Рішення

від 21.08.2023 по справі 904/2650/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.08.2023м. ДніпроСправа № 904/2650/23Господарський суд Дніпропетровської області

у складі судді Дупляка С.А.,

без повідомлення (виклику) учасників справи,

дослідивши у спрощеному позовному провадженні матеріали справи №904/2650/23

за позовом Комунального підприємства "ПАВЛОГРАДТЕПЛОЕНЕРГО" ПАВЛОГРАДСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ

до Приватного підприємства "Геолайф"

про стягнення грошових коштів,

в с т а н о в и в:

1. ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ ТА ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

Комунальне підприємство "ПАВЛОГРАДТЕПЛОЕНЕРГО" ПАВЛОГРАДСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ (далі - позивач) звернулося до господарського суду з позовною заявою від 09.05.2023 за вих. №328 до Приватного підприємства "Геолайф" (далі - відповідач) про стягнення 35.706,21 грн, з яких 25.999,25 грн основної заборгованості, 5.534,29 грн пені, 586,47 грн трьох процентів річних та 3.586,20 грн інфляційних втрат.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №904/2650/23 визначено суддю ДУПЛЯКА Степана Анатолійовича, що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.05.2023.

Ухвалою від 29.05.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без призначення судового засідання та без виклику учасників справи за наявними у ній матеріалами (в порядку письмового провадження).

Як вбачається з матеріалів справи, ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 29.05.2023 про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі надсилалася відповідачу на адресу: Україна, 52600, Дніпропетровська обл., Васильківка, Васильківський район, провулок Парковий, буд.4, оф.11, за трек-номером 4930022500165.

Зазначена кореспонденція повернулась на адресу господарського суду без вручення адресату, зокрема, 27.06.2023 з відміткою «за закінченням терміну зберігання».

Відповідно до частин третьої і сьомої статті 120 ГПК України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Порядок вручення судових рішень визначено у статті 242 ГПК України, за змістом частини 5 якої учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня.

Частиною одинадцятою статті 242 ГПК України передбачено, що у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з положеннями частини 6 статті 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення (пункт 3); день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду (пункт 4); день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси (пункт 5).

Порядок надання послуг поштового зв`язку, права та обов`язки операторів поштового зв`язку і користувачів послуг поштового зв`язку визначають Правила надання послуг поштового зв`язку, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270, і які регулюють відносини між ними.

Відповідно до пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, у разі неможливості вручення одержувачам поштові відправлення зберігаються об`єктом поштового зв`язку місця призначення протягом одного місяця з дня їх надходження.

Поштові відправлення повертаються об`єктом поштового зв`язку відправнику у разі, зокрема, з позначкою "за закінченням терміну зберігання".

Верховний Суд в ухвалі від 11.08.2022 у справі № 916/514/21 зазначає, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, за відсутності відомостей у суду про наявність у такої сторони інших засобів зв`язку та/або адреси електронної пошти, необхідність зазначення яких у процесуальних документах передбачена статей 162, 165, 258, 263, 290, 295 ГПК України, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.

Встановлений порядок надання послуг поштового зв`язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням.

Враховуючи відсутність в матеріалах справи підтверджень наявності порушень оператором поштового зв`язку вимог Правил надання послуг поштового зв`язку, господарський суд вважає, що факт неотримання відповідачем поштової кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв`язку з її неотриманням адресатом, залежав від волевиявлення самого адресата, тобто мав суб`єктивний характер та є наслідком неотримання адресатом пошти під час доставки за вказаною адресою і незвернення самого одержувача кореспонденції до відділення пошти для отримання рекомендованого поштового відправлення.

Суд вважає за необхідне зазначити, що статтями 42, 43 ГПК України передбачено, що учасники справи мають право ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, копії, одержувати копії судових рішень; а також повинні добросовісно користуватися процесуальними правами.

Сторони мають цікавитися станом відомих їм судових проваджень.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (частина третя статті 13 ГПК України).

