Постанова
від 14.08.2023 по справі 922/215/23
СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 серпня 2023 року м. Харків Справа № 922/215/23

Колегія суддів Східного апеляційного господарського суду у складі:

головуючий суддя Россолов В.В., суддя Склярук О.І., суддя Хачатрян В.С.,

за участю секретаря судового засідання Беккер Т.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця Мельник Ганни Володимирівни (вх. №1007 Х/1) на рішення Господарського суду Харківської області від 15.05.2023 у справі № 922/215/23,

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Винфорт"</a>,

до фізичної особи - підприємця Мельник Ганни Володимирівни,

про стягнення 773 413,31 грн,-

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Винфорт"</a> звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з фізичної особи - підприємця Мельник Ганни Володимирівни 773 413,31 грн заборгованості, з яких: сума основного боргу за Договором поставки № 10618 від 01.06.2018 - 762 769,61 грн та пеня - 10 643,70 грн. Також позивач просить суд покласти на ФОП Мельник Г.В. витрати зі сплати судового збору в розмірі 11 601,21 грн.

Позовні вимоги обгрунтовані неналежним виконанням фізичною особою - підприємцем Мельник Ганною Володимирівною умов Договору поставки № 10618 від 01.06. 2018 в частині проведення повного розрахунку за отриманий товар.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 15.05.2023 у справі № 922/215/23 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Винфорт"</a> задоволено повністю, стягнуто з фізичної особи - підприємця Мельник Ганни Володимирівни на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Винфорт"</a> суму основного боргу за Договором поставки № 10618 від 01.06.2018 в розмірі 762 769,61 грн, пеню в розмірі 10 643,70 грн та витрати зі сплати судового збору в розмірі 11 601,20 грн.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов висновку, що в матеріалах даної справи наявні належні та достатні докази, які підтвердили реальність виконання позивачем Договору поставки № 10618 від 01.06.2018 та наявність заборгованості у відповідача щодо оплати вартості отриманого товару.

Фізична особа - підприємець Мельник Ганна Володимирівна з відповідним рішенням суду не погодилась, звернулась з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В обгрунтуванні апеляційної скарги зазначає про відсутність обовязку з оплати вартості визначеного позивачем товару, оскільки позивачем не надано жодного доказу, у т.ч. товарної або видаткової накладної з підписом саме відповідача або уповноваженої особи за дорученням тощо, на підтвердження факту передання даній юридичній особі вищевказаного товару. Одночасно апелянт вказує про безпідставність відмови суду першої інстанції в задоволенні клопотання про призначення почеркознавчої та технічної експертизи.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 14.07.2023 у справі № 922/215/23 задоволено клопотання фізичної особи - підприємця Мельник Ганни Володимирівни про відстрочення сплати судового збору до ухвалення рішення у справі за подання апеляційної скарги, відстрочено фізичній особі - підприємцю Мельник Ганні Володимирівні сплату судового збору у сумі 17401,80 грн за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Харківської області від 15.05.2023 у справі № 922/215/23до ухвалення апеляційним судом судового рішення у справі, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою фізичної особи - підприємця Мельник Ганни Володимирівни на рішення Господарського суду Харківської області від 15.05.2023 у справі № 922/215/23, призначено розгляд апеляційної скарги фізичної особи - підприємця Мельник Ганни Володимирівни на рішення Господарського суду Харківської області від 15.05.2023 у справі № 922/215/23 на 14.08.2023 о 12:00 годині у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань №132, запропоновано позивачу подати відзив на апеляційну скаргу, який повинен відповідати вимогам ч.2 статті 263 Господарського процесуального кодексу України, а також докази надсилання (надання) копії відзиву та доданих до нього документів апелянтові, роз`яснено учасникам справи, що в умовах дії режиму воєнного стану, з міркувань безпеки та враховуючи приписи ст.3 Конституції України, розгляд апеляційної скарги може бути перенесений на іншу дату, запропоновано учасникам справи заздалегідь визначитися із бажанням та можливістю взяти участь у судовому засіданні, про що письмово повідомити Східний апеляційний господарський суд, явку представників учасників справи визнано необов`язковою, запропоновано учасникам справи для прискорення документообігу в межах цієї справи, надсилати їх з використанням програми "Електронний суд" (за умов відповідної реєстрації) або скеровувати документи з засвідченням електронним цифровим підписом уповноваженої особи на електронну адресу Східного апеляційного господарського суду: inbox@eag.court.gov.ua, витребувано у Господарського суду Харківської області матеріали справи №922/215/23.

