Рішення

від 15.08.2023 по справі 906/1318/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,

e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ 03499916

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" серпня 2023 р. м. Житомир Справа № 906/1318/19 ( 906/972/22)

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Макаревича В.А.

секретар судового засідання: Підгаєцька М.Ю.

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Дочірнього підприємства "Житомирський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" ДП "Житомирський облавтодор" (м.Житомир) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансбудресурс" (м. Бердичів) про стягнення 637 631,71 грн у межах справи №906/1318/19

за заявами Виробничо-комерційної фірми "Урарту" (м.Баранівка, Житомирська область) та Приватного підприємства "Автомагістраль" (с. Синяк, Вишгородський район, Київська область)

до Дочірнього підприємства "Житомирський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (м. Житомир)

про банкрутство,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Господарського суду Житомирської області перебуває справа про банкрутство Дочірнього підприємства "Житомирський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України".

15.05.2022 Дочірнє підприємство "Житомирський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" звернулось до Господарського суду Житомирської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю" Трансбудресурс" про стягнення суми 637 631,71 грн.

Ухвалою суду від 01.11.2022 суддею Машевською О.П. матеріали справи №906/150/22 за позовом Дочірнього підприємства "Житомирський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансбудресурс" про стягнення 637 631,71 грн, провадження у якій було відкрито за правилами загального позовного провадження, передано для її розгляду в межах справи №906/1318/19 про банкрутство Дочірнього підприємства "Житомирський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України".

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду, справу №906/1318/19 (906/972/22) для подальшого розгляду розподілено судді Макаревичу В.А., у провадженні якого перебуває справа №906/1318/19 про банкрутство Дочірнього підприємства "Житомирський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України".

Ухвалою суду від 09.11.2022 прийнято до свого провадження справу №906/1318/19 (906/972/22) за позовом Дочірнього підприємства "Житомирський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансбудресурс" про стягнення 637 631,71 грн у межах справи №906/1318/19 за заявами Виробничо-комерційної фірми "Урарту" (м.Баранівка, Житомирська область) та Приватного підприємства "Автомагістраль" (с. Синяк, Вишгородський район, Київська область) до Дочірнього підприємства "Житомирський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (м. Житомир) про банкрутство. Розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження.

27.01.2023 на адресу суду від представника ДП "Житомирський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" Чайківської Н.М. надійшла заява №34 від 26.01.2023 про збільшення позовних вимог, у якій позивач просить стягнути з відповідача заборгованість на загальну суму 973 439,47 грн.

Ухвалою суду від 27.03.2023 закрито підготовче провадження з розгляду позовної заяви Дочірнього підприємства "Житомирський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія" Автомобільні дороги України (м.Житомир) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансбудресурс" (м. Бердичів) про стягнення 637 631,71 грн у межах справи №906/1318/19 та призначено справу до розгляду по суті.

Присутня в судовому засіданні 13.06.2023 представник позивача (ДП "Житомирський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України") адвокат Чайківська Н.М. підтримала позовну заяву із врахуванням заяви про збільшення позовних вимог в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

27.07.2023 до суду від представника позивача надійшли письмові пояснення №359 від 26.07.2023, у яких представник позовну заяву із врахуванням заяви про збільшення позовних вимог підтримує у повному обсязі та просить провести судове засідання без участі представника позивача.

18.04.2022 до суду від відповідача надійшов письмовий відзив на позовну заяву, у якому він просить відмовити у задоволенні позовної заяви про стягнення боргу із штрафними санкціями у повному обсязі з підстав, зазначених у відзиві.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.

Судом встановлено, що всі учасники провадження у справі повідомлені належним чином про дату, час та місце даного судового засідання на відомі суду адреси.

Наслідки неявки в судове засідання учасника справи визначено у статті 202 ГПК.

Так, за змістом частини 1, пункту 1 частини 2 статті 202 ГПК неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з підстав, зокрема неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання.

Ураховуючи положення статті 202 ГПК, наявність відомостей про направлення зазначеним учасникам справи ухвал з повідомленням про дату, час і місце судового засідання, що підтверджено матеріалами справи, висновки Європейського суду з прав людини у справі «В`ячеслав Корчагін проти Росії», а також, що явка учасників справи не визнавалася судом обов`язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, господарський суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників позивача та відповідача, які не з`явилися в судове засідання.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд встановив наступне.

