Рішення

від 15.08.2023 по справі 214/2913/23

САКСАГАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРИВОГО РОГУ

Справа № 214/2913/23

2/214/3054/23

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

15 серпня 2023 року Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, у складі:

головуючого - судді Попова В.В.,

при секретарі - Собченко Н.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, у м. Кривому Розі, в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Навчально-виробничий центр» Дніпропетровської обласної ради про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулась до суду із зазначеним позовом, в якому просить стягнути з Комунального підприємства «Навчально-виробничий центр» Дніпропетровської обласної ради (далі - Відповідач) на свою користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач працювала у Відповідача на посаді провідного інженера з підготовки кадрів з оплатою праці згідно штатного розпису. 12 травня 2022 року позивач звільнилась з роботи за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України. Так, на день звільнення з роботи позивачу було нараховано заробітну плату за період з 01 березня 2022 року по 12 травня 2022 року у розмірі 17778 грн. 64 коп., але яка не була виплачена за браком коштів. Позивач вважає такі дії зі сторони Відповідача протиправними, у зв`язку з чим Відповідач має сплатити на її користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 12 травня 2022 року по 27 квітня 2023 року, тобто за 250 днів, у розмірі 90197 грн. 50 коп., виходячи з розміру її середньої заробітної плати за один день 360 грн. 79 коп.

Ухвалою судді Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 02.05.2023 року зазначена позовна заява була прийнята до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

04 липня 2023 року до суду від представника Відповідача надійшов відзив на позовну заяву з проханням відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Так, у відзиві зазначено, що позивач у позовній заяві посилається на статтю 117 КЗпП України, однак зазначає тільки ту її частину, яка її влаштовує і не посилається на частину, де визначено період за який може бути нарахована відповідна компенсація, а саме не більше ніж як за шість місяців, у зв`язку з чим строк для обчислення середнього заробітку обчислюється з 12 травня 2022 року по 12 листопада 2022 року і становить 185 днів. Окрім того, також зазначено, що позивач звернувшись до суду з даним позовом після спливу з часу її звільнення до звернення до суду майже року, порушила процесуальний строк звернення до суду за захистом своїх порушених прав.

Позивачем, у свою чергу, було надано відповідь на відзив, в якій позивач не погодилась з доводами викладеними у відзиві на позов стосовно пропуску нею строків звернення до суду, посилаючись при цьому на положення Глави ХІХ Прикінцевих положень КЗпП України, згідно з якими під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Разом з тим, зазначила, що нею 07 липня 2023 року було отримано від представника Відповідача копію довідки про її дохід за період з 01 листопада 2021 року по 12 травня 2022 року, в якій була зазначена заборгованість підприємства перед нею у розмірі 16460 грн. 17 коп. та отримано копію довідки - розрахунка середньої заробітної плати з урахуванням середньоденної її заробітної плати у розмірі 645 грн. 12 коп., у зв`язку з чим вона погодилась зі строком, за який їй має бути виплачений середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у 185 днів та вважала, що сума до стягнення має складати 119347 грн. 20 коп., виходячи з наступного розрахунку: 645 грн. 12 коп. * 185 днів.

Разом з тим, представник Відповідача надав до суду заперечення на відповідь на відзив, в яких не погодився з доводами викладеними у відповіді позивача на відзив, а позивач надала відповідь на заперечення на відповідь на відзив, в якій наголошувала на задоволенні її позовних вимог щодо стягнення на її користь середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період у 185 днів у розмірі 119347 грн. 20 коп.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, клопотання учасників провадження про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін до суду не надходило.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Так, згідно копії трудової книжки на ім`я позивача, остання 07 лютого 2013 року була прийнята на роботу до Комунального підприємства «Навчально-виробничий центр» Дніпропетровської обласної ради на посаду інженера з підготовки кадрів та з 02 червня 2014 року була переведена на посаду провідного інженера з підготовки кадрів.

Як убачається зі штатного розпису Комунального підприємства «Навчально-виробничий центр» Дніпропетровської обласної ради, затвердженого в.о. директора ОСОБА_2 , який вводиться з 01 лютого 2022 року, посадовий оклад провідного інженера з підготовки кадрів був установлений у розмірі 10576 грн. 00 коп., надбавка за вислугу років у розмірі 2115 грн. 20 коп., а разом - 12691 грн. 20 коп.

Згідно бухгалтерської довідки-розрахунку середньої заробітної плати позивача, виданої за підписом головного бухгалтера Комунального підприємства «Навчально-виробничий центр» Дніпропетровської обласної ради ОСОБА_3 , середньоденна заробітна плата позивача за період із січня 2022 року по лютий 2022 року становить 645 грн. 12 коп.