Згідно частини четвертої статті 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Вжиття заходів для прискорення процедури розгляду є обов`язком не тільки для держави, а й в осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

При цьому, відповідно до пункту 5 частини 6 статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Правильність адреси місця проживання відповідача підтверджується даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 11.08.2023.

Господарський суд також бере до уваги і те, що всі ухвали Господарського суду Дніпропетровської області у справі №904/2650/23 були оприлюднені в Єдиному державному реєстрі судових рішень невідкладно.

Так, суд встановив, що ухвала від 29.05.2023 вважається врученою відповідачу 22.06.2020 (день проставлення у поштовому повідомленні відмітки за закінченням терміну зберігання).

Відповідачу(ам) в ухвалі від 29.05.2023 встановлено п`ятнадцятиденний строк з дня вручення цієї ухвали для подання відзиву на позовну заяву. У зазначений строк відповідач(і) має(ють) право надіслати суду відзив на позовну заяву, який повинен відповідати вимогам ст. 165 ГПК України, власні заяви чи клопотання, подання яких передбачене положеннями ГПК України, (у разі наявності), а також всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 165 ГПК України одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду копія відзиву та доданих до нього документів, в т.ч. заяв чи клопотань, відповідач(і) зобов`язаний(і) надіслати іншим учасникам справи, докази чого надати суду разом з відзивом (розрахунковий чек, опис вкладення до цінного листа).

Крім цього, відповідачу(ам) роз`яснено, що у разі ненадання відповідачем(ами) відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 9 ст. 165 ГПК України).

Отже, строк для подачі відзиву тривав до 07.07.2023 включно.

Станом на 21.08.2023 відзив не надано.

Відповідно до частини 4 статті 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Подання заяв по суті справи є правом учасників справи (частина 4 статті 161 ГПК України).

З урахуванням того, що відповідач не скористався правом на подачу відзиву, господарський суд вирішив справу за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийняв рішення у справі.

З урахуванням режиму воєнного стану та можливості повітряної тривоги в місті Дніпрі у Господарському суді Дніпропетровської області встановлено особливий режим роботи й запроваджено відповідні організаційні заходи. Відтак, справу розглянуто у розумні строки, ураховуючи вищевказані обставини та факти.

Стислий виклад позиції позивача

На виконання умов укладеного між сторонами договору про надання послуг з постачання теплової енергії позивач поставив відповідачу теплову енергію, яку відповідач частково не оплатив, у зв`язку із чим виникла сума основної заборгованості, на яку позивач нарахував пеню, три відсотки річних та інфляційні втрати.

Стислий виклад позиції відповідача

Відповідач відзив не надав.

2. ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДОМ

Предметом доказування у справі, відповідно до ч. 2 ст. 76 ГПК України, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У даному випадку до предмета доказування входять обставини: укладення договору, поставки теплової енергії, оплати теплової енергії, наявності/відсутності заборгованості за договором, правомірності нарахування відсотків річних та інфляційних втрат.

Суд встановив, що 28.09.2015 між сторонами укладено договір №639 про відпуск теплової енергії для потреб опалення (далі - договір). Відповідно до п. 1 договору виконавець (позивач) зобов`язується відпустити споживачеві (відповідачу) своєчасно та відповідної якості теплову енергію для споживання, а споживач зобов`язується своєчасно оплачувати надану теплову енергію за установленими тарифами.

Згідно з п. 5.1 договору попередня оплата за теплову енергію здійснюється щомісячно грошовим коштами шляхом перерахування на розрахунковий рахунок постачальника 100% вартості теплової енергії, яка необхідна для споживання (у відповідності до п .2.1 договору не пізніше ніж за 7 (сім) календарних днів до початку поставки тепла).

Розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються виключно у грошовій формі, відповідно до встановлених тарифів (п. 5.2 договору).

