532 із змінами, Статутом комунального підприємства «Піщанський районний центр первинної медико-санітарної допомоги» Піщанської районної ради, враховуючи пропозиції постійних комісій районної ради з питань: соціально-економічного розвитку, бюджету та комунальної власності; охорони здоров`я та соціального захисту, порушення умов контракту керівником комунального підприємства, районна рада вирішила розірвати контракт з керівником комунального підприємства «Піщанський районний центр первинної медико-санітарної допомоги» Піщанської районної ради ОСОБА_1 , звільнити його з посади головного лікаря комунального підприємства 28 травня 2020 року з підстав, передбачених контрактом (п.8 ст.36 КЗпП України) (а.с.18 т.1).

28 травня 2020 року до трудової книжки ОСОБА_1 внесено запис під № 11 про звільнення з посади головного лікаря КП «Піщанський РЦ ПМСД» Піщанської районної ради з підстав, передбачених контрактом п. 8 ст. 36 КЗпП України (а.с.19 т.1).

Суд першої інстанції, встановивши, що оспорюване рішення № 760 від 28 травня 2020 року 45 сесії 7 скликання Піщанської районної ради Вінницької області «Про розірвання контракту з керівником комунального підприємства «Піщанський районний центр первинної медико-санітарної допомоги» Піщанської районної ради не містить посилання на конкретні пункти умов контракту, які порушив позивач та вказівки на передбачену контрактом підставу для його розірвання, а фактів саме систематичного (двох або більше тотожних) невиконання позивачем умов контракту, як керівником комунального закладу охорони здоров`я, не наведено, дійшов висновку про відсутність підстав для дострокового розірвання контракту з головним лікарем, а відтак і визнання оскаржуваного рішення № 760 протиправним та його скасування.

Судом також встановлено, що позивач був звільнений з посади головного лікаря Комунального підприємства «Піщанський районний центр первинної медико-санітарної допомоги» Піщанської районної ради.

Відповідно до рішення Тульчинської районної ради № 12 від 18 грудня 2020 року 2 позачергової сесії 8 скликання було розпочато процедуру реорганізації Піщанської районної ради Вінницької області шляхом приєднання до Тульчинської районної ради Вінницької області, яка є правонаступником всього майна, прав та обов`язків Піщанської районної ради.

Відповідно до рішення 6 сесії 8 скликання Піщанської селищної ради від 11 березня 2021 року № 105 «Про зміну засновника, назви та затвердження Статуту комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги» Піщанської селищної ради в новій редакції (а.с.104 т.2) було змінено засновника комунального некомерційного підприємства «Піщанський районний медичний центр первинної медико-санітарно допомоги» Піщанської районної ради Піщанський район Вінницька області шляхом виключення із складу засновників Піщанської районної ради та включення до складу засновників Піщанської селищної ради, змінено назву комунального некомерційного підприємства «Піщанський районний медичний центр первинної медико-санітарної допомоги» Піщанської районної ради на комунальне некомерційне підприємство «Центр первинної медико-санітарної допомоги» Піщанської селищної ради.

Відповідно пункту 7.2 Статуту Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги» Піщанської селищної ради, затвердженого рішенням 6 сесії 8 скликання Піщанської селищної ради від 11 березня 2021 року № 105, поточне керівництво підприємством здійснює директор. (а.с.108-116 т.2).

Оскільки поновити позивача на посаді, з якої його звільнили і якої (формально) вже немає неможливо, то суд вважав, що належним способом захисту порушеного права позивача може бути поновлення на посаді, аналогічній тій, з якої його звільнили, і яка існує на дату поновлення. Відтак суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 підлягає поновленню на роботі на посаді директора Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги» Піщанської селищної ради зі стягненням заробітку за час вимушеного прогулу за період не більш як за один рік у розмірі 297033,42 гривень.