Згідно наказу №61 від 24.02.2022 року, виданого в.о. директора Комунального підприємства «Навчально-виробничий центр» Дніпропетровської обласної ради ОСОБА_2, у зв`язку з призупиненням роботи КП НВЦ ДОР через введення в Україні воєнного стану Указом Президента України від 24.02.2022 року №64, від`їздом за межі міста частини працівників, зменшення кількості замовників, оголошено простій і зупинено на період з 24 лютого 2022 року до закінчення воєнного стану роботу КП НВЦ ДОР відповідно до ст. 113 КЗпП з можливим продовженням до закінчення воєнного стану або активних бойових дій у регіоні. Працівники під час воєнного стану звільняються від обов`язку бути присутніми на робочих місцях з установленням оплати у розмірі 2/3 окладу за відпрацьований час. Простій не розповсюджується на сторожів, вони продовжують виконувати свої обов`язки згідно табелю, без додаткових надбавок. Головному бухгалтеру надається можливість працювати дистанційно по потребі підприємства.

Згідно наказу №63 від 12.05.2022 року, виданого в.о. директора Комунального підприємства «Навчально-виробничий центр» Дніпропетровської обласної ради ОСОБА_2, ОСОБА_1 була звільнена з посади провідного інженера з підготовки кадрів за власним бажанням відповідно до положень ст. 38 КЗпП України на підставі її особистої заяви від 11.05.2022 року.

Згідно довідки №НЦ000000002 від 26.06.2023 року, виданої за підписом головного бухгалтера Комунального підприємства «Навчально-виробничий центр» Дніпропетровської обласної ради ОСОБА_3 , дохід позивача за період з 01 листопада 2021 року по 12 травня 2022 року склав 68973 грн. 50 коп., за період з 12 травня 2022 року по 27 червня 2023 року виплачено 38586 грн. 55 коп., до сплати залишилось 16460 грн. 17 коп.

Стаття 43 Конституції України гарантує, що кожен має право на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначається цим Кодексом, Законом України «Про оплату праці» та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Згідно ч. 1 ст. 21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Відповідно до ч. 5 ст. 97 КЗпП України оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов`язань щодо оплати праці.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата. Своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості.

Відповідно до ст. 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Відповідно до вимог ст. 47 КЗпП України (в редакції чинній станом на день звільнення позивача) власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, провести з ним розрахунок у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.

Відповідно ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Згідно зі ст. 117 КЗпП в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Статтею 233 КЗпП України (в редакції чинній станом на день звільнення позивача) передбачено, що працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення. У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Разом з тим суд зазначає, що з 19 липня 2022 року статті 47, 116, 117, 233 КЗпП України діють в новій редакції згідно Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» №2352-IX від 01.07.2022 року (далі по тексту - Закон №2352).

Так, згідно ст. 47 КЗпП України (в редакції Закону №2352) роботодавець зобов`язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.

Відповідно до ст. 116 КЗпП України (в редакції Закону №2352) при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати. У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.

Згідно ч. 1 ст. 117 КЗпП України (в редакції Закону №2352) у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

Відповідно до ч. 2 ст. 117 КЗпП України при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.

Статтею 233 КЗпП України (в редакції Закону №2352) передбачено, що працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Частиною другою статті 233 КЗпП України передбачено, що із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).

Так, відповідно до положень зазначених вище ст. 116 та ст. 117 КЗпП України на підприємство, установу, організацію покладається обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать, а у разі невиконання такого обов`язку наступає передбачена ст. 117 КЗпП України відповідальність.

Метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника у зв`язку з його звільненням з роботи, зокрема захист права працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя.

Отже, стягнення з роботодавця (власника або уповноваженого ним органу підприємства, установи, організації) середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу) за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, який нараховується у розмірі середнього заробітку і спрямований на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій).

У Рішенні від 22.02.2012 року №4-рп/2012 у справі №1-5/2012 щодо офіційного тлумачення положень статті 233 КЗпП України у взаємозв`язку з положеннями статей 117, 237-1 цього Кодексу Конституційний Суд України вказав, що в аспекті конституційного звернення положення частини першої статті 233 КЗпП України у взаємозв`язку з положеннями статей 116, 117 цього Кодексу слід розуміти так, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався.

Так, представник відповідача у відзиві на позовну заяву наголошував на тому, що позивачем було порушено строк звернення до суду з даним позовом, позаяк позивач була звільнена 12 травня 2022 року, тоді як з даним позовом звернулась до суду 27 квітня 2023 року.

Однак, суд зазначає, що як убачається з матеріалів справи Відповідач не провів з позивачем повного розрахунку на момент звернення з позовом до суду.

Більш того, суд зауважує, що відповідно до п. 1 Глави ХІХ Прикінцевих положень КЗпП України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» від 11.03.2020 року №211 (із змінами та доповненнями) з 12 березня 2020 року в Україні введено карантин.

Постановою Кабінету Міністрів України від 23.12.2022 року №1423 «Про внесення змін до розпорядження Кабінету Міністрів України від 25.03.2020 року №338 і постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 року №1236» внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 року №1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», зокрема, продовжено карантин до 30 квітня 2023 року.