Оплата за теплову енергію здійснюється за рахунками-фактурами. Рахунок-фактура та акт виконаних робіт виписуються після поставки товару (теплової енергії) та є накладною, що направляється при поставці товару (теплової енергії) (п. 5.3 договору).

Згідно з пунктом 5.6 договору у випадку несплати за поставлену теплову енергію в установлені строки, на суму боргу виконавець має право нараховувати пеню в розмірі 0,1% від суми боргу за кожний день прострочення (не більше подвійної облікової ставки НБУ), але не більше суми заборгованості.

Пунктом 6.1 договору передбачено, що у разі порушення нормативно-правових актів у сфері житлово-комунальних послуг сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

Цей договір набирає чинності з 28.09.2015 та діє до 28.09.2016 в частині поставки теплової енергії, а в частині проведення розрахунків за теплову енергію до повного виконання сторонами своїх зобов`язань (п. 10.1 договору). Договір вважається щорічно продовженим на строк дії цього договору, якщо сторони за 1 місяць до закінчення строку його дії не заявлять про необхідність його перегляду та розірвання (п. 10.2 договору).

У матеріалах справи відсутні докази того, що сторони за 1 місяць до закінчення строку його дії заявляли про необхідність його перегляду та розірвання, відтак договір є чинним.

Згідно договору постачальник взяв на себе зобов`язання постачати споживачеві теплову енергію в потрібних йому обсягах до нежитлового приміщення за адресою: вул. К. Маркса, 98.

Як вбачається з рахунків-фактур, (а.с. 15, 17, 20, 23, 26 том 1) приміщення відповідача за адресою: вулиця К. Маркса (нині - Центральна) 98 є невід`ємною частиною внутрішньобудинкової системи центрального опалення Павлоградської районної державної адміністрації. Докази зворотного матеріали справи не містять.

Між відповідачем та позивачем було підписано акт звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2022 по 30.09.2022 відповідно до якого заборгованість відповідача станом на 30.09.2022 склала 15.113,38 грн.

В подальшому у період з листопада 2022 року по березень 2023 року включно позивач поставив відповідачу теплову енергію на суму 25.385,87 грн, що підтверджується:

- актом виконаних робіт (наданих послуг) №2 від 30.11.2022 на суму 1.701,64 грн, оплачений частково у розмірі 1.500,00 (а.с.14, том 1);

- актом виконаних робіт (наданих послуг) №2 від 31.12.2022 на суму 7.252,98 грн, оплачений частково у розмірі 1.500,00 (а.с.18, том 1);

- актом виконаних робіт (наданих послуг) №00000000172 від 31.01.2023 на суму 4.608,43 грн (а.с.21, том 1);

- актом виконаних робіт (наданих послуг) №00000000564 від 28.02.2023 на суму 7.429,32 грн (а.с. 24, том 1);

- актом виконаних робіт (наданих послуг) №00000000644 від 31.03.2023 на суму 4.393,50 грн (а.с. 27, том 1), оплачений повністю з переплатою у розмірі 5.000,00;

Також надання послуг підтверджується:

- рахунком фактурою №639/2 від 30.11.2022 на суму 1.701,64 грн (а.с.13, том 1);

- рахунком фактурою №639/2 від 31.12.2022 на суму 7.252,98 грн (а.с.17, том 1);

- рахунком фактурою №00000000103 від 31.01.2023 на суму 4.608,43 грн (а.с.20, том 1);

- рахунком фактурою №00000000564 від 28.02.2023 на суму 7.429,32 грн (а.с.23, том 1);

- рахунком фактурою №00000000644 від 31.03.2023 на суму 4.393,50 грн (а.с.26, том 1);

З урахуванням часткових оплат у відповідача, як зазначає позивач, за надану у період з 01.02.2022 по 01.05.2023 теплову енергію виникла заборгованість у загальному розмірі 25.999,25 грн, яка складається з:

- заборгованості за лютий 2022 у сумі 4.475,63 грн;

