Рішення

від 03.08.2023 по справі 333/4049/23

КОМУНАРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЗАПОРІЖЖЯ

Справа №333/4049/23

Провадження №2/333/2299/23

РІШЕННЯ

Іменем України

03 серпня 2023 року м. Запоріжжя

Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді Холода Р.С.,

за участю секретаря судового засідання Марченко В.С.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

представник відповідача Павицької Т.Б. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі Комунарського районного суду м. Запоріжжя, в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю «ШЕН-СЕРВІС» (місце знаходження: 08123, Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Червоноармійська, буд. 2, код ЄДРПОУ 38013278) про визнання протиправним та скасування наказу про переміщення, поновлення на робочому місці,-

ВСТАНОВИВ:

19.05.2023 року ОСОБА_1 через свого представника ОСОБА_2 звернулась до Комунарського районного суду м. Запоріжжя з позовом до ТОВ «ШЕН-СЕРВІС» про визнання протиправним та скасування наказу про переміщення, поновлення на робочому місці.

Свої вимоги позивачка обґрунтовує тим, що вона з 16.08.2018 року по теперішній час працевлаштована в ТОВ «ШЕН-СЕРВІС» на посаді прибиральника виробничих приміщень господарського відділу департаменту комплексного обслуговування нерухомості.

ТОВ «ШЕН-СЕРВІС» є клінінговою компанією і надає послуги з прибирання службових приміщень на території магазинів мережі ТОВ «Сільпо-Фуд» у м. Запоріжжі.

Робоче місце позивачки було розташоване недалеко від її фактичного місця проживання за адресою: АДРЕСА_2 .

29.03.2023 року позивачку ОСОБА_1 не було допущено до її робочого місця за адресою: АДРЕСА_2 та повідомлено про переміщення її на інше робоче місце, що знаходиться у Хортицькому районі м. Запоріжжя, за адресою: АДРЕСА_3 . Переміщення здійснено на підставі наказу відповідача без ознайомлення з його змістом позивачки та без отримання згоди останньої.

Наказ про переміщення ОСОБА_1 з робочого місця остання не отримала.

Нове місце роботи знаходиться на значній відстані від місця проживання позивача, у зв`язку з чим ОСОБА_1 постійно запізнюється на роботу на 15-20 хв. та керівництво змушує її писати пояснювальні записки, погрожуючи звільненням за прогули.

На думку позивача, такі дії ТОВ «ШЕН-СЕРВІС» є протиправними.

Переміщення працівника може здійснюватися тільки за умови, що не змінюється жодна з істотних умов трудового договору працівника. Враховуючи, що фактично було змінено місце роботи позивачки, тобто одну із умов роботи ОСОБА_1 , тому в даному випадку, на думку представника позивачки мало місце переведення останньої на роботу в іншу місцевість. За таких умов згода ОСОБА_1 мала б бути обов`язковою.

З цих підстав, позивачка просить суд визнати протиправним та скасувати наказ ТОВ «ШЕН-СЕРВІС» про переміщення ОСОБА_1 від 29.03.2023 року №1/20-К, а також поновити її на робочому місці за адресою: АДРЕСА_2 .

Ухвалою суду від 22.05.2023 року відкрито провадження по справі, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження.

20.06.2023 року на адресу Комунарського районного суду м. Запоріжжя від представника ТОВ «ШЕН-СЕРВІС» Павицької Т.Б. надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування своїх заперечень представник ТОВ «ШЕН-СЕРВІС» зазначила, що позивач ОСОБА_1 на підставі заяви від 15.08.2018 року та згідно з наказом від 15.08.2018 року №3/145-К була прийнята до ТОВ «ШЕН-СЕРВІС» на посаду прибиральника виробничих приміщень господарського відділу департаменту комплексного обслуговування нерухомості з 16.08.2018 року по теперішній час.

У зв`язку з виробничою необхідністю, на підставі наказу від 29.03.2023 року №1/20-К, ОСОБА_1 було переміщено на постійне місце роботи за адресою: АДРЕСА_3 з 29.03.2023 року з подальшим виконанням роботи, обумовленої трудовим договором, із дотриманням попереднього графіка і режиму роботи та раніше встановлених умов оплати праці.

ОСОБА_1 була ознайомлена з вказаним наказом, проте відмовилась ставити підпис про ознайомлення, про що обуло складено акт про відмову.

В даному випадку відбулося переміщення позивача на тому ж підприємстві, але на інше робоче місце, у тій же місцевості та доручалася робота у межах спеціальності, кваліфікації і посади, обумовленої трудовим договором, що не потребує згоди працівника, відповідно до ч.2 ст.32 КЗпП.

Відповідно до положень п.1 Постанови Кабінету Міністрів України «Про гарантії та компенсації при переїзді на роботу в іншу місцевість» від 02.03.1998 року №255 під поняттям «місцевість», яке застосовується у ч.2 ст.32 КЗпП, слід розуміти населений пункт.