23.12.2019 між Дочірнім підприємством "Житомирський облавтодор" ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» (позивач, орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Трансбудресурс" (відповідач, орендар) укладено договір оренди нерухомого майна № 26, за умовами якого позивач передає, а відповідач приймає в строкове платне користування нерухоме майно, а саме: частину будівель загальною площею 190 кв.м., яке розташоване за адресою: Житомирська область, м. Бердичів, вул. Космічна, 101, що обліковується на балансі філії «Зарічанська ДЕД» ДП «Житомирський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» (т.1 а.с.14-20).

23.12.2019 ДП «Житомирський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» передав ТОВ "Трансбудресурс" зазначене в договорі оренди майно, що підтверджується актом приймання-передачі, який є додатком №2 до договору оренди №26 від 23.12.2019 (т.1 а.с. 22).

Також, 23.12.2019 між Дочірнім підприємством "Житомирський облавтодор" ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» (позивач, орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Трансбудресурс" (відповідач, орендар) укладено договір оренди індивідуально визначеного майна № 27, за умовами якого позивач передає, а відповідач приймає в строкове платне користування індивідуально визначене майно, а саме: відкриту площадку з щебеневим покриттям площею 4000 м кв., яке розташоване за адресою: Житомирська область, м. Бердичів, вул. Космічна, 101, що обліковується на балансі філії «Зарічанська ДЕД» ДП «Житомирський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» (т.1 а.с. 23-28).

23.12.2019 ДП «Житомирський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» передав ТОВ "Трансбудресурс" зазначене в договорі оренди індивідуально визначене майно, що підтверджується актом приймання-передачі, який є додатком №2 до договору оренди №27 від 23.12.2019 (т.1 а.с. 30).

Згідно п. 9.1 договорів №26 та №27 від 23.12.2019. цей договір укладено строком на 2 роки 11 місяців, який діє з моменту його підписання обома сторонами по 22.11.2022р.

Відповідно до додаткової угоди від 01.07.2022 до договору №26, дія договору №26 припиняється 01.07.2022 (а.с.61, т.1).

Відповідно до п. 3.2 договорів №26 та №27 від 23.12.2019, орендна плата перераховується орендарем на розрахунковий рахунок орендодавця в розмірі 100% щомісяця не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним, відповідно до наданих орендодавцем рахунків.

Як свідчить банківська виписка від 05.08.2020, відповідачем сплачено частково за оренду майна згідно договорів №26 та №27 від 23.12.2019 на суму 20000 грн. (а.с. 50, т.1).

Позивач надсилав відповідачу листи-вимоги №344 від 15.02.2020 з доданим актом звіряння розрахунків та №59 від 18.02.2021 з доданим актом звіряння розрахунків , у яких просив сплатити заборгованість з орендної плати (т.1 а.с 31-33).

Відповідач відповіді на вказані листи-вимоги не надав та заборгованість з орендної плати не сплатив.

У зв`язку з невиконанням відповідачем зобов`язань за договорами №26 та №27 від 23.12.2019 (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 26.01.2023 вих. №34) по сплаті орендної плати на суму 647 300,07 грн, позивач звернувся з вказаним позовом до суду.

Крім суми основної заборгованості позивач заявив до стягнення з відповідача 21388,70 грн інфляційних втрат за несплату гарантійного платежу, 4123,09 грн 3% річних за несплату гарантійного платежу, 74159,21 грн пені, 29218,50 грн 3% річних, 197249,90 грн інфляційних втрат (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 09.01.2023 вих. №13).

У своєму відзиві відповідач зазначає про те, що після підписання договорів позивач не забезпечив відповідачу доступ до майна. Повідомив про карантинні обмеження, що лише з 05.08.2020 позивач надав відповідачу доступ до майна згідно договору №26, площадку згідно договору №27 відповідач взагалі не використовував, а тому вважає, що нарахування орендної плати з 23.12.2019 до 05.08.2020 по договорам №26 та №27 є безпідставним; зазначає, що позивач не надає первинних документів, які б свідчили про реальність господарської операції з надання послуг оренди, а саме, акт виконаних робіт, рахунок та податкові накладні, тобто реальність господарських операцій щодо надання позивачем послуг оренди відповідачу первинними документами не підтверджена, а тому вважає вимогу позивача до відповідача про сплату коштів передчасною та необґрунтованою (а.с. 87-91, т.1).

