Ухвала

від 16.08.2023 по справі 509/4164/22

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 11-кп/813/1699/23

Справа № 509/4164/22

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач ОСОБА_2

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.08.2023 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючий суддя - ОСОБА_2 ,

судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю:

секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,

прокурора - ОСОБА_6 ,

представника потерпілого - ОСОБА_7 ,

представника цивільного відповідача ПП «Благодатне» - ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 в інтересах цивільного відповідача Приватного підприємства «Благодатне» на вирок Овідіопольського районного суду Одеської області від 23 травня 2023 року в рамках кримінального провадження №12022160000000580 від 20 серпня 2022 року, за обвинуваченням:

ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Красилов Хмельницького району Хмельницької області, українця, громадянина України, освіта середня, одруженого, має на утриманні неповнолітню дитину ІНФОРМАЦІЯ_2 , працює водієм в ПП «Благодатне», зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України,

встановив:

Зміст оскарженого судового рішення

Оскаржуваним вироком ОСОБА_9 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, та призначено покарання у вигляді позбавлення волі строком на 3 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на один рік. Обрано ОСОБА_9 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Строк відбування покарання вирішено рахувати з 23.05.2023.

Цивільний позов ОСОБА_10 та ОСОБА_11 до ПП "Благодатне" про стягнення моральної шкоди у розмірі 500 000 грн задоволено. Стягнуто з ПП "Благодатне" моральну шкоду на користь:

- ОСОБА_10 у розмірі 250 000 грн.,

- ОСОБА_11 - 250 000 грн.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат та щодо долі речових доказів.

Згідно з встановленими судом першої інстанції обставинами, 20.08.2022, приблизно о 18 год. 40 хв., у світлий час доби, в умовах необмеженої видимості водій ОСОБА_9 , керуючи технічно справним автопоїздом у складі спеціалізованого вантажного сідлового тягача «MAN TGS 18.440», реєстраційний номер НОМЕР_1 , зі спеціалізованим напівпричепом STAS 038 3FAK, реєстраційний номер НОМЕР_2 , здійснював рух по проїзній частині вул.Овідіопольська дорога, з боку смт.Великодолинське в напрямку м.Одеси, по якій організований двосторонній рух, двохрядний рух, зустрічні напрямки руху розділені горизонтальною дорожньою розміткою 1.1 ПДР. Водій, проїжджаючи по території с.Нова Долина Одеського району Одеської області, наблизився до регульованого перехрестя вулиць Овідіопольська дорога та вул.Крупська, на якому дорожній рух регулювався світлофором. Оскільки в той момент на світлофорі, розташований на вищезазначеному перехресті, увімкнувся «червоний» сигнал для руху транспортних засобів по вул.Овідіопольській дорозі, то водій ОСОБА_9 зупинив керований ним автопоїзд перед зазначеним перехрестям, таким чином, що передня частина кабіни керованого ним спеціалізованого вантажного сідлового тягача «MAN TGS 18.440», реєстраційний номер НОМЕР_1 , розташовувалась за лінією дорожньої розмітки 1.12 (стоп-лінія) ПДР і перед лінією дорожньої розмітки 1.14.1 ПДР, чим він порушив вимоги горизонтальної дорожньої розмітки 1.12 Розділу 34 ПДР та позбавив себе можливості безперешкодно оглядати з робочого місця водія автомобіля всю частину дороги, розташованої перед кабіною керованого ним вантажного автомобіля, а також безперешкодно оглядати пішоходів, які знаходилися на даній частині дороги.

В цей час на проїзну частину вул.Овідіопольська дорога, а саме перед регульованим пішохідним переходом, який розташований перед перехрестям з вулиць Овідіопольська дорога та вул.Крупська і, відповідно, перед передньою частиною кабіни спеціалізованого вантажного сідлового тягача «MAN TGS 18.440», реєстраційний номер НОМЕР_1 , вийшла пішохід ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка перед пішохідним переходом почала перетинати проїзну частину вул.Овідіопольська дорога, тобто рухалася справа наліво відносно попереднього напрямку руху вказаного автопоїзду.