Крім того, суд першої інстанції, встановивши, що позивачем не надано належних доказів, що підтверджують заподіяння йому сильних душевних страждань, шкоди здоров`ю, чи інших втрат немайнового характеру, з яких суд при обрахуванні розміру компенсації міг би встановити характер та обсяг моральних страждань, та не доведено причинно-наслідкового зв`яку хвороб позивача з предметом позову дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в частині стягнення моральної шкоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Піщанська селищна рада у поданій апеляційній скарзі зазначає про свою незгоду з рішенням суду першої інстанції в частині вирішення позовних вимог про поновлення позивача на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Вказує, що ОСОБА_1 пропустив визначений ст. 233 КЗпП України строк звернення до суду із вимогою про поновлення його на посаді, а тому в задоволенні цієї вимоги слід відмовити із вказаних підстав. Оскільки вимога позову про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу є похідною від вимоги про поновлення на роботі, відтак внаслідок відмови у задоволенні вимоги про поновлення на роботі будуть відсутні підстави для задоволення і похідної вимоги.

Вказані доводи відхиляються апеляційним судом, оскільки як визначено положеннями статті 233 КЗпП України, працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбаченихчастиною другоюцієї статті.

Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).

Встановлено, що ОСОБА_1 звільнено із займаної посади 28 травня 2020 року.

ОСОБА_1 звернувся до суду із даним позовом 31 грудня 2021 року.

Відповідно до пункту 1 глави ХІХ «Прикінцеві положення» КЗпП України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Цією нормою права встановлено, що строки, визначені статтею 233 КЗпП України, на час діїкарантину продовжуються автоматично, а тому особа, яка звертається до суду поза межами цих строків у період карантину не повинна звертатися до суду з відповідним клопотанням про поновлення їй такого строку.

До вказаного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 14 грудня 2022 року у справі №489/5441/21 (провадження № 61-8548св22).

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12 березня 2020 року до 22 травня 2020 року на всій території України карантин. У подальшому низкою постанов Кабінету Міністрів Україникарантинна території України продовжувався, у тому числі він діяв на час звільнення позивача з роботи (28 травня 2020 року) та звернення ним до суду з цим позовом (31 грудня 2021 року).

Законом України від 30 березня 2020 року № 540-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», який набрав чинності 02 квітня 2020 року, КЗпП України доповнено главою ХІХ «Прикінцеві положення».

У постанові Верховного Суду від 19 січня 2023 року у справі№460/17052/21 (провадження № К/990/30421/22) наголошено на тому, що відповідно до пункту 1 глави XIX «Прикінцеві положення» КЗпП України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу,продовжуються на строк дії такого карантину. Постановою Кабінету Міністрів України від 23 грудня 2022 року №1423 «Про внесення змін до розпорядження Кабінету Міністрів України від 25 березня 2020 року № 338 і постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року № 1236» дію карантинучерез COVID-19 продовжено до 30 квітня 2023 року. З огляду на наведене Верховний Суд вважав помилковими доводи касаційної скарги щодо пропуску позивачем строку звернення до суду, оскільки його право на звернення до суду із цим позовом відповідно до положень частини другої статті 233 КЗпП України (в редакції, чинній до 19 липня 2022 року) не обмежене будь-яким строком.

Із наведеного слідує, що запровадження на території України карантину є безумовною підставою для продовження строків, визначених статтею 233 КЗпП України, на строк дії такого карантину.

Враховуючи, що станом на час звільнення та звернення позивача до суду діявкарантин, запроваджений Кабінетом Міністрів України, тому строк, визначений частиною другою статті 233 КЗпП України, не підлягає застосуванню до спірних правовідносин, оскільки такий продовжено на строк діїкарантину.

Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про розгляд справи без вирішення питання щодо дотримання позивачем строку звернення до суду.

Будь-яких інших доводів на спростування висновків суду за результатами розгляду вимог позову про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу апеляційна скарга не містить. Період, за який судом стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу та його розмір апелянтом не заперечувалися.

Апелянт у скарзі зазначає про неодноразову відмову суду першої інстанції в задоволенні клопотань Тульчинської районної ради про виклик свідків, при цьому не вказує, як саме ця відмова вплинула на висновки суду першої інстанції за результатами розгляду справи та які саме обставини, що стосуються справи, свідки могли повідомити (підтвердити чи спростувати).

Клопотань про виклик і допит свідків в суді апеляційної інстанції апеляційна скарга не містить.