Письмові пояснення відповідача, які надійшли до суду 12.06.2023 суд не приймає до уваги, оскільки вони подані до суду після закриття підготовчого засідання.

У письмових запереченнях на відзив, позивач зазначає про те, що умовами п. 2 договорів сторони узгодили умови щодо порядку передачі об`єкта в оренду та встановили, що прийом - передача об`єкта оренди здійснюється згідно з актом приймання-передачі.

Згідно ст. 795 ЦК України, передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором. І навпаки, повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

Крім того, відповідно до ст. 782 ЦК України, у випадку несплати орендної плати протягом 3 місяців, орендодавець має право в односторонньому порядку розірвати договір оренди та вимагати повернення орендованого приміщення.

Тобто, самовільна несплата орендарем плати за договором оренди може мати наслідком для орендаря стягнення з нього належних до сплати сум орендної плати у повному обсязі, а також застосування санкцій за прострочення зобов`язання.

Звернув увагу суду, що Договори були укладені з Відповідачем 23.12.2019 року, карантинні обмеження, встановлені Урядом, почали діяти з 11.03.2020, а орендна плата в сумі 20 000,00 грн відповідачем внесена на рахунок позивача лише 31.08.2020, порядок сплати орендної плати передбачений п.п. 3.2 договорів. Повідомив, що рахунки на оплату надсилались відповідачу на електронну пошту, докази надіслання надані суду.

Оцінивши в сукупності матеріали справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, господарський суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог, враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку

Згідно з п.1 ч.2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Як передбачено ст. 174 ГК України, однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але які йому не суперечать.

Згідно з ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншими учасниками відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

З матеріалів справи вбачається, що правовідносини між сторонами виникли на підставі договорів оренди нерухомого майна та оренди індивідуально визначеного майна від 23.12.2019. Вказані договори підписані сторонами та скріплені печатками.

Відповідно до ч.1,2 ст.283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у володіння та користування майно для здійснення господарської діяльності. За договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або єдиний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч.6 ст.283 ГК України).

Згідно з ч.1 ст.759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язаний передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Відповідно до ч. 4 ст. 284 ГК України строк договору оренди визначається за погодженням сторін.

За приписами частин 1,2,5 статті 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за користування майном встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до частин 1, 3, 4 статті 286 ГК України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Орендна плата встановлюється у грошовій формі. Залежно від специфіки виробничої діяльності орендаря орендна плата за згодою сторін може встановлюватися в натуральній або грошово-натуральній формі. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Згідно з ч.1 ст.762 ЦК України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Обов`язок сплачувати за користування майном, в силу ст.11 ЦК України виникає з самого факту використання майна. Ухилення користувача від оплати за майно, що знаходиться у нього в користуванні, суперечить принципам добросовісності та справедливості встановленим ст.3 ЦК України.

Відповідно до ч.3 ст.285 Господарського кодексу України до основних обов`язків орендаря належить своєчасна та в повному обсязі сплата орендної плати. Аналогічне положення закріплено в п.4.2 договорів №26 та №27 від 23.12.2019.

Відповідно до п.п.2.1 договорів орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, вказаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору, згідно з актом приймання-передачі вказаного майна за вартістю, визначеною незалежною оцінкою.

Матеріалами справи підтверджується передача позивачем відповідачу згідно з актами приймання-передачі майна від 23.12.2019 в платне строкове користування індивідуально визначене майно, а саме: частину будівель загальною площею 190 кв.м., яке розташоване за адресою: Житомирська область, м. Бердичів, вул. Космічна, 101, що обліковується на балансі філії «Зарічанська ДЕД» ДП «Житомирський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» та відкриту площадку з щебеневим покриттям площею 4000 м кв., яке розташоване за адресою: Житомирська область, м. Бердичів, вул. Космічна, 101, що обліковується на балансі філії «Зарічанська ДЕД» ДП «Житомирський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» (а.с. 22, 30, т.1).