Коли на світлофорах, розташованих на перехресті вул.Овідіопольська дорога з вул.Крупська в с.Нова Долина, увімкнувся «зелений» сигнал для руху транспортних засобів по вул. Овідіопольська дорога, водій за допомогою дзеркала переднього виду, кріплення для якого було встановлено на кабіні його вантажного автомобіля, але в момент ДТП було відсутнє, маючи реальну і об`єктивну можливість виявити вищевказаного пішохода ОСОБА_12 , яка перебувала перед передньою частиною кабіни керованого ним спеціалізованого вантажного сідлового тягача «MAN TGS 18.440», реєстраційний номер НОМЕР_1 , і яка не закінчила перехід проїзної частини, та маючи можливість надати пішоходу закінчити перетинати проїзну частину, в порушення вимог п.2.3. (б), п. 31.1 ПДР уважним не був, постійно не стежив за дорожньою обстановкою, внаслідок чого відповідно не відреагував на її зміну і діючи з необережності та в порушення вимог п.п.1.5., 10.1., 18.2. ПДР не переконався в безпеці свого руху та не надав дорогу вказаному пішоходу, яка закінчувала перехід проїзної частини, та проявляючи кримінально-протиправну самовпевненість, відновив рух на керованому ним автопоїзді вперед, внаслідок чого скоїв наїзд лівою передньою частиною кабіни керованого ним спеціалізованого вантажного сідлового тягача «MAN TGS 18.440», реєстраційний номер НОМЕР_1 , на пішохода ОСОБА_12 , від чого остання впала на проїзну частину, та після цього відбувся наїзд (переїзд) на неї лівим переднім колесом і лівими задніми колесами зазначеного вантажного сідлового тягача.

Внаслідок даної дорожньо-транспортної події смертельно травмовано пішохода ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , якій заподіяні численні тілесні ушкодження.

Смерть ОСОБА_12 перебуває в прямому причинному зв`язку з наявною у неї поєднаною травмою голови, тулуба та кінцівок у вигляді перелома хребта з повним розривом спинного мозку, множинними переломами ребер, розміжченням нижніх долей легень, печінки, розривами брижі кишок, селезінки, переломами кісток тазу, неповною травматичною ампутацією правої гомілки, заподіяними їй при дорожньо-транспортній події. Безпосередньою причиною смерті ОСОБА_12 став шок. Ушкодження виявлені при експертизі трупа ОСОБА_12 складають єдиний нерозривний морфологічний комплекс поєднаної травми голови, тулуба та кінцівок, що призвела до розвитку загрожуючого життю стану - шоку, мають ознаки ТЯЖКИХ тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя, згідно з п.2.1.1 (а) та п.2.1.3 («з», «и», «л», «м», «н», «о») «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» (1995р).

Допущенні водієм ОСОБА_9 порушення вимог п.п.10.1., 31.1. ПДР знаходяться в прямому причинно-наслідковому зв`язку з виникненням дорожньо-транспортної події та настанням суспільно-небезпечних наслідків у вигляді спричинення смерті потерпілої ОСОБА_12 .

Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У червні 2023 року представник цивільного відповідача ПП «Благодартне» - захисник ОСОБА_8 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій, не оскаржуючи вирок у частині призначення покарання обвинуваченому, просив змінити вирок Овідіопольського районного суду Одеської області від 23.05.2023 у частині стягнення моральної шкоди, а саме відмовити у задоволенні цивільного позову ОСОБА_10 та ОСОБА_11 до ПП «Благодатне» про стягнення моральної шкоди у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги захисник зазначає, що:

- судом не враховано, що обвинувачений намагався відшкодувати шкоду потерпілому, але потерпілий відмовився від прийняття коштів від нього;

- суд необґрунтовано прийняв до уваги глибину моральних і фізичних страждань обох цивільних позивачів та не вірно визначив розмір шкоди, що підлягає стягненню;

- в оскаржуваному вироку не зазначено, що автомобіль «MAN TGS 18.440», реєстраційний номер НОМЕР_1 , на момент вчинення злочину буз забезпечений страховим полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, тому обов`язок відшкодування покладається на страховика;

- представник потерпілих невірно визначив відповідачем ПП «Благодатне», оскільки винною особою є не ПП «Благодатне», а саме ОСОБА_9 ;

- суд не прийняв до уваги відзив на позов.