- заборгованості за березень 2022, відповідно до акта виконаних робіт (наданих послуг) №1 від 31.03.2022 на суму 11.837,75 грн (а.с.16, том 1);

- у серпні 2022 року, вересні 2022 року та жовтні 2022 року було сплачено 2.700,00 грн;

- заборгованості за листопад 2022 року, відповідно до акта виконаних робіт (наданих послуг) №2 від 30.11.2022 на суму 1.701,64 грн, який був оплачений частково у розмірі 1.500,00 (а.с.14, том 1);

- заборгованості за грудень 2022 року, відповідно до акта виконаних робіт (наданих послуг) №2 від 31.12.2022 на суму 7.252,98 грн, який був оплачений частково у розмірі 1.500,00 (а.с.18, том 1);

- заборгованості за січень 2023 року, відповідно до акта виконаних робіт (наданих послуг) №00000000172 від 31.01.2023 на суму 4.608,43 грн (а.с.21, том 1);

- заборгованості за лютий 2023 року, відповідно до акта виконаних робіт (наданих послуг) №2 від 31.12.2022 на суму 7.252,98 грн, оплачений частково у розмірі 1.500,00 (а.с.18, том 1);

- заборгованості за березень 2023 року, відповідно до акта виконаних робіт (наданих послуг) №00000000644 від 31.03.2023 на суму 4.393,50 грн (а.с.27, том 1), оплачений повністю з переплатою у розмірі 5.000,00 грн;

- у квітні 2023 року було оплачено 5.000,00 грн.

Тобто, виходячи з вищевикладеного та як зазначає позивач, за період 01.02.2022 01.05.2023 відповідачем спожито теплової енергії на загальну суму 41.699,25 грн, з них сплачено 15.700,00 грн, тобто основна заборгованість за період лютого 2022 року по травень 2023 року складає 25.999,25 грн.

Згідно з п. 5.1 договору попередня оплата за теплову енергію здійснюється щомісячно грошовим коштами шляхом перерахування на розрахунковий рахунок постачальника 100% вартості теплової енергії, яка необхідна для споживання (у відповідності до п .2.1 договору не пізніше ніж за 7 (сім) календарних днів до початку поставки тепла).

У зв`язку із несвоєчасною сплатою заборгованості за теплову енергію, поставлену у період з лютого 2022 року по квітень 2023 року, позивач нарахував відповідачу 5.534,29 грн пені, 586,47 грн трьох процентів річних та 3.586,20 грн інфляційних втрат.

Оскільки відповідач не погасив існуючу заборгованість у добровільному порядку, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.

3. ПОЗИЦІЯ СУДУ

Предметом позову позивач визначив 25.999,25 грн основної заборгованості, 5.534,29 грн пені, 586,47 грн трьох процентів річних та 3.586,20 грн інфляційних втрат.

Підставою позовних вимог визначено договір №639 від 28.09.2015 на відпуск теплової енергії для потреб опалення.

Згідно з нормами ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. ст. 625, 628, 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України, ч. 1 ст. 173 ГК України).

Відповідно до ст. 638 ЦК України, яка кореспондується зі ст. 180 ГК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

В ч. 3 ст. 180 ГК України визначено, що при укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Оцінивши зміст договору, господарський суд встановив, що сторонами погоджено його істотні умови.

Договір підписано уповноваженими особами та скріплено печатками.

Договір у встановленому порядку не оспорено; не розірвано; не визнано недійсним.

Таким чином укладений між сторонами договір є дійсним, укладеним належним чином та є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).

За договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується (ч. 1 ст. 275 ГК України).

За правовою природою укладений між сторонами договір є договором про постачання теплової енергії.