Та обставина, що позивач на наступний день після проголошення рішення з`явився до Піщанської селищної ради та надав копії виконавчих листів по справі в частині негайного виконання, однак, від вимоги про поновлення на посаді на підставі письмової заяви відмовився, що свідчить про фактичну відсутність спору, апеляційний суд не бере до уваги, адже ОСОБА_1 заперечував проти вимог апеляційної скарги і не відмовився від позову, що свідчить про протилежне. І це не є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення рішення про відмову в задоволенні позову.

Рішення суду за результатами розгляду вимог позову про визнання протиправним та скасування рішення сесії Піщанської районної ради, а також стягнення моральної шкоди не оскаржувалося, а тому апеляційним судом в силу ч. 1 ст. 367 ЦПК України в цій частині не переглядається.

Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване рішення без змін, оскільки воно ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просив стягнути з відповідачів витрати по оплаті послуг за надання правової допомоги в суді апеляційної інстанції.

На підтвердження витрат на правничу допомогу заявником надано:

- ордер на надання правничої (правової) допомоги серії АВ №1082531 від 28 червня 2023 року ОСОБА_1 адвокатом Каленяком Е.А. у Вінницькому апеляційному суді (а.с.33 т.6);

- договір про надання правової допомоги від 01 грудня 2021 року, укладений між адвокатським бюро «Едуарда Каленяка» та ОСОБА_1 , відповідно до умов якого за надання правової допомоги клієнт зобов`язався виплачувати адвокату гонорар, розмір якого визначається (узгоджується) додатковою угодою, актом виконаних робіт, квитанціями про оплату робіт (пункт п.5.1 розділу 5) (а.с.27-30 т.6);

- додаткову угоду №2 до договору про надання правової допомоги від 01 грудня 2021 року, відповідно до умов якої сторони на виконання вимог п.5.1 договору погодили, що вартість послуг Адвокатського бюро за надання правової допомоги в суді апеляційної інстанції у справі №142/696/32 становить 10000 гривень (а.с.31 т.6);

- квитанцію про отримання адвокатом Каленяк Е.А. від ОСОБА_1 гонорару за договором від 01 грудня 2021 року у розмірі 10000 гривень (а.с.32 т.6).

Апеляційний суд бере до уваги, що умовами договору про надання правової допомоги від 01 грудня 2021 року визначено, що розмір гонорару визначається додатковою угодою, актом виконаних робіт та квитанціями про оплату робіт, тобто сукупністю всіх цих документів.

Натомість, серед переліку документів, наданих на підтвердження розміру витрат на правничу допомогу, акт виконаних робіт відсутній, хоча наявність такого передбачена умовами укладеного між сторонами договору.

Отже, розмір витрат на правничу допомогу не обґрунтований належним чином.

Відповідно до ч. 2ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

У ч. 3, 4ст. 137 ЦПК Українизазначено, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною восьмоюстатті 141 ЦПК Українивизначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (п. 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд вважає, що наявні підстави для часткового відшкодування ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу, понесених в суді апеляційної інстанції, у розмірі 5 000 грн.

Оскільки апеляційну скаргу подано одним із відповідачів Піщанською селищною радою, яка фактично оскаржує рішення суду першої інстанції в частині вирішення позовної вимоги, за якою вона визнана судом належним відповідачем (вимога про поновлення на роботі), апеляційний суд вважає, що саме з селищної ради підлягають стягненню понесені позивачем витрати в суді апеляційної інстанції.

Керуючись ст.137,141,367, 374, 375,381-384,389, 390 ЦПК України,

постановив:

Апеляційну скаргу Піщанськоїселищної ради залишити без задоволення.

Рішення Піщанського районного суду Вінницької області від25квітня2023року залишити без змін.

Стягути з Піщанськоїселищної ради (ЄДРПОУ 04325986) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) витрати на правничу допомогу, понесені в суді апеляційної інстанції, в розмірі 5000 (п`ять тисяч) гривень.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 17 серпня 2023 року.

Головуючий Т.Б. Сало

Судді І.В. Міхасішин

О.В. Ковальчук