Позиції учасників судового розгляду

16 серпня 2023 року в судовому засіданні апеляційної інстанції прийняли участь прокурор ОСОБА_6 , представник потерпілого ОСОБА_7 та представник ПП «Благодатне» - ОСОБА_8 .

Представник ПП «Благодатне» підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги.

Прокурор та представник потерпілого заперечили проти задоволення апеляційної скарги, посилаючись на законність оскаржуваного вироку суду.

Цивільні позивачі в судове засідання не прибули, заперечення на апеляційну скаргу не надали.

Цивільні позивачі, будучи повідомленими про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги належним чином, участі в судовому засіданні не прийняли, про причини не прибуття не повідомили, з клопотаннями про відкладення судового засідання не звертались, що з огляду на положення ч.4 ст.405 КПК України не перешкоджає проведенню розгляду.

Обвинувачений ОСОБА_9 був належним чином повідомлений про розгляд справи через ДУ «Ізмаїльський слідчий ізолятор», про що свідчить зворотне поштове повідомлення (а.с.210). Клопотання про свою обов`язкову участь у судовому засіданні апеляційної інстанції ОСОБА_9 не заявив.

16.08.2023 в судовому засіданні представником ОСОБА_8 в інтересах ПП «Благодатне» заявлене клопотання про відкладення розгляду справи та забезпечення явки обвинуваченого у судове засідання.

Прокурор та представник потерпілого просили відмовити у задоволенні зазначеного клопотання.

Суд відмовив представнику ОСОБА_8 у заявленому клопотанні з огляду на положення ч.4 ст.401 КПК України, враховуючи, що в апеляційній скарзі не порушується питання про погіршення становища обвинуваченого, його участь у судовому засіданні не визнана судом обов`язковою, відсутнє клопотання обвинуваченого про участь у судовому засіданні.

Заслухавши суддю-доповідача, прокурора, представника потерпілого та представника цивільного відповідача, перевіривши матеріали кримінального провадження і доводи апеляційної скарги, апеляційний суд доходить висновку про таке.

Мотиви апеляційного суду

Відповідно до ч.1 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Згідно з положеннями ст.2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Висновок суду про доведеність вчинення ОСОБА_9 кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, за кваліфікуючими ознаками: порушення правил безпеки дорожнього руху, що спричинило смерть потерпілого, відповідає фактичним обставинам справи, які ніким не оспорюються.

Враховуючи положення ч.1 ст.404 КПК України, вирок Овідіопольського районного суду Одеської області від 23.05.2023 переглядається апеляційним судом в межах апеляційної скарги.

Щодо доводів апеляційної скарги представника цивільного відповідача ПП «Благодатне» про невірне вирішення судом першої інстанції цивільного позову, суд апеляційної інстанції зазначає таке.

За змістом приписів ст.ст.55, 124 Конституції України права і свободи людини та громадянина захищаються судом; юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення; законом може бути визначений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору.

Положеннями ч.2 ст.127 КПК України перебачено, що шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Відповідно до ст.128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні правовідносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Під час вирішення цивільного позову суд зобов`язаний об`єктивно дослідити обставини справи, з`ясувати учасників та характер правовідносин, що склалися між ними, встановити розмір шкоди, заподіяної внаслідок вчинення кримінального правопорушення, а також визначити порядок її відшкодування.

Ці вимоги закону під час вирішення цивільного позову судом першої інстанції дотримані в повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, цивільні позивачі ОСОБА_10 (мати загиблої) та ОСОБА_11 (син загиблої) з метою відшкодування заподіяної ним внаслідок учинення ОСОБА_9 кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, моральної шкоди звернулись до суду під час кримінального провадження до початку судового розгляду з цивільним позовом до ПП «Благодатне», з яким ОСОБА_9 перебуває у трудових відносинах (а.с.35-45).

Розмір моральної шкоди позивачі оцінили у 578 000 грн., тобто по 289 000 грн. кожному.