При цьому суд враховує обставини справи, які були встановлені та не потребують доведенню згідно рішення Господарського суду Житомирської області від 26.05.2023 (яке набрало законної сили) у справі №906/1318/19(906/767/22) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансбудресурс" (Житомирська область, м. Бердичів) до Дочірнього підприємства "Житомирський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (м. Житомир) від 21.09.2022 про визнання недійсним договору оренди індивідуально визначеного майна №27 від 23.12.2019 у межах справи №906/1318/19 за заявою Виробничо-комерційної фірми "Урарту" (м.Баранівка, Житомирська область) до Дочірнього підприємства "Житомирський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (м. Житомир) про банкрутство, у цьому ж складі суду. Рішенням суду від 26.05.2023 (яке набрало законної сили) у справі №906/1318/19(906/767/22) було відмовлено позивачу у задоволенні позовних вимог.

Так, у справі №906/1318/19(906/767/22) судом встановлено, що 23.12.2019 між позивачем та відповідачем було укладено договір № 27 оренди індивідуально визначеного майна, згідно якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування індивідуально визначене майно: відкриту площадку з щебеневим покриттям площею 4000 м кв. за адресою: Житомирська область, м. Бердичів, вул. Космічна, 101, що обліковується на балансі філії "Зарічанська ДЕД" ДП "Житомирський облавтодор" АТ "ДАК "Автомобільні дороги України" (а.с. 5-7 ).

Майно передається в оренду з метою використання для стоянки автомобілів та техніки (п. 1.2 Договору).

Орендна плата визначається на підставі незалежної оцінки, за річною орендною ставкою - 10% і становить за базовий місяць розрахунку (місяць, на дату якого виконана незалежна оцінка - листопад 2019 року) 9313,83 грн. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць оренди визначається шляхом орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць, відповідно до наданих орендодавцем рахунків (п. 3.1 договору).

Відповідно до п.9.1 договору, цей договір укладено строком на 2 роки 11 місяців, який діє з моменту його підписання обома сторонами по 22.11.2022.

Цей договір може бути достроково розірваний на вимогу однієї із сторін, за погодженням сторін, за рішенням господарського суду у випадках, передбачених чинним законодавством (п. 9.4 договору).

Згідно акту приймання - передачі від 23.12.2019 за договором оренди індивідуально-визначеного майна від 23.12.2019 №27 Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування індивідуально визначене майно: відкриту площадку з щебеневим покриттям площею 4000 м кв., за адресою: Житомирська область, м. Бердичів, вул. Космічна, 101, що обліковується на балансі філії "Зарічанська ДЕД" ДП "Житомирський облавтодор" АТ "ДАК "Автомобільні дороги України" (а.с. 27).

Даний акт підписаний обома сторонами та скріплений печатками.

Перед укладенням договору відповідачем було замовлено виготовлення звіту про незалежну грошову оцінку майна для подальшої передачі в оренду, про свідчить лист №944 від 20.11.2019 та звіт (а.с.28-52).

Також, відповідно до листа №5/19-10/3210 від 17.12.2019 ДАК «Автомобільні дороги України» не заперечувало щодо укладення договору оренди індивідуально визначеного майна (а.с.59).

Як убачається з матеріалів справи згідно п. 2.2 спірного договору № 27 від 23.12.2019, власником майна залишається АТ "ДАК "Автомобільні дороги України", а орендар користується ним протягом строку дії Договору оренди.

ДП «Житомирський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» є державним підприємством, в статутному капіталі якого 100% акцій належить державі.

Відповідно до листа №5/19-10/3210 від 17.12.2019 ДАК «Автомобільні дороги України» не заперечувало щодо укладення договору оренди індивідуально визначеного майна (а.с.59).

Як свідчать матеріали справи, передане в оренду за спірним договором нерухоме майно (індивідуально визначене) майно перебуває на балансі Філії «Зарічанська ДЕД» ДГІ «Житомирський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» з присвоєнням відповідного інвентарного номеру та має оціночну вартість саме як нерухоме майно, про що свідчить звіт незалежного оцінювача (а.с.28-52).