На виконання умов укладеного між сторонами договору позивач поставив відповідачу у період листопада 2022 року по березень 2023 року включно позивач поставив відповідачу теплову енергію на суму 25.385,87 грн, що підтверджується актом виконаних робіт (наданих послуг) №2 від 30.11.2022 на суму 1.701,64 грн, оплачений частково у розмірі 1.500,00 (а.с.14, том 1); актом виконаних робіт (наданих послуг) №2 від 31.12.2022 на суму 7.252,98 грн, оплачений частково у розмірі 1.500,00 (а.с.18, том 1); актом виконаних робіт (наданих послуг) №00000000172 від 31.01.2023 на суму 4.608,43 грн (а.с.21, том 1); актом виконаних робіт (наданих послуг) №00000000564 від 28.02.2023 на суму 7.429,32 грн (а.с.24, том 1); актом виконаних робіт (наданих послуг) №00000000644 від 31.03.2023 на суму 4.393,50 грн (а.с.27, том 1), оплачений повністю з переплатою у розмірі 5.000,00 грн;

Акти виконаних робіт (наданих послуг), перераховані вище, не підписані з боку споживача-покупця, проте суд визнає їх належними доказами у справі з огляду на таке.

По-перше, договір у період з листопада 2022 року по березень 2023 року (спірний період) не припинив свою дію. Докази зворотного матеріали справи не містять.

По-друге, судом встановлено, що, як вбачається з рахунків-фактур (а.с. 15, 17, 20, 23, 26 том 1), приміщення відповідача за адресою: вулиця К. Маркса (нині - Центральна), 98 є невід`ємною частиною внутрішньобудинкової системи центрального опалення Павлоградської районної державної адміністрації.

Пунктом 1.2 договору визначено, що суб`єктом споживання теплової енергії для потреб опалення є не житлове приміщення за адресою К. Маркса, 98, як зазначено судом вище (нині - Центральна), 98.

Пунктом 2 договору визначено кількість теплової енергії.

Пунктом 2.1. договору передбачено, що постачальник постачає теплову енергію для опалення: площа будівлі 54,7 м2; опалювальна площа будівлі 54,7м2; максимальна часова теплова навантаженість ____ Гкал/год; нормативна внутрішня температура приміщення 18 0 С.

Суд встановив, що жодних претензій відповідача щодо якості послуг матеріали справи не містять.

Правовідносини сторін у справі, що виникли в процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг, врегульовані Законом України від 09.11.2017 № 2189-VIII "Про житлово-комунальні послуги".

Згідно з частиною третьою статті 2 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) норми цього Закону застосовуються з урахуванням особливостей, встановлених законами, що регулюють відносини у сферах постачання та розподілу електричної енергії і природного газу, постачання теплової енергії, централізованого постачання гарячої води, централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

Стаття 6 цього Закону визначає суб`єктів правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг, до яких належать учасники правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг, зокрема споживачі (індивідуальні та колективні), та виконавці комунальних послуг, у тому числі, з постачання теплової енергії - теплопостачальні організації.

Пунктом 6 частини першої статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" визначено, що індивідуальним споживачем є фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.

Відповідно до частини другої статті 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" індивідуальний споживач зобов`язаний, зокрема: укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом (п. 1); забезпечувати цілісність обладнання приладів (вузлів) обліку комунальних послуг відповідно до умов договору та не втручатися в їхню роботу (п. 3); оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами (п. 5); дотримуватися вимог житлового та містобудівного законодавства під час проведення ремонту чи реконструкції житла (іншого об`єкта нерухомого майна), не допускати порушення законних прав та інтересів інших учасників відносин у сфері житлово-комунальних послуг (п. 8); у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги сплачувати пеню в розмірах, установлених законом або договорами про надання житлово-комунальних послуг (п. 10).

Обов`язкам споживачів комунальних послуг кореспондують права виконавців цих послуг, визначені частиною першою статті 8 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", у тому числі: вимагати від споживача дотримання вимог правил експлуатації жилих приміщень та прибудинкової території, санітарно-гігієнічних правил і правил пожежної безпеки, інших нормативно-правових актів у сфері комунальних послуг (п. 1); звертатися до суду в разі порушення споживачами умов договору (п. 6).