Зазначили, що у виконання Закону «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закону №1961-IV) позивачі звертались до страхової компанії «Універсальна», в якій була застрахована цивільно-правова відповідальність, пов`язана з експлуатацією забезпеченого транспортного засобу - «MAN TGS 18.440», реєстраційний номер НОМЕР_1 , з повідомленнями про настання страхового випадку та з заявами на виплату страхового відшкодування, в яких просили відшкодувати моральну шкоду на загальну суму 78 000 грн, по 39 000 грн. кожному у відповідності до вимог п.27.3 ст.27 Закону №1961-IV. Виплата страхового відшкодування страховою компанією на час подачі позову не здійснена. Проте, позивачі, вважаючи, що розмір страхового відшкодування моральної шкоди не є співмірним із фактичним розміром заподіяної моральної шкоди, тому на підставі ст.ст.1172,1187,1194 ЦК України просили стягнути з ПП «Благодійна» решту суми моральної шкоди у розмірі 500 000 грн, тобто по 250 000 грн. кожному з позивачів.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов, виходив з того, що злочинними діями ОСОБА_9 цивільним позивачам була заподіяна моральна шкода, яка полягає в моральних переживаннях і стражданнях, що їх зазнала мати (донька) цивільних позивачів, у зв`язку з спричиненням їй тяжких тілесних ушкоджень, внаслідок яких вона померла. З урахуванням характеру та обсягу моральних страждань, порушення звичайного способу та ритму життя цивільних позивачів, суд дійшов висновку, що завдана останнім моральна шкода підлягає відшкодуванню у сумі 250 000 грн. на користь кожного цивільного позивача, яка, на думку суду першої інстанції, відповідатиме вимогам розумності, виваженості та справедливості.

Цивільні позивачі не оскаржували вирок суду до суду апеляційної інстанції.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_9 перебуває у трудових відносинах з ПП «Благодатне», що підтверджується наказом від 19.10.2021, яким ОСОБА_9 прийнятий на роботу в ПП «Благадатне» на посаду водія автотранспортних засобів (а.с.70).

24.01.2022 між ПрАТ «СК «Універсальна» та ПП «Благодатне» укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Забезпеченим транспортним засобом за полісом страхування № ЕР-207863324 виступив автомобіль «MAN TGS 18.440», реєстраційний номер НОМЕР_1 .Строк дії договору з 25.01.2022 по 24.01.2023. Страхова сума на одного потерпілого за шкоду, заподіяну життю і здоров`ю, - 260 000 грн (а.с.62).

Дорожня транспортна пригода сталася 20.08.2022, тобто під час дії вказаного договору.

Відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю потерпілого в дорожньо-транспортній пригоді, а також особам, яким завдано шкоди смертю годувальника, та витрати на поховання, якщо смерть потерпілого настала в результаті страхового випадку, здійснюється у порядку, передбаченому параграфом 2 Глави 82 ЦК України та Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон №1961-IV).

Відповідно до ч.1 ст.1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо-

і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Згідно з ч.2 ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до положень ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки (п.1 ч.2 ст.1167 ЦК України)

При цьому, згідно з ч.1 ст.1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Аналіз норм статей 1167, 1172, 1187 ЦК України дає підстави для висновку про те, що шкода (в тому числі моральна), завдана внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з вини водія, який на відповідній правовій підставі керував автомобілем, що належить роботодавцю, відшкодовується власником (володільцем) цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.

Вказане узгоджується з позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 05.12.2018 у справі № 426/16825/16-ц.

Положення статей 1187, 1188 ЦК України є спеціальними по відношенню до статей 1166, 1167 ЦК, у зв`язку з чим перевага у застосуванні має надаватися спеціальним нормам. Зазначене узгоджується з усталеною судовою практикою Верховного Суду, викладеною, зокрема, в постановах від 19.06.2019 у справі № 630/163/16-к, від 07.12.2022 у справі № 756/16899/17.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що саме ПП «Благодатне» має нести відповідальність в порядку ч.1 ст.1172 ЦК України, оскільки в результаті неправомірних дій ОСОБА_9 , які пов`язані з виконанням ним своїх трудових обов`язків у ПП «Благодатне», в законному володінні якого перебуває автомобіль марки «MAN TGS 18.440», реєстраційний номер НОМЕР_1 (джерело підвищеної небезпеки), сталася ДТП, в результаті якої наступила смерть ОСОБА_12 , чим завдано моральну шкоду цивільним позивачам. Тому обов`язок по відшкодуванню моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, має бути покладено на ПП «Благодатне», з якою обвинувачений перебував у трудових відносинах.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги представника цивільного відповідача в цій частині є безпідставними.