Крім того, умовами трудового договору не визначено, що позивач приймається на роботу саме в конкретно визначений магазин, за конкретною адресою. За таких обставин, ОСОБА_3 вважає, що позивач не довела та не підтвердила належними доказами обставини, на яких ґрунтується позовні вимоги, а відтак позовна заява є безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню.

31.07.2023 року на адресу суду від представника позивачки ОСОБА_2 надійшла відповідь на відзив, в якій він просив суд задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 , зазначивши, що якщо відбувається зміна робочого місця (а саме - місцевості, де це робоче місце розташоване) працівника, то це є саме переведенням, а не переміщенням.

Посилання представника відповідача на п.1 Постанови Кабінету Міністрів України «Про гарантії та компенсації при переїзді на роботу в іншу місцевість» від 02.03.1998 року №255 є помилковим, так як вказаний нормативний акт не містить визначення поняття ані «місцевість», ані «інша місцевість», тому трактування, висловлене представником відповідача, є лише особистою думкою Павицької Т.Б .

В судовому засіданні ОСОБА_1 та її представник - ОСОБА_2 повністю підтримали позовні вимоги, просили суд задовольнити позов, посилаючись на обставини, викладені у ньому. На думку ОСОБА_2 в даному випадку має місце саме переведення, а не переміщення позивача на інше робоче місце. А враховуючи, що це відбулося без згоди ОСОБА_1 , тому наказ відповідача має бути скасований, а позивач поновлена на робочому місці, розташованому за адресою: АДРЕСА_2 .

Представник відповідача ОСОБА_3 в судовому засіданні заперечувала проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та пояснила, що останню було саме переміщено 29.03.2023 року на інше робоче місце за адресою: АДРЕСА_3 , а не переведено, так як не були змінені жодні умови трудового договору. ОСОБА_1 мала б виконувати роботу, яку вона виконувала за адресою, де до цього працювала. Робоче місце було змінене у зв`язку з виробничою необхідністю у межах одного населеного пункту. На підставі ч.2 ст.32 КЗпП, згода ОСОБА_1 на таке переміщення не потрібна. Крім того, під час прийняття ОСОБА_1 на роботу конкретну адресу її робочого місця зазначено не було. Копію наказу про переміщення на робоче місце за адресою позивачка відмовилася отримувати, про що було складено відповідний акт.

Заслухавши пояснення сторін у справі, дослідивши матеріали справи та наявні в ній письмові докази, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню, з огляду на таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносин, що виникають у державі.

У відповідності з п. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною, Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997 року, яка відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов`язків має право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом.

Відповідно до ст. 55 Конституції України, кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.

Згідно зі ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України, суд розглядає справи на принципах змагальності і диспозитивності.

Згідно зі ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. ст. 76, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Відповідно до ч.2 ст.2 КЗпП України, працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.

Згідно з ч.1 ст.21 КЗпП України, трудовим договором є угода між працівником і роботодавцем (роботодавцем - фізичною особою), за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а роботодавець (роботодавець - фізична особа) зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Судом встановлено, що 15.08.2018 року ОСОБА_1 звернулась із заявою до директора ТОВ «ШЕН-СЕРВІС», в якій просила прийняти її на посаду прибиральника виробничих приміщень з 16.08.2018 року з окладом згідно штатного розпису і випробувальним терміном один місяць.

Наказом директора ТОВ «ШЕН-СЕРВІС» від 15.08.2018 року №3/145-К прийнято ОСОБА_1 на роботу прибиральником виробничих приміщень господарського відділу департаменту комплексного обслуговування нерухомості з 16.08.2018 року на постійне місце роботи з посадовим окладом згідно штатного розпису.

Того ж дня ОСОБА_1 була ознайомлена з зазначеним вище наказом.

Факт прийняття ОСОБА_1 до ТОВ «ШЕН-СЕРВІС» на посаду прибиральника виробничих приміщень господарського відділу департаменту комплексного обслуговування нерухомості підтверджується трудовою книжкою від 05.10.1977 року серії НОМЕР_2 та довідкою від 23.03.2020 року №1509.

Трудовий договір у письмовій формі укладений з ОСОБА_1 не був.

Свої посадові обов`язки позивачка виконувала на підставі Посадової інструкції прибиральника виробничих приміщень, затвердженої директором ТОВ «ШЕН-СЕРВІС» 03.04.2017 року.

Робочим місцем ОСОБА_1 до 29.03.2023 року було приміщення, в якому здійснює свою господарську діяльність ТОВ «Сільпо-Фуд», розташоване за адресою: м. Запоріжжя, вул. Ситова, буд.4.

Вказані обставини були встановлені у судовому засіданні та не оспорюються сторонами.