За приписом частини першої статті 9 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими. У такому разі ціни (тарифи) встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону (ч. 1 ст. 10 Закону України "Про житлово-комунальні послуги").

Частиною першою статті 17 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено, що комерційний облік комунальних послуг з постачання теплової енергії, гарячої води, централізованого водопостачання здійснюється вузлами обліку відповідних комунальних послуг, що забезпечують загальний облік їх споживання в будівлі, її частині (під`їзді), обладнаній окремим інженерним вводом, згідно з показаннями його (їх) засобів вимірювальної техніки. Розподіл обсягів спожитих у будівлі послуг з постачання теплової енергії, гарячої та холодної води між споживачами здійснюється відповідно до законодавства.

У разі відсутності або несправності вузлів обліку, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, комерційний облік здійснюється в установленому законодавством порядку в місці вводу відповідних зовнішніх інженерних мереж у будівлю (її частину), а для послуг з постачання та розподілу природного газу і з постачання та розподілу електричної енергії - в місці вводу відповідних внутрішньобудинкових систем у житлове або нежитлове приміщення споживача (ч. 4 ст. 17 Закону України "Про житлово-комунальні послуги").

Стаття 21 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" встановлює загальні вимоги до послуги з постачання теплової енергії.

Так, одиниця виміру обсягу спожитої споживачем теплової енергії визначається правилами надання відповідної комунальної послуги, що затверджуються уповноваженим законом органом.

Виконавець послуги з постачання теплової енергії повинен забезпечити постачання теплоносія безперервно, з гарантованим рівнем безпеки, обсягу, температури та величини тиску. Параметри якості теплової енергії повинні відповідати нормативним документам у сфері стандартизації.

Постачання теплової енергії для потреб централізованого опалення здійснюється в опалювальний період. Порядок визначення дати початку і закінчення опалювального періоду визначається законодавством.

Постачання теплової енергії на індивідуальні теплові пункти споживачів для потреб опалення та приготування гарячої води здійснюється безперервно, з урахуванням перерв, визначених статтею 16 цього Закону.

Ціною послуги з постачання теплової енергії є тариф на теплову енергію для споживача, який визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії.

Послуга з постачання теплової енергії надається згідно з умовами договору, що укладається з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, та вимогами правил надання послуг з постачання теплової енергії, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом.

Відносини між суб`єктами діяльності у сфері теплопостачання регулюються також Законом України "Про теплопостачання" та іншими нормативно-правовими актами (ст. 3 Закону України "Про теплопостачання"). Зокрема, Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630; Правилами користування тепловою енергією, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 № 1198; Правилами надання послуги з постачання теплової енергії, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 830.

Згідно з пунктом 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630 (далі Правила № 630), розрахунковим періодом для оплати послуг, якщо інше не визначено договором, є календарний місяць. Оплата послуг здійснюється не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом (місяцем), якщо договором не встановлено інший строк.

Плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води і теплової енергії або затверджених нормативів (норм) споживання на підставі платіжного документа (розрахункової книжки, платіжної квитанції тощо) або відповідно до умов договору на встановлення засобів обліку (п. 20 Правил № 630).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Заборгованість у відповідача перед позивачем на час вирішення спору виникла за теплову енергію поставлену у період з березня 2022 року по березень 2023 року на загальну суму 25.999.25 грн.

Строк оплати теплової енергії поставленої у період з листопада 2022 року по березень 2023 року є таким, що настав.

Доказів оплати товару в сумі 25.999.25 грн відповідач не надав.

Доводи позивача, наведені в обґрунтування позову, відповідач належними доказами не спростував.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 25.999,25 грн визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо вимог про стягнення пені

За приписами пункту 3 частини першої статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з частиною першою статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частиною четвертою статті 231 Господарського кодексу передбачено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про відповідальність суб`єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій" суб`єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження цієї діяльності за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги сплачують пеню в розмірі одного відсотка від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін, але не більше 100 відсотків загальної суми боргу.