Щодо обов`язку відшкодування шкоди страховиком колегія суддів виходить з такого.

У ст.3 Закону №1961-IV визначено, що метою здійснення обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а також захист майнових інтересів страхувальників.

За положеннями ст.6 Закону №1961-IV страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Згідно з пунктом 22.1 ст. 22 Закону №1961-IV у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до ст.23 Закону №1961-IV шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, зокрема, є шкода, пов`язана зі смертю потерпілого.

Стаття 27 Закону № 1961-IV встановлює, що шкода, пов`язана із смертю потерпілого включає в себе: шкоду, завдану смертю потерпілого, утриманцям на підставі п.27.2; моральну шкоду на підставі п.27.3 і витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника на підставі п.27.4.

Страховик відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами (п.27.3 ст.27 Закону № 1961-IV).

Положення цього Закону не вимагають від заявника доказувати страховику розмір моральної шкоди, заподіяної смертю потерпілого. Завдання моральної шкоди презюмується законодавцем внаслідок самого факту настання смерті через ДТП.

При визначені розміру відшкодування за моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, позивачами враховані положення п.27.3 ст.27 Закону № 1961-IV, ст.8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» № 1928-IX та ст.1194 ЦК України.

В сенсі п.27.3 ст.27 Закону № 1961-IV загальний розмір страхового відшкодування моральної шкоди стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами. Враховуючи положення ст.8 Закону № 1928-IX, загальний розмір відшкодування моральної шкоди за п.27.3 ст.27 Закону № 1928-IX становить 78 000 грн. (6 500х12).

Обрання певного засобу правового захисту є правом, а не обов`язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує (рішення Конституційного Суду України від 9 липня 2002 року № 15-рп/2002). Відтак, позивач вільний у реалізації свого права звернення з позовом до особи, яка на підставі чинного законодавства України несе відповідальність за завдану шкоду.

З матеріалів справи вбачається, що цивільні позивачі звернулись до ПАТ «СК «Універсальна» з повідомленням про ДТП та заявами про відшкодування моральної шкоди (а.с.46-49).

Загальний розмір моральної шкоди позивачі оцінили у 578 000 грн., з яких 78 000 грн вони очікують отримати виплату у позасудовому порядку з страхової компанії «Універсальна», а 500 000 грн. - у судовому порядку з ПП «Благодатне» в рамках розгляду цивільного позову у цій справі.

При цьому, за положеннями ст.1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Враховуючи вказану норму, позивачі просили стягнути різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням), а саме: 578 000 - 78 000 = 500 000 грн., тобто по 250 000 грн. кожному.

Тому посилання апелянта на покладання обов`язку відшкодування моральної шкоди за цивільним позовом на страхову компанію не ґрунтуються на правовій основі.

Доводи апелянта щодо не вірного визначення розміру шкоди не заслуговують на увагу з огляду на таке.

Положеннями ч.1 ст.23 ЦК України передбачено, що моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Частиною 3 ст.23 ЦК України встановлено, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Системне тлумачення норм кримінального процесуального та цивільного законодавства України свідчить про те, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди визначається судом залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Така позиція колегії суддів узгоджується з усталеною практикою Верховного Суду, зазначеною у постановах від 04 листопада 2021 року у справі № 205/3109/20 (провадження № 51-3752км21), від 27 жовтня 2022 року у справі № 200/1437/18 (провадження № 51-2280км22), від 01 листопада 2022 року у справі № 748/356/19 (провадження № 51-1402км22), від 15 листопада 2022 року у справі № 635/6067/19 (провадження № 51-306км22), від 12 січня 2023 року у справі № 554/8829/19 (провадження № 51-2208км22) та від 16 лютого 2023 року у справі № 289/1825/19 (провадження № 51-94км22).

