Ухвала

від 18.08.2023 по справі 638/5525/23

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 серпня 2023 року

м. Харків

справа № 638/5525/23

провадження № 2/638/3551/23

Дзержинський районний суд м. Харкова у складі головуючої судді Яковлевої В.М., вирішуючи клопотання Приватного підприємства «Юридична компанія «Право Груп» в особі Ястрєбової Євгенії Богданівни у цивільній справі за позовом Приватного підприємства «Юридична компанія «Право Груп» в особі Ястрєбової Євгенії Богданівни до ОСОБА_1 про стягнення інфляційних втрат, трьох відсотків річних від простроченої суми,

установив:

07 червня 2023 року представник Приватного підприємства «Юридична компанія «Право Груп» - адвокат Ястрєбова Євгенія Богданівна звернулась до суду через систему «Електронний суд» з позовом до ОСОБА_1 про стягнення інфляційних втрат, трьох відсотків річних від простроченої суми.

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 09 червня 2023 року у задоволенні клопотання Приватного підприємства «Юридична компанія «Право Груп» про звільнення від сплати судового збору відмовлено. Позовну заяву Приватного підприємства «Юридична компанія «Право Груп» до ОСОБА_1 про стягнення інфляційних втрат, трьох відсотків річних від простроченої суми залишено без руху для виконання вимог статей 175 і 177 ЦПК України протягом десяти днів з дня вручення копії даної ухвали та усунення вказаних в ухвалі недоліків.

Конституцією України закріплено право кожного на судовий захист (стаття 55) та передбачено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі (стаття 124), а статтею 18Закону України«Про судоустрійі статуссуддів» визначено, що суди загальної юрисдикції спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

Суди мають враховувати, що забезпечення кожному права на справедливий суд та реалізація права особи на судовий захист мають здійснюватися з урахуванням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини, які відповідно до статті 17 «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовуються судами при розгляді справ як джерело права.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції 1950 року кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов`язків має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом (стаття 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

09 серпня 2023 року через канцелярію суду повторно надійшло клопотання ПП «Юридична компанія «Право Груп» в особі ОСОБА_2 про звільнення від сплати судового збору на підставі п. 1 частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір».

Клопотання обгрунтовано тим, що з початку введення карантину, спричиненого COVID-19, ПП «Юридична компанія «Право Груп» не здійснює ні господарської діяльності, ані представництва замовників та надання юридичних послуг. Надходження до каси та розрахункового рахунку відсутні. Також, зазначає, що у зв`язку із військовими діями, спричиненими повномасштабним вторгненням на територію України, діяльність ПП «Юридична компанія «Право Груп» фактично припинена, що підтверджується довідкою від 07 серпня 2023 року за період з 01 січня 2023 року по 30 червня 2023 року.

Вирішуючи питання про відкриття провадження по справі, суди повинні перевірити відповідність вимог, з якими заявник звертається до суду для захисту, а також дотримання ним вимог, передбачених статтею 175, 177 ЦПК України.

На даний час не може бути відкрито провадження у справі, оскільки позовна заява подана без додержання вимог, встановлених статтями 175 і 177 ЦПК України.

Відповідно до частини четвертої статті 177ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Судовий збір - це грошова сума, що сплачується особою, яка звертається до суду. Розмір судового збору визначається законом і залежить від об`єктивних ознак позову (заяви), з яких правовідносин він виник і який предмет позову. Умови сплати судового збору однакові і рівні для всіх позивачів, а пільги щодо його сплати передбачені безпосередньо законом.

Правові засади справляння судового збору, платники, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначені Законом України «Про судовий збір» від 08 липня 2011 року № 3674-VI.

Відповідно до вимог частини першої статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Вивчивши клопотання та додані до нього докази, суд вважає, що заявлене повторно клопотання з аналогічних підстав задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Відповідно до частин першої-другої статті 133 ЦПК Українисудові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України «Про судовий збір» № 3674-VI.

Частиною першою статті 136 ЦПК України передбачено, що суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі.

Наведене узгоджується з вимогами частини 1 статті 8 Закону України «Про судовий збір», відповідно до якої, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або2) позивачами є:а) військовослужбовці;б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю;г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї;ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Як вбачається з правової позиції Великої палати Верховного Суду від 14 січня 2021 у справі № 0940/2276/18, питання відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати врегульоване статтею 8 Закону України "Про судовий збір", норма якої є спеціальною.

Як убачається зі змісту цієї норми, існує три умови, за яких суд, враховуючи майновий стан сторони та за її клопотанням, може відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення (частина першастатті 8 Закону України "Про судовий збір"), зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати (частина друга цієї ж статті):

1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або

2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або

3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Законом України «Про судовий збір» визначений перелік осіб, які безумовно звільнені від сплати судового збору у всіх інстанціях у силу закону, який наділяє їх певним статусом, або виходячи із чітко визначеного предмета спору. Цей перелік наведений устатті 5 зазначеного Законута є вичерпним.

З аналізу статті 8 Закону України «Про судовий збір» чітко вбачається, що законодавець, застосувавши юридичну конструкцію, тим самим визначивши, що питання звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору осіб, які не зазначені в статті 5, або у справах із предметом спору, не охопленим статтею 5, є правом, а не обов`язком суду навіть за наявності однієї з умов для такого звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення.

Що ж до самих умов, визначених статтею 8, то вони диференційовані за суб`єктним та предметним застосуванням.