Передбачена пунктом 5.6 договору пеня за порушення строку оплати за поставлену теплову енергію обмежена сторонами розміром на рівні 0,1% від суми боргу за кожний день прострочення (не більше подвійної облікової ставки НБУ), але не більше суми заборгованості.

Позивач нарахував до стягнення з відповідача пеню за загальний період прострочення з 01.06.2022 по 01.05.2023 на загальну суму 5.534,29 грн.

Частиною 6 ст. 232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Однак суд врахував, що відповідно до положень пункту 7 Прикінцевих та перехідних положень ГК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Вказаний розділ доповнено пунктом 7 згідно із Законом №540-IX від 30.03.2020, який набув чинності 02.04.2020.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19", установлено з 12.03.2020 на всій території України карантин.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19", прийнятої відповідно до ст.29 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб", на усій території України встановлений карантин з 12.03.2020, який, у свою чергу, постановами Кабінету Міністрів України від 25.03.2020 №239, від 20.05.2020 №392, від 22.07.2020 №641, від 26.08.2020 №760, від 13.10.2020 №956, від 09.12.2020 №1236, від 17.02.2021 №104, від 21.04.2021 №405, від 23.02.2022 №229, №630 від 27.05.2022, № 928 від 19.08.2022, №383 від 25.04.2023 був неодноразово продовжений.

Так, Кабінет Міністрів України постановою №1423 від 23.12.2022 вніс зміни, зокрема, до Постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 №1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2». Вони передбачають, що продовжено термін дії карантину та обмежувальних протиепідемічних заходів в Україні для запобігання розповсюдженню COVID-19 до 30.06.2023.

Господарський суд перевірив розрахунок пені і визнав його арифметично та методологічно правильними, а вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у заявленому розмірі згідно з неспростованим відповідачем розрахунком позивача, з яким погоджується господарський суд (такі висновки узгоджуються з позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленою у постанові від 22.09.2020 у справі № 918/631/19 (п. 90).

Щодо вимог про стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач нарахував до стягнення з відповідача три проценти річних за загальний період прострочення з 01.04.2022 до 01.05.2023 на загальну суму 586,47 грн та інфляційні втрати за загальний період прострочення з квітня 2022 року до лютого 2023 року на загальну суму 3.586,20 грн.

Господарський суд перевірив розрахунок трьох процентів річних та інфляційних втрат і визнав їх арифметично та методологічно правильними, а вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у заявленому розмірі згідно з неспростованим відповідачем розрахунком позивача, з яким погоджується господарський суд (такі висновки узгоджуються з позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленою у постанові від 22.09.2020 у справі № 918/631/19 (п. 90).

Судові витрати

Згідно зі ст. 129 ГПК України витрати зі сплаті судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 73 - 79, 86, 129, 233, 238, 240, 241, 252 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Приватного підприємства "Геолайф" (52600, Дніпропетровська область, Васильківський район, селище міського типу Васильківка, ПРОВУЛОК ПАРКОВИЙ, будинок 4, офіс 11; ідентифікаційний код 35213918) на користь Комунального підприємства "Павлоградтеплоенерго" ПМР (51400, Дніпропетровська область, Павлоградський район, місто Павлоград, вул. Промислова, будинок 13-А; ідентифікаційний код 03342250) 25.999,25 грн (двадцять п`ять тисяч дев`ятсот дев`яносто дев`ять грн 25 к.) основної заборгованості, 5.534,29 грн (п`ять тисяч п`ятсот тридцять чотири грн 29 к.) пені, 586,47 грн (п`ятсот вісімдесят шість грн 47 к.) трьох процентів річних, 3.586,20 грн (три тисячі п`ятсот вісімдесят шість грн 20 к.) інфляційних втрат, 2.684,00 грн (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири грн 00 к.) судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 21.08.2023.

Суддя С.А. Дупляк