31.07.2023 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Винфорт"</a> надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач зазначає про законність рішення Господарського суду Харківської області від 15.05.2023 у справі № 922/215/23, та необгрунтованість апеляційної скарги фізичної особи - підприємця Мельник Ганни Володимирівни.

У судове засідання, яке відбулось 14.07.2023, представники сторін не зявились.

Проаналізувавши матеріали справи колегія суддів встановила такі обставини спору.

01.06.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Винфорт" (далі - "Постачальник") та Фізичною особою - підприємцем Мельник Ганною Володимирівною (далі - "Покупець") було укладено Договір поставки № 10618, відповідно до умов якого Постачальник зобов`язується постачати продукти харчування, в т ч. алкогольні напої (далі - "Товар"), відповідно до замовлень Покупця, а Покупець зобов`язується приймати Товар за накладними, далі іменованими "товаросупровідна документація", і оплачувати його в порядку, визначеному Договором.

Згідно пунктів 3.1., 3.3. Договору ціна за одиницю товару встановлюється Постачальником і фіксується в товаросупровідній документації. Покупець оплачує повну вартість поставленого Товару протягом 60 (шістдесят) календарних днів з моменту отримання Товару.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ "Винфорт" було здійснено поставки Товару на адресу ФОП Мельник Г.В. на загальну суму 767 433,47 грн, що підтверджується належним чином оформленими видатковими накладними (із товарно-транспортними накладними на перевезення кожної окремої партії Товару):

- Видаткова накладна № РК1-011374 від 29.08 2021 на суму 30 067,96 грн;

- Видаткова накладна № РК1-011380 від 29 08.2021 на суму 29 704,73 грн;

- Видаткова накладна № РК1-011183 від 29.08 2021 на суму 18 209,18 грн;

- Видаткова накладна № РК1-016483 від 05.12.2021 на суму 166 147,20 грн;

- Видаткова накладна № РК1-016465 від 05.12.2021 на суму 120 595,12 грн;

- Видаткова накладна № РК1-016481 від 05.12.2021 на суму 138 951,95 грн;

- Видаткова накладна № РК1-016484 від 05.12.2021 на суму 67 517,81 грн;

- Видаткова накладна № РК1-017395 від 19.12.2021 на суму 45 349,78 грн;

- Видаткова накладна № РК1-017396 від 19.12.2021 на суму 58 073,88 грн;

- Видаткова накладна № РК1-017389 від 19.12.2021 на суму 48 643,43 грн;

- Видаткова накладна № РК1-017400 від 19.12.2021 на суму 44 172,43 грн.

У рахунок погашення заборгованості за вказаними вище накладними 01.08.2022 ФОП Мельник Г.В. здійснено часткове повернення поставленого товару на суму 4 663,86 грн.

Також на підтвердження поставки Товару ТОВ "Винфорт" надано податкову звітність, в якій відображені вищезазначені господарській операції шляхом внесення до їх до Автоматизованої системи "Єдине вікно подання електронних документів" ДПС України податкових накладних, що підтверджується копіями Податкових накладних та Квитанцій (№1) до них. Так, на кожну партію Товару Постачальник оформлював та реєстрував в Єдиному реєстрі податкових накладних відповідні податкові накладні, номер і дата яких зазначались у видатковій накладній і ТТН. Отримання податкових накладних Покупцем підтверджується повідомленнями про результат обробки документів, у яких зазначено, що документ прийнято.

Крім того, після часткового повернення товару, відповідачем були відправлені на реєстрацію розрахунки коригування до податкових накладних по спірним поставкам. Реєстрація розрахунків коригування підтверджується квитанціями №1.

Позивач вказує, що 29.08.2022 ТОВ "Винфорт" звернулося до відповідача з претензією, в якій вимагало погасити прострочену заборгованість. Однак така претензія залишена ФОП Мельник Г.В. без відповіді.

Відповідно, сума основної простроченої заборгованості ФОП Мельник Г.В. перед позивачем за отриманий Товар складає 762 769,61 грн.

Крім того, внаслідок прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання за Договором поставки № 10618 від 01.06.2018, позивачем нараховано та заявлено до стягнення пеню в розмірі 10 643,70 грн (на підставі пункту 4.1. Договору). Обставини щодо стягнення суми основного боргу та вказаних нарахувань в примусовому порядку стали підставою для звернення Товариства з обмеженою відповідальністю "Винфорт"</a> до суду із даним позовом.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам колегія суддів зазначає про таке.