Так, умови, визначені у пунктах 1 та 2 частини першої статті 8, можуть застосовуватися лише до фізичних осіб, котрі перебувають у такому фінансовому стані, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру їх річного доходу, та до фізичних осіб, що мають певний соціальний статус, підтверджений державою, - є військовослужбовцями, батьками, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; одинокими матерями (батьками), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; особами, які діють в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена.

Щодо третьої умови, визначеної у пункті 3 частини першої статті 8, то законодавець, застосувавши слово "або", не визначив можливість її застосування за суб`єктом застосування, в той же час визначив коло предметів спору, коли така умова може застосовуватись, - лише у разі, коли предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю, тобто особистих майнових та особистих немайнових прав фізичних осіб.

Окремо слід зазначити, що встановленийстаттею 8 Закону України «Про судовий збір» перелік умов, за яких, в тому числі юридична особа може бути звільнена від сплати судового збору, також є вичерпним.

При цьому, як уже зазначалось, із системного аналізу змісту норм зазначеної статті убачається, що положення пунктів 1 та 2 частини першої статті 8 Закону України" Про судовий збір" не поширюються на юридичних осіб, незалежно від наявності майнового критерію (майнового стану учасника справи - юридичної особи), а положення пункту 3 частини першоїстатті 8 Закону України «Про судовий збір» можуть бути застосовані до юридичної особи за наявності майнового критерію, але тільки у справах, визначених цим пунктом, тобто предметом позову у яких є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Відповідно п. 29 Постанови Пленуму ВССУ №10 від 17.10.2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» зазначено, що відповідно до статті 8 Закону України «Про судовий збір» єдиною підставою для відстрочення або розстрочення сплати судового збору є врахування судом майнового стану сторони, тобто фізичної або юридичної особи (наприклад, довідка про доходи, про склад сім`ї, про наявність па утриманні непрацездатних членів сім`ї, банківські документи про відсутність на рахунку коштів, довідка податкового органу про перелік розрахункових та інших рахунків тощо). Особа, яка заявляє клопотання про звільнення від сплати судового збору, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.

У своїй практиці Європейський суд вказав, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 § 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду.

Із урахуванням багаточисельної судової практики, можна дійти висновку, що за змістом положень статті 8 Закону питання про відстрочення та розстрочення судом сплати судового збору, зменшення розміру судового збору або звільнення від його сплати з підстав майнового стану сторони, вирішується на розсуд суду в кожному конкретному випадку залежно від обставин справи та обґрунтованості доводів сторони належними і допустимими доказами на підтвердження того, що майновий стан сторони дійсно перешкоджає сплаті нею судового збору в установленому порядку і розмірі.

Таким чином, відстрочення (розстрочення) сплати судового збору, а також звільнення від його сплати або зменшення його розміру з підстав, передбачених статтею 8 Закону, є прерогативою суду, який вирішує питання відкриття провадження

За наведених обставин, та враховуючи, що предметом справи, що розглядається, не є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю, правові підстави для задоволення клопотання ПП «Юридична компанія «Право груп» про звільнення від сплати судового збору за подання позовної заяви відсутні.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» «право на суд» не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими.

У рішенні у справі «Креуз проти Польщі» від 19 червня 2001 року Європейський суд з прав людини вказав, що інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовувати накладення фінансових обмежень на доступ особи до суду. Положення пункту 1 статті 6 Конвенції про виконання зобов`язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах.

Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у ст. 6 розд. І Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду (справа «Принц Ліхтенштейну Ганс-Адамс ІІ проти Німеччини»).

Статтею 129Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Враховуючи встановлений законом обов`язок сплатити судовий збір та відсутність у позивача пільг, передбачених статтею 5 Закону України «Про судовий збір», щодо його сплати, можна зробити висновок про те, що належний баланс між інтересами держави у стягненні судового збору за розгляд справи та інтересами позивача стосовно можливості звернення до суду у даній справі дотримано.

За таких обставин суд доходить висновку про відсутність правових підстав для задоволення клопотання про звільнення від сплати судового збору.

Нормами ЦПК України, передбачено обов`язок осіб, які беруть участь у справі, добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема, щодо сплати судового збору.

У ЦПК України чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасника справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у нього прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом.

Такими процесуальними обов`язками учасників справи визначено, крім іншого, надання документу про сплату судового збору.

Так, згідно частиною четвертою статті 177 ЦПК України, до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Представником позивача, в порушення вимог статті 177 ЦПК України, до позовної заяви не додано документу, що підтверджує сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Відповідно до частини другої статті 4 ЗУ «Про судовий збір» від 08.07.2011 р. № 3674 VI, судовий збір за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана юридичною особою складає 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня - 2684,00 гривні.

Cлід зазначити, що наведені в клопотанні доводи є аналогічними, вже були предметом розгляду судом та їм була надана належна правова оцінка в ухвалі суду від 09 червня 2023 року.

Керуючись статтями 136, 260 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

У задоволенні клопотання Приватного підприємства «Юридична компанія «Право Груп» в особі Ястрєбової Євгенії Богданівни про звільнення від сплати судового збору повторно - відмовити.

Роз`яснити позивачу, що в разі якщо у вказаний строк недоліки позовної заяви не будуть усунуті, позовна заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Копію ухвали надіслати позивачу.

Ухвала набирає законної сили з дня її підписання суддею та оскарженню в апеляційному порядку не підлягає.

Суддя В.М. Яковлева