Відповідно до копії державного акту серії ІІ-ЖТ № 000282 від 16.04.2004 державний акт на право постійного користування землею видано філії "Бердичівський райавтодор" Дочірнього підприємства "Житомирський облавтодор" (м. Бердичів, вул. Південна, 53), Тобто, зазначеному користувачу надається у постійне користування 0,8435 га землі в межах згідно з планом користування. Зазначена земельна ділянка із вказаною площею включає в себе ділянку № 1 (кадастровий № 1810400000:01:031:0053) та ділянку № 2 (кадастровий № 1810400000:01:031:0054). Призначення земельної ділянки - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель і споруд. Власником зазначеної земельної ділянки є Бердичівська міська рада. Саме на земельній ділянці № 2 розміщена відкрита площадка зі щебеневим покриттям, площею 4 000 м2, що відноситься до предмету даного спору.

Відповідно до копії наказу № 32 від 22.03.2018 з метою вдосконалення структури управління дорожнім господарством у Житомирській області тощо, на виконання наказу ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" № 206 від 18.09.2017 було припинено Філію "Бердичівський райавтодор" Дочірнього підприємства "Житомирський облавтодор" ВАТ «ДАК "Автомобільні дороги України" шляхом приєднання її до філії "Бердичівська дорожньо-експлуатаційна дільниця" Дочірнього підприємства "Житомирський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України".

Відповідно до копії наказу № 84 від 31.07.2019 з метою вдосконалення структури управління дорожнім господарством у Житомирській області тощо, на виконання наказу АТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" № 99 від 18.06.2019 було припинено (реорганізовано) філію "Бердичівська ДЕД" ДП "Житомирський облавтодор" АТ "ДАК "Автомобільні дороги України" шляхом приєднання її до філії "Зарічанська ДЕД" ДП "Житомирський облавтодор" АТ "ДАК "Автомобільні дороги України".

25.09.2019 на підставі наказу ДП "Житомирський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" Філія "Бердичівська ДЕД" згідно акту приймання - передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів передала на баланс Філії "Зарічанська ДЕД" «площадку РайДУ" (відкриту щебеневу площадку) (копія акта - в матеріалах справи).

Згідно з копією інвентарної картки № 185, доданої до справи, площадка із щебеневого покриття площею 4 000 м2 має інвентарний № 46, рік випуску - 1987, з первісною вартістю 26 080,32 грн, місцезнаходження: м. Бердичів, вул. Космічна, 101 та обліковується на синтетичному рахунку, субрахунку № 103 Філії "Бердичівська ДЕД".

Як було зазначено вище, згідно матеріалів справи передане в оренду за спірним договором нерухоме майно (індивідуально визначене) майно перебуває на балансі Філії «Зарічанська ДЕД» ДГІ «Житомирський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» з присвоєнням відповідного інвентарного номеру та має оціночну вартість саме як нерухоме майно, про що свідчить звіт незалежного оцінювача (а.с.28-52).

Відповідно до копії державного акту серії ІІ-ЖТ № 000282 від 16.04.2004 державний акт на право постійного користування землею видано філії "Бердичівський райавтодор" Дочірнього підприємства "Житомирський облавтодор" (м. Бердичів, вул. Південна, 53), Тобто, зазначеному користувачу надається у постійне користування 0,8435 га землі в межах згідно з планом користування. Зазначена земельна ділянка із вказаною площею включає в себе ділянку № 1 (кадастровий № 1810400000:01:031:0053) та ділянку № 2 (кадастровий № 1810400000:01:031:0054). Призначення земельної ділянки - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель і споруд.

Відтак спірне майно (площадка з щебеневим покриттям) має оціночну вартість та відповідні встановлені статтею 181 ЦК України ознаки нерухомого майна, яке нерозривно пов`язано з земельною ділянкою, на якій воно розташовано, проте на відміну від такої земельної ділянки, яка є природним об`єктом, є окремим, штучно створеним предметом матеріального світу, зі своєю метою використання, а отже таке майно може бути окремим об`єктом оренди. Саме така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у справі №916/661/17 від 20.06.2018.

З огляду на таке, матеріалами справи не підтверджується, а доказами у справі спростовується твердження ТОВ "Трансбудресурс", що між сторонами фактично було укладено договір оренди земельної ділянки (правове регулювання якого передбачено положеннями Земельного Кодексу України) та про відсутність підстав для підписання та виконання зазначеного договору ТОВ "Трансбудресурс".