За загальними положеннями цивільного законодавства цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (стаття 11 ЦК України).

За змістом статті 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України), зі змістом якої кореспондуються і приписи статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконати її обов`язку.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (стаття 174 ГК України).

З матеріалів справи вбачається, що 01.06.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Винфорт" (далі - "Постачальник") та Фізичною особою - підприємцем Мельник Ганною Володимирівною (далі - "Покупець") укладено Договір поставки № 10618, відповідно до умов якого Постачальник зобов`язується постачати продукти харчування, в т ч. алкогольні напої (далі - "Товар"), відповідно до замовлень Покупця, а Покупець зобов`язується приймати Товар за накладними, далі іменованими "товаросупровідна документація", і оплачувати його в порядку, визначеному Договором.

Укладений сторонами правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм статті 712 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною першою статті 530 ЦК України також встановлено: якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (частина перша статті 193 ГК України).

За приписами статті 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно статті 599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, що передбачено частиною першою статті 612 ЦК України.

У даному спорі предметом доказування є здійснення господарської операції між сторонами, а також наявність чи відсутність у відповідача заборгованості та своєчасність виконання відповідачем зобов`язань за Договором поставки № 10618 від 01.06.2018.

Відповідно до приписів статей 76-77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

При цьому, суд зазначає, що обов`язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до частини першої статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

У даному випадку суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України від 16 липня 1999 року N 996-ХIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Згідно статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію; господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Усі господарські операції відображаються в бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування (документація). Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій (частина 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні").

При цьому, первинні документи повинні містити відомості, які підтверджують вчинення господарської операції, на виконання якої вони складаються, у зв`язку з чим вчинення певної господарської операції фіксуватиметься документально, що в сукупності свідчить про підтвердження між учасниками такої операції певних прав та обов`язків, зокрема, і щодо обов`язку сплатити певну суму коштів, яка складатиме еквівалент певної вартості поставленого товару / наданих послуг.

З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження доказів поставки товару, позивачем надано до суду видаткові накладні, які містять підписи та печатки сторін, а також товарно-транспортні накладні на перевезення товару, які є первинними обліковими документами у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

З приводу аргументів апелянта про відсутність на видаткових накладних підпису саме Мельник Г.В., варто зазначити таке.

Згідно із положеннями частини другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (в редакції, чинній на час, коли оформлювалися спірні накладні) первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

У постанові від 20.12.2018 у справі № 910/19702/17 Верховний Суд дійшов висновку, що відсутність у видаткових накладних назви посади особи, яка отримала товар за цією накладною, за наявності підпису у цій накладній, який засвідчений відтиском печатки покупця, не може свідчить про те, що такі видаткові накладні є неналежними доказами у справі. Відтиск печатки на видаткових накладних є свідченням участі особи у здійсненні господарської операції за цими накладними.

Колегія суддів звертає увагу, що в матеріалах справи відсутні докази того, що печатка відповідача була використана особою, неповноважною на її використання, зокрема звернення підприємства до правоохоронних органів з відповідною заявою про викрадення чи втрату печатки. Водночас, неправильно зазначене у документах бухгалтерського обліку та фінансової звітності посадове положення осіб відповідача або не зазначення їх взагалі не тягне за собою припинення зобов`язань.

При цьому суд першої правомірно врахував позицію позивача, який зазначив, що дані документи підписані іншою особою, ніж Мельник Г.В., оскільки під час спірних правовідносин одним з напрямків господарської діяльності ФОП Мельник Г.В. була роздрібна торгівля алкогольними напоями, для чого відповідачем було отримано відповідні ліцензії на кожне місце торгівлі. Вказана ліцензійна діяльність здійснювалася в магазинах і супермаркетах за адресами: м. Харків, вул. Кооперативна, 1 А, магазин-бар; м. Харків, вул. Олеся Гончара, 2, супермаркет; м. Харків вул. Культури, 15, супермаркет; м. Харків вул. Мироносицька, 53, магазин.

Із змісту наданих до матеріалів справи видаткових накладних і ТТН також вбачається, що поставки товару ФОП Мельник Г.В. здійснювались за вищевказаними адресами. Водночас здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями в різних місцях торгівлі не можливо без залучення відповідачем до цієї господарської діяльності відповідного персоналу: продавців, касирів, комірників, вантажників, тощо.

Таким чином, прийом партій товару здійснювався матеріально відповідальними особами (працівниками) відповідача за місцем розташування магазинів і підписи саме цих осіб на видаткових накладних і ТТН засвічені печаткою або штампом.