Таким чином, посилання представника Відповідача на пропуск позивачем встановлених ст. 233 КЗпП України процесуальних строків звернення до суду не заслуговують на увагу.

Отже, розглядаючи пред`явлені позовні вимоги щодо стягнення з Відповідача на користь позивача середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні, суд зазначає, що враховує в даному випадку, що позивач звернувся з позовом після набрання чинності ст. 117 КЗпП України в редакції Закону України №2352, якою встановлено обмеження щодо відшкодування працівникові його середнього заробітку за час затримки періодом, який не може перевищувати шість місяців, у зв`язку з чим суд доходить висновку про необхідність обрахунку відшкодування позивачу середнього заробітку за час затримки розрахунку в межах шестимісячного періоду, тобто з 12 травня 2022 року по 12 листопада 2022 року, проти чого не заперечила позивач та погодилась у наданій відповіді на відзив та відповіді на заперечення на відповідь на відзив.

Постановою Верховного Суду України у справі №6-2807цс16 від 01.03.2017 року роз`яснено, що при обчисленні розміру середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку слід використовувати формулу, за якою обрахуванню підлягає період затримки за робочі дні виходячи із середньоденного заробітку, обчисленого відповідно до положень Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100.

Формула для визначення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні передбачена у п.п. 2, 8 вказаного Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року за №100, і є наступною: розмір середньоденної заробітної плати помножений на кількість робочих днів затримки розрахунку. Середньоденна заробітна плата визначається так: сума заробітної плати за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана виплата, поділена на кількість відпрацьованих робочих днів за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана виплата.

Так, згідно зазначеної вище та долученої Відповідачем до матеріалів справи довідки-розрахунку середньої заробітної плати позивача, з якою остання ознайомилась та погодилась, середньоденна заробітна плата позивача за період із січня 2022 року по лютий 2022 року становить 645 грн. 12 коп.

Разом з тим, період затримки розрахунку при звільненні становить з 12 травня 2022 року по 12 листопада 2022 року (в межах шестимісячного періоду) та складає 132 робочих днів, а тому середній заробіток за час затримки розрахунку складає 85155 грн. 84 коп., розрахований наступним чином: 645 грн. 12 коп. (середньоденна заробітна плата позивача) х 132 (кількість робочих днів за період затримки розрахунку з 12 травня 2022 року по 12 листопада 2022 року).

Отже, зважаючи на вище викладене, суд повністю не погоджується з розрахунком середнього заробітку за весь час затримки розрахунку із позивачем, здійсненим та викладеним останньою як у позовній заяві, так і у відповіді на відзив та відповіді на заперечення на відповідь на відзив, навівши при цьому свій розрахунок, викладений вище.

Між тим, суд також зазначає, що з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.06.2019 року у справі №761/9584/15-ц дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України.

При цьому, зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, необхідно враховувати: розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором; період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника; інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Так, як убачається із обставин даної справи, сума не виплаченої позивачу заробітної плати становить 16460 грн. 17 коп. та є більш ніж у 5 разів меншою ніж визначена сума середнього заробітку позивача за час затримки її виплати при звільненні (85155 грн. 84 коп.).

Таким чином, з огляду на очевидну неспівмірність до стягнення суми середнього заробітку за час затримки розрахунку із сумою невиплаченої позивачу заробітної плати, суд вважає справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи та наведеним вище критеріям, визначення розміру відповідальності Відповідача за прострочення виплати належних при звільненні позивачу виплат у розмірі 25000 грн., що буде достатньою компенсацію майнових втрат, які понесла позивач через несвоєчасний розрахунок при звільнені та не призведе до надмірного фінансового тягаря для Відповідача з урахуванням оголошеного простою і зупиненням на період з 24 лютого 2022 року до закінчення воєнного стану роботи.

Таким чином, зважаючи на вищевикладене, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Крім того, відповідно до ст. 141 ЦПК України з Відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у розмірі 224 грн. 89 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 19, 23, 77, 78, 81, 133, 137, 141, 263-265, 268, 273, 354-355 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства «Навчально-виробничий центр» Дніпропетровської обласної ради (ЄДРПОУ 03363200, юридична адреса: м. Кривий Ріг, вул. Шекспіра, 1В ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 12 травня 2022 року по 12 листопада 2022 року у розмірі 25000 (двадцять п`ять тисяч)грн. 00 коп. (визначений без вирахування податків та інших обов`язкових платежів).

Стягнути з Комунального підприємства «Навчально-виробничий центр» Дніпропетровської обласної ради (ЄДРПОУ 03363200, юридична адреса: м. Кривий Ріг, вул. Шекспіра, 1В ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) понесені судові витрати у розмірі 224 (двісті двадцять чотири) грн. 89 коп.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом 30-ти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя В.В. Попов.