Рішення

від 21.08.2023 по справі 910/8487/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

21.08.2023Справа №910/8487/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Васильченко Т.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи №910/8487/23

За позовом Комунального підприємства «Центр організації дорожнього руху»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІСТ Енерджи»

про стягнення 15451,88 грн

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОСБТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство «Центр організації дорожнього руху» (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІСТ Енерджи» (далі - відповідач) про стягнення 15451,88 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення взятих на себе зобов`язань за договором прокату комплексів пластикової панельної огорожі №ПО/144/1-20 від 21.09.2020 не здійснив повної та своєчасної оплати отриманих послуг, у зв`язку з чим позивачем заявлено до стягнення борг у розмірі 9600,00 грн, пеню у розмірі 592,74 грн, інфляційні втрати у розмірі 4508,92 грн та 3% річних у розмірі 750,22 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.06.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №910/8487/23 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.06.2023 продовжено Товариству з обмеженою відповідальністю «ІСТ Енерджи» встановлений судом процесуальний строк для подання відзиву на позов до 07.07.2023.

07.07.2023 року через відділ діловодства суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог, з підстав того, що рахунок-фактура №СФ-0000375 від 15.10.2020 не відповідає загальним вимогам цивільного та господарського законодавства та суперечить умовам укладеного договору щодо фіксації факту передачі об`єкта прокату, а позивачем не долучено до матеріалів справи первинних документів, що могли б підтвердити надання послуг за спірним договором, зокрема, акти здачі-приймання робіт, а тому підстав для задоволення позовних вимог немає.

18.08.2023 року через відділ діловодства суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «ІСТ Енерджи» надійшло клопотання про витребування доказів, а саме: рахунку-фактури №СФ-0000376 від 15.10.2020 року, докази складення первинних документів за договором №ПО/144/1-20 - актів приймання-передачі та актів здачі-прийняття робіт (послуг) та самі акти приймання передачі і акти здачі-прийняття робіт (послуг) за вказаним договором. При цьому, у поданому клопотанні заявник просить поновити строк на його подання з обґрунтуванням того, що позивачем не подано відповідь на відзив, про що відповідачу стало відомо після ознайомлення з матеріалами справи, а тому строк на його подання підлягає поновленню.

Розглянувши клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «ІСТ Енерджи» про витребування доказів разом з клопотанням про поновлення строку на його подання суд дійшов висновків про відсутність правових підстав для поновлення строків на його подання.

За приписами статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Приписами статті 42 Господарського процесуального кодексу України встановлені права та обов`язки учасників справи. Зокрема, учасники справи зобов`язані: виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

При цьому, статтею 81 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї. У клопотанні про витребування судом доказів повинно бути зазначено: який доказ витребовується (крім клопотання про витребування судом групи однотипних документів як доказів); обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу; причини неможливості отримати цей доказ самостійно особою, яка подає клопотання.

Відтак, за змістом частини 1 статті 81 Господарського процесуального кодексу України клопотання про витребування доказів учасником справи, у разі неможливості їх самостійного надання, повинно бути подане разом з поданням першої заяви по суті. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

У поданому клопотанні про поновлення строку Товариство з обмеженою відповідальністю «ІСТ Енерджи» посилається на те, що позивачем не подано відповідь на відзив, про що відповідачу стало відомо після ознайомлення з матеріалами справи, а тому строк на його подання підлягає поновленню.

Згідно зі статтею 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Втім, у даному випадку, заявником не наведено поважних причин пропуску строку на подання цього клопотання разом з відзивом на позов поданого до суду 07.07.2023 року, тим більш, що ознайомлення з матеріалами справи відбулося 26.06.2023 року, тобто до подання відзиву на позов, і жодних інших ознайомлень з матеріалами справи відповідачем не вчинено. При цьому, з клопотанням про поновлення строку на подання клопотання про витребування доказів звертається до суду майже через два місяці від дати ознайомлення з матеріалами справи, без наведення обґрунтованих причин, що не залежали від нього, не можливості подання відповідного клопотання в розумні строки.

Враховуючи вищевикладене, подане клопотання Товариством з обмеженою відповідальністю «ІСТ Енерджи» про поновлення строку на подання клопотання про витребування доказів задоволенню не підлягає, а клопотання про витребування доказів у відповідності до частини 1 статті 81 Господарського процесуального кодексу України залишається без задоволення.

В свою чергу, правом на подання відповіді на відзив у відповідності до приписів статті 166 Господарського процесуального кодексу України позивач не скористався.

У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

21.09.2020 року між Комунальним підприємством «Центр організації дорожнього руху» (далі - наймодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ІСТ Енерджи» (далі - наймач) було укладено договір прокату комплектів пластикової панельної огорожі №ПО/144/1-20 (далі - договір), за умовами пункту 1.2 якого, наймодавець передає, а наймач приймає в строкове платне користування 48 (сорок вісім) комплектів пластикових панельних огорож, комплектація, технічні та якісні характеристики яких визначені у додатку 1 до цього договору (надалі - об`єкт прокату), що перебувають на балансі наймодавця.

Згідно пункту 2.1 договору вартість прокату об`єкту становить 9600 грн (дев`ять тисяч шістсот гривень), у тому числі з ПДВ за весь строк прокату.

Оплата здійснюється протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту підписання акту приймання-передачі та надання рахунку-фактури (пункт 2.3 договору).

Відповідно до пункту 3.3 договору передача об`єкта прокату здійснюється відповідальними особами (фахівцями) сторін та вважається переданим наймодавцем та прийнятим наймачем з моменту підписання сторонами відповідного акта приймання-передачі.

Пунктами 4.1 та 4.2 договору встановлено, що строк прокату складає 8 (вісім) діб з 22.09.2020 року по 29.09.2020 року. Після закінчення строку прокату, наймач зобов`язаний протягом 1 (одного) календарного дня повернути об`єкт прокату наймодавцю відповідно до акту приймання-передачі.

Відповідно до пункту 6.4 договору, у випадку прострочення оплати за прокат об`єкту, з наймача стягується на користь наймодавця пеня у розмірі 0,1% від суми боргу за кожен день прострочення.

Договір вступає в силу з 21 вересня 2020 року і діє до 31 грудня 2020 року, а у частині виконання зобов`язання, до моменту повного виконання сторонами своїх обов`язків (пункт 7.1 договору).

Позивач зазначає, що відповідач у встановлені строки вартість прокату пластикової панельної огорожі в сумі 9600,00 грн не сплатив, внаслідок чого в останнього виникла заборгованість в цій сумі.

Як вбачається з наданих позивачем додатків до позову, останній звертався до ТОВ «ІСТ Енерджи» з претензією №053/04-7/425 від 01.02.2021, у якій вимагав сплатити наявну заборгованість в розмірі 29100,00 грн, в тому числі за договором №ПО/144/1-20 від 21.09.2020 в розмірі 9600,00 грн.

31.01.2023 року з метою досудового врегулювання спору позивач направив на адресу відповідача лист «про направлення документів для підпису» №053/04-08/537 від 31.01.2023, що підтверджується наявним в матеріалах справи описом вкладення та накладною №0105493850632. У вказаному листі позивач просив відповідача підписати акти прийому-передачі в прокат комплектів пластикової панельної огорожі за договором № ПО/144/1-20 від 21.09.2020 та повернути їх на адресу: 01054, м. Київ-54, а/с№245.

23.03.2023 року позивачем на адресу відповідача було направлено лист «про повернення підписаних документів» №053/04-08/1489 від 23.03.2023, у якому позивач просив повернути підписані акти прийому-передачі за спірним договором, або надати вмотивовану відмову від їх підписання, у разі ненадання такої відмови КП «Центр організації дорожнього руху» буде вважати акти прийому-передачі підписаними ТОВ «ІСТ Енерджи».

Відповідач вказані в листах акти не підписав, як і не сплатив заборгованість, що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд прийшов до висновку про відмову в позову, з огляду на наступне.

Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статей 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором прокату, а відповідно до частини 1 статті 787 Цивільного кодексу України за договором прокату наймодавець, який здійснює підприємницьку діяльність з передання речей у найм, передає або зобов`язується передати рухому річ наймачеві у володіння та користування за плату на певний строк.

У відповідності до положень ст. 789 Цивільного кодексу України плата за прокат речі встановлюється за тарифами наймодавця.

Зобов`язання, в силу вимог статей 526, 525 Цивільного кодексу України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Як встановлено судом, сторонами 21.09.2020 було укладено договір прокату комплектів пластикової панельної огорожі №ПО/144/1-20, відповідно до якого позивач зобов`язався передати, а відповідач прийняти в строкове платне користування 48 (сорок вісім) комплектів пластикових панельних огорож, що перебувають на балансі позивача.

При цьому, відповідно до пункту 3.3 договору передача об`єкта прокату здійснюється відповідальними особами (фахівцями) сторін та вважається переданим наймодавцем та прийнятим наймачем з моменту підписання сторонами відповідного акта приймання-передачі.

Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Оплата здійснюється протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту підписання акту приймання-передачі та надання рахунку-фактури (пункт 2.3 договору).

Пунктами 4.1 та 4.2 договору встановлено, що строк прокату складає 8 (вісім) діб з 22.09.2020 року по 29.09.2020 року. Після закінчення строку прокату, наймач зобов`язаний протягом 1 (одного) календарного дня повернути об`єкт прокату наймодавцю відповідно до акту приймання-передачі.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Позивач зазначає, що відповідач не сплатив вартість прокату комплектів пластикової панельної огорожі на загальну суму 9600,00 грн, внаслідок чого у ТОВ «ІСТ Енерджи» виникла заборгованість в цій сумі.

Втім, дослідивши надані позивачем докази, суд встановив, що на підтвердження заявлених вимог КП «Центр організації дорожнього руху» надало лише рахунок-фактуру №СФ-0000375 від 15.10.2020, оборотно-сальдову відомість по рахунку: 361 контрагента ТОВ «ІСТ Енерджи» за період з 01.01.2019 по 25.05.2023 та картку рахунку 361 по контрагенту ТОВ «ІСТ Енерджи» з 01.01.2019 по 25.05.2023, які не можуть бути належними та допустимими доказами на підтвердження факту передачі відповідачу об`єкта прокату та наявності заборгованості у відповідача перед позивачем за вказаним вище договором.

Так, згідно з усталеною правовою позицією Верховного Суду рахунок на оплату товару (робіт, послуг) за своєю правовою природою не є первинним документом, а є лише документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти для оплати товару (робіт, послуг), тобто має інформаційний характер (постанови Верховного Суду від 28.03.2018 у справі №910/32579/15, від 22.05.2018 у справі №923/712/17, від 21.01.2019 у справі №925/2028/15, від 02.07.2019 у справі №918/537/18, від 29.08.2019 у справі №905/2245/17, від 26.02.2020 у справі №915/400/18, від 29.04.2020 у справі №915/641/19).

Відтак, посилання позивача на виконання своїх зобов`язань шляхом виставлення рахунку-фактури не може вважатися доказом надання послуг за договором прокату комплексів пластикової панельної огорожі №ПО/144/1-20 від 21.09.2020, враховуючи, що умовами розділу 3 даного договору сторонами було узгоджено порядок приймання-передачі об`єкта прокату, за змістом якого належним доказом надання послуг є виключно підписаний сторонами відповідний акт приймання-передачі.

Позаяк, матеріали справи не містять акту приймання-передачі 48 комплектів пластикових панельних огорож від позивача відповідачу, або акту приймання-передачі (повернення) 48 комплектів пластикових панельних огорож від відповідача позивачу, отже останнім не доведено суду сам факт передачі ТОВ «ІСТ Енерджи» в строкове платне користування 48 (сорок вісім) комплектів пластикових панельних огорож.

При цьому, суд не приймає до уваги лист позивача «про повернення підписаних документів» №053/04-08/1489 від 23.03.2023, в якому позивач визначив, що у разі не підписання актів прийому-передачі за спірним договором або ненадання вмотивованої відмови від їх підписання КП «Центр організації дорожнього руху» буде вважати акти прийому-передачі підписаними ТОВ «ІСТ Енерджи», оскільки це протирічить умовам договору щодо порядку передачі об`єкта прокату, які узгоджені сторонами в пункті 3.3 договору і жодним чином не може свідчити про наявність факту передачі об`єкта прокату відповідачу в 2020 році.

Частиною 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України визначено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 01.11.2022 у справі №906/764/20, від 01.06.2021 у справі №911/2243/18, від 18.05.2021 у справі №916/2255/18, від 05.11.2019 у справі №915/641/18, від 10.04.2019 у справі №904/6455/17, від 26.02.2019 у справі №914/385/18 та від 05.02.2019 у справі №914/1131/18.

При цьому, одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності. Названий принцип полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду 30.11.2022 у справі №904/5819/20, від 20.10.2022 у справі №910/3782/21, від 07.07.2021 у справі №916/2620/20, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17, від 18.11.2019 у справі №902/761/18 та від 23.10.2019 у справі №917/1307/18.

Таким чином, обов`язок доказування, а отже і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, покладено саме на сторони та інших учасників судового процесу, а суд лише створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Позаяк, у даному випадку, позивачем не доведено жодним належним доказом сам факт передачі відповідачу у строкове платне користування 48 комплектів пластикових панельних огорож за договором №ПО/144/1-20 від 21.09.2020, а тому і підстави для стягнення вартості прокату відсутні.

Ураховуючи встановлене вище, суд дійшов висновку, що КП «Центр організації дорожнього руху» не надало суду належних та допустимих доказів на підтвердження заявлених позовних вимог, що має наслідком відмову у задоволенні позову.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи висновки суду про відмову в задоволенні позовних вимог витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 165, 232, 236-242, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог Комунального підприємства «Центр організації дорожнього руху» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІСТ Енерджи» про стягнення 15451,88 грн відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України може бути оскаржено до апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 21.08.2023.

СуддяТ.В. Васильченко