Рішення

від 10.08.2023 по справі 333/6396/22

КОМУНАРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЗАПОРІЖЖЯ

Справа №333/6396/22

Провадження №2/333/978/23

рішення

Іменем України

10 серпня 2023 року м. Запоріжжя

Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді Холода Р.С.,

за участю:

секретаря судового засідання Марченко В.С., позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі Комунарського районного суду м. Запоріжжя,в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) про стягнення боргу,-

встановив:

20.12.2022 року ОСОБА_1 звернувся до Комунарського районного суду м. Запоріжжя з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики від 21.09.2022 року.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 21.09.2022 року він дав у борг ОСОБА_2 20 000 грн., строк повернення - 21.11.2022 року. Зазначена обставина підтверджується розпискою від 21.09.2022 року.

В зазначений термін відповідач не повернув йому грошові кошти, на звернення з проханням повернути кошти не реагує, чим ухиляється від виконання зобов`язання.

Враховуючи, що у встановлений у розписці строк ОСОБА_2 не повернув позивачу грошові кошти, посилаючись на норми чинного законодавства України, ОСОБА_1 просить суд стягнути з відповідача на його користь борг за договором позики від 21.09.2022 року у розмірі 20 000 грн.

Ухвалою суду від 26.12.2022 року відкрито провадження по справі, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 свої позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, просив суд ухвалити рішення про стягнення з відповідача на його користь борг за договором позики від 21.09.2022 року у розмірі 20 000 грн.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином, у встановлений судом строк відзив на позовну заяву не надав. 09.01.2023 року на адресу суду від відповідача надійшла заява, в якій просив суд справу розглядати за його відсутності.

Дослідивши матеріали справи та наявні в ній письмові докази, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню, з огляду на таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносин, що виникають у державі.

У відповідності з п. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною, Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997 року, яка відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов`язків має право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом.

Відповідно до ст. 55 Конституції України, кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.

Згідно зі ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України, суд розглядає справи на принципах змагальності і диспозитивності.

Згідно зі ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. ст. 76, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Статтею 1046 ЦК України унормовано, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості (ч. 1). Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (ч. 2).

Відповідно до ст. 1047 ЦК України, договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми (ч. 1). На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (ч. 2).

Згідно постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.10.2019 року у справі № 723/304/16-ц, досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, а також надавати оцінку всім наявним доказам і залежно від установлених результатів - робити відповідні правові висновки.

За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови, договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей. Отже, розписка як документ, що підтверджує боргове зобов`язання, має містити умови отримання позичальником в борг грошей із зобов`язанням їх повернення та дати отримання коштів.

Як вбачається з правової позиції Верховного Суду України у Постанові від 02.07.2014 року у справі № 6-79цс14, відповідно норм ст.ст. 1046, 1047 ЦК України договір позики (на відміну від договору кредиту) за своєю юридичною природою є реальною односторонньою, оплатною або безоплатною угодою, на підтвердження якої може бути надана розписка позичальника або інший письмовий документ незалежно від його найменування, з якого дійсно вбачається як отримання в борг (тобто із зобов`язанням повернення) певної суми, так і дати її отримання.

У Постанові Верховного Суду від 29.06.2021 року у справі № 201/11388/17 зроблено висновок про те, що розписка як документ, що підтверджує боргове зобов`язання, має містити умови отримання позичальником у борг грошей із зобов`язанням їх повернення та дати отримання коштів.

Якщо наявний факт існування розписки, у якій позичальник зазначає про отримання коштів, скріплює її своїм підписом, така розписка свідчить про реальний характер договору позики. Такий висновок щодо застосування норми права висловлений Верховним Судом у Постанові від 08.04.2021 року у справі № 500/1755/17.

Судом встановлено, що 21.09.2022 р. ОСОБА_2 підписано розписку про отримання від ОСОБА_1 в борг суми грошових коштів в розмірі 20 000 гривень із зобов`язанням їх повернути не пізніше 21.11.2022 року.

Частиною 1 ст. 1049 ЦК України визначено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором (ч. 1). Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалась, на його банківський рахунок (ч. 3).

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України (ЦК України), зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як встановлено судом, відповідач взятих на себе зобов`язань з повернення грошових коштів, отриманих за наведеною вище розпискою, не виконав, у строк до 21.11.2022 року не повернув ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 20 000 грн.

Факт наявності заборгованості в розмірі 20 000 грн. підтверджується матеріалами цієї справи й не спростований відповідачем в ході її розгляду.

Оскільки відповідач в ході розгляду справи не надав доказів на підтвердження повернення суми основного боргу за наведеною вище розпискою, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з ОСОБА_2 основного боргу в сумі 20 000 грн. є документально підтвердженими, нормативно обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, у зв`язку з відсутністю клопотання позивача про стягнення судових витрат з відповідача, судовий збір у розмірі 992,40 грн. судом покладається на позивача.

Керуючись ст.ст. 141, 223, 258, 259, 265, 268, 274, 279 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) про стягнення боргу - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) - 20 000 (двадцять тисяч) грн.. 00 коп. заборгованості за договором позики від 21.09.2022 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Запорізького апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Повний текст рішення складено 15.08.2023 року.

Суддя Комунарського районного суду

м. Запоріжжя Р.С. Холод