Суд повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд повинен наводити в рішенні відповідні мотиви.

Однією з обов`язкових умов настання відповідальності є встановлення причинно-наслідкового зв`язку між діянням особи та заподіянням шкоди, який полягає в тому, що шкода є наслідком саме протиправного діяння особи, а не якихось інших обставин. Проста послідовність подій не повинна братися до уваги. Об`єктивний причинний зв`язок як умова відповідальності виконує функцію визначення об`єктивної правової межі відповідальності за шкідливі наслідки протиправного діяння. Заподіювач шкоди відповідає не за будь-яку шкоду, а тільки за ту шкоду, яка завдана його діями. Відсутність причинного зв`язку означає, що шкода заподіяна не діями заподіювача, а викликана іншими обставинами.

Мотивуючи своє рішення в частині вирішення цивільного позову, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Слід зазначити, що цивільні позивачі (мати та син загиблої) втратили будь-який зв`язок з донькою (матір`ю) з часу її смерті, було порушено звичний для них зв`язок з рідною донькою (матір`ю). Цивільним позивачам завдано значних душевних страждань, пов`язаних зі смертю доньки (матері), безповоротна втрата якої спричинила та спричинятиме у подальшому їм психологічне напруження та розчарування, оскільки рідна донька (мати) більше не братиме участь у їх житті. Вони назавжди втратили доньку (мати), яку їм інша особа замінити не зможе, незаконні дії ОСОБА_9 позбавили їх позитивних емоцій з приводу доньки (мати).

Виходячи із вимог розумності та справедливості, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог та стягнення з ПП «Благодатне» на користь ОСОБА_10 та ОСОБА_11 по 250 000 грн. кожному на відшкодування моральної шкоди. Такий розмір моральної шкоди, на думку колегії суддів, відповідає характеру кримінального правопорушення і глибині душевних страждань цивільних позивачів.

Посилання представника цивільного відповідача на ту обставину, що цивільний позивач ОСОБА_10 не була визнана потерпілою, що виключає, за його думкою, можливість задоволення її вимог не ґрунтуються на правовій основі.

Так, за положеннями ч.1 ст. 61 КПК України цивільним позивачем у кримінальному провадженні є фізична особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, юридична особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової шкоди, а також адміністратор за випуском облігацій, який відповідно до положень Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки" діє в інтересах власників облігацій, яким кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової шкоди, та яка (який) в порядку, встановленому цим Кодексом, пред`явила (пред`явив) цивільний позов.

При цьому, за ч.3 ст.61 КПК України цивільний позивач має права та обов`язки, передбачені цим Кодексом для потерпілого, в частині, що стосуються цивільного позову, а також має право підтримувати цивільний позов або відмовитися від нього до видалення суду в нарадчу кімнату для ухвалення судового рішення.

Отже, аналізуючи наведені положення процесуального закону, слід дійти висновку, що обов`язковою умовою визнання особи цивільним позивачем є пред`явлення в кримінальному провадженні цією особою цивільного позову. Інших процесуальних документів, таких як винесення постанови/ухвали про визнання особи потерпілою, закон не вимагає. З моменту подання позовної заяви органу досудового розслідування або суду особа стає учасником процесу та набуває прав, передбачених ст. 61 КПК України. Особливості та порядок пред`явлення позову у кримінальному провадженні регулюються ст.128 КПК України.

Інших доводів апеляційна скарга не містить.

Таким чином, вирок суду першої інстанції відповідає вимогам ст.370 КПК України.

Під час апеляційного перегляду порушень кримінального процесуального закону, які були б підставами для зміни чи скасування судових рішень, не виявлено.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, вирок суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407, 419, 424, 532 КПК України, апеляційний суд

ухвалив:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 в інтересах цивільного відповідача Приватного підприємства «Благодатне» - залишити без задоволення.

Вирок Овідіопольського районного суду Одеської області від 23 травня 2023 року у кримінальному провадженні №12022160000000580 від 20 серпня 2022 року за обвинуваченням ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, - залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим - у той же строк з моменту отримання копії ухвали.

Судді Одеського апеляційного суду

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4