З наведеного вбачається, що доводи відповідача про те, що підписи на спірних накладних і ТТН від імені отримувача товару - ФОП Мельник Г.В., не належать особисто Мельник Г.В., не оспорюються позивачем, та водночас не спростовують факту поставок товару на адресу відповідача, як суб`єкта господарювання, його фактичного отримання, оприбуткування відповідачем та подальшої реалізації в роздрібної мережі магазинів.

Необгрунтованими є також посилання апелянта стосовно відсутності доручення на отримання товарно-матеріальних цінностей, з огляду на те, що передача (прийняття) матеріальних цінностей без довіреності є порушенням ведення бухгалтерського обліку, але не є достатньою обставиною, що заперечує факт передачі/повернення або прийняття товарів.

За змістом пункту 3 частини першої статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема - сплата неустойки.

У статті 549 ЦК України визначено, що, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожний день прострочення виконання.

Відповідно до пункту 4.1. Договору, у разі прострочення Покупцем оплати Товару відповідно до пункту 3.3. Даного Договору Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми неоплаченого в строк Товару за кожен день прострочення.

Ураховуючи неналежне виконання ФОП Мельник Г.В. зобов`язань з оплати отриманого товару, господарський суд дійшов правомірного висновку про законність позовних вимог в частині застосування штрафних санкцій.

До матеріалів справи позивачем надано детальний розрахунок пені по кожному окремому періоду до дати початку дії форс-мажорних обставин (обставини непереборної сили) на території України - 24.02.2022.

Перевіривши наланий позивачем розрахунок, колегія суддів зазначає, що вони не суперечать вимогам чинного законодавства, умовам Договору та є арифметично правильними.

Колегія суддів відхиляє аргументи апелянта щодо незаконності відмови суду першої інстанції в задоволенні клопотання про призначення почеркознавчої та технічної експертизи з огляду на таке.

З матеріалів справи вбачається, що 20.03.2023 ФОП Мельник Г.В. подала до суду першої інстанції клопотання про призначення почеркознавчої та технічної експертизи у справі № 922/215/23 (вх. № 6777), згідно якого вказала, що позов обґрунтований неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за Договором поставки № 10618 від 01.06.2018.

Відповідне клопотання обгрунтовано тим, що позивач не долучив до позовної заяви жодного доказу, у т.ч. товарної або видаткової накладної і підписом ФОП Мельник Г.В. або уповноваженої особи за дорученням тощо, на під твердження передачі даній юридичній особі товару. Викладене свідчить, що згідно умов Договору поставки № 10618 у Мельник Г.В. не виник обов`язок платити за товар.Також відповідач вважає, що оригінали видаткових накладних, які надані позивачем для огляду, є нікчемними в частині підписів та печаток від імені ФОП Мельник Г.В. Викладене може бути підтверджено лише через їх експертизу.

На вирішення експерту відповідач просив суд поставити такі питання:

- видаткові накладні, долучені до позовної заяви, підписані власноручно підписом позивача та відповідача або підписані з використанням факсимільного відтворення підпису?

- чи виконаний підпис на видаткових накладних, долучених до позовної заяви, напроти ФОП Мельник Г.В. даним ФОП або іншою особою?

- чи є відтиск печатки з написом ФОП Мельник Г.В. на видаткових накладних, долучених до позовної заяви, ідентичним відтиску печатки з написом ФОП Мельник Г.В. на договорі, долученому до позовної заяви?

Статтею 99 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:

1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;

2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

За наведених обставин суд зазначає, що судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення. Недотримання порядку призначення та проведення судової експертизи має наслідком затягування судового процесу і призводить до порушення вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку.

Згідно з частиною другою статті 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Суд зазначає, що предметом доказування в межах даної справи є здійснення господарської операції між позивачем та відповідачем, наявність чи відсутність у відповідача основної заборгованості та своєчасність виконання відповідачем зобов`язань за Договором поставки № 10618 від 01.06.2018.

Водночас відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану господарюючого суб`єкта.

Для з`ясування правової природи як господарської операції (спірної поставки), так і договору (укладенням якого опосередковувалося виконання цієї операції) необхідно вичерпно дослідити фактичні права та обов`язки сторін у процесі виконання операції, фактичний результат, до якого прагнули учасники такої операції, та оцінити зміни майнового стану, які відбулися у сторін в результаті операції. Зважаючи на принцип превалювання сутності над формою, для з`ясування реальності господарської операції суд також має встановити чи мало місце відображення операції з отримання товару у податковій звітності. Відповідно, у даному випадку висновок експерта можуть замінити інші засоби доказування.