Також суд зазначає, що запровадження Кабінетом Міністрів України обмежувальних заходів під час карантину (у тому числі заборона роботи, яка передбачає приймання відвідувачів) саме по собі не свідчить про принципову неможливість використання відповідачем орендованого майна у розумінні частини 6 статті 762 ЦК України. При цьому відповідач не довів повного припинення ним господарської діяльності у період карантину, також не довів відповідними доказами відсутність у доступі до орендованого ним майна та незабезпечення (перешкоджання) позивачем відповідачу у доступі до орендованого майна.

Суд враховує, що не можна ототожнювати неможливість використання орендованого майна, тобто повну відсутність доступу до майна з неможливістю отримання прибутку в очікуваному розмірі у спірний період, що не підпадає під дію норми частини 6 статті 162 ЦК України (зазначена правова позиція викладена у постанові КГС ВС від 20 жовтня 2021 року у справі № 911/3067/20).

Також слід зазначити, що відповідач не довів будь - якими доказами, що ТОВ "Трансбудресурс" увійшло до списку підприємств (видів господарської діяльності), що підпадають під запроваджені Кабінетом Міністрів України обмеження та заборони під час запровадженого карантину.

Відтак, суд відхиляє усні та письмові заперечення відповідача, оскільки вони не підтверджені належним та допустимими доказами.

Отже, за умовами п.п.3.1 договорів орендна плата визначається на підставі незалежної оцінки, за річною орендною ставкою - 30% і становить за базовий місяць розрахунку (місяць, на дату якого виконана незалежна оцінка -листопад 2019 року) - 5497 грн (без врахування ПДВ, без врахування індексу інфляції) (договір №26 від 23.12.2019) та 10% і становить за базовий місяць розрахунку (місяць, на дату якого виконана незалежна оцінка - листопад 2019 року) - 9313,83 грн (без врахування ПДВ, без врахування індексу інфляції). Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством. Орендна плата за перший місяць оренди визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за період з першого числа наступного за базовим місяця до першого місяця оренди та на індекс інфляції за перший місяць оренди. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць оренди визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць, відповідно до наданих орендодавцем рахунків.

Розрахунки плати за базовий місяць оренди майна згідно договорів №26 та 27 від 23.12.2019 містяться у додатках №1 до договорів (т.1 а.с. 21, 29).

Відповідно до п.3.2 договору орендна плата перераховується орендодавцем на розрахунковий рахунок орендодавця в розмірі 100% щомісяця не пізніше 10 числа місяця наступного за звітним, відповідно до наданих орендодавцем рахунків.

Згідно з п.3.3 договору зміна розміру орендної плати у будь-якому випадку оформлюється додатковими угодами між сторонами.

У разі припинення (розірвання) договору оренди орендар сплачує орендну плату до дня повернення майна за актом приймання-передачі включно. Закінчення строку дії договору оренди не звільняє орендаря від обов`язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, ураховуючи санкції (п.3.5 договору).

Як зазначалось вище, відповідачем сплачено частково орендну плату згідно договорів №26 та №27 від 23.12.2019, що підтверджується банківською випискою від 05.08.2020 (а.с.50, т.1).

Судом встановлено, що станом на 30.12.2022 за відповідачем рахується заборгованість на суму 647300,07 грн.

Стосовно вимоги позивача про стягнення 21388,70 грн інфляційних втрат за несплату гарантійного платежу та 4123,09 грн 3% річних за несплату гарантійного платежу суд зазначає наступне.

Згідно з п.2.5 договору для забезпечення виконання даного договору сторони встановлюють такий вид забезпечення, як гарантійний платіж. Гарантійним платежем за цим договором є грошова сума у розмірі 3-х місячних орендних плат. Гарантійний платіж перераховується орендарем на банківський рахунок орендодавця в день укладення даного договору. Неперерахування гарантійного платежу в повному обсязі в день укладення даного договору є порушенням даного договору. Сторони даного договору свідчать, що орендодавець має право використовувати даний платіж у випадку: несвоєчасної сплати орендарем орендної плати чи інших платежів, передбачених даним договором, для погашення заборгованості та відшкодування штрафних санкцій, інших видів відповідальності та/або у випадку спричинення шкоди/завдання збитків орендованому майну. Орендар зобов`язується протягом дії договору забезпечувати гарантійний платіж в розмірі не менш як 3-х місячних орендних плат. В разі використання гарантійного платежу відповідно до умов даного пункту договору орендар зобов`язується поповнювати платіж у строк 10 днів з моменту використання гарантійного платежу.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; сплата неустойки.