Статтею 32 КЗпП України визначено, що переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, а також переведення на роботу на інше підприємство, в установу, організацію або в іншу місцевість, хоча б разом з підприємством, установою, організацією, допускається тільки за згодою працівника, за винятком випадків, передбачених у статті 33 цього Кодексу та в інших випадках, передбачених законодавством (ч. 1).

Не вважається переведенням на іншу роботу і не потребує згоди працівника переміщення його на тому ж підприємстві, в установі, організації на інше робоче місце, в інший структурний підрозділ у тій же місцевості, доручення роботи на іншому механізмі або обладнанні у межах спеціальності, кваліфікації чи посади, обумовленої трудовим договором. Роботодавець не має права переміщати працівника на роботу, протипоказану йому за станом здоров`я (ч. 2).

У зв`язку із змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов праці - систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших - працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці (ч. 3).

Відповідно до ст. 33 КЗпП України, тимчасове переведення працівника на іншу роботу, не обумовлену трудовим договором, допускається лише за його згодою (ч. 1). Роботодавець має право перевести працівника строком до одного місяця на іншу роботу, не обумовлену трудовим договором, без його згоди, якщо вона не протипоказана працівникові за станом здоров`я, лише для відвернення або ліквідації наслідків стихійного лиха, епідемій, епізоотій, виробничих аварій, а також інших обставин, які ставлять або можуть поставити під загрозу життя чи нормальні життєві умови людей, з оплатою праці за виконану роботу, але не нижчою, ніж середній заробіток за попередньою роботою (ч. 2).

Як встановлено судом, наказом директора ТОВ «ШЕН-СЕРВІС» від 29.03.2023 року №1/20-К, у зв`язку з виробничою необхідністю, у період дії воєнного стану, ОСОБА_1 - прибиральника виробничих приміщень господарського відділу департаменту надання сервісів: м.Запоріжжя, вул. Ситова, буд.4, переміщено на постійне місце роботи: АДРЕСА_3 з 29.03.2023 року з подальшим виконанням роботи, обумовленої трудовим договором, із дотриманням попереднього графіка і режиму роботи та раніше встановлених умов оплати праці.

Згідно з актом про відмову від підписання наказу про переміщення від 29.03.2023 року, ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 склали цей про те, що 29.03.2023 року о 08.00 год. у їх присутності ОСОБА_1 була ознайомлена з наказом про переміщення від 29.03.2023 року №1/20-к, але відмовилась його підписувати.

Крім того, 29.03.2023 року ОСОБА_1 не було допущено до робочого місця за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується відеозаписом з нагрудної камери поліцейського, дослідженого під час судового розгляду. Водночас, з вказаного відеозапису встановлено, що позивачка фактично була ознайомлена із спірним наказом та розуміла вимоги щодо зміни її робочого місця.

У подальшому, ОСОБА_1 неодноразово не була допущена до свого робочого місця за вказаною адресою, тому почала виконувати свої посадові обов`язки за адресою, зазначеною у наказі від 29.03.2023 року №1/20-К, а саме: АДРЕСА_3 .

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази у їх сукупності, суд виходить з того, що у пункті 31 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» роз`яснено, що згідно зі статтею 32 КЗпП України переведення на іншу роботу допускається тільки за згодою працівника. Переведенням на іншу роботу вважається доручення працівникові роботи, що не відповідає спеціальності, кваліфікації чи посаді, визначеній трудовим договором.

Не вважається переведенням, що потребує згоди працівника, переміщення його на тому ж підприємстві (в установі, організації) на інше робоче місце, в інший структурний підрозділ на території підприємства в межах тієї ж місцевості, доручення роботи на іншому механізмі або агрегаті при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою і з тими ж істотними умовами праці.

Однак і переміщення не може бути безмотивним, не обумовленим інтересами виробництва.

Зазначена норма трактує поняття «переміщення» у межах спеціальності, кваліфікації чи посади, обумовленої трудовим договором. Вона передбачає у межах спеціальності, кваліфікації чи посади, обумовленої трудовим договором, зміну: робочого місця (тобто місця безпосереднього виконання роботи); структурного підрозділу у тій самій місцевості; роботи на іншому механізмі або агрегаті.

Переміщення може здійснюватися тільки за умови, що не змінюється жодна з істотних умов трудового договору працівника.

Виходячи зі змісту частини третьої статті 32 КЗпП України, зміна істотних умов праці включає зміну системи та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших. Перелік істотних умов праці не є вичерпним. Про зміну істотних умов праці працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці (частина третя статті 32 КЗпП України).

Таким чином, якщо переведення на іншу роботу пов`язане зі зміною трудових функцій працівника, місця роботи (місцевості), то переміщення в інший структурний підрозділ (підвідомчий заклад) передбачає збереження обумовленого трудовим договором місця роботи і трудових функцій.