Крім того, вирішуючи питання щодо необхідності призначення судової експертизи видаткових накладних на предмет їх підписання особисто Мельник Г.В., суд враховує позицію позивача, який в письмових запереченнях проти клопотання зазначив, що дані документи підписані іншою особою, ніж Мельник Г.В. Отже ТОВ "Винфорт" зазначений факт не оспорюється.

Як було встановлено вище в матеріалах справи відсутні докази того, що печатка відповідача була використана особою, неповноважною на її використання, зокрема звернення підприємства до правоохоронних органів з відповідною заявою про викрадення чи втрату печатки.

Ураховуючи те, що однією із засад господарського судочинства є неприпустимість зловживання процесуальними правами, розумність строків розгляду справи та доцільність вчинення певних процесуальних дій, суд пешої інстанції дійшов законного висновку про відсутність підстав для призначення у справі судової експертизи.

При цьому вказуючи про незаконність відмови суду першої інстанції в задоволенні клопотання про проведення судової експертизи, апелянтом не заявляється клопотання про її проведення на стадії апеляційного перегляду.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача суми заборгованості у розмірі 773 413,31 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

У зв`язку з цим колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги в зв`язку з її юридичною та фактичною необґрунтованістю та відсутністю фактів, які свідчать про те, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням судом норм права. Доводи апеляційної скарги не спростовують наведені висновки колегії суддів, у зв`язку з чим апеляційна скарга фізичної особи - підприємця Мельник Ганни Володимирівни не підлягає задоволенню з підстав, викладених вище, а оскаржуване рішення Господарського суду Харківської області від 15.05.2023 у справі № 922/215/23 має бути залишене без змін.

Оскільки колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, відшкодуванню не підлягають в силу приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України та покладаються на відповідача.

Ураховуючи ненадання фізичною особою - підприємцем Мельник Ганною Володимирівною доказів сплати судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 17401,80 грн до моменту ухвалення судового рішення, відповідна сума підлягає стягненню з останньої на користь державного бюджету України .

Керуючись статтями 13, 74, 76-79, 126, 129, 269, п.1, ч.1 ст.275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця Мельник Ганни Володимирівни залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Харківської області від 15.05.2023 у справі № 922/215/23 залишити без змін.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця Мельник Ганни Володимирівни (місцезнаходження: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь державного бюджету України (отримувач коштів ГУК Харків обл/мХар Шевченк/22030101, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37874947, банк отримувача Казначейство України(ел. адм. подат.) код банку отримувача (МФО) 899998, рахунок отримувача UA758999980313151206082020653, код класифікації доходів бюджету 22030101) витрати за подання апеляційної скарги у розмірі 17401,80 грн.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки касаційного оскарження передбачено ст.286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 21.08.2023.

Головуючий суддя В.В. Россолов

Суддя О.І. Склярук

Суддя В.С. Хачатрян

СудСхідний апеляційний господарський суд
Дата ухвалення рішення14.08.2023
Оприлюднено23.08.2023
Номер документу112934864
СудочинствоГосподарське
КатегоріяСправи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів Невиконання або неналежне виконання зобов’язань купівлі-продажу поставки товарів, робіт, послуг

Судовий реєстр по справі —922/215/23

Судовий наказ від 22.08.2023

Господарське

Східний апеляційний господарський суд

Россолов Вячеслав Володимирович

Постанова від 14.08.2023

Господарське

Східний апеляційний господарський суд

Россолов Вячеслав Володимирович

Ухвала від 14.07.2023

Господарське

Східний апеляційний господарський суд

Россолов Вячеслав Володимирович

Ухвала від 30.05.2023

Господарське

Східний апеляційний господарський суд

Россолов Вячеслав Володимирович

Рішення від 15.05.2023

Господарське

Господарський суд Харківської області

Рильова В.В.

Ухвала від 24.04.2023

Господарське

Господарський суд Харківської області

Рильова В.В.

Ухвала від 10.04.2023

Господарське

Господарський суд Харківської області

Рильова В.В.

Ухвала від 20.03.2023

Господарське

Господарський суд Харківської області

Рильова В.В.

Ухвала від 06.03.2023

Господарське

Господарський суд Харківської області

Рильова В.В.

Ухвала від 09.02.2023

Господарське

Господарський суд Харківської області

Рильова В.В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні