Рішення

від 21.08.2023 по справі 910/9548/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

21.08.2023Справа № 910/9548/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Князькова В.В. розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу

за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал Страхування", м.Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Каскад-СД", м. Луцьк

про стягнення 52 967,18 грн,

Без виклику представників сторін

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Арсенал Страхування" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Каскад-СД" про стягнення страхового відшкодування в розмірі 52 967,18 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що ним як страховиком транспортного засобу Hyundai Tukson, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , здійснено виплату страхувальнику страхового відшкодування, внаслідок чого у позивача на підставі ст.38 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" виникло право на подання регресного позову водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, який відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду щодо стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.06.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №910/9548/23. При цьому, з огляду на характер спірних правовідносин, заявлені позивачем вимоги та предмет доказування, суд дійшов висновку про можливість здійснювати розгляд даної справи за правилами спрощеного провадження.

Відповідач відзиву на позов не подав, клопотання про продовження строку на подачу відзиву не заявив, проте, про розгляд справи був повідомлений належним чином з урахуванням такого.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з ч. 2 ст. 27 Господарського процесуального кодексу України для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи-підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 01013, м.Київ, 01013, м.Київ, вул.Магнітогорська (нова назва Якова Гніздовського), буд.1.

Конверт з ухвалою суду про відкриття провадження було повернуто до господарського суду з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою".

Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Наразі, суд звертає увагу, що відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За приписами ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.

З огляду на те, що до суду не надходило клопотань учасників справи або одного з них в порядку частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін, з огляду на відсутність у суду підстав для виклику сторін з власної ініціативи, господарський суд розглядає справу без проведення судового засідання.

Відповідно до ч.4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

15.10.2019 між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Арсенал Страхування" (страховик) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Каскад-СД" (страхувальник) було укладено договір - поліс №144002926 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, предметом якого є цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу Hyundai Tukson, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , 2019 року.

Розмір франшизи згідно вказаного полісу складає 2600 грн. Строк дії полісу з 15.10.2019 по 14.10.2020 включно.

ОСОБА_1 16 червня 2020 року о 17 год. 00 хв., рухаючись по А/Д М-01, у с. Зазим`я, Броварського району, Київської області, керуючи транспортним засобом «Hyundai Tucson IX 35», номерний знак НОМЕР_1 , здійснив виїзд на зустрічну смугу та допустив зіткнення з автомобілем «Honda CR-V», номерний знак НОМЕР_3 , який рухався в зустрічному напрямку. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, автомобілі отримали механічні пошкодження.

Постановою від 02.07.2020 Броварського міськрайонного суду Київської області по справі №361/3970/20 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченогост. 124 КУпАП, та застосувати до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 340 (триста сорок) гривень 00 копійок.

Постановою від 18.09.2020 Броварського міськрайонного суду Київської області по справі №361/3969/20 провадження провадження по справі пропритягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАПзакрити, у зв`язку з закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності.

У постанові від 18.09.2020 Броварського міськрайонного суду Київської області по справі №361/3969/20 встановлено, що відповідно до протоколу серії ДПР 18 № 225060, складеного 16 червня 2020 року, адміністративне правопорушення,передбачене ч.1ст.130КУпАП,вчинено ОСОБА_1 16 червня 2020 року.

Як вбачається з матеріалів справи, 18.06.2020 страхувальником було направлено страховику повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду , що має ознаки страхового випадку до договору ОСЦПВВНТЗ.

Власник транспортного засобу «Honda CR-V», номерний знак НОМЕР_3 звернувся до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал Страхування" із заявою про виплату страхового відшкодування і заявою щодо напрямку виплати страхового відшкодування.

Згідно звіт №286-2020 від 22.06.2020 про оцінку колісного транспортного засобу, який було складено Товариством з обмеженою відповідальністю "Незалежна експертно-асистуюча компанія" на замовлення Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал Страхування", вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «Honda CR-V», номерний знак НОМЕР_3 в результаті дорожньо-транспортної пригоди складає 61 869,42 грн.

28.07.2020 Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Арсенал Страхування" було здійснено розрахунок суми страхового відшкодування та складено страховий акт №109.01759120-1, згідно змісту якого страховиком прийнято рішення про виплату власнику автомобіля «Honda CR-V», номерний знак НОМЕР_3 страхового відшкодування в сумі 20967,18 грн (за вирахуванням коефіцієнту фізичного зносу та франшизи).

Суму страхового відшкодування було сплачено позивачем згідно платіжного доручення №39513792 від 30.07.2020 на суму 52967,18 грн.

05.02.2021 Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Арсенал Страхування" звернулось до Товариства з обмеженою відповідальністю "Каскад-СД" з досудовою претензією №050221-646/р, в якій, з огляду на те, що водій забезпеченого транспортного засобу ОСОБА_1 за наслідками дорожньо-транспортної пригоди відмовився від проходження огляду щодо стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, страховик вимагав у порядку регресу виплати страхового відшкодування в сумі 52967,18 грн від страхувальника.

Проте, як вказує позивач, вимоги страховика страхувальником виконано так і не було, що і стало підставою для звернення до суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Каскад-СД" про стягнення страхового відшкодування в розмірі 52 967,18 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх - обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, господарський суд дійшов висновку щодо наявності підстав для задоволення позову. При цьому, суд виходить з такого.

Відповідно до ч.2.1. ст.2 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України «Про страхування», цим та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них. Якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону.

Страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого (ст.6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

У п."в" ч.1 ст.38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» унормовано, що страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду якщо він після дорожньо-транспортної пригоди за його участю самовільно залишив місце пригоди чи відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду щодо стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, або вжив алкоголь, наркотики чи лікарські препарати, виготовлені на їх основі (крім тих, що входять до офіційно затвердженого складу аптечки або призначені медичним працівником);

Таким чином, у випадку залишення місця дорожньо-транспортної пригоди страхувальником або водієм забезпеченого транспортного засобу за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, страховик має право на подання регресного позову до вказаних осіб у відповідності до підп. «в» підп. 38.1.1 п. 38.1 ст. 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Як вказує позивач, згідно протоколу серії ДПР18 №225060 ОСОБА_1 відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду щодо стану алкогольного сп`яніння.

Згідно довідки про дорожньо-транспортну пригоду Володимир Сергійович відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду щодо стану алкогольного сп`яніння.

Наразі, суд зазначає, що згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.

Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїс-Матеос проти Іспанії» від 23 червня 1993 р.).

Захищене статтею 6 Європейської конвенції з прав людини право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх.

Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов`язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.

До того ж, суд зазначає, що однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до ст.2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом

Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні «справедливого балансу» між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.33 Рішення віл 27.10.1993р. Європейського суду з прав людини у справі «Домбо Бегеер Б.В. проти Нідерландів»).

У п.26 рішення від 15.05.2008р. Європейського суду з прав людини у справі «Надточій проти України» суд нагадує, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.

Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з частинами першою, третьою статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок з доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: "баланс імовірностей" (balance of probabilities) або "перевага доказів" (preponderance of the evidence); "наявність чітких та переконливих доказів" (clear and convincing evidence); "поза розумним сумнівом" (beyond reasonable doubt).

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Схожий стандарт під час оцінки доказів застосовано у рішенні ЄСПЛ від 15.11.2007 у справі "Бендерський проти України" ("BENDERSKIY v. Ukraine"), в якому суд оцінюючи фактичні обставини справи звертаючись до балансу вірогідностей вирішуючи спір виходив з того, що факти встановлені у експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідачем доказів, які б спростовували обставини відмови ОСОБА_1 від проходження відповідно до встановленого порядку огляду щодо стану алкогольного сп`яніння після дорожньо-транспортної пригоди 16.06.2020, відповідачем надано до матеріалів справи не було.

За таких обставин, виходячи з вищевикладеного у сукупності, суд дійшов висновку, що у Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал Страхування" на підставі підп. «в» підп. 38.1.1 п. 38.1 ст. 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» виникло право на регресний позов до страхувальника - Товариства з обмеженою відповідальністю "Каскад-СД".

Отже, з огляду на все вище викладене у сукупності, враховуючи, що відповідачем обставини, які повідомлено позивачем належним чином доказово не спростовано, суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал Страхування" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Каскад-СД" про стягнення страхового відшкодування в розмірі 52 967,18 грн в повному обсязі.

Згідно приписів ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал Страхування" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Каскад-СД" про стягнення страхового відшкодування в розмірі 52 967,18 грн - задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Каскад-СД" (43020, Волинська область, Луцький район, місто Луцьк, вул.Рівненська, буд.48) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал Страхування" (03056, місто Київ, вул.Борщагівська, будинок 154, ЄДРПОУ 33908322) суму страхового відшкодування в розмірі 52 967,18 грн та судовий збір в сумі 2684 грн.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст складено 21.08.2023.

Суддя В.В. Князьков