Частиною 1 ст. 216 ГК України передбачено господарсько-правову відповідальність учасників господарських відносин, яку останні несуть за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Господарськими санкціями згідно з ст. 217 ГК України, визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки, як-то відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Штрафні санкції визначаються ч. 1 ст. 230 ГК України, як господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Поряд з цим, статтею 549 ЦК України унормовано, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За невиконання (не належне виконання) зобов`язань по даному договору сторони несуть відповідальність, передбачену нормами чинного законодавства і даним Договором (п. 10.1 Договору).

За змістом ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи, що відповідно до п.2.5 договору гарантійний платіж є забезпеченням виконання даного договору, складає три розміри місячних орендних плат та підлягає використанню орендодавцем у випадку несвоєчасної сплати орендарем орендної плати, з урахуванням, що позивачем нараховано відповідачу 3% річних та інфляційні втрати за невиконання умов договору також на суми заборгованості з орендної плати, суд дійшов висновку, що нарахування та стягнення з відповідача 21388,70 грн інфляційних втрат за несплату гарантійного платежу та 4123,09 грн 3% річних за несплату гарантійного платежу фактично є притягненням відповідача до подвійної відповідальності за невиконання договірних зобов`язань, що суперечить чинному законодавству.

Суд зазначає, що стягнення в даному випадку подвійної суми 3% річних та інфляційних втрат є подвійною відповідальністю за порушення зобов`язання, оскільки відповідач вчинив єдине порушення, яке полягає в несвоєчасній сплаті платежів орендної плати, передбачених договором.

Суд наділений повноваженнями перевіряти обраний сторонами договору спосіб врегулювати свої відносини на предмет відповідності Конституції України.

Одночасне стягнення подвійної суми 3% річних та інфляційних втрат за несвоєчасну сплату платежів орендної плати (єдине порушення) є подвійним стягненням за несвоєчасне виконання зобов`язання, що не узгоджується з приписами статті 61 Конституції України, згідно з якою гарантовано заборону подвійного притягнення до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення (лат. - поп bis in idem - "двічі за одне і те саме не карають") та має на меті уникнути несправедливого покарання за одне й те саме правопорушення двічі.

Аналогічна правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.06.2021 у справі № 910/12876/19.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 21388,70 грн інфляційних втрат за несплату гарантійного платежу та 4123,09 грн 3% річних за несплату гарантійного платежу є необґрунтовані та задоволенню не підлягають.

Стосовно вимоги позивача про стягнення з відповідача 74159,21 грн пені, 29218,50 грн 3% річних, 197249,90 грн інфляційних втрат, суд зазначає наступне.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За змістом ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стаття 611 ЦК України визначає правові наслідки порушення зобов`язання, зокрема, сплату неустойки.

Частиною 1 ст.549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 ЦК України).

Відповідно до статей 1,3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 8.3 договору сторони визначили, що у разі затримки внесення орендної плати, плати за утримання та інших платежів, обумовлених в т.ч. і додатковими угодами, орендар сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожний день такої затримки (включаючи день оплати).

Перевіривши розрахунок пені, 3% річних та інфляційних втрат, суд вважає їх правильними та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами статей 76, 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на таке, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, заявленими відповідно до вимог чинного законодавства та підлягають частковому задоволенню у розмірі 647 300,07 грн заборгованості по сплаті орендної плати, 74 159,21 грн пені, 29 218,50 грн 3% річних, 197 249,90 грн інфляційних втрат.

У стягненні 21 388,70 грн інфляційних втрат за несплату гарантійного платежу та 4 123,09 грн 3% річних за несплату гарантійного платежу суд відмовляє.

Судовий збір, в порядку ст.129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Щодо розподілу судових витрат позивача на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною 3 ст.123 ГПК України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин 1-3 статті 126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Обсяг, зміст та вартість наданих у цій справі адвокатом послуг підтверджується наявними у матеріалах справи договором про надання правової (правничої) допомоги від 21.03.2021 та актом приймання-передачі наданих послуг №2 від 07.02.2022 на суму 12 569 грн (а.с. 51-53 т.1, а.с.63, т.2) .