Вищевказане узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, що викладений у постанові від 29 червня 2022 року по справі № 357/1279/21.

В даному випадку письмового трудового договору сторони не укладали.

Водночас, ОСОБА_1 працювала з 16.08.2018 року за адресою: АДРЕСА_2 і це було узгоджено під час прийняття останньої на роботу. Цей факт підтверджується довідкою від 23.03.2020 року, долученою позивачкою до позову, в якій фахівець з кадрового адміністрування ОСОБА_7 вказала, що ОСОБА_1 дійсно працює у ТОВ «ШЕН-СЕРВІС» з 2018 року на посаді прибиральника виробничих приміщень. Фактичне знаходження робочого місця - м. Запоріжжя, ТОВ «СІЛЬПО-ФУД». Під час судового засідання було встановлено, що позивачка працювала за адресою: АДРЕСА_2 , за місцем розташування одного із магазинів ТОВ «СІЛЬПО-ФУД».

За наказом від 29.03.2023 року №1/20-К у ОСОБА_1 змінюється постійне місце роботи, а саме за адресою: АДРЕСА_3 у магазині « ІНФОРМАЦІЯ_2 ». Відстань між місцем проживання ОСОБА_1 до АДРЕСА_2 складає 1,2 км, а до магазину по АДРЕСА_3 - 23 км .

Отже, робоче місце по АДРЕСА_2 для позивачки знаходилося у пішій доступності (близько 15 хвилин). До робочого місця по АДРЕСА_3 ОСОБА_1 має використовувати громадський транспорт з пересадками, час добирання до вказаної адреси складає більше 2 год. 30 хв. та грошові витрати, приблизно 48 грн., на один день.

Таким чином, судом встановлено, що внаслідок зміни адреси робочого місця у позивачки змінилися умови доступності до нього (необхідність використовувати громадський транспорт, значні витрати коштів і часу на проїзд).

За таких обставин, вважаю, що при переміщенні ОСОБА_1 змінилися істотні умови праці останньої, тобто фактично відбулося переміщення на інше місце роботи поза межами трудового договору.

Якщо внаслідок переміщення змінюються умови транспортної доступності (наявність транспорту загального користування і звичайної для цієї місцевості витрати коштів і часу на проїзд (переміщення) від місця проживання до місця роботи), переміщення дозволяється лише за письмовою згодою працівника.

Суд також звертає увагу, що в даному випадку фактично суттєво погіршується матеріальне становище ОСОБА_1 , враховуючи її невелику заробітну плату, отриману за роботу прибиральниці на підприємстві відповідача (оклад позивачки складає 6500 грн. на місяць, щоденно за зміну - приблизно 300 грн.).

Крім того, у порушення вимог ст.32 КЗпП України відповідач жодним чином не мотивував прийняття рішення про зміну робочого місця. Посилання у спірному наказі на виробничу необхідність є неконкретизованим. Під час судового розгляду представник відповідача також належним чином мне обґрунтувала необхідність зміни адреси робочого місця позивачки.

Нормами ЗУ «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» також не передбачено зміну робочого місця працівника без погодження з останнім цієї умови праці.

Отже, відповідач не дотримався вимог чинного законодавства при переміщенні позивача, чим порушив трудові права ОСОБА_1 , у зв`язку з чим, суд вважає за необхідне скасувати наказ Товариства з обмеженою відповідальністю «ШЕН-СЕРВІС» про переміщення ОСОБА_1 від 29.03.2023 року №1/20-К та поновити останню на робочому місці за адресою: АДРЕСА_2 .

При цьому, судом відмовляється у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в частині визнання протиправним наказу Товариства з обмеженою відповідальністю «ШЕН-СЕРВІС» про переміщення ОСОБА_1 від 29.03.2023 року №1/20-К, оскільки ст. 16 ЦК України не передбачено такого способу захисту цивільних прав та інтересів.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір судом віднесено за рахунок держави.

Керуючись ст.ст. 141, 258, 259, 265, 268, 274, 279 ЦПК України, ст. ст. 2, 21, 32 КЗпПУкраїни, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю «ШЕН-СЕРВІС» (місце знаходження: 08123, Київська обл., Києво-Святошинський р-н., м. Вишневе, вул. Червоноармійська, буд. 2, код ЄДРПОУ 38013278) про визнання протиправним та скасування наказу про переміщення, поновлення на робочому місці - задовольнити частково.

Скасувати наказ Товариства з обмеженою відповідальністю «ШЕН-СЕРВІС» про переміщення ОСОБА_1 від 29.03.2023 року №1/20-К.

Поновити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на робочому місці за адресою: АДРЕСА_2 .

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Запорізького апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Повний текст рішення складено 08.08.2023 року.

Суддя Комунарського районного суду

м. Запоріжжя Р.С. Холод