Відповідно до п.1.1 договору про надання правової (правничої) допомоги від 21.03.2021, що укладений між адвокатом Литвинчук Ю.В. та позивачем, адвокат зобов`язується надати клієнту правову допомогу по стягненню дебіторської заборгованості по ДП «Житомирський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» по 4 (чотирьом) боржникам.

Згідно з п.3.1 договору отримання винагороди адвокатом за надання правової допомоги відбувається у формі гонорару.

За умовами п.3.2 договору за надання правової допомоги, відповідно до даного договору, клієнт сплачує адвокату гонорар у розмірі 50 000,00 грн, але сума договору може бути збільшена або зменшена, згідно з актом виконаних робіт, визначеному в додатку №1 до даного договору. У разі дострокового розірвання договору з ініціативи клієнта, внесена сума гонорару не повертається.

- 1500,00 грн (за 1 годину роботи адвоката) за ознайомлення з матеріалами справи, опрацювання законодавчої бази, формування правової позиції, консультації.

- 1500,00 грн участь в одному судовому засіданні (навіть у випадку, коли судове засідання не відбулося, крім неявки в судове засідання адвоката).

- 1000,00 грн претензійна робота.

- 2000,00 грн (за 1 годину роботи) написання позовної заяви, заперечення на відзив, апеляційної скарги або заперечення на апеляційну скаргу; касаційну скаргу, заперечення на касаційну скаргу, адвокатських запитів та інших документів, пов`язаних з підготовкою або розглядом даної справи.

Згідно з актом приймання-передачі наданих послуг №2 від 07.02.2022 адвокатом були надані послуги на загальну суму 12 569 грн (а.с.63, т.2).

Проаналізувавши вказані документи, суд дійшов висновку, що відображена у них інформація щодо характеру та обсягу наданих адвокатом послуг відповідає документам та інформації, що містяться у матеріалах справи. Обсяг та зміст правової допомоги відповідає фактичним діям представника позивача у судовому процесі, з огляду на що суд вважає обґрунтованим витрачений час змісту наданих послуг.

Суд також врахував, що витрати на надану професійну правничу допомогу, у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19.

Заперечень щодо розміру судових витрат на правничу допомогу чи клопотання про зменшення суми витрат з контррозрахунком від відповідача до суду не надходило.

Відповідно до частини четвертої статті 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову на відповідача; 2) у разі відмови в позові на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Зважаючи на те, що позовні вимоги задоволено частково, витрати позивача на професійну правничу допомогу адвоката покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 2, 73-79, 86, 123, 129, 233, 236-238, 241, 247 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 2, 7 Кодексу України з процедур банкрутства, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансбудресурс", 13302, Житомирська область, м. Бердичів,, вул. Одеська, 62, кв. 84, код 38741989 на користь Дочірнього підприємства «Житомирський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (10003, м.Житомир, вул.Перемоги, 75, код ЄДРПОУ 32008278):

- 647 300,07 грн. заборгованості по сплаті орендної плати;

- 74 159,21 грн пені;

- 29 218,50 грн 3% річних;

- 197 249,90 грн інфляційних втрат;

- 12 239,59 грн витрат на правничу допомогу;

- 14 218,91 грн судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається ://court.gov.ua/fair/sud5007/.

Повне рішення складено: 18.08.23

Суддя Макаревич В.А.

Список розсилки:

1 - в справу

2 - ДП "Житомирський облавтодор" ВАТ"Державна акціонерна компанія" Автомобільні дороги України - 10003, м. Житомир, вул. Перемоги, 75 , електр.пошт.: zt_oblavto@ukr.net , chaikivska.n.07.01@gmal.com - на електр.адр.

3- ТОВ "Трансбудресурс" - 13302, Житомирська обл., м.Бердичів, вул.Одеська,62, кв.84, ел. адреса: transbudresurs@ukr.net- рек.з пов.

4- адвокату Гуртовенко Р.- biz-urian1@ukr.net - на електр.адр.

5 - а/к Мельник М.А. - 33013,м.Рівне, вул.Кавказька,3оф.305, на електронну пошту: ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 - на електр.пошт.